Кормовиробництво: Навчальне видання [2 ed.] 966-8081-36-6

Citation preview

За в Мі і в а а я і ч и я і в а авча ь и і и іа і ів в а а и ви а а а І – IV ів ів а а я «А

і и иУ а и и а а ав ів я и и авча ь и и а і ія»

Киів « ища освѕта» 2005

УДК 636.085/.087(075.8) К 42.2я73 З63

е ц е н з е н т и:

е д а к т о р:

З63

риф надано Міністерством аграрноі політики Украіни (лист від 17.01.05 р. № 18-1-1-128/54)

д-р с.-г. наук П.М. Приходько (Днѕпропетровський державний аграрний ун-т), д-р с.-г. наук М.І. ахмат ( одѕльський державний аграрний ун-т), д-р с.-г. наук .В. оговін (Інститут землеробства У

)

З. . ородиська

Зінченко О. І. Кормовиробництво: авчальне видання. — 2-е вид., доп. ѕ перероб. — К.: ища освѕта, 2005. — 448 с.: ѕл. ІS N 966-8081-36-6

исвѕтлено бѕологѕчнѕ та екологѕчнѕ особливостѕ кормових культур, питання створення ѕ рацѕонального використання пасовищ ѕ сѕножатей, сучаснѕ технологѕі виробництва, заготѕвлѕ, зберѕгання ѕ оцѕнки кормѕв. озглянуто основи польового травосѕяння, вирощування польових культур у кормових сѕвозмѕнах, принципи конвеєрного виробництва кормѕв, програмування врожайностѕ кормових культур та ѕн. ридѕлено увагу насѕнництву кормових культур. ѕдручник для пѕдготовки бакалаврѕв та навчальний посѕбник для молодших спецѕалѕстѕв в аграрних вищих навчальних закладах І – IV рѕвнѕв акредитацѕі з напряму « грономѕя».

К 42.2я73

ІS N 966-8081-36-6

©

.І. Зѕнченко, 2005

В

ВС

п

П

Предмет, мета і завдання кормовиробництва. Кормовиробництво як галузь аграрного виробництва має забезпечувати тваринництво достатньою кѕлькѕстю якѕсних, збалансованих за вмѕстом поживних речовин кормѕв. сновнѕ напрями розвитку цѕєі галузѕ — ѕнтенсифѕкацѕя польового ѕ лучного кормовиробництва на основѕ прогресивних технологѕй вирощування кормових культур, заготѕвлѕ та зберѕгання кормѕв, полѕпшення іх структури ѕ якостѕ. Джерелами кормѕв у сучасному кормовиробництвѕ крѕм сѕльськогосподарських культур є також заготѕвля морських водоростей, вѕтамѕнѕв та амѕнокислот, утилѕзацѕя вѕдходѕв борошномельного та ѕнших харчових виробництв, заводське приготування амѕдоконцентратних та ѕнших домѕшок, культура одноклѕтинних водоростей, дрѕжджове виробництво, гѕдропонне вирощування вѕтамѕнноі зеленоі маси, використання деревних вѕдходѕв — гѕлкового корму, хвоі та ѕнших, у тому числѕ гѕдролѕз деревини. ета кормовиробництва як науковоі дисциплѕни — теоретичне обґрунтування основ створення кормовоі площѕ, бѕологѕі ѕ технологѕі вирощування кормових ѕ зернофуражних культур, заготѕвлѕ кормѕв. Кормовиробництво має бути ѕнтенсивним, тобто вирощувати кормовѕ культури ѕ заготовляти корми треба при мѕнѕмальних затратах енергетичних ѕ трудових ресурсѕв, максимальному виходѕ продукцѕі за одиницю часу ѕ на одиницю площѕ. тже, ѕнтенсивнѕ енерго- ѕ ресурсозберѕгаючѕ технологѕі є основою вирощування кормових культур, заготѕвлѕ кормѕв ѕ зберѕгання іх. станнѕм часом особливу увагу у будь-якѕй галузѕ привертає екологѕчно чисте виробництво. Це необхѕдна об’єктивна й закономѕрна вимога до будь-якого виробництва, зумовлена впливом так званого антропогенного фактора у бѕогеоценозѕ внаслѕдок не завжди обачного ѕ квалѕфѕкованого ставлення до природи, зокрема на агроландшафтах — полях ѕ луках. Досвѕд показує, що чим простѕша, «чистѕша» ѕ дешевша технологѕя вирощування кормових трав та ѕнших кормових культур, тим дешевшѕ та якѕснѕшѕ корми, кращѕ екологѕчнѕ умови поля. кологѕчно чисте кормовиробництво, що займає до 30, а в спецѕалѕзованих тваринницьких господарствах — до 40% рѕллѕ, — це найважливѕший фактор чистоти полѕв ѕ лук. 3

В

п

Чим бѕльше трав на полях ѕ на мѕсцевостях, схильних до ерозѕі, тим чистѕше середовище, менше ерозѕі, вищѕ родючѕсть ґрунту ѕ продуктивнѕсть польових культур. озумѕння ѕ прийняття цѕєі простоі ѕстини, яку пѕдтверджують практика передових господарств, вѕтчизняний ѕ зарубѕжний досвѕд, дадуть змогу збѕльшити виробництво зерна, кормѕв ѕ продукцѕі тваринництва. елике значення в сучасному кормовиробництвѕ мають довгостроковѕ агрометеорологѕчнѕ прогнози, що дають змогу приймати правильнѕ рѕшення з добору видѕв ѕ сортѕв культур, структури посѕвних площ, рацѕонально використовувати промѕжнѕ культури, планувати технологѕі заготѕвлѕ кормѕв. озрѕзняють три поняття: кормова база, кормовиробництво, кормова площа. они взаємопов’язанѕ, проте значення іх рѕзнѕ. ѕд кормовою базою розумѕють джерела кормѕв у регѕонѕ, районѕ, господарствѕ, включаючи корми промислового (а в приморських районах ѕ морського) походження, а також корми, якѕ виробляють фабричнозаводським способом — синтетичнѕ амѕнокислоти, бѕлково-вѕтамѕннѕ домѕшки, кормовѕ дрѕжджѕ та ѕн. Кормовиробництво — це виробництво ѕ заготѕвля кормѕв на основѕ джерел іх. сновою кормовиробництва є кормова площа, з якоі мають грубѕ, соковитѕ, зеленѕ ѕ штучно зневодненѕ корми. учна ѕ польова кормова площа забезпечує одержання до 70 – 80% усѕх кормѕв — сѕна, силосу, сѕнажу, зелених ѕ штучно зневоднених кормѕв. ажливою складовою кормовиробництва (але не кормовоі площѕ у вузькому розумѕннѕ) є площѕ посѕвѕв зернофуражних культур — основного джерела концентрованих (концентратних) кормѕв. а сѕльськогосподарських пѕдприємствах зернофураж виробляють переважно у цеху рослинництва, а зеленѕ, грубѕ, соковитѕ ѕ штучно зневодненѕ корми — в цеху кормовиробництва. ажливою умовою подальшого прогресу галузѕ кормовиробництва є збѕльшення частки кормѕв, джерелами яких є луки ѕ пасовища, тобто завдяки лучному кормовиробництву. Предметом кормовиробництва як науковоі дисциплѕни є лучнѕ ѕ польовѕ кормовѕ культури, іх класифѕкацѕя, способи вирощування ѕ заготѕвлѕ кормѕв, прийоми насѕнництва кормових рослин ѕ, у зв’язку з цим, вивчення принципѕв ѕ практичних основ органѕзацѕі кормовоі площѕ та кормових конвеєрѕв (зеленого, силосно-сѕнажного ѕ сировинного для виробництва кормѕв штучним зневодненням). Кормовиробництво як наукова дисциплѕна пов’язане з науками загальноосвѕтнѕми (математика, фѕзика, ботанѕка, хѕмѕя, агрометеорологѕя, бѕохѕмѕя, фѕзѕологѕя, мѕкробѕологѕя та ѕн.) ѕ спецѕальними (землеробство, ґрунтознавство, механѕзацѕя, агрохѕмѕя, захист рослин, мелѕорацѕя, тваринництво, зокрема фѕзѕологѕя тварин ѕ годѕвля, 4

В

п

рослинництво, органѕзацѕя й економѕка, технологѕя заготѕвлѕ та переробки продукцѕі сѕльського господарства). сновною метою дисциплѕни «Кормовиробництво» є оволодѕння прийомами виробництва ѕ заготѕвлѕ кормѕв. оловнѕ завдання дисциплѕни — вивчення прийомѕв оцѕнювання поживностѕ, бѕологѕчних та екологѕчних особливостей кормових рослин, методѕв програмування іхньоі врожайностѕ, способѕв полѕпшення ѕ використання природних кормових угѕдь, основ створення на них високопродуктивних культурних пасовищ ѕ сѕножатей, прийомѕв створення високопродуктивних кормових площ на польових землях, конвеєрного виробництва кормѕв, ѕнтенсивних технологѕй ѕ комплексноі механѕзацѕі вирощування основних груп кормових ѕ зернофуражних культур, органѕзацѕі ѕ методѕв пѕдвищення продуктивностѕ кормових сѕвозмѕн, впровадження сучасних технологѕй заготѕвлѕ кормѕв ѕ виробництва насѕння кормових культур. Коротка історія кормовиробництва як галузі і науки. озрѕзняють кѕлька етапѕв розвитку кормовиробництва. оно виникло з першим подѕлом працѕ, коли людина крѕм мисливства, збирання плодѕв, рослин та ѕншоі іжѕ почала вести осѕлий спосѕб життя, приручати диких тварин ѕ заготовляти корми на зиму або на перѕод, несприятливий для росту трав. Таким кормом було переважно сѕно. важається, що кормодобування виникло ранѕше, нѕж землеробство, або одночасно з ним. тже, першим періодом (етапом) кормовиробництва можна вважати первѕсне кормодобування. Другий період — кормовиробництво рабовласницько-античного суспѕльства у краінах зѕі, в Єгиптѕ, есопотамѕі, рецѕі, имѕ, ѕзантѕі ѕ в середньовѕчнѕй феодальнѕй Європѕ. античний перѕод у имѕ, рецѕі, ѕзантѕі кормовиробництво досягло високого рѕвня. Третій період — це кормовиробництво мануфактурного капѕталѕзму в Європѕ ѕ осѕі (XVIII – XIX ст.). Четвертий період припадає на початок XX ст. у зв’язку з так званим зеленим рухом — «зеленою революцѕєю», що розпочався приблизно з 1910 р. П’ятим періодом розвитку кормовиробництва є сучасне ѕнтенсивне кормовиробництво, що ґрунтується на високому рѕвнѕ механѕзацѕі, електрифѕкацѕі, ѕнтенсивних енергозберѕгаючих технологѕях вирощування ѕ заготѕвлѕ кормѕв, на досягненнях генетики, селекцѕі, бѕотехнологѕі. априкѕнцѕ XVIII — початку XIX ст. в осѕі завдяки роботам І.І. Комова, .Т. олотова, .І. нгельмана, . . евшина, в нглѕі — Д. Синклера, у ѕмеччинѕ — .Д. Теєра з’явились плодозмѕннѕ сѕвозмѕни ѕ посѕви трав на полях. очаток вивченню лучноі рослинностѕ осѕі поклали академѕки І.І. епехѕн, .С. аллас, ботанѕк . Фальк, якѕ обстежили в 1767 – 1773 рр. природнѕ угѕддя пѕвдня ѕ сходу краіни. 5

В

п

У другѕй половинѕ XVIII ст. було засновано « ѕльне економѕчне товариство», що регулярно видавало науковѕ працѕ учених, агрономѕв-практикѕв, серед яких широко були представленѕ працѕ з рослинництва ѕ кормовиробництва. агато зробили для розвитку травосѕяння славетнѕ народнѕ селекцѕонери Д. . олторацький та І.І. Самарѕн — засновники травосѕяння в осѕі. они вперше на початку XIX ст. створили високопродуктивнѕ сорти конюшини червоноі (лучноі), іхнѕ «глушаки», «ростуни», «конѕщевська конюшина» створили славу росѕйському травосѕянню. І нинѕ мѕсцеву конѕщевську конюшину вважають однѕєю з кращих. З цього часу осѕя почала експортувати велику кѕлькѕсть насѕння бобових ѕ злакових трав у краіни Європи. еликий внесок у розвиток кормовиробництва як галузѕ зробили . . Совєтов — перший доктор сѕльськогосподарських наук у осѕі ѕ . . уссенго, Ю. ѕбѕх у Європѕ. У цей час в Європѕ почали застосовувати штучнѕ мѕнеральнѕ добрива, вапно (в ѕмеччинѕ), завозити селѕтру з Чилѕ. У результатѕ широкого впровадження багаторѕчних трав, коренеплодѕв, застосування органѕчних ѕ мѕнеральних добрив кормовиробництво у другѕй половинѕ XIX ст. вже було досить продуктивною галуззю сѕльськогосподарського виробництва. У третѕй чвертѕ XIX ст. у галузѕ польового ѕ лучного травосѕяння, ѕнтродукцѕі кормових рослин багато працювали І. . Стебут, . . Костичев, .С. огдан. І. . Стебут уперше запровадив курс лукѕвництва. . . Костичев вивчав агротехнѕку, хѕмѕчний склад, особливостѕ поідання тваринами кормових культур. рофесор .С. огдан вивчав дикорослѕ кормовѕ трави, увѕв у культуру житняк ѕ люцерну жовту. рацѕ К. . Тѕмѕрязєва з фотосинтезу безпосередньо стосуються теорѕі ѕ практики високопродуктивного кормовиробництва. К. . Тѕмѕрязєв вивчав також питання ефективностѕ пѕсляжнивних посѕвѕв як резерву виробництва кормѕв. елике значення для кормовиробництва як науки мають працѕ . . нгельгардта — прогресивного вченого-бѕолога. У своіх « исьмах из деревни» ѕ наукових працях вѕн порушив питання про ѕнтенсифѕкацѕю кормовиробництва, рацѕональнѕ плодозмѕннѕ сѕвозмѕни з широким використанням промѕжних посѕвѕв. Значним етапом у розвитку лучного ѕ польового кормовиробництва є створення системи дослѕдних станцѕй в Украінѕ наприкѕнцѕ XIX — початку XX ст. — олтавськоі, Турськоі, лотянськоі, Уманськоі та ѕн. Слѕд пѕдкреслити також велике значення праць росѕйського вченого-тваринника . . ажанова, який, крѕм питань суто зоотехнѕчних, придѕлив увагу ѕ кормовиробництву. еликий внесок у розви6

В

п

ток кормовиробництва як науки зробили на початку XX ст. . . єляєв, .Х. оллов, . . Краснов ѕ К. ачоський та ѕн., якѕ описали багато видѕв кормових рослин. Серед них особливе значення мають працѕ .Х. оллова, який дав рѕзнобѕчну господарську оцѕнку багатьох кормових дикорослих ѕ культурних рослин (1550 видѕв) ѕ всього того, що зроблено у вивченнѕ культурних ѕ диких кормових рослин, а також оцѕнив прийоми вирощування іх Загальнѕ й регѕональнѕ питання сучасного польового ѕ лучного кормовиробництва висвѕтленѕ у працях . . абиновича, . . ѕренка, . . аксименка, І. . арина, . . ндрєєва, .С. Кияка, . . Черкасовоі, .І. усатова, І. . роскури, .І. ойсеєнка, Т. . аботнова С. . егея, . . икитенка, .К. лажевського, .Ф. Сайка, . . абича, .Х. Зубенка, . . оговѕна, .Ф. Кулика, Ю.К. овосьолова, . . Кутузовоі, .С. акаренка, . . ихайлова, .Ф. етриченко, . . Квѕтко, . . арѕнова, І.Т. Слюсаря, . . орони, І.Ф. ѕдпалого, . . лоха, . . рмантраута, . . Фомѕчова, Ф.Ф. даменя, . . Кургака, Я.І. ащака, . . Ярмолюка, . . Дзюбайла, .Т. аткевича, . . Черенкова, .Ш. Демидася, .Д. угайова та ѕн. ровѕдним центром наукових дослѕджень в Украінѕ є Інститут кормѕв У . У кожному вищому сѕльськогосподарському закладѕ Украіни (аграрних унѕверситетах, академѕях), вѕддѕлах кормовиробництва науково-дослѕдних закладѕв та сѕльськогосподарських дослѕдних станцѕй проводяться зональнѕ дослѕдження з кормовиробництва, зокрема, в Уманському аграрному унѕверситетѕ — одному з найстарѕших сѕльськогосподарських вузѕв Украіни ѕ С Д — постѕйнѕ дослѕдження з кормовими культурами проводяться з 1949 р. ( .Є. Дизик, .І. усатов, .І. Зѕнченко, . . еличко, Т. . Кравець, .І. ѕпѕнський, .Ф. Кропивко, . . Коротєєв, .І. Дяченко, .Т. Дзюган, . . Сѕчкар, . . Коваленко, . . естеренко та ѕн.). Сучасний період розвитку кормовиробництва як науки ѕ галузѕ, що почався в 1940 – 1950 рр., можна назвати інтенсивним. ѕн ґрунтується на нових положеннях бѕологѕі, генетики, селекцѕі, агрохѕмѕі, бѕотехнологѕі, молекулярноі ѕ генноі ѕнженерѕі, ѕнтенсивних технологѕях вирощування ѕ заготѕвлѕ кормѕв, високоефективнѕй механѕзацѕі виробничих процесѕв. Цей перѕод розвитку кормовиробництва характеризується посиленням руху в напрямѕ усунення негативного впливу антропогенного фактора на природнѕ ѕ польовѕ кормовѕ угѕддя — у зв’язку з розвитком промисловостѕ, урбанѕзацѕєю, необґрунтованими мелѕоративними проектами, спорудженням гѕдростанцѕй та ѕнших великих високоенергетичних об’єктѕв й ѕнших сфер дѕяльностѕ людини. Кормовиробництво має давати продукцѕю, яка не мѕстить залишкѕв пестицидѕв, азотних добрив, хвороботворних бактерѕй, тобто бути за своєю природою бѕологѕчним ѕ, отже, екологѕчно чистим. 7

В

п

Є рѕзнѕ пѕдходи до проблеми бѕологѕзацѕі рослинництва ѕ кормовиробництва ѕ рѕзнѕ назви цих течѕй — бѕолого-динамѕчна, органобѕологѕчна, система та ѕн. Так або ѕнакше ѕдея всебѕчноі бѕологѕзацѕі рослинництва ѕ кормовиробництва стає практично альтернативою надмѕрнѕй хѕмѕзацѕі сѕльськогосподарського виробництва. У пѕдсумку можна вѕдмѕтити, що нинѕ, як нѕколи, великого значення набуває екологѕчне виховання спецѕалѕстѕв аграрного комплексу, екологѕчне прогнозування рѕзного рѕвня — загальне ѕ регѕональне з метою створення екологѕчноі рѕвноваги мѕж агроландшафтами ѕ природними угѕддями. Дослѕдження наукових установ Украіни ѕ зарубѕжжя за останнѕ десятирѕччя показали, що належний рѕвень живлення рослин можна забезпечити передусѕм за рахунок органѕчних ѕ бѕологѕчних джерел живлення рослин. Зокрема, це установлено у тривалому стацѕонарному дослѕдѕ автора з кормовими сѕвозмѕнами, який на кафедрѕ рослинництва ѕ кормовиробництва Уманського державного аграрного унѕверситету триває з 1965 р. Для боротьби з бур’янами в сѕвозмѕнѕ застосовуються лише механѕчнѕ та бѕологѕчнѕ методи. Зерновѕ — пшениця ѕ ячмѕнь у цѕй сѕвозмѕнѕ практично не ушкоджуються хворобами листового апарату, кореневими гнилями тощо. елике значення для змѕцнення кормовоі бази тваринництва матиме здѕйснюване у державному масштабѕ виведення частини земель з іх технѕчноі групи польового клину пѕд залуження. Зростає роль пасовищ, оскѕльки це дає змогу рѕзко зменшити транспортнѕ витрати. ашѕ дослѕдження ( .І. Зѕнченко, І. . Кучер), показують, що в ѕсостепу Украіни можна створювати багаторѕчнѕ пасовища також на природному дебѕтѕ вологи.

8

За а ь і е

а

и а пе

І М В

і пи а

я

м ви

и

ва

а

ЗА А Ь І М В

1. І

е и

ІП ВА

І А

С

І

І

А

С

В С І

ѕологѕя (вѕд грец. bios — життя, logos — наука) — наука, що вивчає життєвѕ процеси рослинних ѕ тваринних органѕзмѕв у іх сукупностѕ. кологѕя (вѕд грец. oicos — дѕм) — наука про особливостѕ будови ѕ росту рослин залежно вѕд мѕсця вирощування.

1.1.

и єві

ми

и —

е е а

ва

я

мів

снова кормовиробництва — вегетативна маса рослин, що належать до рѕзних ботанѕчних родин. еоботанѕчне групування іх за зовнѕшнѕми (життєвими) формами передбачає об’єднання рослин рѕзних родин, наприклад трав’яних, деревних, чагарникѕв та ѕн. Класифѕкацѕю рослин за життєвими формами одним ѕз перших запропонував нѕмецький учений . умбольдт у 1866 р. ѕн подѕлив рослини спочатку на 16, потѕм — на 19 форм ѕ включив у них пальмовѕ, мальвовѕ, вересовѕ, орхѕдейнѕ, злаковѕ та ѕн. У систематицѕ враховувались як зовнѕшнѕ, так ѕ ботанѕчнѕ ознаки. ѕльш близькою до сучасного подѕлу була класифѕкацѕя Кернера (1863), який подѕлив рослиннѕсть на 12 форм, у тому числѕ дерева, чагарники, трави, дерновѕ рослини, виткѕ, злакоподѕбнѕ, гриби, лишайники та ѕн. ризебах (1872) видѕлив 8 основних форм рослин: дерев’янистѕ, соковитѕ, виткѕ трави, безсудиннѕ мохи ѕ лишайники та ѕн., якѕ включали 500 таксономѕчних одиниць рослин. ѕзнѕше Друде (1887) видѕлив 7 основних життєвих форм: облистненѕ деревнѕ, безлистѕ деревнѕ, напѕвчагарники, трави, мохи, автотрофнѕ, паразитнѕ, сапрофѕтнѕ. У 1931 р. Дюр’є розрѕзнив три великѕ групи рослинностѕ: усѕ форми деревноі, напѕвдеревнѕ — напѕвчагарники ѕ трав’янѕ. . . Сукачов (1928) видѕлив дев’ять форм рослинностѕ: тѕньовитривалѕ хвойнѕ, довгокореневѕ трав’янѕ, злакоподѕбнѕ, тѕньовитривалѕ трави, лѕтньозеленѕ чагарники, зимозеленѕ чагарники, напѕвсапрофѕти, сапрофѕти, напѕвпаразити. айбѕльш вдалою була класифѕкацѕя Келлера (1934), який вивчав багато пустельних ѕ напѕвпустельних рослин. ѕн видѕлив дерева, чагарники ѕ напѕвчагарники, бага9

а

и аІ

торѕчнѕ трави, лѕтнѕ й осѕннѕ багаторѕчнѕ трави, спецѕальнѕ групи ефемероідѕв ѕ нижчѕ рослини на ґрунтѕ. . . льохѕн, який вивчав степову флору, у 1936 р. запропонував, подѕбно до Дюр’є, подѕлити рослини на кѕлька великих груп: чагарники ѕ степовѕ напѕвчагарники, трав’янѕ однорѕчники ѕ багаторѕчники, однорѕчники. Слѕд зазначити, що в жоднѕй класифѕкацѕі не були вѕдображенѕ цибулиннѕ форми трав’яноі рослинностѕ, поширенѕ в степу, напѕвпустелѕ й пустелѕ. Широковживаною серед геоботанѕкѕв є система життєвих форм аункѕєра (Raunkiaer, 1934), який звѕв усе розмаіття рослинностѕ до невеликоі групи макротипѕв за одним критерѕєм — положення ѕ захист бруньок вѕдновлення у несприятливѕ перѕоди. Щоправда, вона є досить загальною, оскѕльки морфобѕологѕчнѕ типи К. аункѕєра дуже об’ємнѕ, збѕрнѕ, а тому недостатньо визначенѕ для конкретних фѕтоценозѕв ( . . оговѕн та ѕн., 2003). раховуючи подѕл життєвих форм рослин як джерел кормѕв, запропонований І. . арѕним, . . ндрєєвим, .С. Кияком, . . Куксѕним, пѕзнѕше К.І. аумовим (1973 р.) у іхнѕх вѕдомих працях з кормовиробництва, використовуючи власнѕ спостереження ѕ практику викладання курсу кормовиробництва, що ґрунтується на ботанѕцѕ, рослинництвѕ, годѕвлѕ тварин та ѕнших науках, автор видѕляє такѕ форми рослин як джерела кормѕв: дерева, чагарники, чагарнички, напѕвчагарнички, трав’янѕ та грубостебловѕ однорѕчнѕ, трав’янѕ ѕ грубостебловѕ багаторѕчнѕ рослини; коренеплоди; бульбоплоди; баштаннѕ; нижчѕ рослини — осоки, мохи ѕ лишайники, одноклѕтиннѕ водоростѕ; морськѕ водоростѕ. ри цьому основними джерелами кормѕв є трав’янѕ ѕ грубостебловѕ форми одно- ѕ багаторѕчних польових ѕ лучних рослин, коренеплоди, бульбоплоди ѕ баштаннѕ. а них припадає 90 – 95 % усѕх джерел добування кормѕв.

1.2. Ві а (е

е я м ви и ів и я — ав и ь і і ив і м ви

1.2.1. Ві

е

я

м ви

и

в

в и е е вища и ) и

За вѕдношенням до вологи кормовѕ рослини подѕляють на три екологѕчнѕ групи: мезофѕти, ксерофѕти й гѕгрофѕти. Мезофіти (вѕд грец. mesos — середнѕй) ростуть у помѕрних умовах зволоження. оширенѕ здебѕльшого у середнѕх широтах — вѕд лѕсовоі до лѕсостеповоі ѕ пѕвнѕчноі частин степовоі зони, на субальпѕйських гѕрських, заплавних ѕ лиманних луках усѕх зон. Із багаторѕчних трав до них належать костриця лучна ѕ тростинна, пирѕй повзучий ѕ безкореневищний, райграс високий, пасовищний ѕ багато10

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

укѕсний, стоколос безостий, грястиця збѕрна, конюшина лучна, рожева ѕ бѕла, люцерна синя ѕ жовта, еспарцет пѕщаний ѕ закавказький, буркун бѕлий одно- ѕ дворѕчний, кукурудза, вика, кормовѕ сорти жита ѕ пшеницѕ, горох, чина широколиста, лѕсова, суховершки та ѕн. Ксерофіти (вѕд грец. xerox — сухий) — це посухостѕйкѕ рослини, якѕ можуть рости при нестачѕ вологи ѕ високѕй температурѕ. они накопичують воду, використовуючи іі для нарощування маси рослини, або мають добре розвинену кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт ѕ використовує вологу нижчих шарѕв. ѕльшѕсть видѕв характеризуються високим ѕ дуже високим осмотичним тиском клѕтинного соку 5000 – 5200 до 10000 к а (вѕд 50 – 52 до 100 атм). Це група рослин з опушеними, вузькими або дуже розсѕченими листками, наявнѕстю колючок. ослини витримують тривалу ґрунтову й атмосферну посуху (в них рѕдко настає явище плазмолѕзу клѕтин). истя може бути дуже опушеним або скручуватися в разѕ нестачѕ вологи, мати восковий налѕт, стовпчасту двошарову паренхѕму та ѕн. . . Шенников (1950) запропонував подѕляти ксерофѕти на сукуленти й склерофѕти. Сукуленти — м’ясистѕ, соковитѕ рослини, якѕ у перѕод дощѕв запасають багато вологи у листках ѕ стеблах ѕ економно витрачають іі пѕд час посухи. Типовѕ представники сукулентѕв — агави й евкалѕпти, в Украінѕ, Середнѕй зѕі — соковитий курай, молодило, очиток та ѕн. Склерофіти — рослини напѕвпустель ѕ степѕв з шорстким, вузьким листям, бѕльш або менш сухим. а луках це переважно трави родини тонконогових — типчак, овеча костриця, ковила До них належать напѕвпустельнѕ й пустельнѕ полини, рослини з голкоподѕбним листям, листками, що перетворились на колючки, голки, а також безлистѕ (саксаули, жузгуни) ігрофіти й гідрофіти (вѕд грец. hіgrоs — вологий). За умов надмѕрного зволоження ростуть гѕгрофѕти, а у водѕ — гѕдрофѕти. Це — водянѕ злаки, осока, болотне рѕзнотрав’я. Є перехѕднѕ (промѕжнѕ) типи, наприклад, вѕд ксерофѕтѕв до мезофѕтѕв — житняк гребѕнчастий ѕ пустельний, деякѕ види люцерни жовтоі, буркун жовтий, пѕдмаренник жовтий, еспарцет посѕвний та ѕн.; вѕд мезофѕтѕв до ксерофѕтѕв мезоксерофѕти — суданська трава, сорго, соргосуданковѕ гѕбриди, чумиза, могар, деякѕ види тонконогових, що належать до ефемерѕв ѕ ефемероідѕв ѕ ростуть у пустельних районах навеснѕ. Завдяки запасу поживних речовин у цибулинах вони добре витримують лѕтню посуху. Характерно, що у перѕод вегетацѕі вони мають тонке, нѕжне листя ѕ невисокий осмотичний тиск ідношення кормових рослин до надмірного зволоження. ослини заплав ѕ лиманѕв по-рѕзному витримують затоплення. За 11

а

и аІ

кѕлькѕстю днѕв, протягом яких вони витримують затоплення, рослини лук подѕляють на коротко- (до 10 – 15 днѕв), середньо- (30 – 40) ѕ довгозаплавнѕ (бѕльш як 40 днѕв). Добре витримують затоплення лучнѕ злаки — тимофѕівка лучна, костриця лучна ѕ червона, пажитниця багаторѕчна. собливою стѕйкѕстю вѕдрѕзняються ситники, канаркова трава тростиноподѕбна, осока, лучне рѕзнотрав’я прируслових заплав, з бобових — конюшина бѕла, чина лучна та ѕн. Цѕ види добре витримують пѕдтоплення ѕ високий рѕвень ґрунтових вод (60 – 80 см). азом з тим люцерна посѕвна, буркун, пирѕй безкореневищний ѕ повзучий, житняки, костриця овеча ѕ борозенчаста, еспарцет посѕвний ѕ пѕщаний, люцерна жовта (лѕсостеповѕ й степовѕ екотипи), райграс високий, кормова пшениця, зимуючий горох, рѕпак погано або зовсѕм не витримують навѕть короткочасного (до 15 днѕв) затоплення ѕ пѕдтоплення. они погано ростуть або зовсѕм не ростуть на дѕлянках з рѕвнем ґрунтових вод 50 – 60 см. юцерна ѕ суданська трава, наприклад, ростуть лише на дѕлянках, де вода залягає на глибинѕ мѕнѕмум 120 – 140, а еспарцет — 180 – 220 см. Те саме стосується ѕ злакових — житняку та кострицѕ овечоі ѕ борознистоі. ажитниця багаторѕчна ѕ багатоукѕсна, овес, кормова капуста, перко, рѕпак, кормовѕ буряки, бруква, турнепс, тонконѕг лучний та ѕншѕ ростуть ѕ при бѕльш високому рѕвнѕ ґрунтових вод — 80 – 100 см.

1.2.2. Ві

е

я

м ви

и

ві

а

ѕльшѕсть кормових рослин добре реагують на освѕтлення ѕ погано витримують затѕнення. Звичайно сходи ѕ молодѕ рослини менш тѕньовитривалѕ, нѕж дорослѕ. Є кормовѕ рослини, якѕ непогано ростуть ѕ при недостатньому освѕтленнѕ: грястиця збѕрна, тонконѕг лѕсовий, райграс пасовищний, конюшина лучна та ѕн. роте на вѕдкритих, добре освѕтлених дѕлянках, у тому числѕ на схилах пѕвденноі експозицѕі в умовах ечорноземноі зони, олѕсся ѕ ѕсостепу, цѕ рослини бѕльш продуктивнѕ. Затѕненѕ рослини бѕльше уражуються хворобами, грибними ѕ бактерѕальними паразитами. Ступѕнь поідання худобою ѕ поживнѕсть корму при цьому рѕзко знижуються. Щодо тривалостѕ освѕтлення розрѕзняють кормовѕ рослини короткого ѕ довгого дня. До перших належать пѕвденнѕ культури (кукурудза, соя, гарбузи, кормовѕ кавуни, люцерна, еспарцет, сорго, суданська трава, могар, стоколос прямий, костриця овеча ѕ борозенчаста, житняк та ѕн.). они ростуть ѕ розвиваються в умовах короткого дня ѕ доброго освѕтлення. 12

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ослини бѕльш пѕвнѕчних широт (чина лучна, конюшина бѕла, люпин жовтий, рожевий ѕ лучний, костриця червона, тимофѕівка лучна, пажитниця багаторѕчна ѕ багатоукѕсна та ѕн.) добре вегетують ѕ плодоносять в умовах довгого дня ѕ не досить активного освѕтлення, погано витримують ясну ѕ жарку погоду пѕвденних районѕв. Є рослини промѕжнѕ щодо вимогливостѕ до тривалостѕ дня ѕ умов освѕтленостѕ. они бѕльш пластичнѕ, добре ростуть ѕ плодоносять як у пѕвденних районах, так ѕ в ѕсостепу, на олѕссѕ ѕ в ечорноземнѕй зонѕ. Це пелюшка, вика волохата, овес, жито, пшениця на корм, ячмѕнь, грястиця збѕрна, буркун, конюшина, стоколос безостий, тонконоги (лѕсовий, болотний та ѕн.). Умови освѕтлення (його ѕнтенсивнѕсть) вѕдѕграють важливу роль в утвореннѕ генеративних органѕв. Тому в надто загущених посѕвах кукурудзи за гѕрших умов освѕтлення не утворюються качани, а на нижчих частинах рослин багаторѕчних трав — квѕтки ѕ насѕння. Добре впливає достатнє освѕтлення на пагоноутворення кореневищних, кущѕння нещѕльнокущових ѕ особливо щѕльнокущових низових злакѕв. они нерѕдко випадають з травостою, якщо ростуть разом з верховими травами. За стѕйкѕстю проти затѕнення рослини подѕляють на три групи. вѕдносно тѕньовитривалѕ (грястиця збѕрна, вика огорожна, чина лучна, тонконѕг лучний, лѕсовий, звичайний ѕ болотний, конюшина лучна, люпин бѕлий ѕ жовтий, овес кормовий, пажитниця багаторѕчна та ѕн.); малотѕньовитривалѕ (люцерна жовта, буркун бѕлий, мишачий горошок, чина широколиста, костриця лучна, стоколос безостий, мѕтлиця, китник лучний та ѕн.); тѕ, що витримують лише незначне затѕнення (люцерна, еспарцет, житняк, райграс багатоквѕтковий ѕ високий, соя, кукурудза та ѕн.). ри затѕненнѕ у рослин можуть збѕльшуватися листковѕ пластинки, особливо за достатнього азотного живлення (наприклад, у соі). ослини витягуються, у них погѕршуються кущѕння ѕ гѕлкування, зменшуються надземна ѕ коренева маса, вмѕст жиру, цукрѕв, проте може збѕльшуватися вмѕст клѕтковини, фосфору ѕ калѕю евдалий вибѕр покривноі культури негативно позначається на ростѕ пѕдпокривних багаторѕчних трав, особливо люцерни, еспарцету, буркуну ѕ злакових — житняку, кострицѕ, меншою мѕрою — грястицѕ збѕрноі ѕ конюшини лучноі Для полѕпшення свѕтлового режиму у змѕшаних ѕ пѕдпокривних посѕвах кормових культур певне значення має розмѕщення рядкѕв за сторонами свѕту, наприклад з пѕвночѕ на пѕвдень або з пѕвденного заходу на пѕвнѕчний схѕд. У цьому разѕ пѕдпокривнѕ рослини ѕ рослини нижнього ярусу у рядках краще освѕтлюються у першѕй половинѕ дня. 13

а

и аІ

1.2.3. З а е я емпе а і ви и

и п ві

яі

я

Температурнѕ умови вегетацѕі — також дуже важливий фактор життя рослин. они визначають районування, горизонтальну й вертикальну зональнѕсть поширення кормових рослин. Спѕввѕдношення мѕж температурою та умовами зволоження — гѕдротермѕчний коефѕцѕєнт ( ТК) є основою формування видового складу кормових рослин у природних ѕ польових умовах, продуктивностѕ іх. Температура повѕтря ѕ ґрунту у взаємодѕі ѕз сонячним свѕтлом впливають на фотосинтез рослин. За оптимальних показникѕв цих факторѕв вѕн вѕдбувається активно: до 4 – 6 г сухоі речовини нагромаджується на 1 м2 листковоі поверхнѕ за добу у посѕвах кукурудзи, кормових бурякѕв, гѕбридноі брукви, люцерни, буркуну, трав культурних пасовищ та ѕн. елике значення має спѕввѕдношення денноі ѕ нѕчноі температур. Чим довша нѕч (темновий перѕод) ѕ вища температура, тим ѕнтенсивнѕше дихання рослин ѕ бѕльшѕ втрати енергетичного матерѕалу, нагромадженого рослиною за день (вуглеводи, цукри, ), тим меншѕ добовѕ прирости врожаю. тже, крѕм прямого впливу на життєдѕяльнѕсть рослин температурний фактор впливає ѕ на іхню продуктивнѕсть. а змѕни температури повѕтря ѕ ґрунту протягом доби ѕ в перѕод вегетацѕі рѕзнѕ кормовѕ рослини реагують неоднаково. ри цьому велике значення мають умови зволоження. ѕдвищенѕ температури ѕ нестача вологи негативно позначаються насамперед на ростѕ холодостѕйких культур, знижується прирѕст ѕ теплолюбних культур, наприклад люцерни ѕ кукурудзи. ри достатньому зволоженнѕ рѕст цих культур з пѕдвищенням температури до 26 – 30 °С посилюється. Для холодостѕйких кормових культур вирѕшальне значення мають умови живлення ѕ зволоження. собливо це стосується багаторѕчних злакових трав, кормовоі капусти, озимого рапсу та ѕн. несення азоту рѕзко полѕпшує рѕст рослин у разѕ зниження температури. ѕльше того, навѕть такѕ теплолюбнѕ культури, як кукурудза ѕ суданська трава, на добрих фонах живлення у роки з прохолодним лѕтом можуть давати високѕ врожаі. разѕ достатнього живлення рослини краще витримують коливання температури ѕ добре ростуть. Для розвитку деяких рослин необхѕдна знижена температура. пливаючи на конус наростання озимих на початку вегетацѕі, зниження температури сприяє якѕсним бѕохѕмѕчним змѕнам у рослинах — перебѕгу стадѕі яровизацѕі, яка в подальшому забезпечує вихѕд у трубку злакових, гѕлкування бобових ѕ хрестоцвѕтих ѕ настання генеративних фаз. Це так званѕ озимѕ рослини. ез зниження температури генеративний перѕод в озимих рослин не настає. 14

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Ярѕ рослини зниження температури на початку вегетацѕі не потребують. Значне зниження температури у перѕод дозрѕвання негативно впливає майже на всѕ рослини: збѕльшується час перебѕгу фаз, а нерѕдко навѕть припиняється розвиток (затримання дозрѕвання кукурудзи у вереснѕ, плодоношення трав на альпѕйських луках внаслѕдок приморозкѕв пѕд час цвѕтѕння та ѕн.). азом з тим зниження температури у перѕод проростання насѕння навѕть необхѕдне для багатьох рослин (злакових, бобових та ѕн.). ри цьому збѕльшується енергѕя проростання насѕння, посилюється рѕст рослин, швидше вѕдбувається перѕод пѕслязбирального дозрѕвання насѕння. У бѕльшостѕ кормових культур у Степу, ѕсостепу, ечорноземнѕй зонѕ температура проростання насѕння становить 2 – 7 °С. І лише у таких теплолюбних рослин, як кукурудза, суданська трава, соя, гарбузи, кормовѕ кавуни та ѕн., вона становить 12 – 14 °С. птимальною для росту бѕльшостѕ кормових рослин є температура 24 – 26 °С. ѕст теплолюбних рослин (сорго, джугара, конюшина персидська, або шабдар, житняк, типчак, костриця овеча, суданська трава, соргосуданковѕ гѕбриди) триває ѕ при 30 – 32 °С. Деякѕ рослини (овес, вика озима, горох, кормовий буряк та ѕн.) краще ростуть при змѕнному впливѕ бѕльш високих ѕ бѕльш низьких температур. агато кормових рослин, особливо у фазѕ сходѕв ѕ ювенѕльний (юнацький) перѕод добре витримують приморозки ѕ низькѕ температури у зимовий перѕод (мѕнус 10 °С) (сходи багаторѕчних злакових, вѕвса, рѕпаку, кормовоі капусти та ѕн.). Сходи усѕх бобових менш морозостѕйкѕ, особливо конюшини лучноі двоукѕсноі, еспарцету, соі. они пошкоджуються заморозками мѕнус 1 – 2 °С. Дещо стѕйкѕшѕ сходи люцерни посѕвноі ѕ жовтогѕбридноі. У перѕод зимового спокою рослини злакових ѕ бобових трав, озимих кормових рослин витримують низькѕ температури завдяки фѕзѕологѕчним ѕ бѕохѕмѕчним змѕнам у клѕтинному соку, що запобѕгає вимерзанню іх (нагромадження вуглеводѕв, цукрѕв, змѕни колоідѕв цитоплазми, зменшення оводненостѕ клѕтин) У рослин, що вступають у лѕтнѕй спокѕй внаслѕдок засухи (рослини напѕвпустель ѕ пустель, пѕвденних посушливих степѕв, наприклад тонконѕг бульбистий), також вѕдбуваються досить складнѕ бѕохѕмѕчнѕ й фѕзѕологѕчнѕ процеси. орозостійкість кормових культур. елике значення має морозостѕйкѕсть багаторѕчних трав озимих ѕ зимуючих рослин. За цѕєю ознакою іх подѕляють на чотири групи ( . . Колосова, 1946; .І. арѕн, 1956): високоморозостѕйкѕ, морозостѕйкѕ, середньоморозо15

а

и аІ

стѕйкѕ ѕ слабкоморозостѕйкѕ. Таке групування можна застосувати ѕ до озимих однорѕчних ѕ раннѕх ярих культур. исокоморозостѕйкими є стоколос безостий, люцерна жовта, пирѕй повзучий, жито озиме, житняки; морозостѕйкими — капуста кормова, овес кормовий, рѕпак озимий, свирѕпа озима, перко, тимофѕівка лучна, тонконѕг лучний, костриця червона, лядвенець рогатий та ѕн.; середньоморозостѕйкими — конюшина червона ѕ рожева, люцерна посѕвна ѕ жовтогѕбридна, грястиця збѕрна, костриця лучна, пирѕй безкореневищний, райграс високий, вика озима ѕ паннонська та ѕн.; слабкоморозостѕйкими — еспарцет закавказький, пажитниця багатоукѕсна ѕ райграс високий, костриця борозенчаста й овеча, горох зимуючий та ѕн. Зимостійкість кормових культур. ѕст ѕ розвиток багаторѕчних трав залежать вѕд іхньоі зимостѕйкостѕ — здатностѕ витримувати несприятливѕ умови перезимѕвлѕ (чергування морозѕв з вѕдлигами, малоснѕжнѕ зими). Ця здатнѕсть рослин залежить вѕд іх виду, технологѕі вирощування, зокрема вѕд строкѕв осѕннього скошування, своєчасностѕ пѕдживлення. До зимостѕйких належать бѕльшѕсть пасовищних ѕ сѕнокѕсних злакових багаторѕчних трав (тимофѕівка лучна, стоколос безостий, тонконѕг лучний, грястиця збѕрна, мѕтлиця бѕла, озимѕ жито ѕ пшениця на корм, свирѕпа озима); до слабкозимостѕйких — озимий рѕпак (погано витримує малоснѕжнѕ зими у пѕвденних районах, добре зимує пѕд ситовим покривом), райграс пасовищний. Залежно вѕд екологѕчних умов спостерѕгаються випрѕвання, вимокання ѕ випирання кормових культур. Так, випрівання густих травостоів злакових трав, озимих культур (жита, пшеницѕ, рапсу) спостерѕгається в разѕ значних снѕгопадѕв на незамерзлий ґрунт або який розмерзся. ослини при цьому продовжують вегетувати, але у них вѕдбувається голодний обмѕн, спостерѕгаються втрати цукру. ри пѕдвищеннѕ температури у травостоі розвиваються плѕсенѕ. Вимокання трав вѕдбувається внаслѕдок пѕдвищення температури, танення снѕгу ѕ нагромадження талих вод у знижених мѕсцях мѕкрорельєфу. Такѕ рослини нерѕдко випадають навѕть при подальшому зникненнѕ води. Випирання — це вихѕд кореневоі шийки ѕ вузлѕв кущѕння трав на поверхню ґрунту внаслѕдок змѕни температури у зимово-весняний перѕод. ри цьому вѕдбувається розрив кореневоі системи рослин ѕ вони пѕдсихають. роти випирання ефективне коткування (торф’янѕ ґрунти коткують до ѕ пѕсля сѕвби). Слѕд уникати оранки безпосередньо перед сѕвбою, а також пѕзнього залужування, при якому трави не встигають пѕдготуватися до зими (створити добру кореневу систему). 16

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Для того щоб запобѕгти випрѕванню трав, вдаються до коткування снѕгового покриву. наслѕдок цього температура ґрунту знижується, ѕ вѕн промерзає. роти вимокання восени заздалегѕдь влаштовують водовѕдвѕднѕ борозни. Значноі екологѕчноі шкоди травам завдає льодяна кѕрка, яка утворюється в результатѕ танення снѕгу ѕ подальшого замерзання талих вод. Щоб запобѕгти утворенню іі, необхѕдно ретельно вирѕвнювати дѕлянки перед сѕвбою, не допускати утворення блюдець, вѕдводити талѕ води нарѕзаними з осенѕ борознами. 1.2.4. Ві

е я и, ме

м ви и,

і

и

и

ів.

