Чигирин – гетьманська столиця 978-966-518-289-4

Citation preview

StujjfftÇrbcfc

/ ftw & te2ürcfm

CZECHRYN Ш «$ т/

« n b w a é fxm £ ag $u Z a $ t tn fdßiger Q3~[

вигідних та чесних кватирях; годувати їх веліли щедро. Рядове ж то­ вариство мали позамикати по тюрмах і в Чигринському замкові й об­ ставити надійно сторожею. Годувати їх наказано по змозі, але голодом не морити, поранених гоїти і всіх їх доглядати пильно» [10]. Це вже виглядає достовірнішим, але кількість ув’язнених у Чигирині полоне­ них явно перебільшено. Через 10 днів після Жовтоводської битви вщент було розгромлено коронне військо під Корсунем (2 6 травня), а його керівники (М . По­ тоцький і М . Калиновський) потрапили у полон. З а свідченнями С. Величка, гетьман звелів переписати всіх полонених в цій і поперед­ ній битвах, щоб відправити їх у Крим (тут згадується й відомий пере­ каз, за яким на питання Миколи Потоцького: «Чим же заплатиш татарам за службу?» Хмельницький відповів: «Тобою!»). Для цього він послав у Чигирин свого сподвижника — полковника Михайла (Станіслава) Кричевського, що той і вчинив. Потім (це стверджують й інші джерела), внаслідок тривалих суперечок із союзниками-ординцями, полонених (усього 8 тисяч рядових полонених і 6 0 воєначаль­ ників та значної шляхти) було поділено. Більшість з них було віддано ординцям, а 5 2 0 кращого рядового товариства, яке обіцяло дати ви­ куп, гетьман лишив собі. Всіх полонених було приведено до Чигирина у супроводі тисячі козаків і тисячі ординців, а в Чигирині їх було поді­ лено згідно з домовленостями: 520 лишилося у Чигирині, а решту погнали в Крим. До Чигирина було відправлено не тільки полонених поляків, а й здобуті у двох переможних битвах трофеї: «тринадцять великих шестикінних валок, повних численних скарбів і дорогих ре­ чей. Найкращих обозових служок — 58 чоловік — писарів, кухарів, довбишів і трубачів — він лишив собі, а решту роздав на службу своїй військовій старшині» [11]. Потім Богдан Хмельницький і кримський хан Іслам-Гірей III (па­ нував у 1 6 4 4 —16 5 4 pp.) поспішили до Білої Церкви, де влаштували спільний парад переможців. Звідти гетьман розіслав нову серію «зазивних універсалів», піднімаючи український народ на повстання. І ці універсали, і звістки про перемогу української зброї під Корсунем викликали масові повстання по всій Україні. У Білій Церкві Хмельни­ цький почав формувати потужну армію, нові органи центральної та місцевої влади, словом, будувати Українську козацьку державу. На захід же проти ворога було послано значні сили під командуванням Наказного гетьмана, черкаського полковника Максима Кривоноса. Через певний час, за деякими даними 27 червня 16 4 8 p., Богдан Хмельницький приїхав до Чигирина, бо там мала відбутися велика ко-

5%

Р о Ж л 77

зацька рада. Видно, при ньому були й ординські частини. А ле єдиним досить повним джерелом, яке залишило про це свідчення, є все той же твір Натана Ганновера. Отже, гетьман під’їхав до Чигирина з боку Білої Церкви у супроводі своїх козаків та кількох тисяч татар, під ба­ рабанний дріб і звуки сурм. Коли він наблизився до міста, то всі жителі Чигирина з великою радістю вийшли йому назустріч під звуки своїх барабанів і присягли разом зі своїми дітьми на вірну службу гетьману. Вони сказали йому при цьому: «З милості Божої ти є нашим князем, ти є нашим спасителем, котрий визволив нас із рук польських панів, котрі нас утискували тяжкою працею!» [12]. З цього моменту Чиги­ рин став гетьманською столицею, а одночасно і столицею всієї неза­ лежної Української козацької держави — Гетьманщини. Над причинами і доцільністю вибору столиці ламали голови ще сучасники Богдана Хмельницького. Так, перебуваючи у Чигирині влітку 16 5 6 p., антіохійський патріарх Макарій та його син — мемуа­ рист Павло Халебський — не могли зрозуміти, навіщо гетьман посе­ лився серед пісків, і запитали у когось з високопоставлених чигиринців: «Чому гетьман не живе у кращому місті, ніж це. Нам відповіли, що гетьман обрав його своєю резиденцією тому, що воно лежить на кордоні з татарами, між котрими і країною козаків відстань у п’ятьшість днів шляху безлюдними та пустельними місцями. Це — центр (козацької країни. — Ю . М .), а Дніпро від нього тільки у двох ми­ лях». Приблизно ту ж думку висловила й генеральна старшина разом з гетьманом Павлом Тетерею у 16 6 4 р. у своїй дипломатичній інст­ рукції послам на сейм: Чигирин є містом, «яке відкриває і закриває Україну від поля й Запорожжя, тут Богдан Хмельницький поставив своє мешканя, задля татарської приязні, покладаючись на їх союз і братерство, на шкоду Речі Посполитій» [13]. Сучасний дослідник О. І. Солодар теж вважає, що вибір Чигирина як столиці було пов’язано з його близькістю до татар, а також з централізацією дер­ жавної влади в руках гетьмана. Відомий історик Сергій Плохій (Е д­ монтон) підсумував досягнуте своїми попередниками і зробив важливі спостереження з цього приводу [14]. Насамперед слід зазначити, що рішення гетьмана про поставлення своєї столиці у відносно молодому і невеликому Чигирині, а не древ­ ньому Києві, більшість істориків вважає помилковим. Причину пере­ несення вони вбачали у близькості до Чигирина ординців, на допомо­ гу яких небезпідставно розраховував Хмельницький (досить близько до Чигирина знаходився Чорний ліс — улюблене місце ординських кочовищ під час підготовки до походів). Крім того, Чигирин краще,

'4mnjmii і) f/vb HaifioiMiiiio-бііШпііоі бію/и î/Lfaiiwdmo mf/oéi/ 4()Àtf— K)')H

M

Я

ніж Київ, сприймали як столицю січовики (вони, власне, воліли б, щоб столицею була сама Січ!). С. Плохій вказав на не менш важливу причину рішення гетьмана. Річ у тім, що у Києві були відносно слабкі позиції козацтва, яке без­ заперечно домінувало в Чигирині та в сусідніх центрах регіону (К ор­ суні, Каневі, Черкасах, Білій Церкві, Переяславі, Умані та ін.). Чиги­ ринський полк дав десять добірних козацьких сотень, у той час як Київ тільки сім; Київ програвав Чигирину і у фортифікаційному від­ ношенні; у Києві дуже сильними були позиції міщанства і особливо православного духовенства з митрополитом Сильвестром (Косовим) на чолі, яке притримувалося дещо інших поглядів щодо українськопольських взаємовідносин, займало не такі радикальні позиції і вза­ галі конкурувало з козацтвом щодо впливу на українське суспільство. Були й особисті мотиви перенесення столиці до Чигирина, бо, очевид­ но, з нього походив гетьман, принаймні під цим містом були його маєтності (ті ж Суботів та Новоселиця), які в принципі могли відігра­ вати роль домену, подібного як Париж в часи Капетингів. Древній Київ, за яким небезпідставно й міцно закріпилася слава «Другого Єрусалима», був резиденцією київського митрополита і та­ ким чином місцем легітимації гетьманської власті Православною Церквою. Природно, що Хмельницький шанував Київ і навіть роз­ глядав можливість перенесення туди своєї столиці. Зокрема відомий дипломат Речі Посполитої, православний шляхтич з Волині А дам Кисіль свідчив, що Хмельницький проголосив Київ своєю столицею і навіть наказав міщанам приготуватися до відповідної зустрічі себе. Доречно згадати, що вже наприкінці 16 4 8 р. Хмельницький звелів титулувати себе великим князем руським (як володарі Київської держави князівських часів!), ще й молдавським! Таким чином, як під­ мітив С. Плохій, складалася ситуація, аналогічна до польської (з 160 1 p.), коли королів Польщі коронували у Кракові, а реальну столицю вони мали у Варшаві. На практиці ж Хмельницький схиляв­ ся до Чигирина. На думку Плохія, це було помилкою, бо в такому разі Київ ставав одним з центрів королівського впливу, там сидів ко­ ролівський воєвода Кисіль, а Чигирин — гетьманською резиденцією. Це розривало попередню українську традицію і поклало початок новій; виникнення ряду центрів — резиденцій у відносно менших міс­ тах України, ніж Київ (Переяслав, Глухів, Батурин). Розрив традиції державної спадковості теж мав «негативні наслідки для козацтва» [15]. Тільки Виговський спробував зробити Київ столицею Великого князівства Руського у 16 5 8 p., але умови Гадяцького договору зали-

4-0

J ’i M i 77

шилися на папері, а спроби гетьмана вибити московський гарнізон з Києва у 1 6 5 8 —16 5 9 pp. не увінчалися успіхом [16]. Зі свого боку можемо додати, що Чигирин лежав у серці традицій­ них центрів реєстрового козацтва і це суттєво впливало на рішення Богдана Хмельницького. Чигирин, як і менший від нього сусідній Крилів, стояв на дуже важливій переправі через Тясмин, отже, мав вигідне значення з військової точки зору. Природне положення Чиги­ рина мало значний фортифікаційний потенціал, і Хмельницький його повністю використав. Згадаймо, що за гетьманату Богдана Хмельни­ цького Чигирин ніколи не був у серйозній небезпеці. Та й у часи Р уї­ ни він тільки раз був взятий силою зброї (16 7 8 p.), та й то внаслідок двох потужних наступів Османської імперії з її союзниками та васала­ ми (Молдова, Валахія, Кримське ханство та ногайські орди). У той же час Київ відносно швидко упав під ударами карателів Януша Радзивила у 1651 р. і тоді ж його було частково спалено. Київ стояв надто близько до тодішніх московських кордонів, і саме на нього одразу поклала око Москва в погоні за славою «третього Риму». Для легалі­ зації своїх анексій в Україні та Білорусі московський уряд вже у 1654 р. поставив у Києві свій гарнізон. Отже, Хмельницький у виборі столиці мусив виходити з тогочас­ них політичних реалій і ухвалювати дійсно нелегке та неоднозначне рішення. Воно з нашої точки зору дійсно мало як беззаперечні тактич­ ні переваги, так і стратегічні вади. Якби Хмельницькому вдалося ще за свого життя міцно ствердити українську державну незалежність, було б менше шансів вибуху по його кончині кривавої Руїни. Цілком імовірно, що в одній державі співіснувало б тоді два столичні центри, подібно як у Польщі — Краків і Варшава, у Росії — Москва й Петер­ бург, у С Ш А — Нью-Йорк і Вашингтон і т. д. А ле історія не знає умовного часу і тому з вибором столиці Гетьманщини сталося так, як сталося... З перших днів свого гетьманату Хмельницький постійно дбав про Чигирин, який тут же став дипломатичною столицею України. З лип­ ня 16 4 8 р. сюди прибув московський агент Тимофій Милков (посла­ ний хотмизьким воєводою С. Волховським) і в цей же час сюди до Богдана Хмельницького приїхав посланець від Адама Киселя — чер­ нець, «старець Іерман» з мирними пропозиціями. Видно, саме його мали на увазі брянські купці, які доповідали про це своєму воєводі, однак зазначали, що гетьмана посол тоді не застав [17]. Першим пол­ ковником Чигиринського полку став тоді Федір Коробка (чигирин­ ський городовий отаман у 1 6 4 8 —1 6 4 9 pp., він же став і наказним

Чит /т н ij f/v in llm /iiiiiA iiiiiii-b iÈ iJ M iiii Ыйни ijk f/ iiiir iim i naj/mh/ t ( ) À 8 ~ П у )8 jtj/.

4

- -/

гетьманом), один з найдосвідченіших представників козацької стар­ шини, енергійний адміністратор, вправний дипломат і, судячи з усьо­ го, уродженець Чигирина. Про нього треба сказати окремо. У 1 6 5 0 —16 5 4 pp. Коробка був генеральним обозним Війська З а ­ порозького, деякі джерела згадують його таким і в 1657 р. Відомо про його активну участь у переговорах з представниками Московської дер­ жави у 16 5 0 p., 1652, квітні 1657 p., він був також учасником Пере­ яславської ради 16 5 4 р. Два його сини були послами до Криму навес­ ні 1657 р. За гетьманату Виговського він дещо відійшов на другий план, однак очолював посольства до Молдови (16 57 р.) і Швеції (1658 p.). Після певної перерви знову став одним з керівників ук­ раїнського уряду в часи П. Тетері та П. Дорошенка: був чигиринсь­ ким полковником (1 6 6 3 —1 6 6 9 pp.), генеральним обозним (1 6 6 9 p.), очолював посольства на Січ (1 6 6 7 p.), до Московської держави (1 6 6 9 p.), Кримського ханства (167 1 p.), ймовірно, й Туреччини. Після 1671 р. звістки про Федора Коробку зникають. Можливо, до його рідні належали Юхим Коробка — новгород-сіверський сотник Стародубського полку (1 6 5 3 —16 5 4 pp.), полковник Білоруського полку (1 6 5 4 —1655 pp.), посол І. Виговського до царя (16 5 8 p.); Юрій Коробка — осавул Білоруського полку (1 6 5 4 —1655 рр-)Представники цього роду обіймали певні старшинські посади на Сіверщині у другій половині X V I I—X V III ст. Можливо, з Ф . Короб­ кою був споріднений Ярема Коробка — значний козак з Єсмані Глухівської сотні (1 6 9 0 p.), від якого пішов досить відомий старшинсько-дворянський рід X V III—X I X ст. Видно, саме Федір Коробка, а пізніше (утому ж 16 4 8 р.) не менш відомий чигиринський полковник Федір Вешняк (Якубович) займа­ лися укріпленням міста та вирішенням проблем його соціально-еконо­ мічного життя. Вешняк походив з Полтавщини, очевидно, навчався у Києво-Могилянській академії, з 16 3 6 р. став військовим писарем Війська Запорозького. Саме він разом з Филоном Джеджелієм та Богданом Товпигою підняв повстання реєстровців у квітні 1 6 4 8 р. і приєднався з ними до Богдана Хмельницького. Він змінив на посаді чигиринського полковника Ф . Коробку, який став наказним полков­ ником і городовим отаманом. З а свідченнями сучасників, Вешняк був «найкращий полковник і порадник гетьманський», очолював посоль­ ства до Варшави та Москви, брав участь у Збаразькій та Зборівській битвах як наказний гетьман. Помер у 16 5 0 р. у Чигирині, але його рід існував далі, зокрема до нього належав відомий декабрист Якубович. У Чигирині ж, згідно зі свідченнями сотника Переяславського полку,

4 -Z

P oM i '/'/

шляхтича Богдана Себельницького, гетьман зібрав понад сотню вір­ них собі українських, білоруських та польських шляхтичів, які осіли у місті разом з сім’ями та челяддю [18]. Чигирин швидко перетворився на потужний військово-адміністра­ тивний, торговельно-економічний і духовний центр України. Красно­ мовним свідченням цього стали десять шляхів, котрі з ’єднували столи­ цю з низкою важливих міст Наддніпрянщини та іншими шляхами. їх детально описав І. П. Крип’якевич [19], тому тут подаємо траси шляхів у скороченому вигляді: 1) Чигирин — Суботів — Жаботин... — Умань; 2) Чигирин — Тарасівка — ... — Умань; 3) Чигирин — Суботів — Медведівка — Капітанівка — Мліїв — Корсунь — Богуслав — . . . — Біла Церква; 4) Чигирин — Білоозеро — Мліїв; 5) Чигирин — Капітанівка — . . . — Корсунь — Київ; 6) Чигирин — Боровиця — Черкаси — ... — Домонтів — ... — Переяслав — Київ; 6а) Чигирин — Боро­ виця — ...Черкаси — Золотоноша — Піщане; 7) Чигирин — Бужин — ... — Лубни — ... — Путивль — Москва; 8) Чигирин — Бужин — ... — Лукомль; 9) Чигирин — Жовнин — ... — Пирятин — Прилуки — ... — Кропивна — . . . — Путивль; 10) Чигирин — Ірклїїв — Кропивна — Пирятин — Прилуки. Згаданий історик вирахував також у днях середню тривалість подорожі від Чигирина до найважливіших центрів України та зарубіжних країн, як-от: до Варшави (24), Києва (7), Корсуня (4 —5), Лисянки (3 —5), Луцька (13), Любліна (19), Москви (13—24), Переяс­ лава (4 —7), Путивля (5 —8), Умані (6 —8), Ясс (18), Стамбула (38). У Чигирині зберігався державний скарб Гетьманщини, сюди ж гетьман наказав привезти гармати з Білої Церкви, також із взятого влітку 16 4 8 р. Бара, а 1 жовтня 16 4 8 р. — і з Кодака. Чотири величезні гармати з Бара були німецького виробництва, а з гербів на них було видно, що вони колись належали магдебурзькому та гальберштадтському єпископам, що були родом з бранденбурзького дому. Про фортечні гармати Чигирина писав також і Павло Халебський, який зазначив, що деякі з них надзвичайно гарні і «так блищать, наче золото. Всі вони були привезені гетьманом з країни ляхів, на їх усіх є написи, герби та інші знаки». Ці гармати були на озброєнні Чигирина навіть у 16 7 8 р. Гетьман сприяв також будівництву православних церков, про що нижче буде сказано. Виріс палац Хмельницького, у котрому навіть був своєрідний музей, де було представлено польські прапори та інші тро­ феї, взяті під Жовтими Водами, Корсунем, потім Пилявцями та в ході інших переможних битв. Швидко зростало населення Чигирина (до 50 тисяч!), саме тоді, за твердженням С. Кілессо, виникло своєрідне укріплення [20]. Це було передмістя, яке займало плато на північний

tj j/o h i lh ijim im iio -й и Ш п ію і Ш ит уІф аінпЬ т п ^ т / 1 Ы 8 ~ І 6 ') 8 j/j/.

4 -p

фортеці. У забудові центру виділялися палаци гетьмана й коза­ цької старшини, посольська вулиця (вона пролягала по сучасній вул. Б. Хмельницького), будинок ратуші на головній площі тощо. Загаль­ ний вигляд Чигирина нагадував тоді Київ з Подолом. Щоправда, Пав­ лу Халебському, який побував у Чигирині влітку 1656 p., гетьманська столиця із потужною фортецею, рівної якій не було, на його думку, в Україні, нагадувала йому рідний Халеб (Алеппо) у Сирії. Роль Чигирина як столиці постійно зростала, особливо в останні роки життя гетьмана, коли він жив там через хворобу майже безвиїз­ но. Одним з красномовних свідчень є те, що саме в Чигирині та в сусідньому Суботові Хмельницький написав більшу частину своїх універсалів та листів. Гетьман постійно дбав про зростання Чигирина і його значення як військового та торговельно-адміністративного цен­ тру. Це підтверджують і дані археологічних розкопок. Так, за часів Богдана Хмельницького було збудовано вітряки, водяний млин, на р. Суб — кілька ставків. Гетьман мав тут велику пасіку, стайні, у цен­ трі ансамблю стояла Свято-Михайлівська церква [21]. Варто зупинитись на ще одному, вже не такому важливому питан­ ні. Йдеться про час другого шлюбу Богдана Хмельницького (з Мотроною — «Єленою»). Відомі українські історики М . Петровський та Я. Дзира вважають, що це сталося взимку 1 6 4 8 —16 4 9 р. у Києві [17], що Самовидець припустився певної похибки, отже, даний шлюб було укладено у Чигирині взимку 1 6 4 8 —16 4 9 pp. [22]. Можна вка­ зати й на цікаву звістку деяких польських джерел, згідно з якою у поході до Замостя гетьмана супроводжувала ворожка Солоха, яка ні­ бито була коханкою гетьмана і загинула навесні 16 4 9 р. (потрапила в полон в ході однієї з битв на Волині і була у польському таборі). Ми дотримуємося іншої точки зору. Деякі достовірні джерела на­ зивають дружиною гетьмана Мотрону Чаплинську вже на початку жовтня 16 4 8 р. Якщо врахувати, що Хмельницький виступив з Чи­ гирина у похід на Польщу ще в середині липня (похід тривав до кінця року і завершився тріумфальним поверненням гетьмана до Києва у грудні 16 4 8 p.), то, значить, шлюб було взято в Чигирині і в період з середини червня до середини липня (треба тільки виключити відносно Короткий час «петрівки» — Петрівського посту). Самовидець, який Недолюблював Хмельницького, не сприйняв і його шлюбу, вказуючи Щ о гетьман «собі понял куму Чаплинскую, маючую мужа живого», Тобто Данила Чаплинського [23]. Дипломат Речі Посполитої Войцех М ’ясківський відверто ненавидів Богдана Хмельницького і твердив, Щ о єрусалимський патріарх Паїсій заочно (!) вінчав (ще й під час СХІД ВІД

4-4-

VnSfHji TI

« П И Л И П І В К И » , тобто посту!) у Києві Хмельницького з Мотроною, котра перебувала в Чигирині. Останнє є абсолютно несумісним з су­ ворими церковними канонами, бо ніяких заочних шлюбів церква не дає, тим більше під час посту. Навряд чи були кумами Б. Хмельниць­ кий і Мотрона, бо у такому разі на перешкоді стояли інші церковні канони. Інша річ, що Мотрона фактично розлучилася зі своїм чолові­ ком, а для ствердження цього факту і для укладення нового її шлюбу потрібно було б благословення високої церковної інстанції. Воно мог­ ло б бути даним заочно, але ствердженим зайвий раз Паїсієм під час його присутності у Києві на рубежі 1 6 4 8 —16 4 9 pp. Під час свого першого перебування в Чигирині як гетьмана Х мель­ ницький значну увагу приділив військово-політичним та соціальноекономічним питанням, про що свідчать його універсали та листи. У своєму першому відомому чигиринському універсалі (від 27.07.1648 р. ) гетьман підкреслював недоторканність майна Свято-Троїцького Гус •ганського монастиря під Прилуками. Крім підпису гетьмана, тут стоїть також підпис Івана Демковича Креховецького, шляхтича з Га­ личини, першого військового писаря часів Національно-визвольної війни [24]. Того ж числа гетьман написав і перший лист з Чигирина, який було адресовано А . Киселю. Тут гетьман просив Киселя допо­ могти Війську Запорозькому у збереженні давніх вольностей [25]. З а якийсь час повстанці перехопили московського гінця Т. Милкова, який їхав із царським листом до Польщі, а в листі йшлося про завдання спільного удару по Україні. З а цей намір царя Олексія Хмельницький сильно дорікав хотмизькому воєводі С. Волховському [26]. Побував тоді ж у Чигирині й один з перших послів до гетьманської столиці — чернець Петроній Ласко, посланий Киселем. Ласко прибув у Чигирин 7 липня і зазначив, що тут уже перебуває Хмельницький, котрий стоїть «там з кошем і з артилерією..., при ньому 10 0 0 0 війсь­ ка і 74 гармати» [27]. 9 липня (2 9 червня), в день свв. Петра й Пав­ ла, в Чигирині відбулася козацька рада. На ній Ласко віддав лист від брацлавського воєводи Киселя і подарунки для Війська Запорозько­ го, що було вдячно прийнято, однак зроблено застереження через мо­ білізацію польських військ. На раді були і черкеські посли, котрі обіцяли дати 7 0 0 0 війська на поміч Хмельницькому. Крім черкесь­ ких, були й московські представники (Т. Милков), яких разом з Л ас­ ком гетьман запросив до себе на обід. Виявилося, що при боці Х м ель­ ницького постійно перебуває молодий солтан-мурза з сотнею кінних татар. Це був постійний представник у Чигирині кримського хана Іслам-Гірея III, який регулярно повідомляв хана про всі важливі події в

%tnfnAX— l( y ) tf pp.

5кави, головні керівники Національно-визвольної війни. Саме тут знаходимо гетьмана Богдана Хмельницького та його сина Тимоша, військового писаря Івана Виговського, інших генеральних старшин, насамперед таких, як Іван Чернята (Чорнота) — генеральний обозний «з Чигирина» (як додає анонімний список козацької старшини 16 4 9 p.), генеральні осавули Михайло Лучченко та Демко Лисовець («з Яготина», на відміну від іншого осавула — «Демка з Чигирина», як додає той же список) [65]. Далі йдуть Васько Литвиненко і А н д­ рій Пилипович — полкові осавули, Дацько Костенко — полковий хо­ рунжий, Васько Томиленко — хорунжий гарматний, Петро Дорошен­ ко — писар гарматний, Гаврило Кульбака — комісар, також Павло Яненко, Михайло Криса, Іванець Хмельницького (майбутній гетьман Іван Брюховецький), Прокіп Бережецький, Карпо Трушенко, Федір Коробка, родич Богдана Хмельницького — Филон Гаркуша, майбут­ ній полковник, майбутній київський полковник Антон Жданович, Григорій Ганжа, Семен Гуляницький. Чигиринським полковником значиться Федір Вешняк (Якубович), «найкращий полковник і рад­ ник Хмельницького», як атестував його один з сучасників [66], дип­ ломат Лукаш Пухальський та ще кілька імен отаманів. Ця сотня мала у своєму складі 4 6 7 козаків. Крім неї, полк нараховував ще 18 сотень: Крилівська (сотник — Фесько Вовченко), Воронівська (сотник — Хвесько), Бужинська (сотник — Л ук ’ян Сухиня, який у 16 5 0 р. ста­ не корсунським полковником), Боровицька (сотник — Іван Проскурненко), Медведівська (сотник — Іван Ручка), Жаботинська (сотник — Іван Шулик), Смілівська (сотник Мисько Стринджа), Оловятинська (Голов’ятинська) (сотник — Семен Лисняк), Баклиська (видно — Балаклійська) (сотник — Захарка), Орлівська (видно — Орловецька) (сотник — Жадан Донець), Вереміївська (сотник — Рева), Жовнинська (сотник — Остап Сухомлин), Максимівська (сотник — Іван Скороход), Кременчуцька (сотник — Андрушко Супруненко), Потоцька (сотник — Василь Гурлячка), Омельницька (сотник — Іван Ш утко), Говтвянська (сотник — Дмитро Андрущенко), Остап’ївська (сотник — Іван Махненко). Як бачимо, 10 з них були на правому бе­ резі Дніпра, а вісім — на лівому. П’ять сотень мали рівно по 100 ко­ заків, в одній було чомусь 8 0 , зате в інших від сотні до понад 2 0 0 козаків. Варто детальніше зупинитись на локалізації сотенних центрів. Почнемо з правобережних. Боровиця й Медведівка є нині значними селами Чигиринського району Черкаської області, які лежать на пів­ нічний захід від Чигирина (Боровиця ближче до Дніпра, а Медведів-

ка вище по Тясмину). Далі на захід лежить Сміла — сучасний рай­ центр Черкащини, Балаклія — село Смілянського району, а на північ від Сміли, на берегах Тясмина, знаходиться Голов’ятине (нині — село того ж району). До речі, в «Історії міст і сіл» не сказано нічого про заснування Балаклії та Голов’ятиного, а тим часом вони в часи Богда­ на Хмельницького не тільки існували, але й були сотенними містами! Жаботин є нині селом Кам’янського району Черкащини і знаходиться неподалік Медведівки, на захід від неї. Воронівка і Орловець — це села сучасного Городищенського району, які розташовуються західні­ ше, ніж Сміла й Балаклія, зокрема Воронівка є центром сільради, стоїть на берегах р. Вільшанки за 25 км, а Орловець — за 13 км від райцентру. Про їхні початки «Історія міст і сіл» теж мовчить [68]. Бужин і Крилів стояли на правому березі Дніпра, але у 19 5 9 р. їх було поховано під водами гнилого Кременчуцького водосховища. їхню ж людність було переселено, зокрема жителей Бужина було переселено до села Тиньки Чигиринського району. Перейдемо до Лівобережжя, де розміщалися Вереміївська, Жовнинська, Максимівська, Кременчуцька, Потоцька, Омельницька, Говтвянська та Остап’ївська сотні. Жовнин і Вереміївка нині є селами Чорнобаївського району Черкащини. Вони стоять на березі Кремен­ чуцького водосховища, на лівому березі Дніпра. На жаль, історичну назву Жовнин після Другої світової війни радвлада неоковирно пере­ інакшила на російський лад: «Жовнине». Кременчук є нині значним містом Полтавської області і тому спеціальних рекомендацій не по­ требує. Максимівка та Омельник — це села Кременчуцького району, причому перше з них стоїть на березі Дніпра, а друге — на правому березі Псла, у його пониззі. Потоки — це ймовірно ст. Потоки, що за 12 км від Омельника. Малоймовірно, що це правобережне село Кам’яні Потоки, яке стоїть напроти Кременчука. Остап’є розташо­ вується далі від Дніпра, стоїть на правому березі р. Псел. Нині це село Великобагачанського району Полтавської області. Іовтва є нині селом на лівому березі Псла, де впадає до нього р. Говтва. Нині це село Козельщанського району Полтавщини, який межує з Кременчу­ цьким. В «Історії міст і сіл» [69] допущено неточність. Тут говорить­ ся, що Говтва стала у 1 6 4 8 р. сотенним містом Миргородського полку, тоді як це був полк Чигиринський! Крім упорядкування Реєстру, у гетьмана було звичайно й безліч інших справ, про вирішення яких свідчать насамперед його універсали та листи. Так, листом від 9 жовтня до вольновського воєводи Ф . А р ­ сеньева Хмельницький давав знати, що з татарами укладено договір і

'Чиш/ми ij fiiAn Il/iifii)ii/LV,no4iiШ а м а Ыппт ijk p w in h n o іі/фікіі/ I b A t i— K )')^ j/j).