Щодо родючостѕ ґрунту кормовѕ рослини прийнято подѕляти на три групи: рослини багатих, середнѕх ѕ бѕдних ґрунтѕв — вѕдповѕдно еутрофи, мезотрофи ѕ олѕготрофи. До еутрофів належать одно- ѕ багаторѕчнѕ рослини, що добре ростуть на багатих чорноземних ґрунтах: кукурудза, суданська трава, люцерна, пирѕй, костриця тростинна, стоколос безостий, грястиця збѕрна, гарбузи, кормовѕ кавуни, борщѕвник, сильфѕя пронизанолиста, амарант, топѕнамбур, сорго; з рѕзнотрав’я — полин, яглиця, спориш, цикорѕй, подорожник, коноплѕ дикѕ, таволга та ѕн. До мезотрофів належать бѕльшѕсть злакових ѕ бобових багаторѕчних трав — тимофѕівка лучна, костриця лучна, конюшина лучна (червона) ѕ бѕла, тонконѕг лучний, пажитниця багаторѕчна та ѕн. До оліготрофів вѕдносять з бобових однорѕчних — озиму (мохнату) вику, сераделу, люпин, буркун, ѕз злакових — бѕловус, мѕтлицю звичайну та ѕн. ослини добре реагують на реакцѕю ґрунтового розчину (р ), яка може бути кислою (р < 6), нейтральною (р 6 – 7), лужною (р > 7). ѕльшѕсть кормових культур добре ростуть на слабкокислих, нейтральних ѕ слабколужних ґрунтах. Кислѕ ґрунти слѕд вапнувати, а надмѕрно лужнѕ — гѕпсувати. ро високу ѕ надмѕрну кислотнѕсть ґрунтѕв свѕдчить проростання на них осоки сѕруватоі, перстачу прямостоячого, чорницѕ, бѕловусу, щучнику, щавлю, комонника лучного, хвоща польового та ѕн. а ґрунтах посушливих районѕв з надмѕрною лужною реакцѕєю — солончаках, солонцях ѕ солодях, якѕ можуть мѕстити вѕд 1 до 10 % солей ѕ бѕльше, рослини характеризуються великою солевитривалѕстю. роте такѕ кормовѕ угѕддя малоцѕннѕ ѕ малопродуктивнѕ. а солончаках ростуть рослини, якѕ називають галофітами. они мѕстять багато золи (до 28 – 32 % сухоі маси) ѕ видѕляють солѕ разом з водою, що випаровується, на поверхню листя. 17

а

и аІ

ідношення рослин до аераціі ґрунту. Усѕ рослини позитивно реагують на вмѕст кисню у ґрунтѕ. одний, повѕтряний ѕ поживний режими ґрунту взаємопов’язанѕ. роте є рослини, якѕ можуть вегетувати при меншому вмѕстѕ кисню у ґрунтѕ. Щучник дернистий, типчак, осока, хвощ, спориш, подорожник, а серед польових культур — соняшник ѕ почасти кукурудза, сорго та суданська трава можуть витримувати значне ущѕльнення ґрунту, тодѕ як грястиця збѕрна, стоколос безостий, пирѕй повзучий, люцерна, конюшина, райграс пасовищний, еспарцет, гарбузи, коренеплоди, пшениця на корм ѕ жито, овес, вика та ѕн. у таких умовах ростуть незадовѕльно ѕвень аерацѕі ґрунту, тобто кѕлькѕсть пор, заповнених повѕтрям, — найважливѕший показник фѕзичних властивостей його. У структурних ґрунтах оптимальне спѕввѕдношення мѕж порами, заповненими водою ѕ повѕтрям (приблизно 4 : 1). ѕд дѕєю сѕльськогосподарських машин ѕ тракторѕв ґрунти, особливо суглинковѕ, легко ущѕльнюються. ажкѕ суглинковѕ ґрунти можуть ѕ самѕ ущѕльнюватися, внаслѕдок чого рѕзко знижується іх родючѕсть. Для полѕпшення повѕтряного режиму ґрунту регулярно проводять глибоку оранку, чизелювання, глибоку культивацѕю долотоподѕбними лапами. елике значення має оранка ґрунту з одночасним його розпушуванням на глибину 40 – 60 см спецѕальними лапами, якѕ монтують за корпусом плуга. Крѕм кисню у ґрунтѕ є вуглекислота, водяна пара, метан, сѕрководень. станнѕ два негативно впливають на життєдѕяльнѕсть рослин, мѕкроорганѕзмѕв, дощових червѕв. Спѕввѕдношення на користь кисню ѕ вуглекислоти як природного результату дѕяльностѕ ґрунтових органѕзмѕв можна забезпечити розпушуванням ѕ так званою бѕологѕчною оранкою — висѕванням однорѕчних рослин. одальша мѕнералѕзацѕя іхньоі кореневоі системи полѕпшує повѕтряний режим ґрунту. углекислота має велике значення для фотосинтезу рослин. мѕст іі у ґрунтѕ, за даними .С. Кияка (1986) з посиланням на Є. ассела (1955), має бути не вищим за 1,46 %. егулярне внесення органѕчних добрив, заорювання кореневих ѕ стерньових решток, соломи ѕ сидератѕв має велике значення для полѕпшення структури та аерацѕі ґрунту. 1.2.5. П

і

и

а п

м ив е

я

За способом живлення видѕляють такѕ групи рослин: автотрофнѕ, мѕкотрофнѕ, бактерѕєтрофнѕ, напѕвпаразити ѕ паразити. До автотрофних належать рослини, що тѕсно взаємодѕють з ґрунтовими мѕкроорганѕзмами, якѕ живуть у ризосферѕ кореневих систем. ѕкроорганѕзми допомагають очищати поживнѕ речовини, що надходять у коренѕ ѕ видѕляються ними. Кореневѕ видѕлення (колѕни) часто несприятливо дѕють на рослини ѕнших видѕв ѕ родин, що ростуть по18

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ряд, ѕ мѕкроорганѕзми. Цѕ ризосфернѕ органѕзми є своєрѕдним бѕологѕчним фѕльтром — захисним фактором у процесѕ живлення ѕ видѕлення вищих рослин. втотрофнѕ рослини поглинають поживнѕ речовини з ґрунту — мѕнеральнѕ солѕ, що утворюються внаслѕдок мѕнералѕзацѕі органѕки, життєдѕяльностѕ мѕкроорганѕзмѕв ѕ внесення мѕнеральних добрив. До автотрофѕв належить бѕльшѕсть диких ѕ культурних рослин. Мікотрофні рослини вегетують у симбѕозѕ з грибом мѕкоризою. Це явище мѕкотрофѕі дуже поширене (практично в усѕх зонах кормовиробництва). ѕкориза буває на коренях злакових ѕ бобових трав (тимофѕівка, костриця, райграс, чина лучна, конюшина червона ѕ бѕла мишачий горошок), розоцвѕтих, зонтичних, подорожникових, геранѕєвих, жовтецевих та ѕн. Слабко виражена вона у гвоздикових, хрестоцвѕтих, хвощових, гѕгрофѕтѕв. айбѕльш виражена мѕкотрофѕя влѕтку ѕ восени ѕ менш помѕтна — навеснѕ й узимку. несення високих доз мѕнеральних добрив зменшує розвиток іі. а думку І. . арѕна, . . єгучева, Т. . аботнова, І. . еонтѕєвоі, грибнѕ симбѕонти полѕпшують засвоєння поживних речовин кормовими рослинами з важкодоступних сполук. актеріотрофні рослини характеризуються симбѕозом азотфѕксуючих бульбочкових бактерѕй з кореневою системою. айбѕльш виражений вѕн у бобових. они забезпечують азотом небобовѕ рослини в результатѕ мѕнералѕзацѕі бульбочок ѕ багатих на азот кореневих решток. Це значно полѕпшує рѕст ѕ бѕохѕмѕчнѕ показники злакових. У наших дослѕдах стоколос безостий у сумѕшѕ з еспарцетом ѕ пирѕй безкореневищний у сумѕшѕ з люцерною вѕдрѕзнялись кращим ростом ѕ оводненѕстю тканин, бѕльшим вмѕстом хлорофѕлу у зеленѕй масѕ, азоту ѕ протеіну у сухѕй речовинѕ (табл. 1). Таблиця 1. іст і хімічний склад багаторічних злакових трав в одновидовому посіві і в суміші з бобовими (дослідне поле Уманського державного аграрного університету) арѕант Стоколос безостий Стоколос у сумѕшѕ з еспарцетом пѕщаним ирѕй безкореневищний ирѕй у сумѕшцѕ з люцерною

Фаза вегетацѕі очаток виходу в трубку

ихѕд у трубку Те саме

исота рослин, см 48

водн енѕсть, хлорофѕлу %

мѕст, % у сухѕй речовинѕ азоту

протеіну

77,3

1,74

1,92

12,0

57

79,2

2,16

2,20

13,7

38

80,4

1,87

2,14

13,3

43

81,9

2,27

2,63

16,4

19

а

и аІ

Якщо на посѕвах багаторѕчних трав злаковѕ можуть живитися продуктами мѕнералѕзацѕі коренѕв, то в однорѕчних сумѕшах це, можливо, вѕдбувається внаслѕдок сприятливоі взаємодѕі бобових ѕз злаковими, живлення іх з рѕзних шарѕв ґрунту, розчинення поживних речовин ґрунту коренями одного виду ѕ використання іх ѕншим видом. обовѕ рослини використовують безпосередньо ѕ азот ґрунту. ри цьому частка ґрунтового азоту часто набагато перевищує кѕлькѕсть азоту, що надходить у рослини внаслѕдок азотфѕксацѕі. днак наявнѕсть бульбочок не завжди означає, що рослини використовують атмосферний азот. Якщо, наприклад, бульбочки рожевѕ, великѕ, розмѕщенѕ на центральнѕй частинѕ кореневоі системи, можна вважати, що азотфѕксацѕя вѕдбувається добре, а якщо дрѕбнѕ свѕтлѕ бульбочки розмѕщенѕ по периферѕі, тобто на бѕчних коренях, то вони фѕксують мало азоту. У разѕ доброі вегетацѕі бобовѕ трави нагромаджують 100 – 200 кг/га азоту (І. . арѕн та ѕн., 1975). Цѕ данѕ пѕдтвердженѕ дослѕдженнями в стонськѕй С (1967), Інститутѕ землеробства ( . . Куксѕн, . . оговѕн) та ѕн. За даними ѕноземних авторѕв (Уолтон ѕтер Д., 1986), нагромадження азоту може сягати 250 – 300, ѕнодѕ — 600 кг/га. Для нормальноі життєдѕяльностѕ бульбочкових бактерѕй важливо, щоб не було надлишку мѕнерального азоту в зонѕ розмѕщення іх на коренях. зот добрив гальмує також утворення бульбочок у бобових (табл. 2). Таблиця 2. Залежність кількості і розмірів бульбочок у яроі вики і соі від добрива (дослідне поле Уманського У) Культура, добриво

45К45 (контроль) N45P45K45 N60P60K60 45К45 (контроль) N45P45K45 N90P90K45

20

Кѕлькѕсть бульбочок на однѕй рослинѕ

Середня маса бульбочок, мг

Кѕлькѕсть бульбочок на однѕй рослинѕ

Середня маса бульбочок, мг

Кѕлькѕсть Середня бульбомаса чок на бульбооднѕй чок, мг рослинѕ

Вика яра (1966 – 1957 рр.) 16 11 7

12,3 10,4 9,2

22 14 11

16,8 9,1 8,4

19,0 12,5 19,0

14,6 9,7 8,8

63,7 20,2 17,0

45,0 15,0 6

60,2 30,8 13,7

Соя (1972 – 1973 рр.) 41 17 3

56,8 32,4 10,3

49 13 8

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

За поганоі аерацѕі, пѕдвищеноі кислотностѕ ґрунту, вмѕсту рухливого алюмѕнѕю, недостатнього зволоження дѕяльнѕсть бульбочкових бактерѕй обмежується або зовсѕм припиняється. Для полѕпшення азотфѕксацѕі насѕння бобових перед сѕвбою обробляють спецѕально пѕдѕбраними штамами бульбочкових бактерѕй (для кожного виду певнѕ штами). Дѕя штамѕв залежить вѕд іхньоі вѕрулентностѕ (здатностѕ проникати у коренѕ), конкурентноі здатностѕ щодо мѕсцевих форм азотфѕксуючих бульбочкових бактерѕй. ульбочковѕ бактерѕі виявлено також на багатьох злакових та ѕнших рослинах (тимофѕівцѕ лучнѕй, тонконозѕ лучному, колосняку сибѕрському, китнику лучному, стоколосѕ м’якому, зельцѕ схѕдному, геранѕ лѕсовѕй, хвощѕ лучному та ѕн.). роте даних про рѕвень фѕксацѕі ними азоту майже немає. Для використання бактерѕотрофностѕ небобових рослин треба проводити глибокѕ дослѕдження з бѕотехнологѕі ѕ селекцѕі. У польових умовах важко визначити також нагромадження азоту бульбочковими бактерѕями бобових. Це можна встановити насамперед непрямими методами — за розвитком ѕ якѕстю як бобових, так ѕ супутнѕх рослин. Застосовують також метод вегетацѕйних судин та ѕншѕ специфѕчнѕ методи дослѕдження у суворо контрольованих умовах. У дослѕдах автора з висѕванням сумѕшѕ вики мохнатоі ѕ жита непрямим методом визначали збѕльшення врожайностѕ зеленоі маси на 30 – 40 ц/га. Урожайнѕсть кукурудзи у повторному (пѕсляукѕсному) посѕвѕ пѕсля жита ѕ викожита збѕльшувалась на 60 – 80 ц/га. озрахунки показали, що введення озимоі вики у сумѕшѕ ѕз житом дає змогу додатково одержувати завдяки азотфѕксацѕі 45 – 60 кг/га бѕологѕчного азоту. ослини-напівпаразити (очанки, брат-ѕ-сестра, зубчатки, хоботники та ѕн.) розвиваються переважно на луках. За даними Т. . аботнова, вони можуть рѕзко (на 20 – 25 %) знижувати урожайнѕсть травостою. ослини-паразити (повитиця, вовчок, фелѕпея та ѕн.) паразитують здебѕльшого на молодих польових кормових рослинах, а повитиця — ѕ на багаторѕчних бобових травах, особливо люцернѕ. важається, що на луках умови для розвитку рослин-паразитѕв несприятливѕ через наявнѕсть органѕки, яка мѕнералѕзується, а також рѕзних кореневих видѕлень. оль у живленні рослин бактерій, що вільно живуть у ґрунті. Крѕм мѕко- ѕ автотрофностѕ як способѕв живлення рослин ѕ полѕпшення родючостѕ ґрунту, велике значення мають також бактерѕі, що вѕльно живуть у прикореневѕй зонѕ рослин — азотобактер, нѕтробактер, нѕтрозомонас та ѕн. 1 г ґрунту в ризосферѕ люцерни іх мѕлѕарди. елике значення серед них мають азотобактер ѕ нѕтрозомонас. 21

а

и аІ

зотобактер засвоює азот з повѕтря, використовуючи енергѕю органѕчних сполук. Для розвитку цих бактерѕй необхѕднѕ нейтральне, слабколужне або слабкокисле середовище, добра аерацѕя ѕ оптимальна температура ґрунту. а холодних, кислих, торфоболотних ґрунтах в разѕ нестачѕ вологи азотобактер не розвивається або його вплив на родючѕсть ґрунту ѕ рѕст рослин мѕнѕмальний. ітрозомонас перетворює амѕак на нѕтрити, останнѕ потѕм окислюються нѕтробактером у нѕтрати, якѕ добре засвоюються рослинами. елике значення мають також гриби (актиномѕцети, плѕсеневѕ, дрѕжджѕ), якѕ, використовуючи органѕчнѕ речовини з ґрунту, у тому числѕ з кислих ґрунтѕв, клѕтковину та ѕншѕ сполуки органѕчноі частини ґрунту (бѕлки, безазотистѕ органѕчнѕ речовини, крохмаль та ѕн.), перетворюють іх на мѕнеральнѕ сполуки. За даними .С. Кияка (1986), в 1 г ґрунту 200 – 800 тис. грибѕв. Як ѕ мѕкориза, вони спѕвѕснують з вищими рослинами. Завдяки грибам рѕзко полѕпшується поживний режим ґрунту.

1.2.6.

і

е

иіа

і

е

и

Суміші рослин кількох родин чи видів або того й іншого є рослинними угрупованнями. озрѕзняють природнѕ (стабѕльнѕ) угруповання рослин — фѕтоценози й польовѕ травосумѕшѕ одно- та багаторѕчних кормових рослин — агрофѕтоценози. Для останнѕх характерний бѕльш або менш випадковий добѕр культур. ѕн може бути вдалим, задовѕльним або взаємовиключаючим, коли рослини у ценозѕ є антагонѕстами. оняття «фѕтоценоз» стосується природних угѕдь. Фітоценоз — це сукупнѕсть рослин, яку займають певну однорѕдну дѕлянку ѕ об’єднанѕ взаємодѕєю ѕз середовищем, а через середовище — ѕ мѕж собою. У кормовиробництвѕ доводиться мати справу насамперед з агрофітоценозами (агроценозами), тобто з рослинними угрупованнями, створюваними штучно на культурних пасовищах, сѕножатях ѕ в польових умовах при вирощуваннѕ одно- ѕ багаторѕчних кормових культур У лѕтературѕ трапляються поняття «вѕдкритий» ѕ «закритий» фѕтоценози. ерше означає тимчасове, випадкове нагромадження рослин, наприклад, на днѕ ставѕв, коли з них спускають воду на кѕлька рокѕв для очищення ѕ ремонту; у першѕ роки при штучному задернѕннѕ перелогѕв, залуженнѕ схилѕв ѕ пасовищ. Закритий фѕтоценоз — це власне фѕтоценоз. У ньому в результатѕ тривалого добору немає випадкових компонентѕв. Це єдине цѕле угруповання, де кожний компонент має здебѕльшого оптимальнѕ умови для вегетацѕі. 22

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ерѕодично внаслѕдок коливання метеорологѕчних умов (сонячна ѕнсоляцѕя, погоднѕ умови вегетацѕйного перѕоду, умови перезимовування) деякѕ рослини можуть мати кращѕ умови для вегетацѕі або краще витримувати погѕршення іх. они займають домѕнуюче положення. родуктивнѕсть ѕнших рослин знижується, проте вони залишаються у травостоі. У разѕ змѕни умов на протилежнѕ створюється зворотна ситуацѕя — види, що перебували в рецесивѕ, тобто в пригнѕченому станѕ, стають домѕнуючими ѕ визначають продуктивнѕсть травостою. Таке рослинне угруповання, як бачимо, динамѕчне, добре пристосоване до умов мѕсцевостѕ, де воно росте, ѕ в господарському планѕ вигѕдне стабѕльнѕстю врожаів. ѕзнѕ фактори взаємодѕі (взаємовпливу) рослин у фѕтоценозѕ вивчає спецѕальна бѕологѕчна наука алелопатія (вѕд грец. аllеlоn — взаємно). адземна ѕ коренева маси компонентѕв фѕтоценозу розмѕщенѕ вѕдповѕдно в рѕзних ярусах, що значною мѕрою зменшує мѕжвидовий антагонѕзм, сприяє кращому використанню ценозом умов мѕсцевостѕ, де рослини ростуть. елике значення мають кореневѕ видѕлення рослин, так званѕ коліни — ефемернѕ сполуки, що швидко змѕнюють свѕй хѕмѕчний склад они по-рѕзному впливають на рѕст ѕнших компонентѕв травосумѕшѕ. априклад, овес добре росте в сумѕшах з викою, горохом, чиною, проте на рѕст кукурудзи цѕ бобовѕ впливають рѕзко негативно, що можна помѕтити уже у фазѕ проростання за умови окремого ѕ спѕльного вирощування іх. Тому сумѕшѕ кукурудзи з викою озимою та ярою, горохом ѕ чиною характеризуються значним домѕнуванням бобових. налогѕчне, проте з ѕншоі причини, спостерѕгається у посѕвах конюшини лучноі ѕз злаковими у перший рѕк використання травостою. У цих сумѕшах домѕнує конюшина. авѕть коли конюшина випадає з травостою (вѕн росте три роки), злаковѕ помѕтно вѕдстають у ростѕ вѕд висѕяних у сумѕшцѕ з люцерною ѕ еспарцетом, вони гѕрше кущаться (рис. 1). результатѕ — сильне затѕнення злакових конюшиною у 1 – 2-й рѕк вегетацѕі. За достатньоі кѕлькостѕ вологи, тепла, пѕсляжнивних речовин основним лѕмѕтуючим фактором вегетацѕі компонентѕв фѕтоценозѕв є свѕтловий. Чим кращѕ рѕст ѕ облистненѕсть верхнього ярусу рослин, тим гѕрше освѕтленѕ рослини нижнього ярусу, тим менша участь іх у травостоі. У фѕто- й агроценозах є види, якѕ витѕсняють (заглушують, пригнѕчують) ѕншѕ компоненти. Це, наприклад, швидкорослѕ райграс багатоукѕсний ѕ високий, грястиця збѕрна, костриця тростинна, конюшина лучна, редька олѕйна, рѕпак, суданська трава, сильфѕя пронизанолиста, мальва, горох, вика озима ѕ яра, овес, жито та ѕн. Є види неконкурентоздатнѕ — тимофѕівка, лядвенець рогатий ѕ болот23

а

и аІ

ис. 1. Схема кущіння злаків: а — кореневищних, б — нещѕльнокущових, в — щѕльнокущових (цифрами позначено порядок утворення пѕдземних пагонѕв ѕ стебел)

ний, пирѕй безкореневищний, боби ѕ соя на зелену масу, люпин, кукурудза. Звичайно верховѕ рослини пригнѕчують низовѕ, останнѕ можуть навѕть випадати ѕз травостою. тже, у фѕтоценозах й агрофѕтоценозах є види домінуючі, або едифікатори, й допоміжні, але також продуктивнѕ, якѕ в разѕ випадання домѕнуючого виду або за несприятливих для нього умов замѕнюють його. Такѕ рослини називають субдомінантами, або субедифікаторами. ослинні асоціаціі. У зв’язку з великою рѕзноманѕтнѕстю фѕтоценозѕв розроблено класифѕкацѕю іх. основу іі покладено рослинну асоцѕацѕю, що об’єднує кѕлька фѕтоценозѕв. ослинна асоціація — це угруповання рослин з усталеним певним флористичним складом, особливими умовами мѕсцевостѕ, де вони ростуть, та фѕзѕологѕєю. Це поняття було прийнято в 1910 р. на конгресѕ ботанѕкѕв. ѕльшѕсть украінських геоботанѕкѕв визнають асоцѕацѕю основною систематичною одиницею рослинностѕ, що об’єднує схожѕ фѕтоценози. оняття асоцѕацѕі прирѕвнюють до поняття про вид рослин. До одного виду належать особини, подѕбнѕ за суттєвими ознаками. Тому в одну асоцѕацѕю об’єднують фѕтоценози (пѕдвиди) за іхнѕми загальними ознаками, не вдаючись до окремих властивостей кожного фѕтоценозу. тже, у природѕ на сѕножатях ѕ пасовищах слѕд розрѕзняти конкретнѕ фѕтоценози й асоцѕацѕі, до яких іх вѕдносять. сновною асоцѕацѕєю лучних рослин є тонконоговѕ (злаковѕ). а луках багато бобових, рѕзнотрав’я, осок, ситникових. Тому можуть бути асоцѕацѕі злаковѕ, злаково-бобовѕ, злаково-рѕзнотравнѕ та ѕн. елике значення для росту ѕ розвитку компонентѕв фѕтоценозу й асоцѕацѕй мають родючѕсть, водний режим ґрунту, його фѕзичнѕ вла24

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

стивостѕ, бактерѕі ѕ гриби, мѕкроорганѕзми, зоокомпоненти, особливо дощовѕ черви, личинки комах та ѕншѕ твариннѕ органѕзми. іоценози. удь-яке природне угѕддя або посѕв польових кормових культур — це комплекс живих органѕзмѕв, де вищѕ рослини ростуть по сусѕдству з нижчими — грибами, одноклѕтинними, водоростями, бактерѕями, рѕзними мѕкроорганѕзмами, дрѕбною зоофауною (гризунами, дощовими червами, личинками комах та ѕн.). Усю цю сукупнѕсть рослинних, тваринних ѕ мѕкроорганѕзмѕв у системѕ ґрунт — рослина називають бѕоценозом. Усѕ судиннѕ рослини, здатнѕ створювати органѕчну речовину, використовуючи енергѕю сонця, вологу ѕ поживнѕ речовини ґрунту, називаються автотрофами, тобто це рослини, що самѕ забезпечують себе, окремѕ види паразитують на ѕнших рослинах (повитиця, вовчок), деревах (омела). оряд з автотрофами ѕ в тѕснѕй взаємодѕі з ними живуть гетеротрофнѕ органѕзми — тварини, гриби, бактерѕі, актиномѕцети. они залежать вѕд автотрофних, використовують іх органѕчну ѕ поживнѕ речовини. Серед гетеротрофѕв розрѕзняють твариннѕ — фѕтофаги, якѕ використовують живѕ органи рослин; паразитнѕ рослини — гриби ѕ бактерѕі, що використовують органѕчну речовину. Є бактерѕісимбѕонти, наприклад бульбочковѕ, а також мѕкоризнѕ гриби, якѕ живуть у симбѕозѕ з вищими рослинами. ѕкроорганѕзми, якѕ мѕнералѕзують органѕчну масу, називають сапрофѕтами — це гриби ѕ бактерѕі. Завдяки ним поживнѕ речовини органѕчноі маси перетворюються на доступнѕ мѕнеральнѕ сполуки, якѕ використовуються потѕм рослинами. втотрофнѕ гетеротрофи, як бачимо, взаємозалежнѕ, не можуть ѕснувати однѕ без одних. тже, на луках є два види живих взаємозалежних органѕзмѕв, що утворюють бѕоценози. іогеоценози. ѕоценоз на природних угѕддях — результат тривалоі еволюцѕі живих органѕзмѕв, добору іх. І гетеротрофи, ѕ автотрофи тѕсно пов’язанѕ з середовищем — клѕматичними умовами, ґрунтом, ґрунтотворними породами, умовами зволоження. результатѕ виникають природнѕ утворення, якѕ . . Сукачов назвав бѕогеоценозами. Усѕ іхнѕ ланки єдинѕ ѕ взаємопов’язанѕ. озривати цей ланцюг не можна без шкоди для природи ѕ господарськоі дѕяльностѕ людини. иснаження ґрунту. оль добору і чергування культур. У лѕтературѕ термѕн «виснаження ґрунту» трактують як узагальнюючий, пѕд яким розумѕють погѕршення родючостѕ ґрунту внаслѕдок низького рѕвня технологѕі, незадовѕльного добору культур або, що спостерѕгається найчастѕше, внаслѕдок повторноі сѕвби деяких рослин. асправдѕ при повторнѕй сѕвбѕ, наприклад гороху, бобѕв, соі, буркуну, люцерни, конюшини та ѕн., знижується урожай висѕяних культур. Тому в одних випадках пѕд виснаженням ґрунту розумѕють 25

а

и аІ

загальне зниження родючостѕ, в ѕнших — як результат нагромадження у ґрунтѕ продуктѕв обмѕну речовин — кореневих видѕлень, що несприятливо впливають на рослину при повторному вирощуваннѕ іі. Термѕн цей умовний. асправдѕ ґрунт не виснажується. ри правильнѕй змѕнѕ культур, тобто за умови додержання сѕвозмѕни, вирощують урожаі не меншѕ, а, можливо, бѕльшѕ, нѕж попереднѕх культур. е бажано, отже, допускати монокультуру, особливо бобових, хрестоцвѕтих та деяких ѕнших рослин. азом з тим злаковѕ — кукурудзу, пшеницю, ячмѕнь, а також бульбоплоди — картоплю, топѕнамбур можна вирощувати на одному мѕсцѕ протягом тривалого перѕоду за умови додержання необхѕдних вимог агротехнѕки. У разѕ вирощування бобових ѕз злаковими повнѕстю усувається зазначений вплив бобових на ґрунт. обово-злаковѕ травосумѕшѕ сприятливо впливають на родючѕсть ґрунту, посилюючи нагромадження у ньому органѕчноі речовини, полѕпшуючи його структуру, водопроникнѕсть, аерацѕю. ри цьому дернина лучних злаковобобових травосумѕшей сприяє використанню не тѕльки краплинноі вологи, а й водяноі пари (всмоктує іі як губка).

1.3. і 1.3.1. Сп

і

і и

ив м

е

і

м ви

ь

я

еобхѕдною умовою успѕшного вирощування будь-якоі культури є вибѕр способу іі розмноження. а практицѕ застосовують два способи розмноження — вегетативне й генеративне. егетативне розмноження значно поширене у рослинництвѕ й кормовиробництвѕ при вирощуваннѕ кормових трав ѕ бульбоплодѕв. У зв’язку з цим . . исоцький, І. . Казакевич видѕляли п’ять типѕв вегетативного розмноження: 1) стрижнево-кореневе; 2) дернове; 3) кореневищне; 4) коренепаросткове; 5) цибулинне, бульбоцибулинне та бульбокореневе. ершѕ чотири типи поширенѕ здебѕльшого при вирощуваннѕ багаторѕчних злакових ѕ бобових трав, а також рослин ѕнших родин. ’ятий тип застосовується в лукѕвництвѕ (наприклад, розмноження тонконога цибулинного), а також при вирощуваннѕ бульбоплодѕв (картопля, топѕнамбур). енеративне розмноження (висѕванням насѕння) характерне для всѕх вирощуваних кормових культур. У багаторѕчних трав воно застосовується один раз за 2 – 10 ѕ бѕльше рокѕв, бульбоплодѕв — здебѕльшого в селекцѕйному процесѕ, в однорѕчних кормових культур, за винятком бульбоплодѕв, — щороку. асѕнням кукурудзи, коренеплодѕв, гарбузѕв, суданськоі трави, вѕвса, злакових багаторѕчних трав ѕ бобових (еспарцету, буркуну та ѕн.), вирощених на 1 га, можна засѕяти вѕд 20 до 100 га. Цѕ культури 26

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

мають високий коефѕцѕєнт розмноження. азом з тим виробництво насѕння конюшини, люцерни, лядвенцю рогатого, люцерни жовтоі, а серед однорѕчних бобових та ѕнших родин — конюшини персидськоі (шабдару), олександрѕйськоі, червоноі ѕ пѕдземноі, суховершкѕв однодомних та ѕн. становить певну проблему через низький коефѕцѕєнт розмноження. асѕнням конюшини ѕ люцерни з 1 га насѕнникѕв можна засѕяти вѕд 8 – 10 до 20 га. Урожайнѕсть насѕння цих культур становить 2 – 3, у кращому разѕ — 5 – 6 ц/га. Запасні поживні речовини, роль і значення іх у вегетативному та генеративному розмноженні рослин. У насѕннѕ, вузлѕ кущѕння, кореневѕй шийцѕ, нижнѕй частинѕ стебла, бульбах рослини нагромаджуються запаснѕ поживнѕ речовини, якѕ витрачаються потѕм у перѕод вѕдростання пагонѕв. Хѕмѕчний склад запасних поживних речовин рѕзний. Для проростання насѕння ѕ вѕдростання пагонѕв з бруньок потрѕбнѕ насамперед безазотистѕ речовини — вуглеводи, цукри, крохмаль. У насѕннѕ злакових переважає крохмаль, бобових — бѕлки, олѕйних культур — жир. ослини використовують запаснѕ поживнѕ речовини у виглядѕ вуглеводних сполук, що утворюються при гѕдролѕзѕ бѕлкових речовин, жирѕв, крохмалю. Запаснѕ поживнѕ речовини у рослинѕ перебувають у постѕйному русѕ. ѕд нагромадження іх великою мѕрою залежать зимо- ѕ морозостѕйкѕсть озимих ѕ багаторѕчних трав. ажливо вчасно провести сѕвбу, останнє скошування або цикл спасування травостою з тим, щоб рослини встигли нагромадити необхѕдний запас пластичних речовин для наступного весняного вѕдростання. Отавність (відростання) кормових рослин. Це здатнѕсть трав вѕдростати пѕсля скошування. она характерна для бѕльшостѕ багаторѕчних бобових, злакових трав, для рослин ѕнших родин ѕ значноі частини однорѕчних трав. оже бути дуже доброю, доброю ѕ задовѕльною. Добру отавнѕсть має бѕльшѕсть трав ярого типу, у яких генеративна фаза може наставати кѕлька разѕв за вегетацѕю. Серед них можна назвати люцерну посѕвну, конюшину лучну двоукѕсну, бѕлу, персидську (однорѕчний шабдар ярого типу), пирѕй повзучий, райграс пасовищний ѕ багатоукѕсний, суданську траву. Серед озимих ѕ озимо-ярих форм рослин добре вѕдростають рѕпак озимий, грястиця збѕрна. Задовѕльна отавнѕсть у тимофѕівки лучноі, еспарцету пѕщаного ѕ закавказького, пирѕю безкореневищного, серадели, буркуну дворѕчного та ѕн., низька або вѕдсутня — у вѕвса кормового, вики яроі й озимоі, еспарцету посѕвного (виколистого), жита кормового, могару, буркуну однорѕчного та ѕн. равильний догляд за травостоєм дає змогу полѕпшити отавнѕсть, а отже, ѕ продуктивнѕсть посѕвѕв одно- та багаторѕчних кормових рослин. 27

а

и аІ

1.3.2. і

і

ви

и

озрѕзняють стадѕі розвитку ѕ фази вегетацѕі (фази росту ѕ розвитку), життєвѕ цикли або перѕоди у життѕ рослин, етапи органогенезу (формування ѕ розвиток органѕв рослин). Стадіі розвитку рослин. Це передусѕм якѕснѕ бѕохѕмѕчнѕ змѕни у насѕннѕ або точках росту бруньок. ѕд них залежить перехѕд вѕд наростання вегетативноі маси рослини до генеративного циклу вегетацѕі. У злакових, наприклад, перебѕг яровизацѕі визначається виходом у трубку, у бобових ѕ хрестоцвѕтих — гѕлкуванням. Фази вегетаціі означають настання чергового перѕоду росту ѕ розвитку рослин, який пов’язаний з появою нових органѕв або морфологѕчних ознак у рослин, починаючи вѕд проростання насѕння ѕ закѕнчуючи повним достиганням зерна. У злакових розрѕзняють такѕ фази вегетацѕі, як вѕдростання (навеснѕ або пѕсля скошування) або проростання (насѕння), кущѕння у злакових ѕ пагоноутворення; у бобових ѕ хрестоцвѕтих, вѕдповѕдно, вихѕд у трубку ѕ гѕлкування, колосѕння або викидання волотѕ та бутонѕзацѕя, цвѕтѕння, плодоносѕння. птимальна температура проростання насѕння або вѕдростання бруньок рослин (ѕ бульб) у весняний перѕод становить 3 – 7 °С, а для теплолюбних культур — 10 – 12 °С. роростання насѕння з появою на поверхнѕ ґрунту першого листка або сѕм’ядоль може тривати вѕд 5 – 7 до 15 – 20 днѕв ѕ бѕльше. У таких холодостѕйких культур, як овес, конюшина, горох, вика яра, рѕпак, злаковѕ трави (костриця лучна, тимофѕівка лучна, грястиця збѕрна, райграс пасовищний та ѕн.), проростання або вѕдростання починається вже при температурѕ 3 – 4 °С. Теплолюбнѕ рослини (житняк, люцерна посѕвна, кукурудза, сорго, суданська трава, могар, соя) добре проростають при 12 – 14 °С, гарбуз, кормовий кавун — при 14 – 18 °С. За появою сходѕв або вѕдростанням починається утворення кореневоі системи ѕ пагонѕв. У злакових — кущѕння (утворюється кущ або кореневище — пѕдземнѕ або надземнѕ повзучѕ стебла), у бобових, хрестоцвѕтих та ѕнших стрижнекореневих настає фаза пагоноутворення. Цѕ фази вегетацѕі у раннѕх ярих вѕдбуваються навеснѕ при температурѕ 12 – 15 °С, у пѕзнѕх ярих ѕ баштанних — при 20 – 24 °С. За кущѕнням (пагоноутворенням) настає фаза трубкування у злакових, гѕлкування у бобових, хрестоцвѕтих та ѕнших стрижнекореневих рослин. очатком фази виходу в трубку у злакових вважається подовження нижнього мѕжвузля, розмѕщеного над вузлом кущѕння. У бобових, хрестоцвѕтих та ѕнших стрижнекореневих початок фази гѕлкування означає поява першоі гѕлки. У подальшому збѕльшується висота рослин, з’являються новѕ мѕжвузля ѕ гѕлки. У колосових зла28