вони тепер не будуть нападати на Московію. Щоправда залишаються свавільні ногайці, але вони діють без дозволу своїх старших [70]. Дещо пізніше (18 жовтня) гетьман видав універсал, яким забороняв чинити шкоду Густинському монастиреві у монастирському млині В с. Валки [71]. Особливо важливими є дані кількох джерел про за­ снування гетьманом у Чигирині монетного двору, де карбують українські гроші. Про це польські шпигуни у Києві та Чигирині до­ несли у Варшаву, а там про це довідався царський посол Кунаков і записав: « А в Чигирине де учинил Богдан Хмелницкой мынзу (від слова munz — монета, монетний двір. — Ю . М .) и деньги делают; а на тех новых деньгах на одной стороне меч, а на другой стороне ево, Богданово, имя» [72]. Про це ж писав і великий гетьман коронний М. Потоцький, про це писалося навіть у французькій газеті («Gazett de France»). Потім гетьман виїхав з Чигирина, побував у Києві, а 23 листопада він повернув додому, бо прибув козак-гонець із звісткою про те, що до Чигирина прибувають посольства від короля Яна-Казимира, ли­ товського гетьмана Януша Радзивила, московського Царя (Г. Неро­ нов) і кримського хана Іслам-Гірея III [73]. Більш-менш повні дані збереглися тільки про два московські посольства. Насамперед це місія ченця Арсенія Суханова, який супроводжу­ вав єрусалимського патріарха Паїсія на його зворотному шляху (з Москви до Єрусалима). Пізніше настав час вертатися й самому Арсенію: він їхав разом з митрополитом Гавриїлом з Назарета, що на Святій Землі, через молдавські міста Фокшани та Ясси, на українсь­ кий Ямпіль і далі до Чигирина, але не просто, а в об’їзд, через загро­ зу пошесті, котра спалахнула тоді на молдавсько-українському кор­ доні. 14 листопада 16 4 9 р. він з митрополитом Гавриїлом прибув до Чигирина і став з ним на одному дворі. Наступного дня вони доповіли Про себе, але через двох козаків їм було повідомлено, що гетьман дуже зайнятий і просить почекати. 16 листопада Хмельницький виїхав у село (Суботів?), а чернецьку справу доручив писареві Виговському. (Цього ж дня повернувся український посол зі Стамбула в компанії з турецьким послом, і Хмельницький зайнявся ними в першу чергу). Старець Арсеній у розмові з Виговським став добиватися видачі Москві самозванця Тимофія Анкудинова, котрий видавав себе за сина царя Василя Шуйського і жив при боці Хмельницького в Чи­ гирині (московський уряд небезпідставно-тривожився, що Хмельни­ цький може використати самозванця у разі виникнення збройного конфлікту з Московською державою). А ле тут Суханов дістав кате-

Рп'Ші 11 горичну відмову. Вісімнадцятого листопада у чигиринському Успен­ ському храмі, що стояв коло гетьманського двору, відбулася Літургія, причому разом з місцевими священиками правили одразу два митро­ полити: коринфський (Иоасафат) та назаретський (Гавриїл). На бо­ гослужінні був присутній сам гетьман Богдан Хмельницький, котрий стояв з сином (Тимофієм?) на правому крилосі. Після заамвонної мо­ литви, що наприкінці служби, обидва митрополити вийшли царськи­ ми вратами на солею, де був простелений килим, і покликали гетьмана з сином. Коли ті підійшли, їм було велено стати навколішки, митропо­ лити поклали їм на голови свої омофори і прочитали молитви, спочат­ ку грецькою (митрополит коринфський), потім слов’янською, за київським требником (митрополит назаретський). Арсеній Суханов особливо підкреслював, що під час богослужіння (на многолітії і в єктеніях) духовенство поминало Богдана Хмельницького, називаючи його «государем і гетманом Великия России». Такої честі звичайно удостоювалися монархи, і даний факт свідчить не тільки про прагнен­ ня Хмельницького легітимізувати свою владу, а й перетворити її на спадкову. Дивно тільки, чому його титулували государем «Великия России» (це або помилка, бо мало б бути — «М алої», або, що менш ймовірно, заявка претензій і на московську корону, що в умовах за­ гострення українсько-московських відносин не виглядало зовсім не­ правдоподібним). Після Літургії гетьман пішов додому, а духовенству звелів йти за собою. У сінях його дому відбулася зустріч з послами, потім гості зайшли до світлиці, де Суханов подарував гетьманові об­ раз Пречистої Богородиці і ківш зі сріблом та діамантами. Хмельни­ цький дав гостям обід, причому за столом на самому кінці сів ко­ ринфський митрополит, а зліва від нього дружина гетьмана, на лавці сів назаретський митрополит, а проти нього у кріслі — сам гетьман. Біля назарет'ського митрополита сів Арсеній, а напроти нього — посол князя Домініка Заславського-Острозького Григорій Заруцький. На другий день Хмельницький особисто провідав назаретського митро­ полита і Арсенія, сам прийшов на їхній двір. Слуги дали вже знати про цей візит, і митрополит Гавриїл зустрів гетьмана перед воротами з хрестом в руках. Після переговорів було вирішено продовжити шлях митрополита Гавриїла та Арсенія до Москви, і вони виїхали з Чигири­ на 23 листопада [74]. Через кілька днів прибуло до Чигирина нове московське посольс­ тво на чолі з Г. Нероновим та Г. Богдановим. Двадцять дев’ятого листопада воно вже виїхало з Боровиці. Під Чигирином послів зу ­ стрів Федір Коробка (посли назвали його чомусь «чигиринським ота-

'Чишрин і/ fm ty )І/іірт і/і.:і ілт -(і])Ш їм іоі tiiiiin i ijL fm rÀ m n імрті) У/ViV— K y )H j/p

f f

маном») з двома десятками кінних козаків, провів до Чигирина і по­ ставив у будинку якогось міщанина поблизу гетьманського двору. Посли поскаржились на досить невибагливий корм; але. Коробка від­ повів, що цей рік був неврожайним. До того ж значно піднявся рівень води після дощів, тому стало важко ловити рибу. Наступного дня до послів прийшли Виговський і осавул Михайло (Лучченко) й повідо­ мили, що гетьман перебуває нині не вдома у Чигирині, а у слобідці «Суботине». Хмельницький приїхав з Суботова через день, і відбула­ ся зустріч, в котрій брали участь, крім гетьмана, згадані писар і оса­ вул, також сини гетьмана (Тиміш і Юрій), «Кричевський» (ймовірно Іван Ковалевський чи Іван Креховецький), Ф . Коробка, котрим пос­ ли подарували соболів. Не забули при цьому й гетьманшу. Після кіль­ кох турів переговорів посли зібралися у зворотну путь 7 грудня. Хмельницький дав їм листи до царя, гроші на дорогу, і вони вируши­ ли з Чигирина на Воронівку й Бужин. А ж до самого Путивля їх суп­ роводжували вороновський сотник Федір Воронченко і чотири чиги­ ринські козаки. З а цю послугу їм теж перепало по парі соболів [75]. 16 5 0 рік був відносно спокійним. Мирний перепочинок Хмельни­ цький використовував для зміцнення економіки країни, поліпшення її міжнародного становища. До Чигирина продовжували прибувати нові й нові посольства. Так, 2 6 .0 2 .16 5 0 р. сюди прибули грецькі старці з молдавського міста Галац, з монастиря св. мученика Димитрія Солунського: архімандрит Филип, ієромонах Ігнатій і тлумач Іван «Христофоров» з грамотою колишнього константинопольського пат­ ріарха св. Афанасія (Пателларія). Він послав до Москви мощі св. му­ ченика Кирика і миро св. Димитрія Солунського, отже, ці священні реліквії побували і в Чигирині. Представники константинопольського патріарха були свідками прибуття в Чигирин послів турецького султа­ на Мухамеда IV (панував у 1 6 4 8 —16 8 7 pp.), які просили, щоб Хмельницький не дозволяв козакам здійснювати морські походи на Чорне море [76]. Це посольство було успішним. Дев’ятого квітня Хмельницький написав листа до донських козаків з вимогою не напа­ дати на кримських татар, які є союзниками Війська Запорозького [77]. Мало хто знає, що мати Мухамеда IV була українкою, тільки, на відміну від відомої всім і кожному Роксолани, вона надавала реаль­ ну допомогу Гетьманщині, і саме до неї зверталися українські посли в роки Національно-визвольної війни, коли султан був ще неповноліт­ нім [78]. З березня 16 5 0 р. у Москві побували греки: брат казанського мит­ рополита Христофор «Манойлов» і Роман «Прокофьев» сказали, що

ІО

РоМ л

77

їхали із Стамбула на Ясси, потім на Київ, куди «на масляну приїхав з Чигирина Хмельницький» з тисячею козаків. Там відбулася рада у присутності багатьох полковників та сотників [79], після чого Х мель­ ницький повернувся до Чигирина. Московські посли до Речі Поспо­ литої брати Пушкіни та Г. Леонтьев інформували свій уряд, що Хмельницький вже живе у Чигирині і козаків «ведает и судит и росправу меж ими чинит». Під час цієї подорожі або дещо пізніше гетьман побував також і в Миргороді [80]. Видно, саме ці листи було передано в Чигирині представникам Війська Донського у складі трьох осіб, яких бачив путивльський ку­ пець Сидір Поневин на шляху до гетьманської столиці, щоб вирішити справу із затриманням свого сина. Там він не застав гетьмана, котрий перебував у Суботові, і звертався в цій справі до Виговського. Ціка­ во, що купцю як посереднику запропонував тоді свої послуги як мос­ ковський агент якийсь сорокарічний чоловік з канцелярії, який нібито знав усе, що робиться у Хмельницького [81]. Квітень—липень 16 5 0 р. Хмельницький майже безвиїзно провів у Чигирині та Суботові. Саме звідси було написано його два листи до Війська Донського з вимогою не нападати на кримських татар, котрі є союзниками українських повстанців; листи до кам’янецького старо­ сти Петра Потоцького і великого гетьмана коронного Миколи Пото­ цького з вимогою не порушувати Зборівський мир; до А . Киселя з повідомленням про заходи щодо збереження цього миру і вирядження послів до кримського хана; до трансільванського князя Дьердя II Ракоці з висловленням приязні; наказ чернігівському полковнику карати порушників миру, проїжджий лист для грека Іоанна Тафралі, котрий їхав до царя, та деякі інші листи й універсали [82]. З них особливу цікавість викликає лист до венеціанського посла Австрійської імперії Миколи Сагредо від 13.0 6 .16 5 0 р. про участь у війні проти Осман­ ської імперії [83]. Якраз перед цим до Чигирина прибув венеціансь­ кий посол Альберто Віміна (Мікеле Б ’янкі), який залишив унікальні свідчення про свій побут у гетьманській столиці і переговори з Х мель­ ницьким. Він, зокрема, підкреслив простоту й демократичність гетьма­ на, скромність його палацу: «Росту він (Б. Хмельницький. — Ю. М .) швидше високого, ніж середнього, широкий у кістці і міцної статури. Мова його та спосіб керування виявляють, що він має зрілі судження та гострий розум. Трапляється, що він надто любить випити, але тим не менш він не залишає турбот про справи. Тому мені здається, що у ньому можуть співіснувати дві сутності: одна — діяльна, твереза, від­ дана керуванню справами, інша — сонна й занурена в пияцтво. У спіл-

'Ч и ш р ии !J f n l n

Il/llfi(lll/UII,lll)-fiH Ш 'Ш Щ І 6ІНШІ IjLjiUÏIIOÀom ll/lj/IHllj

К ) ) i \ j /і/,

куванні він м’який і простий, чим викликає до себе любов воїнів, але, з іншого боку, тримає їх у дисципліні суворими карами. Всім, хто вхо­ дить у його кімнату, він потискує руку і всіх просить сісти, якщо вони козаки. У цій кімнаті немає жодної роскоші, стіни позбавлені всіляких прикрас, за винятком місць для сидіння. У кімнаті знаходяться лише прості дерев’яні лавки, вкриті шкіряними подушками; мабуть, такі ж лавки називались у римлян subsellia; ...Дамаський балдахин протяг­ нено перед невеликим ліжком гетьмана; у його головах висять лук і шабля, єдина зброя, котру він звичайно носить. Стіл відзначається не більшим багатством, ніж решта сервіровки та посуд, бо вони їдять без серветок, і не видно іншого срібла, крім ложок та кубків. Очевидно, гетьман прибрав своє житло таким способом, щоб пам’ятати про своє становище і не захопитися духом надмірної гордості. Може бути, що в цьому випадку він взяв приклад з Агафокла, який, будучи сином гончаря і здобувши царську владу, звелів влаштувати собі стіл і верс­ тат з глиняним посудом... Але гетьманський стіл не бідний добрими і смачними стравами і звичайними в країні напоями: горілкою, пивом і медом. Вино, яким мало запасаються і рідко п’ють, подають до столу тільки у присутності знатних чужоземців». Віміна відзначив також надзвичайну витривалість і хоробрість чи­ гиринських козаків, які чудово стріляють з пістолів і майстерно во­ лодіють шаблями, є людьми дотепними і веселими: «Зовні і по мане­ рах козаки здаються простими, але вони не дурні і позбавлені гостро­ го розуму... Ця республіка може зрівнятися зі спартанською, якби тільки у козаків була у такій же пошані тверезість; однак вони можуть змагатися зі спартанцями суворістю свого виховання. Важко уявити, як вони потерпають від голоду, спраги, втоми і безсонних ночей. Всі­ ма цими принадами вони особливо користуються під час морських походів, коли, за словами козаків, їм не раз доводилось голодувати по три дні, харчуючись препоганющим хлібом, часником та цибулею. Під час суходольних походів, у котрі вони виступають за татарським зви­ чаєм, козаки задовольняються невеликою кількістю пшона, яке бе­ руть із собою на коня, вгамовують спрагу з калюж, нерідко з брудною та гнилою водою, сплять на голій землі... Взагалі, єдине, чим можуть похвалитись козаки, це воля... Вони розважаються лише танцями, полюванням та стрільбою з лука чи рушниці: мені доводилось бачити, як вони при цьому кулею гасять свічку, відсікаючи нагар так, що мож­ на подумати, що це зроблено за допомогою щипців... Козаки вперто притримуються помилок своєї схизми, але правил віровчення не зна­ ють детально і живуть переважно по вірі батьків, і тільки їхні духовні

à

УХ

PoM/i ■//

особи розуміють головні розходження вір (православної і католиць­ кої. — Ю . М . ) . . . Як я мав нагоду переконатися, за столом і при випивці немає не­ достачі у веселості і дотепних висловах. Я міг би навести кілька при­ кладів для підтвердження цього, але коротко розкажу тільки один. О т так раз мій слуга ретельно вихваляв перед козаками велич і дива Венеції, і його жадібно слухали. Наговорившись досить про положен­ ня, майстерні і багатство міста і описавши його просторість, оповідач додав, що вулиці в місті такі широкі, що самим громадянам трапляєть­ ся заблудити в них. «Ну, ні! — відказав один козак, — цим ти не хвалися зі твоєю Венецією. Я тобі скажу, що це саме буває зі мною у цій тісній хаті: коли посиджу трохи за цим столом, то вже не потраплю у двері, щоб повернутися додому!» [84]. Саме тоді вибухнуло повстання черкесів та деяких інших північнокавказьких племен проти кримського хана Іслам-Гірея III, і той по­ просив допомоги у своїх союзників — українських козаків. Довелось погодитися на це, і Хмельницький вислав туди 5 -тисячний корпус на чолі зі своїм сином Тимошем та генеральним осавулом Демком Лісовцем, про що повідомив калгу-солтана листом від 15 травня [85]. Дещо пізніше він наказав київському полковнику Антону Ждановичу вис­ лати туди ще сотню козаків [ 8 6 ], але, доки вони дійшли до Кавказу, місцеві племена вже заспокоїлись і потреба у допомозі хану відпала. Гетьманич і генеральний осавул повернулися додому до Чигирина. На початку липня 16 5 0 р. до Чигирина прибув родич константи­ нопольського патріарха грек Іоанн Тафралі, який прямував до М оск­ ви. 11 липня гетьман видав йому проїжджий лист [87]. 16 липня до столиці прибув і посол Речі Посполитої Микола Зацвіліховський, кум Богдана Хмельницького, але не застав гетьмана, котрий за тиж­ день перед цим виїхав начебто в Миргород. А ле коли 19 числа приї­ хали ще деякі посли (Осман-ага, турецький посол, він же — брат великого візира Кримського ханства Сефер Кази-аги; Ойташ О дабаш, татарський посол від очаківського Рамазан-бея; посланці від різних магнатів Речі Посполитої, у тому числі і від краківського воє­ води князя Домініка Заславського — Острозького), гетьману дове­ лось повертатися (2 9 липня). За описом Зацвіліховського, назустріч Хмельницькому виїхала його Чигиринська сотня козаків. Так вони наблизились до міської брами, причому над гетьманом несли його бунчук. При гетьманському в’їзді до міста на замку гримнув залпсалют з п’яти гармат, затрубили труби й вдарили барабани... Наступ­ ного дня Хмельницький влаштував обід, на котрий було запрошено

ifaittf/ші ij j» iv ІІ'іі)і()шишо4иШїі,ііоі Шит ijhjjaniafaw imfimlij ІЬ 4Н ~ K)')H f/j).

yj?

всіх послів. Під час обіду й тостів на честь гостей вдарив залп — са­ лют з чотирьох гармат. Осман-ага подарував тоді гетьману білого арабського коня, вбраного дуже гарно на гусарський лад, також три вози шафрану, віз фіг, мішок родзинок і мішок мигдалю. Після від­ прави гетьман послав з ним до Стамбула Антона Ждановича, свого «братанка» Павла Яненка (за іншими даними, полковника Павла Жабинського, хоча це міг бути той же Павло Яненко) та білоцер­ ківського сотника. Пізніше, у листопаді 16 5 0 p., Жданович повер­ нувся до Чигирина з новим турецьким чаушем (посланцем) і привів також подарованих султаном кількох арабських коней з повного уп­ ряжжю. Цей чауш мав затриматися в Чигирині [ 8 8 ]. Переговори з Осман-агою велися не тільки в Чигирині, а й Суботові). 1 серпня була аудієнція вже для Зацвіліховського. 2 або 4 серпня прибув кримський посол Байракша (за іншими даними — Байзаклін), «бун­ чужний паша хана», який привіз Хмельницькому термінові листи від хана, калги-солтана, візира Сефер Кази-аги у справі походу проти черкесів, і його теж було прийнято. Цього ж дня Хмельницький виї­ хав до Суботова, а звідти прислав Виговського з повідомленням, що відпускна аудієнція для Зацвіліховського буде 4 серпня, бо 5-го гетьман мав виїжджати на Черкаси [89]. Видно тоді ж до Чигирина прибув Адам Кисіль, стривожений ак­ тивізацією українсько-турецьких переговорів і чутками про підготовку Хмельницького до походу. На відміну від Осман-аги, Киселя не вітали одразу салютом, а дали його вже пізніше, під час переговорів, на яких були присутні Антон Жданович і якийсь грек з Білої Церкви. Гетьман говорив з Киселем різко. Київський воєвода потім скаржився, що його брату Миколі та ескорту нічого не давали для утримання козаків у О р­ ликові, тому ті були змушені їсти протягом трьох днів самі тільки дині. Причина прохолодного прийому полягала в тому, що Річ Посполита порушувала Зборівський мир, а шляхта, що поверталася у свої маєт­ ності, поводила себе так, ніби надворі стояв 1638, а не 1650 рік. 6 серпня 1650 р. до Чигирина приїхав і царський гонець (В. Струков). Того ж дня до нього на подвір’я прийшов чигиринський (?) пол­ ковник із сотниками й отаманами, які розпиталися про мету візиту (насамперед Струков мав домагатися видачі Тимофія Анкудинова) і пішли собі. Через якийсь час завітав старий війт Іванець (чи не БрюХовецький?) і повідомив, що Хмельницький поїхав з Чигирина в С у­ ботів. Він підтвердив також, що дійсно Анкудинов перебуває в місті. Струков поспішив у Суботів, але гетьман вже був на переправі через Дніпро і передав, щоб посол їхав за ним в Іркліїв [90].

І4 -

'PuMi ij

Влітку 1650 р. на Сіверщині посилилося невдоволення Зборівським миром, тим більше, що польська сторона його постійно порушу­ вала. Стривожений виявами непокори, Хмельницький пішов на рі­ шучі, але не зовсім популярні заходи (уже хоча б тому, що гетьман не зважав на думку полкової ради). Так, замість старого й досвідченого Прокопа Шумейка він призначив ніжинським полковником Л у к ’яна Сухиню, котрий був перед цим бужинським сотником. Водночас, щоб зменшити соціальну напругу, він заборонив чинити тиск на ніжинсь­ ких міщан [91]. Доводилось також сплачувати борг ханові. ІсламГірей III взамін за допомогу проти Речі Посполитої вимагав допомоги у поході на Молдову. Хмельницький на це погодився, тим більше, що молдавський господар Василь Лупул проводив тоді зовсім недружню до України політику. 12 серпня 1650 р. гетьман наказав білоцерківсь­ кому полковникові Михайлу Громиці вийти з військом на Уманський шлях, готуючись до молдавської кампанії. Сам Хмельницький обіцяв виступити з Чигирина «в понеділок, перед святою пречистою» [92]. Дійсно, гетьман пішов на захід так званим Уманським шляхом, ведучи за собою, насамперед, Чигиринський полк, у котрому було 20 гармат, а в інших — по 6 —7, а то й більше. 13 серпня він уже прибув у Мош­ ни, 20-го — в Іркліїв, 7 вересня — в Ямпіль над Дністром у безпосе­ редній близькості до молдавських кордонів, а 20-го — вже над Пру­ том. Кримський хан пішов з ордою просто на Молдову, «проминувши Чигирин», про що свідчить лист Хмельницького до Киселя віл 2 6 .0 9 .1 6 5 0 р. [93]. Молдавський похід склався для союзників дуже вдало. Українські й татарські війська взяли столицю Молдови — Ясси, змусили Василя Лупула укласти вигідне для союзників порозуміння, зокрема мол­ давський господар обіцяв видати свою дочку Роксанду за гетьманича Тимоша. Після завершення цього переможного походу Богдан Х м ель­ ницький 2 8 —30 вересня знову був у Ямполі і через Брацлав рушив до Чигирина з одним Чигиринським полком (інших вже було розпущено по домівках). Ще раніше, 15-го числа, до столиці повернувся чиги­ ринський козак Іван Болеваченко (поза сумнівом, це був один з пред­ ставників давнього чигиринського роду Волевачів), якого гетьман посилав до калги-солтана та інших мурз. Прибув і Тиміш Хмельниць­ кий на чолі загону у понад 3 0 0 0 козаків та з десятком гармат, і крим­ ські посли (чотири особи). Перед поверненням Хмельницького з молдавського походу до Чигирина прибуло московське посольство на чолі з Василем Унковським та піддячим Яковом Козловим (11.10.1650 p.). В очікуванні на

Afutujmii J j d u Пацтшшп-ЬШ чыШ timm ijlfa w cd m imfidj -IM S— Iß'kS j/j/.

^

j^TbMaHa посли зуміли зустрітися з Болеваченком і той навіть дав про(дггати листи, що він їх приніс із Криму від хана й калги-солтана. Не­ сподівано для самих послів їм довелося займатися переважно питанням додачі самозванця Анкудинова. Про нього їм повідомив київський ^дщанин, єврей-вихрест Левко, котрий і став одним з посередників у переговорах московських дипломатів із самозванцем, в їхньому взаємцому листуванні 17 —18 жовтня. Унковський попросив Виговського улаштувати зустріч з Анкудиновим, що й було зроблено. Побачення відбулося 18 жовтня у чигиринському храмі Успіння Пречистої Бого­ родиці, після молебню. Тоді Унковський попросив священиків вийти з урркви, де лишилися тільки Унковський, Козлов та Анкудинов, що назвався сином царя Василя Шуйського і відкидав будь-які пропозиції послів про полишення цієї авантюрної справи. Не дало успіху й по­ дальше листування, до якого було залучено й козака Федора Єрмаченка. 20 жовтня Анкудинов поїхав з Чигирина до Суботова до -Хмельницького, який уже повернувся з походу. Згаданий Левко пові­ домив послам, що Хмельницький зрадів приходу самозванця, навіть посадив із собою обідати. Посли не на жарт стривожилися. Поява но­ вого Лжедимитрія у Московії означала б куди значнішу «Смуту», ніж на початку X V II ст. Вирішення проблеми вони вбачали насамперед у традиційних для імперської Москви методах: стали шукати таких людей, котрі б забили чи отруїли Анкудинова. А ле тут їх чекало роз­ чарування, бо ніхто цього не хотів робити, боячись гетьмана; самим же послам «самим никак убить его было нелзе, жил добре бережно и при­ кормлено, у него казаков много ... гетман к нему добр» [94]. Врешті за ЦЮсправу погодився взятися Левко, але коли він прийшов до Тимофія, То Анкудинов викрив його, і Левко насилу викрутився. 21 жовтня до Чигирина прибув Хмельницький, а вже наступного Дня козаки Семен Чигиринський (це, видно, не прізвище, а вказівка на те, що козак був з Чигирина) та полтавчанин Іван Іскренко (Іскра —?) запросили московських послів від імені гетьмана на аудієнцію. Під Час прийому були присутніми сини гетьмана Тиміш і Юрій (стояли по ліву руку від батька), представники старшини Виговський, військові Осавули Михайло Мчюченко (Лучченко?), Демко «Михайлов» (Лисовець), обозний Федір Коробка, чигиринський полковник Федір Вешняк, наказний полковник Ілляш, чигиринський осавул Андрій, Чигиринський городовий отаман Олексій, Семен Чигиринський, пол­ тавський козак Іван Іскренко та інші. Тоді посли обдарували присут­ ніх традиційними соболями (пізніше вони дали соболів також полков­ нику Матвію Гладкому, наказному полковнику Ілляшу, чигиринсько-

Ы?

'РоЗоіл II

му полковому осавулу Андрію та чигиринському козаку Семену). Гетьман же подарував кожному з них по білому коню та дав грошей на зворотний шлях. Під час обіду гримів салют на честь послів з гар­ мат і рушниць. До двору послів проводжали Виговський та отаман Олексій з іншими козаками. Настала невелика перерва в переговорах, бо 23 жовтня з Молдови прибуло до України посольство від мол­ давського господаря Лупула на чолі з митрополитом Сучави та «ближнім чоловіком» господаря по імені «Чеголя Спатарь». Вони мали обговорити питання, пов’язані зі шлюбом Тимоша Хмельниць­ кого і Роксанди Лупул. З а іншими даними, які привіз з Чигирина П. Китаєв (гонець іншого московського посла — П. Протасова), під час його перебування у столиці молдавські посли привезли обручку для гетьманича Тимоша (видно, тоді ж у Чигирині при боці гетьмана за­ лишили заложниками племінника Василя Лупула з трьома значними молдаванами та ще ЗО осіб, очевидно, слуг). Цих послів зустрічав той же Виговський з козаками, а Хмельницький запросив їх на обід. Як довідались незапрошені Унковський з Козловим, на цьому обіді були присутніми чомусь слуги князя Яреми Вишневецького, лубенський староста Нагорецький, шляхтич Будлинський, якийсь поляк Шпод « с товарищи» та інші, в тому числі й Анкудинов! Вражені цим посли стали добиватися нової аудієнції у гетьмана через осавула Лучченка. 25 жовтня Хмельницький прислав до них осавула Демка та бужинського наказного полковника Крису із запро­ шенням. Це дуже цікава інформація, яка може свідчити на користь короткотривалого існування Бужинського полку. А ле не виключено, що посли щось наплутали і назвали бужинського сотника Крису пол­ ковником. Цього разу на переговорах був присутнім, крім гетьмана й послів, тільки Виговський. Хмельницький сказав, що не вірить сло­ вам Анкудинова щодо його спорідненості з царем Василем Шуйським, але відмовився видати Москві самозванця, бо «здесь казаки, волность всякая; человеку волно к нам приехать отовсюду и жить без­ печно; отдать мне его без войскового ведома нелзе» [95]. Виховані на традиціях азіатської деспотії, московські посли не могли зрозуміти причин відмови, навіть таємно перевіряли щирість гетьманських слів, розпитували щодо цього Івана Іскру та Семена Полтавського. Ті од­ нак підтвердили, що гетьман казав правду. Виговський пізніше ска­ зав, що не можна видавати Анкудинова, інакше козаки заб’ють гетьмана і його як писаря. Московські посли облишили цю справу і зайнялися збиранням розвідувальних даних. Вони зазначили, що з гетьманом приїхали з молдавського походу п’ять кримських татар, те-

ifnutjmn ij j/oin I ki/ion/Lium -htШ 'ш т Штп ijkfiwit'Âom iiaj/uhj 1 Ы 8 — К )

>s'

j/j/.

y j

„ер їх відпущено до хана з проханням не нападати більше на М олдо­ ву. ПІД самим Чигирином татар уже не було (за даними гінця Китає­ ва, татари стояли під Чорним лісом і Полтавою) [96]. Щоправда, 21.11-1650 р. Хмельницький у своєму листі до царя Олексія пообіцяв, що заборонить Анкудинову жити в Україні [97]. Цього листа було вручено для передачі цареві згаданому вище Арсенію Суханову, ченцро й будівничому Троїце-Сергієвої лаври, який повертався з Єруса­ лима від єрусалимського патріарха. З Сухановим знову їхав до М ос­ кви згаданий вище назаретський митрополит Гавриїл («намісник всієї Іалілеї»), якому гетьман дав рекомендаційного листа [98]. 28 жовтня Хмельницький відправив молдавських представників з Чигирина, домовившись, що весілля молодих відсвяткують у Ямполі чи в Могилеві-Подільському у третій тиждень після Різдва Христо­ вого. Цього ж дня прибув у Чигирин шляхтич Воронич — посол Речі Посполитої. Посли вивідали дещо про устрій Війська Запорозького, ствердили, що тоді воно нараховувало 16 полків і навели прізвища полковників. Зокрема чигиринським полковником був все той же Федір Вешняк. ЗО жовтня Виговський та осавул Демко запросили послів на прощальну аудієнцію до гетьмана, а потім вони ж і отаман Олексій провели послів до їхнього двору. Наступного дня посли ви­ їхали з Чигирина [99]. У листопаді 1650 р. Богдан Хмельницький зазнав тяжкої втрати — помер чигиринець, його сподвижник, добре знаний йому ще з дитячих років, генеральний обозний Іван Тихонович Волевач (Волявач). Пе­ ред своєю смертю, прикутий хворобою до ліжка, Волевач продикту­ вав заповіт, який проливає трохи світла на чигиринське життя першої половини X V II ст. Отже, своїй дружині Парасці і сину Якову він заповідав двір із землями, усім майном, рухомим і нерухомим, зокре­ ма «срібним посудом, грішми всякої монети, з одягом ... і збіжжям, рогатим бидлом і вівцями, винниці з казанами, також і бровар з каза­ ном, солодовню, млин на річці Ірклії, а друге — на суботівські угіддя Барабашевські, які були надані мені за військову службу його милістю паном Богданом Хмельницьким, гетьманом, у вічність..., також і ... предком набуті прибутки Грунтові, які діставались покійним братам і мені по духівниці отця мого Тихона, яка духівниця і донині при нас; • покійного брата мого середнього ... бездітного...; вісім байраків, також і пасіка з бджолами й сінокоси по обидва боки Цибульника ... поле з поселенням людей, хутір, також степовий ... ґрунт біля річки Цибульник ... млин, мною своїм коштом збудований, хутір на Бе­ резівці з степом і сінокосами й плесами і з бидлом, Плоський ліс,

ЬХ

f ’o ï i i i II

купівлею придбаний ... там пасік дві з бджолами». Дочці Марії з її двома синами — 5 тисяч коп «доброї монети грошей», а її дочкам Вівді та Ганні по 10 фунтів срібла і хутір на Шабельниках із збіжжям, рогатим бидлом та вівцями, пасіка з бджолами на Опанасівці. Потім тій же Марії та зятеві (Гаврилу Коробці) — 20 кобил з арабським жеребцем, п’ять верхових коней з усім козацьким убором, п’ять доб­ рих рушниць — яничарок з щитом. Племіннику Якиму Антоновичу він відписав пару добрих коней, у тому числі одного татарського, 10 кобил з лядським жеребцем, дві яничарки, кольчужний панцир з позолоченою місюркою і карваші (сталеві налокотники), 1000 кіп грошей. Всім чотирьом чигиринським церквам Іван Волевач заповідав по 1000 кіп грошей на кожну, а на спомин душі — «спаському чиги­ ринському отцю протопопові Пешті коп сто», священикам зі СвятоПетрівського та Свято-Микільського храмів — по 35 кіп грошей. Далі перераховувався ще ряд хуторів. Духівниця закінчувалася вказів­ кою, що при цьому акті були присутніми «духовний отець Стефан Єремієвич, священик пречиський (тобто з храму Успіння Пресвятої Богородиці. — Ю . М .); пан Богдан Пешта, хорунжий військовий; пан Феодор Коробка, отаман чигиринський», а скріпив її сам гетьман Богдан Хмельницький і поставив свою печатку [100]. Потім тривалий період з осені 16 5 0 до лютого 1651 р. Хмельниць­ кий безвиїзно провів у Чигирині та Суботові. Про те, чим він тоді займався, дають певне уявлення його листи й агентурні донесення. Так, 11.11.1650 р. гетьман звернувся з листом до шляхти Волинського воєводства з вимогою скасувати унію й повернути Православній цер­ кві її маєтності [101]. Наприкінці листопада — на початку грудня 1650 р. він написав два листи білгородському (Б. Рєпнін) та путивль­ ському (С . Прозоровський) порубіжним воєводам Московської де­ ржави, у котрих ішлося про врегулювання прикордонних справ [ 102 ]; тоді ж було дано відповідь і турецьким послам, котрі повезли з собою листа до яничарського аги від 11.12.1650 р. [103]. Гонець-агент І. Масалитинов разом з чотирма своїми супутниками-купцями десять днів чекав у Чигирині на приїзд гетьмана, а після його повернення вручив йому урядового листа щодо Анкудинова. Гетьман відповів письмово, що Анкудинов уже не живе в Чигирині, поїхав з кількома особами до Угорщини. Був у Чигирині турецький посол, котрий просив, щоб козаки не ходили походами на Чорне море, потім — посол від Дьєрдя II Ракоці, врешті, якийсь мурза з 4 0 тата­ рами, котрий вів переговори про мир [104]. Масалитинов повернувся з Чигирина у Путивль 19.12 .165 0 р. Це повідомлення важливе також

H ttH jniii y fw in ІІа ір ш ія їн о -ІЇи Ш 'ш іо ї 6/ини ijif/a iiir À m im fwhj K U H — І Ї ґ ~)8 f/j/.