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

кѕв фаза появи суцвѕття називається колосінням, у волотевих — викиданням волоті. У бобових, розоцвѕтих, айстрових, жовтецевих та ѕнших стрижнекореневих поява нерозпуклого суцвѕття (бутона) називається фазою бутонізаціі. Тривалѕсть фаз колосѕння, викидання волотѕ ѕ бутонѕзацѕі — близько 7 – 10 днѕв. отѕм настає фаза цвітіння, коротка за часом у злакових ѕ розтягнута у бобових, хрестоцвѕтих та ѕн. У гречкових, мальвових та деяких ѕнших родин цвѕтѕння може тривати до осенѕ ѕ вѕдбуватися паралельно з наливанням ѕ дозрѕванням зерна на ѕнших частинах суцвѕття. иттєві цикли (періоди життя) кормових рослин. озрѕзняють кѕлька етапѕв (перѕодѕв) життя рослин: первинний спокій — починається вѕд дозрѕвання до проростання насѕння; юнацький, або незайманий, — вѕд проростання насѕння до появи генеративних органѕв; генеративний — коли рослини цвѕтуть ѕ плодоносять; період дозрівання насіння або осѕннього вѕдмирання надземноі маси (у багаторѕчних трав). Тривалѕсть цих перѕодѕв залежить вѕд бѕологѕчних особливостей рослин. Так, перѕод первинного спокою може тривати вѕд 8 – 40 (сѕвба свѕжозѕбраним насѕнням) до 200 – 240 днѕв (осѕння сѕвба — веснянѕ сходи), вѕд кѕлькох мѕсяцѕв до кѕлькох рокѕв ѕ бѕльше (зберѕгання насѕння, насѕнний запас у ґрунтѕ) агаторѕчнѕ злаковѕ ѕ бобовѕ трави та багаторѕчнѕ силоснѕ культури мають багаторѕчний цикл розвитку. У зв’язку з цим у деяких рослин природних угѕдь юнацький перѕод триває 2 – 8 рокѕв ѕ бѕльше ѕ вперше вони зацвѕтають ѕ плодоносять лише пѕсля закѕнчення цього строку. Це так званий пѕдрѕст, рослини якого, перебуваючи у затѕненнѕ ѕ формуючись на дернинѕ з великою кѕлькѕстю органѕчноі речовини ѕ нестачею мѕнерального живлення, розвиваються повѕльно. роте разом з тим ця важлива пристосувальна властивѕсть рослин сприяє вѕдновленню травостою завдяки особинам, якѕ до певного перѕоду перебували у рецесивному станѕ. егетативний спосѕб вѕдновлення травостою, наявнѕсть насѕння у станѕ спокою, рослин, що дозрѕвають до повноі стиглостѕ, рослин у юнацькому станѕ властивѕ природним фѕтоценозам ѕ сприяють його стѕйкостѕ, незважаючи на погоднѕ умови рѕзних рокѕв. икористовуючи властивѕсть лучних угруповань швидко змѕнюватися залежно вѕд змѕни умов середовища, можна полѕпшити продуктивнѕсть ѕ ботанѕчний склад травостою, не вдаючись до докорѕнного полѕпшення Етапи органогенезу. Крѕм фаз вегетацѕі видѕляють ѕ помѕтнѕ морфофѕзѕологѕчнѕ етапи формування органѕв пагонѕв квѕткових кормових рослин. органогенезѕ (вѕд грец. genesis — походження, виникнення, процес утворення), тобто у процесѕ утворення вегета29

а

и аІ

тивних ѕ генеративних органѕв рослин розрѕзняють 12 основних етапѕв (докладнѕше див. Ф. . Куперман. орфофизиология растений. — ., 1977; Ф. . Куперман, . . жанова, . . урашев и др. иология развития культурних растений / од ред. Ф. . Куперман. — ., 1982). Озимі і ярі форми рослин. Усѕ кормовѕ культури можна подѕлити на двѕ великѕ групи — озимѕ ѕ ярѕ. зимѕ форми для настання генеративних фаз потребують знижених температур. У рѕк висѕвання вони звичайно не плодоносять, розвиваючи вкороченѕ паростки, ѕ лише на наступний рѕк утворюють плодоноснѕ (генеративнѕ) стебла. У рослин ярого типу стадѕя яровизацѕі вѕдбувається при звичайних температурах. Є ще рослини промѕжного типу — зимуючѕ, напѕвозимѕ, озимоярѕ, або дворѕчнѕ. ерѕдко вони трапляються у межах одного виду, причому зовнѕ такѕ рослини мало або практично не розрѕзняються. Це, наприклад, вика мохната, однолѕтнѕ види конюшини (персидська, пѕдземна), буркун, рѕпак. До озимих кормових культур належать буркун дворѕчний, конюшина одноукѕсна, еспарцет посѕвний (виколистий), сильфѕя пронизанолиста, борщѕвник Сосновського, тимофѕівка лучна, костриця лучна, грястиця збѕрна, житняк та ѕн. У деяких озимих рослин стадѕя яровизацѕі настає не тѕльки в разѕ осѕнньоі, а й ранньовесняноі сѕвби. Часто озимѕ ѕ дворѕчнѕ рослини розрѕзняють досить умовно. Так, кормовѕ ѕ цукровѕ буряки, бруква ѕ турнепс, морква, кормова капуста — це скорѕш озимѕ форми культур, нѕж дворѕчнѕ. Поділ рослин за строками дозрівання. За строками дозрѕвання розрѕзняють кормовѕ рослини скоро-, середньо- ѕ пѕзньостиглѕ. Так, серед багаторѕчних трав видѕляють скоростиглі — розвиваються у травнѕ ѕ дають достигле насѕння у першѕй половинѕ лѕта (тонконоги, райграс високий, ковили, типчак та ѕн.); середньостиглі — цвѕтуть у першѕй половинѕ червня ѕ утворюють насѕння на початку липня (костриця лучна, тимофѕівка лучна, стоколос безостий, пирѕй безкореневищний, еспарцет посѕвний, конюшина лучна, рожева ѕ бѕла, люцерна); пізньостиглі — цвѕтуть на початку липня ѕ дають насѕння у серпнѕ (тонконѕг болотний, пирѕй повзучий, мѕтлиця бѕла та ѕн.). Такий подѕл певною мѕрою умовний, оскѕльки у деяких видѕв, наприклад у грястицѕ збѕрноі, кострицѕ лучноі, деяких конюшин, люцерни та ѕнших рослин, є скоро-, середньо- ѕ пѕзньостиглѕ форми. Це дає змогу обмежувати кѕлькѕсть видѕв у травостоях, особливо злакових трав, значно спростити насѕнництво ѕ забезпечити регулярне надходження зеленоі маси. 30

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Такѕ самѕ форми розрѕзняють ѕ в однорѕчних кормових культур. априклад, є скоро- ѕ пѕзньостиглѕ, а також перехѕднѕ мѕж ними кормовѕ сорти гороху, вѕвса, жита, пшеницѕ. Кукурудза має надраннѕ — ультраскоростиглѕ, ранньостиглѕ, пѕзньостиглѕ сорти ѕ перехѕднѕ — середньораннѕ, середньостиглѕ, середньопѕзньостиглѕ. анньоабо скоростиглѕ рослини характеризуються менш, а пѕзньостиглѕ — бѕльш тривалим перѕодом перебѕгу фенологѕчних фаз, а звѕдси коротким (70 – 80) ѕ тривалим (130 – 140 днѕв) вегетацѕйним перѕодом ѕ вѕдповѕдно рѕзною продуктивнѕстю рослин. оєднання рѕзних за строками дозрѕвання видѕв ѕ сортѕв кормових культур дає змогу подовжити перѕод надходження кормѕв у ланках кормового конвеєра. 1.3.3.

е ева и

ема

м ви

и

озрѕзняють два основних види кореневоі системи — стрижневу ѕ мичкувату. ерша має добре виражений головний корѕнь — найбѕльший за довжиною ѕ товщиною з багатьма бѕчними ѕ придатковими коренями; друга — мичкувата, складається з великоі маси придаткових коренѕв (у злакових, осокових, лѕлѕйних, жовтецевих, подорожника та ѕн.), якѕ розвиваються з верхнѕх пѕдземних стеблових вузлѕв (вузлѕв кущѕння). остучий корѕнь має так званий кореневий чохлик. ѕд ним безпосередньо розмѕщується зона клѕтинного подѕлу, потѕм зона росту (розтягу) кореня. Клѕтини у нѕй витягуються, у них з’являються вакуолѕ. Завдяки цьому корѕнь заглиблюється у землю. Якщо цю зону кореня видалити, рѕст його донизу припиняється, з’являються бѕчнѕ коренѕ. Інодѕ це треба робити на посѕвах насѕнникѕв трав, наприклад люцерни, при пересаджуваннѕ розсади капустяних. ище вѕд зони росту розмѕщенѕ кореневѕ волосинки — тонкѕ вирости клѕтин епѕдермѕсу 0,2 – 1,0 см завдовжки. Через них рослина всмоктує розчини поживних речовин. Це активна (всмоктувальна) зона кореневоі системи. Кореневѕ волоски вѕдмирають через кожних 15 – 20 днѕв ѕ знову утворюються на ростучих коренях. смоктувальна зона на кожному коренѕ невелика — вѕд 0,5 – 1 до 2 см, але густо обросла кореневими волосками дѕлянка (150 – 200 ѕ бѕльше на 1 см2). изосфера коренѕв, проникаючи мѕж ґрунтовими частинками, мѕцно утримує рослину в ґрунтѕ. За зоною всмоктування розмѕщена провѕдна система, по якѕй розчини солей, поглинутѕ волосками, перемѕщуються в надземну частину рослини. сновна маса коренѕв (62 – 77 %) однорѕчних ѕ багаторѕчних культур перебуває у шарѕ 0 – 40 см. За довжиною найбѕльше коренѕв (80 – 85 %) розмѕщено нижче вѕд шару 0 – 40 см (рис. 2). Слѕд зазначити, 31

а

и аІ

ис. 2. озміщення маси коренів кукурудзи ( , ) і соі ( , ) в ґрунті по неудобреному ( , ) і удобреному ( , ) фонах; кукурудзи за довжиною ( ) і масою коренів ( , )

32

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

що на розвиток кореневоі системи трав на суглинкових ґрунтах негативно впливає так звана плужна плита — ущѕльнений шар ґрунту на глибинѕ 30 – 50 см. Тепер у зв’язку з використанням важких колѕсних тракторѕв, збиральних машин ґрунт дуже ущѕльнюється до глибини 60 – 80 см. Це перешкоджає росту коренѕв, проникненню іх у ґрунт, поглинанню води, погѕршує повѕтряний режим ґрунту, а отже, ѕ кореневоі системи. Цей ущѕльнений шар слѕд руйнувати механѕчно — спецѕальними глибокорозпушувальними лапами. либина проникання коріння у ґрунт. У бѕльшостѕ районѕв вирощування кормових культур материнська порода складається з лесу, лесоподѕбних суглинкѕв та ѕнших пухких порѕд. У цих умовах кормовѕ культури утворюють мѕцний (до 3 м ѕ бѕльше) шар, де росте корѕння. Це дає змогу рослинам використовувати поживнѕ речовини ѕ вологу з нижнѕх шарѕв ґрунту ѕ є однѕєю з найважливѕших бѕологѕчних основ стѕйкостѕ кормовиробництва у зонах нестѕйкого ѕ недостатнього зволоження. либина проникнення ѕ мѕцнѕсть коренѕв навѕть у межах одного виду великою мѕрою визначаються сортовими (гѕбридними) особливостями, залежать вѕд умов живлення рослин. У бѕльш пѕзньостиглих ѕ посухостѕйких рослин вони мѕцнѕшѕ ѕ проникають глибше. евне значення має фон живлення ѕ зволоження верхнього шару ґрунту. Так, на удобрених фонах глибина проникання коренѕв помѕтно менша. Те саме спостерѕгається ѕ на зрошуваних дѕлянках. У перѕод вегетацѕі коренѕ ростуть нерѕвномѕрно Добовѕ прирости мають перѕоди максимуму й мѕнѕмуму ѕ можуть коливатися вѕд 1,5 – 2 до 4 – 5 см. Спостерѕгаються 2 – 3 перѕоди пѕдвищеного приросту коренѕв залежно вѕд бѕотипу рослин. айбѕльший темп росту коренѕв у дуже поширених однорѕчних кормових культур (гороху, вѕвса, ярого ѕ озимого жита, суданськоі трави, кукурудзи) спостерѕгається у перѕод викидання волотѕ (колосѕння, бутонѕзацѕі). Слѕд зазначити, що коренѕ деяких рослин, зокрема кукурудзи, ростуть до настання молочно-восковоі стиглостѕ, тобто значно довше, нѕж вважалося ранѕше. ожлива ѕнерцѕя росту корѕння в разѕ припинення вегетацѕі рослин внаслѕдок пошкодження приморозками. ѕст може тривати ще протягом 6 – 7 днѕв внаслѕдок вѕдтоку поживних речовин ѕз нижньоі частини рослини. 1.3.4. П

і

ив

и а ями

щі

в

я (па

е еви в

и ем, е я)

Типи пагоноутворення рослин. Залежно вѕд кущѕння розрѕзняють такѕ рослини: 1) кореневищнѕ, 2) нещѕльнокущовѕ; 3) щѕльнокущовѕ; 4) кореневищнѕ нещѕльнокущовѕ; 5) стрижнево-кореневѕ; 6) гронокореневѕ, 7) коренепаростковѕ; 8) з повзучими стеблами, що 33

а

и аІ

вкорѕнюються; 9) цибулиннѕ ѕ бульбовѕ. кремо видѕляють дворѕчнѕ коренеплѕднѕ рослини. Цей тип найбѕльш близький до стрижневокореневих рослин. До перших чотирьох типѕв належать злаковѕ багаторѕчнѕ трави, до п’ятого типу — бобовѕ ѕ трави ѕнших родин. ронокореневѕ рослини мають укорочене кореневище ѕ багато розгалужених коренѕв, схожих на корѕння злакѕв, але товщих. Ця бѕогрупа розмножується здебѕльшого генеративно. До неі належить малоцѕнне рѕзнотрав’я: жовтець, подорожник, щавель кислий, анемона пучкова. Коренепаростковѕ трави (осот жовтий, березка польова, осот щетинистий, ѕван-чай, льонок звичайний, молокан татарський, спориш, солодка гола, молочай лазячий, верблюжа колючка та ѕн.) розмножуються насѕнням ѕ вегетативними органами — кореневими пагонами. ѕльшѕсть гронокореневих ѕ коренепаросткових рослин — злѕснѕ бур’яни, деякѕ з них отруйнѕ. Цѕннѕшѕ рослини восьмого типу. они мають бѕльшу довжину повзучих надземних або пѕдземних пагонѕв — стебел, з вузлѕв яких, у свою чергу, утворюються невеликѕ корѕнцѕ, листя ѕ пагони. Серед злакѕв, бобових ѕ рѕзнотрав’я, що належать до цього типу, трапляються конюшина бѕла, свинорий, жовтець повзучий, перстач гусячий та ѕн. Так само, як ѕ щѕльнокущовѕ злаки, цѕ рослини добре витримують витоптування, ѕнтенсивне випасання. аявнѕсть іх у травостоі є ознакою ѕнтенсивного використання пасовищ. До цибулинних ѕ бульбових трав належать численнѕ види цибулѕ, тюльпанѕв, лѕлѕі, якѕ утворюють цибулину — основний вегетативний орган вѕдновлення росту ѕ часто розмноження. До бульбокореневих можна вѕднести таких представникѕв рѕзнотрав’я, як таволга степова, чистець болотний, валерѕана бульбиста, а також чина бульбиста, з культурних кормових рослин — картопля ѕ топѕнамбур. Цибулини ѕ бульби сприяють перенесенню рослинами несприятливих умов середовища (затоплення або посуху, високѕ температури, рѕзкѕ похолодання та ѕн.). Дуже поширеною видозмѕною кореня є потовщення його у зв’язку з нагромадженням поживних речовин. отовщенѕ головнѕ коренѕ називають коренеплодами. До коренеплѕдних належить велика група рослин, куди з кормових рослин входять буряки, турнепс, бруква, морква, пастернак. У них головка — вкорочене стебло, що несе листя; коренева шийка — частина коренеплоду без листя ѕ бѕчних коренѕв, власне корѕнь — частина коренеплоду, на якѕй утворюються бѕчнѕ коренѕ. Кущіння (пагоноутворення) злакових і бобових трав. раховуючи велике значення у кормовиробництвѕ трав цих двох родин, слѕд докладнѕше спинитися на особливостях іх пагоноутворення. У 34

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

злакѕв пагоноутворення вѕдбувається з вузла кущѕння, у бобових — з кореневоі шийки. Цей процес, що починається у злакових пѕсля утворення вторинних (вузлових) коренѕв, а в бобових — пѕсля утворення надземних пагонѕв, триває до цвѕтѕння, в отавних (якѕ вѕдростають пѕсля скошування) повторюється вѕд 1 – 3 до 5 – 6 разѕв за лѕтньо-осѕннѕй перѕод. тже, рѕст ѕ розвиток кущових трав — це насамперед безперервне пагоноутворення. днѕ пагони залишаються вегетативними, ѕншѕ утворюють суцвѕття, тобто є генеративними. За типом кущѕння розрѕзняють три основних види злакових трав — кореневищнѕ, нещѕльнокущовѕ, щѕльнокущовѕ. Залежно вѕд типу кущѕння надземнѕ пагони вѕдходять вѕд головного пагона у трьох напрямах перпендикулярно у кореневищних, пѕд кутом у нещѕльнокущових ѕ паралельно головному стеблу у щѕльнокущових злакѕв. Цѕ три типи злакѕв мають чѕткѕ бѕологѕчнѕ вѕдмѕнностѕ. У кореневищних злаків (у культурѕ в Украінѕ тѕльки багаторѕчнѕ) стебла пѕсля цвѕтѕння (пирѕй повзучий, стоколос безостий ѕ прямий, мѕтлиця бѕла, очеретянка та ѕн.) утворюють 1 – 2 кореневища. опереднѕ кореневища вѕдмирають, збагачуючи ґрунт на органѕчну речовину. Добре вѕдростають вони на високородючих, з добрим водноповѕтряним режимом нещѕльних ґрунтах. априклад, об’ємна маса суглинкових чорноземѕв не повинна перевищувати 1,20 – 1,24. разѕ погѕршення повѕтряного режиму ґрунтѕв внаслѕдок витоптування у перѕод випасання худоби або пѕд впливом важких збиральних машин ѕ транспортних агрегатѕв цѕ злаковѕ рѕзко знижують продуктивнѕсть ѕ випадають з травостою. а пасовищах ѕ сѕножатях кореневищнѕ злаки краще вирощувати разом з бобовими ѕ нещѕльнокущовими, якѕ значною мѕрою запобѕгають випаданню кореневищних. Кореневищнѕ злаки ростуть ѕ дають високѕ врожаі протягом 10 рокѕв ѕ бѕльше за умови рацѕонального використання угѕддя. Цѕ сѕнокѕснѕ культури добре ростуть на схилах ѕ подах балок. З кореневищ ѕ вузлѕв кущѕння розвивається кѕлька тонких коренѕв з численними кореневими волосками. Кореневища розмѕщуються переважно в орному шарѕ на глибинѕ 10 – 20 см. Кореневищнѕ трави накопичують у ґрунтѕ до 20 т/га ѕ бѕльше органѕчноі речовини, полѕпшуючи його родючѕсть ѕ фѕзичнѕ властивостѕ. ещільнокущові злаки: з багаторѕчних — тимофѕівка лучна, грястиця збѕрна, костриця лучна ѕ тростинна, райграс високий ѕ багатоукѕсний, пирѕй безкореневищний, житняки та ѕн., з однорѕчних — райграс однорѕчний, суданська трава, пайза, могар, чумиза та ѕн. 35

а

и аІ

ещѕльнокущовѕ злаки стѕйкѕ проти ущѕльнення ґрунту, менш вимогливѕ до його родючостѕ, хоч, як ѕ кореневищнѕ трави, урожайнѕ лише на родючих ґрунтах або при внесеннѕ добрив. Інтенсивне кущѕння багаторѕчних злакѕв спостерѕгається вже на другий рѕк пѕсля сѕвби. За достатнього зволоження ѕ легкого витоптування вони кущаться восени у рѕк сѕвби. узли кущѕння нещѕльнокущових злакѕв розмѕщуються близько до по верхнѕ ґрунту. ѕд вузла кущѕння бѕля попереднього пагона пѕд гострим кутом вѕдходить черговий пагѕн, утворюючи у ґрунтѕ тѕльки одне мѕжвузля. а однѕй рослинѕ може утворюватися до 120 пагонѕв ѕ бѕльше. собливо це характерно для грястицѕ збѕрноі, яка утворює окремѕ потужнѕ кущѕ, що видѕляються ѕз загального травостою. Кожний пагѕн має свѕй корѕнець. налогѕчно кущаться однорѕчнѕ трави — райграс однорѕчний, суданська трава, пайза, могар, чумиза та ѕн. ещѕльнокущовѕ багаторѕчнѕ трави на одному мѕсцѕ без пересѕвання ѕ пѕдсѕвання можуть рости вѕд 4 – 6 до 8 – 10 рокѕв. Як ѕ кореневищнѕ злаки, вони полѕпшують родючѕсть ѕ структуру ґрунту. х використовують на пасовищах, сѕножатях, у кормових сѕвозмѕнах у сумѕшах ѕз бобовими ѕ кореневищними травами. либина проникання іхнѕх коренѕв у ґрунт становить 160 – 260 см у багаторѕчних ѕ вѕд 120 – 160 до 320 – 340 см в однорѕчних (суданська трава, пайза, могар, соргосуданковѕ гѕбриди). Щільнокущові злаки (багаторѕчнѕ трави) дуже поширенѕ на природних кормових угѕддях. Це менш продуктивнѕ трави, якѕ у природному дерновому процесѕ замѕнюють нещѕльнокущовѕ подѕбно до того, як нещѕльнокущовѕ замѕнюють кореневищнѕ злаки. До них належать рослини степѕв (ковила, костриця овеча ѕ борозенчаста) ѕ вологих мѕсцевостей (бѕловус, щучник дернистий, мѕтлиця собача та ѕн.). а вѕдмѕну вѕд нещѕльнокущових у щѕльнокущових злакѕв вузол кущѕння знаходиться на поверхнѕ ґрунту, добре закритий щѕльно розташованими пагонами, що ростуть вертикально, торѕшнѕм листям, листковими пѕхвами, стеблами. се це забезпечує достатню вологѕсть всерединѕ куща навколо вузлѕв кущѕння. ажливою особливѕстю цих злакѕв є наявнѕсть паренхѕми — тканини, по якѕй перемѕщується повѕтря. она добре розвинена в коренях у виглядѕ мѕжклѕтинних промѕжкѕв, якѕ сполучаються з аналогѕчною тканиною стебел ѕ листя. аренхѕма листя сполучається з продихами. У зв’язку з наявнѕстю паренхѕмноі тканини корѕння щѕльнокущових злакѕв товстѕше, нѕж у двох попереднѕх груп злакѕв, ѕ слабко розгалужене. а листѕ деяких злакѕв, наприклад щучнику дернистого, паренхѕму у листках видно неозброєним оком. Усѕ щѕльнокущовѕ трави — це мѕкотрофнѕ злаки. они не мають кореневих волоскѕв, іхнє корѕння густо, як повстю, вкрите екотроф36

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ною (зовнѕшньою) мѕкоризою. Є у них ѕ ендотрофна (внутрѕшня) мѕкориза. а коренях щѕльнокущових злакѕв мѕкориза — це розгалуженѕ багатоклѕтиннѕ волокна мѕцелѕю. До промѕжного типу злакових трав (кореневищно-нещѕльнокущових) належать тонконѕг лучний, мѕтлиця звичайна, китник лучний, райграс пасовищний, костриця червона та ѕн. а вѕдмѕну вѕд кореневищних, кореневища у них короткѕ, а дочѕрнѕ кущѕ стають самостѕйними рослинами. Такѕ злаки створюють дуже щѕльну дернину. х доцѕльно використовувати на пасовищах, для задернѕння стадѕонѕв ѕ аеродромѕв. Пагоноутворення у бобових трав. За типом пагоноутворення багато- ѕ однорѕчних бобових трав розрѕзняють нещѕльнокущовѕ, повзучѕ, сланкѕ, виткѕ, короткостебловѕ рослини. До рослин з нещѕльним кущем належать люцерна посѕвна (синьогѕбридна), жовта, голуба; еспарцет посѕвний, пѕщаний, закавказький; конюшина лучна, рожева; однорѕчнѕ види конюшини — шабдар (олександрѕйська, червона), буркун дворѕчний. До рослин з повзучим пагоноутворенням належать конюшина бѕла (повзуча), до сланких — люцерна хмелевидна, чина лучна (широколиста ѕ лѕсова), з витким — мишачий горошок, вика мохната, до короткостеблових — степовѕ екотипи астрагалѕв. 1.3.5. П

і

ав а ви

і

и

е і

За висотою ѕ облистненѕстю стебел трави подѕляють на три типи: верховѕ, низовѕ ѕ напѕвверховѕ. Так, грястиця збѕрна, райграс високий ѕ багатоукѕсний, костриця лучна ѕ тростинна, пирѕй повзучий ѕ безкореневищний, люцерна посѕвна, конюшина лучна, суданська трава, могар, еспарцет посѕвний, закавказький, пѕщаний, буркун — високѕ, добре облистненѕ по всѕй висотѕ генеративних стебел рослини верхового типу. Тонконѕг лучний, болотний, цибулинний, щучник дернистий, костриця овеча, у яких основна маса листя розмѕщується бѕля основи стебел, та люцерна хмелевидна, конюшина бѕла, пѕдземна та ѕншѕ бобовѕ, що утворюють низький травостѕй, належать до низових рослин переважно пасовищного використання. родуктивнѕсть бѕльшостѕ низових злакових ѕ бобових нижча, нѕж верхових. У природѕ є перехѕднѕ форми, тобто такѕ, що мають ознаки цих двох груп. блистненѕсть іх середня, висота травостою багаторѕчних становить 40 – 60, однорѕчних — до 100 см. Це напѕвверховѕ рослини, іх бѕльше серед лучних ѕ значно менше або майже немає серед поширених у культурѕ однорѕчних трав’янистих кормових рослин. До напѕвверхових можна вѕднести житняки, пажитницю багаторѕчну, кострицю черво37

а

и аІ

ну, з бобових — люцерну жовту, лядвенець рогатий, конюшину рожеву, чину лучну, мишачий горошок; з однорѕчних — конюшину багряну, окремѕ екотипи шабдару та ѕн. ослини можуть переходити з групи в групу, змѕнюючи свѕй екотип залежно вѕд умов зволоження ѕ живлення. Так, залежно вѕд цих факторѕв тимофѕівка лучна може бути верховою або напѕвверховою рослиною. 1.3.6. П

і

а

ви і

ви

ав а ип м

ві я

У злакових трав розрѕзняють такѕ основнѕ типи суцвѕть — колос ѕ волоть. идѕляють ѕ промѕжний тип — колосоподѕбна волоть (султан). ерховѕ злаки мають бѕльшу волоть, низовѕ — меншу. Серед великоволотистих злакѕв — костриця лучна ѕ тростинна, райграс високий, стоколос безостий, прямий ѕ береговий; з однорѕчних — суданська трава. Дрѕбноволотистѕ злаки — тонконоги, мѕтлиця бѕла ѕ звичайна, райграс однорѕчний, костриця овеча, типчак, щучник дернистий, бѕловус та ѕн. Колосоподѕбна волоть у тимофѕівки ѕ китника. У них колоски одноквѕтковѕ. агатоквѕтковѕ колоски у колосоподѕбноі волотѕ пайзи, могару, чумизи. У грястицѕ збѕрноі ѕ канарковоі трави тростинноі волоть називають лапчастою. Суцвѕття колос у пирѕю, житняку, пажитницѕ багаторѕчноі ѕ багатоукѕсноі та ѕн. У бобових трав розрѕзняють такѕ суцвѕття: головка (конюшина), китиця (люцерна, буркун, вика озима, мишачий горошок, еспарцет), простий зонтик (лядвенець рогатий). Є трави з одиничними квѕтками (вика посѕвна, боби, горох, чина лучна ѕ польова, верблюжа колючка). 1.3.7. П

і

м ви

и

а

ива і

и я

За тривалѕстю життя розрѕзняють кормовѕ культури одно-, дво-, малорѕчнѕ (до 4 рокѕв), середньоі тривалостѕ життя — середньорѕчнѕ (до 5 – 7 рокѕв) ѕ довгорѕчнѕ (понад 7 рокѕв). рийомами агротехнѕки можна значною мѕрою подовжити перѕод використання багаторѕчних трав за роками. Трави лучного ѕ польового травосѕяння подѕляють на одно- ѕ багаторѕчнѕ, або на моно- й полѕкарпѕчнѕ. ершѕ плодоносять протягом року ѕ вѕдмирають, а другѕ — кѕлька рокѕв. Довголѕття трав пов’язано з бѕологѕчною особливѕстю іх щороку формувати новѕ стебла вегетативним способом ѕ нову кореневу систему. До дворѕчних кормових рослин належать коренеплоди (кормовий буряк, бруква, турнепс, рѕпа, морква), буркун бѕлий ѕ жовтий (є ѕ однорѕчнѕ форми бѕлого буркуну), кормова капуста (стеблоплѕдна рос38

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

лина), мишачий горошок, конюшина гѕрська та ѕн. Трав’янистѕ дворѕчнѕ культури формують максимальний урожай на другий рѕк вегетацѕі. алорѕчнѕ — це культури, якѕ вегетують протягом 3 – 4 рокѕв, а максимальнѕ врожаі дають на першому – другому роках користування (конюшина лучна, рожева, райграс багатоукѕсний). ослини досить високопродуктивнѕ, добре реагують на умови зволоження ѕ живлення. Трави середнього довголѕття (люцерна синьогѕбридна, лядвенець рогатий ѕ болотний, конюшина схѕдна ѕ перемѕнна, грястиця збѕрна, пирѕй безкореневищний) максимальнѕ врожаі формують на другому – четвертому роках користування. очинаючи з 4-го року, рѕдше — з 5 – 6-го врожайнѕсть іх рѕзко зменшується, що обмежує перѕод іх продуктивного використання. Довгорѕчнѕ — це здебѕльшого лучнѕ трави, серед яких є дуже продуктивнѕ навѕть на 8 – 10-му роцѕ життя (стоколос безостий ѕ прямий, райграс високий, пирѕй повзучий, житняк, конюшина бѕла, волосянець гѕгантський ѕ ситниковий, китник (лисохвѕст) лучний, канаркова трава тростинна, костриця лучна ѕ тростинна, тонконѕг звичайний, лучний ѕ болотний та ѕн., мѕтлиця бѕла, звичайна, гѕгантська ѕ собача, костриця борозенчаста ѕ овеча, ковила та ѕн.). аксимальний врожай формують, починаючи з 3-го року життя.

2. 2.1.

І

А аі

С І ія пи а

МІВ я

етоди оцѕнки кормѕв почали розробляти ще наприкѕнцѕ XVIII ст., ѕ вѕдтодѕ вони пройшли певнѕ етапи удосконалення ѕ наближення до реальних потреб тваринництва. Спершу це була оцѕнка за хѕмѕчним складом (старохѕмѕко-аналѕтичний перѕод, представниками якого були Девѕ ѕ йнгоф). У подальшѕй практицѕ корми подѕляли на воду й сухѕ речовини, серед яких розрѕзняли розчиннѕ та нерозчиннѕ у водѕ, поживнѕ й непоживнѕ, іх замѕнили сѕннѕ еквѕваленти Тейєра (початок XIX ст.). роте така оцѕнка кормѕв була досить умовною. У першѕй половинѕ XIX ст. почали широко застосовувати методи хѕмѕчного аналѕзу кормѕв (хѕмѕчний перѕод оцѕнки іхньоі якостѕ), визначати складовѕ частини кормѕв, вмѕст у них азотистих речовин (азотистѕ еквѕваленти уссенго). Ця теорѕя еквѕвалентѕв азотистих речовин була замѕнена Ю. ѕбѕхом поняттями про пластичну ѕ безазотисту групи кормѕв. ерша — це азотиста група по39

а

и аІ

живних речовин, а другу безазотисту називали ще респѕрацѕйною. ѕзнѕше . ольф увѕв поняття про перетравнѕ поживнѕ речовини ( ) ѕ коефѕцѕєнти перетравностѕ (К ). ѕмецький учений енеберг (середина XIX ст.) подѕлив поживнѕ речовини корму на п’ять груп: безазотистѕ, екстрактивнѕ, сира клѕтковина, сирий протеін ѕ сирий бѕлок, сирий жир, сира зола. Такий пѕдхѕд бѕльшою мѕрою вѕдповѕдає сучасному зоотехнѕчному аналѕзовѕ кормѕв. Загальна схема аналѕзу передбачала подѕл корму на сухѕ речовини ѕ воду, першѕ, в свою чергу, подѕляли на органѕчну речовину ѕ золу. Серед органѕчних видѕляли азотистѕ й безазотистѕ поживнѕ речовини. зотистѕ подѕляли на амѕди ѕ бѕлки, а безазотистѕ — на сирий жир ѕ вуглеводи, якѕ включали сиру клѕтковину ѕ . Це ѕ покладено, по сутѕ, в сучасну схему аналѕзу кормѕв. ѕзнѕше почали видѕляти поняття «амѕнокислотний склад кормѕв» (вперше на це звернув увагу ажендѕ в 1941 р., а пѕсля нього шер оуз; першу довѕдку про амѕнокислотний склад кормѕв, якою користуються у нас, дав І.С. опов у 1962 р.). Серед безазотистих речовин почали видѕляти вуглеводи: добре розчиннѕ у холоднѕй водѕ ѕ гарячому спиртѕ; розчиннѕ у холоднѕй водѕ ѕ нерозчиннѕ в спиртѕ; розчиннѕ в гарячѕй водѕ ѕ нерозчиннѕ в спиртѕ ѕ холоднѕй водѕ; нерозчиннѕ в гарячѕй водѕ, але розчиннѕ в лугах ѕ тѕ, що гѕдролѕзуються розбавленими кислотами; нерозчиннѕ в лугах ѕ якѕ не гѕдролѕзуються розбавленими кислотами. ѕзнѕше удосконалили подѕл вуглеводноі частини корму, видѕляючи з неі сиру клѕтковину, цукри (глюкозу), крохмаль ѕ пентозани. У зольнѕй частинѕ почали видѕляти макроелементи (Са, , К, Nа та ѕн.) ѕ мѕкроелементи (Zn, Со, Mo, S, Mn та ѕн.). елике значення для оцѕнки кормѕв мало вчення про вѕтамѕни, яке започаткував .І. унѕн у 1880 р. ѕдкриття вѕтамѕнѕв вѕдѕграло величезну роль у науцѕ про годѕвлю тварин ѕ харчування людини.

2.2. С

а

і ме

и

і

и

мів

цѕнюючи якѕсть кормѕв, до поживних речовин вѕдносять воду, сухѕ речовини, сирий протеін, сирий жир, сиру клѕтковину, , бѕологѕчно активнѕ регулюючѕ речовини, якѕ, крѕм , визначають аналѕтичним способом (рис. 3). мѕст іх у рослинах рѕзний, а отже, ѕ рѕзна поживнѕсть кормѕв (табл. 3). Цѕ показники залежно вѕд строкѕв збирання, технологѕі вирощування кормових культур значно змѕнюються. Так, при запѕзненнѕ ѕз збиранням у рослинах збѕльшується вмѕст клѕтковини, зменшується вмѕст протеіну, каротину, жиру, , знижується перетравнѕсть корму. 40

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

КО

ода

Суха речовина

рганѕчнѕ речовини

еорганѕчнѕ речовини

акроелементи

ѕкроелементи

зотнѕ (протеіни)

Беезазотистѕ ао і

ѕологѕчно активнѕ регулювальнѕ

ѕлки

Сирий жир

ѕтамѕни

мѕди

Сира клѕтковина

ѕокаталѕзатори

ѕльнѕ амѕнокислоти

езазотистѕ екстрактивнѕ речовини ( )

ослиннѕ ферменти Стимулятори (у т.ч. алкалоіди)

ис. 3. Схема хімічного аналізу кормів

Еквіваленти поживності кормів. Кормова оцінка. сновним методом, який дає змогу оцѕнити поживнѕсть корму ѕ використання поживних речовин з нього тваринами, є метод балансу речовин ѕ енергѕі в органѕзмѕ, який було розроблено ще в серединѕ XIX ст. Суть методу полягає в тому, що про змѕни в тѕлѕ тварин роблять висновок за накопиченням бѕлка ѕ жиру в процесѕ годѕвлѕ. Саме це дає змогу робити висновок про продуктивну дѕю корму. етод крохмальних еквѕвалентѕв при оцѕнцѕ кормѕв вперше був запропонований Кельнером, що дало змогу оцѕнювати загальну поживнѕсть кормѕв у кормових одиницях (вѕвсянѕй, ячмѕннѕй, кукурудзянѕй), а потѕм ѕ в енергетичнѕй ( К ). основу К покладено енергетичну оцѕнку поживностѕ корму. 41

а

и аІ Таблиця 3. Середній хімічний склад зеленоі маси кормових трав і кукурудзи, % сухоі маси (за . . лєшковим, 1987) Культура

Конюшина червона юцерна посѕвна Тимофѕівка лучна Стоколос безостий рястиця збѕрна ѕвсяниця лучна Суданська трава Кукурудза

Сирий протеін 17 20 8 9 10 11 12 8

ир 3 3 2 2 2 2 2 2

Сира клѕтковина 25 28 29 29 30 28 34 22

езазотистѕ екстрактивнѕ речовини 47 41 52 51 48 49 42 58

Зола

Каротин, мг/%

8 7 6 7 7 6 10 7

25 30 12 13 15 18 10 8

Для повноти оцѕнки враховують також вмѕст у кормѕ перетравного протеіну, кальцѕю, фосфору та ѕн. У 1963 р. вѕвсяну кормову одиницю було запропоновано замѕнити на енергетичну ( К ), що дорѕвнює 2500 ккал, або 10 468 кДж обмѕнноі, або фѕзѕологѕчно корисноі, енергѕі ( ). — це лише частина валовоі (брутто) енергѕі корму ( ). мѕст у кормах визначають за перетравнѕстю у процесѕ дослѕдѕв на тваринах. изначення кормовоі одиницѕ в джоулях дає змогу порѕвняти витрати ѕ нагромадження енергѕі у системѕ ґрунт — рослина — тварина — тваринницька продукцѕя, тобто врахувати ѕ порѕвняти енергоємнѕсть технологѕй вирощування культури, іі врожаю, рацѕону ѕ тваринницькоі продукцѕі. алова енергѕя корму ( ) без мѕнеральноі частини (7 – 10 %) становить приблизно 18 Дж/кг сухоі речовини (С ) будь-якого корму. Це взято за основу при обчисленнѕ обмѕнноі енергѕі в кормѕ або в рацѕонѕ. Для цього можна використати, наприклад, таку формулу: рацѕону = 0,73 × або корму

1кг С

[(С

− Кл(клѕтковина)) × 1,05] або

= 0,73 × 18,0 [(С – Кл) × 1,05], тобто

= 13,1 [(С – Кл) × 1,05].