і тим, Щ° засвідчує достатньо інтенсивний розвиток Чигирина як важливого торговельно-ремісничого осередку, причому торгівля тут велася не тільки внутрішня, а й зовнішня. Різдво Христове гетьману, видно, не вдалося провести у належноуу для такого свята душевному спокої. Характерно, що саме в цей день 04.0 1.16 5 1 р. (2 5 .12 .165 0 р.) Хмельницький написав з Чигири­ на листа до короля Яна Казимира з вимогою, щоб представники Речі Посполитої прибули на переговори без збройного ескорту і щоб пра­ вославне духовенство було зрівняно у правах з католицьким [105]. Приблизно в цей же час (до 13.01.1651 р.) були в Чигирині представ­ ники коронного підканцлера Єроніма Радзейовського. Гетьман прий­ няв їх тільки на четвертий день, але дуже тепло, відправив з приязним листом, а сам поїхав у Суботів, де збудував слободу там, де раніше жив Чаплинеький [106]. І цей дипломат займався розвідкою, але вже а польського боку. Так, він з ’ясував, що у шести милях від Чигирина гадЧорним лісом стояло близько тисячі татар (насправді ж ногайців), які кочували там зі своїми жінками та дітьми, приїжджали у села Наддніпрянщини за провіантом. Був у Чигирині турецький паша (Осман-ага) з ЗО татарами. їм усім гетьман подарував по коневі, при­ чому азі — породистого арабського коня із сідлом. 9 січня 1651 р. Хмельницький відправив до Очакова своїх послів, а до Москви — Трьох козаків і якогось грека. Гетьман активно займався дипломатич­ ною діяльністю, навіть зібрав податок провіантом (стацію) по всій Україні, бо до Чигирина приходило дуже багато іноземних послів і їх треба було належно утримувати. Всі козаки й селяни дали по половині «осьмачки» зерна. Було згадано й генеральну канцелярію в Чигирині, котру очолював Виговський і до котрої входило 12 шляхтичів, у тому числі й Пясецький. З інших джерел відомо, що до цієї канцелярії ВХО­ ДИЛИ такі шляхтичі, як Соболь, літописець Михайло Іунашевський (зять Виговського). Цей гонець навів цікаву деталь: через недбалість слуг пропало ЗО скринь соболів у гетьмана, бо ці хутра не Провітрю­ вали [107]. 23 січня Кисіль у своєму листі з Гощі інформував польсь­ кий уряд про новини з Чигирина. Зокрема він писав про те, що весілАя Тимоша Хмельницького з Роксандою — дочкою молдавського •^сподаря Василя Лупула — відкладено, а на знак вірності обіцянкам Господар дав у заложники свого племінника та кількох бояр, які вже Прибули до Чигирина. Найбільше ж Киселя турбували дві речі: від­ мовлення українсько-татарського союзу (Б. Хмельницький та ПиРИш-ага від імені хана Іслам-Гірея III дали взаємну присягу на непо-

70

PoMi h

рушну приязнь; таємний прийом посла трансільванського князя Дьєрдя II Ракоці (турецького посла було прийнято відкрито) [10 7 а |. У січні 1651 р. гетьман відправив з Чигирина два листи московсь­ кому порубіжному воєводі Прозоровскому з вимогою не затримува­ ти його гінців і карати порушників миру в прикордонні [108]. Не за­ бував гетьман і про підтримку Православної церкви та української культури. Велике значення у цьому зв’язку мав виданий ним у Чиги­ рині універсал-привілей на користь Богоявленського Братського мо­ настиря у Києві, котрому передавалося с. Мостище, що раніше нале­ жало ченцям домініканського ордену [109]. Нагадаємо, що при цьому монастиреві існувала знаменита Києво-Могилянська академія — най­ важливіший центр освіти, науки й культури у Східній та ПівденноСхідній Європі. Хмельницький ще деякий час вів листування, насамперед через Киселя, з урядом Речі Посполитої щодо мирних переговорів. Гетьман обіцяв провести раду з полковниками й розпочати на Масляному тижні мирні переговори у Паволочі [110]. Але ситуація час від часу погіршувалася, порушення Зборівського миру з обох боків ставали вже нормою. У січні 1651 р. у Чигирині побував московський агент П. Литвинов, який сказав, що у гетьманській столиці вже була рада з полковниками й ухвалено розпочати новий похід проти Речі Поспо­ литої. Якийсь «дворник в Чигирине» сказав агенту і про Анкудинова, котрий нібито й далі живе в Україні, але інкогніто. Самозванець дуже просив гетьмана не видавати його цареві [111]. Продовжувалося листування й обмін посольствами з Османською імперією. Двадцять третього лютого Марцін Калиновський писав сенаторам, що вже два турецькі посли перебувають у Чигирині [112]. Шістнадцятого лютого 1651 р. в четвер на сирному тижні Хмельницький виступив з Чигири­ на і став у Білій Церкві, чекаючи на відомості з кордонів [113]. У цей час на Масляну вже відбулися перші значні бої на тодішньому ук­ раїнсько-польському кордоні. У Красному військом польного гетьма­ на коронного Калиновського було розбито Брацлавський полк, при­ чому загинув і сам полковник Данило Нечай. На звістку про його загибель у Гетьманщині було оголошено траур (в цей час якраз розпо­ чався Великий піст), правили панахиди по загиблих, били з гармат... Є дані щодо цього трауру у Києві (там було поховано Нечая), у Чер­ нігові, Ніжині тощо [114]. Думається, що і в Чигирині було тоді на­ лежно вшановано пам’ять героя Національно-визвольної війни... Спочатку наступ каральних військ розгортався успішно, але його вдалося зупинити у Вінниці полковнику Іванові Богуну, який засів у

typtfw tt у j/оки ІІ(щ т ш ш о-(іи Ш ли т і Ыинн ijkj/а ін п іо іо i/aj/éij 1 ( ) 4 8 ~ j ( ) ' ) 8 j/j/.

" Jt

місцевому монастирі. Згідно з народною думою «Іван Богун», полісорник, перебуваючи в облозі, написав листа до Хмельницького, «собі підмоги з Чигрина прохав» [115]. Тоді навіть поповзли чутки яро взяття поляками Чигирина (до 19 березня 1651 p .).'Польський мемуарист Марцін Голінський, записавши цю недостовірну звістку, вказав і на досить ймовірні факти, що у своїй столиці Хмельницький назбирав великі запаси, що Чигирин з його 5-тисячним гарнізоном є добре укріпленим містом і зброєю, і валами, і провіантом, і гарматами, ЯКИХ нараховувалося 200 ; саме туди гетьман звозив скарби й достат­ ки, військову здобич [116]. Бої розгорнулися і на західному, і на північиому фронтах. До Вінниці гетьман послав велике військо, і воно завдало карателям поразки, звільнивши богунців з облоги. Послав він допомогу і на білоруське прикордоння. З а деякими даними, його очо­ лив Тиміш Хмельницький, а до складу керованих останнім полків входили й чигиринці. Посередньо про це свідчить лист з Бабичів від 24.05.1651 p., згідно з яким на зайняті козаками Овруч та Норинськ напав ворожий роз’їзд, який взяв «язиків» — українців: «один з Чигирина, а інші з Корсуня» [117]. Є й інші, щоправда туманні, свід­ чення повстанців, захоплених у полон під Почаєвом 31 травня. Вони сказали, що Хмельницький послав на Білорусь двох полковників Мартина Небабу, «чигиринського київського, і Филона Гаркушу і Филипця» [118]. Але Небаба був тоді чернігівським полковником. Филипець же — це, очевидно, Пилипча, полковник, котрий переваж­ но діяв на Київщині та Сіверщині. Можливо, ці слова стосуються Филона Гаркуші, котрий був родичем Хмельницького й використову­ вався гетьманом як дипломат і воєначальник. Водночас не згадано про реального чигиринського полковника Вешняка. На наш погляд, головна частина Чигиринського полку діяла все ж на західному фрон­ ті поруч з гетьманом. Розділення полку і використання його окремих Частин у різних місцях практикувалося часом Хмельницьким для уве­ дення ворога в оману. Видно тут маємо саме таку ситуацію. Пізніше полонені повстанці цитували своїх полковників, котрі нібито говорили про союз Яна Казимира з Мухамедом IV і віддання королем України (з Києвом, Чигирином, Білою Церквою й Корсунем) для взяття ясиРУ [119], але це якась недостовірна чутка. На травень 1651 р. припадають не тільки кровопролитні бої, а й особиста трагедія Хмельницького, яка сталася у Чигирині. Дані про Неї записав польський мемуарист Станіслав Освєнцім з уст самого Короля Яна Казимира. Важко чекати від цих, вороже налаштованих До українських повстанців осіб точності та якоїсь неупередженості,

1Z

Р 0Ш1 II

але скупі дані інших джерел не дають змоги реконструювати цей епі­ зод з достатньою повнотою та достовірністю. Отже, виглядає так, що дружина Хмельницького Мотрона завела любовну інтригу з нагляда­ чем гетьманського двору, який був також годинникарем (у ті часи це була рідкісна й престижна професія). Наглядач вкрав зі скарбниці гетьмана значну суму грошей, за що його суворо допитали. На допиті він визнав і свою крадіжку, і любовний зв’язок з гетьманшею. З а ін­ шими даними, цю крадіжку і зраду гетьманші-мачухи виявив Тиміш Хмельницький, якого гетьман залишив у столиці разом із полковни­ ком Вешняком (його у джерелах називають «старовинним полковни­ ком»). Існували чутки і про листування Мотрони з Чаплинським, про її наміри отруїти гетьмана й втекти з коханцем. У гніві Хмельницький наказав сину розібратися з Мотроною та наглядачем і покарати їх. Після слідства за відсутності батька Тиміш повісив Мотрону та її ко­ ханця, можливо, й деяких інших осіб на одній шибениці, за іншими даними — на воротах, ще й роздягнувши приречених коханців догола. Уже 2 0 травня під Зборовом Хмельницький дістав листа з Чигирина про страту Мотрони й годинникаря [120]. Звістка про зраду й смерть дружини (Богдан Хмельницький хотів її покарати, але не страчувати) залишила глибоку душевну рану в серці гетьмана, але виводити звідси причину поразки українських повстанців під Берестечком, як це ро­ били деякі польські історики, немає підстав. Сама ж Берестецька битва (кінець червня — 10 липня 1651 р.) закін­ чилася тяжкою поразкою українських повстанців внаслідок зради крим­ ського хана Іслам-Гірея III. До того ж він, тікаючи, захопив з собою Хмельницького, Виговського та ще деяких старшин. Чигиринський полковник (за деякими даними — наказний) Михайло Криса під час переговорів з королем під Берестечком перейшов на бік ворога 6 липня. Потім пішли чутки, що саме він отруїв ката українського народу Ярему Вишневецького, але навряд чи вони були достовірними. Відомо, що во­ сени 16 5 4 р. Криса, маючи на руках королівський універсал, став наби­ рати сотню козаків на службу Речі Посполитій, а потім ще тисячу доб­ ровольців для війни проти Московської держави. Хмельницькому ж через деякий час вдалося звільнитися. Він пообіцяв хану викуп, і той звільнив його та інших полонених. Разом з кількома мурзами Хмельни­ цький вирушив додому, щоб взяти частину своїх скарбів і сплатити ви­ куп, але чигиринці начебто не пустили його до міста [121]. Сівські воє­ води правильно зазначили, що після поразки під Берестечком і падіння Паволочі гетьман «в Чигирине хочет обоз строить вновь и стоять про­ тив поляков, и велел козаком збиратца в обоз сызнова» [122 ].

ijffittjmii J fw in Н ш /іт ім ш н -ви Ш п н оі війни і/к/м інаіїно imfmiij /0 4 8 — /()'')8 fifi.

~f*>

За деякими даними, в Чигирині почалося якесь заворушення про­ ти гетьмана, шість тисяч козаків нібито укрилися за міськими стінами и не пустили Хмельницького до міста, коли він прибув туди з та­ тарським загоном. При цьому йому начебто було: «якого пива нава­ рив, таке сам і пий» [123]. Перевірити, наскільки це відповідає дійс­ ності, поки що не можна. Зате відомо, що гетьман був у сусідньому Корсуні, де були сильні позиції впливового козацького роду Золотаренків і де була родина гетьмана в той час. Хмельницький швидко відновив душевну рівновагу і став енергійно збирати нове військо, у чому спирався на поміч Виговського, Богуна та інших старшин. У цей час (кінець липня або початок серпня) він навіть взяв новий шлюб. Його дружиною стала удова Ганна Золотаренко («козачка Филипиха»), можливо, дружина згадуваного вище полковника Ф и­ липа (Филипця, можливо, й Пилипча). Крім зрозумілих людських почуттів, був тут і політичний розраху­ нок: удова належала до впливового козацького роду Золотаренків, її рідні брати Іван та Василь були полковниками (Іван пізніше стане навіть наказним гетьманом, гетьманом Сіверщини). Ганна Золота­ ренко невдовзі взяла значну частину тягаря, пов’язаного з майновими та сімейними справами гетьмана, навіть сама видавала універсали! Це свідчить про її неабияку рішучість, енергію, силу волі. До того ж вона була глибоко віруючою людиною і на схилі життя, вже після смерті Богдана, пішла черницею в монастир. Уся її діяльність сприяла підне­ сенню авторитету Б. Хмельницького. Це була справжня гетьманша! На початку серпня 1651 р. секретар Карла-Фердинанда (брата короля Яна Казимира) Анджей М ’ясківський сповіщав, що Х мель­ ницький збирає масу черні між Корсунем та Чигирином [124]. З ін­ ших джерел відомо, що повстанці збирались трьома великими армія­ ми: 1) козаки з Сіверщини стали під Черніговом, і цією армією коман­ дував С. Подобайло; 2) під Білою Церквою стала армія з повстанців із Києва, Фастова, Брусилова, з Полісся та з Брацлавщини, а нею командував І. Богун; 3) у Корсуні, де став сам Хмельницький і стяг­ нув сюди кількадесят тисяч козаків «з Чигирина, Черкас, Полтави, Миргорода, Переяслава, Києва та з усієї України» [125]. Потім це військо було перекинуто під Білу Церкву, де розгорілися вирішальні Для тогорічної кампанії бої. Чигирин, хоч і залишався в тилу, однак йому загрожувала інша небезпека — свавільні ординці. Німецький офіцер на службі Речі Посполитої Л . Ерберій зазначив у своєму листі від 14.10.1651 р. , що Тиміш Хмельницький зі своїми козаками поклав тРупом під Чигирином кілька сот ординців-грабіжників [126].

7 4-

Р а М /г 'I I

Під Білою Церквою українські війська все ж стримали ворожий натиск, завдали військам Речі Посполитої відчутних втрат і змусили поляків сісти за стіл переговорів. На них йшла мова і про Чигирин. Зокрема 27 вересня Хмельницький прислав польській стороні вимогу і про те, щоб йому було віддано «Черкаси й Боровицю», очевидно, Черкаське староство з Боровицею, на тих же правах, як і Чигиринсь­ ке староство (туди не вільно було посилати ніяких старостинських урядників, а всі прибутки з нього повинні були йти на «булаву»). Але Потоцький відповів, що такі питання може вирішити тільки сейм. Мирні переговори проходили тяжко, козацькі низи прагнули не до­ пустити підписання миру за їхній рахунок, поривалась навіть забити послів Речі Посполитої. Тих кинулись боронити козацькі старшини і під час цього заворушення загинув «сотник один чигиринський», як писав М. Потоцький у листі до коронного канцлера Єжі Оссолінського від 01.10.1651 р. [127]. Врешті Білоцерківський мир було укладено 7 вересня 1651 р. Він був гіршим для повстанців, ніж Зборівський. Але доводилося рахува­ тися з реальностями, з наслідками поразки під Берестечком. Значною мірою втрачався суверенітет Гетьманщини, скорочувався удвічі Реєстр Війська Запорозького тощо. Однак у становищі власне Чигирина принципових змін не відбулося. Згідно зі статтею 5 мирного договору місто Чигирин мало «зістатися при гетьмані, згідно з привілеєм його королівської милості і як теперішній гетьман уроджений Богдан Х мель­ ницький був королем затверджений і привілей від нього має, так і на­ далі гетьмани мають бути під зверхністю й справованєм гетьманів ко­ ронних і мають одержувати привілей...» [128]. Серед представників української сторони, які підписали Білоцерківський мир, був і чиги­ ринський полковник Яків Пархоменко [129]. Стояв під договором підпис і чигиринця Василя Литвиненка, полковника й кума Богдана Хмельницького, учасника битви під Ріпками 1651 р. [130]. 22.10.165 1 р. Хмельницький відповів на два послання М. Потоцького від 14-го числа, прислані в Чигирин слугою останнього — шлях­ тичем Славковським. Він заспокоював його щодо намірів нурадинсолтана, котрий з ордою стояв під Чорним лісом, але мав повертатися в Крим. Гетьман також надіслав наказ буджацьким ногайцям, щоб вони теж поверталися додому. З і свого боку Хмельницький просив, щоб польські війська не вступали в Брацлавське воєводство. Дещо пізніше він запевняв Потоцького у необхідності збереження миру [131]. На початку грудня Хмельницький видав у Чигирині глейт мос­ ковським послам і вислав два листи (путивльському воєводі Прозо-

HuinfniH ?] j/оки I lûijm /m no-flu Кктш>/ Ьійті ijLf/iiiiCbioio шфи)і/ I M f i — /6'),) [197 J. Через тиждень він написав з Чигирина до своїх послів (Петрановського й Тарасенка), забороняючи їм підписувати договір в Ост­ розі на польських умовах [198 ]. У середині грудня 16 7 0 р. в Чигирині відбулася козацька рада, на котрій підтвердили союз з Туреччиною. Безпосередньою причиною відмови від можливої пропольської орієн­ тації була образа за те, що король вислав клейноди Михайлові Ханенку, «шинкареві, наймитам, вівчарям і джурам нашим». Однак де­ які чигиринці пішли за Ханенком. Зокрема тарасівський сотник Лесько Руданин втік з дружиною з Чигирина до поляків, полишивши у столиці все своє майно [199J. 1 лютого Дорошенко написав у Чиги­ рині листа королю, у якому протестував проти арешту поляками свого посольства на чолі з Петрановським. Гут же гетьман згадав і про при­ сутність в Чигирині львівського єпископа Иосифа Шумлянського [200]. Останній справді здійснював тоді об’їзд своєї єпархії і прибув з Кам’янця-Подільського до Могилева-Подільського, потім — до Бара. Якраз тоді було забито під Баром і під Залозцями послів Доро­ шенка до Речі Посполитої (вбивство було справою рук сина поділь­ ського судді Кавецького). Довідавшись про це і запідозривши єпис­ копа у причетності до цієї справи, Дорошенко наказав привезти Шумлянського у Чигирин під час богоявленського ярмарку, тобто на 16 (6 ) січня 1671 р. Шумлянському вдалося виправдатися, і гетьман ви­ рішив використати його як посередника у переговорах з королем, під­ креслюючи, що він є королівським підданим. Не випадково Шумлянсь­ кого було прийнято у Чигирині урочисто, щиро й гостинно, але він про­ був у столиці недовго.^ Гетьман відпустив його після клопотань київського митрополита Иосифа, тим більше, що скоро до Чигирина мала підступати орда. Проводжаючи єпископа, гетьман запрошував його приїжджати знову, дав йому коня, а також листа до короля Михала Корибута (Вишневецького). Дванадцятого лютого з Кам’янця-Поділь­ ського писали про повернення Шумлянського з Чигирина, 16 березня він сам написав про ці справи коронному підканцлеру, а 2 4 березня (після повернення до Львова) — і Яну Собеському. Він наголосив на тому, що ніде в Україні не чув про Дорошенка поганого слова. Самий Чигирин справив на нього таке враження, «що це вже не хлопи, а самостійний народ; зникло там грубіянство, тиранство, пияцтво і

'ф ІЇмІякч шп і /Ьифi f А ч

/'f/

[ке варварство. Гетьман завжди відбував раду з митрополитом уночі о вранці. Достатки, пишність помітні — все це не як у козацького ьмана, а як у найбільшого польського магната» [201]. Очевидно, [е Шумлянський привіз умови, на яких турецький посол мав приігати уряду Правобічної Гетьманщини. Зокрема у статті 1 гаранту;;вались права Православної церкви, у статті 4 — заборонялось ходіння !турецької монети в Чигирині. Дуже важливими були також статті 5 і ;8. У них ішла мова про кордони Гетьманщини: «Щоб удільне князів'ство було їм (козакам. — Ю. М .) уділене по Ярослав (місто на захід Й8ІД Перемишля. — Ю. М .), як перед цим було»; та про турецькі гар­ нізони в Україні, які мали б стати тільки у трьох містах «і то на кор­ доні: в Рашкові, в Торговиці, в Суботові або в Лисянці» [202]. 4 березня 1671 р. відбулася скликана Дорошенком Корсунська рада, яка дещо скріпила авторитет гетьмана. Після її закінчення старшина скерувала листи до короля, висловлюючи підтримку гетьману. Серед інших бачимо й лист, писаний чигиринським полковником Яко­ вом Корицьким [203]. Однак Річ Посполита слабко на це реагувала, покладаючись на силове вирішення української проблеми. Якраз у 1671 р. Ян Собеський розгорнув наступ на Правобічну Гетьманщину [204]. Не випадково у цей час польські дипломати на переговорах з турецькими прагнули всіляко очорнити українців, применшити роль Петра Дорошенка, який начебто тільки в Чигирині «пан і гетьман», а скоро буде «на палі». Та й пізніше, як свідчить лист польського дип­ ломата Заєрського до турецького візира від 0 1.0 6 .16 7 2 p., Річ Поспо­ лита продовжувала цю лінію, брехливо твердячи, що у Дорошенка немає держави, а «одна тільки халупа в Чигирині, котра вартує кілька талярів» [205]. Тим часом, Дорошенко був серйозним суперником Речі Посполитої і ще не втратив реальних шансів остаточно вибити з-під польської кормиги українські землі аж по Ярослав. Він продовжу­ вав активну дипломатичну діяльність, скеровуючи послів навіть до бранденбурзького курфюрста, про що свідчить його лист з Чигирина від 0 7 .0 4 .(2 8 .0 3 .)16 7 1 р. Зберегла силу і його розвідка, традиції якої було закладено ще Богданом Хмельницьким. Самі поляки мусили виз­ нати, що Дорошенко «відає про найдрібніші справи, які діються у Вар­ шаві, внаслідок чого треба остерігатися русі, яка тулиться при дворі, бо Це великі зрадники, хоч і крутяться серед нас» [206]. 29 квітня 1671 р. датовано «распроссные речи» грека Манасії — архієпископа Погоняцького монастиря в Македонській землі, який разом з причетниками виїхав з батьківщини у травні 16 7 0 p., жив у Валахії та Молдавії, а 18.0 2 .16 7 1 р. взяв курс на Брацлав. Там він

tfZ .

P m , in

побачився з Григорієм Дорошенком, який дав архієпископу провідни_ ків і відпустив у Чигирин до свого брата-гетьмана. Той прийняв ду_ ховну особу з честю, давав «корм нескудной» і доручив передати, щ0 готовий на союз проти Речі Посполитої і Туреччини. Він також про. сив Манасію поклопотатися у царя за свої млини у Чигирин-Діброві які він колись купив, а тепер їх забрав Многогрішний; також про те щоб цар дозволив безперешкодно приїжджати його духовенству у Київ для поклоніння святим мощам. Врешті гетьман відпустив Ма­ насію з листом до Канева, де перебував митрополит Иосиф [207]. 0 2 .0 7 .16 7 1 р. Дорошенко видав у Чигирині універсал на ряд маетнос­ тей Петропавлівському монастиреві у Мошнах [208]. Наприкінці квітня Дорошенко стягував у Чигирин вірні йому сердюцькі частини, щоб дати відсіч своєму конкуренту — гетьману М и­ хайлу Ханенку та прихильним до нього запорожцям. На початку травня 1671 р. той разом з частиною орди з числа кримських татар повів наступ на Чигирин. У свою чергу Дорошенко спробував сперти­ ся на союзних йому ординців і затримав їхніх мурз у Чигирині. Поло­ нений татарин Бакій засвідчив, що там, на козацькій раді, був зокре­ ма присутній і Супан Кази-мурза, який привів до Дорошенка всього 6 0 0 кіннотників. Гетьман написав тоді з Чигирина листа до короля Михайла Вишневецького (від 0 6 .0 6 .(2 7 .0 5 .)1 6 7 1 p.), вимагаючи приборкати свавільного польського полковника Пива, який є «бичем Божим на Русь» [209]. У ряді листів, насамперед у трьох листах самого гетьмана від 17 — 2 0 .0 8 .16 7 1 p., є дані про його похід на Білу Церкву. Взяти потужну фортецю йому не вдалося, а поляки тим часом рушили на Брацлав, обложили Григорія Дорошенка, пішли й на Ладижин. Це змусило гетьмана подумати про відступ на Чигирин, а митрополит Иосиф ви­ рішив навіть іти до Святогорського монастиря на Дінці [210]. 21 серп­ ня до Дорошенка дійшла звістка, що хан нібито вже стоїть над р. Цибульник, що досить близько від Чигирина. Тому через день він послав проти нього кальницького полковника Лобойка. Тим часом розпочав­ ся польський наступ, який змусив Дорошенка зняти облогу Білоі Церкви. До цього наступу долучилися козаки Ханенка і, що було зовсім несподіваним, Сірка. Вони взяли у вересні 1671 р. Брацлав, Вінницю і все Побужжя, а під Кальником проголосили гетьманом Ханенка. Дорошенко спробував затримати суперників під Баром і послав проти них війська на чолі з наказним гетьманом Вороношенком, сам з братом Григорієм здійснив контрудари, але потім був зму­ шений відступити до Чигирина. Його переслідував Ян Собеський,

гнучи не допустити з ’єднання козаків з татарами, які поспішали Чигирин на допомогу. Дорошенко з Чигирина посилав своїх предравників до Яна Собеського, пробуючи зупинити ворожий наступ ипломатичними заходами. Цікаво, що один з його послів — «лизвський шляхтич» (очевидно, білорус), прибув до польського табору 122 вересня. За свідченням незнаного поляка — автора щоденника вій­ ськових дій — цей посол був «великий франт». Є ще одна цікава звістîfta. Приблизно в цей же час була спроба укласти шлюб Григорія До­ рошенка з удовою Тимоша Хмельницького — Роксандою Лупул, що, поза сумнівом, дало б певний політичний виграш: «Григорій... поїхав удо Рашкова, має Домну, котра була за Тимошком, брати або швидше І вона його». Однак цьому шлюбу не судилось здійснитися, завадило й iff те, що представника Роксанди, якогось молдаванина, було тяжко поранено у бою під Рашковом, і він потрапив у польський полон [211]. Однак Кальник вперто відбивав штурми польського війська, а Дорошенко тим часом дістав підмогу від нурадин-солтана і здійснив досить успішний контрнаступ. У середині жовтня 1671 р. два жителі Коломиї (Іван Додорченко і Сава Іванець свідчили в Києві, що До­ рошенко розпустив своє військо з-під Умані по домах, а сам прийшов у Чигирин з невеликими силами сердюків. Союзні ж йому татари, набравши полону в Польщі, теж повернулися назад. Гетьман начебто готувався у похід проти Польщі, у зв’язку з чим послав за допомогою до султана і вже з Криму до нього виступила 40-тисячна орда. Тоді Дорошенко з братом Григорієм вийшов з Чигирина і чекав коло Лисянки на збір козацьких полків. Ці дані доповнив 27 жовтня Іван Биховець — посол і канцелярист Многогрішного: Дорошенко дійсно вийшов з Чигирина і з ’єднався з нурадин-солтаном і 4 0 тисячами та­ тар, після чого пішов на Бар [212]. 16 жовтня 1671 р. московські агенти доносили, що Дорошенко зі своїм військом і 60-тисячним та­ тарським військом виступив проти коронних гетьманів. А ле поляки здійснили новий наступ, що негативно вплинуло на бойовий дух дорошенківців, зокрема сердюцький сотник Гладкий із 5 0 0 козаків з ним перейшли на польський бік. Тоді Дорошенка не хотіли нібито навіть впустити в Чигирин, і він був змушений іти на Черкаси [213]. Однак Через ранні холоди збунтувалося військо Великого князівства Л и ­ товського, і Ян Собеський мусив відступити у листопаді 1671 р. до Брацлава й поставити війська на Побужжі на зимові квартири, одно­ часно активізувавши дипломатичну діяльність. У цьому контексті, очевидно, слід розглядати і лист до Дорошенка, писаний низовою ханенківською старшиною з Ладижина 19.12.1671 p., — фактично пуб-

/?4

'PoM i l i j

ліцистичне звернення до його козаків. Тут містилась і гостра критика орієнтації цього гетьмана на Туреччину, і ряду конкретних його дій, у тому числі пов’язаних із Чигирином. Так, Дорошенко звинувачувався у передачі в неволю кримському хану та білгородському мурзі христи­ янських невільників («тільки ніч і скриті твої справи знають, як (ти) з братерського дому, з замкової темниці і з чигиринської міської тюр­ ми зневільнені християнські душі віддавав і не перестаєш віддавати у неволю»), привласненні майна лівобічного гетьмана Брюховецького, врешті, у тому, що він збудував тільки одну православну церкву в Чигирині, і то не своїм коштом («мала вашій мості пам’ять і слава, що одну тільки церкву в Чигирині і то чужим коштом поставив, а всі інші доми Божі в руїну і на поругания віддав») [214]. Однак це Дорошенка не зупинило: 2 4.12 .16 7 1 p., напередодні католицького Різдва Христова, він перейшов Буг, штурмом узяв Тростянець, пе­ ребив польський гарнізон і з тріумфом повернувся через Лисянку (0 3 .0 1.16 7 2 р.) до Чигирина (13.01.16 72 р.) [215]. Січень — березень 16 7 2 р. Дорошенко майже безвиїзно провів у Чигирині, про що свідчать насамперед гетьманські документи і оче­ видці, як-от київський козак Панько Іваненко, що побував у Чиги­ рині в січні [216]. Поблизу, у трьох полках (Канівському, Корсунському і Черкаському), гетьман поставив ординців на чолі з Батиршеюмурзою (цей стояв у Корсуні) для здійснення спільного походу на Київ. Приблизно 13 січня підійшов і Чигиринський полк і ще 200 сердюків, інші ж козаки розійшлися на свята по домівках. Чигирином пронеслась чутка, що турки переходять Дунай і йдуть на Річ Поспо­ литу. 31 січня 2 5 -тисячна орда вийшла з-під Корсуня і приєдналась до війська Андрія Дорошенка (Канівський і Торговицький полки, сердюцький полк Жеребила), яке виступало в похід на Тростянець, де було одержано значну перемогу. Але деякі татарські загони ходили на українські міста, а не проти польських військ. Це викликало невдово­ лення політикою гетьмана, що змусило Дорошенка на Різдво Хрис­ тове 16 7 2 р. брати присягу вірності від деяких полковників. Та й піз­ ніше, як свідчить лист брацлавського коменданта від 16 червня, існу­ вав конфлікт між гетьманом та його братом Григорієм, а чигиринські міщани воліли йти під королівську, ніж султанську руку і начебто не хотіли пускати Дорошенка до замку, наказуючи йому сидіти тільки в місті. Гетьман вжив заходів, щоб зняти напругу, насамперед підтягнув у Чигирин козаків Кальницького полку і втихомирив союзних ордин­ ців. Татарського солтана він «бил по щекам» і попередив, що коли хоч один ординець піде на українські міста, то він поскаржиться турець-

ijjr. ifmrnkM m c/hitljjyaifoiM

ff?

,КОму султану. Це подіяло. Пізніше гетьман наказав брату Григорію відпровадити ординців за Чорний ліс [217]. Загальне погіршення ситуації для Української держави змушувало її лідерів шукати шляхів до порозуміння. Ознакою цього були перего. вори між правобічними гетьманами, причому Дорошенко звільнив з чигиринського полону дружину Ханенка. Більше того, як твердив шляхтич Василь Борейша, у листі до підканцлера й гетьмана литовсьI кого від 2 2 .0 4 .16 7 2 p., Ханенко вирішив одружити свого сина з доч­ к о ю Дорошенка («змовив також Дорошенкову дочку за свого сина») ! [218]. Та й Многогрішний зрозумів свою тяжку помилку 1 6 6 9 р. ; і задумав, як колись Брюховецький, об’єднати сили обох берегів ; Дніпра, обох Гетьманщин і активізував таємні контакти з Дорошен­ ком. Цікавим, але не знати наскільки достовірним, є донос батуринського сотника Григорія Карповича Коровки-Вольського (майбут­ нього полковника). З а його словами, з Чигирина в Батурин був при­ сланий з іконою від київського митрополита Иосифа Семен Тихий (ідея послати Тихого з образом належала самому Дорошенку). На цій іконі Многогрішний дав присягу (очевидно, на вірність союзу з Доро­ шенком) і відпустив Тихого, а разом з ним послав Карповича. Обидва прийшли до Канева, де тоді перебував митрополит Иосиф, і зустріли­ ся з ним. Тихий поклав перед ним на столі цей образ, митрополит узяв його, поцілував, а потім став схиляти Карповича, щоб той з Много­ грішним перейшов на турецький бік і звинуватив Многогрішного у порушенні присяги Дорошенку як своєму гетьману. Видно, чутки про цей візит поширились. В інших документах йдеться про те, що якийсь чигиринський козак (Тихий?) возив образ до Многогрішного, той цілував його і нібито клявся бути в підданстві у турецького султана [219]. 11 квітня сам Дорошенко написав листа з Чигирина до київ­ ського воєводи Г. Козловського про невинність Многогрішного. Щоправда, всі ці звинувачення Многогрішний відкинув потім під час слідства. Московити перехопили й посла від Дорошенка. Це був С е­ мен Федоренко — «Дорошенков дворовой человек и приказан был весь его Дорошенков двор». Він сказав, що Дорошенко посилав його з шістьма кіньми на чолі групи з п’яти конюхів (Йєв, Ющенко та ін.). Федоренко твердив, що прибув у Батурин з Чигирина тільки для того, щоб продати коней, а взамін купити золота, срібла тощо на цер­ ковне будівництво [220]. А ле з іншим претендентом на гетьманську булаву Дорошенко відмовлявся йти на контакт. Білоруський шляхтич і миргородський полковник в одній особі Дуб’яга у своєму листі до генерального обозного Лівобічної Гетьманщини Петра Забіли від

tu

PoML, III

18.0 5.167 2 p. писав про колишнього чигиринця Семена Хижняченка. Його було послано Ханенком до Дорошенка з вимогою, щоб гетьман ішов на раду в Росаву. У відповідь Дорошенко звелів закувати його у кайдани і відвести у «замок чигиринський» [221]. У тих умовах До­ рошенко й не міг інакше вчинити, адже ще з початку квітня як мінімум його політичні противники готувались до війни проти нього, хотіли здобути Кальник, а потім Чигирин, найголовніші опорні пункти гетьмана. За свідченнями козака Івана Цилюрика, що повернувся з Чигирина, де він стояв у наказного гетьмана Яненка (ці дані київ­ ський сотник Федір Андрійович Ляшко виклав у двох листах київ­ ському полковнику Якову Дмитрієвичу), Ханенко і молдавський полковник Дурак стояли тоді в Ладижині, Сірко — в Чечельнику, а польське військо — в Брацлаві. Це підтвердили й купці з Могилева. Дорошенко збирав своє військо для походу, шість тисяч союзних йому ординців зимувало в Чигирині, а тепер вийшли в поле під Чиги­ рин, а зі столиці їм дають усе необхідне. Сам Дорошенко у листі від 13 травня, писаному з Чигирина, відзначив, що при ньому перебуває 5 0 0 0 сердюків. Пізніше сюди прибув солтан зі свіжою 10-тисячною ордою [222]. Тим часом на цей геополітичний простір реально вступила нова сила. 5 червня 16 7 2 р. турецький султан Мухамед IV вирушив з Адріанополя (Едірне) у похід проти Речі Посполитої, і траса цього походу пролягла по Україні... До султана мусили прилучитися війська кримського хана Селім-Гірея і гетьмана Петра Дорошенка. З а одни­ ми даними, Дорошенко пішов на Умань, за іншими — на Черкаси, за третіми (літопис Самовидця) — спалив після м ’ясниць Тростянець [223]. Згідно з анонімними новинами, з Ясс частина турецького вій­ ська, в тому числі з кількома тисячами яничар, на чолі з двома паша­ ми, а також буджацька орда ногайців переправилися через Дніпро і рушили на Чигирин на допомогу Дорошенку. Вони мали потім з’єднатися з силами кримського хана і вдарити на Річ Посполиту. І дійсно, як писали чигирин-дібровські сотник і отаман (Андрій Отрошко і Семен Шаповал) 16 червня до хорольського сотника, Доро­ шенко послав турецьке військо з ординцями поза Мотронинським лісом, а за ним — обоз із сердюками, які виступили з Суботова [224]. Вони ж 20 червня додали, що Дорошенко з турками й татарами зна­ ходиться вже під В ’язівком за Смілою [225]. Через день баришівський сотник Оліфер Максименко писав до полковника Райчі про новини з Чигирина: до столиці вступили з відома Дорошенка турки, які тут «много бідним людем пакости починили», стали ґвалтувати

JÜiojf' ifmhihM ma i/liutf/yoï/itiM

Ідеінок і навіть дітей, через що чигиринська біднота вибила їх з міста дрючками. Ті вишикувались за містом і приготувались до штурму. Бачачи це, Дорошенко поспішив залагодити конфлікт, давши туркам сотню баранів [226]. 20 липня гетьман повідомляв Паволоцький полк про свою перемогу над польськими військами та ханенківцями під Л адижином. Ясно, що Дорошенко вирішив турецький похід для розгрому своїх суперників, як зовнішніх (Річ Посполита і Московська держава), так і внутрішніх (Ханенко та інші претенденти). У липні 1672 р. він роз­ бив війська Ханенка і знову поширив свою владу далеко за межі Чигиринщини. Невдаха Ханенко звернувся навіть до московських воє­ начальників, щоб вони негайно вдарили на Чигирин [227]. 2 6 серпня Дорошенко зі своїм військом прибув до султана під Кам’янецьПодільський і був щедро ним нагороджений. Кам’янець-Подільський, укріплений самим Богом, як свідчили сучасники, несподівано легко впав. Турки взяли місто і наказали познімати дзвони з церков: частину з них султан наказав перелити на гармати, а частину віддав Дорошенку. Ці дзвони перевозили в Чигирин у лютому 1673 p., але найбільшого дзвона не могли зрушити з місця, бо всі вози під ним ламалися, тому довелося його залишити [228]. Поляки ж, за словами літописця Величка, дивились «здаля через шпари» на втрату Кам’янця, «нарікали на свою впертість та жорстокосердя, яким дуже роздрату­ вали Дорошенка і зробили його собі головним ворогом». Сам же Д о­ рошенко після падіння Кам’янця-Подільського повернувся до Чиги­ рина після 13 (0 3 ).11.16 7 2 р. Московський агент, холоп Печерського містечка «Єрмошка Степанов» повернувся з Чигирина до Києва 12 листопада і сказав, що при ньому читали лист чигиринцям від Д о­ рошенка. Гетьман закликав робити припаси на випадок облоги і обіцяв бути в Чигирині під час Пилипівського посту. І дійсно, не пізніше ніж зо листопада він уже був у Чигирині. Потім він викликав сюди уманську старшину, яка свого часу першою виступила проти нього і стала на боці Михайла Ханенка. Коли ті прибули в Чигирин, Доро­ шенко наказав кількох з них повісити (суддя Яроватий) або розстрі­ ляти (осавул Пиляй та ін.). Розстріляли також сотника Ханенка, який привіз Дорошенку в Чигирин образливого листа. Новий умансь­ кий полковник Гродзенко продовжив розправи в самій Умані, а в Чи­ гирин прислав дружин Михайла Ханенка та полковника Білогруда (вересень — жовтень 16 7 2 p.). Однак звістка про присилку також дружини Ханенка є помилковою, оскільки вона вже виїхала з чолові­ ком до Польщі [229].

/?Г

P ! oM .i

///

27 жовтня 16 7 2 p. було укладено Бучацький мир між Османською імперією та Річчю Посполитою, на підставі якого Поділля переходи­ ло під турецьку владу. Один із другорядних пунктів цієї угоди стосу­ вався Чигирина: шість гармат з Чигирина, які забрав свого часу Сте­ фан Чарнецький, слід було повернути до столиці. Крім того, київсь­ кий митрополит Иосиф Нелюбович-Тукальський визнавався урядом Речі Посполитої. Після укладення миру Дорошенко повернувся до Чигирина, де його заступав брат Андрій. Польський комендант Білої Церкви єхидно зауважив з цього приводу, що у Дорошенка залиши­ лось ледве 2 0 0 молодців, «що падають від вітру, бо так сильно зму­ чені» [230]. 23 грудня 16 7 2 р. гетьман видав у Чигирині універсал козацькій старшині прибути до Корсуня, щоб разом дати відсіч воро­ гу. Відомо, зокрема, що в січні 16 7 3 р. до Чигирина прибув Кальницький полк кінно і частина сердюцької піхоти [231]. Після Різдва Христового у Чигирині відбулась старшинська рада, на котрій обго­ ворювалося питання про зовнішньополітичну орієнтацію Правобічної Гетьманщини. Дорошенко, щоб не тиснути на старшину, навіть ви­ йшов зі світлиці. Рішення було майже одностайним: бути з султаном, бо тепер нема де подітись. Запротестував тільки митрополит Иосиф, якому грубувато заперечив генеральний обозний Іван Гулак, за що гетьман звелів узяти винного під варту. Це було, по суті, перше пуб­ лічне виявлення митрополитом свого негативного ставлення до союзу з Османською імперією, бо перед тим він схилявся саме до такого вибору. Посередньо про зміну поглядів митрополита можуть свідчити і дії його намісника Антонія. Пізніше й Мазепа засвідчив, що чув у Чигирині від Дорошенка й митрополита Иосифа про їхній намір по­ миритися з ляхами й Москвою і вдарити на ординців [232]. Поверта­ ючись із Польщі до Чигирина, він з власної ініціативи передав мос­ ковським воєводам важливу інформацію щодо Києва. Однак у той момент козацтво ще стояло за союз зі Стамбулом, оскільки головна небезпека тоді нависала з Москви та Варшави. До берегів Дніпра стягувалось московське військо, яке чинило численні кривди україн­ цям. Зокрема київський полковник Костянтин Солонина казав царському послу Семену Щоголеву, що військо під командуванням князя Юрія Трубецького допекло своїми насильствами та грабунками місцевому населенню не менш, ніж ординські загарбники («на оборо­ ну христяном пришли, а татаровя б де тож учинили, и на тех де и удивляться нечего, потому что неприятельские людии и басурманы» [233]. З а два тижні після ради до Чигирина прибули турецькі і та­ тарські посли, щоб разом з митрополитом Иосифом привести козаків

\іф. іTfièiiitm m роля свого в’язня, білоцерківського німця Вульфа, щоб укласти укіїнсько-польський договір [238]. У цей час коронний гетьман Ян Собеський скерував до Чигирина Діерез Бучач, Підгайці, Тернопіль, Чуднів, Ставища, Лисянку, М едведівку макарівського сотника Саву Туптала (Тупталенка), взятого в олон поляками ще у 16 7 0 р. Це був рідний батько св. Димитрія Росвського. Туптало, прибувши разом з іншим звільненим полоняни­ — полковником Борнетою, передав гетьману листи Яна Собесьі переказав усно його пропозиції, які здавались уже кращими, ніж попередні. Дорошенко і митрополит Иосиф навіть сказали: «Дай Боже, щоб скрізь була християнська віра». Пізніше Ян Собеський присилав до Чигирина двох своїх представників: Оріховського і Галахтієвича [239]. Однак під час перебування Туптала в Чигирині там побували і представники турецького візира (всього 10 душ), яких гетьман швидко відпустив, залишивши при своєму боці тільки по­ сольського перекладача. Османська імперія вже готувалась до нової війни проти Речі Посполитої, тому султан Мухамед IV вимагав від Дорошенка збиратися до виступу проти Польщі. Гетьман же «як чай­ ка над дітьми» прагнув відвести турків і татар від України, волів у Чигирині очікувати, чия сторона візьме гору, але в тих умовах така політика не мала великих шансів на успіх. Після Різдва Христового, на початку 16 7 4 p., розпочався новий наступ проти Правобережної Гетьманщини московських військ князя Ромодановського, до яких були змушені прилучитися лівобічні гетьманці Самойловича (всього 8 0 0 0 0 ). Ці війська йшли трьома ко­ лонами: на Канів, на Чигирин і на Черкаси. 6 лютого вони взяли Крилів, а через день Самойлович став табором під Воронівкою і ви­ дав універсал у Ніжинський полк, у котрому інформував про свій пе­ рехід на правий берег Дніпра [240]. 10 лютого союзники стали в В у­ жині і звідти послали проти столиці воєводу Петра Скуратова і пере­ яславського полковника Родіона Райчу (Думитрашка) з великими військами. Ті подолали заслони Дорошенка і підступили до Чигири­ на. У столиці було тоді зовсім небагато війська: 350 осіб козацького товариства, 10 0 0 сердюків полковника Пригари, Торговицький полк полковника Щербини, Могилівський полк полковника Гоголя, части­ на Уманського полку і ЗО татар. Крім того, Дорошенко стягнув до Чигирина жителів Воронівки, Бужина, Боровиці та інших містечок Чигиринського полку. Отже, всього там було 6 —15 тисяч війська. Щоб утруднити неприятелю облогу Чигирина, Дорошенко поперед-

ком кого

ZOZ

Ї Ш / III

ньо спалив на шість миль довкола столиці все сіно й солому. Варто зазначити, що при боці Дорошенка було чотири хоругви татар-«ли­ пок» (нащадків тих татар, котрих поселив у Литві ще великий князь литовський Вітовт наприкінці X I V ст.). їх прислав на підмогу Доро­ шенку з Молдови Халіл-гташа, а пізніше за вірну їхню службу Доро­ шенко дасть їм і їхнім сім’ям дозвіл на поселення в його землях. 10 лютого Думитрашко разом з частиною лівобічних гетьманців підійшов до Чигирина і спалив столичні передмістя. Тут сталася битва з дорошенківцями, які були змушені відступити й укритися за стінами Чигирина. Наступ продовжувався: 14 лютого впали Черкаси, 19 люто­ го капітулював Канів. Сумський полковник (засновник Сум) Гарасим Кіндратович (Кондратьев) оволодів Жаботином, Медведівкою і Суботовом, рушив на Чигирин. У цей же час генеральний осавул Лисенко зі своїми козаками та московитами розбили під Лисянкою наказного гетьмана Г. Дорошенка з його військом (сердюки з Чигирина, татари«липки» і наймані козаки-компанійці), взяв його у полон і пішов далі на Корсунь. Андрій Дорошенко, полковники Гамалія і Яненченко (син Павла Яненка-Хмельницького) кинулись із Корсуня в Чигирин, а ті, хто там лишився (полковники брацлавський, кальницький, корсунський, подільський, уманський) мусили капітулювати. На бік царя пе­ рейшли генеральний обозний Іван Іулак, генеральний осавул Яків Лизогуб, генеральний суддя Яків Петренко, намісник гетьмана у Боїуславі Онуфрій Носенко, полковники канівський (Іван Гурський), уманський (Григорій Білогруд), черкаський (Пилип Горілий), білоцер­ ківський (Степан Буренко), корсунський (Михайло Соловей), торговицький (Стефан Щербина), брацлавський (Павло Лисиця), кальпицький (Андрій Ребриківський), подільський (Остафій Гоголь), синявський сотник Білоцерківського полку Михайло Корицький та ряд інших. їм, а також чигиринському полковнику Якову Корицькому було написано милостиві царські грамоти, хоча важко з упевненістю твердити про перехід на бік Москви останнього. Деяких з них, як-от корсунського полковника, Дорошенко спробував повернути на свій бік універсалом від ЗО квітня з Чигирина, але безуспішно [241]. А ле московський похід зайшов у глухий кут. Тому стрілецький го­ лова Колобов став тоді вимагати нового плану ведення кампанії. Він вважав, що не треба було спалювати передмістя Чигирина з провіан­ том, а обложити столицю. Ромодановський і Самойлович виправдо­ вувалися тим, що виступили у похід з недостатніми силами, а у Доро­ шенка за стінами було 6 —10 тисяч війська, все населення сусідніх сіл та містечок, понад 2 0 0 гармат і всякий провіант. А те, що чигиринсь-

А іф ftubüejt пт

zo?

-й замок стоїть на зручному місці, знає кожен. Отже, штурм не ьсть успіху, а копати шанці взимку і сидіти в них важко, немає й рму для коней. Поки тривали дебати щодо подальших дій, на допогу Дорошенку підійшов хан, що змусило Ромодановського й Са•ойловича зняти облогу міста. Довелось відступати й Думитрашку, кий спалив і спустошив містечка Чигиринського полку. Я к зазначали осланці Самойловича до Москви, цією спробою оволодіти ЧигириM. йому «та иншим багатьом містам тісноту вчинили велику тим, що ередмістя й села і всілякі засоби прожитку спалили. Передмістя під 'игирином швидко не збудують, бо і в багатьох місцях села й сіль­ ц я . . . спалені» [242]. Переяславський полковник відступив до Бороіриці і з ’єднався з Самойловичем, який 12 лютого написав звідти пере­ можну реляцію цареві про недавні події. Отже, обмежившись корот­ котривалим наскоком, подібним до ординського, Ромодановський і Самойлович повернулись до Переяслава. 27 березня переможці про­ вели раду в Переяславі, на котрій просили царя, щоб Самойловичу було дозволено жити в Чигирині або у Каневі, а якщо не можна, то принаймні у Переяславі, щоб давати поміч проти Чигирина. Після відходу супротивників Дорошенко зробив спробу відновити втрачені позиції. Вірними йому були Жаботин, Медведівка й Суботів. Одразу після Великодня гетьман послав із Чигирина свого брата Андрія і 1,5—2 тисячі козаків, сердюків та черемисів під Орловець та Балаклію, і ці міста вдалося повернути. Однак розвинути успіх дорошенківцям не вдалося. 19 червня під Смілою А . Дорошенко зазнав тяжкої поразки і мусив тікати аж до Чигирина. Разом з ним і старши­ ною (тесть П. Дорошенка — П. Яненко-Хмельницький, Григорій Іамалія) врятувалось тоді лише 5 0 вояків. Майже одночасно з Чиги­ рина гетьман послав під Мгліїв 2 0 0 татар-«липок» для взяття «язи­ ків», але вони зазнали невдачі, а чотири «липки» потрапили у полон. Двох (Мустафу та Асана) було відправлено до Москви, одного — в Батурин, а четвертого «липку» Самойлович відправив до Чигирина з листом до інших татар-«липок», переманюючи їх на свій бік. 31 трав­ ня відбувся бій і під Черкасами, але й тут дорошенківці (всього 4 0 0 ) зазнали поразки. Погоня за ними тривала аж до р. Тясмин, до «М едведівського мосту» [243]. Хоча Дорошенко вистояв і цього разу, його ситуація значно погір­ шилась. Від нього остаточно відпала значна частина Правобічної Гетьманщини. Він із братом Андрієм та вірними козаками укріпився у чигиринському замку, не довіряючи навіть чигиринським жителям. 4 червня у гетьманську столицю прибув посол Ромодановського —

стрілецький сотник Єлізар Тергіигорєв, але він добивався від гетьмана підданства царю. Дорошенко затримав посла, небезпідставно зволі­ каючи, бо прийшли чотири тисячі татар, які разом з чигиринцями на­ віть спробували відбити Черкаси. За гетьманом лишились тільки Чи­ гирин, Жаботин, Медведівка, Паволоч, Кальник і Могилів-Подільський. Потім досить несподівано до нього прихилився із січовиками кошовий отаман Іван Сірко. Побачивши реальну загрозу, яка похо­ дить від Москви, Сірко вирішив підтримати Дорошенка і спертись на Кримське ханство, як свого часу Богдан Хмельницький. У Чигирин прибуло посольство з 25 запорожців на чолі з кошовим суддею Сте­ фаном Білим. Вони скерували послання до Григорія Пелеха, колиш­ нього кошового отамана і прихильника Михайла Ханенка, і це мало успіх, бо прискорило падіння Ханенка. Останній на згаданій раді в Переяславі (2 7 .0 3 .1 6 7 4 р.) віддав гетьманську булаву Самойловичу, а сам із ріднею оселився поблизу Козельця. Від Дорошенка ж на Січ вирушив чигиринський козак Прокіп Бережецький, а звідти — знач­ ний козак Ніс. У червні 16 7 4 р. розпочався новий наступ на Чигирин Ромодановського та Самойловича. 2 0 —22 червня Дорошенко написав шість листів до кримського хана Селім-Гірея та інших керівників ханства (візира Субан Кази-ага, солтана Дзямбет-Гірей, посла візира Карааги), просячи про допомогу. Він сповіщав про наступ з боку Сміли московських військ, вказав, що його (гетьманський) піхотний полк стоїть у Жаботині, відправлено підкріплення тамтешньому гарнізону, як і в Медведівку, поставлено артилерію, дано боєприпаси. Листами від 25 червня до візира турецького султана і свого резидента у Стам­ булі Гаврила Лісовського гетьман сповістив про перемогу своїх військ під Жаботином над ворогом і просив у хана більших сил на підмогу. Ці листи повіз, із Чигирина у Крим до хана Селім-Гірея та калги-солтана, а також до турецького візира Іван Мазепа, майбутній гетьман. З а п’ять днів перед цим Мазепа просив Дорошенка відпустити його в Корсунь до дружини. Не вповні довіряючи Мазепі, Дорошенко звелів йому присягнути на вірність у присутності митрополита Иосифа Тукальського. А ле посольство на чолі з Мазепою не досягло мети. Його, а також 9 білгородських ногайців і 15 полонених козаків, перехопив у степу Іван Сірко зі своїми козаками. Майбутнього гетьмана врятував від загибелі Іван Сірко, відправивши його до Самойловича, а той — до Москви [244]. На допиті Мазепа визнав, що Дорошенко підтримує контакти з Яном Собеським, уже королем; що від цього короля при­ бував до Чигирина посол Оріховський, умовляючи прийняти протек-

%ф rhd/i/M пт с/Ішфупбич

Z Jb f

Чіо Речі Посполитої. Він висвітлив і ситуацію в самому Чигирині: усього дорослих жителів чоловічої статі лишилось 2 0 0 0 , військо у ЛІсті складається з сердюцької піхоти (13 00 вояків), якою командує полковник Шульга, і піхотинців з Кременчуцької сотні-{всього 5 00). У чигиринському замку розміщується полк кінних запорожців (5 0 0 козаків) під командою «зятя» Дорошенка Івана Яненченка (мова йде, очевидно про сина Павла Яненка-Хмельницького — тестя гетьмана); інший козацький кінний полк (150 вояків) під командою Мовчана Неремисіва, ще 2 0 0 кіннотників та 9 0 драгунів при артилерії (майже 2 0 0 гармат), є багато гарматних запасів, але для ратних людей — мало. Хліба стане на рік, але бракує солі. Більшість чигиринців уже розчарувались у Дорошенку і воліють перейти на царський бік, але інші, особливо з числа рідні та приятелів, одностайно його підтриму­ ють. Сотник кінних козаків Блоха таємно агітує козаків, щоб вони перейшли на царський бік [245]. Цікаво, що приблизно така ж доля випала й майбутньому опоненту Мазепи — генеральному писареві у Петра Дорошенка — Василю Кочубею. Пізніше (у 1675 р.) гетьман відправив його з Чигирина до Туреччини. На зворотному шляху під Уманню сталася пригода: слуга, вкравши посольські документи, ку­ дись утік. Боячись відповідальності, Кочубей не зважився поверта­ тись у Чигирин і з Умані втік до Самойловича [246]. У Москві М а­ зепі дали грамоту, щоб оголосити її Дорошенку та чигиринським жи­ телям, але Мазепа мав її тільки довезти до Самойловича, а сам залишитися. Однак якась частина ординців (понад 10 тисяч) Джамбет-Гірея та Телім-Гірея прибула на допомогу Дорошенку, але, зачув­ ши про московський наступ, втекли до Кам’янця-Подільського. При боці Дорошенка лишився тільки Мустафа-мурза з невеликим загоном у 130 татар, але й він пізніше втік. Тим часом Ромодановський і Самойлович стояли в Черкасах і ра­ дилися про похід на Чигирин. 25 липня вони стали табором у селі Талдиках поблизу Чигирина. 31 липня були в Боровиці, звідси посла­ ли під Чигирин добровольців — кіннотників з Прилуцького полку Лазаря Горленка, також козаків Охтирського полку на чолі з богодухівським сотником Миколою Матвієнком та колонтаївським сот­ ником Іваном Іваницьким, і той розбив у п’яти верстах під Чигирином сторожу, а потім і роз’їзд. Чигиринців переслідували аж до міських брам, дехто з них потрапив у полон. Під час московського наступу на Воронівку, Крилів і Суботів ці міста мусили здатися без бою... Похід московського князя та московського васала — «дурного С а­ мойловича» (визначення Тараса Шевченка) був безглуздим і не ви-

ZOL

-P oM t III

правданим. У той час, як турки насувалися на Ладижин та Умань, московські війська не поспішили їм на допомогу, а зайнялися добуван­ ням Чигирина. Не випадково запорозькі козаки потім докоряли у листах Самойловичу за його пасивність в той час, коли гинули Умань і Ладижин («как под Чигириным стояли есте, неоднократно уманцы, лодыжинцы и иные с плачем помощи просили») [247]. 2 серпня передові сили союзників підійшли до столиці. Ромода­ новський став на лівому березі Тясмина під бором біля ставу, а С а­ мойлович поставив свій табір на іншому березі ставу. Як тільки вони стали, тисяча дорошенківців зробили вилазку, але без особливого ус­ піху. Певний час ще тривали герці між добровольцями з обох боків. Потім до Чигирина підступили головні сили Ромодановського та С а­ мойловича і протягом двох днів копали шанці понад Тясмином, почав­ ши від млина. Зробивши 11 шанців, вони почали копати їх і з кримсь­ кого боку, щільно блокувавши Чигирин. Там стояли полковники Іван Сас, сумський полковник Гарасим Кондратенко (Кондратьєв) та московські загони. Потім послали до Дорошенка простого стрільця з пропозицією здачі міста, вручивши йому при цьому благальні листи Григорія Дорошенка до брата-гетьмана, матері та іншої рідні. Всу­ переч наполяганням старшини Дорошенко відмовився капітулювати. Він замкнувся у малому замку на горі з вірними йому людьми і обіцяв битися до останнього, а потім сісти на бочку з порохом і підпалити її, а живим у руки не даватись. До того ж була надія на татарську допо­ могу, яка просувалася від Очакова до Чигирина. Стрілець побачив, що в Чигирині стоїть 6 тис. війська, обложені мають чимало великих гармат, однак хліб та сіль дуже дорогі. Він додав, що Дорошенко весь час п’є горілку, ходить по шинках, перед ним грають музи­ ки — дударі й скрипалі. А ле така веселість походила не від радості, а від розпачливого стану Дорошенка, котрий лишався сам на сам з величезною ворожою силою. Щоправда, його підтримували Жаботин і Медведівка, але вони теж були у тяжкій облозі, через що 4 серпня мусили капітулювати. Коли московити стали бомбардувати Чигирин, то спочатку успіху не було, оскільки через Тясмин було важко стріляти. Сьомого серпня московити переправились через річку, відбили вилазку чигиринців, і повністю блокували місто. Нові потужні бомбардування принесли певний успіх московитам: зруйнували багато домів, вбили та поранили чимало чигиринських козаків і міщан. Одна граната потрапила до якоїсь хати і з такою силою викинула вибуховою хвилею чоловіка та жінку, що вони попадали у фортечний рів. Московити витягли їх гака-

_іііф tfaà/ікч та .Jlm/f/ya/SoM

Z S )1

МИ з води. У місті почалася пожежа, але її швидко погасили. Гарматне ядро розбило і дім митрополита Иосифа, котрий мусив перейти жити у верхнє місто. Від стресу він зовсім захворів, у нього віднялись ноги (ще раніше пройшла чутка, що він осліпнув). Потім хай навіть при­ слав у Чигирин свого лікаря, щоб вилікувати митрополита. Два шко­ лярі митрополита Иосифа і два сердюки перебігли до Самойловича, вони доповіли, що у Чигирині знаходиться шість тисяч кінноти, півто­ ри тисячі сердюків і черемисів, а разом з міщанами — всього 15 тисяч вояків. У Чигирині почався голод, внаслідок чого Дорошенко розпи­ сав сердюків та черемисів по хатах у міщан і звелів їх годувати. Сам гетьман перебував у чигиринському замку («малом городке»). Сьомого серпня московський полковник Сасов, генеральний бун­ чужний Л . Полуботок і чернігівський полковник В. Борковський підійшли до Чигирина з кримського боку. Тут вони розпочали бій з силами Андрія Дорошенка, що вийшов на вилазку. Брат гетьмана за­ знав втрат і мусив відступати у місто. А ле й штурм був невдалим. Війська Ромодановського стали потерпати через брак провіанту, їм не виплачували грошей, а козаки стали розбігатися з табору. Тим часом хан Селім-Гірей з ордою йшов на поміч з Ладижина, і 19 серпня ор­ динський авангард став за Тясмином. Наступного дня Ромоданов­ ський дав наказ відступати до Черкас, спаливши весь хліб під Чиги­ рином. При цьому вони зазнали додаткових, хоч і незначних, втрат: шість солдат і один прапорщик потрапили в полон. Тепер уже всі та­ тари на чолі з ханом Селім-Гіреєм прийшли під Чигирин і разом з силами Дорошенка рушили навздогін за Ромодановським. 23 серпня вони зробили спробу взяти Черкаси, а наступного дня повернули до Чигирина. Виконавши своє завдання, орда пішла геть. В околицях Чигирина запанувала тотальна руїна, було навіть спалено траву у сте­ пу і не було чим годувати коней [248]. А л е нещастя Правобічної Гетьманщини не припинились. Турецьке військо розгорнуло потужний наступ, громило на шляху війська Речі Посполитої і козаків — її прихильників. Кульмінацією тогорічного по­ ходу стали падіння Умані (0 4 .0 9 .1 6 7 4 р.) і Ладижина, що супрово­ джувалося загибеллю величезної кількості людей. Налякане населен­ ня Правобережної України тікало світ за очі, прямуючи головним чи­ ном на Лівобережжя. Тікали навіть чигиринці, незважаючи на вмовляння та заборони Дорошенка. Соціальна база його гетьманату маліла на очах. У Чигирині під його командою залишилося всього 12 тис. війська, і це враховуючи вояків з нового найму з числа молда­ ван та валахів. Гетьман втрачав довіру до козаків, котрі були «дуже