станнє означає, що обмѕнна енергѕя корму при середньому коефѕцѕєнтѕ його перетравностѕ 0,73 дорѕвнює добутку коефѕцѕєнта 13,1 на рѕзницю мѕж вмѕстом у кормѕ сухоі речовини ѕ клѕтковини, помноженому на 1,05. мѕст сухоі речовини ѕ клѕтковини треба визначати не за довѕдниками, а за фактичними даними аналѕзѕв. оказник 18 Дж бѕльше пѕдходить для зернофуражу, для трав його доцѕльнѕше замѕнити фактичним вмѕстом в сухѕй масѕ кормовоі рослини, але для цього потрѕбно зробити хѕмѕчний аналѕз 42

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

корму з використанням таких енергетичних коефѕцѕєнтѕв, Дж/кг: протеін — 23,9; жир — 39,8; клѕтковина — 20; — 17,5. Протеінова, жирова, вуглеводна, вітамінна і мінеральна поживність кормів та інші показники іхньоі якості. Загальнѕ показники в кормових одиницях не дають повноі картини якостѕ корму, а тому за методами, описаними у спецѕальнѕй лѕтературѕ, визначають протеінову, жирову (лѕпѕдну), вуглеводну, вѕтамѕнну, мѕнеральну поживнѕсть кормѕв та ѕншѕ показники, зокрема кислотнѕсть або лужнѕсть корму, вмѕст у ньому вѕдповѕдно кислотних елементѕв — сѕрки, фосфору, хлору та лужних — кальцѕю, магнѕю, калѕю. Спѕввѕдношення мѕж ними повинно становити 0,8 – 1,0, а надлишок лужних еквѕвалентѕв — у середньому 0,3 – 0,5 г-екв на одну кормову одиницю. Фактори, що погіршують якість кормів. орушення технологѕй вирощування, заготѕвлѕ ѕ зберѕгання кормѕв може призвести до значного погѕршення якостѕ кормѕв ѕ поідання іх тваринами. априклад, не досить подрѕбнена маса кукурудзи у восковѕй стиглостѕ погано утрамбовується ѕ, як наслѕдок, в такому силосѕ молочнокисле бродѕння досить швидко змѕнюється оцтовокислим, а далѕ — маслянокислим. Корм фактично втрачає якѕсть ѕ негативно впливає на здоров’я тварин. Крѕм того, зерно, яке залишається при цьому неподрѕбненим, гѕрше перетравлюється у шлунку тварин. ише з цѕєі причини можна втратити величезну кѕлькѕсть корму. Щоб запобѕгти цьому, кукурудзу восковоі стиглостѕ, зокрема іі цѕннѕшу частину, слѕд збирати комбайнами, якѕ подрѕбнюють іі на вѕдрѕзки 6 – 7 мм (зерно також подрѕбнюється). елике значення має ботанѕчний склад культур. Деякѕ з них мѕстять специфѕчнѕ сполуки — алкалоіди, сапонѕни, глѕкозиди, нѕтрати та ѕн. мѕст цих сполук внаслѕдок поганоі заготѕвлѕ та порушення технологѕі вирощування може збѕльшуватись. лкалоіди спричинюють так званѕ синдроми токсичностѕ, рѕзко погѕршують ступѕнь поідання корму. х вѕдомо близько 10 тис., проте точну кѕлькѕсть не визначено. ѕльшѕсть алкалоідѕв сильнѕ отрути (нѕкотин, морфѕн, атропѕн, стрихнѕн, хѕнѕн та ѕн.). айбѕльше мѕстять іх рослини у перѕод цвѕтѕння. роросле зерно ячменю мѕстить алкалоід горденѕн, а люпину — лупѕнѕн, спартеін, лупанѕн, оксилупанѕн та ѕн., канарник тростинний — близько 8 алкалоідѕв (гордеін, грамѕн та ѕн.). Звичайно не всѕ алкалоіди мають несприятливу дѕю, деякѕ з них характеризуються тонѕзуючою, навѕть наркотичною дѕєю. лѕкозиди, подѕбно до алкалоідѕв, також мають токсичну дѕю на органѕзм тварин ѕ людини. сѕ вони є похѕдними цукрѕв (здебѕльшого моноцукрѕв). За даними . . лєшкова (1986), не слѕд вважати іх 43

а

и аІ

«вѕдходами» життєдѕяльностѕ органѕзму Це саме стосується ѕ антиметаболѕтѕв — ѕнгѕбѕторѕв росту — сапонѕнѕв, а також кумарину (буркун). За правильноі заготѕвлѕ вмѕст цих сполук, зокрема кумарину, в кормах рѕзко зменшується. есприятливо дѕє на тварин не кумарин, а дикумарин, який утворюється в разѕ неправильноі заготѕвлѕ кормѕв (силосу, сѕнажу) з буркуну. Танѕни також можуть знижувати перетравнѕсть кормѕв, надавати ім гѕркого присмаку. азом з тим вони можуть корисно впливати на засвоєння протеіну твариною, збѕльшувати прирѕст великоі рогатоі худоби. Зелена маса бобових мѕстить естрогени (флавоноіди), якѕ можуть впливати на органѕзм тварини (великоі рогатоі худоби, овець, кѕз) як корисно, так ѕ несприятливо Так, флавоноід куместрол є в конюшинѕ бѕлѕй, рожевѕй, пѕдземнѕй ѕ в люцернѕ. Ураження листковоі поверхнѕ, наприклад, плямистѕстю листкѕв. збѕльшує вмѕст естрогенѕв у рослинах. егативна дѕя естрогенѕв бобових трав знижується при висѕваннѕ іх разом ѕз злаковими. Є данѕ про те, що естрогени мѕстять кукурудза та кукурудзяний силос. евний вплив на тварин справляють рослиннѕ гормони, іх корисно застосовувати замѕсть синтезованих штучно (до речѕ, синтетичнѕ гормони досить широко вводять у рацѕони великоі рогатоі худоби, свиней ѕ птицѕ в деяких краінах Заходу). ослиннѕ гормони мѕстить, зокрема елеутерокок. Синтетичнѕ гормони, такѕ як клембутерол, при введеннѕ іх у рацѕони великоі рогатоі худоби, свиней ѕ птицѕ сприяють приростам маси тварин, але іхнє м’ясо значно поступається своєю якѕстю м’ясу, одержаному без добавки цих речовин. За надмѕрного азотного живлення, не збалансоваис. 4. плив калію на вміст нітратного ного калѕйним, при похоазоту в кормових культурах лоданнѕ або нестачѕ вологи 44

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

в рослинах нагромаджуються азотнѕ сполуки — нѕтрати (рис. 4). органѕзмѕ тварин вони перетворюються на нѕтрити, якѕ надходять у кров ѕ переводять двовалентне залѕзо кровѕ у тривалентне. етгемоглобѕн, на вѕдмѕну вѕд оксигемоглобѕну, не функцѕонує у зворотному напрямѕ як переносник кисню, що погѕршує функцѕю кровѕ. Це спостерѕгається, якщо вмѕст нѕтратѕв у кормѕ перевищує 300 – 500 мг/кг. евне значення має ѕ кѕлькѕсть корму. Чим бѕльше в ньому нѕтратѕв, тим цього корму тваринам треба давати менше. мѕст нѕтратѕв у кормах може перевищувати не бѕльше 0,1 – 0,4 % З ѕз розрахунку на суху масу (за . . лєшковим, 1987). ѕльше нѕтратѕв у злакових, менше — у бобових культурах. агато нѕтратѕв може нагромаджуватись у грястицѕ, кострицѕ тростиннѕй ѕ лучнѕй, листках бурякѕв, у лободѕ та ѕн. Якщо корм мѕстить багато нѕтратѕв, його треба давати разом з ѕншим, у якому іх мало (силосѕ кукурудзѕ молочно-восковоі стиглостѕ). Згѕдно з чинними в Украінѕ нормативами, допустимими нормами нѕтратѕв у кормах є такѕ, мг/кг корму: грубѕ корми — 500, силос ѕ сѕнаж — 300, зеленѕ корми — 200, зернофураж — 300, трав’яне борошно — 800. Тепер дещо переглянуто цѕ нормативи вмѕсту нѕтратѕв у бѕк збѕльшення — у зеленѕй масѕ до 300, у сѕнѕ — до 1000, силосѕ й сѕнажѕ — до 500, у трав’яному борошнѕ — до 2 тис., листѕ кормових бурякѕв — до 1500, у комбѕкормах для Х — до 500. естача деяких макро- ѕ мѕкроелементѕв (кальцѕю, магнѕю, цинку, марганцю), порушення спѕввѕдношення іх у рослинах створює загрозу для здоров’я тварин, може спричинити трав’яну тетанѕю (гѕпомагнеземѕю) при згодовуваннѕ свѕжих рослин. Згодовування травостою люцерни, конюшини, особливо при випасаннѕ худоби вранцѕ на росянистих травостоях, може призвести до тимпанѕі. лѕтературѕ є вѕдомостѕ про те, що причиною тимпанѕі є пѕдвищений вмѕст у бобових специфѕчного бѕлка, якого в люцернѕ 4 – 5 %, а в еспарцетѕ, лядвенцѕ та злакових травах — не бѕльш як 1 %. Фактори, які поліпшують якість і поідання кормів. Це правильна експлуатацѕя пасовища, яка дає змогу зменшити вмѕст нѕтратѕв у травѕ, полѕпшує поідання іі тваринами. Додержання правильного спѕввѕдношення елементѕв живлення при удобреннѕ рѕзко знижує вмѕст у кормах нѕтратѕв, алкалоідѕв, глюкозидѕв. елике значення має ѕ добѕр сортѕв априклад, сорт буркуну ней мѕстить мало кумарину. скѕльки у разѕ перевантаження пасовищ тваринами на них збѕльшується кѕлькѕсть екскрементѕв, при вѕдростаннѕ трави в нѕй накопичуються нѕтрати. Саме тому не слѕд перевантажувати пасовища. ажливо додержувати технологѕі заготѕвлѕ ѕ приготування кормѕв. априклад, при заготѕвлѕ силосу з кукурудзи в молочно-воско45

а

и аІ

вѕй ѕ восковѕй стиглостѕ добре подрѕбнена ѕ утрамбована маса може зберѕгатися протягом тривалого перѕоду без ѕстотного погѕршення іі якостѕ ѕ поідання. елике значення має своєчаснѕсть збирання кормових культур. Зокрема, оптимальнѕ строки скошування злакових ѕ бобових трав (у фазах бутонѕзацѕі, виколошування, викидання волотей) дають змогу оптимѕзувати вмѕст алкалоідѕв, флавоноідѕв та ѕнших сполук у кормах. ажливим фактором є правильне поєднання рослин в агрофѕтоценозах, яке забезпечує темп росту ѕ оптимальнѕ умови вегетацѕі кожного компонента. Тому потрѕбен оперативний контроль за якѕстю зеленоі маси в перѕод вегетацѕі пѕд час збирання, заготѕвлѕ ѕ зберѕгання, що дасть змогу своєчасно виявляти як позитивнѕ, так ѕ негативнѕ моменти в технологѕі виробництва кормѕв у господарствѕ. Для оцѕнки якостѕ кормѕв у полѕ та пѕд час заготѕвлѕ ѕ зберѕгання вѕдбирають проби на аналѕз. Якѕсть кормѕв оцѕнюють у балах ѕ класах вѕдповѕдно до дѕючих стандартѕв.

3. П

П В М В

І С І

Ь

І ЗА

І

В ІВ І

І

Щ ВА МІВ

Крѕм загальноприйнятих методѕв облѕку ефективностѕ технологѕй вирощування кормових культур ѕ заготѕвлѕ кормѕв за грошовими ѕ трудовими витратами застосовують оцѕнку іх за сукупною енергѕєю, затраченою на виробництво корму, або за акумульованою у ньому, а також у тваринницькѕй продукцѕі. итрати енергѕі на вирощування культури, заготѕвлю кормѕв аналогѕчно акумуляцѕі іі врожаєм зеленоі маси, зерна або коренеплодѕв прийнято визначати у джоулях. итрати ѕ виробництво енергѕі у сѕльському господарствѕ залежно вѕд масштабѕв розраховують у кѕлоджоулях (кДж) = джоуль •103; мегажоулях ( Дж) = джоуль • 106; гѕгаджоулях ( Дж) = джоуль •109; тераджоулях (ТДж) = джоуль • 1012. тже, можна порѕвнювати енерговитрати на вирощування культури ѕз вмѕстом енергѕі у зѕбраному врожаі, кормѕ ѕ у тваринницькѕй продукцѕі, тобто об’єднати єдиним показником розрѕзненѕ поняття в системѕ технологѕя вирощування культури — урожай — корм — тваринницька продукцѕя. итрати сукупноі енергѕі на вирощування культури звичайно у 6 – 12 разѕв меншѕ, нѕж вмѕст іі в урожаі. роте може бути ѕ так, що вони не набагато вѕдрѕзняються вѕд вмѕсту іі у кормѕ. априклад, при заготѕвлѕ трав’яного борошна, брикетѕв ѕ гранул у зв’язку з ве46

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ликими витратами пального й електроенергѕі на сушѕння у кормѕ нерѕдко енергѕі менше, нѕж витрачено на вирощування ѕ збирання, перевезення, додаткове подрѕбнення, сушѕння культури. Такий корм буде якѕсним, але дуже дорогим. иробництво його в господарствѕ у великих кѕлькостях за ѕснуючоі технологѕі може бути невигѕдним. оки що здѕйснюються величезнѕ витрати енергѕі при заготѕвлѕ сѕна — до 50 % енергѕі, яку мѕстить зелена маса, силосу — до 40 %. Сучаснѕ технологѕі вирощування кормових культур, особливо таких як кукурудза, коренеплоди та ѕн., ще дуже недосконалѕ, зокрема пов’язанѕ з великими витратами енергѕі на пальне. До невиправданих витрат загальноі енергѕі призводить застосування пестицидѕв ѕ гербѕцидѕв. Так, аналѕз структури витрат енергѕі на вирощування соняшнику, коренеплодѕв, зернофуражних культур свѕдчить про те, що на пестициди (гербѕциди, фунгѕциди й ѕнсектициди), ретарданти, дефолѕанти ѕ дисиканти витрачають до 20 %, на пальне — 25 – 30, на добрива — 30 – 40 % сукупноі енергѕі. априклад, застосування 1 кг дорогих ѕмпортних гербѕцидѕв за сукупною енергѕєю можна порѕвняти з 2 – 3-разовим мѕжрядним обробѕтком 1 га посѕвѕв кукурудзи чи коренеплодѕв або 6 – 8-разовим боронуванням 1 га. роте на 1 га нерѕдко вносять стѕльки гербѕцидѕв, що це вѕдповѕдає бѕльш як 10-разовому мѕжрядному обробѕтку ѕ в 3 – 4 рази бѕльшѕй кѕлькостѕ боронувань. Тому надмѕрна хѕмѕзацѕя процесѕв вирощування кормових культур призводить до досить значного збѕльшення витрат сукупноі енергѕі, погѕршує якѕсть кормѕв. ажливо зменшити не тѕльки енерговитрати на 1 га посѕву, а й витрати сукупноі енергѕі на одиницю продукцѕі, що значною мѕрою залежить вѕд урожайностѕ культури айменшѕ енерговитрати при вирощуваннѕ кормових трав, найбѕльшѕ — зернобобових ѕ кормових бурякѕв (табл. 4). агато затрачається енергѕі на перевезення кормѕв там, де неправильно розмѕщують кормовѕ культури в сѕвозмѕнах. нергозберѕгаючѕ технологѕі вирощування кормових культур неможливѕ при значному вѕддаленнѕ площ вирощування кормових культур вѕд мѕсць утримання худоби ѕ пунктѕв приготування кормѕв, оскѕльки транспортнѕ витрати нерѕдко перевищують прямѕ на вирощування культури. Так, перевезення 1 т зеленоі маси жита на вѕдстань 15 км агрегатом ТЗ-80 + ТС-4 коштує приблизно 8 грн, а витрати на вирощування — 8 – 10 грн (у цѕнах 2000 р.). Слѕд не тѕльки вигѕдно виробляти корми — з мѕнѕмальними витратами сукупноі енергѕі, а й використовувати іх ѕз найбѕльшою ефективнѕстю, тобто треба полѕпшити конверсѕю корму (вѕд лат. соnversio — перетворення, у бѕологѕі бѕоконверсѕя). априклад, концентрованѕ корми найбѕльш ефективнѕ у птахѕвництвѕ, де коефѕцѕєн47

а

и аІ

ти бѕоконверсѕі зернофуражу дуже високѕ. Так, за збалансованоі годѕвлѕ з 1 т комбѕкорму можна мати 300 – 350 кг м’яса бройлерѕв, а свинини 170 – 200 кг. Тому невипадково у СШ 35 – 40 % м’ясного балансу становить м’ясо птицѕ, а в нашѕй краінѕ (станом на 2000 р.) — лише 17 – 18 %. скѕльки у нашѕй краінѕ значно меншѕ ресурси зерна, треба нарощувати бройлерне виробництво птицѕ. Для цього поряд з такими культурами, як кукурудза, ячмѕнь, горох, соя, бѕльшоі уваги заслуговує тритикале, яке мѕстить 16 – 17 % бѕлка, у якому пѕдвищена кѕлькѕсть лѕзину. Таблиця 4. Орієнтовні витрати сукупноі енергіі при вирощуванні різних кормових культур у ісостепу Урожайнѕсть Культура

Кукурудза на зерно а силос а зелений корм Ячмѕнь юцерна (зелена маса) Суданська трава (зелена маса) зиме жито на корм орох Кормовѕ буряки

ц/га

корм. од., ц/га

80 500 600 40 450 450 300 30 600

107 140 104 48 90 90 60 36 184

рѕєнтовнѕ витрати енергѕі, Дж на 1 ц на 1 ц натура- кормона 1 га льноі вих продук- одиниць цѕі 30 000 375 280 22 000 44 157 16 000 27 153 16 200 405 371 14 000 31 155 12 000 26 133 11 000 37 183 14 300 477 397 36 000 26 196

Досить енергоємним є м’ясо яловичини. а 1 кг м’яса через погану збалансованѕсть рацѕону за протеіном ѕ амѕнокислотами витрачають 8 – 9, а то й 10 – 11 корм. од. азом з тим не можна забувати, що на виробництво 1 кг зернофуражу, в свою чергу, треба у 2 – 3 рази бѕльше сукупноі енергѕі, нѕж на 1 корм. од. трави. Тому, незважаючи на екстенсивнѕсть виробництва яловичини порѕвняно ѕз свининою ѕ м’ясом бройлерѕв, виробництво іі також може бути економѕчно вигѕдним. айбѕльш ефективно було б використовувати продукцѕю рослинництва для промисловоі переробки ѕ одержувати кѕнцеву продукцѕю — аналоги тваринницькоі продукцѕі, яку в багатьох краінах вже мають, виробляючи штучно м’ясо ѕ молоко ѕз соі та ѕншоі сировини. Крѕм того, залишається велика кѕлькѕсть продукцѕі, яка за енергетичним еквѕвалентом майже дорѕвнює кѕнцевѕй — зерновѕй. Як зазначав у свѕй час . . ѕльямс, було б недоцѕльно використовувати цю масу органѕки на добриво, оскѕльки можна мати додаткову про48

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

дукцѕю тваринництва й органѕчне добриво. айбѕльш ефективно утилѕзують побѕчну продукцѕю жуйнѕ, зокрема велика рогата худоба, вѕвцѕ, кози. азом з тим майбутнє, можливо, належить бѕльш простим органѕзмам. априклад, конверсѕя зернофуражу при вирощуваннѕ риби значно вища, нѕж при одержаннѕ м’яса птицѕ ѕ тим бѕльше свинини, а за фѕзѕологѕчним значенням багато видѕв риби перевершують яловичину ѕ свинину. днак це завдання, очевидно, бѕльш вѕддаленого майбутнього. Слѕд зазначити, що у деяких краінах, наприклад у СШ , збѕльшилось виробництво ѕ споживання рибних продуктѕв ѕ зменшилось споживання м’яса. У перспективѕ, мабуть, кормова площа буде значною мѕрою джерелом зернофуражу ѕ трав’яних концентратѕв для ѕнтенсивноі вѕдгодѕвлѕ риби у ставках, водоймах ѕ великих акварѕумах. поки що треба збѕльшувати коефѕцѕєнт бѕоконверсѕі кормѕв ѕ зернофуражу, ефективно утилѕзувати побѕчну продукцѕю рослинництва.

4. П

Ь

АМ ВА

В

А

С І

М В

Загальні положення. Технологѕчний процес вирощування кормових культур постѕйно вдосконалюється, стає бѕльш рацѕональним. о сутѕ, це означає оптимѕзацѕю умов вирощування врожаю. роте й досѕ це здѕйснюється переважно без урахування взаємодѕі ѕ оптимального спѕввѕдношення основних факторѕв одержання врожаю, що призводить до значних витрат матерѕальних, грошових ѕ трудових ресурсѕв на одиницю продукцѕі. рограмування врожайностѕ — це якѕсно вищий етап розробки технологѕй вирощування польових культур. оно означає одержання дѕйсно можливоі врожайностѕ сѕльськогосподарськоі культури заданоі якостѕ на основѕ складання науково обґрунтованоі оптимальноі програми з урахуванням ґрунтово-клѕматичних ѕ органѕзацѕйно-господарських умов. итання програмування розглядається у вѕдповѕдних навчальних посѕбниках, де акумульовано ѕ новѕ досягнення оптимѕзацѕі прийомѕв вирощування сѕльськогосподарських культур. Термѕни «програмування», «прогнозування», «планування» часто ототожнюють, хоч це рѕзнѕ поняття. Програмування — це розробка комплексу заходѕв, своєчасне та якѕсне виконання яких забезпечує задану врожайнѕсть на основѕ програми вирощування врожаю з урахуванням ґрунтово-клѕматичних умов, рѕвня оснащення господарства найновѕшою технѕкою, ор49

а

и аІ

ганѕзацѕйно-господарських та економѕчних умов, загального рѕвня землеробства в господарствѕ. Прогнозування означає науково обґрунтоване передбачення продуктивностѕ польових культур на ряд рокѕв або велику перспективу. ри цьому використовують кореляцѕйно-регресивний аналѕз, що враховує досягнуту середню врожайнѕсть, середнѕй щорѕчний прирѕст урожаю, фактор часу. Для прогнозування врожайностѕ пропонується ряд рѕвнянь. дне з них, яке вѕдображує взаємозв’язок мѕж урожаєм культури, якѕстю землѕ, кѕлькѕстю добрив ѕ забезпеченѕстю основними фондами виробництва, має такий вигляд: y = a + b1 x1 + b2 x 2 + b3 x 3 ,

де а — вѕльний член рѕвняння, b1, b2, b3 — коефѕцѕєнти регресѕі, якѕ показують ефективнѕсть вѕдповѕдного ресурсу, х1 — якѕсть землѕ, балѕв; х2 — кѕлькѕсть внесених добрив, кг/га; х3 — забезпеченѕсть основними фондами, грн/га. Планування врожаів, на вѕдмѕну вѕд прогнозування, здѕйснюється вѕд досягнутого рѕвня з використанням показникѕв зростання (в %). роте така практика не забезпечує всебѕчного облѕку факторѕв формування врожаю ѕ оцѕнки потенцѕйноі продуктивностѕ посѕвѕв. аксимальний врожай слѕд встановлювати, порѕвнюючи причини вѕдмѕнностей мѕж фактичним урожаєм (Уф), дѕйсно можливим (Удм) ѕ потенцѕйним (Уп). Послідовність програмування врожайності сільськогосподарських культур. ѕд час програмування передбачається така послѕдовнѕсть розрахункѕв ѕ здѕйснення заходѕв: Š визначення рѕвня врожайностѕ теоретично можливоі, максимальноі, високоі для даноі культури з урахуванням сорту (гѕбриду); Š розробка моделѕ (математичноі або описовоі) продукцѕйного процесу. У найпростѕшому виглядѕ це графѕк формування вегетативноі маси агроценозу; Š розробка мѕнѕмалѕзованого агрокомплексу (мѕнѕмалѕзований набѕр прийомѕв вирощування) культури; Š оптимѕзацѕя прийомѕв вирощування культур. Š розробка оптимального варѕанта технологѕчноі схеми вирощування культури. Для цього використовують ѕнформацѕю, закладену в комп’ютер. водять вихѕднѕ данѕ конкретних умов по кожному прийому ѕ одержують ѕнформацѕю стосовно оптимального варѕанта його виконання в даних умовах. рограму для комп’ютера складають на основѕ даних найближчих дослѕдних станцѕй, ѕнститутѕв, передових господарств; 50

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Š розробка програми корекцѕі процесѕв формування врожаю, якщо умови вегетацѕйного перѕоду не повнѕстю збѕгаються з передбаченими при складаннѕ моделѕ продукцѕйного процесу; Š розробка оптимального варѕанта технологѕчноі карти одержання програмованого врожаю; Š енергетичний ѕ економѕчний аналѕз варѕанта одержання програмованого врожаю. Основні фактори вирощування програмованого врожаю. основѕ програмування ѕ забезпечення одержання дѕйсно можливого високого врожаю є ретельний облѕк основних факторѕв життя рослин — сонячноі радѕацѕі, тепла, дебѕту вологи речовини. Слѕд також враховувати повѕтряний режим ґрунту ѕ надземного шару повѕтря, реакцѕю ґрунтового розчину, структуру, гранулометричний склад ѕ об’ємну масу ґрунту, локальнѕ фактори (засмѕченѕсть поля, рельєф мѕсцевостѕ, експозицѕя дѕлянки, рѕвень залягання ґрунтових вод, загальний рѕвень окультуреностѕ ґрунту, наявнѕсть шкѕдникѕв, збудникѕв хвороб ѕ насѕння бур’янѕв у ґрунтѕ). Урахування загального рѕвня землеробства, органѕзацѕйно-господарських та економѕчних можливостей господарства може бути вирѕшальною умовою. Фотосинтез — це основне джерело формування бѕомаси рослин. ѕн забезпечує енергѕєю всѕ процеси росту, обмѕну речовин. Сонячна радѕацѕя забезпечує, крѕм того, тепловий ѕ водний баланс у всѕй бѕосферѕ. езначну кѕлькѕсть сонячноі радѕацѕі використовують рослини. Це так звана фотосинтетична активна радѕацѕя (Ф ), іі використання, як показав К. . Тѕмѕрязєв, ѕ визначає межу продуктивностѕ у рослинництвѕ. Сонячне свѕтло з довжиною хвиль 380 – 750 нм (нанометрѕв) — це видиме свѕтло. У межах 400 – 700 нм воно поглинається хлорофѕлом рослин у присутностѕ каротиноідѕв. Щодо всѕєі кѕлькостѕ сонячноі радѕацѕі Ф становить приблизно 10 %. У рѕзних регѕонах кѕлькѕсть Ф становить вѕд 4,19 – 6,28 млрд кДж/га у пѕвнѕчних районах нечорноземноі зони до 33,4 – 41,8 у Середнѕй зѕі. Культурнѕ рослини використовують 1 – 3 % Ф , природнѕ фѕтоценози — близько 0,2 – 0,6 %, проте й при цьому на землѕ формується 80 млрд т бѕомаси. а частку фотосинтезу припадає 90 – 95 % всѕєі органѕчноі речовини. Сонячнѕ променѕ видимого спектра по-рѕзному впливають на фотосинтез, мають неоднакову енергѕю (найбѕльша в ультрафѕолетовому промѕннѕ). они можуть руйнувати ковалентнѕ зв’язки в органѕзмѕ, маючи стерилѕзувальну, мутагенну ѕ бактерицидну дѕю. се це важливо враховувати при вирощуваннѕ сѕльськогосподарських культур ѕ в селекцѕйному процесѕ. елике значення для фотосинтезу ѕ кореневого живлення має тепловий режим рослин. отреба в сумарнѕй середньодобовѕй тем51

а

и аІ

пературѕ рѕзних за тривалѕстю вегетацѕйного перѕоду ѕ бѕологѕчними особливостями сѕльськогосподарських культур становить вѕд 2000 – 2500 до 3000 – 4000 °С. Водний режим для рослин має бути оптимальним. ологѕсть зв’язних суглинкових ґрунтѕв — чорноземѕв, сѕрих лѕсових суглинкѕв повинна становити 22 – 24 %. а легких пѕщаних ґрунтах вона може бути ѕ дещо меншою, оскѕльки водоутримувальна здатнѕсть іх нижча ѕ вмѕст продуктивноі вологи при цьому не менший, нѕж на суглинкових. рактично 90 % вологи у посѕвѕ витрачається на транспѕрацѕю та фѕзичне випаровування з поверхнѕ ґрунту ѕ лише 3 – 4 % — на фотосинтез (утворення органѕчноі речовини). Повітряний режим над посівами і в ґрунті. овѕтря мѕстить 21 % кисню, 0,2 – 0,43 % вуглекислоти ѕ близько 78 % азоту. приземному шарѕ повѕтря ѕ ґрунтовому повѕтрѕ концентрацѕя вуглекислоти вища ѕ може сягати 1,2 – 1,4 %. Цьому сприяють органѕчнѕ добрива — гнѕй, заорана зелена маса сидератѕв, а також мѕнеральнѕ добрива. Поживний режим ґрунту. У ґрунтѕ має бути оптимальна кѕлькѕсть поживних речовин для конкретноі культури. акро- ѕ мѕкроелементи (азот, фосфор, калѕй, кальцѕй, магнѕй, залѕзо, марганець, цинк, молѕбден, мѕдь, бор та ѕн.) рослини вбирають ѕз ґрунту. З атмосфери вони поглинають вуглекислоту ѕ частину азоту (разом з опадами та амѕаком, що надходить у повѕтря з ґрунту). Для задоволення потреб рослин у поживних речовинах потрѕбнѕ вѕдомостѕ про наявнѕсть іх у ґрунтѕ, а також про кѕлькѕсть елементѕв живлення, якѕ виносяться з урожаєм. За цими даними визначають потребу в елементах живлення, якѕ треба внести з добривами. ри цьому слѕд ураховувати коефѕцѕєнти використання поживних речовин рослинами з ґрунту ѕ добрив. Для визначення можливоі врожайностѕ у певних ґрунтовоклѕматичних умовах використовують загальновѕдомѕ формули ѕ рѕвняння, якѕ дають змогу спрощено визначити можливу урожайнѕсть сухоі маси культури за надходженням Ф , ресурсами зволоження, бѕофѕзичним методом визначення виходу сухоі бѕомаси. сѕ цѕ питання досить повно висвѕтленѕ у спецѕальних навчальних посѕбниках ѕ довѕдниках. оделювання урожайності за рівняннями множинноі регресіі. Існують бѕльш складнѕ, але менш вѕдомѕ методи моделювання врожайностѕ кормових, зернокормових культур ѕз застосуванням рѕвнянь множинноі регресѕі. Для цього використовують крѕм ресурсѕв Ф ѕ тепла також нормованѕ функцѕі оптимальностѕ таких факторѕв, як зволоження, вѕк травостою (для багаторѕчних трав), вмѕст азоту, фосфору ѕ калѕю у ґрунтѕ ѕ добривах, кислотнѕсть ґрунту, оку52

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

льтуренѕсть іі, засмѕченѕсть посѕвѕв, забезпеченѕсть технѕкою ѕ трудовими ресурсами, фази вегетацѕі рослин до збирання та ѕн., включаючи в разѕ потреби навѕть показник господарського виходу корму, що залежить вѕд технологѕі збирання. озрахунки виконують на . Так, комплексна виробнича модель врожайностѕ багатоукѕсних бобових ѕ злакових трав, кукурудзи на силос, коренеплодѕв у формѕ складових потенцѕйного врожаю, що забезпечується ресурсами Ф , тепла ѕ нормованих функцѕй оптимальностѕ умов зволоження, мѕнерального живлення та ѕнших факторѕв може бути таким рѕвнянням множинноі регресѕі: У = (У Qt К е К т К NPK К pH К ок.ґ К г К з.п К в К у )Вi К с ,

де У — врожайнѕсть, ц/га сухоі речовини для трав з усѕх укосѕв, ѕнших кормових культур; УQt — максимальна потенцѕйна врожайнѕсть, що забезпечується ресурсами Ф ѕ тепла при оптимальних умовах ѕнших факторѕв, ц/га, Ке — Кс — нормованѕ функцѕі оптимальностѕ факторѕв: Ке — зволоження; Кт — вѕк травостою для багаторѕчних трав, КN K — вмѕст азоту (N), фосфору ( ), калѕю (K) у ґрунтѕ ѕ добривах; Кр — кислотнѕсть ґрунту; Кок.ґ — окультуренѕсть ґрунту; Кг — густота стояння рослин; Кз.п — засмѕченѕсть посѕвѕв бур’янами; Кв — ступѕнь вилягання травостою; Ку — фаза розвитку рослин, якоі вони досягають до збирання; Кс — забезпеченѕсть технѕкою ѕ трудовими ресурсами; Ві — показник виходу готового корму, що залежить вѕд застосовуваноі технологѕі збирання, консервування ѕ зберѕгання кормѕв. Індекси означають: Q — надходження Ф за перѕод вегетацѕі, Дж/га; t — середньодобова температура повѕтря за перѕод вегетацѕі, °С; е — вологозабезпеченѕсть, %; т — вѕк травостою багаторѕчних трав (рѕк використання); N K — вмѕст азоту, фосфору ѕ калѕю у ґрунтѕ ѕ добривах; у — кодування позначення фази розвитку у перѕод збирання (1 — повна стиглѕсть, 2 — молочно-воскова, 2,5 — молочна, 2,8 — повне цвѕтѕння, 3 — початок цвѕтѕння, 3,5 — повне колосѕння, 4 — початок колосѕння (бутонѕзацѕя), 5 — початок стеблування, 6 — кущѕння); г — густота стояння рослин; р — показник кислотностѕ ґрунту (р KСl); ок.ґ — показник окультуреностѕ ґрунту; з.п — показник засмѕченостѕ посѕвѕв; в — показник вилягання травостою; с — показник вѕдносноі забезпеченостѕ технѕкою, трудовими ресурсами; і — при коефѕцѕєнтѕ Ві — номер технологѕі збирання ѕ консервування. Слѕд зазначити, що ця модель урожайностѕ ґрунтується на врахуваннѕ реальних факторѕв за принципом лѕмѕтування іх, на балансо53

а

и аІ

востѕ нормативних розрахункѕв ѕ повнѕстю вѕдповѕдає закону мѕнѕмуму, тобто врожай визначається фактором, що перебуває в мѕнѕмумѕ. ри цьому беруть не абсолютне значення фактора, а його вѕдношення до оптимального рѕвня, необхѕдного для одержання дѕйсно можливого врожаю. изначати модель урожайностѕ за цим рѕвнянням можна ѕ на перспективу з урахуванням удосконалення технологѕй вирощування кормових культур введенням кращих показникѕв нормованих функцѕй оптимальностѕ факторѕв, якѕ можна дѕстати з часом завдяки, наприклад, боротьбѕ ѕз засмѕченѕстю ґрунту, зниженню його кислотностѕ, полѕпшенню окультуреностѕ, введенню сортѕв ѕ гѕбридѕв кормових рослин, що не вилягають ѕ не уражуються хворобами ѕ шкѕдниками, кращим удобренням та ѕн. Таким способом можна моделювати урожайнѕсть кормових ѕ зернокормових культур ѕ сѕвозмѕн на перспективу. Значення функцѕі оптимальностѕ чистоти посѕвѕв зернових ѕ просапних культур, урожайнѕсть яких особливо залежить вѕд цього фактора, подано у табл. 5. Таблиця 5. Значення функціі оптимальності чистоти посівів зернових і просапних культур (Кз.п) від бур’янів (за .С. бразцовим та ѕн., 1987) Коефѕцѕєнт Кз.п

чистѕ посѕви (1) 1,0

Засмѕченѕсть посѕвѕв, бали середня (2) сильна (3) 0,80 0,70

масова (4) 0,55

изначення рівня програмування врожайності кормових і зернокормових культур. Для цього використовують рѕвняння з урахуванням Ф , ресурсѕв зволоження, сумарного водоспоживання, бѕоклѕматичного потенцѕалу (див. Зѕнченко .І., Салатенко . ., ѕлоножко . . ослинництво, 2003). Урожайнѕсть лѕтнѕх промѕжних культур можна визначити за рѕвняннями регресѕі, виведеними автором. априклад, урожайнѕсть пѕсляукѕсних культур у ѕсостепу визначають за рѕвнянням у = 8,66 + 1,10х, у = 14,09 + 0,776х; пѕсляжнивних посѕвѕв ѕ отав пѕдсѕвних культур — за рѕвнянням параболи першого ступеня у = 8,84 + 0,886х або третього ступеня у = 61,3 – 0,170х + 0,00188х2 + + 0,997х3•10–5, де у — урожайнѕсть ц/га, х — середня багаторѕчна кѕлькѕсть опадѕв у перѕод вегетацѕі, мм; 8,66 ѕ 1,10 та ѕншѕ параметри — коефѕцѕєнти рѕвнянь. Оптимізація умов вирощування кормових і зернокормових культур є власне основною частиною всього процесу. Спочат54

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ку вибирають найбѕльш придатний для певних конкретних умов поля сорт або гѕбрид культури. а основѕ попереднѕх рѕзних варѕантѕв експериментальних дослѕджень, закладених у комп’ютер, визначають оптимальне кѕлькѕсне ѕ просторове розмѕщення рослин (спосѕб ѕ густота посѕву), оптимальний строк сѕвби, глибину загортання та ѕншѕ непрямѕ ѕ прямѕ прийоми, що дають змогу забезпечити умови вегетацѕі культури вѕдповѕдно до моделѕ продукцѕйного процесу. елике значення має оптимѕзацѕя умов живлення, для чого правильно розраховують норму внесення добрив, визначають оптимальний варѕант густоти посѕву, який повинен забезпечити необхѕдну структуру врожаю (спѕввѕдношення стебел, листя, качанѕв чи стебел, зерна ѕ соломи, бульб ѕ бадилля тощо). ажливу роль вѕдѕграє оптимѕзацѕя умов зволоження. У разѕ потреби розраховують поливний режим. одних випадках вѕн є основою одержання врожаю (у пѕвденному Степу) або додатковим фактором оптимѕзацѕі режиму вологостѕ ґрунту. ри вирощуваннѕ кормосумѕшей враховують бѕологѕчнѕ особливостѕ кожного компонента, доцѕльнѕсть іх поєднання в агрофѕтоценозѕ, оскѕльки це важливий фактор продуктивностѕ посѕву. У кожному конкретному випадку треба ретельно добирати комплекс заходѕв забезпечення оптимальних умов вегетацѕі, а також передбачати комплекс прийомѕв іх корекцѕі. одних випадках це може бути додатковий мѕжрядний обробѕток або боронування посѕву, полив, удобрення у виглядѕ пѕдживлення, полѕпшення умов запилення на насѕнних дѕлянках люцерни, конюшини та ѕн. елике значення має боротьба ѕз шкѕдниками, хворобами рослин. Якщо сорт у певних конкретних умовах бѕльше уражується шкѕдниками ѕ хворобами, нѕж передбачалося, вживають додаткових заходѕв щодо боротьби з ними. Кѕнцевим етапом програмування є складання технологѕчноі схеми ѕ на цѕй основѕ — технологѕчноі карти вирощування кормовоі ѕ зернокормовоі культури. ажливо при цьому передбачити поєднання технологѕчних прийомѕв, наприклад, здѕйснювати кѕлька агротехнѕчних заходѕв за один прохѕд агрегату — передпосѕвну культивацѕю, внесення добрив, сѕвбу, коткування ѕ боронування пѕсля сѕвби. се це сприятиме економѕі енергѕі та пѕдвищуватиме енергетичну та економѕчну ефективнѕсть вирощування культури. Загальну послѕдовнѕсть програмування врожайностѕ кормових культур подано в табл. 6.

55

а

и аІ Таблиця 6. Послідовність операцій при прогнозуванні і програмуванні врожайності (з використанням даних .С. бразцова та ѕн., 1987)

№ 1

перацѕя

ерѕодичнѕсть визначення

изначення потенцѕйноі дин раз за 4 – 5 врожайностѕ культур, що рокѕв для агроклѕзабезпечується ресурса- матичноі зони, рами клѕмату йону ѕ при впровадженнѕ нових сортѕв

икористовувана ѕнформацѕя Штатна агрометеорологѕчна ѕнформацѕя (багаторѕчнѕ данѕ)

2

изначення потенцѕйноі врожайностѕ культур, що забезпечується родючѕстю ґрунту ѕ ресурсами добрив

Щорѕчно для господарства, вѕддѕлку, сѕвозмѕни, поля, дѕлянки

Картограма полѕв, ресурси органѕчних ѕ мѕнеральних добрив, забезпеченѕсть технѕкою, робочою силою

3

изначення потенцѕйноі продуктивностѕ сѕвозмѕн залежно вѕд структури посѕвних площ ѕ розподѕлу добрив по полях ѕ культурах

дин раз за 2 – 3 роки для кожного господарства, вѕддѕлку, бригади, ланки ѕ за суттєвих змѕн фондѕв добрив

озрахунок продуктивностѕ сѕвозмѕн з використанням агроклѕматичноі, агрохѕмѕчноі ѕнформацѕі з урахуванням потреб тваринництва у кормах

4

ибѕр оптимальноі структури посѕвних площ, коригування сѕвозмѕн

Те саме

Те саме

5

ланування врожайнос- Щороку для кожного тѕ окремих культур ѕз поля, дѕлянки заданою вѕрогѕднѕстю одержання іі

Данѕ з визначення потенцѕйноі врожайностѕ за ресурсами клѕмату, родючостѕ ґрунту, добрив з урахуванням технѕчного оснащення ѕ забезпеченостѕ робочою силою

6

изначення оптимального рѕвня факторѕв на одержання запланованого врожаю; розробка технологѕй одержання запланованого врожаю

Картограми полѕв, характеристика сортѕв, строки надходження добрив

7

перативне управлѕння технологѕчним процесом (коригування строкѕв ѕ способѕв сѕвби, догляду збирання вѕдповѕдно до погодних умов)

Те саме

У динамѕцѕ, через кожнѕ 5 – 10 днѕв

оточна ѕнформацѕя: метеоданѕ, данѕ про стан посѕвѕв, поширення хвороб, шкѕдникѕв

р и м ѕ т к а. рогнозування ѕ програмування здѕйснюють зональнѕ ѕнститути та дослѕднѕ станцѕі разом ѕз фахѕвцями господарств.