.F'o. Hi I jjj злі на нього, як поінформував переяславський сотник та інші». Дор0. шенко діяв тоді дуже енергійно, але його заходи давали лише частко­ вий результат, зокрема йому вдалося подолати свого конкурента І\/1И_ хайла Ханенка, котрий втік на Лівобічну Гетьманщину, ще й «на очі заслаб» [249]. Врешті турки повернули назад, але вони закріпились у Поділлі і продовжували час від часу шарпати українські землі разом із союзними їм ордами. Так, навесні 16 7 5 р. турки захопили в полон під Рашковом групу купців, серед яких був і македонський митропо­ лит Арсеній з міста «Тиверія». Дорошенко довідався про нього і до­ бився від Ібрагім-паші звільнення митрополита і переведення його до Чигирина. Поживши якийсь час у Чигирині, митрополит попросив у гетьмана дозволу продовжити свою подорож на Лівобережну Україну і 16 липня покинув Чигирин [250]. На Чигирин посунуло польсько-литовське військо. Щоправда, в спустошеному краю воно не мало поживи і тому швидко повернуло голоблі. У той час поляки вирішили розпочати переговори з Дорошен­ ком. Спочатку в Чигирин за дорученням Яна Собеського грабовецький староста Марко Матчинський послав гінця Галаткевича. 12 груд­ ня 16 7 4 р. гетьман дав їм ухильну відповідь, потім послав до короля військового товариша Момота. Все ж Дорошенко не довіряв полякам, про що красномовно свідчить його наказ (від 2 3 .12 .16 7 4 р.) старшині Паволоцького та Білоцерківського полків [251]. Ян Собеський знову послав до Дорошенка своїх представників: львівського єпископа Ио­ сифа Шумлянського та полковника королівської гвардії Станіслава Морштина, давнього знайомого гетьмана, які прибули у Чигирин на Різдво Христове. Дорошенко прийняв їх з найвищими почестями, але знову ухилився від підданства королю. На свято Богоявлення, тобто 16 (0 6 ).0 1 .16 7 5 p., посли вже були в Богуславі, прямуючи на Корсунь [252]. Розчарований король рушив був походом на Чигирин, наміря­ ючись силою змусити Дорошенка до підданства, але потім дав наказ військам повернутися, щоб продовжити мирні переговори (знову в путь зібрався Шумлянський). Ян III обіцяв гетьману умови, подібні до Гадяцьких, причому Чигиринське й Корсунське староства було 6 дано йому на булаву. А ле недовіра до поляків була настільки сильною, що й ці переговори пішли в пісок. Більше того, у лютому рознеслася чутка про те, що Дорошенко запідозрив у чомусь єпископа Ш ум­ лянського і посадив його під арешт у чигиринському замку [253]. На­ прикінці лютого 1675 р. король знову став готуватись у похід на Чи­ гирин, тим більше, що дійшла чутка про смерть Дорошенка та про ординський наскок. Григорій Минченко, посол І. Сірка до Москви,

, ' i f a è i i m им ?8 (ф.) ський, а також 15 тисяч яничар та іншої піхоти, ЗО тисяч ту­ рецької кавалерії і валахів, близько 20 тисяч татар. Гар­ мат було у них не більше 28, з яких вісім стріляли ядрами у 3 0 —38 фунтів, а решта гармат були легкими. З а сім днів турки дійшли до Бугу, а там простояли два дні, роблячи міст, а потім з та­ кою ж швидкістю пішли на Чигирин. Самойлович, який став тепер одноосібним гетьма­ ном обох боків Дніпра (хоча з цим не погоджувались ані тур­ ки, ані поляки), добре розумів небезпеку і буквально бомбар­ Ч&гн Cayto/iJioêul дував Москву проханнями про допомогу. Ще взимку, незважаючи на погодні умови, він з власної ініціативи прислав у Чигирин частину необхідних припасів. Напри­ кінці лютого — на початку березня 16 7 7 р. у Батурині відбулися пере­ говори гетьмана з царським посланцем Семеном Алмазовим (Івано­ вим) щодо оборони Чигирина. Виявилося, що Москва передбачала план кампанії, який не виключав здачі Чигирина, бо ліпше боронитись у Києві (?!). В Чигирині, бачте, мало хліба, тому буде важко втрима­ ти місто. Проти цього Самойлович виступив дуже різко, бо «Чиги­ рин — місто Україні потрібне, і від Криму захист, і неприятелю всяко­ му на острах... А якщо Чигирин дістанеться туркам — Полтавський, Лубенський, Прилуцький, Миргородський полки, а Запорожжя і по­ готів буде їх слухатися» [6]. Самойлович сказав послу, що він послав у Чигирин свого хорунжого Григорія Карповича Коровку-Вольського («Карповича», «Коровченка»), поставивши його чигиринським пол­ ковником, з трьома тисячами козаків. Звичайно, участь в обороні міс­ та мали взяти чигиринські козаки. Вже тоді, виконуючи гетьманський наказ, український та московський гарнізони, люди з навколишніх місць мали везти ліс для зміцнення оборонних споруд Чигирина у ве­ ликому і у верхньому «городах». Московськими ратниками в Чиги­ рині командував Матвій Осипович Кравков. Гетьман звелів також звозити хліб в Чигирин, крім чигиринських козаків і жителів. Самой-

Z.^4-

P^mu t y

лович просив, щоб цар додав ще 10 0 0 ратників для гарнізону, пр0_ віанту і взагалі дбав про це місто. Щоб мати гарантію підтримки свого плану оборони Чигирина, Самойлович послав до царя генерального суддю Івана Домонтовича та генерального писаря Саву Прокоповича, давши їм інструкцію (від 16 .0 3 .16 7 7 p.). Згідно з нею посли мали доповісти про гетьманські заходи щодо оборони Чигирина, просити додаткових 1 0 0 0 ратників (тоді б чисельність московського гарнізону сягнула 3 0 0 0 ), досвідчено­ го інженера, також дезавуювати чутки про нібито навмисне нищення чигиринських гармат, бо вони самі зносилися. Всього ж гармат вели­ ких і малих, мідних і залізних, було на момент капітуляції понад 54, а де є інші, треба питати у Дорошенка. З а іншими даними, тільки на замку було 18 великих гармат, але всі вони були старими й зношеними. Посли мали звернути увагу на мідь, котрої досить багато лежало в чигиринському замку, також на частини розірваних гармат, які можна використати для відлиття нових гармат, і просили на це дозволу царя. Одночасно Самойлович хотів і сам збільшити козацький гарнізон [7]. Гетьман і далі через московських дипломатів наполегливо добивав­ ся зміцнення оборони Чигирина, бо за падінням цього міста реальна загроза турецького нашестя нависала над Києвом та Лівобічною Гетьманщиною. 25 березня 16 7 7 р. у розмові з гінцем В. Парфеньєвим про обставини відправки Дорошенка в Москву та про чолобитні його матері (та просила головним чином за свого іншого сина — Гри­ горія, що був на засланні) Самойлович добивався збільшення гарнізо­ ну до 6 тис. (порівну козаків та московських ратників) [8]. Потроху Москва стала схилятися до його плану оборони. Першим ділом вона призначила коменданта у Чигирин. Ним став німець-вихрест, гене­ рал-майор Афанасій Трауерніхт, який вже 4 травня прибув до Сівська. Через тиждень сюди підтяглися шість стрілецьких полків (4 2 0 0 вояків), три з яких мали йти до Києва, а один — до Чигирина. 2 чер­ вня через це місто проїхав ще один німець, полковник фон Фростен, призначений інженером у Чигирин [9]. Найголовнішим придбанням був знаменитий генерал Патрик Гордон (1 6 3 5 —1 6 9 9 pp.), що похо­ див зі старовинного шотландського шляхетського роду з-під Аберди­ на. Гордон перебував раніше на службі Швеції і Речі Посполитої, брав участь у битвах під Чудновом, Любаром та Слободищами (16 6 0 p.), a y 1661 р. перейшов на службу Московській державі, був послом царя Олексія до англійського короля Якова, ходив у Кримські та Дніпрово-Азовські походи, пізніше став довіреною особою Петра І, дослужився до звання генерала та адмірала. Чи не найважливішою

$фона 'Ьшфтм (■ib'ffi— 'ibfH pf/.)

Z .? ?

віхою його бойової кар’єри стала участь в обороні Чигирина 1 6 7 7 — 1678 pp., про що він написав у своїх мемуарах [10]. 19 травня Самойлович попереджав царя, що турки і Юрій Х мель­ ницький йдуть на Чигирин, а московська підмога просувається надто повільно. Довелось йому посилати в Чигирин охочекомонного пол­ ковника Петра Кожуховського з полком у 10 0 0 козаків, озброєних мушкетами. Гетьман вирішив послати туди ж і колишнього глухівського сотника Якова Жураковського та Данила Рубана, вчинивши їх полковниками (Жураковський взяв команду над виборними козаками з Ніжинського полку з його Глухівською, Конотопською, Воронківською, Кролевецькою, Коропською сотнями, а Рубан — над вибор­ ними козаками). Третім полковником був охочий піхотний Гарасим Васильєв, під началом якого було «с полпяты тысечи людей с мушке­ ты и со всякими припасы, кроме Черниговского полку». Старшим був наказний гетьман, генеральний хорунжий і чигиринський полковник Григорій Карпович Коровка-Вольський. Всім їм було наказано і далі зміцнювати Чигирин. Дійсно, стали спішно відновлюватись оборонні споруди, стіни, заново викопано або поглиблено рови, досипано вали, підготовлено лафети під гармати тощо [11]. Цар своєю грамотою від 22 травня похвалив Самойловича за ці наміри, дав добро на посилку військ до Чигирина і створення там запасів хліба, запевняв у тому, що гроші вже надіслано у Чигирин. З Москви було послано також пол­ ковника Андрія Гамонтона з драгунським полком. У наступній гра­ моті від 10 .0 6 .16 7 7 цар закликав Самойловича будувати судна для промислу над ворогами [12]. Тим часом гетьман довідався від та­ тарських «язиків», що султан намірився йти на Київ через Чигирин, а хану наказав іти в Україну Муравським шляхом. Самойлович напи­ сав про це Олексію І і додав, що козаки вдарили над Малим Інгуль­ цем на невеликий татарський загін (22 ординці) на чолі з Ахмет-агою, який ішов на Крилів і під Чигирин, розгромили його і взяли у полон п’ятьох ординців. Напасники, як сказав один із них («Кази Муратко Кази Булатов»), думали, що в Чигирині немає кінноти, тому й вийшли на свій промисел [13]. 8 червня у відповідь на посольство Домонтовича й Прокоповича Цар надіслав грамоту, у котрій на словах підтримав Самойловича і ви­ конання на ділі тільки частини його вимог. Так, у Чигирин було призна­ чено трьох голів стрілецьких та інженера для «подкопных дел». Цар вказував, що Ромодановський підвезе хліб до Чигирина, а Самойлович Мав би поставити в Чигирині чотири тисячі добрих вояків з повними запасами. Однак давати своїх стрільців цар не поспішав [14].

LH

P m , /у

Наприкінці червня військо великого візира Мерзіфонлу КараМустафа-паші розпочало переправу через Дністер, щоб далі йти на Тягиню, Ягорлик, Ташлик, Крилів і за 14 днів стати під Чигирином З а словами польського військового аташе при турецькій армії Самуеля Проського, не справдилися надії Ю. Хмельницького на масовий прихід до нього українців. При його боці був тільки невеликий загін (всього 3 0 0 —4 0 0 козаків), чисельність якого зростала надто повіль­ но, а зі старшин були тільки старий Астаматій, Іван Хмельницький (племінник Юрія Хмельницького), Коваленко, Яненко та Апостол. З такими малими силами годі було думати про широкомасштабні дії, доводилось виконувати переважно розвідувальні функції. Так, 1 лип­ ня осавул Коваленко з двома сотнями козаків і трьома сотнями татарлипків вирушив у роз’їзд під Кальник і Немирів [15]. Самойлович ще 31 червня послав війська до Чигирина, а також 6 тисяч рублів. Однак чигиринський воєвода не дав чигиринському полковнику гармат, пороху, ядер, селітри й сірки, що викликало скар­ гу Самойловича цареві. Останній же слабко зреагував на неї, тільки порекомендувавши гарнізону в Чигирині бути пильними й зміцнювати укріплення. Щоправда, він обнадіяв тим, що з Мценська йдуть на підмогу князь П. І. Хованський, окольничий князь С. Ф . Львов, а зі Смоленська поспішають на збір у Брянську князь В. Д. Долгорукий, думний дворянин Б. І. Ордин-Нащокін з новгородським полком. Було прислано й царський наказ, щоб з чигиринського верхнього міста в нижнє передали 10 гармат, 50 пудів зілля, селітри й сірки. Цар про­ хав також не залишати Кодак, зміцнювати його, також спустити Дніпром дві «липи» (різновид човна) для переправи під Кодаком [16]. 22 липня цар повторив наказ Ромодановському укріплювати Кодак і послати туди дві «липи» [17]. З інших джерел довідуємось, що в Чи­ гирині сталася (до 16 липня) випадкова пожежа, внаслідок якої пост­ раждав чигиринський замок, не тільки будівлі, а й гармати. Московитський гарнізон міста навіть був змушений покинути Чигирин і вийти в поле. Після пожежі вони знову вступили до замку і зайнялись його укріпленням. Чотири тисячі стрільців чигиринського гарнізону було послано до лісу, за чотири милі від Чигирина, щоб кожен з них взяв по стовбуру дерева для будування паль оборонного паркану. А ле тоді на них вдарила орда і майже всіх винищила [18]. Звичайно, Самойлович зміцнював і український гарнізон у ниж­ ньому місті Чигирина, який теж займався оборонними роботами (зво­ дили тераси, насипали каміння та землю, копали глибокі рови). На переговорах з царським послом О. Карандєєвим 15 .0 7 .16 7 7 р.

от Чшіфнил (К)77

HrfH ff.)

Z3 7

ман сказав, що послав туди 5 0 0 козаків Полтавського полку, таж вірних, надійних і досвідчених людей з Ілухівського, Київського, онотопського, Стародубського, Прилуцького, Гадяцького й Чертівського полків по чотири чоловіки. Інші дані джерел-є точнішими: стьман послав у Чигирин 1500 козаків (Єреміївську та Котельвянську сотні Гадяцького полку, Кременчуцьку сотню Полтавського пол,gr), звелівши їм іти через Крилів. Однак ті, побачивши переважаючі 'сили турків, повернулися. Тоді Самойлович під смертною карою накаЭав полтавському полковнику, щоб той неодмінно виконав завдання. Той послав 5 0 0 козаків, і вони змогли прорватись у Чигирин. Потім він послав ще 10 тисяч козаків. З а твердженням В. Заруби, у Чиги­ рині перебували: у нижньому місті — виборні козаки Київського, Ні­ жинського, Стародубського та Чернігівського полків, три сотні Гадя­ цького та Лубенського полків, рота гетьманської драгунії Рубана, сердюцькі полки Жураховського, Василенка та Ясиковського чисель­ ністю у сім тисяч вояків. У перші дні боїв до Чигирина прибуло ще 5 0 0 козаків Полтавського полку. Московських стрільців у замку на­ раховувалося п’ять тисяч. Отже, всього гарнізон Чигирина нарахову­ вав 12,5 тисячі вояків [19]. 31 липня 16 7 7 р. чигиринський полковник Г. Коровка-Вольський уже писав гетьману подячного листа за прислання піхотного полку Жеребила і московського загону. З цим лис­ том було послано Корицького, який мав повідомити, як краще вдари­ ти на ворога [20]. Пізніше (7 серпня) Самойлович зазначав, що на охочий полк Гарасима дано 5 тисяч золотих, а на надвірне піше й дра­ гунське військо, котре перебуває разом з цим полком, одну тисячу золотих. Згідно з його ж листом від 13 серпня сам гетьман виступив з Батурина на Ромен 11 серпня на чолі війська (Ніжинський, Чер­ нігівський, Стародубський, Прилуцький, Київський і охочий піхот­ ний полки). У Ромні це військо з ’єдналося з Лубенським, Миргород­ ським, Гадяцьким, Полтавським і охочим кінним та надвірним «зна­ менем», потім рушило на р. Артополот (між Пеклом та Оріллю). Тут до нього приєдналось московське військо Ромодановського [21]. А ле поки що підмога стояла на південних кордонах Гетьманщини, Чигирин, як свідчив Гордон, залишався недостатньо озброєним. Тут знаходилось 45 різних гармат, з них 14 великих, інші ж були або легкі польові, або ж призначені для стрільби картеччю. Було ще п’ять мор­ тир, у тому числі три сталеві. «Бомб» (порохових ядер) було дуже мало, кількість ручних гранат не перевищувала 8 0 0 [22]. 22 липня чигиринський полковник Коровка-Вольський написав Самойловичу про добровільне прибуття до нього кримського татари-

Z.5%

P iiiu i y

на Аміра (Умерка), сина Караная, який 12 років жив у Казикермені ц перебував на султанській службі. Аміра відправили до Самойловича а той переслав його з гінцем (І. Лисиченком) до Москви. Причина втечі Аміра від своїх лежала на поверхні: він напився і забив якогось турка, через що 18 липня втік з Казикермена в Чигирин, а за три дні прибув до колишньої гетьманської столиці. Тут він вирішив вихрести­ тися. На допиті сказав також, що турецьке військо стоїть під Тягинею і наміряється йти на Чигирин, а пізніше захопити й Запорожжя (од­ разу на Кодак і Хортицю турки не хотіли йти, щоб не розпорошувати сил). Самих яничар на чолі з Ібрагім-пашею мало бути ЗО тисяч. Хан із такою ж кількістю ординців з початком нового місяця (за місячним календарем) мав рушити туркам на підмогу. Хан вже посилав 70 та­ тар під Чигирин для захоплення «язиків» і взяли їх 10 душ (видно, з московського війська) й відвели до хана. Войовничі наміри татар було підсилено через сильний неврожай у Криму. Через це вони волі­ ли йти на війну, ніж загинути голодною смертю. У разі облоги Чиги­ рина орда мала пустити загони під Черкаси, Київ та інші міста. Турки розуміли потужність Чигирина, тому надії покладали головним чином на перехід козаків до Юрія Хмельницького і на те, що царські війська покинуть Чигирин (певні підстави до останнього були), врешті, на затримку підмоги московитам. У разі успіху султан планував залишити у Чигирині на зиму Ю. Хмельницького з турецьким гарнізоном [23]. У разі невдачі, як твердили два втікачі-полоненики з Криму (Ясько Семененко з Монастирищ та Ярема з Оргієва), хан мав чинити на­ скоки на Україну, в тому числі й Лівобережжя. Юрій Хмельницький, за чутками, нібито обіцяв султану взяти Чигирин і Київ без війни, досить тільки вступити йому на Україну з турецьким військом [24 J. 25 липня Самойлович написав чергового листа царю. Посилаю­ чись на повідомлення немирівського старости С. Куницького, що тур­ ки переправляються під Тягинею через Дністер і йдуть на Чигирин і на Київ, він прохав дати наказ А . Іомолтону з його полком спішно йти на підмогу чигиринському гарнізону. З серпня канівський полковник Давид Пушкаренко писав з Канева, що турки вже перейшли Буг на Піщаному броді і йдуть під Чигирин. Сьомого серпня до Чигирина прибув козак, який, бувши в турецькому полоні, вступив на турецьку службу, щоб вирватися на волю. Він доповів, що турки йдуть на Чи­ гирин, хочуть взяти місто за три-чотири дні, а потім рушити на Київ. Турецька армія нараховує начебто 100 тисяч, крім татар. Цього коза­ ка негайно було переслано до князя Ромодановського [25]. Врешті, настав час безпосереднього зіткнення двох потужних армад під стіна-

от

Ч ииф ш ш

Му

Чигирина. Першою його «ластівкою» став ординський наскок на колиці Чигирина ранком 9 серпня. На полі перед Чигирином ординці ахопили в полон 150 жителів та кілька сот голів рогатої худоби. Це -мусило чигиринський гарнізон вжити додаткових заходів безпеки. Соли ж 12 серпня татари з певною кількістю турків знову раптово з ’явились перед Чигирином, вони мусили повертатися з порожніми ру­ ками. Однак серед ординців були, очевидно, квартирмейстери, які вивчали місцевість для кращого поставлення табору [26]. Головні сили турецько-татарського війська стали тим часом під Мотронинським лі­ сом і звідти візир послав під Чигирин Іяур — Іусейн-пашу, а з ним чотири тисячі турків та тисячу татар, також молдавські та валаські вій­ ська. Наступного дня під Чигирином стало все вороже військо. В. З а ­ руба вважає, що це сталося ЗО липня за новим стилем [27], а на наш погляд — трохи пізніше. З а даними Гордона, який посилається на що­ денник чигиринського коменданта фон Фростена, головні сили турків прибули під Чигирин 13 серпня і розташувались на пагорбах, межі вод, на схід та південь (з кримського боку) від міста, поставили намети за півверсти від стін і таким чином обложили Чигирин. Ібрагім-паша і Юрій Хмельницький з усіма силами стали з боку поля, а інший паша із нурадин-солтаном стали з боку Черкас. Сам хан Селім-Гірей І ще не підійшов, але ще з липня у турецькому таборі перебували незначні ор­ динські сили, в першу чергу білгородські ногайці, ханський син А замель-Гірей (за іншими даними — Аджи-Гірей) та нурадин-солтан, які стали у двох верстах від Чигирина, але поводились досить пасивно [28]. Вже тоді невелика група рейтар здійснила вилазку з міста, але невдовзі вони мусили відступити із втратами. Того ж дня в обідню пору до Чигирина підступила орда і стала за версту від міських стін. Захопити в полон хоча б одного ординця було неможливо. Однак згід­ но з іншими джерелами вимальовується дещо відмінна картина: у пер­ ший день після приходу турків під стіни Чигирина Ібрагім-паша дозво­ лив своїм добровольцям здійснити пробний штурм. Коли ті підходили під міські стіни, з Чигирина зробили вилазку 2 0 0 вояків. Відбулась невелика сутичка й перестрілка, причому обложені вбили невелике число турків і їхніх коней. Уночі турки зробили шанці біля старого рову, Де раніше бували табори, за ними влаштували дві батареї, захищені турами, поставили великі й всі середні вісім гармат і стали стріляти на другий день по верхньому місту. Проти суботи орда наблизилась до Чигирина і стала в ярах. Чиги­ ринський полковник Коровка послав до Самойловича зі звісткою про Це [29]. Сам гетьман із табору під Ромном писав цареві 16 серпня, що

Z .4 -0

'Рнііііі

/ j-

до нього прибув чигиринський козак з листом від Юрія Хмельницько­ го до всієї старшини й посольства, котрі знаходились в Чигирині. За його словами, у минулу суботу, тобто 14 серпня 1677 p., всі бусурмансь­ кі сили прийшли під Чигирин, тому московським військам треба якнай­ швидше поспішати з допомогою. Самойлович наводив і текст універса­ лу Юрія Хмельницького, писаного 13 серпня у таборі під Чорним лісом і підписаного таким чином: «Георгій Гедеон Хмелницкий, князь Малой Росии Украины». У цьому документі містилась пропозиція чигиринцям капітулювати і піддатись туркам. В іншому універсалі, від 18 .0 8 .16 7 7 p., підписаному повніше («Георгий Гедеон Венжик Хмелницкой, князь сарматцкий, Мальїя Росии Украины, и вождь Войска Запорожскаго») його автор знову пропонує чигиринцям не чинити опору і не виявляти ворожості щодо турків [ЗО]. Козаки нібито пообіцяли йому це за умо­ ви, якщо він змусить капітулювати московських стрільців у замку. Цю звістку важко вважати достовірною. Принаймні комендант Чигирина фон Фростен вважав, що це провокаційні чутки, посіяні з метою викли­ кати взаємні підозри між українською та російською частинами гарні­ зону, тому на військовій раді було вирішено на такі листи відповідати вогнем з гармат. Того ж дня в Чигирин непомітно увійшли згадані вище 50 0 козаків Полтавського полку [31]. За дещо іншими даними, до Чи­ гирина вдалося пройти більшій кількості українсько-російського війсь­ ка: полк сердюцької піхоти і 10 0 0 драгунів перебралися через Дніпро, вночі прокралися через ворожі полки і явилися в Чигирині на велику радість обложених, котрі не мали нізвідки жодних вістей. Турки спочатку покладали надію на перехід до них козаків з Чиги­ рина і тому головний удар завдавали спочатку по замку, де сиділи московські стрільці. Особливо допікали дві 2 0 -фунтові гармати, які руйнували бруствери валу, і обложені мусили їх сильніше укріплюва­ ти. Чигиринці відкрили звідти вогонь у відповідь, вбили багато коней і людей, стали чинити ефективні вилазки. Все ж через якийсь час тур­ ки зуміли оволодіти старим міським валом, окопались там і встанови­ ли гармати, з яких повели вогонь. Неприємним сюрпризом для обло­ жених стало прагнення турків робити з перших днів апроші (підкопи), щоб підірвати міські стіни. А ле блискавично взяти фортецю у перші кілька днів облоги туркам не вдалося і їм довелось повести планомірну й виснажливу облогу. Молдавський боярин Тодорашко Иордакі у своєму листі з Ясс від 2 6 серпня писав, що турецько-татарське війсь­ ко прибуло під Чигирин 14 серпня і вже вперто облягає гетьманську столицю. У фортеці ж всього 10 тисяч хоробрих козаків, але сили дуже нерівні, і Чигирин нібито має впасти 25 серпня [32].

она Чіш ф нна ( К ) ? ? — ІЬ '^ Н fy .)

ZÆ t

15 —16 серпня турки продовжили риття траншей та підкопів. Про­ ти них було здійснено вилазка (10 0 0 козаків і 8 0 0 стрільців), у ході якої було використано ручні гранати, сокири й списи, а сама вилазка прикривалась мушкетним вогнем. Турків було захоплено зненацька, чимало з них ще не прокинулось зі сну, внаслідок чого вони зазнали великих втрат. З чигиринців же було забито ЗО і поранено 4 8 вояків. Після цього турки стали обережнішими. Вони поставили дві батареї і почали стріляти по замку ядрами у 8 та 3 6 фунтів, скеровуючи вогонь переважно на Спаську браму й однойменний бастіон. Влучним вогнем вони завдали значної шкоди, насамперед вивели з ладу 17 гармат. Московські ж пушкарі виявилися недосвідченими і реваншуватися не спромоглися. А ле обложені швидко збудували нову вежу, простір між нею та фортечною стіною закидали землею і вирішили здійснити ряд вилазок з нижнього міста, в ході яких мали забрати з собою в Чиги­ рин турецькі гармати. Після тривалої дискусії було вирішено знову вчинити вилазку, причому з московських стрільців жереб випав Іллі Дурову. Кожен московський полк дав по 2 0 0 стрільців, а козаки — 8 0 0 вояків зі свого середовища. 17 серпня московські стрільці здійс­ нили нічну вилазку, вбили багатьох турків, 11 турків захопили в полон, самі ж повернулися без втрат. Однак турки продовжили рити підкоп до верхнього замку, але вперлись у дикий камінь і мусили припинили роботу у цьому напрям­ ку. Від «язиків», взятих чигиринцями на вилазці, стало відомо, що з нурадин-солтаном перебуває ЗО тисяч турецьких, молдавських і валаських військ, кінноти і яничар, а з ханським сином — 9 0 0 кримсь­ ких татар і 15 тисяч білгородської орди, з Юрієм Хмельницьким — З тисячі козаків. Сам хан начебто має невдовзі підійти. Відомості про події 17 серпня приніс Самойловичу 22 серпня козак із Чигирина, якого було прислано з проханням про допомогу. Через нього ж було дано відповідь Трауерніхту в Чигирин від Ромодановського та С а­ мойловича, щоб обложені тримались, бо поміч невдовзі прийде, зок­ рема у Самойловича — 20 тисяч козаків, також тисяча компанійців і стільки ж сердюків, а такі полки, як Переяславський, Миргородський і Полтавський, стоять на сторожі поблизу Дніпра. Сірко відмовився дати Ю. Хмельницькому навіть 5 0 0 запорожців, зате обіцяв дати підмогу Самойловичу. 19 серпня генерал А . Трауерніхт писав з Чиги­ рина до Ромодановського, що під місто прийшов Ібрагім Шайтанпаша з турецькими, молдавськими і валаськими військами, а Юрій Хмельницький з козаками. Триває штурм безперестанку вдень і вночі з кримського боку і тому обложені просять допомоги [33].

Z 4 -Z

P ? ? - ft .)

Z ft

наказав відрубати голову Ібрагім-паші (за іншими даними він звелів задушити пашу), а Юрія Хмельницького нібито знову посадили в Єдикуле [49]. Полонений татарин Конеклес твердив на допиті 10 .0 2 .1 6 7 8 p., що Ібрагім-пашу відвели в Стамбул (там його мали стратити, але інші паші заступилися за нього і врятували йому життя), а на його місці султан поставив Корт-Суін-пашу, який став над війсь­ ком, що стоїть до весни на квартирах в Подунав’ї. З іншого джерела стало відомо, що султан обмежився конфіскацією маетностей Ібрагімпаші, який став жити як проста людина [50]. Федір Яковенко, челяд­ ник переяславського полковника Івана Лисенка, писав з Ясс до свого патрона 15 .0 2 .16 7 8 p., що султан звелів забити в кайдани Ібрагімпашу; пашу ж, якого вбили під Чигирином, привезли човном уночі в Стамбул. Султан скинув також кримського хана Селім-Гірея І, який не дуже був зацікавлений у перемозі турків, а на його місці звелів посадити Мурад-Гірея (панував у 1 6 7 8 —1 6 8 4 pp.). Про скинення хана повідомляв пізніше (2 7 травня) польський резидент у Москві, котрий довідався про це з листа польського гінця до Криму Висоцького. Причому твердилось, що начебто спрацювала скарга Дорошен­ ка на старого хана [51]. Замінили також калгу-солтана і нурадин-солтана, бо вони не посилали з-під Чигирина загонів на Лівобережжя. Однак Туреччина, незважаючи на тяжку поразку, не відступилась від свого наміру захопити Чигирин. Вже на таємній нараді, про яку згадувалось вище, султан Мухамед IV наказав залишити військо, що відступило від козацької столиці, на зимові квартири по обидва береги нижнього Дунаю, звелів будувати міст нижче за Галац, також міст і на Дністрі (проти Тягані) [52]. Виступ у новий похід він призначив на 11 квітня 16 7 8 p., а відправною точкою мали стати береги Дунаю... Турки почали збирати ще більші війська, залишаючи вдома, за чутками, тільки хлопчиків, не старших 10 років. Султан наказав дати велику суму грошей із державного скарбу. Було вирішено на раді за участю султана, що новий чигиринський похід очолить тільки великий візир з пашами. Цікавою була мотивація цього рішення: якщо турки не візьмуть міста, то принаймні не буде ганьби султану [53]. До Оча­ кова султан прислав 30 галер зі свинцем, гарматами та іншим необхід­ ним для війни. Видно, було прийнято й рішення турбувати Чигирин та навколишні українські землі ординськими наскоками. Кошовий ота­ ман Іван Сірко попереджав, що орда хоче обложити Чигирин. Чиги­ ринський полковник Г. Коровка-Вольський писав 17 лютого з Чиги­ рина до переяславського полковника Івана Лисенка, що він дістав звістку про орду на р. Вись, яка має розділитися на три частини і

j ’o'fou i\r вчинити наскок [54]. 11 червня вищезгаданий Яковенко, який був у числі провідників Парсукова, доповідав листовно, що похід на Чиги­ рин має очолити великий візир. Парсуков налагодив зв’язок із ко­ лишнім резидентом Дорошенка у Стамбулі Коваленком і той підтвер­ див намір турків іти на Чигирин та Київ [55]. Реваншистські плани турецького султана не були таємницею, кон­ центрацію потужних військ у гирлі Дунаю неможливо було прихова­ ти. Уже 15 січня 16 7 8 р. під час перебування у Москві Патрик Гордон замість сподіваних відставки і повернення на Захід дістав наказ від царя Федора виїжджати до Чигирина [56]. 8 лютого 16 7 8 р. Гордон отримав гроші за рік, соболі, барабани та інші речі, необхідні для дра­ гунського полку, і вирушив у путь. Тоді ж Самойлович писав цареві, що Чигирину бракує хліба, а для його перевозу треба 10 тисяч возів; немає також сіна, недостатньо людей, щоб підвезти все це, бо взимку це буде важко зробити через бездоріжжя [57]. Тим часом Мухамед IV зібрав потужне військо і добре його забез­ печив гарматами, боєприпасами та провіантом. На чолі він поставив візира, трапезундського пашу Ібрагіма, який перед тим добре зареко­ мендував себе у боях проти венеціанців за Крит. Цей «смок (дракон. — Ю . М .) азійський», за образним висловом українського поета А скольда-Бучинського, мав поповзти на Чигирин навесні 1 6 7 8 р. С а­ мойлович знову написав численні листи до царя з проханням вжити заходів щодо відсічі нової турецької навали, насамперед про необхід­ ність ремонту міських укріплень, переведення сюди значного війська на підмогу і забезпечення його всім необхідним. Москва ж байдуже споглядала на ці волання. Вона вагалась у виборі політики щодо О с­ манської імперії і потроху схилялась до поступок останній. На певний момент все ж узяв гору здоровий глузд, і московський уряд вирішив допомогти Самойловичу. Було призначено чигиринським воєводою енергійного та досвідченого окольничого Івана Ржевського, котрий до того ж умів знайти спільну мову з українцями. Самойлович знову й знову добивався виконання необхідних умов успішної оборони Чигирина. У своєму листі до царя від 12 .0 2 .16 7 8 р. він просив про присилку війська в Чигирин; сповіщав, що нижній «го­ род» вдвічі більше потребує ремонту, ніж верхній, однак треба й верх­ ній ремонтувати; що київські міщани будуть вивозити ліс для чиги­ ринського верхнього міста. Відкидаючи чутки, він додав, що чиги­ ринський полковник приїздив з Чигирина у Батурин тільки на Різдво Христове, а невдовзі повернулася туди й старшина. Г. Коровка-Вольський був раніше генеральним хорунжим, котрому довелось взяти

т Чиифшш ( If)? ? — H rfH f/f/.)