56

За а ь і е

5. 5.1. П

М ВА П М В я яп

е и

ЩА — С ВА м в п

і пи а

я

м ви

и

ва

ВА щ

равильно органѕзована, з урахуванням конкретних ґрунтовоклѕматичних умов ѕ спецѕалѕзацѕі господарства кормова площа є гарантѕєю високопродуктивного тваринництва. сновна продукцѕя кормовиробництва — вегетативна маса кормових рослин, яку згодовують тваринам у свѕжому (зеленому) виглядѕ ѕ використовують для заготѕвлѕ кормѕв. Частка іі у загальнѕй потребѕ кормѕв у господарствѕ може становити залежно вѕд спецѕалѕзацѕі тваринництва вѕд 55 – 60 до 75 – 80 %. У широкому розумѕннѕ кормова база — це насамперед зелена кормова площа. дин з основоположникѕв кормовиробництва . . ѕльямс зазначав, що продуктивне тваринництво може бути органѕзоване тѕльки за наявностѕ в господарствѕ зеленоі кормовоі бази. Теоретично це положення визнають усѕ, а на практицѕ високоефективну кормову площу органѕзовано далеко не в усѕх господарствах. Складові кормовоі площі. Кормова площа включає посѕви кормових культур у кормових, польових, ґрунтозахисних ѕ лучнопасовищних сѕвозмѕнах, природнѕ кормовѕ угѕддя, культурнѕ пасовища ѕ сѕножатѕ. Так, у кожному вѕддѕлку колишнього держгоспу с. абанка (нинѕ Т Уманського району Черкаськоі областѕ) є польова ѕ кормова сѕвозмѕни, а також пасовища. У польових сѕвозмѕнах корми мають ѕз зайнятих парѕв, вирощують силоснѕ, пѕсляжнивнѕ культури, фуражне зерно. У кормових сѕвозмѕнах вирощують люцерну, кукурудзу, однорѕчнѕ трави, озимѕ промѕжнѕ, пѕсляукѕснѕ ѕ пѕдсѕвнѕ посѕви, коренеплоди. х використовують для годѕвлѕ у весняно-лѕтньо-осѕннѕй перѕод ѕ для заготѕвлѕ сѕна та сѕнажу. У господарствах з розвинутим виробництвом зерна, технѕчних культур, тваринництва пѕд кормову площу на польових землях вѕдводять 25 – 30 % рѕллѕ, у тваринницьких спецгоспах — 33 – 40 %. Це загалом вѕдповѕдає потребам тваринництва. У кормову площу не включають поля, з яких мають побѕчну продукцѕю на корм тваринам (солому, бадилля та ѕн.), хоч вони ѕ є значними додатковими джерелами кормѕв. З урахуванням посѕвѕв зернофуражних культур, як, наприклад, у СШ ѕ краінах Захѕдноі Європи, кормова площа може становити у структурѕ посѕвних площ 50 – 60 % ѕ навѕть бѕльше, якщо господарство спецѕалѕзується на тваринництвѕ ( . . абич, 1995, 1996). Значення кормовиробництва у господарствах нерѕдко ѕгнорується. ѕд кормовѕ культури вѕдводять 18 – 22 % рѕллѕ, внаслѕдок чого спостерѕгається зниження продуктивностѕ тварин, а отже, зменшен57

а

и аІ

ня кѕлькостѕ гною, що безпосередньо впливає на врожайнѕсть зернових ѕ технѕчних культур. Кормову площу подѕляють на лучну ѕ польову. Якщо перша бѕльш конкретна, то друга не завжди є чѕтко окресленою земельною площею. Часто посѕви кормових культур на польових землях розмѕщують на непридатних землях, на дѕлянках поза сѕвозмѕнами. Продуктивність кормовоі площі. Украінѕ цей показник поки що невисокий — 40 – 42 ц/га. озрахунки показують, що для того, щоб виробництво кормѕв було рентабельним, необхѕдно одержувати не менш як 50 – 55 корм. од. з гектара. Це цѕлком реальне завдання вже тепер, якщо врахувати, що багато господарств Украіни збирають по 60 – 70, 90 – 100 ѕ навѕть 100 – 120 ц корм.од./га (наприклад, Т « аяк» с. ѕщана Золотонѕського району Черкаськоі областѕ). Якщо до такоі продуктивностѕ кормовоі площѕ додати ефективне використання землѕ при вирощуваннѕ зернофуражних культур ѕ рацѕональне використання побѕчноі продукцѕі, то на 100 га рѕллѕ можна утримувати 35 – 50 дѕйних корѕв, 80 – 100 ѕ бѕльше умовних голѕв тварин. Це пѕдтверджується досвѕдом господарств з високою щѕльнѕстю тварин, що забезпечує одержання 400 – 600 ц м’яса або 1800 – 2500 ц молока на 100 га сѕльськогосподарських угѕдь. Якщо врахувати, що цѕ господарства ще продають зерно ѕ продукцѕю технѕчних культур, то можна переконано говорити про величезнѕ резерви виробництва продуктѕв тваринництва в Украінѕ. Крѕм того, висока щѕльнѕсть поголѕв’я високопродуктивноі худоби, як показує досвѕд багатьох господарств Украіни, ѕлорусѕ, осѕі, рибалтики, дає змогу збѕльшити норми внесення органѕчних добрив до 18 – 20 т/га, тобто пѕдвищити родючѕсть ґрунту ѕ на цѕй основѕ — виробництво зерна, технѕчних культур ѕ кормѕв, забезпечити повноцѕнну годѕвлю худоби, свиней ѕ птицѕ. ри створеннѕ високопродуктивноі кормовоі площѕ доводиться розв’язувати питання органѕзацѕйно-господарськѕ, економѕчнѕ, бѕологѕі ѕ технологѕі вирощування кормових культур, мелѕорацѕі, екологѕі, поточного — конвеєрного виробництва кормѕв, органѕзацѕі високопродуктивних кормових сѕвозмѕн, програмування врожаів кормових культур ѕ бѕоенергетичноі оцѕнки технологѕй вирощування іх.

5.2.

а і а і м в п

п щі

а

ь і ае

мі

і

ви

ри органѕзацѕі кормовоі площѕ важливо розмѕщувати іі безпосередньо поблизу мѕсць утримання худоби, пунктѕв виробництва ѕ зберѕгання кормѕв, скоротивши до мѕнѕмуму транспортнѕ витрати. ажливою є також наявнѕсть дорѕг. Уся ґрунтообробна, посѕвна ѕ зби58

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ральна технѕка має вѕдповѕдати розмѕрам полѕв ѕ пасовищ — чим бѕльша площа останнѕх, тим продуктивнѕше працюють агрегати. ри цьому слѕд уникати надмѕрного подѕлу дѕлянок на поля ѕ загони. априклад, при загальнѕй площѕ кормовоі сѕвозмѕни 150 – 300 га навряд чи доцѕльно дѕлити іі на 9 – 10 полѕв. Така сѕвозмѕна може мати 5 – 7, у крайньому разѕ — 8 полѕв. ѕльшѕсть кормовоі площѕ (40 – 60 %) слѕд вѕдводити пѕд багаторѕчнѕ трави, на пѕвднѕ — ѕз зрошенням, у районах достатнього зволоження — здебѕльшого без поливу. ажливий пѕдсумок органѕзацѕі кормовоі площѕ — мѕнѕмальнѕ трудовѕ ѕ грошовѕ витрати на одиницю продукцѕі. За досвѕдом кращих господарств, виробництво кормѕв має бути дешевшим, нѕж вирощування зернових ѕ технѕчних культур, не менш нѕж у 1,5 – 2 рази. дним ѕз завдань рацѕональноі органѕзацѕі кормовоі площѕ, як уже зазначалося, є наближення іі до мѕсць утримання тварин, до кормових угѕдь (пасовищ, сѕвозмѕн). аскѕльки це важливо, свѕдчать такѕ данѕ. ри перевезеннѕ 1 т зеленоі маси озимих, раннѕх ярих, багаторѕчних трав на вѕдстань 10 – 15 км транспортнѕ витрати дорѕвнюють ѕ навѕть перевищують вартѕсть прямих витрат на вирощування цих культур. У деяких господарствах ѕз загальних витрат на виробництво кормѕв витрати тѕльки на перевезення іх становлять 50 – 60, а в окремих випадках — 70 %. Це свѕдчить про повну вѕдсутнѕсть будь-яких органѕзацѕйних принципѕв при створеннѕ кормовоі площѕ. роте буває так, що важко обѕйтись без вирощування кормових культур на значних вѕдстанях вѕд ферм. деться про посѕви багаторѕчних ѕ однорѕчних трав на зайнятих парах, схилах, у ґрунтозахисних сѕвозмѕнах, на вѕддалених дрѕбноконтурних дѕлянках на олѕссѕ ѕ в гѕрських районах Карпат ѕ Криму. Крѕм того, багато однорѕчних трав мають велике значення як фактори родючостѕ ґрунту, фѕтосанѕтарного стану його у польових сѕвозмѕнах. У такому разѕ зелену масу посѕву максимальноі укѕсноі стиглостѕ доцѕльно використовувати на силос, сѕно й сѕнаж ѕ в жодному разѕ не використовувати на зелений корм, оскѕльки це зменшить продуктивнѕсть посѕву ѕ пѕдвищить собѕвартѕсть корму. ри збираннѕ на сѕно й сѕнаж вмѕст сухоі речовини у кормѕ збѕльшується до 45 – 80 %, що зменшує транспортнѕ витрати на 1 ц корм. од. у 2 – 4 рази. тже, вѕддаленѕ угѕддя й сѕвозмѕни мають бути насамперед джерелами сѕна й сѕнажу, трав’яних концентратѕв. азом з тим ѕз системи зеленого конвеєра слѕд виключати зайнятѕ пари, крѕм випадкѕв, коли поле зайнятого пару знаходиться безпосередньо близько вѕд ферми або пункту виробництва комбѕкормѕв, кормѕв штучного сушѕння. 59

а

и аІ

фективне кормовиробництво, що ґрунтується на високопродуктивнѕй зеленѕй кормовѕй площѕ, може використовувати значно менше фуражного зерна. Із зарубѕжноі практики, зокрема ѕдерландѕв, ѕмеччини, ѕ досвѕду багатьох господарств Украіни вѕдомо, що трав’яна сировина ѕ коренеплоди — важливий конкурент зернофуражу. За рацѕонального використання іх на фермах великоі рогатоі худоби можна значно зменшити витрати зерна ѕ пѕдвищити продуктивнѕсть тваринництва. Улѕтку якѕсний зелений корм, особливо пасовищний, за мѕнѕмальних витрат концкормѕв дає змогу одержувати за день до 22 – 25 л молока вѕд корови. оказовим у цьому є досвѕд Захѕдних областей Украіни. Так, практика господарств ощанського району ѕвненськоі, ѕнницького ѕ ершадського районѕв ѕнницькоі областѕ та ѕн. показує, що, використовуючи сприятливѕ умови зволоження, можна створювати високопродуктивнѕ культурнѕ пасовища, за рахунок яких одержувати по 60 ц/га ѕ бѕльше молока. Завдяки цьому у кѕлька разѕв зменшуються витрати концентратѕв на 1 ц молока. х використовують усього 6 – 8 кг, тодѕ як у багатьох господарствах, де погано органѕзовано кормову площу, — по 25 – 30 кг. У 80 – 90-х роках минулого столѕття ѕснувала практика, коли влѕтку коровам з надоєм 12 – 14 кг щодня давали 3 – 4 кг комбѕкормѕв. Це не виправдано ѕ неприпустимо, коли йдеться про рацѕональну органѕзацѕю кормовиробництва у господарствѕ. Тому всѕ ланки кормовоі площѕ слѕд ретельно аналѕзувати, враховуючи іх ефективнѕсть, бо тѕльки на цѕй основѕ можливе виробництво дешевих ѕ повноцѕнних кормѕв ѕ продукцѕі тваринництва. рактичною основою планування кормовоі бази господарства ѕ його кормовоі площѕ є науково обґрунтований баланс кормів, який складається з урахуванням кѕлькостѕ та видѕв вѕкових груп поголѕв’я, вѕдображує напрям тваринництва вѕдповѕдно до зональних особливостей мѕсця розташування господарства. У ньому порѕвнюються потреба у грубих, соковитих, зелених, концентрованих кормах, молоцѕ, молочних вѕдвѕйках ѕ рѕзних мѕнеральних добавках ѕз запланованим ѕ фактичним надходженням іх (табл. 7). У балансѕ кормѕв багатогалузевих господарств грубѕ корми становлять 12 – 14 %, соковитѕ 25 – 30, зеленѕ — до 35, концентрованѕ 25 – 30 %. У господарствах, що займаються вѕдгодѕвлею молодняку великоі рогатоі худоби ѕ на молочнотоварних фермах частку грубих, соковитих ѕ зелених кормѕв можна збѕльшувати вѕдповѕдно до 14 – 16, 35 – 37 ѕ 35 – 40 %. Інодѕ зеленѕ корми в кормовому балансѕ становлять всього 20 – 25 %. І причина тут не в недооцѕнюваннѕ іх значення. ерѕдко потребу в них розраховують за надоями молока, при цьому потреба в 60

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

зелених кормах виявляється заниженою. Тому на фермах середньоі продуктивностѕ потребу в них краще визначати на основѕ обороту стада — за поголѕв’ям. Таблиця 7. аланс кормів у держгоспі « аньківський» аньківського району Черкаськоі області (центральний ісостеп) (станом на 1998 р.) Корми рубѕ — всього у тому числѕ сѕно солома ѕ полова Сѕнаж Соковитѕ — всього у тому числѕ силос Коренеплоди ѕ баштаннѕ ом, брага та ѕн. Концентрованѕ Зеленѕ олоко ѕ молочнѕ вѕдвѕйки Усього З розрахунку на одну умовну голову

отреба у натурѕ

адходження

у корм. у натурѕ у корм. од. од.

5400

1758

5400

1758

1000 4400 2000 15 375 105 000 1200 5875 3250 13 900 1790 —

500 1258 640 2622 1992 168 470 3411 2486 360 11 277

1000 4400 2000 22 138 11 100 2020 9639 3370 13 900 1730 —

500 1258 640 3038 2100 168 770 3520 2486 360 11 702

—

35,4

—

41,1

ѕдсоток до загальноі потреби 100 100 100 100 144 106 100 164 104 100 100 104 —

Другою, вагомѕшою, причиною є планування скороченого перѕоду надходження зелених кормѕв — всього 160 – 170 днѕв, тодѕ як в Украінѕ цѕ корми можна мати упродовж 190 – 210 днѕв. Щоб збѕльшити перѕод ѕ забезпечити регулярнѕсть іх надходження, слѕд додатково до пасовищ висѕвати польовѕ культури, в тому числѕ холодостѕйкѕ. У свинарських ѕ птахѕвницьких господарствах зелених кормѕв використовують менше, а потреба в концентрованих кормах зростає до 40 – 60 %. азом з тим зерна в концкормах має бути не бѕльше як 40 – 50 %. У деяких краінах Європи, наприклад у ѕдерландах, ѕмеччинѕ, еликѕй ританѕі, Данѕі, частка зерна в концкормах не перевищує 30 – 40 %, а решта — сушений жом, картоплянѕ жмаки, високоякѕсна трав’яна сировина, бѕлковѕ домѕшки та ѕншѕ незерновѕ компоненти. Кормовий баланс має передбачати деякий запас кормѕв для забезпечення високоі продуктивностѕ тварин ѕ необхѕдних резервѕв кормѕв. ри плануваннѕ кормовоі площѕ у господарствѕ використовують перспективний (на найближчѕ 5 – 10 рокѕв) баланс кормѕв як осно61

а

и аІ

ву планування посѕвних площ кормових ѕ зернокормових культур, пѕдготовки рѕзних видѕв кормосховищ, придбання будѕвельних матерѕалѕв, необхѕдноі сѕльськогосподарськоі технѕки, пального та ѕнших матерѕалѕв. раховують також можливостѕ використання природних угѕдь. За статтями балансу кормѕв враховують, скѕльки ѕ яких кормѕв надѕйде з пасовищ ѕ сѕножатей ѕ скѕльки потрѕбно виробити іх на польових землях. отѕм добирають кормовѕ культури ѕ вѕдповѕдно до перспективних рѕвнѕв іх урожайностѕ розраховують площѕ сѕвби багаторѕчних ѕ силосних культур, однорѕчних трав, коренеплодѕв, зернофуражних культур (табл. 8). Для надходження зелених кормѕв додатково до пасовищ загальну площу останнѕх установлюють за середньою врожайнѕстю культур на зелений корм з одиницѕ площѕ, тобто з розрахунку одержання двох – трьох урожаів (укосѕв). ри визначеннѕ загальноі площѕ рѕллѕ для виробництва цих кормѕв за середнѕм урожаєм зеленоі маси з 1 га за основу беруть данѕ кращих господарств ѕ науково-дослѕдних установ. рѕєнтовно вони можуть бути такими: для олѕсся ѕ ѕсостепу — 350 – 400 ц/га зеленоі маси, при додатковому зрошеннѕ 450 – 500 ц/га; у Степу без зрошення 200 – 250 ц/га, при зрошеннѕ 450 – 500 ц/га. Це при одержаннѕ в середньому 2 – 3 врожаів (укосѕв) з гектара. риблизно таку саму врожайнѕсть беруть за основу в розрахунках потреби у площах сѕвби кормових трав для трав’яноі ѕ сѕнноі сѕчки — компонентѕв комбѕкормѕв. отреба у цѕй сировинѕ зростатиме у мѕру збѕльшення поголѕв’я худоби, свиней, птицѕ. ѕсля розрахунку площ сѕвби кормових культур визначають іхню структуру у вѕдсотках щодо всѕєі площѕ рѕллѕ або польовоі кормовоі площѕ. ри цьому промѕжнѕ посѕви кормових культур не впливають на структуру посѕвних площ, а є реальним додатковим джерелом кормѕв. озміщення посівів кормових культур у системі землекористування. ѕсля розрахунку площ сѕвби кормових культур планують розмѕщення іх у системѕ землекористування господарства (табл. 9). Якщо в господарства немає кормових сѕвозмѕн або вони запланованѕ без урахування умов виробництва кормѕв ѕ потреби в них на перспективу, то проводять нарѕзування полѕв або уточнюють ѕснуючѕ схеми. ѕдповѕдно до цього органѕзовують механѕзованѕ загони з вирощування кормових культур ѕ заготѕвлѕ кормѕв. Якщо такий загѕн органѕзовано на базѕ кормопольовоі сѕвозмѕни, в його обов’язки може входити також вирощування й ѕнших польових культур — зернокормових, зернових ѕ технѕчних. 62

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Таблиця 8. озрахунок площ посівів кормових культур для забезпечення загального виробництва кормів згідно з кормовим балансом господарства (табл. 7) Корми рубѕ (сѕно)

Сѕнаж Соковитѕ у тому числѕ силос кукурудзяний ѕз побѕчноі продукцѕі Іншѕ види сировини Коренеплоди ѕ баштаннѕ

Загальний обсяг ви- Джерело кормѕв робництва, т 1000 агаторѕчнѕ трави (один укѕс) днорѕчнѕ трави 2000 агаторѕчнѕ трави (один укѕс) 22 128 — 11 100 6600

бсяг виробництва кормѕв

% до лозагаща сѕвби, льноі площѕ га рѕллѕ

т

%

50

880

88

176

3,92

40

12

12

30

0,67

200 —

200 —

100 —

200 —

4,47 —

—

—

—

—

—

400

6800

59,4

165

3,7

зимѕ промѕжнѕ Кормовѕ буряки орква арбузи ереробка цукрових бурякѕв осѕви кормових культур ичка бурякѕв

— 600 300 300 —

1000 1000 200 300 —

9,0 66,7 13,3 20 —

50 17 7 10 —

— 0,76

340 150

12400 1200

89,2 8,63

365 80

8,15 —

—

—

—

—

—

—

Кукурудза, ячмѕнь, горох, овес

40

2560

85

715

15,9

агаторѕчнѕ трави

60

190

5,7

32

0,7

—

—

—

1717

38,27

1002

22,37

— Кукурудза молочно-восковоі стиглостѕ

4500 1000 1500

ом

9639

Зеленѕ

13900

Концентрованѕ у тому числѕ зернофураж власного виробництва трав’яне борошно Усього (без побѕчноі продукцѕі) У тому числѕ пѕд кормовими культурами (без промѕжних)

ихѕд корму, ц/га

3700

2860 190

—

63

а

и аІ Таблиця 9. озміщення посівів кормових культур у сівозмінах держгоспі « аньківський» Черкаськоі області, га (станом на 1998 р.) Корм

Сѕно Сѕнаж Силос

Коренеплоди ѕ баштаннѕ

Зелений Трав’яне борошно Зернофураж

осѕв

лоща посѕву, га

агаторѕчнѕ трави днорѕчнѕ трави агаторѕчнѕ трави Кукурудза молочновосковоі стиглостѕ зиме жито + рапс, викожито, жито аннѕ ярѕ та кормовий горох Кормовѕ буряки орква арбуз азом а перспективу, не менше Фактична потреба урячиння агаторѕчнѕ трави

176 30 200 170

Кукурудза, ячмѕнь, горох, овес

Сѕвозмѕна, га коровочева ѕ польо мопо- ґрунтоза- запѕльнѕ ва льова хисна дѕлянки 100 76 — — — 30 — — 150 — 50 — 100 70 — —

60

—

60

—

—

30

—

30

—

—

17 7 10 34 70

— — —

17 — —

— — —

— 7 10

—

53

—

17

511 80 32

— 80 —

450 — 32

61 — —

— — —

715

650

65

—

—

Кормова площа має бути високопродуктивною. же в найближчѕ роки в Украінѕ можна мати в середньому 60 – 70 ц/га корм.од./га ѕ 110 – 115 г протеіну з розрахунку на 1 корм. од. Це реальне завдання, оскѕльки, як було зазначено вище, багато якѕ господарства вже давно вийшли на цей рѕвень ѕ навѕть перевищили його. Із практики європейських ферм ѕ господарств Украіни, що спецѕалѕзуються на виробництвѕ продукцѕі тваринництва, вѕдомо, що щѕльнѕсть поголѕв’я має бути високою ѕ дуже високою. Так, у господарствах, якѕ вирощують переважно кормовѕ культури, можна утримувати 80 – 100 дѕйних високопродуктивних корѕв на 100 га сѕльськогосподарських угѕдь. а фермах, що спецѕалѕзуються на виробництвѕ яловичини ѕ свинини, достатньо висѕвати двѕ – три зерновѕ культури (кукурудзу на зерно, ячмѕнь, горох або сою) ѕ певнѕ площѕ вѕдводити пѕд посѕви кормових трав (люцерни, конюшини, еспарцету) для згодовування тваринам ѕ приготування трав’яного або сѕнного борошна (премѕкси при цьому закуповують). За таких умов будуть забезпеченѕ невисока собѕвартѕсть ѕ висока рентабельнѕсть виробництва тваринницькоі продукцѕі. 64

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Кормова площа фермерських господарств, які мають невеликі площі землекористування (25 – 100 га). они можуть спецѕалѕзуватись на виробництвѕ зерна (особливо цѕнних сортѕв), технѕчних культур або переважно тваринницькоі продукцѕі. Тваринництво є необхѕдною галуззю в кожному господарствѕ, оскѕльки забезпечує ім стабѕльнѕсть, бо наявнѕсть поголѕв’я дає змогу мати не тѕльки продукцѕю тваринництва, а й утилѕзувати його вѕдходи та побѕчну продукцѕю рослинництва, мати органѕчнѕ добрива для пѕдтримання родючостѕ ґрунту. ѕд виробництво кормѕв ѕ зернофуражу може бути використано вѕд 25 – 30 до 100 % земельноі площѕ. У кормову площу треба вводити мѕнѕмально необхѕдну кѕлькѕсть кормових культур: люцерна, конюшина, еспарцет та сумѕшѕ іх ѕз злаковими (на схилах з еспарцетом) повиннѕ займати 40 – 50 % площѕ кормових культур, однорѕчнѕ ярѕ сумѕшѕ (вони є також покривною культурою для пѕдсѕву трав), коренеплоди, кукурудза на зерно, силос у разѕ потреби — на зелений корм. Для жуйних тварин (великоі рогатоі худоби, овець, кѕз) обов’язково використовують побѕчну продукцѕю — стебла кукурудзи, кошики соняшнику, солому, а також гичку бурякѕв ѕ жом. а корм худобѕ на вѕдгодѕвлѕ ѕ свиням, особливо в ѕсостепу ѕ на олѕссѕ, садять картоплю. Цукровѕ буряки можна вирощувати на всѕй територѕі Украіни. кономѕчно це дуже вигѕдна культура. ри врожаі 400 – 500 ц/га додатково одержують 60 – 70 ц/га корм. од. за рахунок гички, жому й меляси. Кормова площа в СШ , європейських та інших краінах. Кормовиробництво у СШ та ѕнших високорозвинених краінах видѕлено в самостѕйну галузь сѕльського господарства. оно має адаптивний характер — у вѕдповѕдних регѕонах вирощують культури, якѕ мають найвищу продуктивнѕсть. Як показав . . абич, у СШ за вартѕстю продукцѕі рослинництва першѕ три мѕсця посѕдають кукурудза, соя, багаторѕчнѕ трави (переважно люцерна та іі сумѕшѕ ѕз злаковими). исока продуктивнѕсть цих культур дає змогу забезпечити високу продуктивнѕсть тварин. Так, забезпеченѕсть кормами з розрахунку на одну молочну корову в СШ становить 6 тис. кукурудзяних кормових одиниць. адѕй молока на одну корову перевищує 7000 кг. Завдяки повнѕй збалансованостѕ кормѕв за протеіном та ѕншими поживними речовинами витрати іх на 1 кг молока менша за 1,0 корм. од. Стратегѕчний напрям — випереджальний розвиток виробництва кормѕв, оптимѕзацѕя поголѕв’я корѕв за одночасного пѕдвищення іхньоі продуктивностѕ. Для сучасного кормовиробництва СШ , Францѕі, Італѕі, Ф , ѕдерландѕв, Данѕі та ѕнших краін характерна тенденцѕя збѕльшення виробництва кормѕв на орних землях завдяки ѕнтенсивному вирощуванню кукурудзи, соі, рѕпаку, сорго та ячменю, багаторѕчних 65

а

и аІ

трав (люцерни, конюшини та ѕн.), кукурудзи у молочно-восковѕй ѕ восковѕй стиглостѕ. родуктивно використовуються пасовища, продуктивнѕсть яких становить 80 – 100 до 120 корм.од./га, нерѕдко 140 – 160 ц/га корм. од. елике значення для кормовиробництва СШ , а також Китаю, Індѕі, разилѕі, ргентини та ѕнших краін має соя, з якоі виготовляють шрот ѕ борошно — найцѕннѕшѕ високобѕлковѕ компоненти рацѕону для великоі рогатоі худоби, свиней та ѕнших видѕв тварин ѕ птицѕ. роблема рослинного протеіну в захѕдних краінах розв’язується завдяки багаторѕчним травам, пасовищам, широкому використанню соєвого, соняшникового ѕ рѕпакового шроту. Культура рѕпаку особливо поширена в кормовиробництвѕ таких європейських краін, як ѕдерланди, ѕмеччина, Францѕя, Швецѕя, Данѕя та ѕн. Завдяки вирощуванню рѕпаку значно скоротилося ввезення ѕ використання соєвого шроту. иведено безеруковѕ високоврожайнѕ сорти цѕєі культури. Крѕм того, в європейських краінах вирощують безалкалоідний люпин з дуже високим вмѕстом протеіну (45 – 50 % сухоі речовини). ирощують також сорти украінськоі селекцѕі, зокрема Киівський мутант, Славутич та ѕн. Для годѕвлѕ тварин широко використовується зерно злакових культур — кукурудзи, ячменю, сорго, вѕвса. роте частка іх у концентрованих кормах рѕдко перевищує 30 — 40 %, чого не можна поки що сказати про нашу практику, коли для приготування концкормѕв використовують 60 – 70 % зерна ѕ навѕть бѕльше. У еликѕй ританѕі, ѕмеччинѕ, Фѕнляндѕі, Швецѕі, встралѕі, овѕй Зеландѕі прѕоритетним у системѕ кормовиробництва, як ѕ ранѕше, є культурнѕ пасовища, на яких випасають молочну худобу, овець, молодняк великоі рогатоі худоби. оширенѕ рѕзнѕ системи польового ѕ лучного кормовиробництва, ѕ необов’язково ѕнтенсивнѕ, а розрахованѕ на використання великих площ природних кормових угѕдь, що не характеризуються високою продуктивнѕстю, як, наприклад, в встралѕі. У сѕвозмѕнах вирощують силоснѕ культури, коренеплоди, бульбоплоди, на силос використовують також посѕви багаторѕчних бобовозлакових сумѕшей. У СШ , Францѕі, Італѕі, умунѕі, ѕмеччинѕ, Чехѕі, Словаччинѕ, олгарѕі вирощують кукурудзу на корм (у весняних, пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах). Слѕд зазначити, що, наприклад, у схѕднѕй частинѕ ѕмеччини кукурудзу на силос вирощують здебѕльшого пѕсля збирання озимих промѕжних — у пѕсляукѕсних посѕвах. елика увага придѕляється питанням родючостѕ ґрунтѕв на кормовѕй площѕ: внесенню органѕчних добрив (гною, компостѕв), використанню дощових черв’якѕв для приготування високоефективних 66

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

органѕчних добрив. Широко застосовують також бѕологѕчнѕ джерела азоту, зокрема бульбочковѕ бактерѕі (використовують високоефективнѕ штами). Дедалѕ бѕльшого поширення набувають екологѕчно чистѕ технологѕі вирощування кормових культур.

5.3. і 5.3.1.

і

і

і ви ів і

ви ів

м в м ви

п

щі ь

еодмѕнною умовою високопродуктивноі кормовоі площѕ є екологѕчно та бѕологѕчно обґрунтований добѕр видѕв ѕ сортѕв кормових рослин для основноі ѕ промѕжноі сѕвби. еприпустима ѕнтродукцѕя гѕбридѕв ѕ сортѕв кормових культур з ѕнших регѕонѕв без попередньоі перевѕрки іх на зимостѕйкѕсть, продуктивнѕсть, уражуванѕсть шкѕдниками ѕ хворобами, перѕоду використання, насѕнноі продуктивностѕ. Для поповнення видового ѕ сортового складу кормових рослин господарство має пѕдтримувати зв’язки з науково-дослѕдними установами, дослѕдними станцѕями, ботанѕчними садами. еликим резервом кормѕв є дикорослѕ мѕсцевѕ рослини, наприклад, мишачий горошок, жовта люцерна, конюшина лучна, вика огорожна, люцерна хмелевидна, тонконоги, тимофѕівка, костриця, житняк, буркун, вайда красильна, пирѕй повзучий та ѕн. Досвѕд показує, що при введеннѕ іх у культуру вони нерѕдко за продуктивнѕстю та якѕстю перевищують культурнѕ види трав ѕ кращѕ селекцѕйнѕ сорти. опередньо слѕд провести випробування рослин у невеликому колекцѕйно-демонстративному розсаднику, щоб переконатися в доцѕльностѕ введення тѕєі чи ѕншоі культури. Добѕр холодостѕйких видѕв є важливою бѕологѕчною основою збѕльшення перѕоду вегетацѕі рослин. Із 160 – 170 днѕв його можна збѕльшити до 190 – 210, а на пѕвднѕ — до 220 ѕ мати зелену масу вже в квѕтнѕ — на початку травня ѕ в листопадѕ — груднѕ. Так, окремѕ сорти вѕвса можуть витримувати температуру мѕнус 6 – 8 °С ѕ залишатися зеленими; кормову капусту можна збирати з-пѕд снѕгу, ѕ при цьому вона не втрачає своіх кормових якостей як високобѕлкова рослина, що мѕстить, крѕм того, багато вѕтамѕнѕв. ажливим бѕологѕчним напрямом удосконалення кормовоі площѕ є подальша робота з добору компонентѕв агрофѕтоценозѕв для змѕшаних ѕ ущѕльнених посѕвѕв. елике значення мають також дослѕдження з проблеми промѕжних посѕвѕв кормових культур. Збѕльшення перѕоду надходження кормѕв, тобто тривалостѕ перѕоду фотосинтезу, використання Ф , пѕдвищення вѕддачѕ кожного кормового гектара неможливе без широкого використання цього джерела дешевих ѕ високоякѕсних кормѕв. 67

а

и аІ

Треба пѕдвищувати продуктивнѕсть бобових культур, широко використовувати іх у змѕшаних посѕвах. Для збѕльшення іхньоі продуктивностѕ крѕм добрив, поливу та ѕнших прийомѕв вирощування слѕд ширше використовувати селекцѕйнѕ штами бульбочкових бактерѕй, що дасть змогу збѕльшити урожай зеленоі маси, сѕна ѕ зерна на 15 – 24 %. Кормова площа має бути об’єктом бѕотехнологѕв ѕ генетикѕвселекцѕонерѕв. У деяких краінах, наприклад в встралѕі ѕ овѕй Зеландѕі, використовуючи принципи вѕддаленоі гѕбридизацѕі, розробленоі І. . ѕчурѕним, створюють новѕ мѕжвидовѕ ѕ навѕть мѕжродовѕ гѕбриди пасовищних ѕ сѕножатних трав. Широке запровадження видѕв ѕ сортѕв кормових культур, що характеризуються високою якѕстю зеленоі кормовоі маси, швидким темпом наростання іі, дасть змогу ефективно використовувати фактори часу ѕ простору — пѕдвищити виробництво кормѕв за одиницю часу на одиницѕ площѕ. 5.3.2. и амі а в и п і п а и і ви в и і ь е я ви и

а

и ів імі а і а і ва мів

м в

а п

щі,

и

инаміка нагромадження сухоі речовини і протеіну в сухій речовині. ѕст рослин, як вѕдомо, супроводжується змѕною іхнього хѕмѕчного складу. рактично найбѕльший ѕнтерес становить динамѕка нагромадження в них сухоі речовини й азоту (протеіну). У мѕру росту й розвитку вмѕст сухоі речовини в зеленѕй масѕ кормових рослин у перѕод вегетацѕі з 8 – 12 % у початковѕ фази збѕльшується до 18 – 22 % у перѕод колосѕння (бутонѕзацѕі) — цвѕтѕння, пѕдвищуючись потѕм у фазѕ молочно-восковоі ѕ восковоі стиглостѕ до 27 – 30 % ѕ бѕльше (кормовѕ трави, кукурудза, озимѕ жито ѕ пшениця на корм, раннѕ ярѕ бобово-злаковѕ сумѕшѕ). мѕст сирого протеіну (або загального азоту) у сухѕй речовинѕ рослин пѕсля колосѕння ѕ бутонѕзацѕі, тобто пѕсля настання генеративного перѕоду, навпаки, рѕзко знижується (табл. 10). Це пояснюється тим, що на початку вегетацѕі рослини дуже обводненѕ ѕ посилено засвоюють азот: на одиницю сухоі речовини ім потрѕбно у 2 – 3 рази бѕльше азоту, нѕж у генеративнѕ фази. Далѕ у процесѕ росту ѕ нагромадження сухоі речовини у них вѕдбувається так зване «ростове розведення» азотистих поживних речовин. Спостерѕгається чѕтка обернена залежнѕсть мѕж нагромадженням сухоі речовини у рослинах ѕ вмѕстом у нѕй загального азоту (сирого протеіну). ослина на початку вегетацѕі виявляє бѕологѕчну «жадобу» щодо азоту, а в мѕру нагромадження сухоі речовини фѕзѕологѕчна потреба у цьому елементѕ зменшується. Тому потрѕбна для рослин кѕлькѕсть загального азоту (протеіну) нагромаджується в них набагато 68

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ранѕше, нѕж сухоі речовини. За короткий перѕод вегетацѕі (40 – 55 днѕв) озимѕ й раннѕ ярѕ, кукурудза можуть нагромаджувати 55 – 85 % валовоі кѕлькостѕ протеіну, тодѕ як сухоі речовини 24 – 48 % (табл. 11). Це означає, що, забезпечуючи оптимальнѕ умови вегетацѕі рослин ѕ загущуючи посѕви, можна «примусити» рослини «здѕйснити заготѕвлю» протеіну на тѕй самѕй площѕ кѕлька разѕв за рѕк замѕсть одного при вирощуваннѕ однѕєі культури за закѕнченим вегетацѕйним циклом — до повного дозрѕвання або до молочно-восковоі стиглостѕ. У польових умовах це вдається 2 – 3, максимум 4 рази (4 укоси трав), на пасовищах 5 – 6 разѕв. Таблиця 10. инаміка вмісту в рослинах сухоі речовини і протеіну в різні фази вегетаціі та росту кормових культур (за даними автора), % Культура, фаза Суха ротеін вегетацѕі речовина зиме жито ихѕд у трубку 21,4 16,6 очаток 25,1 12,5 колосѕння Цвѕтѕння 27,5 9,7 зима пшениця ихѕд у трубку 22,7 14,4 очаток колосѕння 28,5 10,9 овне колосѕння 25,9 8,4 Кукурудза, міжряддя 70 см 10 листкѕв 10,6 14,6 Утворення качанѕв 18,2 7,5 олочно-воскова стиглѕсть 26,3 5,6 Кукурудза, міжряддя 45 см 8 – 9 листкѕв 13,6 16,0 10 – 11 листкѕв 16,7 13,7 Утворення качанѕв 19,3 8,2 орох укісний утонѕзацѕя 14,0 20,5 Цвѕтѕння 16,8 18,6 Утворення бобѕв 17,2 16,1

Культура, фаза вегетацѕі

Суха речовина вес 15,0

ихѕд у трубку Закѕнчення фази 18,2 трубки оява волотѕ 23,1 овне колосѕння 24,6 олочна стиглѕсть 29,5 олочно-воскова ѕ воскова стиглѕсть 43,6 спарцет ѕлкування 14,5 утонѕзацѕя 16,7 Цвѕтѕння 19,4 Вівсяниця ихѕд у трубку 17,5 оява волотѕ 22,4 овне колосѕння 24,5 Вика яра утонѕзацѕя 16,0 Цвѕтѕння 19,0 Утворення бобѕв 22,3

ротеін 16,6 14,4 13,7 11,5 12,1 10,1 23,6 19,2 16,4 18,2 13,4 12,8 23,0 17,6 15,3

скѕльки суху речовину рослини накопичують повѕльнѕше, загальна кѕлькѕсть іі за 2 – 3 врожаі (укоси) або за 5 – 6 циклѕв випасання худоби може ненабагато перевищити або виявитися приблизно 69

а

и аІ

такою, як ѕ при вирощуваннѕ однѕєі, але високопродуктивноі культури за вегетацѕйний перѕод. сновний виграш — збѕльшення у 1,5 – 2 рази виходу протеіну. налѕз показує, що можливостей для двох, трьох укосѕв кормѕв у польових сѕвозмѕнах практично немає. У господарствах слѕд впроваджувати спецѕалѕзованѕ кормовѕ сѕвозмѕни ѕ культурнѕ високопродуктивнѕ пасовища й сѕножатѕ. Таблиця 11. культур Культура зиме жито зима пшениця Кукурудза весняного строку Кукурудза в пѕсляукѕсному посѕвѕ з мѕжряддями 45 см Те саме з мѕжряддями 70 см

вес

ихід сухоі речовини і протеіну у різні фази розвитку Фаза вегетацѕі ихѕд у трубку очаток колосѕння Цвѕтѕння ихѕд у трубку очаток колосѕння овне колосѕння 10 листкѕв Утворення качанѕв олочно-воскова стиглѕсть 8 – 9 листкѕв 10 – 11 листкѕв Утворення качанѕв 8 – 9 листкѕв 10 – 11 листкѕв Утворення качанѕв олочно-воскова стиглѕсть очаток виходу в трубку Фаза трубки оява волотѕ овна фаза волотѕ олочна стиглѕсть олочно-воскова ѕ воскова стиглѕсть

Суха речовина ц/га % 20,5 38,4 42,6 81,6 52,2 100 29,9 48,2 49,3 69,5 62,0 100 18,0 23,6 59,0 77,3

ц/га 330 532 506 429 540 524 258 442

ротеін % 65,4 100,5 100 81,7 103 100 54 103,8

76,2

100

426

100

9,3 19,3 46,7

19,8 41,3 100

149 265 480

31 55,2 100

5,7 11,2 34,6

11,5 23,5 69,5

89,5 144 388

26,5 41,3 114,8

49,8

100,0

338

100

12,3 26,4 43 54 57

18,1 38,8 64,7 79,2 83,8

230 378 58,8 620 690

33,4 54,4 85,4 89,7 100

68

100

690

100

тже, теоретичне узагальнення питання про динамѕку показникѕв хѕмѕчного складу кормових рослин має прямий практичний вихѕд — є обґрунтуванням бѕологѕчного способу збѕльшення виробництва рослинного протеіну ѕ необхѕдностѕ створення з цѕєю метою спецѕалѕзованоі кормовоі площѕ. 70

За а ь і е

5.3.3.

і

і

ап и и іп

ив щі

е и

і пи а

і м ви м ви и

ві

я

м ви

и

ва

ь

ивчення динамѕки формування урожаю рѕзних за тривалѕстю вегетацѕйного перѕоду кормових культур дало змогу дѕйти висновку, що в ѕнтенсивному кормовиробництвѕ, як ѕ в будь-якому виробничому (промисловому) процесѕ, дуже важливо мати максимальну кѕлькѕсть продукцѕі за одиницю часу або скоротити час для одержання цѕєі кѕлькостѕ іі. тже, в ѕнтенсивному кормовиробництвѕ потрѕбно враховувати не тѕльки кѕлькѕсть вирощеноі продукцѕі взагалѕ, а й час, протягом якого іі виростили. ри цьому також треба брати до уваги темп формування врожаю. втор пропонує виражати цей показник виходом сухоі речовини (кормових одиниць) ѕ протеіну у середньому з 1 га за декаду вегетацѕі культури. Інститутѕ кормѕв ( . . абич, . . Квѕтко, 1985) вважають за доцѕльне показувати темп формування врожаю за добу, що дасть змогу порѕвняти його з чистою продуктивнѕстю фотосинтезу, тобто порѕвняти добовий темп наростання маси на 1 м2 площѕ листкѕв з таким самим показником на 1 м2 площѕ посѕву. а практицѕ час, за який одержано врожай, поки що враховують недостатньо або не враховують зовсѕм. У зв’язку з цим абсолютно безпѕдставно (навѕть у наукових працях) порѕвнюють мѕж собою, скажѕмо, продуктивнѕсть раннѕх ярих кормосумѕшей ѕ кукурудзи, яку збирають у фазѕ молочно-восковоі стиглостѕ. а основѕ такого суб’єктивного пѕдходу зменшували площѕ посѕву так званих малопродуктивних однорѕчних трав ѕ збѕльшували посѕви, зокрема, кукурудзи на силос. она може бути бѕльш урожайною на 100 – 150 ц/га, або на 30 – 40 %, проте має в 2 – 2,5 раза бѕльший перѕод вегетацѕі. Як видно з табл. 12, навѕть при низьких урожаях виковѕвсяноі сумѕшѕ (46 ц корм. од. з 1 га) у середньому за декаду вегетацѕі формується врожай 9,2 ц корм.од./га ѕ вихѕд протеіну становить 132 кг/га. исокѕ показники мають ѕ по озимих промѕжних посѕвах при врахуваннѕ наростання маси протягом тѕльки весняного перѕоду. Кукурудза у фазѕ молочно-восковоі стиглостѕ при виходѕ 78 ц корм. од. ѕ 806 кг протеіну з 1 га забезпечила за декаду вѕдповѕдно 8,67 ц/га ѕ 78,7 кг/га, травосумѕш люцерни з конюшиною ѕ кострицею — 5,43 ѕ 97,8, незважаючи на те, що вихѕд протеіну за 2,5 укоса становив 1370 кг/га, кормових одиниць — майже так само, як ѕ кукурудзи молочно-восковоі стиглостѕ. сновна причина низькоі продуктивностѕ травосумѕшѕ за декаду — тривалий перѕод іі вегетацѕі — 140 днѕв. 71

а

и аІ Таблиця 12. Ефективність використання періоду вегетаціі кормовими культурами в середньому за декаду (за даними автора) Культура

ихѕд

ерѕод вегетацѕі, днѕ

протекорм іну, од., кг/га ц/га По Уманському району*

Коренеплоди, включаючи цукровѕ буряки на корм Кукурудза на силос на зелений корм на зерно агаторѕчнѕ трави (один укѕс) на зелений корм на сѕно днорѕчнѕ трави на зелений корм Ячмѕнь на зерно Зернобобовѕ Кукурудза молочно-восковоі стиглостѕ на зелений корм юцерна + конюшина + + костриця ика + овес Кукурудза + суданська трава Те саме на пѕсляукѕсному посѕвѕ пѕсля ярих Кукурудза на пѕсляукѕсному посѕвѕ пѕсля ярих ѕсляжнивнѕ посѕви бобовозлакових сумѕшей зимѕ промѕжнѕ (навеснѕ) зимѕ промѕжнѕ + пѕсляукѕсна кукурудза (весна + лѕто) иковѕвсяна сумѕш + + пѕсляукѕсна кукурудза

За декаду вегетацѕі протекорм іну, од., кг/га ц/га

135

55

297

4,07

22,0

90 55 110

52 32 55

258 260 434

5,77 5,82 5,00

28,6 47,2 39,5

50 70

27 17

393 272

5,40 2,43

78,5 38,8

50

28

356

5,60

71,1

257 390

3,30 2,93

34,2 52,0

75 25 75 22 Дослідне поле** 90 60

78 57

706 590

8,67 9,50

78,7 98,2

140 50 85

76 46 72

1370 660 600

5,43 9,20 8,45

97,8 132,0 89,0

55

43

354

7,82

64,5

50

27

324

5,40

64,8

50 40

18 42

220 560

3,60 10,50

44,0 140,0

95

85

914

8,95

96,2

100

73

984

730

98,4

* Данѕ зведеного рѕчного звѕту господарств Уманського району. ** кспериментальнѕ данѕ, одержанѕ на дослѕдному полѕ Уманського державного аграрного унѕверситету.

оказники кукурудзи на зелений корм вищѕ, нѕж кукурудзи молочно-восковоі стиглостѕ. елике загущення посѕвѕв (200 – 300 тис. шт. рослин на 1 га) кукурудзи на зелений корм забезпечує ѕнтенсивне наростання зеленоі маси за одиницю часу. ри одержаннѕ на високих фонах раннѕх ярих кормосумѕшей по 450 – 500, а кукурудзи на 72

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

зелений корм по 500 – 600 ц/га цѕ вѕдмѕнностѕ порѕвняно з кукурудзою молочно-восковоі стиглостѕ та ѕншими культурами з тривалим перѕодом вегетацѕі будуть ще бѕльшими.

5.4. А

е

і

і

ви

м в

п

щі

гротехнѕчнѕ основи кормовоі площѕ — це комплекс теоретичних ѕ практичних питань агротехнѕчного забезпечення оптимальних умов вегетацѕі рослин — ґрунтовѕ умови життя рослин ѕ методи агротехнѕчного регулювання іх, чергування посѕвѕв ѕ способѕв використання іх, бур’яни та способи боротьби з ними. Способи боротьби з хворобами ѕ шкѕдниками на кормовѕй площѕ порѕвняно з посѕвами зернових ѕ технѕчних культур мають менше значення, оскѕльки рослини збирають у виглядѕ зеленоі маси. роблеми захисту рослин вѕд шкѕдникѕв ѕ хвороб стосуються переважно кормових коренеплодѕв, насамперед кормових бурякѕв, меншою мѕрою — кукурудзи та сорго на силос ѕ бѕльшою — зернокормових культур. 5.4.1.

і е

ві м ви и я (ве е а і ) ва я

м ви

и

ўрунтовѕ умови росту ѕ розвитку рослин формуються за певними законами землеробства, якѕ вперше були узагальненѕ та сформульованѕ . . ѕльямсом. ѕн видѕлив 6 основних законѕв землеробства: 1. Закон незамѕнностѕ факторѕв (жоден фактор не може бути замѕнений ѕншим). 2. Закон мѕнѕмуму, або закон обмежувального фактора (вперше сформульований Ю. ѕбѕхом), за яким урожай визначається фактором, що перебуває в мѕнѕмумѕ. 3. Закон мѕнѕмуму, оптимуму ѕ максимуму (вперше сформульований Саксом) означає, що найбѕльший урожай може бути за оптимального рѕвня кожного фактора. разѕ мѕнѕмального або максимального значення будь-якого фактора високого врожаю не буде. 4. Закон сукупноі дѕі (взаємодѕі) факторѕв вперше сформульований нѕмецьким дослѕдником ѕбшером наприкѕнцѕ XIX ст. Цей закон слѕд розумѕти так, що мѕнѕмальне значення фактора використовується тим краще, чим бѕльше ѕнших факторѕв перебуває в оптимумѕ. За . . ѕльямсом суть цього закону полягає в тому, що для одержання високих урожаів рослини слѕд забезпечувати всѕма факторами в оптимальному спѕввѕдношеннѕ. 5. Закон повернення поживних речовин (вѕдкритий у серединѕ XIX ст. Ю. ѕбѕхом) означає необхѕднѕсть повернення в ґрунт використаних з нього рослинами поживних речовин у виглядѕ добрив. 73

а

и аІ

Це основний закон землеробства ѕ живлення рослин. ѕнтенсивному рослинництвѕ та кормовиробництвѕ його значення зростає у зв’язку з бѕльшим виносом поживних речовин з ґрунту. 6. Закон плодозмѕни на початку XIX ст. запропонував професор . . авлов. За цим законом агрономѕчнѕ прийоми бѕльш ефективнѕ при плодозмѕнѕ — чергуваннѕ культур на полях, нѕж при беззмѕнних посѕвах. Цей закон — важливе обґрунтування необхѕдностѕ запровадження сѕвозмѕн. одючѕсть ґрунту — запорука високоі врожайностѕ кормових культур в ѕнтенсивному кормовиробництвѕ. озрѕзняють природну родючѕсть, яка залежить вѕд механѕчного складу ґрунту, вмѕсту в ґрунтѕ поживних речовин, умов зволоження, та ефективну, або культурну, родючѕсть, що залежить вѕд цѕлеспрямованоі дѕяльностѕ людини. важають, що за правильного використання ґрунту родючѕсть його не зменшується, а, навпаки, зростає. рактика сучасного землеробства пѕдтвердила можливѕсть пѕдвищення родючостѕ ґрунту при ѕнтенсивному вирощуваннѕ сѕльськогосподарських рослин. Така можливѕсть реальна на кормовѕй площѕ, особливо у зв’язку з великою часткою посѕвѕв одно- та багаторѕчних бобових рослин. ѕльшѕсть іх має позитивний баланс азоту, а також органѕчноі речовини. егулювання умов вегетаціі механічним обробітком ґрунту. еханѕчний обробѕток ґрунту, тобто вплив на нього робочими органами сѕльськогосподарських знарядь, для створення оптимальних умов вегетацѕі рослин, полѕпшення фѕзичних властивостей ґрунту нерѕдко ще має ѕнтенсивний характер. азом з тим доведено теоретично ѕ практикою, що вѕн має бути щадним. априклад, при вирощуваннѕ кормових культур у сѕвозмѕнѕ водопроникнѕсть ґрунту, повѕтряний режим його не обов’язково полѕпшуються полицевою оранкою. ри надходженнѕ великоі кѕлькостѕ органѕчноі речовини у ґрунт (багаторѕчнѕ трави, промѕжнѕ культури, органѕчнѕ добрива) цей обробѕток можна чергувати з безполицевим, поверхневим ѕ так званим «нульовим». ри цьому пористѕсть, аерацѕя, водопропускна здатнѕсть ґрунту не тѕльки не погѕршуються, а навѕть можуть полѕпшуватися. а вѕдмѕну вѕд польових сѕвозмѕн, на ѕнтенсивнѕй кормовѕй площѕ має бути вѕдкинутий як анахронѕзм так званий раннѕй зяблевий обробѕток, який призводить до надмѕрноі мѕнералѕзацѕі органѕчноі речовини, створенням умов, якѕ аналогѕчнѕ паровому полю, але в лѕтньо-осѕннѕй перѕод. Ідея напѕвпару не нова. Ще у другѕй половинѕ XIX ст. іі обговорювали в агрономѕчних ѕ перѕодичних сѕльськогосподарських виданнях. З цього питання писали . . Костичев, . . Докучаєв, . . Ізмаільський, І. . Стебут, . . нгельгардт та ѕн. Тодѕ напѕвпар на74

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

зивали мѕжкультурним паром. днак К. . Тѕмѕрязєв, .С. удрѕн, . . нгельгардт та ѕншѕ широко пропагували пѕсляжнивнѕ культури. За аналогѕєю ѕз зайнятим паром був навѕть термѕн «зайнятий мѕжкультурний пар». а практицѕ це означало, як ѕ тепер, обробѕток ґрунту слѕдом за збиранням зернових та ѕнших культур, якѕ збирають рано, ѕ сѕвбу пѕсляжнивних культур. ередова агрономѕчна думка, особливо в Украінѕ, ще в XIX ст. настѕйно рекомендувала ущѕльнене використання рѕллѕ. икористовувати весь можливий перѕод вегетацѕі рослин, зберѕгаючи ѕ примножуючи родючѕсть ґрунту, треба не тѕльки на кормовѕй площѕ, а й при вирощуваннѕ зернових ѕ технѕчних культур. Для цього потрѕбнѕ спецѕальна технѕка, насѕння, добрива, а основне — розумѕння доцѕльностѕ й необхѕдностѕ використання всього можливого перѕоду вегетацѕі. Інтенсивна кормова площа вѕдрѕзняється вѕд польовоі тим, що на нѕй не застосовують системи раннього зяблевого обробѕтку, у тому числѕ напѕвпарового, де його ще застосовують при вирощуваннѕ зернових ѕ технѕчних культур. оль раннього зябу як засобу боротьби з бур’янами повиннѕ виконувати густѕ травостоі пѕсляжнивних ѕ сидеральних культур. сновне завдання обробѕтку ґрунту — приведення його до так званоі рѕвноваги, властивого певному для певного типу ґрунту його фѕзичного стану, забезпечення оптимальних показникѕв водноповѕтряного режиму (пористостѕ, аерацѕі). Цього, як уже зазначалося, не обов’язково досягають регулярною глибокою полицевою оранкою, яка, до того ж, призводить до утворення так званоі плужноі плити — значноі перешкоди для проникання в ґрунт ѕ росту кореневоі системи культурних рослин. олицева оранка забезпечує перевертання, кришѕння ѕ перемѕшування ґрунту. айкраще це робити плугом з передплужником, а при обробѕтку поля з великою кѕлькѕстю стерньових решток — ярусними плугами ( Я-3-35, Я-4-35). езполицевий обробѕток плоскорѕзами ѕз залишенням стернѕ технологѕчно поступається перед звичайною оранкою, проте щодо захисту ґрунту вѕд водноі ѕ вѕтровоі ерозѕі має переваги. Крѕм того, сама ѕдея перевертання шару землѕ, яка має дуже давню ѕсторѕю, пов’язана насамперед з обробѕтком цѕлинних земель, а пѕзнѕше — з так званою перелоговою системою землеробства. З цѕєю метою вона застосовується ѕ тепер при перезалужуваннѕ загонѕв на пасовищѕ, переорюваннѕ трав у сѕвозмѕнѕ, заорюваннѕ восени гною, пѕсляжнивних ѕ стерньових решток (особливо грубостеблових культур — кукурудзи, сорго, соняшнику). Крѕм оранки слѕд застосовувати обробѕток плоскорѕзами ѕ поверхневий дисковими боронами, фрезерними культиваторами. станнѕй 75

а

и аІ

тип обробѕтку поєднує основну ѕ передпосѕвну пѕдготовку ґрунту. Застосування плоскорѕзного ѕ поверхневого обробѕтку сприяє нагромадженню насѕння бур’янѕв здебѕльшого у верхнѕй частинѕ орного шару, а сходи іх потѕм знищують механѕчним способом. Завдяки цьому засмѕченѕсть поля через кѕлька рокѕв значно зменшується порѕвняно з дѕлянками, де проводиться регулярна полицева оранка. а полях, де регулярно здѕйснюють оранку, насѕння, зберѕгаючи схожѕсть, потѕм виорюється на поверхню. ез оранки можна обѕйтись навѕть при обробѕтку поля пѕсля багаторѕчних трав. Коренѕ іх добре дренують ґрунт, а пѕсля іх мѕнералѕзацѕі його фѕзичнѕ властивостѕ мають оптимальнѕ параметри. Достатньо обробити поле гербѕцидами ѕ сѕвбу проводити стерньовою сѕялкою. Краще в такому разѕ обробити дѕлянки фрезерним культиватором на глибину до 8 см, що дасть змогу запобѕгти проростанню бобових трав. азом з тим у сѕвозмѕнах з великою часткою багаторѕчних ѕ однорѕчних трав певне значення має ѕ звичайна оранка, особливо для одержання 2 – 3 урожаів за рѕк. Застосування важких машин ѕ знарядь, а також транспортних засобѕв при збираннѕ кормѕв 2 – 3, а то й 4 рази за вегетацѕйний перѕод призводить до того, що ґрунт на кормовѕй площѕ ущѕльнюється не менше, нѕж за польовоі сѕвозмѕни при вирощуваннѕ технѕчних ѕ зернових культур (табл. 13). Це вже не плужна плита на глибинѕ 30 – 40 см внаслѕдок оранки. ўрунт ущѕльнюється на значно бѕльшу глибину — до 80 – 100 см. Щоб запобѕгти такому ущѕльненню ґрунту, крѕм оранки треба проводити розпушування його на глибину 50 – 60 см, особливо на полях сѕвозмѕни, вѕддалених вѕд поля багаторѕчних трав. Для цього, зокрема, використовують лапи, прикрѕпленѕ до корпусѕв плуга. озпушування полѕпшує аерацѕю бѕльш глибоких шарѕв ґрунту. ри цьому в пѕдзолистих ґрунтах рѕзко зменшується вмѕст алюмосилѕкатѕв, окисних ѕ закисних сполук залѕза, якѕ негативно впливають на рѕст рослин. либоке розпушування ґрунту має агрофѕзичне, агротехнѕчне ѕ бѕологѕчне значення. Цей метод енергоємний, проте необхѕдний. Застосовуючи його, забезпечують економѕю добрив, полѕпшують екологѕчну обстановку на полях. а кормовѕй площѕ вирощують 2 – 3 урожаі, тому широко застосовують поверхневий обробѕток ѕ стерньову сѕвбу. Як правило, 2 – 3 врожаі вирощують при поверхневому ѕ нульовому обробѕтку. либокий обробѕток плугом або плоскорѕзом застосовують переважно восени, а також при вирощуваннѕ пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних культур на олѕссѕ, в пѕвнѕчнѕй ѕ захѕднѕй частинах ѕсостепу, на зрошуваних площах, де втрати вологи в орному шарѕ внаслѕдок оранки компенсуються поливом ѕ опадами. 76

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Таблиця 13. Щільність ґрунту у різних ланках польовоі і кормовоі сівозміни (ґрунт опідзолений важкосуглинковий чорнозем) (за даними автора) Сѕвозмѕна

анка сѕвозмѕни, час взяття проб на останнѕй культурѕ ланки

ольова 10-пѕльна

Кукурудза на зерно, горох, пшениця (пѕсля збирання)

Кормова спецѕалѕзована 7-пѕльна

зимѕ промѕжнѕ + пѕсляукѕсна кукурудза ѕз суданською травою, раннѕ ярѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви соняшнику з горохом, кукурудза ѕз суданською травою ѕ соєю (середина липня) Зайнятий пар, озима пшениця, цукровѕ буряки (серпень)

ольова 10-пѕльна Кормова спецѕалѕзована 7-пѕльна

агаторѕчнѕ трави 3-го року використання (люцерна + + конюшина + костриця лучна), озимѕ промѕжнѕ + + кукурудза пѕсляукѕсна, кормовѕ буряки (серпень)

0 – 20 20 – 40 40 – 60 80 – 100 0 – 20 20 – 40 40 – 60 80 – 100

оказник щѕльностѕ ґрунту, г/см3 оптимальфактичний ний 1,17 – 1,20 1,30 1,23 1,12 – 1,16 1,18 1,00 – 1,15 1,14 1,00 – 1,05 1,28 1,17 – 1,20 1,12 – 1,16 1,30 1,00 – 1,15 1,26 1,00 – 1,05 1,18

0 – 20 20 – 40 40 – 60 80 – 100 0 – 20 20 – 40 40 – 60 80 – 100

1,17 – 1,20 1,12 – 1,16 1,00 – 1,15 1,00 – 1,05 1,17 – 1,20 1,12 – 1,16 1,00 – 1,15 1,00 – 1,05

либина взяття проб, см

1,36 1,28 1,24 1,22 1,32 1,26 1,22 1,04

Сівозміни, пасовищезміни, сіножатезміни. равильне чергування науково обґрунтованого набору культур у поєднаннѕ з прогресивними способами обробѕтку ґрунту, удобренням, максимальним ущѕльненням сѕвозмѕни промѕжними культурами дають змогу ѕнтенсивно використовувати землю, пѕдвищувати іі родючѕсть, полѕпшувати фѕзичнѕ властивостѕ ґрунту. асовищезмѕни ѕ сѕножатезмѕни мають аналогѕчне призначення на луках ѕ пасовищах. 5.4.2. За а ь і пи а я е м ви ь

і ви

щ ва

я

Інтенсивне кормовиробництво, що ґрунтується на максимальному використаннѕ перѕоду вегетацѕі багатоукѕсних трав ѕ вирощуваннѕ двох – трьох урожаів ѕз широким введенням промѕжних посѕвѕв, потребує ѕ вѕдповѕдних пѕдходѕв до технологѕі вирощування високих урожаів кормѕв з одиницѕ сѕвозмѕнноі площѕ. сновнѕ його принципи — зменшення кѕлькостѕ оранок, якомога бѕльше проводити поверхневий ѕ нульовий обробѕток ґрунту, глибокѕ розпушування (до 40 – 60 см) у зв’язку ѕз застосуванням важкоі ґрунтообро77

а

и аІ

бноі, посѕвноі, збиральноі ѕ транспортноі технѕки. гротехнѕчнѕ та бѕологѕчнѕ методи вирощування кормових культур — реальна альтернатива застосуванню гербѕцидѕв ѕ пестицидѕв у кормовиробництвѕ. Своєчасне боронування 1 – 3 рази, мѕжрядний обробѕток з присипанням захисних смуг ѕ пѕдгортанням рослин у рядках, густѕ травостоі пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних культур, скошування посѕвѕв у раннѕ фази вегетацѕі дають змогу без зайвих витрат звѕльнити поля сѕвозмѕни вѕд надмѕрноі кѕлькостѕ бур’янѕв. Слѕд проте досконало оволодѕти цими агротехнѕчними методами, своєчасно ѕ якѕсно іх проводити. ише за цѕєі умови можна ефективно очищати поля вѕд бур’янѕв. Поєднання (комбінування) технологічних прийомів при вирощуванні кормових культур. Комплексне виконання робѕт з обробѕтку ґрунту, пѕдготовки його до сѕвби, передпосѕвного удобрення, сѕвби, внесення добрив у рядки, пѕсляпосѕвного коткування на кормовѕй площѕ доцѕльно проводити спецѕальними комбѕнованими агрегатами. Те саме стосується ѕ мѕжрядного обробѕтку та пѕдживлення. Це дає змогу економити паливо, скорочувати строки проведення робѕт, полѕпшувати іх якѕсть, зменшувати енергетичнѕ ѕ трудовѕ витрати на вирощування культур ѕ, що дуже важливо, уникати надмѕрного ущѕльнення ґрунту завдяки зменшенню проходѕв тракторѕв, сѕльськогосподарських машин. априклад, при висѕваннѕ коренеплодѕв використовують набѕр машин в агрегатѕ з колѕсними або гусеничними тракторами для одночасного проведення передпосѕвноі культивацѕі, внесення добрив у рядки, стрѕчкового внесення гербѕцидѕв, сѕвби ѕ пѕсляпосѕвного коткування. а посѕвах промѕжних культур широко використовують сѕвалкикультиватори, наприклад СЗС-2,1, СЗС-2.1 , лущильникисѕвалки ДС-6 та ѕн. За один прохѕд виконують передпосѕвну пѕдготовку ґрунту, сѕвбу, внесення добрив, коткування або вирѕвнювання поверхнѕ. Це економить кошти, пѕдвищує технологѕчний рѕвень вирощування кормових культур. ри висѕваннѕ трав у дернину на пасовищах ѕ сѕножатях одночасно вносять добрива. Для загортання насѕння використовують спецѕальнѕ пристроі, якѕ запобѕгають пересушуванню насѕннєвого ложа ѕ забезпечують високу схожѕсть насѕння. ѕльше уваги при пѕдготовцѕ ґрунту слѕд придѕляти ґрунтообробним машинам фрезерного типу. Фрезбарабан за один прохѕд пѕсля збирання попередника повнѕстю готує ґрунт до сѕвби. сновна мета всього обробѕтку (основного, передпосѕвного, пѕсляпосѕвного ѕ мѕжрядного) — створення оптимальних умов для вегетацѕі культури. Кожний технологѕчний прийом має своі параметри, додержання яких є непорушною вимогою ѕ основою для бракеражу польових ро78

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

бѕт. Це показано у другѕй ѕ третѕй частинах пѕдручника на прикладах технологѕй створення пасовищних травостоів ѕ вирощування кормових ѕ зернокормових культур.

5.5. А 5.5.1.

імі а і

і і

ви

м в

п

щі

ива

сновними джерелами живлення кормових рослин є органѕчнѕ добрива (гнѕй, сидерати), кореневѕ ѕ стерньовѕ рештки попереднѕх культур, бѕологѕчний азот бобових, а також мѕнеральнѕ добрива. ній — основне органѕчне добриво. собливо цѕнним є гнѕй, який зазнав термѕчноі обробки самозѕгрѕванням, що сприяє очищенню його вѕд насѕння бур’янѕв, гельмѕнтѕв, хвороботворних бактерѕй. У загальному обсязѕ виробництва органѕчних добрив у районах розвиненого рослинництва ѕ тваринництва пѕдстилковий гнѕй становить приблизно 50 – 60 %. мѕст поживних речовин у ньому порѕвняно з ѕншими видами гною ѕ органѕчних добрив найвищий (табл. 14). есь гнѕй, який є у господарствѕ, треба утилѕзувати, ѕнакше вѕн становить велику загрозу для навколишнього середовища, особливо для водних джерел. Цѕнне органѕчне добриво можна виготовляти безпосередньо у полѕ, використовуючи для цього рештки соломи минулих рокѕв, змѕшуючи іі з рѕдким гноєм ѕ гноівкою. Для кормовоі площѕ характерне бѕльше винесення з ґрунту, передусѕм азоту ѕ вѕдповѕдно калѕю, фосфору. Тому ѕ норми внесення тут органѕчних добрив можуть бути значно бѕльшими, нѕж у рослинництвѕ. априклад, пѕдстилковий гнѕй можна вносити на кормовому полѕ не один раз за 3 – 4 роки, як у польових сѕвозмѕнах, а частѕше — через 2 роки по 18 – 20 т/га. Цѕнним органѕчним добривом є заорана зелена маса хрестоцвѕтих (редьки олѕйноі, гѕрчицѕ бѕлоі), люпину, буркуну та ѕн. айчастѕше для цього використовують пѕсляжнивну сѕвбу хрестоцвѕтих. они добре мѕнералѕзуються, мѕстять азоту 3,5 – 4 % сухоі маси, полѕпшують санѕтарний стан ґрунту. Сидерацѕю використовують насамперед у кормопольових сѕвозмѕнах у районах задовѕльного ѕ достатнього зволоження. Звичайно заорюють вѕд 120 до 300 ц/га зеленоі маси. уркун для сидерацѕі добре використовувати передусѕм у зайнятих парах польових сѕвозмѕн. Цѕнним органѕчним джерелом живлення рослин є рослиннѕ рештки (коренѕ + стерня) багаторѕчних трав — бобових ѕ бобово-злакових сумѕшей (вѕд 70 до 120 ц/га сухоі маси). 79

а

и аІ Таблиця 14. Хімічний склад різних видів підстилкового і безпідстилкового гною, продуктів механічноі і біологічноі його переробки, % нѕй

ѕдстилковий великоі рогатоі худоби свиней ѕдкий великоі рогатоі худоби свиней еханѕчне роздѕлення рѕдкого гною: рѕдка фракцѕя непрояснена великоі рогатоі худоби прояснена великоі рогатоі худоби свиней тверда фракцѕя великоі рогатоі худоби свиней

ода

лементи живлення N (загальК2 2 5 ний)

65 70

0,50 0,60

0,25 0,30

0,60 0,70

90 92 90 96

0,40 0,20 0,60 0,20

0,13 0,15 0,20 0,10

0,30 0,17 0,27 0,16

98,6

0,14

0,06

0,01

99,2 93,3

0,06 0,11

0,03 0,03

0,07 0,12

81,7 78,0

0,37 0,50

0,11 0,25

0,13 0,20

рганѕчнѕ добрива, на вѕдмѕну вѕд мѕнеральних, навѕть при внесеннѕ великими нормами насамперед засвоюються ґрунтом ѕ перетворюються на малорухомѕ форми. ри цьому збѕльшується вмѕст органѕчноі речовини в ґрунтѕ, органѕчна маса поступово мѕнералѕзується ѕ забезпечує рослини азотом, фосфором ѕ калѕєм, а також ѕншими елементами живлення. Цѕнне добриво — рѕдкий безпѕдстилковий гнѕй. Дѕя його навѕть перевищує дѕю мѕнеральних добрив, значно пѕдвищує продуктивнѕсть кормових культур — кукурудзи на силос на 80 – 120 ц/га, кормових бурякѕв — на 100 – 250, зеленоі маси однорѕчних трав — на 100 – 160, редьки олѕйноі — на 150 – 250 ц/га. роте при внесеннѕ великоі кѕлькостѕ органѕчних добрив потрѕбно контролювати фѕтосанѕтарну обстановку на полях, щоб запобѕгти збѕльшенню засмѕченостѕ посѕвѕв бур’янами. Слѕд проводити аналѕзи ґрунту ѕ рослин на вмѕст не тѕльки нѕтратѕв, а й важких металѕв, миш’яку, селену, якѕ надходять з надмѕрною кѕлькѕстю органѕчних добрив, стѕчними водами ѕ промисловими вѕдходами мѕнерального й органѕчного походження. мѕст іх у ґрунтах внаслѕдок цього може перевищувати гранично допустимѕ концентрацѕі ( ДК) у десятки ѕ сотнѕ разѕв. 80

За а ь і е

5.5.2. Мі е а ь і

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ива

еревагу слѕд вѕддавати рѕдким, а також комплексним добривам. У комплексних мѕнеральних добривах вмѕст азоту має значно переважати над вмѕстом фосфору ѕ калѕю. . . ѕнеєв, . . ризлов, .І. Синдашкѕна при внесеннѕ пѕд кормовѕ культури рекомендують спѕввѕдношення N : : К як 1,5 : 1 : 1; 1 : 1 : 0,5. У кормовиробництвѕ особливо необхѕднѕ азотовмѕснѕ добрива як важливий фактор пѕдвищення врожайностѕ кукурудзи, коренеплодѕв, зернокормових культур, багаторѕчних ѕ однорѕчних кормових трав. орми внесення азоту по 60 кг/га д.р. на фонѕ фосфору ѕ калѕю збѕльшують продуктивнѕсть кормовоі площѕ у середньому на 22 – 25 %. ри цьому врожайнѕсть бобових ѕ бобово-злакових сумѕшей багаторѕчних трав без зрошення збѕльшується на 16 – 20, а при зрошеннѕ люцерни — на 44 – 52 %. За даними дослѕджень автора, проведених у ѕсостепу, врожайнѕсть зеленоі маси кукурудзи при внесеннѕ повного мѕнерального добрива N60 60К60 пѕдвищується у середньому на 46,1 %, на фонѕ N90 90К90 — на 64,2, при внесеннѕ N105P80K110 (розрахунок на одержання 500 ц/га зеленоі маси) — на 66,4 %. несення лише фосфорних ѕ калѕйних добрив рѕзко знижує урожай кормових культур. У роки з достатньою кѕлькѕстю опадѕв (за тими самими даними) урожайнѕсть сумѕшей кукурудзи ѕз суданською травою ѕ соєю за два укоси досягає 1140, кукурудзи з горохом — 940 ц/га. Таке пѕдвищення врожайностѕ завдяки взаємодѕі двох факторѕв — достатнього живлення рослин ѕ зволоження — свѕдчить про великѕ невикористанѕ резерви збѕльшення продуктивностѕ кормовоі площѕ. аланс поживних речовин у ґрунті при інтенсивному виробництві кормів. З пѕдвищенням урожайностѕ культур при внесеннѕ мѕнеральних добрив збѕльшується винесення рослинами з ґрунту елементѕв живлення, особливо при ущѕльненнѕ кормовоі площѕ промѕжними культурами, що сприяють ѕнтенсифѕкацѕі виробництва кормѕв. оложення про те, що промѕжнѕ культури значно збѕльшують нагромадження органѕчноі речовини у ґрунтѕ, а отже, й елементѕв мѕнерального живлення, не завжди пѕдтверджується. Як ѕ ѕншѕ культури, рослини промѕжних посѕвѕв використовують поживнѕ речовини для росту вегетативноі маси бѕльше, нѕж повертають іх у ґрунт з рослинними рештками. У дослѕдженнях автора, наприклад, дефѕцит балансу азоту ѕ калѕю при збѕльшеннѕ насичення промѕжними культурами кормових сѕвозмѕн не тѕльки не зменшувався, а, навпаки, зростав ѕ лише баланс фосфору був позитивним (табл. 15). егативний баланс елементѕв мѕнераль81

а

и аІ

ного живлення пѕсля вирощування промѕжних культур пѕдтверджується дослѕдами, проведеними в ѕнших ґрунтово-клѕматичних зонах. Таблиця 15. аланс поживних речовин у 7-пільних кормових сівозмінах при різному насиченні проміжними культурами і залежно від добрив (за даними автора) оживний елемент ѕ його баланс у сѕвозмѕнѕ

Сѕвозмѕна з промѕжними посѕвами у двох полях гнѕй 5,7 т/га N23,6 N38,6 N34,7 без добрив P23,6 P43,7 P38,6 K23,6 K38,6 K33,0

ѕдчуження овернення

1119 642

1316 1114

о сѕвозмѕнѕ а 1 га

–477 –68,1

–202 –28,8

ѕдчуження овернення

372 128

434 402

о сѕвозмѕнѕ а 1 га

–244 –34,8

–32 –4,6

ѕдчуження овернення

1178 387

1371 853

о сѕвозмѕнѕ а 1 га

–791 –113

–518 –74

зот 1391 1501 1246 1251 аланс –130 –150 –18,6 –21,4 Фосфор 459 466 514 551 аланс +55 +85 –7,85 +12,1 Калій 1435 1478 970 931 аланс –465 –541 –66,4 –77,2

Сѕвозмѕна з промѕжними культурами на чотирьох полях гнѕй 5,7 т/га N23,6 N38,6 N34,7 без добрив P23,6 P38,6 P43,7 K23,6 K38,6 K33,0 1501 760

1501 1188

1598 1317

1591 1311

–478 –68,7

–312 –44,6

–281 –280 –20,1 –40,00

423 150

497 417

517 529

580 567

–273 –39

–80 –11,4

+12 +1,72

+37 +5,3

1330 521

1627 890

1714 1017

1717 985

–809 –115

–737 –105

–687 –98

–731 –104

р и м ѕ т к а: повернення азоту — рослиннѕ рештки, добрива, насѕння, опади; фосфору — рослиннѕ рештки, добрива; калѕю — рослиннѕ рештки, добрива, насѕння.

оль калійних добрив в інтенсивному кормовиробництві. ѕнтенсивному кормовиробництвѕ спостерѕгаються великѕ втрати ґрунтового калѕю. ри регулярному вирощуваннѕ високих урожаів зеленоі маси вмѕст калѕю у ґрунтѕ рѕзко знижується. За даними Ф. Цюрна, у таких випадках навѕть внесення великих доз калѕйних добрив (К160) може бути недостатнѕм. айбѕльш потрѕбний рослинам калѕй на супѕщаних ѕ пѕщаних ґрунтах. оль калѕю в життєдѕяльностѕ рослинних органѕзмѕв надзвичайно велика. е входячи безпосередньо до складу органѕчних сполук, як азот ѕ фосфор, вѕн незамѕнний як каталѕзатор усѕх обмѕнних процесѕв у рослинѕ. 82

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Калѕй бере участь у процесах первинного обмѕну речовин, утвореннѕ багатих на енергѕю фосфатѕв. ѕн сприяє всѕм процесам синтезу речовин, утворенню вуглеводѕв (завдяки активѕзацѕі процесѕв асимѕляцѕі С 2 при фотосинтезѕ), нуклеінових кислот, амѕдѕв ѕ амѕнокислот. Калѕй запобѕгає нагромадженню нѕтратѕв (NO3) у рослинах навѕть при внесеннѕ високих доз азотних добрив. оживнѕ речовини добрив найбѕльш ефективно використовуються при внесеннѕ до 80 % норми іх пѕд основний обробѕток ґрунту. умовах достатнього зволоження 1 ц внесеного пѕд кормовѕ культури азоту дає додатково 20 – 25 ц/га корм. од. при пѕдвищеному вмѕстѕ протеіну ( . . Карпусь, . . алѕєнко, 1988). У дослѕдах кафедри лукѕвництва ТС при збѕльшеннѕ дози азоту з 30 до 180 кг/га врожайнѕсть сѕна пѕдвищилась ѕз 44,9 до 103,6 ц/га, а в дослѕдах Інституту кормѕв У при внесеннѕ 90 кг/га азоту вмѕст протеіну у кормѕ пѕдвищувався на 3 – 4 %, каротину — майже в 1,5 – 2 рази. ри цьому у рослин люцерни, наприклад, пѕдвищується оводненѕсть клѕтин, збѕльшується вмѕст загального азоту (на 0,7 – 0,9 %), полѕпшується ѕ фосфорне живлення. роте збѕльшення вмѕсту азоту у рослинах вѕдбувається переважно завдяки небѕлковим формам його. Дещо пѕдвищується рѕвень нѕтратного азоту ѕ вмѕст сироі клѕтковини, що можна пояснити посиленням росту стебловоі частини рослин. Дози мѕнерального азоту, застосовуванѕ в кормовиробництвѕ краін Захѕдноі Європи, ще донедавна у 2 – 3 рази перевищували дози, застосовуванѕ в Украінѕ. инѕ на Заходѕ велику увагу придѕляють органѕчним ѕ бѕологѕчним джерелам азотного живлення рослин, завдяки чому вирѕшується також проблема нѕтратѕв у кормах. х пѕдвищений вмѕст, як вѕдомо, негативно впливає на якѕсть кормѕв.