Z f?j

: ірнач полковника Чигиринського полку. На його місці було постав­ лено новим хорунжим Степана Забіленка, тобто Забілу [58]. Цар ,Федір у своїх двох грамотах-відповідях Самойловичу вказував, що для оборони Чигирина дано 6 0 возів необхідних боєприпасів для Д. Баранчеєва та його війська, гетьман же, як обіцяв, мав дати 2 0 возів зі свого боку [59]. У середині лютого стольник і полковник Борис Корсаков писав з Чигирина царському воєводі у Києві князеві Троекурову, що він приймав жито по списку в Чигирині від генералмайора Трауерніхта. А ле цього жита багато погнило. Житниці розби­ то ядрами з гармат та гранатами, все зерно змішалося. Троекуров у відповідь звелів підсушити погане жито й домішувати до доброго [60]. Наступна відписка Троекурова (лютий 16 7 8 р.) свідчила, що Ржевський не пішов до Чигирина, а Самойлович ще не прислав возів до Києва, бо, за його словами, там бездоріжжя і тривоги. Гетьман просив прислати гроші в Чигирин для купівлі хліба, що й було зробле­ но. Однак через брак возів збіжжя не можна було довезти до Чиги­ рина. До того ж зимовий шлях зіпсувався з кінця січня, тому хліб довелось би везти човнами по Дніпру, але забракло човнів (знайшли тільки 10 казенних «стругів») [61]. 2 0 —2 8 лютого Гордон на шляху в Чигирин прибув зі своїм полком у Сівськ, де до нього приєдналося ще два полки. Тоді ж він написав листа Ржевському, котрий зі своїми стрільцями мав нарешті виступати з Києва до колишньої гетьманської столиці. Сам Гордон прибув до Батурина. 4 —5 березня тут відбулося кілька нарад за участю Самойловича щодо зміцнення оборони Чиги­ рина. Було вирішено поставити перед замком великі зовнішні укріп­ лення, а перед Кримською брамою — значні укріплення у формі пів­ місяця. 9 березня у Путивлі Гордон згідно з царським наказом дістав дві мортири (одна стріляла 80-фунтовими, а друга — 120-фунтовими бомбами), 4 0 0 бомб і 4 8 коней для перевезення всього цього. Ще кілька гармат, коні, боєприпаси та провіант прибули до нього пізніше. 16 березня цар передав Самойловичу 10 тисяч золотих на набір охо­ чого війська, а 20-го числа наказав додати йому припасів та війська. У цей же час московський посол Василь Тяпкін вів на переговорах розмову про оборону Чигирина і про підвіз хліба з Києва у Чигирин [62]. Того ж дня Самойлович написав листа царю, де нарікав на труд­ нощі у відправці возів до Чигирина і подав новини про будування тур­ ками мосту в Тягині і їхній намір іти на Чигирин. 2 4 березня цар напи­ сав Самойловичу, що вже дано необхідну кількість «стругів» і хліб буде доставлено до Бужинської пристані. Тут мали вже чекати вози для відправки хліба у Чигирин, а подбати про них мав Самойлович і

Z J4 -

Ро-Ші Г у

організувати перевезення зерна до Чигирина. 2 2 —23 березня цар на­ казав Ромодановському і Самойловичу спішно йти до Дніпра, бо сул­ тан і Юрій Хмельницький дійсно виступають на Чигирин [63]. Тим часом виникли серйозні проблеми у підготовці міста до оборо­ ни. Воєвода Ржевський, прибувши 27 березня до Чигирина, не при­ вів із собою значного війська і не привіз хліба. Зруйновані стіни міста і розповіді вояків про постійні ординські наскоки справили на нього гнітюче враження, тим більше, що Самойлович і Ромодановський знову надто повільно виступали в похід. Щоправда, тут більша про­ вина царського уряду, який виявився млявим. Були й об’єктивні під­ стави повільних темпів підготовки Чигирина до оборони: весняне теп­ ло зруйнувало зимові шляхи, через багиюку возами багато б тут не зарадили. Бракувало й грошей, бо наймання воза коштувало чотири— п’ять карбованців. Московити затримались і з підготовкою човнів, тому підвіз провіанту водою теж був неможливим. Сам Ржевський припустився спочатку серйозних помилок у підготовці до оборони. Чигиринський полковник Коровка скаржився Самойловичу, а той у свою чергу царю, що Ржевський не дає селітри для роблення пороху [64]. В се ж Самойлович виконав свої обіцянки, пославши в Чигирии п’ять тисяч возів, додавши до них ще кількасот возів (з Лубенського полку) для запасів, гармат і ядер, гранат, пороху, свинцю, що було привезено в Чигирин. Вози їхали також з Гадяцького, Миргородсь­ кого, Ніжинського й Стародубського полків. Самойлович послав ти­ сячу возів для Гадяцького полку, зі складу якого п’ять тисяч козаків рухались на Чигирин, з Полтавського полку — тисяча мушкетерів, яку було послано до Крилівського броду [65]. Отже, мінімальною кількістю провіанту й боєприпасів Чигирин було забезпечено. Гетьманський посол Семен Ракович, писар Прилуцького полку, під час переговорів у Малоросійському приказі 2 0 .0 8 .1 6 7 8 р. ствердив зокрема, що військо має досить сіна, бо ним добре запаслись, до того ж сіно їм ще підвозять на 4 0 0 «стругах». Гірша ситуація була з хлі­ бом, але тепер його добре підвозять з гетьманських міст [66]. Керування оборонними роботами поліпшилось після прибуття в Чигирин Гордона. Вже 8 травня він дав обід у Чигирині московсько­ му наміснику Ржевському та старшим офіцерам місцевого гарнізону, як у замку (тобто московитам), так і у місті (тобто українським коза­ кам). Наступного дня з Києва на Бужинську переправу прибули різні припаси, для перевезення яких у Чигирин Самойлович дав коней. 11 травня було вирішено вирити у замку ще один колодязь, причому копати його почали у старому рові. 1 4 —15 травня до Чигирина прибув

м 'h u n fn m /i

ft.)

Z J?

АК Гордона (645 вояків) і став табором біля кримського боку, через

ів від старого замку. Наступного дня Гордон влаштував огляд полку,

■зділив на дві роти і скерував їх до нового замку. 19 травня в Чигирин прибув двоюрідний брат Ржевського з царськими інструкціями, а на­ ступного дня розпочався ремонт одного зі складських приміщень. 2 0 травня польський представник у Москві сповіщав своєму уря­ ду, що до Чигирина послано «20 приказів» піхоти, поділених на три частини. Кожна з них мала відповідно стати у Києві, Чигирині та на дніпровській переправі у Бужині [67]. 22 травня в Чигирин прибув Іадяцький полк (чотири—шість тисяч козаків) на чолі з полковником Федором Криницьким. Наступного дня полк увійшов до міста і став на квартири (7 червня козаки відіслали коней додому і тільки старши­ на залишила їх собі). Далі розпочалися у високому темпі будівельні роботи, основні етапи яких виглядають таким чином. 24 травня півтори тисячі козаків виїхали з возами та кіньми, щоб привезти ліс для будівництва, а 2 6 —27 числа Гордон склав план нових равелінів: один мав стати півмісяцем перед Кримською брамою, а другий біля Тясмина, щоб захищати простір між згаданою брамою та дерев’яною вежею. Коли цей півмісяць закінчили будувати, то Ржевському він не сподобався настільки, що він звелів його знести буквально перед початком воєнних дій. Однак чигиринський полков­ ник Коровка не виконав цього безглуздого наказу. 2 8 травня у захід­ ній частині міста вал було висунуто далі до Тясмина. 3 0 —31-го почали будувати бастіон на Тясмині та укріплення перед Кримською брамою. Коли ж Гордон захотів збудувати дуже широкий вал, то козаки різко виступили проти цього наміру, і шотландцю довелось відмовитися від свого наміру. Першого червня до Чигирина прибуло 2 0 0 сумських і 2 0 0 охтирських козаків на чолі з сотниками і стали на квартири біля Тясмина. Гордон дав тоді наказ ремісникам зробити жорна для ручних млинків. Наступного дня козаки замінили палі на валу від брами на мосту до греблі, зробили з паль новий вал із драбинами всередині. 5 червня сумські та охтирські козаки почали копати рів від Тясмина до нових укріплень, а піхотинці Гордона одночасно робили там вал. Підійшли невеликі загони генерал-майора Г. Косагова та інша підмо­ га, але вона надходила черепашачими темпами. Самойлович, відчув­ ши недобре, просив царя не покидати Чигирин, бо як турки підуть на Київ, то це буде удар по всій Україні. Цар запевнив Самойловича, що надійде чергова порція підмоги (малися на увазі насамперед калмики на чолі з тайшами Аюкою та Солом Сереном; також донські козаки) під загальним керівництвом князя Каспулата Муцаловича Черкась-

Z Jb

'Ром і і у

кого. Ці підкріплення мали йти Муравським шляхом і захищати від татар лівобічні рубежі. На правий берег Дніпра уже власне Самойло­ вич послав Косагова та переяславського полковника Лисенка з кіль­ кадесятьма тисячами війська, котре мало кріпити стіни Чигирина. Тим часом Ржевський і Гордон докладали значних зусиль задля укріплен­ ня верхнього міста Чигирина [68]. Поза сумнівом, не сиділи склавши руки й козаки, але, оскільки збереглись переважно російські джерела, то їхні автори, природно, більше уваги звертали на діяльність своїх вояків. Той самий Гордон у своєму щоденнику досить детально описав хід оборонних робіт у Чигирині, але тільки щодо участі у них пере­ важно свого полку. Так, він нарікає на брак людей і коней і згадує про свій винахід: щоб не відстати від інших, він придумав спеціальний ві­ зок (всього їх було зроблено 4 0 ), які прискорили земляні роботи у 8 (!) разів. Потім він придумав нову модель турів, які мали набивати­ ся землею і прикривати понижений вал, а також амбразури. Вони були легшими і в той же час краще захищали оборонців, особливо пушкарів. Через місяць (11 липня) Гордон укріпить за їхньою допомо­ гою амбразури. 7 червня у Чигирин прийшла звістка, що нібито у Смілі перебуває якийсь загін козаків. Побоюючись, щоб це не були прихильники Юрія Хмельницького, командувачі оборони Чигирина послали туди на роз­ відку загін своїх козаків. Останні через якийсь час повернулись без певних відомостей. Наступного дня, незважаючи на тривожний час, Гордон влаштував у себе в садку веселий бенкет з нагоди дня наро­ дження англійського короля Георга. Дуже доречною була горілка, яку гетьман дещо пізніше прислав Ржевському, Гордону та вищим офіце­ рам. На частку Гордона припала ціла бочка. 11 червня шотландський генерал оглянув бастіон біля Кримської брами та деякі інші укріплення і визначив план нової оборонної за­ будівлі. При цьому він не забув і про свої потреби, наказавши поста­ вити для себе дерев’яний будинок у замку, сплативши з власної кишені за ліс. Наступні дні оборонці Чигирина знову займалися ре­ монтними роботами, будуванням нових укріплень, зокрема валів, влаштуванням батарей. Сам Гордон особливо домагався перебудува­ ти міський вал та круглу кам’яну вежу, які знаходились між дорошенківською вежею та Кримською брамою, зруйновані під час оборони міста у 16 7 7 р. Однак виникли суперечності між козаками та стріль­ цями, які не хотіли перевантажувати себе зайвою роботою. Тоді Гор­ дон принаймні частину цієї роботи виконав, розділивши її порівну між сторонами. 2 6 червня між різними частинами оборонців було розподі-

'Чиифиіш

'tb 'fS f/f/.)

£ JT J

лено чигиринські гармати, що знаходились у старому замку. Оскільки серед стрільців бракувало пушкарів (Гордон привіз із Сівська тільки трьох), то довелось розпочати підготовку ще сімнадцятьох. 2 9 червня закінчили будувати земляний вал проти міста. Якраз перед цим до Чигирина прибули Лубенський та Ніжинський полки, котрі тут же почали копати глибокий рів у вісім сажнів глибини. Наступного дня розпочалося будівництво валу уздовж Тясмина, від річки до старого замку, також пристань для човнів. Креслення укріплень було відправ­ лено з царським гінцем до Москви. З липня Гордон наказав своєму полку провести навчання під прикриттям сторожі (2 0 0 кіннотників) з числа новоприбулих козаків. 4 липня було розпочато будівництво валу від «водяної брами» старого замку вздовж Тясмина, а наступного дня було скінчено понижений вал, очищено більшу частину рову, зроблено деякі нові укріплення. 8 липня оборонці міста займались поглиблен­ ням рову вище за Кримську браму у напрямку до дорошенківської вежі, потім поставили гармати на валу. Дещо пізніше козаки займуть­ ся цілком мирною працею, будуть жати достиглий хліб на полях під Чигирином. 11 липня на валах ставили гармати, захищали турами, до кожної гармати було приставлено по два пушкарі та по чотири по­ мічники. Гордон наказав навіть врити на валу біля гармат бочки для води, якою мали охолоджувати гармати. Наступного дня Гордон хотів випробувати гармати і потренувати пушкарів у стрільбі, але Ржевський заборонив це робити, посилаючись на брак пороху. З а даними мемуариста, тоді в Чигирині було дві тисячі пудів пороху, не рахуючи того, що кожен полк мав окремо (у полку Гордона було 2 0 0 пудів пороху). У замку, де сиділи московські стрільці, нараховувалося 3 6 0 0 ядер, 12 0 0 ручних гранат (4 0 0 з них Гордон привіз із Путивля) і менш ніж 5 0 0 бомб, чого явно бракувало. Малувато було й артилерії. Чотири добрі мортири обслуговувались двома голландськими капіта­ нами і трьома московськими бомбардирами. У замку стояло ще чоти­ ри 14-фунтові довгі гармати, а також дві вищезгадані гармати такого ж калібру, які Богдан Хмельницький взяв у Барі 16 4 8 р. Одну гар­ мату — картауну було привезено зі Смоленська після його взяття у 16 5 4 р. Було також ще шість великих гармат, що стріляли ядрами по 8 —10 фунтів, вісім ще менших, 14 полкових (польових), 14 коротких для стріляння картеччю, ще 19 малих гармат різного калібру. У ниж­ ньому місті, де стояли козаки, було всього 15 гармат різного калібру, а запас пороху та боєприпасів теж був невеликий. 13 —14 липня про­ довжувались оборонні роботи в Чигирині, гарнізон якого прагнув за­ кінчити хоча б головні укріплення.

'РоЖї fV Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що перед загрозою во­ рожого нашестя оборонці Чигирина встигли вжити мінімальних належ­ них заходів. Дуже допомогло те, що турки мали власні проблеми з під­ готовкою до походу, і це дало оборонцям Чигирина дорогоцінний час. Тим часом турецькі війська невблаганно наближалися. Ще на по­ чатку квітня Юрій Хмельницький був уже в Немирові [69]. Тоді ж інформацію зі своїх джерел переказали Самойловичу полковники Го­ голь та Куницький: вони твердили, що турки підуть на Чигирин після дня св. Георгія Побідоносця [70]. Чигиринський полковник Коровка прислав у Батурин перебіжчика-черемиса, що перебував у загоні Ю. Хмельницького. Той дав знати, що турки хочуть іти на Чигирин, коли з ’явиться трава. Візир же послав у авангарді Алі-агу з Бучака, щоб той розвідав шлях до Чигирина без труднощів, які були рік тому. Ага прибув у Кишинів і взяв провідником у Юрія Хмельницького Івана Яненченка (сина Павла Яненка-Хмельницького) — шурина Дорошенка, також 2 0 козаків і ЗО черемисів. З трьома сотнями воя­ ків ага перейшов Дністер, все роздивився і накреслив маршрут шляху від Тягині до Чигирина. Яненченко з 15 козаками пішов під Чигирин на розвідку, але на них через непорозуміння напали татари, порубали козаків, а самого Яненченка й кількох черемисів взяли в полон. Цей черемис почув, що його хочуть вбити, тому втік у Чигирин [71]. До Самойловича привели й другого полоненого, яким був Рамазан Курмашев, татарин-«липка» (тобто з числа тих татар, котрих було пере­ селено в Литву ще великим князем литовським Вітовтом наприкінці X I V ст., але у 16 7 2 р. після падіння Кам’янця більшість із них пе­ рейшла на турецький бік). Триста «липок» пристало до Дорошенка, зокрема Рамазан служив йому понад два роки. У 16 7 7 р. 30 «липок», у тому числі й Рамазан, перейшли до Ю. Хмельницького і воювали під Чигирином. У 16 7 8 р. Рамазан був уже у загоні Івана Яненка (Яненченка) та Алі-аги, коли ті їздили на розвідку до Бугу та Синю­ хи й зазнали невдачі поблизу Бежбайраку. Рамазан уточнив свідчен­ ня полоненого черемиса, сказавши, що татари захопили не тільки Яненка, а й бунчужного, осавула та ще двох, інших було забито, а дехто втік. Сам же Рамазан втік уночі, блукав степом 13 днів, вре­ шті прийшов до Лебединського монастиря. Звідти його привезли в Лазареву суботу до Чигирина, а з колишньої столиці — до Батурина. З а його словами, Ю. Хмельницький уже не надіявся на капітуляцію чигиринців, тобто їх доведеться брати штурмом [72]. 21 квітня С а­ мойлович доповідав цареві про спроби ординців взяти «язика» під Чигирином. 2 травня один з них опинився в козацьких руках і сказав,

Обортиі 'Чигирина ( I G ' f f — /O 'fïï pp.)

JL ? *t

що новий кримський хан неодмінно візьме участь у поході на Чигирин [73]. Самойлович знову написав цареві, просячи допомоги. З травня цар дав йому знати про збільшення війська для оборони Чигирина. 6 травня у Чигирині було отримано листа Самойловича До козацького старшини Циватовського. Тут повідомлялося, що авангард турецько­ го війська дійшов уже до Тягині (Бендер). Цю звістку підтвердили й козаки, які жили у Чорному лісі. Ржевський негайно розіслав листи із проханням допомоги, адресовані гетьманові, цареві та боярам [74]. Відносно мирне життя Чигирина вперше перервалося 13 червня. Близько 11-ї ранку під містом раптово з ’явився ногайський загін з білгородської орди (2 0 0 кіннотників), котрий хотів захопити «язика» з числа сторожі біля старого валу. їх своєчасно помітили, і орді вда­ лось захопити тільки двох стрільців, котрі поверталися з поля, та де­ кількох коней. Незважаючи на попередження Гордона та старшини, група козаків погналась за ординцями. Сили були нерівними, один з козаків сам потрапив у полон, а інші були змушені повернутися. Гор­ дон суворо попередив порушників дисципліни і віддав відповідний наказ, щоб припинити самовільство. У ніч на 15 липня до Чигирина прибув козак Максим, який нібито був раніше уманським полковни­ ком (очевидно, наказним), а тепер ходив на розвідку. Він доповів чи­ гиринському полковнику Коровці про прихід кримського хана на береги Інгулу, куди має за кілька днів підійти і турецький візир. За кілька днів вони мають підійти до Чигирина. Повідомивши про це, Максим поспішив до Самойловича на лівий берег Дніпра. Через якийсь час туди вирушив і Коровка. На той час його дружина і чима­ ло мирних чигиринських жителів вирішили полишити Чигирин і вже переправилися на Лівобережжя. Надвечір стало відомо, що Самойло­ вич та Ромодановський планують вирушити дальнім шляхом, до Бужинської переправи, щоб там переправитися на правий берег Дніпра і йти на Чигирин. Це викликало невдоволення у оборонців Чигирина, яких ставало значно менше: Лубенський та Ніжинський полки, а та­ кож козаки-добровольці, закінчивши копати рів та робити інші на­ лежні укріплення, згідно з наказом покинули Чигирин і пішли до С а­ мойловича. На 15 липня в Чигирині лишились такі війська. У нижньому місті стояли переважно українські козаки: Гадяцький полк ( 4 8 6 0 козаків), Чигиринський полк (3 4 0 ), сердюцький полк полковника Рубана (8 6 7 ), рота польських драгунів (9 6 ), рота Бори­ са Корсакова (8 9 6 ) , всього 6 16 3 козаки. У замку стояли: драгун­ ський полк П. Гордона (7 2 6 ), піхотний полк П. Гордона (733), стрілецькі полки полковників Давида Бараншаєва (5 8 4 ), Никифора

Z bO

Р>'Ш, /|-

Коптєва (4 8 7 ), Івана Нелідова (6 2 4 ), також козаки Сумського (3 0 0 ) та Охтирського полків (12 0 0 ) зі Слобідської України, всього 55 50 вояків. У наступні три дні було вказано позиції кожному полку, причому на сажень припадало два—п’ять вояків. До кожної гармати було приставлено сім вояків, до брам для вилазок — по п’ять, до голов­ них брам — по 10. Крім того, кожен полковник дістав по ЗО охоронців, а підполковник — по 15. Займались також і оборонними роботами, причому доводилось більше руйнувати, ніж будувати, бо деякі споруди були незавершеними, їх було важко боронити, а у разі оволодіння ними ворогом останній отримав би певну перевагу. Гордон послав вози у поле, щоб привезти дерну і вкрити ним внутрішній бік рову [75]. 18 липня 16 7 8 р. о 10-й ранку було помічено турецький авангард, який прагнув раптово вдарити на сторожу. Разом з кількома добро­ вольцями з Чигирина стрільці дали їм відсіч, а козаки втяглися у по­ важну сутичку... Так почалася друга оборона Чигирина... Коли все це відбувалося, велике об’єднане українсько-російське військо стояло на берегах річки Артополот від кінця червня аж шість тижнів, чекаючи згідно з царським указом князя Каспулата Черкась­ кого з його калмиками й татарами. А ле той прибув тільки 7 серпня, і то з малими силами. Час було безнадійно згаяно... Врешті, вони поспішили до гетьманської столиці, але туркам вдалося значно їх ви­ передити. Вже 18 липня, у понеділок, вони були під стінами Чигирина і почали його здобувати. 8 липня Самойлович писав царю Федору з табору проти Крилова і переказував у листі уже застарілі дані розвід­ ки, що турки точно йдуть на Чигирин, а всі їхні сили прийшли під Тягиню, вже зсипають хліб під Цецорою для війська. Гетьман додав і свідчення Василя Коломийченка, який втік після 9-літнього ворожого полону і прибув у Чигирин п’ять тижнів тому. За словами цього вті­ кача з неволі, турки хочуть взяти Чигирин, а потім іти на Київ [76]. У наступному Листі гетьмана (від 19 липня, з Бужинської переправи) повідомлялось, що його війська з 16 липня вже переправляються че­ рез Дніпро для протидії туркам. Самойлович навів тут також актуаль­ ні дані розвідника-молдаванина Олександра, який у 16 6 5 р. виїхав з Молдови, десять років служив у Польщі, потім у загоні українського полковника Якова Павловського в Україні. Олександр їздив з мос­ ковським послом А . Парасуковим за Дунай як купець. Там він про­ дав свій товар, вступив до турецького війська, очолив кінну хоругву, був у авангарді турецького війська, яке підійшло до Чигирина, і там під час герців перебіг до обложених чигиринців. Того ж дня чиги­ ринська старшина послала Олександра до Самойловича. Він дав дуже

Otiof/oiM Ч т іф ш ш ( t b 7 ? - i m

ft.)

z u

важливу інформацію: за його даними, турецького війська нараховува­ лося 8 0 тисяч (7 0 тис. кінноти і 10 тис. піхоти), крім того — 20 тис. бєлгородської орди і п’ять тисяч військ молдавського господаря. Кримський хан прийшов з трьома тисячами татар під Чорний ліс, а за ним іде велика орда (ще 15 липня хан зустрівся на берегах Інгулу за 25 верст від Чигирина з візиром Кара Мустафа-пашею). Юрій Хмельницький був при ньому із сотнею козаків (їх раніше султан виз­ волив з неволі) і молдаван, але візир тримав коло нього караул! Астаматенко й Коваленко, що були при боці «князя Сарматії», запевняли турків, що обложене в Чигирині військо не буде битися проти турків, тому турки й прийшли сюди, однак тут, побачивши реальний стан справ, вони сильно стривожились [77]. У турків було 10 великих гар­ мат, кожну з яких тягнуло 10 буйволів, а кожне ядро такої гармати важило пуд. Було також 6 0 полкових гармат і п’ять «верхових» гар­ мат. Турки вважали, що в Чигирині є 4 7 тисяч російського та ук­ раїнського війська, а на переправі під Криловом ще 47 тисяч. Наяв­ ність такого великого війська тривожила турків і вони йшли до Чиги­ рина з острахом... Підійшовши до Чигирина, турки стали табором у семи верстах від міста. Вони спочатку послали пашу з вісьмома тися­ чами війська (три тисячі турок і п’ять тисяч молдаван і валахів), щоб за версту від Чигирина зробити міст через р. Іркліївку для переправи гармат. Там же вони поставили намети понад берегом річки. Звідси 2 0 0 кінних турків, татар і молдаван рушили під місто для сторожі. Олександр кинувся за ними, полишивши свою хоругву. Коли назуст­ річ вискочило 50 козаків-компанійців на чолі з самим полковником Данилом Рубаном, то почалися герці. Рубан бився хоробро, турки втратили в бою агу, а ще троє агів було поранено. Сталося нещастя і з полковником Рубаном, кінь якого потрапив до ями і придушив його. У ц£й час турок вдарив полковника списом у груди, скочив зі свого коня й відрубав полковнику голову, з якою помчав до візира (пізніше на місце загиблого Самойлович призначив Петра Кожуховського). Скориставшись розгубленістю, Олександр перебіг до компанійців, що деморалізувало турків, які тут же втекли. Нові герці почалися під стінами Чигирина після обіду. З міських стін обложені стріляли з гар­ мат, але без особливого успіху, бо турки підбігали під місто малими силами. Візир ночував під Чорним лісом, а новий наступ на Чигирин хотів здійснити 19 липня. Олександр, опинившись у Чигирині, заува­ жив там досить великі війська (3 0 тисяч). Його привели до полков­ ника П. Животовського, а потім його допитав у верхньому місті Ржевський, який дав йому полтину й відправив до Ромодановського

Z.LZ.

РаМл 'tv

та Самойловича з трьома компанійцями. Коли вони прийшли на пере­ праву, то побачили, що там уже ставив полки на лівому березі гене­ ральний осавул Леонтій Полуботок. Олександра перевезли до нього на поромі. Полуботок пізнав Олександра і привів до Самойловича та Ромодановського, які у полі розпитали його про все. Те, що турки прийшли під Чигирин відносно невеликими силами, звеселило війсь­ ко, вони стали швидше й веселіше переправлятися на правий берег. Тоді Ромодановський послав на правий берег генерал-майора Косагова, а гетьман — три козацькі полки, за котрими думали й самі перейти Дніпро. О б’єднане військо Московської держави та України-Гетьманщи­ ни, за оцінками Олександра, втричі більше турецького, бо у турків багато верблюдів, завеликий обоз, бо запаси на кожного вояка по 5 —10 возів, у паші по 3 0 —50, у візира — 2 тисячі (!) возів. Турки стоять під стінами Чигирина по-московськи, на «наслегах», тобто на­ метами або ж куренями, табір їхній не було укріплено. Якщо на них вдарити, вважав Олександр, то без сумніву буде перемога. За даними Гордона, в цей день близько полудня п’ять—шість ти­ сяч молдаван на чолі з господарем перейшли р. Іркліївку і поставили там свої намети. Валаський господар став з військом уздовж річки на одному з пагорбів ближче до Суботова. Після цього все поле було вкрите вершниками. Це були квартирмейстери, які почали згодом ставити табір. Тоді ж у Чигирин втекли два перебіжчики, серби-християни. Одного з них, пушкаря, Гордон узяв служити при собі. Друго­ го було відправлено з Чигирина з листом до Самойловича та Ромода­ новського. Перебіжчик-серб сказав, що наступного дня вранці має прибути під Чигирин сам великий візир Кара-Мустафа-паша з усією армією, і детально розповів про їхні сили: 15 тисяч яничар, 15 тисяч сейменів, 15 тисяч копачів для риття укріплень та підкопів, 10 тисяч охоронців, три тисячі охоронців султана, дві тисячі пушкарів, вісім тисяч пастухів; 10 тисяч молдавського та валаського війська, 50 тисяч ординців на чолі з кримським ханом Мурад-Гіреєм І. Кара-Мустафапаша став великим візиром Османської імперії ще у жовтні 16 7 6 р. після смерті знаменитого Ахмета Кепрюлю. У похід з ним виступили також два менші за значенням візири: Діарбек Каплан-паша, який захворів і лишився на Дунаї, і Осман-паша. Цікаво, що всі пастухи, копачі та їздові були християнами з європейських володінь султана, тобто болгарами, греками, сербами тощо. Він також зазначив, що у турків було чотири такі великі гармати, що кожну з них тягли 3 2 пари волів. Було у них також 27 великих батарейних гармат різного каліб-

Odof/тш 'Ч іш ф п ш ( І Ь 7 ^ — jb '^ H f/j/.)