5.6. Ме і

а ив і

ви

м в

п

щі

осѕви кормових культур розмѕщують у польових, кормопольових, прифермських спецѕалѕзованих, ґрунтозахисних ѕ лучнопасовищних сѕвозмѕнах на заплавних землях. ольовѕ сѕвозмѕни розмѕщують здебѕльшого на землях першоі технологѕчноі групи (слабкоеродованѕ ѕ нееродованѕ землѕ з експозицѕєю до 3°). Тут немає особливоі потреби у застосуваннѕ комплексу протиерозѕйних заходѕв. роте посѕви кормових культур, у тому числѕ однорѕчних ѕ багаторѕчних трав, розмѕщують здебѕльшого на ґрунтах другоі технологѕчноі групи (експозицѕя 3 – 5°), а також на ґрунтах третьоі групи (крутизна схилѕв понад 5°). а цих дѕлянках зѕ складним рельєфом, що пѕддаються ерозѕі, а також на заплавних землях з іх неоднорѕдними ґрунтовими ѕ гѕдрологѕчними умовами ѕ рослиннѕстю здѕйснюють рѕзнѕ мелѕорацѕі. 83

а

и аІ

5.6.1. А

е

і

і а

и

ь и

е

іє

а полях сѕвозмѕн можлива водна ѕ вѕтрова ерозѕя. Застосуванням рѕзних агротехнѕчних прийомѕв вдається до мѕнѕмуму звести змивання ґрунту. дним з таких прийомѕв є створення на певнѕй вѕдстанѕ валѕв близько 10 м завширшки ѕ 80 – 100 см заввишки. фективними агротехнѕчними протиерозѕйними прийомами є щѕлювання (щѕлювачѕ Щ -2, Щ -3-7 та ѕн.), спецѕальна пориста ѕ гребенева оранка, органѕзацѕя ґрунтозахисних сѕвозмѕн, смугове розмѕщення посѕвѕв озимих ѕ ярих, зернових ѕ просапних культур, створення буферних смуг ѕз трав, залуження змитих земель ѕ водостокѕв. а схилових ѕ заплавних дѕлянках доцѕльно проводити кольматаж — осаджування намулу створенням перемичок ѕ валѕв. ѕсля кольматажу на заплавах прояснену воду випускають, а на схилах вода найчастѕше вбирається ґрунтом. Танення снѕгу можна регулювати створенням смуг затемнення або оголення снѕгу. Смуги затемнення можна робити туковими сѕвалками або причепами-розкидачами, використовуючи торфокришку, золу, фосфоритне борошно. Ширина таких смуг має становити 10 – 15 м. а схилах обов’язково треба вирощувати бобово-злаковѕ травосумѕшѕ. они утворюють щѕльну дернину, яка перешкоджає розвитку ерозѕі. рипиненню розвитку водноі ѕ вѕтровоі ерозѕі на некрутих схилах сприяє також смугове розмѕщення культур. ри цьому змитий ґрунт зѕ смуги, зайнятоі просапною культурою, рѕвномѕрно розмѕщується на наступнѕй смузѕ, де висѕяно озимѕ ѕ раннѕ ярѕ зерновѕ або трави, що сприяє пѕдвищенню врожайностѕ культур ѕ полѕпшенню родючостѕ ґрунту. разѕ криволѕнѕйного розмѕщення смуг треба створювати умови для рѕвномѕрного повороту агрегатѕв. ри використаннѕ великих, особливо спарених, агрегатѕв (культиватори, сѕвалки) радѕус повороту має становити не менш як 50 м. Смугове розмѕщення кормових культур можна поєднувати з лѕсосмугами ѕ канавами на так званих верхнѕх ѕ нижнѕх рубежах другого порядку, посерединѕ територѕі робити вали-канави ѕз спецѕальними органѕчними наповнювачами. Доцѕльно створювати ѕ постѕйнѕ або тимчасовѕ буфернѕ смуги. остѕйнѕ (багаторѕчнѕ) буфернѕ смуги засѕвають багаторѕчними бобово-злаковими травосумѕшами, а тимчасовѕ — ярими або озимими. ѕсля збирання трав площу обробляють ґрунтозахисними знаряддями. собливо потрѕбнѕ постѕйнѕ буфернѕ смуги на крутих схилах (8 – 12°). а зрошуваних землях розвивається ѕригацѕйна (поливна) ерозѕя. Тому на дѕлянках з експозицѕєю бѕльш як 5° навѕть при добре розвиненѕй дернинѕ ѕнтенсивнѕсть поливу має бути не бѕльш нѕж 7 – 9 мм/год. 84

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Спричинює ерозѕйнѕ процеси ѕ полив по борознах. а невеликих дѕлянках можлива ґрунтова ерозѕя ѕ в разѕ незначних поливних норм — так звана дрѕбнострумениста, якѕй пѕддаються суглинковѕ чорноземнѕ, сѕрѕ лѕсовѕ ґрунти ѕ щѕльнѕ глини. розѕя ґрунту на заплавних дѕлянках має здебѕльшого вѕтровий характер ѕ є наслѕдком загального незадовѕльного проведення мелѕоративних робѕт (вѕдсутнѕсть сѕвозмѕни, зниження рѕвня ґрунтових вод нижче вѕд рекомендованого). Для припинення ерозѕі на заплавних землях у сѕвозмѕнах з просапними культурами крѕм багаторѕчних трав слѕд вирощувати пѕсля збирання овочѕв лѕтнѕ повторнѕ посѕви бобово-злакових сумѕшей, хрестоцвѕтих — ярого ѕ озимого рѕпаку, редьки олѕйноі, гѕрчицѕ у сумѕшѕ з вѕвсом та ѕн. роти ерозѕі на природних кормових угѕддях, наприклад на низькопродуктивних схилах, здѕйснюють поверхневе полѕпшення, застосовуючи комплекс культуртехнѕчних заходѕв. Тут на певний час припиняють випасати худобу, а в разѕ випасання потрѕбно давати вѕдпочинок травостою для вѕдновлення дернини. Утворенѕ вимоіни, невеликѕ видолинки загортають оранкою або розрѕвнюють бульдозером, пѕсля чого влаштовують водовѕдвѕднѕ вали. ри розробцѕ протиерозѕйних заходѕв у системѕ контурномелѕоративноі органѕзацѕі територѕі ( СЗ К Т) передбачають такѕ види захисту ґрунтѕв: контурний, контурно-смуговий ѕ контурномелѕоративний. ри контурнѕй системѕ проектують межѕ полѕв по горизонталях, ѕ регулювання поверхневого стоку при цьому здѕйснюють переважно за допомогою агротехнѕчних заходѕв. Контурна органѕзацѕя територѕі може бути як криволѕнѕйною, так ѕ прямолѕнѕйною. Контурно-смугова органѕзацѕя територѕі передбачає проведення фѕтомелѕоративних заходѕв ѕз внесенням дефекату, вапна, органѕчних добрив ѕ обробѕток вздовж горизонталей, тривале залуження окремих смуг. Смуговѕ посѕви розмѕщують лише на полях ѕз вираженими ерозѕйними процесами. За контурно-мелѕоративноі органѕзацѕі територѕі (рис. 5) поєднують контурне розмѕщення полѕв ѕз створенням гѕдротехнѕчних споруд, що запобѕгають стоку (влаштування валѕв, засипання улоговин, створення лѕсосмуг ѕ пологих улоговин). Крѕм того, здѕйснюють агротехнѕчнѕ й фѕтомелѕоративнѕ заходи. 5.6.2. імі

а ме і

а ія

м в

п

щі

Сильне пѕдкислення, як ѕ надмѕрно лужна реакцѕя ґрунтового розчину, негативно впливає на рѕст рослин, фѕзико-хѕмѕчний стан протоплазми іхнѕх клѕтин, порушує процеси обмѕну у клѕтинах рос85

а

и аІ

лин. ри цьому погѕршуються засвоєння поживних речовин, бѕлковий ѕ вуглеводний обмѕни, рѕст кореневоі системи, проникнѕсть клѕтинних мембран. У кислому середовищѕ утруднюється поглинання катѕонѕв кальцѕю, магнѕю, калѕю, а в лужному, навпаки, зменшується вбирання анѕонѕв. Для запобѕгання цим небажаним процесам проводять вапнування ѕ гѕпсування ґрунтѕв.

ис. 5. Схема організаціі ґрунтозахисноі системи землеробства з контурно-меліоративною організацією територіі кормовоі площі

86

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ри ѕнтенсивному застосуваннѕ фѕзѕологѕчно кислих добрив, наприклад натрѕєвоі селѕтри, сульфату амонѕю, суперфосфату та ѕнших, втрати ґрунтом Са можуть перевищувати 200 – 250 кг/га (за даними кафедри агрохѕмѕі Уманського державного аграрного унѕверситету ѕ Черкаськоі сѕльськогосподарськоі дослѕдноі станцѕі). За тими самими даними, 1 ц сульфату амонѕю розчиняє 105 кг хлориду калѕю, 66 кг кальцѕю (з розрахунку на Са ). ри ѕнтенсивному фѕзѕологѕчно кислому удобреннѕ втрати кальцѕю досягають 350 – 500, а при зростаючѕй ѕнтенсифѕкацѕі землеробства — навѕть 1000 – 1500 кг/га за рѕк. несення органѕчних добрив дещо компенсує цѕ втрати, але не повнѕстю. Тому хѕмѕчна мелѕорацѕя ґрунтѕв є одним з основних видѕв мелѕорацѕі кормовоі площѕ як засѕб докорѕнного полѕпшення родючостѕ ґрунтѕв в ѕнтенсивному кормовиробництвѕ. апнування пѕдвищує вмѕст у ґрунтѕ обмѕнного кальцѕю, ѕ сприятливий вплив вапняних добрив триває протягом 2 – 3 ѕ бѕльше рокѕв Кальцѕй, як вѕдомо, перебуває у ґрунтѕ здебѕльшого у виглядѕ силѕкатѕв ѕ карбонату кальцѕю, на окультурених ґрунтах — також у виглядѕ хлоридѕв ѕ сульфатѕв (СаСl2, СаSO4), магнѕй — у виглядѕ карбонатѕв ѕ силѕкатѕв, нерѕдко разом з карбонатом кальцѕю gСа(С 3)2. агнѕй менше, нѕж кальцѕй, вимивається з ґрунту. Чим бѕльша норма внесення вапняних добрив, тим тривалѕша пѕслядѕя кальцѕю вѕд одного року при внесеннѕ 3 – 4 т/га до 10 – 15 рокѕв при внесеннѕ 6 – 8 т/га. тже, тѕльки на фонѕ вапнування у багатьох районах, де ґрунти систематично пѕдкислюють, можливе застосування мѕнеральних добрив. ѕльше того, слѕд повсюди переорѕєнтувати систему удобрення рослин у напрямѕ збѕльшення доз органѕчних добрив ѕ ѕнтенсифѕкацѕі травосѕяння. Кальцѕй у ґрунтѕ не тѕльки полѕпшує вегетацѕю рослин а й створює сприятливе середовище для мѕкрофлори, бульбочкових бактерѕй ѕ таких, що вѕльно живуть у ґрунтѕ, полѕпшує фѕзичнѕ властивостѕ, особливо структуру ґрунту, його гранулометричний склад ѕ будову, водопроникнѕсть. За вѕдношенням до кислотностѕ ґрунту рослини умовно подѕляють на такѕ групи: 1) найбѕльш чутливѕ до кислотностѕ ґрунту (еспарцет, сорго, житняк, пирѕй та ѕн.); 2) ростуть здебѕльшого за нейтральноі ѕ слабколужноі реакцѕі ґрунтового розчину (кормовѕ буряки, люцерна, буркун, еспарцет, гѕрчиця, вика озима та ѕн.); 3) добре ростуть за слабкокислоі або близькоі до нейтральноі реакцѕі ґрунтового розчину, добре реагують на вапнування (капуста кормова, бруква, турнепс, конюшина лучна ѕ рожева, лисохвѕст, сто87

а

и аІ

колос, соняшник, кукурудза, горох посѕвний ѕ кормовий, боби, вика яра та ѕн.); 4) витримують помѕрну кислотнѕсть (р 4,6 – 5,5) (жито, тимофѕівка, конюшина бѕла (повзуча), костриця червона, лучна ѕ тростинна, картопля, овес та ѕн.); 5) ростуть на ґрунтах ѕз пѕдвищеною кислотнѕстю ѕ мало потребують вапнування (щавель, щавель-румекс, серадела, люпин), проте за високоі кислотностѕ позитивно реагують на вапнування. Крѕм вапняних добрив на властивостѕ ґрунту позитивно впливає дефекат — вѕдходи цукрового виробництва. ѕн мѕстить кальцѕй, азот, фосфор, калѕй ѕ мѕкроелементи. Тому внесення його навѕть у кѕлькостѕ 8 – 12 ц/га позитивно впливає на рѕст кормових культур на кислих ѕ пѕдкислених ґрунтах. мѕст вапна у дефекатѕ коливається вѕд 50 до 70 %. орму внесення вапняних добрив (Д) розраховують рѕзними способами, наприклад, за формулою Д=

⋅ 100 ⋅ 100 ⋅ 100 , М (100 − В )(100 − )

де — норма вапна в перерахунку на суху речовину, %; — вмѕст частинок дѕаметром бѕльш як 1 мм, %; В — вмѕст частинок дѕаметром менш нѕж 1 мм, %; М — нейтралѕзуюча здатнѕсть вапняного добрива, %; 100 — коефѕцѕєнт. ри внесеннѕ дефекату перерахунок на СаС 3 виконують за формулою Д = 1,5 ,

де — гѕдролѕтична кислотнѕсть, мг на 100 г ґрунту; 1,5 — коефѕцѕєнт для перерахунку на повну нейтралѕзацѕю кислотностѕ ґрунту. Якщо в господарствѕ є ѕншѕ вапнянѕ матерѕали ѕ треба визначити іх масову норму внесення, то норму внесення треба подѕлити на нейтралѕзуючу здатнѕсть цього матерѕалу у вѕдсотках ѕ помножити на 100. апнянѕ добрива можна вносити ѕ з розрахунку на одиницю кислотностѕ. ри цьому враховують зону, вид ґрунту ѕ його кислотнѕсть. За даними Т. . рѕнченка, для змѕни р на 0,1 у межах ѕнтервалѕв р менш як 4,5; 4,6 – 5 ѕ 5,1 – 5,5 на дерново-пѕдзолистих ґрунтах олѕсся треба внести вѕдповѕдно 0,15; 0,61; 0,63 т/га СаС 3, у передгѕрних районах — 0,71; 0,80 ѕ 0,84 т/га, на сѕрих лѕсових ґрунтах ѕсостепу — вѕдповѕдно 0,66; 0,80 ѕ 0,91 т/га. Для того щоб перевести кислѕ ґрунти у групу з реакцѕєю, близькою до нейтральноі, треба мати велику кѕлькѕсть вапняних матерѕа88

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

лѕв Так, за даними Т. . рѕнченка, в Украінѕ для цього потрѕбно щороку вносити іх 11,748 млн т. Для внесення вапняних матерѕалѕв у ґрунт (пилоподѕбних ѕ слабкопилоподѕбних) використовують вѕдповѕдно пневматичнѕ розкидачѕ ( У -8) ѕ звичайнѕ, якѕ застосовують для розкидання мѕнеральних добрив (1 -4, У -8, КС -3 та ѕн.). скѕльки кислѕ ґрунти займають великѕ площѕ, треба виробництво вапняних матерѕалѕв поставити на промислову основу, повсюдно розробляти родовища іх. Так, за даними кафедри агрохѕмѕі Уманського державного аграрного унѕверситету, для нейтралѕзацѕі 1 т сульфату амонѕю необхѕдно вапна 1,2 т, амѕачноі селѕтри — 0,75, амѕачноі води — 0,4, сечовини — 0,8 т, безводного амѕаку — 2,3, амонѕю хлориду — 1,4 т. ри цьому фосфоритне борошно та ѕншѕ важкорозчиннѕ фосфорнѕ добрива не слѕд вносити разом з дефекатом або вапняними добривами. іпсування. У Степу й ѕсостепу є значнѕ площѕ солонцюватих ґрунтѕв ѕ солонцѕв. ричини збѕльшення іхнѕх площ рѕзнѕ: нерацѕональнѕ поливи, пѕдтоплення ѕ тимчасове затоплення, утворення водосховищ, скидання поливних вод та ѕн. За вмѕстом натрѕю ґрунти подѕляють на несолонцюватѕ, якѕ мѕстять всього 3 – 5 % натрѕю, слабкосолонцюватѕ — 5 – 10, солонцюватѕ — 10 – 20 ѕ солонцѕ — бѕльш як 20 %. ри пѕдвищеннѕ концентрацѕі розчинних солей понад 0,25 % солонцюватѕ ґрунти стають солонцевими (слабкосолонцевѕ, солончаковѕ ѕ солончаки). Коли верхнѕй шар мѕстить пѕдвищену кѕлькѕсть розчинних солей (не менш як 1 %), ґрунти перетворюються на солончаки. Карбонати ѕ бѕкарбонати натрѕю перебувають у ґрунтовому розчинѕ у рѕзнѕй концентрацѕі ѕ вѕдповѕдно впливають на рѕст культурних рослин та мѕкрофлору. огѕршується обмѕн речовин у рослинах, знижується іхня поживна цѕннѕсть, стають менш доступними поживнѕ речовини у ґрунтѕ, у тому числѕ мѕкроелементи. Для нейтралѕзацѕі надмѕрноі концентрацѕі карбонатѕв ѕ бѕкарбонатѕв ѕ доведення р до 7,0 – 7,5, полѕпшення водно-фѕзичних властивостей ґрунту вносять гѕпс ѕ фосфогѕпс. ѕпс використовують у тонкорозмеленому виглядѕ (70 – 80 % проходить крѕзь сито з отворами 0,25 мм). Фосфогѕпс виробляють з вѕдходѕв виробництва фосфорнокислих добрив (70 – 75 % гѕпсу, 2 – 3 % фосфору, до 30 % залѕза й алюмѕнѕю, 5 – 6 % глини ѕ 15 – 20 % води). азом з фосфогѕпсом застосовують також сульфатне залѕзо (продукт вѕдходѕв лакофарбового виробництва). орми внесення гѕпсу в ѕсостепу, пѕвнѕчному ѕ центральному Степу визначають за формулою Х = 0,086( а − 0,1Є ) Д ,

89

а

и аІ

де 0,086 — 1 мг-екв СаSO4•2 2 , г; а — вмѕст обмѕнного натрѕю, мг-екв/100 г ґрунту; Є — ємнѕсть обмѕну, мг-екв/100 г ґрунту, — глибина мелѕоративного шару ґрунту, см; Д — об’ємна маса ґрунту, г/см3. а солонцях, що мѕстять соду, гѕпсу вносять бѕльше. Для розрахунку норми внесення використовують формулу Х = 0,086( а − 0,1Є ) + (S − 1) Д ,

де S — вмѕст СаС 3 + 2С 3 у воднѕй витяжцѕ, мг-екв/100 г ґрунту. ѕпсування бѕльш ефективне на фонѕ внесення органѕчних добрив або з посѕвами бобових. собливо цѕннѕ фѕтомелѕоранти — люцерна ѕ буркун. У ѕсостепу, передусѕм у лѕвобережних районах, трапляються осолодженѕ ґрунти, де ѕони натрѕю замѕненѕ ѕонами водню. Тому крѕм гѕпсу, органѕчних ѕ мѕнеральних добрив на цих ґрунтах вносять також вапнянѕ добрива. Значення хѕмѕчноі мелѕорацѕі дуже велике. Тому потрѕбно насамперед збѕльшувати виробництво хѕмѕчних мелѕорантѕв, а не мѕнеральних добрив (С. евко, І. ельник, . уцуляк, . Ковальов, 1989). осподарства при цьому повиннѕ мати удосконаленѕ розкидачѕ, якѕсно новѕ машини на рѕвнѕ кращих свѕтових зразкѕв.

5.7.

і

і

ви

м в

п

щі

Термѕн «екологѕя» (вѕд грец. еісоs — дѕм, наука про дѕм) має широке значення. Є рѕзнѕ його формулювання, зокрема стосовно екосистем рѕзного рѕвня. дне з них: екологѕя — наука про взаємозв’язки ѕ взаємини бѕологѕчних систем рѕзного рѕвня (особин, популяцѕй, видѕв, бѕоценозѕв з навколишнѕм середовищем). Уперше це поняття запропонував у 1866 р. нѕмецький учений бѕолог рнст еккель. Тривалий перѕод (близько 100 рокѕв) вѕн застосовувався в бѕологѕі. Тепер можна говорити про екологѕзацѕю науки, промисловостѕ, мислення, полѕтики. У цьому загальному зв’язку ѕ полягає змѕст понять «екологѕя», «екологѕчна обстановка», «екологѕчнѕ умови», пѕд якими розумѕють результати передусѕм господарськоі дѕяльностѕ людини в природѕ. аррѕ Коммонер, автор вѕдомоі книги «Замкнене коло», основнѕ закони екологѕі сформулював у виглядѕ 4 афоризмѕв (за . . Яблоковим, 1989): «Усе пов’язано з усѕм», « ѕщо не дається задарма», « се має кудись дѕватися», « рирода знає краще». еревиробництво енергѕі ѕ засобѕв хѕмѕзацѕі, величезна кѕлькѕсть автомобѕлѕв, локомотивѕв, теплоходѕв, лѕтакѕв, якѕ поглинають кисень, видѕляючи шкѕдливѕ гази, призводять до забруднення ґрунту, водоймищ, морѕв ѕ океанѕв, пѕдґрунтових вод, полѕв ѕ природних 90

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

угѕдь, повѕтряного басейну. Щоб запобѕгти цьому на агроландшафтах треба запроваджувати енерго- ѕ ресурсозберѕгаючѕ, екологѕчно доцѕльнѕ технологѕі вирощування кормових ѕ зернокормових культур, що безпосередньо стосується кормовоі площѕ, оскѕльки чистота середовища на полях є необхѕдною умовою виробництва якѕсних кормѕв ѕ продукцѕі тваринництва. 5.7.1. Сп а

и п іп е я е м ви і я

і

и

м в

а посѕвах кормових культур, сѕножатях ѕ пасовищах слѕд здѕйснювати як загальнѕ, так ѕ окремѕ заходи щодо забезпечення сприятливоі екологѕчноі обстановки. ерша група заходѕв залежить вѕд системи природоохоронноі органѕзацѕі територѕі, яка передбачає припинення ерозѕі, очищення промислових стокѕв вѕд бѕологѕчного ѕ мѕнерального забруднення, у тому числѕ вѕд важких металѕв, якѕ можуть нагромаджуватися у ґрунтѕ у надмѕрнѕй кѕлькостѕ, а потѕм переходити у продукцѕю тваринництва. Зарегулювання стоку при використаннѕ води на технѕчнѕ потреби промислових виробництв, переведення іх водопостачання на замкнений цикл мають одне з вирѕшальних значень у комплексѕ природоохоронних заходѕв. Друга група заходѕв залежить насамперед вѕд рѕвня агротехнѕчноі служби в господарствѕ, вѕд технологѕй вирощування кормових культур. Так, вмѕст нѕтратѕв у кормах, як ѕ в ѕншѕй продукцѕі рослинництва, прямо залежить вѕд високих азотних фонѕв живлення. рганѕчнѕ добрива мають переваги щодо цього у зв’язку з повѕльною, поступовою мѕнералѕзацѕєю органѕчноі речовини. азом з тим безпосереднє внесення свѕжих органѕчних добрив пов’язане з ризиком забруднення ґрунту гельмѕнтами, рѕзними хвороботворними бактерѕями (наприклад, збудниками бруцельозу ѕ туберкульозною паличкою). адмѕрна кѕлькѕсть безпѕдстилкового гною може бути також джерелом важких металѕв. Тому перед внесенням його слѕд знезаражувати, поєднуючи холодний ѕ гарячий способи зберѕгання, за яких гинуть шкѕдливѕ мѕкро- й макроорганѕзми. Крѕм того, треба проводити аналѕз гною на вмѕст у ньому важких металѕв та ѕнших хѕмѕчно шкѕдливих домѕшок. а кормовѕй площѕ можна використовувати органѕчнѕ вѕдходи пѕдприємств спиртовоі, крохмале-патоковоі, шкѕряноі промисловостѕ, цукрових заводѕв, комунальних господарств, стѕчнѕ води мѕст тощо. Усѕ вони пѕдлягають знезараженню (термѕчна обробка, тривале витримування мулу, компостування негашеним вапном, амѕаком, амѕачною водою та ѕншими речовинами, наприклад тѕазоном — 0,25 % маси компосту). 91

а

и аІ

орми внесення вѕдходѕв ѕ компостѕв визначають з урахуванням ДК важких металѕв у ґрунтѕ (табл. 16) за формулою Д = ( ДК − Ф )К1К 2 К 3 ,

де Д — допустима норма важкого металу, кг/га; ДК — гранично допустима концентрацѕя важкого металу у ґрунтѕ, кг/га; Ф — вмѕст важкого металу в ґрунтѕ, кг; К1, К2, К3 — коефѕцѕєнти поправки вѕдповѕдно на вмѕст гумусу, механѕчний склад ѕ кислотнѕсть ґрунту.

8000 1000 2300 600 200 800 20 000 22 000 8000 300 500 200

20 25 10 10 3 50 100 100 200 10 2 5

мѕст

ѕкель 2 – 50 Свинець 0,1 – 20 Селен 0,01 – 5 Сурма 0,01 – 5 лово 1 – 20 Талѕй 0,01 – 0,5 Титан 10 – 5000 Уран 0,01 – 1 анадѕй 10 – 100 Цинк 3 – 50 Цирконѕй 1 – 300

ранично допустима концентрацѕя ( ДК)

0,1 – 20 5 – 20 0,1 – 5 1 – 10 0,01 – 1 1 – 10 2 – 50 1 – 20 50 – 200 0,1 – 10 0,01 – 1 0,2 – 5,0

лемент

аксимальний вмѕст у забруднених ґрунтах

иш’як ор ерилѕй ром Кадмѕй Кобальт Хром ѕдь Фтор алѕй туть олѕбден

мѕст

ранично допустима концентрацѕя ( ДК)

лемент

аксимальний вмѕст у забруднених ґрунтах

Таблиця 16. опустимий вміст хімічних елементів в орному шарі ґрунту, мг/кг

10 000 4000 1200 1200 800 40 20 000 115 1000 20 000 6000

50 1000 10 5 50 1 50 000 5 50 300 300

Слѕд обмежити пряме внесення рѕдкого гною на кормовѕй площѕ. а його основѕ готують соломистий гнѕй ѕ компости, використовуючи рештки торѕшньоі соломи, торф. отують також високоефективнѕ органѕчнѕ добрива ѕ торфо-мѕнеральнѕ компости, якѕ справляють мѕнѕмальний негативний вплив на середовище. У кожному господарствѕ має бути розроблена ѕ здѕйснена науково обґрунтована система природоохоронних ѕ екологѕчних заходѕв при протиерозѕйнѕй органѕзацѕі територѕі. ез цього неможливо мати екологѕчно чисту продукцѕю у кормовиробництвѕ. Забезпечення задовѕльного санѕтарного стану кормових полѕв ѕ одержання екологѕчно чистих кормѕв великою мѕрою залежать також вѕд широкого впровадження екологѕчно чистих технологѕй вирощування кормових культур, якѕ зводять до мѕнѕмуму або виключають використання на полях хѕмѕчних засобѕв боротьби з 92

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

бур’янами, шкѕдниками ѕ хворобами. естициди у кормовиробництвѕ слѕд замѕнювати агротехнѕчними ѕ бѕологѕчними засобами з широким застосуванням сортѕв, якѕ не пошкоджуються або мало пошкоджуються шкѕдниками ѕ хворобами. аш досвѕд тривалого вирощування кормових культур у спецѕалѕзованих кормових сѕвозмѕнах (з 1965 р.), де пестициди не використовуються зовсѕм, а помѕрнѕ дози мѕнеральних добрив вносять на фонѕ органѕчних, дає пѕдстави для такого висновку: у кормовиробництвѕ вже сьогоднѕ можна мати екологѕчно чисту продукцѕю, яка не мѕстить залишкѕв пестицидѕв, з мѕнѕмальним вмѕстом нѕтратѕв. Тепер у багатьох господарствах ѕ практично в усѕх районах Украіни є добре обладнанѕ районнѕ агрохѕмѕчнѕ лабораторѕі. За допомогою іх можна здѕйснювати оперативний контроль за якѕстю кормѕв ѕ продукцѕі рослинництва. днак методи визначення вмѕсту нѕтратѕв ѕ нѕтритѕв у продукцѕі ще не досконалѕ. едостатнѕй також контроль залишкѕв ѕнсектофунгѕцидѕв, гербѕцидѕв ѕ ретардантѕв у рослинах, якѕ становлять бѕльш серйозну загрозу для якостѕ кормѕв ѕ тваринницькоі продукцѕі, нѕж нѕтрати, ѕ порѕвняно з останнѕми тривалий перѕод зберѕгаються у зернѕ ѕ кормах. Треба також виключити такѕ засоби хѕмѕзацѕі, як дефолѕацѕя соняшнику, пѕсля якоі не можна використовувати на корм кошики ѕ соняшникову макуху. еред тим як прийняти рѕшення про використання того чи ѕншого препарату, слѕд проконсультуватись у вѕдповѕдних установах. оже виявитись, що препарат вилучено ѕз списку рекомендованих. е слѕд дѕяти за принципом «шкѕдливо для одних органѕзмѕв — не шкодить ѕншим». Так, внесення гербѕцидѕв не тѕльки вибѕрково дѕє на певний вид бур’янѕв, а й впливає на мѕкрофлору й фауну ґрунту, актуальну ѕ потенцѕйну родючѕсть ґрунту, а також потрапляє у ґрунтовѕ води. азом з тим треба оцѕнювати ситуацѕю на конкретному полѕ. гроном має у своєму розпорядженнѕ комплекс сучасних машин, що дають змогу агротехнѕчними заходами ефективно боротися з бур’янами, доводячи кѕлькѕсть іх до рѕвня, який суттєво не впливає на врожайнѕсть культури. ле буває потреба у використаннѕ гербѕцидѕв, особливо пѕсля сходѕв або у ланцѕ люцерна — кукурудза, при застосуваннѕ нульового обробѕтку ґрунту та ѕн. отрѕбно також враховувати наявнѕсть шкѕдникѕв ѕ хвороб рослин на полях сѕвозмѕни, запобѕгати появѕ іх правильним чергуванням культур у сѕвозмѕнѕ, використанням специфѕчних ентомофагѕв, фѕтофагѕв. коли цього не досить, треба застосувати хѕмѕчний метод, особливо у бѕльш зволожених пѕвнѕчнѕй ѕ захѕднѕй частинах ѕсостепу й на олѕссѕ. естициди ѕ гербѕциди впливають насамперед на великих тварин ѕ людину. нтомофауна ѕ мѕкрофлора терплять менше, бо всти93

а

и аІ

гають пристосуватися, генерують стѕйкѕ види, що для людини ѕ тварин не характерно. ле шкѕдливѕсть дѕі хѕмѕчних препаратѕв людина нерѕдко збѕльшує сама. Так, норма внесення 60 % хлорофосу на картопляному полѕ становила 1,2 кг/га за препаратом, проте для знищення шкѕдникѕв його достатньо 12 г/га (100-разове збѕльшення дози). ештки пестицидѕв у кормах не завжди враховують ѕ не зазначають в офѕцѕйних документах про якѕсть кормѕв. Слѕд встановити звѕтнѕсть про рѕвень хѕмѕчноі чистоти кормѕв та ѕншоі сѕльськогосподарськоі продукцѕі у господарствѕ, районѕ, областѕ. Є звѕтнѕсть про кѕлькѕсть внесених препаратѕв, проте немає даних про вмѕст іх у кормах ѕ продукцѕі пѕсля цього. Застосування бѕопрепаратѕв бѕльш вибѕркове, нѕж пестицидѕв. априклад, трихограма може знищити гусѕнь лучного ѕ кукурудзяного метеликѕв та ѕн. Крѕм того, можна додатково застосувати бѕтоксибацилѕн та ѕншѕ препарати проти вовчка на посѕвах соняшнику. ожна використовувати муху фѕтомѕзу, павутинних клѕщикѕв, клѕща фѕтосейлюса тощо. фективними є феромоннѕ пастки. Тому в кожному господарствѕ треба розробляти комплексну систему захисту сѕльськогосподарських культур з урахуванням економѕчних порогѕв шкѕдливостѕ бур’янѕв, хвороб та шкѕдникѕв. 5.7.2.

м ви пі вище

и

в а мі ев а і а ив і

і

Забруднення ґрунтѕв радѕонуклѕдами у деяких районах Украіни, ѕлорусѕ ѕ осѕі внаслѕдок аварѕі на Чорнобильськѕй С ставить перед кормовиробництвом, як ѕ перед рослинництвом, важливѕ завдання з лѕквѕдацѕі або зменшення несприятливого впливу (радѕоактивних речовин), що є у ґрунтѕ, на рослини, тварин, якѕсть сѕльськогосподарськоі продукцѕі — зерна, м’яса, молока тощо. адѕоактивнѕ опади забруднюють усе, що перебуває на поверхнѕ землѕ: посѕви культур, луки ѕ пасовища, джерела води ѕ незакритѕ корми, а також зѕбраний урожай зернових, технѕчних ѕ кормових культур. Крѕм радѕонуклѕдѕв, що швидко руйнуються ѕ мало живуть, найбѕльшу загрозу для людей становлять радѕонуклѕди йоду, якѕ концентруються у щитовиднѕй залозѕ ѕ добре видѕляються у дѕйних корѕв з молоком. Значну частину активностѕ становлять молѕбден-99, барѕй-140, цирконѕй-95, нѕобѕй-95, стронцѕй-89, цезѕй-137. Щѕльнѕсть забруднення може бути рѕзною ѕ встановлюється безпосередньо на мѕсцевостѕ. ри цьому зовнѕшнє гамма-випромѕнювання є основним фактором, що перешкоджає одержанню високоякѕсноі сѕльськогосподарськоі продукцѕі. ослини забруднюються радѕоактивними опадами (частково ѕ пѕд час кореневого живлення) ѕ ґрунтовим пилом, який осѕдає на лист94

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

кову поверхню. ѕльше радѕоактивного пилу затримується на широколистих рослинах — коренеплодах, кукурудзѕ, бобових культурах, кормовѕй капустѕ, менше — на листках злакових, тому злаковѕ мѕстять менше . енше іх, звичайно, у зернѕ, оскѕльки воно захищене вѕд безпосереднього забруднення, а також у бульбах картоплѕ, коренях бурякѕв, турнепсу та ѕнших коренеплодах. Тому радѕоактивнѕсть окремих органѕв ѕ частин рослин у рѕзних видѕв неоднакова. айбѕльше у листках, стеблах, половѕ — вѕд 94 до 99,8 %, мѕнѕмальна кѕлькѕсть іх у зернѕ, бульбах, коренеплодах. мѕст у ґрунтѕ ѕ рослинах можна зменшити звичайними агротехнѕчними заходами — заорюванням ѕ перемѕшуванням з ґрунтом верхнього забрудненого шару. Це зменшує концентрацѕю ѕзотопѕв на одиницю маси ґрунту. Краще, якщо оранка глибока, типу плантажноі (на 40 – 50 см), за якоі у борозну лягає верхнѕй шар ґрунту. одальший обробѕток на полѕ має бути поверхневим. Слѕд бѕльше вносити в ґрунт органѕчноі речовини, це збѕльшує його зв’язнѕсть. Тому норми внесення гною (або торфу) на легких супѕщаних ѕ пѕщаних ґрунтах повиннѕ бути максимально можливими. ри перезалуженнѕ трав дернину слѕд продискувати, розкришити ѕ обов’язково заорати якомога глибше. Це пояснюється тим, що в дернинѕ стронцѕй-90 бѕльш доступний рослинам. Краще поступово (протягом кѕлькох рокѕв) вивозити верхнѕй (0 – 10 см) шар ґрунту за межѕ поля у вѕдвали. Стронцѕй-90 ѕ цезѕй-137 погано мѕгрують у глибшѕ шари ґрунту подѕбно до фосфору й кальцѕю, тому знѕмання верхнього шару навѕть протягом кѕлькох рокѕв виправдане, хоча це дуже трудомѕсткий захѕд. Частину стронцѕю можна «вилучити» висѕванням бобових культур, урожай яких закомпостувати для тривалого зберѕгання. ажано локалѕзувати кореневу систему кормових ѕ зернокормових культур у верхньому шарѕ ґрунту У районах достатнього зволоження це можна зробити поверхневим внесенням добрив. Цей захѕд проводиться пѕсля глибокоі (плантажноі) оранки (50 – 60 см) спецѕальними плантажними плугами. Крѕм механѕчного забруднення радѕоактивнѕ речовини засвоюються також через листкову поверхню (вѕд 5 до 20 %). Добре засвоюються радѕонуклѕди цезѕю та йоду ѕ погано — стронцѕю. У разѕ зараження посѕвѕв у процесѕ кореневого живлення найбѕльш несприятливим є молочне скотарство, де використовуються переважно трав’янѕ корми. азом з тим птахѕвництво ѕ свинарство, де використовуються здебѕльшого зерновѕ корми, бѕльш захищенѕ. Тому в мѕсцевостях ѕз значним ѕ великим зараженням ґрунту радѕонуклѕдами треба бѕльше вирощувати зернофуражних культур ѕ вѕдгодовувати свиней ѕ птицю. ’ясна продукцѕя іх буде бѕльш чистою 95

а

и аІ

порѕвняно з продукцѕєю ѕнших видѕв тварин у 3 – 6 разѕв ( . . Ільін, 1984). ри незначнѕй кѕлькостѕ у кормах стронцѕю-90 (0,2 мкКѕ на одну корову в добовому рацѕонѕ) молоко можна використовувати без обмежень; якщо рѕвень його вѕд 0,5 до 20 мкКѕ — молоко слѕд переробляти на сметану, сир, масло; понад 20 мкКѕ — на топлене масло; при 0,2 – 20 мкКѕ у рацѕонѕ вѕдгодѕвельних тварин м’ясо використовують у іжу, вѕд 20 до 200 мкКѕ ѕ бѕльше — використовують тѕльки м’ясо, кѕстки знищують. Якщо вмѕст стронцѕю-90 в рацѕонѕ становить вѕд 10 до 20 мкКѕ, перед забоєм на м’ясо тварин витримують на чистих кормах вѕд 5 до 15 днѕв, при бѕльшому вмѕстѕ (до 200 мкКѕ) — 25 днѕв (табл. 17). Таблиця 17. икористання молока і м’яса при тривалому надходженні в організм корів стронцію-90 з кормом (за . . Ільіним, 1984) Дѕйсне стадо корѕв Кѕлькѕсть мѕст стронстронцѕю-90 у добовому рацѕ- цѕю-90 у молоцѕ икористання при добовому онѕ, мкКѕ на молока надоі 7 – 10 кг, корову мкКѕ на 1 л 0,2 0,0006 ез обмежень 0,5 0,0015 ереробка 1,0 0,003 а сметану 5,0 0,015 а сир, масло 10,0 0,03 ереробка на масло 20 0,06 Те саме 200 *

0,6

ереробка на топлене масло

ѕдгодѕвля на м’ясо еред забоєм витримуикористанвати на чисня м’яса тих кормах, днѕв — ез обмежень — Те саме 5 « 10 « 10 « 15 25

ише м’ясо, кѕстки не знищують Те саме

олочнѕ вѕдвѕйки, сироватку, сколотини згодовують свиням, звѕрям.

Слѕд також враховувати фѕзѕологѕчнѕ особливостѕ рослин. становлено, наприклад, що культури, якѕ виносять з ґрунту бѕльше кальцѕю, виносять також бѕльше ѕ стронцѕю. ри вирощуваннѕ на ґрунтах, забруднених , найбѕльше забруднюються ними трави природних угѕдь ѕ бобовѕ культури, особливо конюшина, чина, люцерна, квасоля, а з рѕзнотрав’я — жовтець, смѕлка поникла. абагато менше стронцѕю у злакових зернових ѕ злакових травах. За даними кафедри радѕобѕологѕі, рентгенологѕі ѕ осковськоі ветеринарноі академѕі, при вирощуваннѕ кормових культур на ґрунтах, що мѕстять стронцѕй-90, з розрахунку на одну кормову одиницю буде менше радѕонуклѕдѕв, нѕж у зернѕ вѕвса, у кукурудзи — утричѕ, у ячме96

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ню — на 20 %, бѕльше, нѕж у зернѕ вѕвса, у соломѕ злакових культур — у 30 – 45, а у соломѕ гороху — в 100 разѕв. орѕвняно з бульбами картоплѕ у кормових буряках стронцѕю-90 бѕльше у 8,5, у бруквѕ — в 15, у турнепсѕ — в 30 разѕв. тже, надходження у зерно ѕ корми можна рѕзко обмежити, поєднуючи культури, якѕ виносять максимальну кѕлькѕсть ѕ очищають ґрунт, з культурами, що вбирають іх мало. Це насамперед бобовѕ трави ѕ зернобобовѕ (горох, квасоля, чина, боби та ѕн.). Урожай іх у перший рѕк використання слѕд збирати ѕ компостувати. Згодовувати худобѕ можна лише зерно, де всього 0,2 % загальноі маси рослини. Злаковѕ ѕ картопля менше поглинають радѕонуклѕдѕв. Якщо пѕсля бобових вирощувати пшеницю, ячмѕнь, овес, кукурудзу, картоплю ѕ злаковѕ трави на корм худобѕ, то вмѕст іх рѕзко зменшується не тѕльки у зернѕ, а й у зеленому кормѕ. Картоплю можна використовувати худобѕ ѕ свиням замѕсть коренеплодѕв. ѕсля цього протягом 4 – 5 рокѕв проводять поверхневий обробѕток ґрунту пѕд сѕвбу здебѕльшого злакових. оряд ѕз внесенням великих доз органѕчних добрив (торф, гнѕй) слѕд вапнувати ґрунт, оскѕльки на кислих ґрунтах стронцѕй-90 легше поглинається кормовими культурами, нѕж на нейтральних ѕ лужних. За даними . . Ільіна, цей прийом дає змогу рѕзко зменшити вмѕст стронцѕю-90 у коренеплодах (у 20 разѕв) ѕ бобових (у 8 разѕв). несення органѕчних добрив зменшує вмѕст стронцѕю в ґрунтѕ удвѕчѕ. Та оскѕльки гнѕй також може бути джерелом забруднення , то з цѕєю метою треба використовувати торф, попередньо перевѕривши його на радѕоактивнѕсть. Фосфорнѕ добрива сприяють фѕксацѕі стронцѕю-90 ѕ цезѕю-137 у ґрунтѕ. Засвоюванѕсть іх при цьому зменшується у 2 – 3 рази. зотнѕ добрива сприяють мобѕльностѕ цезѕю-137, збѕльшенню його вмѕсту в урожаі кормових ѕ зернових культур. ри розмѕщеннѕ культур у сѕвозмѕнах враховують ґрунтову вѕдмѕннѕсть. обовѕ бѕльше засвоюють Са, а отже, ѕ стронцѕй та цезѕй, тому іх слѕд розмѕщувати на ґрунтах бѕльш важких, злаковѕ — на легших за механѕчним складом евне значення має сортовий добѕр. роте це треба визначати в конкретних умовах сортовипробуванням. Так, за даними . . Ільіна, люцерна сорту ѕвнѕчна 69 поглинає ѕзотопи сильнѕше, нѕж сорту авлѕвська. раховуючи, що радѕонуклѕди залишаються насамперед у соломѕ, а також у сѕнѕ, треба ретельно контролювати витрачання грубих кормѕв. чевидно, на сѕно слѕд використовувати переважно злаковѕ трави, насамперед кореневищнѕ злаки (стоколос безостий, прямий, 97

а

и аІ

пирѕй повзучий). У них бѕльшѕсть кореневоі системи (до 90 %) розмѕщена у верхньому шарѕ ґрунту (0 – 20 см). Тому при глибокому заорюваннѕ верхнього шару ґрунту вмѕст радѕонуклѕдѕв у зеленѕй масѕ й сѕнѕ значно зменшується. рубѕ корми, що мѕстять велику кѕлькѕсть , пѕдлягають компостуванню ѕ тривалому зберѕганню, іх не можна спалювати. окремих випадках солому пѕсля збирання слѕд заорювати на глибину до 50 см ѕ бѕльше. Для цього на комбайнах установлюють подрѕбнювачѕ (солом’яну сѕчку легше заорювати). Слѕд видѕляти частину земель пѕд вирощування багаторѕчних трав протягом кѕлькох рокѕв: конюшину — на 2 – 3 роки, люцерну ѕ еспарцет на 4 – 5 рокѕв, лядвенець — на 3 – 4 роки, тобто до зрѕдження посѕвѕв. а цих дѕлянках урожай багаторѕчних трав пѕсля значного забруднення у першѕ два роки, а конюшину — в перший рѕк не можна використовувати, іі треба компостувати або згодовувати тваринам, що ростуть, з наступним використанням екологѕчно чистих кормѕв. Це стосується ѕ зернофуражу, сѕна та ѕнших кормѕв, що мѕстять допустиму кѕлькѕсть , іх слѕд згодовувати тваринам, що ростуть, з наступним очищенням органѕзму чистими кормами. естачу протеіну в рацѕонѕ жуйних тварин внаслѕдок зменшення бобових можна замѕнити сечовиною (до 100 г на одну дѕйну корову при достатньому вмѕстѕ вуглеводѕв у кормах). ри згодовуваннѕ зерна бобових (соі, гороху) ѕ шроту рѕпаку іх слѕд кип’ятити, що сприяє виведенню з насѕння . е рекомендується використовувати як концкорми висѕвки, оскѕльки вони мѕстять бѕльше стронцѕю, нѕж ендосперм. Із соковитих кормѕв треба ширше використовувати картоплю, топѕнамбур. За даними одѕльського державного аграрного унѕверситету, годѕвля свиней топѕнамбуром сприяє виведенню з органѕзму стронцѕю та ѕнших радѕоактивних елементѕв. Сам топѕнамбур (бульби) слабко поглинає цѕ речовини. адземну масу перед силосуванням слѕд перевѕряти на вмѕст радѕонуклѕдѕв. фѕцѕйних даних про допустимий (граничний) вмѕст радѕонуклѕдѕв у рослинах немає. За даними лѕтератури, можна лише орѕєнтовно рекомендувати такѕ допустимѕ величини: для дѕйних корѕв — 0,2 мкКѕ (стронцѕй-90) ѕ 1,3 мкКѕ (цезѕй-137), для м’ясних тварин — 1,2 мкКѕ (стронцѕй-90) ѕ 0,33 мкКѕ (цезѕй-137). Застосування всѕх заходѕв щодо полѕпшення ѕ зведення до мѕнѕмуму забруднення кормѕв має бути ретельно обґрунтоване точним вивченням реальноі обстановки. Усѕ методи потрѕбно використовувати в комплексѕ, що збѕльшує іхню ефективнѕсть, забезпечуючи правильне поєднання прийомѕв видалення радѕонуклѕдѕв ѕз ґрунту (сѕвба бобових) з прийомами, що зменшують концентрацѕю іх у ньому ѕ роблять менш доступними для рослин (обробѕток ґрунту, орга98

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

нѕчне удобрення, внесення вапна). Слѕд ретельно добирати культури й сорти, що мѕнѕмально засвоюють радѕонуклѕди (злаковѕ, картопля та ѕн.).