Z .b ?

py, 130 польових гармат, шість великих мортир, котрі стріляли 120фунтовими бомбами, дев’ять менших мортир, що стріляли бомбами по 3 0 —4 0 фунтів. Самих верблюдів з амуніцією та боєприпасами у тур­ ків було п’ять тисяч! Чим більше прибувало турків під'Чигирин, тим ближче вони приступали до міських стін. Навіть довелось кілька разів вистрілити по них з польових гармат, після чого вони дещо відступи­ ли. Увечері було дано кілька пострілів у великий намет з довгих гар­ мат, привезених колись Богданом Хмельницьким з Бара. Гордон на­ казав принести прапори з замку і поставити їх на валу в обумовленому раніше порядку. Він же наказав завершити працю зі зведення круглої кам’яної вежі, влаштування батарей. З а свідченням Гордона, козаки й польські драгуни виглядали дуже бадьорими. 19 липня Гордон продовжив оборонні роботи. Тим часом о 10-й ранку до стін Чигирина підійшла вся турецько-татарсько-ногайська армія і всіяла рівнину перед містом. У різних місцях від Іркліївки до Тясмина, навіть у 2 0 0 кроках від старого валу, було поставлено красиві генеральські та інші намети, серед яких вирізнявся п’ятибанний намет візира, що надало рівнині «гарного, але водночас і страшного вигляду» [78]. Більша частина кавалерії стала на Суботівському шляху. Уже того ж 19 липня декілька загонів турецької піхоти пішли в наступ і біля старого валу зіткнулися з козаками-добровольцями. О с­ кільки чисельність турків невпинно зростала, козаки відступили. 3 0 — 4 0 добірних і дуже хоробрих турецьких кіннотників погналися за ними, вслід рушило три піхотні загони з гарматами. Турецькі піхотин­ ці, озброєні шаблями та щитами, діяли дуже швидко й організовано. Гордон послав на допомогу козакам якогось підполковника, але той командував дуже невміло, і його загін (4 0 0 стрільців) почав безладно тікати. Тільки особисте втручання Гордона дало змогу організовано відступити під стіни Чигирина, відбиваючись від турків. Тут оборонці Чигирина відкрили стрілянину ядрами та картеччю й відігнали турків, які забрали з собою своїх вбитих і поранених. Оборонці Чигирина втратили 15 вояків, у тому числі грека, єдиного мінера в Чигирині (турки відрубали йому голову й праву руку, а тіло забрали з собою). Крім того, було поранено 4 2 стрільці, а декількох, що впали у рів, контужено. Турки притягли з собою багато в’язанок соломи й трави, мішки з вовною, і під їх прикриттям почали рити окопи, незважаючи на вогонь з боку обложених. З а годину вони вирили одну траншею довжиною у 8 0 сажнів, потім Другу, а надвечір скінчили й третю й четверту, потім влаштували дві батареї з семи гармат. Оборонці могли втішатися тіль­

Z .L 4 -

P o M i /'Y

ки тим, що надвечір до них прорвався Охтирський козацький полк (12 0 0 козаків) під командуванням Миколи «Давидова» і сердюцький полк (1000 козаків) Ребриковського. Прибув також полковник Кожуховський на місце забитого полковника Рубана. Охтирський полк було поставлено на валу понад річкою, сердюків поставили у місті. Цього ж дня було продовжено оборонні роботи, здійснено дрібні вилазки. І візир і хан спочатку спробували схилити Чигирин до капітуляції. Мустафа-паша написав відповідного листа до козаків у Чигирині, обіцяючи в разі капітуляції відпустити їх вільно: хто хоче, може йти за Дніпро, хто хоче, може лишитися в Чигирині. В іншому листі паша обіцяв зберегти Чигирин як столичне місто і гарантував безпеку коза­ кам, інакше їм доведеться каятись. Пізніше до цих закликів долучив­ ся і Юрій Хмельницький, написавши зі свого боку листа до чигирин­ ців 2 7 липня і гарантуючи, зокрема, життя їм з їхніми «жонами й дітьми» [79]. На військовій раді в Чигирині на такі листи було вирі­ шено не відповідати, а пересилати Самойловичу та боярам. Діставши відмову, візир вирішив посилити облогу. Оскільки орда не годилась до штурму, то її частину на чолі з нурадин-солтаном та Аджи-Гіреєм кинули на дніпровські береги. Самойлович і Ромодановський зі свого боку прагнули якнайшвидше переправитися через Дніпро, щоб дати йому бій [80]. 20 липня вранці турки розпочали потужне бомбардування, внаслі­ док якого ядра завдали шкоди фортечним стінам, було забито підпол­ ковника Олександра Ландельса і лейтенанта Станіслава Боровця з драгунського полку Гордона, а самого Гордона було легко контужено уламком дошки. Всього тоді загинуло 27 солдатів і кілька офіцерів, близько 4 0 осіб було поранено. Оскільки московські пушкарі посту­ палися турецьким, то перевага у такій перестрілці була на боці остан­ ніх. Турки в цей час стали будувати міст через Тясмин у трьох верстах вище від Чигирина. Проти них було послано невеликий загін козаків з польськими драгунами. У ніч на 21 липня турки поставили ще три батареї, з яких били і з гармат і з рушниць так влучно, що ніхто з об­ ложених не міг навіть визирнути без ризику для життя. Тоді в замку було забито 18 вояків, а поранено 25. У ніч на 2 2 липня турки прису­ нулись ближче до чигиринських стін, скориставшись безтурботністю стрільців, які захищали цю ділянку. Проти Кримської брами турки поставили дві батареї, які захистили шанцями, але їх відігнали успіш­ ною вилазкою. Гордон пообіцяв кожному, хто принесе ворожий пра­ пор чи приведе полоненого, дати п’ять карбованців зі своєї кишені, наперед знаючи «що мало чим ризикує». Три тисячі обложених pan-

Oëof/тш 'Ііш ф ш м (■!(>(?(?—

frf/.)

Z b?

тово вдарили на ворога і завдали йому відчутних втрат, захопили два прапори. При відступі вони, однак, втратили двох стрілецьких капі­ танів, 11 рядових. Ще 27 вояків було поранено, а сам Гордон внаслі­ док вибуху бомби тяжко поранив три пальці лівої руки. У замку внаслідок бомбардування було забито 15 вояків, у тому числі капітана польських драгунів, а поранено 24. 23 липня влаштували нову батарею з чотирьох великих гармат, з котрих відкрили вогонь по фортечних бійницях. Того дня було вбито 16 солдатів, у тому числі двох пушкарів, поранено 36. Вночі було пора­ нено багатьох солдатів, котрі пасли коней на північному боці Тясмина. 24 липня турки поставили ще три батареї, з яких стріляли пере­ важно по новому укріпленню коло Кримської брами, підійшли на 15 сажнів до обложених на цій ділянці. Бомбами та ядрами на замку було вбито 19 вояків, а 4 8 поранено, у тому числі трьох офіцерів. Цього ж дня ординці вперше з ’явились на північному боці Тясмина, допомагаючи будувати міст. 25 липня турки присунулися ближче, ведучи обстріл чигиринського замку. Там і в укріпленнях загинуло 2 6 і було поранено 18 вояків. Час від часу турки йшли в наступ, однак їх вдавалось відбити. Було заува­ жено, що турки ведуть підкопи у напрямку Кримської брами. Оскіль­ ки висококваліфікованих інженерів, майстрів контрпідкопів, у обложе­ них не було, Гордон дав наказ рити ями та галереї, щоб нейтралізувати підкопи хоч таким чином. Під час обходу укріплень Гордон дістав по­ ранення в обличчя, у нього було пошкоджено ніс та підборіддя. За словами літописця Самійла Величка, ворог обклав Чигирин «з та­ тарського білгородського боку, обсипавши шанцями та обставивши гарматами, і почав міцно та безперестанно добувати його й бомбарду­ вати, намагаючись здобути його всілякими способами та штуками». Він так стиснув Чигирин, «що тільки з однієї гармати з-під Козиного рогу з-за каменя стріляно з Чигрина на турків, а всі інші гармати, що були в чигринських стінах, одні порозбивано з турецьких гармат, а інші цілком затамовано численною гарматною стріляниною з турецьких шанців, бо де з Чигрина вдарить із однієї гармати, на те місце вдарять із трьох і чотирьох турецьких гармат і чигринську гармату поламають» [81]. Тим часом сподівана допомога ніяк не надходила... Ще 2 0 липня татари таємно перейшли під Криловом на лівий бе­ рег Тясмина і зненацька вдарили в тил, на обози військ Ромодановсь­ кого та Самойловича, але їх вдалось відігнати, ще й захопити полоне­ них. Наступного дня ординці спробували скинути у Дніпро авангард своїх супротивників уже на правому березі Дніпра, але безуспішно.

Турки вважали, що не всі війська насміляться форсувати Дніпро, і поспішали розбити російсько-український авангард. 2 2 липня спро­ бу розбити авангард повторили потужні турецькі війська, котрими командували п’ять пашів і орда на чолі з ханом, але її теж було відби­ то. Далі бої на переправах та під Чигирином не припинялися... Все це затягувало битву і погіршувало становище оборонців Чигирина, які щодня зазнавали втрат від потужного ворожого вогню. Далеко не всі війська Ромодановського та Самойловича вдалося переправити на правий берег. Увертюра до облоги Чигирина явно затяглася. Війська Османської імперії вдало сковували на переправі переважаючі сили Московської держави та Гетьманщини. Тільки 2 2 липня Самойлович врешті переправився через Дніпро завдяки героїзму козаків, які рва­ лися на допомогу своїм братам у Чигирині, і став табором на Бужинських полях. На правому березі Дніпра швидко було поставлено укріплення, куди стягли свої та трофейні гармати, щоб закріпитись на плацдармі. Це було зроблено своєчасно, бо візир Мустафа кинув значні сили (війська 17 пашів з гарматами і орда на чолі з кримським ханом), щоб зліквідувати плацдарм на правому березі Дніпра. На­ ступного дня о 3 годині розгорнувся наступ турецьких військ під ко­ мандуванням Кара Магмет-паші і ще п’яти пашів з усією турецькою кіннотою, молдавським, валаським, черемиським військами та орда­ ми. Цей наступ тривав аж до вечора, але його вдалося стримати і за­ хопити полонених, насамперед стамбульського Магмет-агу; Сулака — людину з оточення султана. Ці сказали, що на підмогу туркам іде Каплан-паша з великим військом, який уже переправився через Буг. Він потім має рушити на Лівобережжя. Султан попередив візира, що коли той не візьме Чигирина, то буде страчений. За їхніми даними, у турецькому війську яничар — 2 0 тисяч, а спагіїв з червоними чалма­ ми 2 7 тисяч, які складають чотири полки: перший — з червоними пра­ порами, другий — із зеленими, третій — з білими, четвертий — з жов­ тими. Очолюють військо, крім султана, 15 пашів: Кара Магмет-паша, Осман-паша, Улу Іусейн-паша, Емір-паша, Делі-паша, Сеїд-паша і ще два паші, з якими 20 тисяч турків. У Крилові вони залишили 5 ти­ сяч яничар, а два беї зі своїми загонами пильнують міст на р. Буг. Стоять під Чигирином зі своїми людьми начебто й молдавський та валаський господарі. Дефтердар Магомед-паша має три тисячі возів провіанту. Гармат тут ще немає, вони прибудуть, коли зроблять міст вище за Чигирин, але козаки відбивають їх звідти. Під Чигирином уже є гармати (за іншими даними — ЗО), але поки що з них не стріля­ ють, а лише кидають гранати в місто. А з Чигирина обложені успішно

Oéof/mm Ч іш ф ш м ( i b ' f f — H ) f 8

Z .L 1

відбиваються. Візир, за словами полонених, прийшов під Чигирин, щоб його розорити або ж віддати Юрію Хмельницькому, який про­ сить повернути йому столицю. Якщо ж турки візьмуть ^Чигирин, то збудують міст через Дніпро. Турецькі шанці йдуть під Чигирин близько валу, підкопи вони роблять під вал нижнього міста. Там уже сидить три тисячі турків, які поклялися померти, але добитися свого. Разом з яничарами вони готові до штурму, а ті давно вже не зважають на смерть. Турки наготували дерев’яних сундуків, щоб просовувати їх у пролаз на випадок, якщо підкоп буде осипатися [82]. Самойлович писав царю 2 9 липня з табору на Бужинській пере­ праві, що до нього прибув князь Черкаський з калмиками, отже, на­ став час перейти Дніпро [83]. Наступного дня гетьман повідомляв, що бої 21 і 2 4 липня були успішними для російсько-українського вій­ ська. Тепер відбулася нова битва 25 липня за табором, яка теж при­ несла успіх. Потім протягом п’яти днів до ЗО липня точилися безпере­ станні бої, бо турки стали табором вже у семи верстах від козаків, вони прийшли з-під Чигирина через Крилів. На жаль, таке важливе джерело, як щоденник Гордона, мовчить про події оборони Чигирина від 25 липня до 5 серпня 16 7 8 p., і один лише цей факт може служити доказом запеклості боїв. Інші джерела дають не таку повну інформацію. Так, Самойлович передав царю втішну звістку від 2 8 липня, що обложені в Чигирині успішно б’ються, а до них пробують пробитися війська князя Черкаського та стольника Кузьми Козлова. При цьому він додав отриманий ним лист з Чиги­ рина, писаний генеральним суддею Павлом Животовським. Останній доповідав гетьману, що у минулу п’ятницю надвечір обложені козаки здійснили вилазку, розділившись на дві частини, і викололи в кількох шанцях турків та вигнали їх з першого рову. Однак турки, отямив­ шись, знову оволоділи цим ровом, а тепер риють підкоп під замок, «йдуть під землею, ми їхніх голів не бачимо». Наприкінці листа Животовський просив про допомогу і додав, що в Чигирин до них перебіг з турецького війська якийсь серб [84]. Гонець Митко, який прибув до польського резидента в турецький табір, відзначив, що 2 серпня козаки вчинили успішну вилазку проти Каплан-паші. З 3 до 8 серпня тривала потужна обопільна гарматна стрілянина, причому турки пробували просунутися підкопами. 9 сер­ пня турки підірвали дві міни під замковими валами, а ще сім — під містом, однак діри в стінах козаки наступної-ночі знову замурували. Щоденник Гордона значно детальніше розповідає про хід оборони Чигирина з 5 серпня. Тоді обложені були тяжко вражені тим, що тур­

ки збудували друге потужне укріплення. Увечері того дня до мосту під’їхав козак із числа прибічників Юрія Хмельницького і передав обложеним його лист із пропозицією капітулювати. З а цей день на захисників Чигирина впало понад тисячу ядер та бомб, внаслідок чого було вбито 19 вояків, а поранено 24. Блокада була вже настільки щільною, що вирватися за межі Чигирина було надзвичайно важко і навіть за гроші добровольців не знаходилося. Сили оборонців міста танули з кожним днем... 6 серпня обложені старались заповнити проломи в стінах, незва­ жаючи на потужний турецький обстріл. Вони гасили запалювальні гранати, рили контрпідкопи та ями, пробували збити хоча б найшкідливіші турецькі батареї. Тим часом до Гордона явились представники московських стрільців, вимагаючи, щоб їх забрали з особливо небез­ печних позицій. Шотландець, добре знаючи настрій московитів, зро­ зумів, що так вони скоро відступлять у останній кут замку, тому ви­ магав від них тільки одного: ні кроку назад! 7 серпня турки підійшли вже впритул до міського рову, особливо біля бастіону поблизу Кримської брами. Протягом цілого дня турки безперервно бомбардували Чигирин, внаслідок чого дерев’яна части­ на валу кілька разів загорялась, і обложені мусили гасити пожежу під ворожим обстрілом. Ворожі ядра чинили шкоду гарматам обложених і їм самим. Того дня було вбито 37 вояків, а поранено 35. У годину після полудня від запалювального ядра турків загорілася одна з най­ більших чигиринських церков, і загасити пожежу не можна було ніяк. Більше того, вогонь перекинувся на сусідні будинки і за якийсь час на попіл було обернено більшу частину міста, у тому числі три гарні дерев’яні церкви. Жар від пожежі був таким сильним, що у деяких місцях козаки не змогли встояти на валах. Щоправда, турки не нава­ жилися штурмувати охоплене полум’ям місто і тільки обстрілювали купи чигиринців, які збиралися гасити пожежу. Пополудні до турків прибуло свіже підкріплення, а під вечір вони здійснили кілька штурмів за допомогою ручних гранат. Останні вже не були так страшні обо­ ронцям, як раніше, бо в них під руками тепер постійно знаходились мокрі рядна для гасіння запалів. Однак майже всіх офіцерів на валу було поранено, сам Гордон дістав поранення від гранати в ліву ногу. Під покровом ночі обложені вирили біля валу глибокі ями, щоб не допустити підкопу й підриву мін. 8 серпня на світанку турки пішли на штурм низького валу і невдов­ зі утримувати його не було можливості. О 10 годині турки вже ово­ лоділи валом і стали підводити траншею під головний вал. Звідси лег-

QéofwH/i 'Ь ш ф и и п ( i b ' f f î — K r f f t p f i )

ко було підкопатися під вал і підірвати його. Весь гарнізон вжахнувся від можливих наслідків цього підкопу. Стрільці звернулися за допо­ могою до Гордона. Той знав тільки один певний рецепт спасіння: сто­ яти насмерть. Щоправда, він звелів посилити сторожу на цій ділянці, поставити бочки з водою. Він навіть наказав зняти дах з церкви у старому замку, боячись, щоб вона не загорілася. Близько 2 години пополудні турки підірвали міною частину укріплення біля Кримської брами. А ле не наважились увійти в пролом, бо обложенці добре під­ готувались до відсічі і частково ліквідували наслідки вибуху. Цього дня обложені втратили 3 6 вояків, а поранених нараховувалось 45. Того понеділкового дня князь Черкаський з п’ятьма тисячами калми­ ків форсував Дніпро і прибув на Бужинські поля. Прибуття калмиків посилило армію Ромодановського, яка повільно рухалась до Чигири­ на, але ця подія два дні трималася у суворому секреті від турків і тільки на третій день калмиків кинули у бій. 9 серпня обложені влаштували контрпідкопи і швидко наштовхну­ лись на дві ворожі галереї. Хоча ворожий намір було зірвано, однак розвинути успіх не вдалося, бо стрільці не вміли й не хотіли битися з турками під землею. У полудень чимало турків вийшло з табору і по­ чали начебто готуватися до штурму. Гордон віддав необхідні накази, але їх виконували надто повільно. Якраз в цей момент пролунав ви­ бух, який забрав життя понад 20 вояків. Турки зруйнували цим кут середнього «больверка» і створили пролом у 15—2 0 сажнів завбіль­ шки. Турки з криком вдерлися в пролом, але наштовхнулись на відсіч обложених, відступили і почали методичний обстріл пролому. Обо­ ронці відповідали сильним вогнем з рушниць, завдаючи втрат туркам. Кривавий бій тривав понад дві години. У цей час турки підірвали дру­ гу міну під куртиною. Вибух, як землетрус, змусив здригнутися весь замок. У нижньому місті подумали, що турки захопили старий і новий замки і навіть запанікували. Незважаючи на потужну силу вибуху, вона пішла майже вхолосту. У повітря злетіла тільки невелика частина валу, а вибухова хвиля вдарила в ями, які завчасно було викопано за наказом Гордона. Знову розгорівся запеклий бій біля пролому, турки пішли на вирішальний штурм. Він тривав чотири години, обидві сто­ рони зазнали рівноцінних втрат. Зокрема було вбито 4 7 стрільців і 8 0 поранено, хороброго Гордона було ще раз поранено (цього разу вже у праву ногу). Від бомб та ядер у замку та місті загинуло 6 8 і поранено 97 вояків. Того ж дня Ромодановський і Самойлович думали вже йти на Чи­ гирин, або на Крилів, або через гору, або на Черкаський шлях, але так

Z70

РиШч /у

і не зважились на якісь рішучі дії. З Чигирина до Самойловича при­ йшов козак-перебіжчик, який перед тим перебіг від Юрія Хмельни­ цького і повідомив про хід боїв [85]. Цей козак сказав, що до Чиги­ рина було вже два потужні штурми. Під час першого турки гнали пе­ ред собою верблюдів та волів. Але оборонці це стадо загнали в Чигирин і тепер мають добру здобич, а потім відбили ворожу атаку, вибили турків з їхніх шанців і провели там цілий день. Турки здійсни­ ли два підкопи, але їх своєчасно виявили, перекопали і забрали порох. Всі штурми скеровувались до верхнього міста, а до нижнього чомусь їх ще не робили. Візир стоїть за Тясмином у трьох верстах, на цей берег річки переходили турки (три паші) й татари, вони зробили три мости через Тясмин: перший веде до Суботова вище за Чигирин й монастир, щоб козаки човнами не приплили в Чигирин на допомогу. Ворог удень сидить на конях, а вночі біля коней. Турецьке військо вже відчуває брак провіанту. Отримавши ці дані, Самойлович послав у Чигирин полк Жеребила з двома тисячами козаків, і їм вдалося неушкодженими увійти в міські стіни [86]. В ніч на 10 серпня бій біля пролому час від часу спалахував і тур­ кам таки вдалось тут закріпитися. Одночасно вони посилили тиск на міські стіни, які боронили козаки, наблизились до них особливо біля Тясмина. Заступник чигиринського полковника Г. Коровки прибув до Гордона, щоб порадитися про подальший план оборони. Гордон спустився в нижнє місто і побачив, що турки безперервно б’ють з гармат, можливо, готують підкопи, тому звелів вжити належних за­ ходів. У старому замку турки вже пробили кам’яний мур біля дорошенківської вежі. Цього дня від бомб та ядер загинуло 50 вояків, а 73 було поранено. Цього ж дня з-під Чигирина виступило велике турецьке військо на чолі з Каплан-пашею та ще з 18 пашами, у його складі були молдавські, валаські, сербські, болгарські, ногайські й та­ тарські частини на чолі з ханом, чимало гармат. Турки йшли проти армій Ромодановського та Самойловича. На чигиринських пагорбах вони зробили свій табір, а коло гармат поробили шанці. Проти них було кинуто калмиків князя Черкаського. Ромодановський дав їм на підмогу рейтарські та копійницькі полки, також смоленську шляхту; Самойлович зі свого боку — охочекомонні полки Іллі Новицького, Павловського, Гордиці (?), піхотні полки Грицька та Івана — всього 2 0 тисяч. Пізніше для підтримки послали й генерал-майора Франца У\ьфа з полком. У ході кривавої битви орду й турків вдалося відігнати на пагорби, відбити новий напад орди. Увечері Самойлович та боярин рушили в напрямку Чигирина до с. Кувичинці, що стояли по ліву

Обфті ‘Чтіфнш ( j( ) 7 ? ~ I b f ö

Z .7 Î

руку, a бій був праворуч. У ході цього бою добре зарекомендував себе драгунський полковник Андрій Андрійович Гамільтон («Гамолтон»), який зі своїм полком біля переправи вклинився у ворожі лави і був випадково тяжко поранений з вини своїх же пушкарів (Гамільтону ядром відірвало ногу, але він вижив). На його місце цар призначив полковника та інженера Миколая Фанзалена [87]. Все ж атакуючим вдалось досягнути Кувичинців, де вони звеліли робити переправи та мости. Наступного дня турки били з гармат на горі по табору. Тоді Самойлович та боярин рушили табором на цю гору і збили з неї тур­ ків, захопили намети й гармати у Каплан-паші (всього 2 0 гармат) і трофейну зброю обернули проти ворога. Одинадцятого і дванадцято­ го серпня постійні бої точилися тут з перемінним успіхом. У ніч на 11 серпня в Чигирин прибув перебіжчик, який приніс но­ вину не тільки про прибуття 6 серпня Каплан-паші з трьома тисячами війська і провіантом, але й про те, що армії Самойловича та Ромода­ новського вже близько від Чигирина (він не знав, що Каплан-паша пішов з-під Чигирина до дніпровських переправ). 1 дійсно було вид­ но, як на світанку 3 -тисячний загін турків із сотнею прапорів пішов через міст до Дніпра. Ті ж турки, що залишились, почали стріляти з важких гармат по Чигирину. Близько полудня вони підірвали міну біля вже існуючого пролому, але не зважились іти на штурм. Через дві години пролунав новий вибух: турки зробили великий пролом у кур­ тині нового бастіону. З десятком прапорів турки вже стали на валу, але козаки завдали їм значних втрат і змусили тікати. Потім козаки ліквідували пролом і знову зайняли свої місця на валу. Тримати обо­ рону такими малими силами проти турецької потуги ставало все важ­ че. 1 серед українців, і серед росіян посилились нарікання на бездіяль­ ність головних сил, котрі не поспішали на допомогу Чигирину і погро­ жували покинути місто і відступити понад Тясмином до Дніпра. Гордон запропонував підремонтувати старий замок з боку міста і про­ довжити вал біля Тясмина так, щоб до нього увійшли церква Святих Петра й Павла, але козаки запротестували. Вони думали, що таким чином їм хочуть відрізати доступ до замку. Того дня від турецького бомбардування загинуло 28 і було поранено 4 2 вояки [88]. 12 серпня козацькі розвідники привели взятого в полон турецького купця, який повідомив про хід боїв між головними силами на берегах Дніпра. Цього дня турки підірвали три міни, але на штурм не пішли. У той же час вони посилили бомбардування міста, у котрому не лиши­ лося жодного безпечного кутка. Бомбами та ядрами було забито 3 4 і поранено 4 2 вояки.

Z JZ .

P oM , n~

Ніч на 13 серпня почалася цікавою подією. Кілька татар перейшли на ближній до Чигирина бік Тясмина і кричали до козаків у місті, щоб вони трималися, бо підмога вже скоро. З цього Гордон зробив висно­ вок, що принаймні частина татар симпатизує обложеним. Ранком прибув перебіжчик-християнин, котрий повідомив про підготовку турків до генерального штурму: було заготовлено 5 0 0 штурмових дра­ бин, підготовлено підкопи в різних місцях, але на жаль, перебіжчик не знав, у яких саме (турки не допускали у підкопи християн). Він пові­ домив також про тяжкі втрати серед турків, зокрема було вбито одно­ го з найзначніших пашів, а іншого було тяжко поранено. Того дня у турецькому таборі було помічено особливу активність, великі загони переміщались у різних напрямках, йшли по мосту, деякі навіть вплав форсували Тясмин. Гарнізон, однак, не дуже хвилювався, навпаки, настрій оборонців Чигирина піднявся, бо надія на швидку допомогу нібито ставала реальною. Гордон скористався цим і умовив Ржевського та полковників здійснити контратаку, вибити ворога з пролому у замку і зменшити діру в стіні. Турків там виявилося неба­ гато, їх вибивали з траншей та ям або засипали землею. Турки навіть стали кидати каміння по наступаючих стрільцях, але тих рятували шо­ ломи на головах. Коли ж турки почали кидати гранати, то стрільці не витримали, не слухали команд полковників і стали відступати. Близь­ ко 2 години турки підірвали новий підкоп біля пролому і пішли в ата­ ку. Дві години тривав бій, доки їх не вдалося відбити. У цей день об­ ложені втратили 2 8 вояків забитими і 4 6 пораненими. Найтяжчою втратою була загибель одного з керівників оборони Чигирина — воє­ води Ржевського, котрого Самовидець характеризував як «чоловіка воєнного і справного» [89]. Ржевський того дня зійшов на міські сті­ ни, щоб побачити наближення своїх армій, і в цей час осколок турець­ кого шрапнельного ядра відірвав йому нижню щелепу і воєначальник загинув на місці [90]. Увечері відбулася військова рада, на якій було вирішено, що забитого Ржевського замінить Гордон. У ніч на 14 сер­ пня до нього привели перебіжчика-християнина, котрий повідомив про перемогу армій Самойловича та Ромодановського. 13 серпня князю Черкаському вдалося з ’єднатися з козаками С а­ мойловича і тоді разом вони розгорнули на світанку вирішальний на­ ступ на ворожі укріплення. Першими дісталися на гору 3 0 0 донців, але їх було там оточено ордами, і майже всі вони полягли. Самойлович послав у бій свої полки: Чернігівський (полковник В. Борковський), Лубенський (Максим Ілляшенко), Миргородський (Павло Апостол), Прилуцький (Федір Мовчан), Ніжинський (наказний полковник Ва-

0 (хфонл

'h n n fn m a ( l b ? 2 ~ ' ! b ? H f f . )

Z .7 ?

силь Ігуменський); піхотні полки Гарасима та Іванея, кінні полки Іллі Новицького і Якова Павловського. Ззаду в резерві перебували козаки Переяславського, Полтавського та Стародубського полків [91]. Усі ці війська взяли гору штурмом, розбивши турків'і наблизив­ шись до Чигирина. Однак праве крило наступаючих призупинило свою переможну ходу: генерал-поручик Огій Шепелев відбився від основних сил, був обложений і змушений прийняти тяжкий бій. Дове­ лося перекинути йому на підмогу піхоту. Опівдні Каплан-паша з тур­ ками і хан з ордою побігли до візира на той бік Тясмина, під Чигирин, спаливши мости через Тясмин до Суботова й нижче. При цьому чи­ мало ординців втопилися в Тясмині. Тоді переможці взяли кілька гар­ мат і прапори, прогнали ворогів за Тясмин, і бойовий дух турків знач­ но підупав. З а даними літопису Самовидця, особливо жорстокі бої розгорнулися поблизу с. Шабельник, що біля переправи. Тут нібито захопили 2 7 турецьких гармат [92]. Здавалося, настав вирішальний перелом у битві. Візир Мустафа, побачивши подвійну поразку своїх військ (біля Дніпровської переправи та Стрільникової гори), запані­ кував і мав уже тікати з-під Чигирина. Однак Ромодановський і С а­ мойлович «записавши золотом початок свого ... діла, на ... нескін­ ченну ганьбу всьому православству кінець того діла запечатали нату­ ральним сургучем. Бо ..., притягнувши під Чигрин і ставши на узгір’ї над Тясмином, гадали вони не так про оборону Чигрина, як про свою цілість, і протягом трьох днів окопували ровами свої обози і осипали їх валами. І хоч увіслали були в Чигрин кілька тисяч відрядженого козацького війська, однак більше зашкодили Чигринові, ніж допомог­ ли, бо звеліли доброму війську, окуреному воєнними димами і яке вже добре обізналося з турками, вийти до себе з Чигрина в обоз, посту­ пившись місцем нововідрядженому в Чигрин». Дуже гострий у став­ ленні до Ромодановського та Самойловича Самійло Величко називає їх щурами, котрі стояли на одному місці обозами сім днів і, мабуть, «не життя, але кінця Чигринові ... надчікували» [93]. Тоді з Чигири­ на виїхав чигиринський полковник Григорій Карпович Коровка-Вольський і зустрів Самойловича та боярина Ромодановського за дві вер­ сти від міських стін. Тепер в Чигирин, де вже знаходилося ЗО тис. вояків, могли безперебійно підходити підкріплення, з цього боку три­ мали міські ворота відкритими (їх зачиняли тільки на ніч). Самойло­ вич мав можливість регулярно змінювати втомлених від облоги коза­ ків чигиринського гарнізону і це він робив через два-три дні, проводя­ чи заміни сотнями). Літописець тут дещо перебільшує, бо воєнні дії тривали.

Z 14-

РаЖ і

/К

Ромодановському та Самойловичу вдалось повністю оволодіти Стрільниковою горою, стати на пісках понад Тясмином. А ле в прин­ ципі Величко був правий, коли звинувачував обох полководців у нері­ шучості та млявості, що обернулося катастрофою для обложених. Хоча блокаду гетьманської столиці було прорвано, хоча вдалося нала­ годити заміну обложеного гарнізону свіжими частинами (правда, це проводилося не найкращим чином), але ініціативу було втрачено, і вона перейшла до турків [94]. Турки по той бік Чигирина стояли під валом і продовжували спроби взяти місто, безперервно били з гармат, в Чигирині було чимало вбитих і поранених. Турки постійно стріляли з верхових гармат камінням, великими гранатами, якимись «грачами», багатьох людей при цьому вбивали й ранили. Потім вони робили під­ копи, гранат кидали вже менше, за добу, може, одну гранату, запаси гранат у них явно зменшилися. Яничари закопалися в землю, сиділи там з рушницями-«яничарками», виглядаючи, кого б підстрелити. А ле яничарам було важко стріляти, вони були змушені стріляти угору («наизлет»). Через це куля втрачала свою забійну силу, лишаючи на тілі обложених тільки синці. На думку Самойловича, турки мали не­ довго облягати Чигирин, тим більше, що активізував свої дії Сірко, який палив турецькі мости на Бузі і розгромив турецьку заставу. Ві­ зир був змушений послати туди з-під Чигирина молдавського і валаського господарів, наказавши їм відбудувати мости. Козак Шульга зі своєю ватагою спіймав під Чорним лісом зятя колишнього хана, якого султан послав до візира. Турки за свої невдачі хотіли реваншуватися взяттям Чигирина під прикриттям ночі. Це стривожило Гордона, який тут же послав гінця з проханням про негайну допомогу. Сам же воєначальник наказав здій­ снити вилазку проти ворогів. Однак стрільці відмовились йому кори­ тися. Тоді Гордон пообіцяв їм грошову винагороду і горілку, що подія­ ло. Турків дещо Потіснили, принаймні перешкодили їм у підготовці до штурму. О 10 ранку вдалось виявити один з турецьких підкопів і підірвати його бомбою (битися в підземеллях врукопашну стрільці ка­ тегорично відмовлялися, і тільки бомбами можна було нищити ту­ рецькі підкопи). У свою чергу турки підірвали міну під куртиною міського валу біля нового малого бастіону, але без особливого успіху. Цього дня від турецьких бомб і ядер загинуло 18 оборонців Чигирина, а 2 2 було поранено. У цей день і наступну ніч турки палили мости через Тясмин, руйнували укріплення на північ від нього. Стало ясно, що вони готувались до битви з головними силами російсько-українсь­ кої армії, які з ’явились о 4 годині вечора за дві милі від Чигирина.

Qdof/awi Чтіфинд ( I (>'??— -Hi'?8 (ф .)

£ Jß r

Надвечір до чигиринського замку навіть прорвався драгунський полк полковника Юнгмана. 15 серпня турки стали знімати деякі важкі гармати, але водночас активізували риття підкопів. За кожний викопаний сажень землі вони стали платити по золотому і по два «гульдени» кожному з робітників. Гордон поспішив послати гінців до Самойловича та бояр, закликаючи ЇХ до наступу (пропонувалось підійти ближче до Чигирина, зайняти острови на Тясмині нижче від міста і звідти обстрілювати турків тощо). Однак цього не сталося, щоправда Гордон отримав підмогу (2,5 тисячі вояків). Близько 2 години пополудні турки відірвали частину валу і вчинили потужний штурм, який вдалося відбити. У цей день вбито було 28 оборонців Чигирина, а поранено 43. Залатавши пролом, ко­ мандувачі гарнізону у замку вирішили здійснити вилазку силами у три тисячі вояків з трьох місць одночасно. Турками того дня було підірвано три підкопи, через що довелося відмінити заплановану вилазку сердю­ ків, що зазнали великих втрат. Тоді ж відзначився якийсь козак-снайпер, котрий трьома влучними пострілами вбив трьох турків. 16 серпня на світанку турки підібрались близько до міських стін і валів, зміцнили траншеї напроти тих місць, звідки оборонці Чигирина мали вчинити вилазку. На раді виникла дискусія про доцільність ви­ лазки: її вирішили провести, але меншими силами. Однак дух оборон­ ців значно занепав, через що вилазка була млявою і нерішучою, а тому і невдалою. На ній стрільці втратили 37 вояків і поранено було 100. Деякі з тяжкопоранених, як-от один майор, невдовзі померли. Від бомбардувань загинуло ще 25 вояків, а поранено було 32. Зате козаки здійснили вдалу вилазку і заподіяли туркам велику шкоду. Гордон знову запросив підмоги, але Ромодановський замість цього став до­ биватись повернення з Чигирина наданих підкріплень! Гордон енер­ гійно запротестував і, як наслідок, дістав ще одну чайну ложечку під­ кріплень: 10 0 0 козаків Сумського полку і 8 0 0 козаків із Рильська. З ними прибув і інженер-мінер підполковник Юрій Лим (Лима). Цієї ж ночі обложені зайнялися ремонтом пошкоджених укріплень, поповненням запасів води. Тіло забитого Ржевського було перевезе­ но із замку до табору Ромодановського. Тоді ж згідно з планом Гор­ дона Ромодановський послав два загони, щоб оволодіти островами па Тясмині нижче від Чигирина. Перший з них (3 0 0 стрільців) під ко­ мандуванням Косагова протримався там недовго, турки вибили його звідти ранком 17 серпня. Другий загін під командуванням генералмайора Вульфа (У\ьфа) зайняв інший, дальній острів, але обстріл з нього турецьких позицій майже нічого не дав. Тому Ромодановський

Z.1L,

P

au

iv

дав наказ Вульфу відступати. Сам же Ромодановський всіляко ухи­ лявся від форсування Тясмина, від дій у відкритому полі під Чигири­ ном, як про це його просив Гордон. У полудень турки підірвали міну біля вже зробленого пролому (біля куртини міського валу) і пішли в атаку, однак її відбили козаки й сер­ дюки. Через годину було підірвано другу міну у замку під фасадом по ліву руку «півбольверка» нових укріплень, але завдяки прокопаним попередньо ямам вибухова хвиля була несильною і тільки стривожила оборонців Чигирина, які стали покидати вал. Гордон і полковник Ко­ ровка здійснили контратаку і повернули втрачені позиції. Однак ре­ монтні роботи після цього було проведено надто повільно, що дало можливість туркам підкопатися під бруствер і послабити оборону валу. Увечері Гордон скликав військову раду, на якій було вирішено провести ремонтні роботи на валу, що й було зроблено. Цього дня з числа стрілецького гарнізону було вбито 12 вояків і поранено 11. 17 серпня внаслідок обстрілу в Чигирині почалася пожежа, через що значна частина міста вигоріла, але наступного дня 16 0 0 козаків майже цілком роздяглися, прив’язали зброю до голови, переправили­ ся через Тясмин і заподіяли велику шкоду у турецькому таборі. 18 серпня до Чигирина прибув козацький генерал-ад’ютант, який провів з Гордоном годинну нараду щодо подальшої оборони міста, і Гордон мусив констатувати, що представник Самойловича далеко не все може вчинити. Гордон здійснив об’їзд чигиринських укріплень і хотів посилити ділянку близько Кримської брами й Тясмина новими укріпленнями. А ле козаки відмовились це робити, кажучи, що вони прийшли сюди воювати, а не працювати, до того ж у них не було й належного інструменту. Тим часом від Ромодановського прибув стрілецький полковник Семен Грибоедов, котрий став вимагати від Гордона здійснити потужну вилазку. Той заперечив, мотивуючи це низьким рівнем підготовки стрільців. Тільки після наполягань Гордон наказав привести 150 добірних і добре озброєних стрільців, ще й під­ бадьорив їх порцією горілки і сам повів їх на вилазку з іншими офіце­ рами. Коли ж справа дійшла до бою, то вперед пішло тільки декілька офіцерів з 2 5 —30 стрільцями. Вони успішно стали тіснити турків, але потім сили забракло. Інші ж стрільці залишились на місці і не хотіли йти в атаку, а потім, коли на них посипалось каміння та ручні гранати, взагалі кинулись тікати. Гордон спробував їх зупинити, але втікачі трохи не вбили його самого (один з них навіть поранив Гордона спи­ сом у ногу). Так Грибоедов переконався у нездатності стрільців здій­ снювати рішучі наступальні акції і в правоті Гордона. Через деякий

Оборона Чишрпші ( H ) ? ? - !h ? H p p )

час турки підірвали міну під земляним валом біля самого рову нових укріплень, але йти в атаку побоялись. Завдяки цьому обложеним вда­ лось залатати пролом і зайняти старі позиції. Це коштувало, однак, жертв: було вбито лейтенанта і 12 рядових стрільців, а 22 пояки — по­ ранено. Від бомб загинуло 17 стрільців, а 28 поранило. Надвечір Ро­ модановський передав наказ, щоб усі човни було перебазовано Тясми­ ном до табору нижче від Чигирина для реалізації якогось задуму. У ніч на 19 серпня оборонці займалися ремонтними роботами. На світанку до них перебіг з-за Тясмина молодий поляк Кирпицький, взя­ тий турками у полон чотири року тому. Його взяли в полон ще хлопчи­ ком, навіть обрізали, а Кара-Магомет-паша зробив його своїм слугою. На допиті він засвідчив, що у турків була військова рада: більшість була за припинення облоги, але візир навіть і чути не хотів про це (він знав, що в разі невдачі султан накаже відрубати йому голову). Він вжив жорстких заходів задля посилення дисципліни, насамперед було страчено або позбавлено посад деяких пашів. Провіанту у турків ще багато, але відчувається брак боєприпасів. Тому турки покладають надію на генеральний штурм, а якщо вже він не вдасться, тоді вже відступати. Як побачимо нижче, Кирпицький говорив чисту правду. О 10-й ранку біля середнього больверку турки натиснули на стріль­ ців і ті без опору почали тікати. Тоді Гордон з десятком людей і яки­ мось сотником здійснив успішну вилазку і відігнав турків. Три ворожі трупи солдати притягли в місто, а інші трупи турки забрали з собою при відступі. Однак у цій сутичці Гордон втратив два пальці лівої руки, а його трьох солдат поранило. Далі були дрібні сутички в різних місцях, а через дві години турки підірвали дві міни, але турецьку ата­ ку було легко відбито. Знову пішли дрібні сутички та ремонтні робо­ ти. У цей день від бомб загинув 21 стрілець, а 43 було поранено. Гордон знову просив про підмогу людьми та матеріалами для ремонту, вимагав рішучих дій від Ромодановського та Самойловича, бо втрата часу вигідна тільки туркам тощо. Ромодановський же вимагав від Гордона влаштування нових вилазок. Увечері Гордон організував загін для вилазки з 12 0 0 вояків, котрі кількома групами мали вдарити по ворогу з різних місць. Вночі до Чигирина прийшов полк генералмайора Вульфа та деякі козацькі частини, які насамперед мали здійс­ нити вилазку. 20 серпня на світанку почалася вилазка оборонців Чигирина, але турки вже довідались про неї по характерних переміщеннях війська. Оскільки раптовості не було, то вилазка захлинулась. Більше того, турки самі пішли у наступ і завдали дошкульних втрат оборонцям

РоМ ч

IV

Чигирина, особливо кавалеристам, які спішилися і вели бій біля боло­ та. Від бомб цього дня було вбито 17 і поранено 2 8 стрільців. Дове­ лось зайнятися ремонтними роботами та відганяти турків, які звідусіль тиснули на обложених. Гордон відзначив у щоденнику, що «російські солдати зовсім втратили мужність після безрезультатних вилазок ос­ танніх днів, а турки ж значно підбадьорились» [95]. Увечері до замку прибув п’яний голландський підполковник, котрий обіцяв з півсотнею солдат прогнати турків з валу. Гордон під якимось приводом попросив його почекати до ранку, насправді ж, видно, послав його протверези­ тися. Вночі прийшла тривожна звістка від перебіжчика, що турки го­ туються до генерального штурму, який почнеться підривом мін у під­ копах. Обережний досі Гордон недооцінив цього разу загрози, вважав, що з новими мінами вдасться упоратися так само, як і з попередніми. На цей час турки здійснили 25 значних підкопів, але ефективно підірвати їх досі не вдавалось. І все ж вони продовжували вгризатися в землю, як черва. Несучи тяжкі втрати під час штурмів, вони воліли покладатися на вмілу працю свого єдиного інженера (Мустафи-аги). Під його керівництвом працювало 8 0 0 чоловік, яких було звільнено від безпосередньої участі у битвах. Ці люди мали спеціальні інстру­ менти, зокрема великі бурави, кирки, шкіряні міхи для нагнітання повітря в підкопи, щоб працюючі не задихнулися від браку кисню; насоси для відкачування води. Якщо раніше підкопи були безуспіш­ ними, натикалися на скелю або ж знешкоджувалися контрпідкопами чи бомбардуванням оборонців Чигирина, то тепер щастя стало потро­ ху схилятися на турецький бік. Козаки, втім, здійснили потужну ви­ лазку, вбили Тобай-пашу, спричинили сильну паніку в турецькому таборі. Юрій Хмельницький навіть прибув до польського резидента Проського, щоб домовитися у разі програшу турків знайти собі без­ печне місце у Польщі... Неділя 21 серпня почалась ремонтними роботами обложених. Гор­ дон навіть наказав розбирати будинки і брати дерево, де тільки мож­ на. Потім до нього явився бравий голландський підполковник, котрий таки хотів здійснити вилазку. А ле добровольців цього разу не знайш­ лося. Не помогла й обіцянка дати кожному учаснику вилазки горілки. Ніхто не хотів її пити, кажучи, що «не бажають продавати своє життя за ковток горілки». Все ж Гордон змусив 50 стрільців взяти участь у вилазці. Підполковник, взявши з собою капітана, такого ж божевіль­ ня, повів солдат до валу. Коли він перелазив через тур, то перечепив­ ся і впав у рів. Турки, почувши крики підполковника, стали його ви­ тягати, підчепивши на гак. Однак підполковник якось викрутився.

QéofmM ' 1tm ф и т ( Н > ? г - М ? 8 ІФ-)

Z7?

Допоміг і капітан з кількома солдатами, які почали закидати турків ручними гранатами. Це врятувало життя підполковнику, але турки зверху побачили підготовку до вилазки і почали обстрілювати сол­ датів з мортир. На цьому вилазка і скінчилася... Того ж ранку до Чигирина прибув полковник Самуїл Вестгоф із своїм полком і став у старому замку. До полудня тривала перестрілка з гармат. Близько години пополудні вибухнули підряд дві турецькі міни, які зробили великий пролом під стінами фортеці (поблизу «хором» біля Тясмина). Внаслідок вибухів несподівано стали руйнуватися чиги­ ринські стіни, вибухова хвиля підкинула «їх високо в повітря разом з християнськими людьми» [96], вчинила великий пролом у валу, зни­ щила 500 козаків, запалила будівлі у місті. Одних козаків розірвало на шматки, інших високо підкинуло і вони загинули від удару об землю, третіх було «що страшно й згадати, опалено, як головешку...вони вже зовсім не мали людської подоби і геть, наче страховиська які чорні, ходили по християнському обозі, ледве випускаючи голос, гідний жалю і плачу, — всі вони за три дні повмирали» [97]. Турки ринули тоді в пролом, а охоплені панікою оборонці Чигирина, особливо з числа но­ воприбулих козаків, кинулись утікати. Перші двадцять турків постави­ ли на валу три прапори і тут зупинились, бо підозрювали, що обложені вчинили якусь пастку. Коли ж підійшли нові турецькі частини, то роз­ горнувся генеральний штурм, турки прагнули оволодіти замком з усіх боків. Гордон кинув проти них Сумський і Охтирський козацькі полки, також Курський та Озерський полки стрільців. Біля ринкової площі вони зупинили турків і відігнали їх. Побачивши це, інші турки кину­ лись назад, спалюючи місто на своєму шляху. А ле нові й нові сили турків вступали через пролом, і тепер уже ініціатива перейшла в їхні руки — знищили на шляху ескадрон полковника Вестгофа. Було вбито також двох майорів, одного капітана, одного лейтенанта і 6 0 0 вояків (як козаків, так і стрільців), втрачено п’ять прапорів. За Величком, турки тричі ходили в атаку і тричі їх відбивали сердюки та інші горо­ дові козаки. Саме тоді, очевидно, розпочалася часткова евакуація об­ ложених. В усякому разі саме тоді було винесено з Чигирина до табору Самойловича раку з тілом київського митрополита Иосифа Нелюбовича-Тукальського, яке було поховано у Преображенській церкві Мгарського Лубенського монастиря. Це тіло виніс слуга митрополита, гайдук, і розповідав, що ця рака стала чудесно легкою, коли він її ви­ носив з палаючого міста [98]. Турки тим часом стали нищити все у місті, палити Чигирин. У цей момент частина обложених (з числа новоприбулих козаків та чиги­

ринських мирних жителів) піддалася паніці і стала тікати з міста «московським мостом» через Тясмин, який був дуже вузьким і пола­ маним. Турки, вдаривши на Московську вежу, запалили її, щоб з міс­ та нікого не випустити. Вони нікого в полон і не брали, вбивали поло­ нених на місці. У цей момент міст під тягарем маси втікачів обломився і всі, хто був тоді на ньому, впали в Тясмин, котрий був загачений трупами так, що по них можна було переходити річку. Тим часом тур­ ки, побачивши крах мосту, з новою силою вдарили через проломи і відтіснили сердюків, вдерлися до верхнього й нижнього міста й поча­ ли його запалювати «від двору Петрановського (Яреми Петрановського, козацького полковника й дипломата. — Ю . М .) над Тясмином», рубати втікачів з Чигирина. Тоді ж у Тясмині втопився гадяцький полковник Федір Криницький, потонуло чи загинуло від турецького ятагана чимало козаків з його Гадяцького полку, нібито й стародубський полковник, чимало інших. Самовидець оцінює кількість загиблих протягом цього дня козаків аж у 10 тисяч! Кращою була доля тих, хто проривався з Чигирина через греблю, що була під замком, майже всім з них вдалося вийти з облоги. У цей критичний момент відзначилися три сердюцькі полки (Гарасима, Іванея та Ребриківського), які зайня­ ли оборону верхнього міста й вежі, котра закривала вихід до греблі, і не пропустили ворога далі. Вони героїчно тримали оборону і цим дали можливість потім вийти з кільця обложеним чигиринцям. О с­ танні міцно засіли у старому верхньому місті за кам’яною церквою (Величко називає її церквою Святих Апостолів) і до вечора 12 разів (!) вибивали ворога з міста. З а літописом Самовидця, козаки тримали оборону за церквою під горою, а московити — у замку. Тим часом ві­ тер роздмухав полум’я пожежі в Чигирині, і турки мусили відступити. Тоді козаки з сердюками піднялися горою до замку і з ’єдналися з рештками московського гарнізону Гордона (цих нараховувалося тоді всього кілька сотень). Врешті вони дістали наказ від Ромодановсько­ го та Самойловича запалити місто, а самим відходити до табору. У ніч на 22 серпня о 2 годині вночі вони підірвали гармати, щоб вони не дістались ворогу, однак турки знайшли їх тут понад 50 (2 0 гаківниць та понад 30 польових), щоправда, без ядер, велику кількість боєпри­ пасів, особливо свинцю, що його не можна було вмістити і на сотні возів. Московити запалили також всі дерев’яні будівлі на замку, а самі вийшли з міста в табір через греблю без особливих втрат. При цьому московити своїми мінами зруйнували замок. На жаль, не всім вдалось вийти з ворожого кільця, частина сторожі лишилася в замку на поталу ворогам. Чигирин палав, вибухи раз у раз стрясали місто,

О боріш Ч ш нр ш м ( И ) ? ? — I (> 7 8 pf/.)

Z .F Î

руйнували його головні укріплення. Врешті вогонь охопив головний пороховий склад у кам’яному підвалі. Страшної сили вибух струснув Чигирин і освітив усі його околиці! Перелякані турки підняли такий крик, що його було чути аж у християнському таборі. Полтавський полковник Прокіп Левенець прагнув завдати туркам несподіваного контрудару, але Самойлович, знаючи про приязнь Ромодановського з турецьким візиром, не дозволив йому цього вчинити. Як пише Велич­ ко, «серця багатьох синів православної церкви плакали таємно на ту чигринську загибель і нарікали на своїх незичливих і недбалих принци­ палів, що нещиро бажали Чигрину цілості і зовсім не чинили належної допомоги. Бо коли б вона була, не тріумфував би турчин над Чигрином і взагалі мусив би, як і минулого літа, з ганьбою тікати від Чигрина додому» [99]. А так дійсно турки тріумфували, розцінивши результа­ ти кампанії як переможні для себе, а великий візир уже почав роздава­ ти гроші пораненим. 6 вересня 16 7 8 р. звістка про падіння одинадцять днів тому Чигирина дійшла до султанської ставки. Як писав у своєму звіті очевидець подій польський дипломат Ян Гнинський, турки весело святкували свою перемогу: «музика, крики, стрибання тривали протя­ гом дев’яти днів, щоранку і щовечора били з гармат» [100]. Тим часом Ромодановський та Самойлович віддали наказ готува­ тися до відступу табором на Лівобережжя. Вранці наступного дня вони відійшли вже на п’ять верст від Чигирина, коли їх наздогнали турки, насамперед Каплан-паша, на спусках з гір та на переправах, а хан перейшов Тясмин під Криловом і перекрив шлях спереду. Дві доби тривала тяжка битва, але все ж російсько-українському війську вдалося прорватися до Дніпра, захопивши при цьому в полон бея Мішни. Увечері 23 серпня вони вже стали у своїх старих окопах. Ві­ зир же зупинився на пагорбі поблизу Ромоданівки. Дехто з козаків став тікати вплав через Дніпро, у зв’язку з чим на берегах було по­ ставлено сторожу на чолі з двома генеральними осавулами, Леонтієм Полуботком та Леонтієм Черняком. Тепер самовільників, які хоч і голими були ладні перепливати Дніпро, було завернено назад і на бе­ резі бито «армаськими пугами» (артилерійськими батогами). Турки мали тільки 12 гармат, їхні укріплення було зроблено нашвидкуруч, що полегшило завдання: турків було швидко вибито з окопів, при цьо­ му захопили сім прапорів. Князь Черкаський першим перейшов на лівий берег 23 числа, де пильнував човнів [101]. Козаки рвалися в бій, побачивши слушну нагоду для контратаки, але й цього разу Ромода­ новський і Самойлович відмовили їм, причому гетьман зробив це на­ хабно і з гнівом. Тоді розлючене козацтво проігнорувало цю заборону

Z SZ .

РоЗШ i r

і вдарило на ворога, здобувши перемогу. У цьому бою було поранено полковників Федора Жученка та Прокопа Левенця. На другий день туркам було завдано нового дошкульного удару, а далі обидві сторони обмежувались дрібними сутичками. Врешті, турки побачили, що не зможуть завдати якоїсь суттєвої шкоди російсько-українському вій­ ську, відступили в ніч на ЗО серпня від Бужина, скерувавши частину своїх сил на Канів, Черкаси, Стеблів, Суботів. Ці міста було спалено (Канів) або ж вони мусили капітулювати, і тут влада перейшла до Юрія Хмельницького. 24 серпня уже на Бужинських полях Самойлович у своєму листі до царя виправдовувався тим, що через болотистий Тясмин не можна було дати туркам належної відсічі, що турки здійснили три вдалі під­ копи. Хоча обложені утримались у нижньому місті в одному кутку близько замку і давали відсіч ворогам, їх довелось відвести, бо втри­ мати місто вже не було можливості. Тому чигиринський замок було зруйновано оборонцями дощенту, після чого всі відступили, бо вже не було чого там стояти, повернулися до Бужинської переправи. Про всяк випадок гетьман знову просив допомоги, бо турки тепер мали йти на Київ. Про долю Чигирина після взяття його турками дещо можна дові­ датися зі свідчень полонених, котрих козаки захопили 3 листопада. Так, Мустафа «Мадайков» з Кутахії з-за Чорного моря був у війську великого візира. Він визнав мужність оборонців Чигирина, підтвер­ див, що у нижнє місто вдалося вдертися завдяки підкопам. Верхнє місто запалили за наказом візира, бо не могли його взяти. Оборонці пішли геть, а в Чигирині все згоріло, лишилося тільки понад ЗО гар­ мат, які візир взяв із собою. Всі будівлі, що збереглися, турки зруйну­ вали, бо султан не планував відновлювати Чигирин. Коли ж турки нападали на відступаюче російсько-українське військо, то козаки чи­ нили успішні вилазки. Тоді турки мусили відступити до Чигирина. На третій день вони почали готуватися до відступу і в цей час загорілися порохові запаси в Чигирині і все згоріло. Тоді вибухами вбило Мустафу-пашу, а багатьох турків поранило. На четвертий день турки вже вийшли з Чигирина і йшли назад 11 днів. З-під Капустиної долини окремі частини турків (2 0 тисяч) ходили на Канів з Юрієм Хмельницьким, Коваленком та Яненком. У полон потрапили яничар Матетко дервіш, Усманко А лієв з Бруси з-за Чорного моря, Асанко Галієв з Лалсина з-за Чорного моря — слуга спахії Мемі-аги, Магмет Алієв — слуга спахії з Македонії та інші, у тому числі багато татар і ногайців. Серед полонених був і гру-

Обфмш 'Ьтфшм ( ,1Ь7^'—

j/jf.)

ZSJ>

зин Сеітко, якого ще восьмирічним вкрали в Грузії і віддали в янича­ ри, Делавер-паші [102]. Таким чином, друга оборона Чигирина закінчилась перемогою військ Османської імперії. Після цього відбулись інтенсивні перегово­ ри московського й османського урядів. Наприкінці грудня 16 7 8 р. з Москви було відправлено в Стамбул нове посольство на чолі з Даудовим. Той, зокрема, повіз грамоту для султана, яка мала ствердити «права» Москви на Україну. Султан, ще не знаючи про посольство Даудова, дав наказ валаському господареві Іоанну Дуці бути посе­ редником у майбутніх переговорах з Москвою. У травні 16 7 9 р. валаський посланець Білевич мав розмову з московськими думними дяками і оголосив, що султан бажає миру, вів мову і про Юрія Х мель­ ницького. Цікаво, що коли московити запитали його про втрати ту­ рецького війська, він дав явно неправдиву відповідь, применшивши їх (у поході 16 7 7 р. яничари втратили нібито всього вісім тисяч, а у по­ ході 16 7 8 р. — 10 тисяч) [ЮЗ]. Поза сумнівом, одним із наслідків програшу чигиринської кампанії був тяжкий для українського народу Бахчисарайський мирний договір 1681 p., про який мова піде нижче. Чигирин було взято й знищено турками у 16 7 8 p., припинив існу­ вання й Чигиринський полк. У довготривалих боях полягли тисячі оборонців міста, насамперед гадяцький полковник Федір Криницький, стародубський полковник Федір Мовчан, охочекомонний пол­ ковник Данило Рубан [104]. Історики одностайно стверджують страшне спустошення не тільки Чигирина, а й усього краю, насампе­ ред Канева, Черкас, Корсуня й Ржищева [105]. Весь край обезлюд­ нів, величезну кількість його мешканців було вбито, взято у полон, багато з них врятувалося втечею на Лівобічну Гетьманщину. Турки й ординці, коли вже повертались з-під Чигирина, умисно витолочили всі поля, де залишалося ще щось із врожаю [106]. Причина падіння Чигирина і поразки там російсько-українського війська полягає насамперед у зраді Москви, яка в той момент досягла таємної домовленості з Османською імперією про припинення війни і новий розподіл сфер впливу в Україні. Це яскраво виявилось на за­ вершальному етапі кампанії, коли замість підкріплень, про які бук­ вально волав Самойлович, цар Федір дав наказ відступати на північ, зовсім не дбаючи про продовження боротьби за Чигирин. І це при тому, що його армія мала як мінімум двократну перевагу над османсь­ кою! Однак з пропагандистською метою царський уряд подавав на­ слідки війни як переможні для себе, що йому слабо вдавалося. Цар Федір Олексійович у листі до молдавського господаря Георгія Дуки

визнавав втрату Чигирина, але пишався тим, що зберіг за собою Л і­ вобережну Україну [107]. Потім він визнав поразку своїх військ, але цапом-відбувайлом за неї оголосив князя та боярина Григорія Ромо­ дановського — командувача російсько-українського війська, задіяного під Чигирином. Річ у тім, що рідний син князя — Андрій — був у турецькій неволі, і турки шантажували цим батька, погрожуючи у разі своєї поразки відрубати голову Ромодановському-молодшому. Судя­ чи з усього, Г. Ромодановський дійсно злякався за життя сина і це теж вплинуло на хід кампанії, млявість та неповороткість московської армії. Невдоволення програною війною було дуже гострим і в Гетьман­ щині, і в Московській державі. Досить сказати, що коли у Москві вибухнув у 1 6 8 2 р. стрілецький бунт, то гнів повсталих упав передусім на голову Григорія Ромодановського, якого безпосередньо звинувати­ ли у програші Чигиринської кампанії й у тому, що він мав листовні контакти з турками й татарами. Як зазначив московський літописець тих подій, «Ромодановского убиша, воспоминая ему Чигиринскую службу, иногда бо под Чигирином нерадетельно служил, дружа салтану турскому и хану крымскому ради сына своего, тогда бысть в плену в неволи, дабы не мучили» [108]. Що це була не приватна дум ­ ка літописця (взагалі у московському літописанні такі думки знайти дуже важко!), свідчить і царський маніфест уже петровських часів. Через 20 з лишком років, 0 2 .0 3 (2 2 .0 2 .).17 11 p., у московському Ус­ пенському соборі було прочитано царський маніфест про оголошення війни Туреччині. Тут було згадано і про Чигирин, зокрема про те, що турки не взяли б цього міста, якби російські воєначальники не вирі­ шили його покинути [109]. Звичайно, однією з об’єктивних причин здачі Чигирина були значні втрати, яких зазнали як царські, так і гетьманські війська, особливо серед командування чигиринського гарнізону. Підкріплення були не досить підготовленими і тому не вит­ римали стрілянини. А ле й турецьке військо зазнало тяжких втрат ( 2 0 —30 тисяч) і не могло розвинути свій успіх. Від походу на Київ довелося відмовитись. Під час штурмів Чигирина було вбито кількох пашів, а Каплан-пашу тяжко поранено. Багато турків померло на зворотному шляху з Чиги­ рина. Через поспішний відступ турки їх навіть не ховали, а кидали де попало. Через це почалася пошесть у турецькому війську, яке й так дуже втомилося від облоги і відчувало сильний брак харчів [110]. Піз­ ніше російський посол П. Возніцин переповідав Петру І точку зору турецького уряду відносно результатів походу 16 7 8 p.: хоч турки і взяли Чигирин, однак його неможливо було втримати, бо після падін-

Otiofowi Чтирина ( ІГ>("/7— M /fïï pp.)

ZS?

ня міста турків загинуло більше від хвороб та голоду, ніж під час штурмів. Тому, якби візир не уклав мир, то його було б забито [111]. Оборонці Чигирина взяли чималі трофеї, серед яких визначались пра­ пори Каплан-паші та інших турецьких воєначальників, гармати. 25 листопада цар наказав боярину І. І. Милославському прийняти прислані Самойловичем трофейні прапори та гармати, взяті у турків під Чигирином, як мінімум шість мідних гармат [112].

&of>a в H um fnm i (мал. 9fC.-cA. M wrnja)

Події другої оборони Чигирина теж мали значний міжнародний резонанс, але вже в іншій тональності. Ситуація українського народу погіршилася через безпосередні людські втрати, також спустошення внаслідок воєнних дій, всілякі податки на військові потреби, епідемії, тощо. Почалася нова хвиля сумнозвісного «згону». Втрата Чигирина унеможливлювала Самойловичу утримання Правобережжя. Щоб уникнути загрози нападу турків на Лівобережну Україну і перешкоди­ ти Юрію Хмельницькому збільшувати лави його прибічників за раху­ нок правобережних мешканців, Самойлович віддав наказ силоміць перегнати рештки населення Правобічної Гетьманщини на лівий берег. Обезлюдніла колишня Правобічна Гетьманщина значно занепала, хоча ще продовжувала існувати. А ле агонія Української держави на правому березі Дніпра вже почалася. На Лівобічній Гетьманщині по-

ZXb

TV

силився колоніальний гніт з боку кріпосницької Московської держа­ ви, соціально-економічний визиск. Важливим свідченням цього є скарга гетьману козаків с. Розлет з маєтності Биховцові (Кир’ян Іварченко, Ярема Савченко та Радко, Феськів зять) на свого дідича. Скаржники зовсім недавно (скаргу було написано у жовтні 16 7 8 р.) проливали свою кров під Чигирином, а як настав мирний час, то їх стали змушували до послушенства як залежних селян [113]. Відгомін чигиринських подій 16 7 8 р. був відчутним в сусідніх з Україною краї­ нах. Так, на початку 16 7 9 р. у Московській державі виникли звору­ шення серед татар і башкирів, також у Сибіру, зокрема у Кунгурському повіті. Повсталі башкири казали: «Чигирин турки и крымцы взяли и государевых людей побили, и мы будем воевать, потому что мы с ними одна родня и душа» [114]. Тверезо оцінювали результата оборони Чигирина у 16 7 8 р. у Вар­ шаві. У дипломатичній інструкції короля Яна III Собеського, даній 2 9 .0 7 .16 8 2 р. його представникові для переговорів з лівобічними гетьманцями Василю Іскрицькому (племінникові колишнього гетьма­ на Павла Тетері), говорилось: «Чигирин міг бути обороненим, якби Ромодановський перейшов у наступ. На це дивився один з (наших) посольських людей, котрий, перебуваючи при султані під Силістрією, під приводом кореспонденції з візиром спеціально послав свою люди­ ну (Проського. — Ю . М . ) на всі табори при візирі ... дивився, що турки чотири дні тримали коней за повід, мали нав’ючених мулів, ко­ ней та верблюдів, приготувавшись до втечі і втекли б, коли б Ромода­ новський показався на горі, хоч за Тясмином». В іншій інструкції, даній тоді ж білоцерківському протопопові Зарембі, говорилося про це в дещо інший спосіб з посиланнями на польських послів при сул­ танському дворі, у присутності яких турецька старшина, повернув­ шись з-під Чигирина, говорила: «якби було під Чигирином чотири або шість тисяч, а максимум десять тисяч польських шабель при козаць­ ких самопалах, то й ніхто з турків би не втік звідти» [115]. Про чиги­ ринські події багато писалось у польських та німецьких хроніках, російських літописах, у рукописних та друкованих газетах різних єв­ ропейських країн, їм присвячували спеціальні твори. Один із них — німецька брошура — наводиться в додатках у перекладі українською. Дві оборони Чигирина і його трагедія 16 7 8 р. залишили глибокий слід в історичній свідомості українського народу. На ці події відгукну­ лись українські поети, публіцисти, літописці... Перший український друкований твір узагальнюючого характеру з історії «Синопсис» Пантелеймона Кохановського (2-е й 3-є видання: K., 16 7 8 р. і

Оіфпнп Чи-афтт ( - і6 7 ^ — 'K tfS !ф.)

2 J u jp § rI id ) É

ttfc b ïc X û rtfttt

CZEGHRYN Ы

щ

щ

unt>mé w it Z ä$ p Z ast in fdbi§tv f&t* M g m w g biß $a m è i ü b e r g a n g - a n t i e Z ù t» g m paiïîrct u m m e t * l