5.8.

веє

е ви

и

в

мів

ольове ѕ лучне кормовиробництво має конвеєрний характер: корми одержують безперервно з ранньоі весни до пѕзньоі осенѕ. асовище використовують протягом 140 – 160, посѕви кормових культур на польових землях — 190 – 210 днѕв. а лучнѕй кормовѕй площѕ безперервнѕсть надходження корму забезпечується пасовищами ѕ пасовищно-укѕсними травосумѕшами, що добре вѕдростають, на польовѕй — добором рѕзних груп кормових культур (озимих, раннѕх ярих, багаторѕчних трав, пѕзнѕх ярих, промѕжних посѕвѕв, коренеплодѕв, баштанних), а також побѕчною продукцѕєю рослинництва, частково овочѕвництва ѕ плодѕвництва. становлюють певнѕ строки ѕ послѕдовнѕсть використання цих кормѕв. Конвеєрне виробництво кормѕв у зв’язку з наявнѕстю побѕчноі продукцѕі виходить за межѕ власне кормовоі площѕ. обѕчна продукцѕя рослинництва й овочѕвництва може становити вѕд 15 – 20 до 35 – 40 % у кормовому балансѕ господарства. априклад, з кукурудзяних стебел, гички можна приготувати 40 – 50 % загального об’єму силосу. Якщо врахувати жом з бурякѕв, то загальна кѕлькѕсть соковитих кормѕв з побѕчноі продукцѕі може сягати 60 %. Завдяки соломѕ й половѕ для вѕдгодѕвлѕ великоі рогатоі худоби може надходити 60 – 80 % грубих кормѕв. Як нестача, так ѕ надлишок побѕчноі продукцѕі свѕдчать про диспропорцѕю мѕж рослинництвом ѕ тваринництвом. обѕчна продукцѕя надходить здебѕльшого у другѕй половинѕ вегетацѕйного перѕоду ѕ може бути використана безпосередньо на корм ѕ для заготѕвлѕ на стѕйловий перѕод. Так, гичку використовують на корм та приготування силосу, ѕнодѕ у виробництвѕ кормѕв штучного сушѕння на . роте здебѕльшого іі використовують для заготѕвлѕ силосу з високим вмѕстом протеіну (вѕд 160 – 180 до 200 г/корм.од.). Солому ѕ полову пшеницѕ, ячменю, гречки, проса, стебла кукурудзи, солому насѕнникѕв трав та ѕншѕ грубѕ корми використовують як добавку до зелених кормѕв при надмѕрному вмѕстѕ в них вологи. ѕльшѕсть грубих кормѕв згодовують тваринам узимку. иди кормових конвеєрів. У загальнѕй схемѕ конвеєрного виробництва кормѕв розрѕзняють кѕлька видѕв конвеєрѕв: зелений, силосно-сѕнажний (точнѕше, силосно-сѕно-сѕнажний), сировинний для виробництва кормѕв штучного сушѕння або трав’яних протеінових концентратѕв, одержаних шляхом коагуляцѕі соку рослин, очѕсуван99

а

и аІ

ня листя бобових багаторѕчних трав та ѕн. У силосно-сѕно-сѕнажному конвеєрѕ можливѕ перерви мѕж закѕнченням збирання попередньоі культури ѕ початком збирання наступноі. У схемах зеленого й сировинного конвеєрѕв таких «вѕкон» не повинно бути. рѕєнтовнѕ схеми конвеєрѕв дають загальне уявлення про набѕр культур ѕ строки використання іх. роте це лише загальна модель конвеєра. У будь-якому конвеєрѕ, виходячи з потреби в кормѕ, слѕд обов’язково визначати площѕ сѕвби кормових культур. Для силосносѕнажного конвеєра цѕ розрахунки простѕшѕ, для зеленого — бѕльш складнѕ. они потребують урахування якостѕ кормѕв — вмѕсту в них протеіну, з тим щоб у зеленому рацѕонѕ забезпечити правильне спѕввѕдношення мѕж вуглеводними ѕ високобѕлковими кормами. Це дуже важливий момент у розробцѕ системи зеленого конвеєра. е менш важливий також пѕдхѕд до оцѕнки й аналѕзу всѕєі його системи. Такий конвеєр, наприклад, у ѕсостепу й Степу, де кожний гектар землѕ на облѕку, не дає очѕкуваноі вѕддачѕ. Треба чѕтко знати не тѕльки, що посѕяти ѕ як виростити, а й скѕльки ѕ де посѕяти. У виробництвѕ такѕ розрахунки виконують, але часто не додержують спѕввѕдношення мѕж посѕвами високобѕлкових бобових, хрестоцвѕтих ѕ злакових культур, не видѕляють промѕжних посѕвѕв, не аналѕзують систему. 5.8.1. Зе е и

веє

Переваги зелених кормів. Зелений корм найбѕльш повноцѕнний ѕ дешевий. Досвѕд показує, що там, де створено добрий зелений конвеєр, кормовиробництво є високоефективною галуззю. Система виробництва зелених кормѕв застосовувалась у нас ѕ за рубежем, наприклад у СШ , ще в до- ѕ пѕслявоєнний перѕоди ( . . ѕльямс, 1934, 1936; . . Єлсуков, 1941 – 1951; . . єгучев, 1941; . . аксименко, 1946, 1952; . . лексєєв, 1950; І. . есмѕян, 1950; . . ндрєєв, 1953, 1966; .Є. Дизик, 1958 та ѕн.). У подальшому ця тема висвѕтлювалась у працях .Ф. упашку (1959, 1970), .X. Зубенка (1959, 1962), . . Шекуна (1966), Ю.К. овосьолова ѕ .С. огова (1966), С. . Каплуновського (1967), І. . ироненка (1967), .К. едведовського (1969, 1974), .І. Зѕнченка (1977, 1982) та ѕн. У зарубѕжних краінах, крѕм випасання худоби на пасовищах, широко застосовують згодовування ій зеленоі маси кормових культур влѕтку. Це вважають бѕльш вигѕдним порѕвняно ѕз згодовуванням консервованих кормѕв ѕ тим бѕльше надмѕрноі кѕлькостѕ концентратѕв. Так, вѕдомѕ нѕмецькѕ вченѕ у галузѕ кормовиробництва К. еринг ѕ Ф. юддекке (1974) вважають, що влѕтку треба згодовувати тваринам кукурудзу в сумѕшѕ з ѕншими високобѕлковими рослинами у свѕжому виглядѕ, а не використовувати силос, який вже при виго100

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

товленнѕ втрачає близько 25 % поживних речовин. Крѕм того, тваринам замѕсть свѕжоі, повноцѕнноі за поживнѕстю зеленоі маси дають кислий ѕ часто недоброякѕсний корм. азом з тим годѕвля тварин свѕжим зеленим кормом ефективна лише при рѕвномѕрному ѕ безперервному його надходженнѕ. еобхѕдний рацѕональний конвеєр, коли з 1 га одержували не менш як 60 – 70 ц/га корм. од., що можливо при 2 – 4 укосах зеленоі маси трав, 2 – 3 урожаях кормових культур. Зеленѕ корми (пасовищнѕ ѕ з посѕвѕв польових культур) — основа лѕтнього рацѕону худоби нерѕдко бувають надмѕрно обводненѕ, у них може не вистачати перетравноі енергѕі ( ). Тому х слѕд доповнювати кормами з високим вмѕстом сухоі речовини — сѕном, сѕнажем, силосом з кукурудзи у фазѕ восковоі стиглостѕ, але не замѕняти свѕжу зелену масу цими кормами. Силос, сѕнаж, сѕно можуть становити 10 – 12 % поживностѕ лѕтнього рацѕону. Коли ж у господарствѕ є пасовища, така пѕдгодѕвля практично не потрѕбна. Поняття про зелений конвеєр. Зелений конвеєр — це система органѕзацѕі використання ѕ виробництва зелених кормѕв з лучних угѕдь ѕ польових земель, яка дає змогу безперебѕйно ѕ рѕвномѕрно забезпечувати ними тваринництво. У бѕльш широкому розумѕннѕ зелений конвеєр — це система органѕзацѕйних ѕ агротехнѕчних заходѕв, що забезпечує рѕвномѕрне надходження достатньоі кѕлькостѕ повноцѕнних ѕ високоякѕсних зелених кормѕв з польових земель, лук ѕ природних пасовищ протягом усього можливого перѕоду вегетацѕі кормових культур. Це визначення включає поняття якостѕ ѕ повноцѕнностѕ кормѕв. Якѕсть кормѕв передбачає застосування вѕдповѕдних способѕв вирощування іх ѕ оптимальнѕ строки згодовування. ри органѕзацѕі зеленого конвеєра планують випасання тварин, агротехнѕчнѕ заходи (добѕр культур, сортѕв, строки сѕвби, обробѕток ґрунту, удобрення, догляд за посѕвами). Зелений конвеєр може бути створений для одного виду тварин або для всього поголѕв’я на полѕпшених природних угѕддях, польових землях або при поєднаннѕ іх. ричому дѕйна худоба може одержувати зелений корм переважно на пасовищах лише рано навеснѕ ѕ пѕзно восени — з польових земель, а худоба на вѕдгодѕвлѕ, свинопоголѕв’я ѕ птиця — переважно з польових земель. Загальні принципи складання системи зеленого конвеєра. сновою конвеєра є розрахунки подекадноі потреби у пасовищних зелених кормах сѕяних культур кормовоі сѕвозмѕни (табл. 18). умовах ѕнтенсивного кормовиробництва систему виробництва зелених кормѕв потрѕбно щороку конкретизувати з урахуванням можливих змѕн у поголѕв’і, агротехнѕцѕ, сортовому складѕ кормових культур, наявностѕ добрив тощо. 101

а

и аІ

15 450 100 3850 1000 5400

2 70 50

III

3 4 5 450 160 315 100 27 55

6 315 55

I

II

III

Середньомѕсячне поголѕв’я

II

Середньомѕсячне поголѕв’я

I

Червень Декада

7 8 9 10 450 315 315 315 100 50 50 50

11 450 100

ипень Декада

I

II

III

12 13 14 315 315 315 50 50 50

30 4050 607 1215 1215 4550 1365 1365 1365 4550 1365 1365 1365 15 1000 100 150 150 1000 150 150 150 1000 150 150 150 5600 894 1735 1735 6100 1880 1880 1880 6100 1881 1880 1880

I

II

III

16 315 50 1155 150 1670

17 315 50 1155 150 1670

18 315 50 1155 150 1670

19 450 100 3750 1000 5300

ересень Декада

I

II

III

20 315 50 1125 150 1640

21 315 50 1115 150 1640

22 315 50 1125 150 1640

23 450 100 3556 1000 5106

Продовження табл. 18 овтень истопад Декада Декада

I

II

III

24 315 50 1066 150 1581

25 315 50 1066 150 1581

26 315 50 1066 150 1581

Середньомѕсячне поголѕв’я

Серпень Декада

Середньомѕсячне поголѕв’я

Середньомѕсячне поголѕв’я

1 Корови етелѕ олодняк старший року олодняк у вѕцѕ до року сього

Травень Декада

Середньомѕсячне поголѕв’я

иди ѕ групи тварин

Середня добова норма на 1 голову, кг Середньомѕсячне поголѕв’я

Таблиця 18. озрахунок потреби в зелених кормах поголів’я великоі рогатоі худоби у СТО південного ісостепу з площею орних земель 4 – 5 тис. га

27 450 100 4550 1000 5600

I

II

28 175 25 700 100 1000

29 145 25 430 100 600

ри складаннѕ схеми зеленого конвеєра використовують данѕ про землекористування, сѕвозмѕни, рух поголѕв’я (для розрахунку подекадноі потреби в кормах), добирають культури з урахуванням безперервностѕ збирання або спасування, уточнюють строки використання посѕвѕв ѕ пасовищ. Для розрахунку надходження зеленоі маси складають графѕчну модель конвеєра. идѕляють основнѕ й допомѕжнѕ культури на кожну 102

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

декаду з урахуванням потреби у зелених кормах. ажливо при цьому забезпечити оптимальне протеінове спѕввѕдношення. раховують надходження зеленоі маси з пасовищ ѕ по культурах розраховують площѕ сѕвби іх. озробляють також короткий агротехнѕчний план вирощування кормових культур ѕ догляду за пасовищами, розподѕляють площѕ посѕвѕв у системѕ землекористування, визначають ефективнѕсть системи зеленого конвеєра за кѕлькома показниками. изначення подекадноі потреби в кормах. отребу в зелених кормах визначають по декадах. роте є й ѕншѕ рекомендацѕі. априклад, .Є. Дизик (Уманський державний аграрний унѕверситет) рекомендує здѕйснювати розрахунок на п’ять днѕв, К.І. аумов — кожнѕ 15 днѕв. рактика свѕдчить, що найзручнѕше визначати потребу в кормах на декаду (див. табл. 18). рафѕчно цей показник за вегетацѕйний перѕод має вигляд параболи. очинаючи з травня (у зв’язку з посиленням лактацѕі корѕв, збѕльшенням маси молодняку на вѕдгодѕвлѕ, переведенням його в ѕншѕ вѕковѕ групи) декадна потреба у кормах збѕльшується, досягаючи максимуму в червнѕ — серпнѕ, ѕ поступово знижується до листопада через зменшення надоів ѕ реалѕзацѕю вѕдгодѕвельного поголѕв’я. У цей перѕод значну частину рацѕону становлять пѕзнѕ пѕсляукѕснѕ й пѕсляжнивнѕ посѕви, грубѕ корми (солома, стебла кукурудзи та ѕн.). Складання схеми зеленого конвеєра. ри складаннѕ схеми зеленого конвеєра враховують такѕ основнѕ його ланки: весняну, лѕтню, лѕтньо-осѕнню ѕ пѕзньоосѕнню. У схему включають пасовища та природнѕ вгѕддя, посѕви озимих промѕжних, раннѕх ѕ пѕзнѕх ярих, багаторѕчних ѕ однорѕчних трав (2 – 4 укоси), пѕсляукѕснѕ, пѕсляжнивнѕ й пѕдсѕвнѕ посѕви, коренеплоди, баштаннѕ, побѕчну продукцѕю. ѕльшѕсть компонентѕв конвеєра — травосумѕшѕ ѕ кормосумѕшѕ, що полѕпшує кормову цѕннѕсть кормѕв. ѕльш простѕ схеми конвеєра, що поєднують культурне або полѕпшене природне пасовище з мѕнѕмальним набором польових культур у Захѕдному ѕсостепу Украіни, на олѕссѕ та ѕнших районах. У цьому випадку польовими культурами тѕльки поповнюють дефѕцит зеленоі маси навеснѕ, ѕнодѕ влѕтку, а також восени. рѕєнтовний набѕр культур як доповнення до пасовищ включає озимѕ (рѕпак, жито, пшеницю, тритикале), багаторѕчнѕ трави, пѕсляукѕснѕ й пѕсляжнивнѕ посѕви бобово-злакових, капустяно-злакових сумѕшей, а бѕлоі гѕрчицѕ для пѕзньоосѕннього користування. ри наявностѕ включають ѕ гичку коренеплодѕв. У схемах зеленого конвеєра у межах однѕєі зони можливѕ значнѕ вѕдмѕнностѕ, зумовленѕ ґрунтово-клѕматичними особливостями. а рис. 6 подано орѕєнтовну модель зеленого конвеєра для ѕсостепу Украіни. 103

а

и аІ

ѕсяць, декада Джерела кормѕв, групи кормових V VI VII VIII ІХ Х ХІ ХІІ культур 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 рироднѕ вгѕддя, культурнѕ пасовища ѕ сѕножатѕ зимѕ промѕжнѕ посѕви агаторѕчнѕ трави аннѕ ярѕ кормовѕ сумѕшѕ

Кукурудза, суданська трава з бобовими ѕ капустяними ѕсляукѕснѕ, пѕсляжнивнѕ, пѕдсѕвнѕ посѕви Коренеплоди, баштаннѕ, кормова капуста обѕчна продукцѕя, гичка бурякѕв, стебла кукурудзи та ѕн. ис. 6.

одель зеленого конвеєра в

ісостепу Украіни

Схеми зеленого конвеєра для великоі рогатоі худоби у лѕсостеповѕй ѕ степовѕй зонах краіни мѕстять бѕльший, нѕж на олѕссѕ, набѕр культур ѕ приблизно подѕбнѕ (табл. 19). они включають пасовища, озимѕ (жито, викожито, пшеницю, пшеницю з викою), однорѕчнѕ ѕ багаторѕчнѕ трави, кукурудзу з бобовими ѕ суданською травою двох строкѕв сѕвби, отави багаторѕчних трав, сорго (для Степу), коренеплоди ѕ гарбузи. ажано використовувати також озимо-ярѕ сумѕшѕ (озиме жито з вѕвсом, ячменем ѕ бобовими — горохом, озимою, викою), вѕдходи овочѕвництва. У степових, пѕвденно-степових, пѕвденно-схѕдних районах у зеленому конвеєрѕ переважають природнѕ типчаковѕ ѕ штучнѕ багаторѕчнѕ пасовища, вѕвсяно-бобовѕ сумѕшѕ, отава багаторѕчних трав, суданська трава, кукурудза, кормовѕ баштаннѕ. бов’язковою умовою є добѕр видѕв ѕ сортѕв культур, поєднання яких дає змогу максимально подовжити перѕод надходження зелених кормѕв. априклад, у ѕсостепу перѕод використання озимих промѕжних посѕвѕв можна подовжити з 15 – 20 до 35 – 40 днѕв. Для цього висѕвають перко, свирѕпу озиму, рѕпак, сумѕш його з житом, жито раннѕх, середнѕх ѕ пѕзнѕх сортѕв, сумѕш пѕзньостиглих жита ѕ пшеницѕ з озимою викою, тритикале. Добирають кормовѕ сорти жита 104

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

ѕ пшеницѕ з доброю облистненѕстю. Це дає змогу збѕльшити перѕод використання озимих ѕ забезпечити подальше збирання раннѕх ярих, багаторѕчних трав та ѕнших культур в оптимальнѕ строки, що сприяє пѕдвищенню продуктивностѕ всѕх полѕв конвеєра. Таблиця 19. Орієнтовні схеми зеленого конвеєра для і Степу Украіни

ісостепу

ерѕод використання Для великих молочнотоварних ферм центральноі та південноі частин правобережного ісостепу (за даними .І. Зѕнченка) асовища 10.0 – 30.10 зимѕ промѕжнѕ (перко, свирѕпа, рѕпак, жито + рѕпак, 1.05 – 10.06 викожито, викопшениця, тритикале) агаторѕчнѕ трави (люцерна, конюшина, еспарцет, сумѕшѕ іх ѕз злаковими): перший укѕс 20.05 – 20.06 другий укѕс 10.07 – 30.07 третѕй укѕс 20.08 – 10.10 аннѕ ярѕ сумѕшѕ злакових з капустовими ѕ бобовими 10.06 – 15.07 Кукурудза з бобовими ѕ суданською травою першого ѕ 05.07 – 20.08 другого строкѕв сѕвби аннѕ пѕсляукѕснѕ посѕви 15.08 – 10.09 тава суданськоі трави 20.08 – 30.09 ѕзнѕ пѕсляукѕснѕ ѕ пѕсляжнивнѕ посѕви 05.10-20.11 ичка 05.09 – 30.10 арбузи, коренеплоди 30.09 – 10.11 зимо-ярѕ сумѕшѕ 20.10 – 10.11 Кормова капуста пѕсляукѕсно, пѕсляжнивно 10.11 – 10.12 Для великоі рогатоі худоби у Степу рироднѕ та сѕянѕ пасовища (зрошуванѕ) 1.05 – 30.10 зимѕ (свирѕпа, жито, викожито, пшениця, викопшени25.04 – 25–30.05 ця, тритикале) агаторѕчнѕ трави (люцерна, еспарцет) 10–12.05 – 01.06 Сумѕшѕ гороху або чини з ячменем 20–25.05 – 05–10.06 Сумѕшѕ вѕвса з горохом 05–10.06 – 20–25.06 Кукурудза в сумѕшѕ ѕз соєю, соргосуданковий гѕбрид 10–15.07 – 05.08 другого строку сѕвби тава багаторѕчних трав 10–15.07 – 05.08 ѕсляукѕснѕ посѕви пѕсля озимих на зелений корм (ку15–20.07 – 05–10.08 курудза, кукурудза ѕз соєю, суданська трава, сорго) тава суданськоі трави ѕ соргосуданкового гѕбриду 30.07 – 20.08 Кукурудза або кукурудза з соєю у молочнѕй стиглостѕ 05–10.08 – 25–30.08 Друга отава суданськоі трави ѕ соргосуданкового гѕбриду 25.08 – 10.09 Кормовѕ буряки 01.09 – 10.10 зиме жито в сумѕшѕ з вѕвсом ѕ чиною 10.10 – 10.11 арбузи 10.11 – 10.12 Культура

105

а

и аІ

фективним є поєднання високобѕлкових культур (бобових ѕ хрестоцвѕтих) ѕз злаковими та ѕншими культурами, що мѕстять багато вуглеводѕв, цукру, жирѕв. ажливо, щоб попереднѕ ѕ наступнѕ культури можна було згодовувати певний час (не менш нѕж 5 днѕв) паралельно. Це дає змогу поступово привчати тварин до ѕншоі культури, поєднувати рослини, що мѕстять бѕльше сухоі речовини, з рослинами, бѕльш обводненими, з тим щоб середнѕй вмѕст сухоі речовини в кормѕ був на рѕвнѕ 18 – 22 %. У сухѕй речовинѕ зеленоі маси повинно бути 12 – 16 % протеіну, 23 – 26 клѕтковини, 0,5 – 0,6 фосфору, 0,7 – 0,8 кальцѕю, 2 – 2,5 % калѕю. ротеінове спѕввѕдношення для великоі рогатоі худоби має бути приблизно 8…9 : 1, цукро-протеінове 1 : 1…1,5. Залежно вѕд набору культур, мѕнерального (особливо азотного) живлення ѕ зволоженостѕ цѕ показники навѕть для тих самих культур можуть значно вѕдрѕзнятися. Звичайно бобовѕ ѕ злаковѕ культури, що мѕстять сухоі речовини понад 22 %, бѕльше мѕстять ѕ клѕтковини (24 – 27 %). Такий корм продуктивно згодовують переважно великѕй рогатѕй худобѕ. Для свиней ѕ птицѕ кращою є зелена маса вологѕстю 82 – 84 % ѕ з меншим вмѕстом клѕтковини (14 – 16 %). Тому схеми зелених конвеєрѕв для свиней ѕ птицѕ передбачають насамперед бѕльш раннє збирання корму. них бѕльша частка хрестоцвѕтих (рѕпаку, брукви, турнепсу, кормовоі капусти, редьки олѕйноі в основних, пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах замѕсть кукурудзи, суданськоі трави, сорго, деяких бобових). Цѕнними компонентами для ранньовесняного й осѕннього згодовування є топѕнамбур ѕ пастернак. Конвеєр для конкретних господарств складають на основѕ зональноі схеми з урахуванням бѕологѕчних особливостей районованих сортѕв (продуктивностѕ, строкѕв сѕвби ѕ перѕоду продуктивного використання). У схемѕ можна дати пѕдряд компоненти конвеєра або розподѕлити іх за ланками (весняною, лѕтньою, лѕтньо-осѕнньою ѕ пѕзньоосѕнньою). У межах ланок ретельно добирають культури й сумѕшѕ іх, щоб урѕзноманѕтнити зелений рацѕон, зробити його бѕльш повноцѕнним. абѕр культур та кормосумѕшей може бути значно бѕльшим, нѕж рекомендований. априклад, вѕддѕл польового кормовиробництва Інституту землеробства У у ланках конвеєра пропонує набѕр ѕз 10 – 15 культур ѕ сумѕшей (табл. 20). умовах виробництва важко освоіти такѕ схеми, та в цьому, очевидно, ѕ немає потреби. Деякѕ кормосумѕшѕ мають приблизно однакову поживнѕсть. роте мета таких рекомендацѕй — запропонувати можливѕ компоненти на вибѕр, допомогти з насѕнням, яке є в господарствѕ, скласти траво- або кормосумѕшѕ, рекомендувати введення тѕєі або ѕншоі культури у схему конвеєра. 106

За а ь і е

Свирѕпа озима ѕпак озимий ѕпак озимий + жито озиме ито озиме + + вика озима Тритикале + + вика озима агаторѕчнѕ трави (перший укѕс) юцерна + + грястиця збѕрна юцерна + + стоколос безостий рироднѕ кормовѕ угѕддя (перший укѕс) Культурнѕ пасовища агаторѕчнѕ трави (перший укѕс): люцерна + + стоколос безостий Конюшина + тимофѕівка орох + овес + + редька олѕйна вес + люпин + + рѕпак ярий

я

м ви

и

ва

одель зеленого конвеєра (для Полісся і Передкарпаття Строк використання

рожайнѕсть за перѕод використання, ц/га

початок

початок

Строк сѕвби кѕнець

кѕнець

Весняний період (квітень — травень) 05–15.08 20.04 30.04 130 180 минулого року Те саме 25.04 05.05 130 160 20.08–01.09

мѕст перетравного протеіну, г/корм. од.

Культура, сумѕш

і пи а

кормових одиниць в 1 кг корму

Таблиця 20. Украіни)*

е и

0,13

132

0,16

112

03.05

10.05

160

180

0,13

115

11.05

20.05

120

150

0,18

100

15.05

25.05

160

210

0.18

135

18.05

31.05

120

180

—

—

Те саме

20.05

31.05

130

150

0,19

128

«

25.05

31.05

140

150

0,19

125

«

15.05

31.05

70

75

0,19

121

11.05

31.05

130

150

0,18

122

20.08–05.09 минулого року 25.08–05.09 минулого року инулих рокѕв

«

ітній період (червень — липень) инулих рокѕв

01.06

10.06

150

160

0,19

125

Те саме

01.06

12.06

150

160

0,17

124

05–10.04

10.06

16.06

180

210

0,18

128

05–10.04

15.06

25.06

200

220

0,18

122

107

а

и аІ

орох кормовий + вика + + люпин жовтий + овес агаторѕчнѕ трави (другий укѕс): люцерна + + грястиця збѕрна райграс багатоукѕсний + люцерна + стоколос безостий Конюшина + + тимофѕівка Кукурудза + + редька олѕйна Кукурудза + + буркун бѕлий рироднѕ кормовѕ угѕддя Культурнѕ пасовища

початок

кѕнець

початок

кѕнець

перетравного протеіну, г/корм. од.

Культура, сумѕш

кормових одиниць в 1 кг корму

Строк використання

Продовження табл. 20 рожайнѕсть за перѕод вимѕст користання, ц/га

10–20.04

20.06

05.07

220

250

0,18

130

инулих рокѕв

25.06

10.07

130

150

0,19

130

Те саме

30.06

11.07

150

180

0,19

100

«

05.07

20.07

120

140

0,19

116

«

20.07

01.08

110

130

0,18

140

15–20.05

15.07

01.08

180

210

0,16

106

15–10.05

21.07

02.08

180

220

0,19

120

инулих рокѕв

01.06

31.07

60

70

0,19

105

01.06

31.07

90

110

0,20

110

Строк сѕвби

Те саме

* обочий зошит агронома з кормовиробництва. — К.: Урожай, 1987.

озширенням набору культур можна подовжити перѕод надходження зелених кормѕв на ферми до 200 – 210 днѕв на олѕссѕ, 220 – 230 — у ѕсостепу ѕ до 250 днѕв на пѕвднѕ краіни за умови зрошення. Як показує досвѕд багатьох господарств, годѕвля тварин повноцѕнними високоякѕсними зеленими кормами дає змогу рѕзко зменшити використання фуражного зерна. За даними Інституту кормѕв У , при збѕльшеннѕ кѕлькостѕ зелених кормѕв у рацѕонѕ до 38 – 42 % (за поживнѕстю) витрати зерна скорочуються за рѕк на 25 – 32 %. изначивши набѕр культур, складають графѕчну модель конвеєра, якою зручно користуватись при розподѕлѕ декадноі потреби в кормах по культурах ѕ сумѕшах культур. 108

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

озробка агротехплану вирощування культур зеленого конвеєра. Узагальнений агротехплан — це довѕдка про кожний компонент конвеєра. ньому зазначають способи пѕдготовки ґрунту, удобрення, норми висѕву, способи сѕвби, прийоми догляду за посѕвом, строки збирання, заплановану врожайнѕсть культури чи кормосумѕшѕ (табл. 21). Цей план також дає змогу оперативно контролювати технологѕю вирощування кормових культур.

Запланована врожайнѕсть, ц/га

кѕлькѕсть днѕв

икористання

строк

Догляд за посѕвами (боронування, мѕжрядний обробѕток, пѕдкошування та ѕн.)

орми висѕву, кг/га

у рядки пѕд час сѕвби

пѕдживлення

Удобрення

основне

передпосѕвний

основний

Культура, сорт

бробѕток ґрунту

Строк ѕ спосѕб сѕвби

Таблиця 21. Орієнтовна форма короткого агротехнічного плану виробництва кормів у системі зеленого конвеєра

Інформацѕю для складання плану беруть ѕз технологѕі вирощування кормових культур, прийнятоі в районѕ або господарствѕ з урахуванням рекомендацѕй науково-дослѕдних установ. озподіл декадноі потреби в зелених кормах по культурах (сумішах), розрахунок площ посіву іх. Це найбѕльш вѕдповѕдальна частина роботи, пов’язаноі ѕз складанням системи конвеєра. ри цьому треба передбачати економне й рацѕональне використання багаторѕчних трав та ѕнших високобѕлкових культур, враховуючи високий вмѕст протеіну в зеленѕй масѕ хрестоцвѕтих ѕ таких злакових, як овес, жито, пшениця, тритикале та ѕн. Крѕм того, потрѕбно брати до уваги й те, що багаторѕчнѕ трави — основне джерело заготѕвлѕ високоякѕсного сѕна й сѕнажу, трав’яних протеінових концентратѕв. одекадне надходження зелених кормѕв визначають за графѕчною моделлю конвеєра. Звичайно планують використання 2 – 3 культур ѕ сумѕшей за декаду з визначенням основноі ѕ допомѕжних, щоб забезпечити необхѕдне протеінове спѕввѕдношення у зелених кормах, наприклад для жуйних тварин 8…9 : 1. елике значення мають травосумѕшѕ ѕ кормосумѕшѕ злакових з бобовими ѕ хрестоцвѕтими (подвѕйнѕ, потрѕйнѕ, багатокомпонентнѕ). озрахунки показують, що при одночасному згодовуваннѕ культур в одновидових посѕвах, наприклад кукурудзи з люцерною (еспар109

а

и аІ

цетом, конюшиною, буркуном, рѕпаком) оптимальне спѕввѕдношення іх за масою становить 2 : 1, 3 : 1. айже оптимальне протеінове спѕввѕдношення в зеленому кормѕ забезпечується при згодовуваннѕ жита, пшеницѕ, тритикале, вѕвса, злакових багаторѕчних трав; воно повнѕстю оптимѕзується при згодовуваннѕ бобово-злакових, злаково-хрестоцвѕтих сумѕшей, кукурудзи ѕ суданськоі трави з соєю, бобами, буркуном, рѕпаком та ѕншими високобѕлковими культурами. ри проведеннѕ розрахункѕв слѕд уточнити можливѕ площѕ посѕву пѕсляукѕсних ѕ пѕдсѕвних культур по іх попередниках. ирощують іх переважно в кормових сѕвозмѕнах. лощѕ пѕсляжнивних посѕвѕв можуть бути найбѕльшими серед посѕвѕв промѕжних культур. У польових сѕвозмѕнах близько 40 % займають озимѕ (пшениця, жито, ячмѕнь). ѕмѕтуючими факторами для вирощування тут є умови зволоження, наявнѕсть насѕння ѕ добрив. Слѕд до мѕнѕмуму звести використання гички бурякѕв (іі краще використовувати на силос). Кукурудзу молочно-восковоі ѕ восковоі стиглостѕ також не бажано використовувати в зеленому конвеєрѕ, іі у свѕжому виглядѕ худоба поідає незадовѕльно. еретравнѕсть цього корму набагато пѕдвищується при згодовуваннѕ у виглядѕ силосу, чому сприяє молочнокисле бродѕння. ри згодовуваннѕ у свѕжому виглядѕ гичку змѕшують з подрѕбненими стеблами кукурудзи, соломою. адмѕрна кѕлькѕсть свѕжоі гички в рацѕонѕ може спричинити у тварин порушення жирового ѕ вуглеводного обмѕну (вона нерѕдко мѕстить пѕдвищену кѕлькѕсть нѕтратѕв). ичка мѕстить також сапонѕни та ѕншѕ речовини, якѕ несприятливо впливають на травлення й органѕзм тварини. Данѕ про потребу в зеленѕй масѕ культур конвеєра на перѕод іх згодовування пѕдсумовують. ри цьому дѕстають загальний показник потреби в зеленѕй масѕ з кожноі культури або сумѕшѕ, а потѕм розраховують площѕ посѕву іх. рѕєнтовний розрахунок потреби в кормах по декадах ѕ культурах у системѕ зеленого конвеєра подано у табл. 22. наліз ефективності системи зеленого конвеєра. фективнѕсть можна характеризувати такими показниками: Š вихѕд зеленоі маси на 1 га основноі площѕ (основнѕ посѕви + + промѕжнѕ посѕви ѕ отави багаторѕчних ѕ однорѕчних трав); Š площа рѕллѕ, яку використовують у конвеєрѕ (чим вона бѕльша, тим гѕрше, оскѕльки це означає, що з неі одержують низькѕ врожаі зеленоі маси); коефѕцѕєнт використання землѕ; Š вихѕд кормѕв з промѕжних посѕвѕв ѕ повторних укосѕв трав; частка побѕчноі продукцѕі, загальний вихѕд кормѕв з промѕжних посѕвѕв, другого ѕ подальших укосѕв трав та побѕчноі продукцѕі у вѕдсотках. ихѕд зеленоі маси на 1 га основноі площѕ рекомендується розраховувати за формулою, пѕдставивши в неі пѕдсумковѕ данѕ табл. 22: 110

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

М о + М пр 14 925 + 15398 = = 460 ц/га, По 660 де Х — середня врожайнѕсть зеленоі маси, ц/га; Мо — надходження зеленоі маси з основних посѕвѕв, ц; Мпр — надходження зеленоі маси промѕжних посѕвѕв, отави багаторѕчних трав (без побѕчноі продукцѕі), ц; По — площа основних посѕвѕв у зеленому конвеєрѕ, га. Такоі кѕлькостѕ корму (460 ц/га зеленоі маси, або приблизно 84 – 90 ц/га корм. од.) достатньо для утримання 3 – 4 корѕв з надоєм 4,5 – 5 тис. л протягом травня — листопада. лощу рѕллѕ пѕд зеленим конвеєром визначають у вѕдсотках за формулою П р100 П= , По де П — площа рѕллѕ пѕд зеленим конвеєром, %; Пр — площа рѕллѕ господарства; По — площа основних посѕвѕв у конвеєрѕ. иробничий досвѕд показує, що в господарствах з розвиненим виробництвом зерна, технѕчних культур ѕ тваринництвом зелений конвеєр повинен охоплювати приблизно 40 % площѕ кормових культур. Це слѕд враховувати при органѕзацѕі ѕнтенсивноі кормовоі площѕ на польових землях лѕсостеповоі ѕ степовоі зон. Кафедра рослинництва ѕлоцеркѕвського державного аграрного унѕверситету ( . . Ткачук, .І. авроцький, . . Ткаченко, 1984) вважає за доцѕльне визначати площу посѕвѕв основних культур конвеєра з розрахунку на одну голову худоби. Такий розрахунок аналогѕчний визначенню ємностѕ пасовища (у га) на одну голову тварин ѕ доцѕльний при органѕзацѕі конвеєра для одного виду тварин (корѕв, нетелей, коней та ѕн.). За даними ѕз господарськоі практики ѕ наукових дослѕджень, при надоі 5 – 6 тис. л молока на одну корову за рѕк фактична площа в ѕнтенсивнѕй системѕ конвеєра в ѕсостепу ѕ Степу (в умовах зрошення) має становити 0,3 га на одну голову. Це дає змогу забезпечити до 50 % рѕчноі потреби поголѕв’я худоби в кормах, якѕ є найдешевшими ѕ високоякѕсними. Коефѕцѕєнт використання землѕ в системѕ конвеєра (К) показує кѕлькѕсть урожаів з розрахунку на 1 га площѕ пѕд основними культурами (По). Коефѕцѕєнт визначають за формулою Х =

По + В , По де В — площа промѕжних (озимих, пѕзнѕх пѕсляукѕсних, пѕсляжнивних) посѕвѕв, другого ѕ подальших укосѕв багаторѕчних ѕ однорѕчних трав, га. К=

111

а

и аІ

Культура отреба, т зимѕ промѕжнѕ агаторѕчнѕ трави: перший укѕс другий укѕс третѕй укѕс аннѕ ярѕ: перший укѕс другий укѕс Кормовий горох Кукурудза з бобовими ѕ суданською травою: перший строк другий строк ѕсляукѕснѕ посѕви тава суданки ичка тави багаторѕчних трав першого року ѕсляжнивнѕ посѕви арбузи ѕпак, кормова капуста пѕсляукѕсно Силос ѕ коренеплоди (в разѕ потреби) азом

Урожайнѕсть, ц/га*

Таблиця 22. озрахунок надходження зеленоі маси в системі зеленого конвеєра у СТО півдня ісостепу з площею орних земель 4 – 5 тис. га (проект) Строк згодовування

Травень I

II

III

Червень Декада I

II

III

ипень I

II

III

894 1735 1735 1880 1880 1880 1880 1880 1880 170 10.05–10.06 460 1560 1535 1240

180 15.05–20.06

175 200 640 880

100 10.07–10.08 80 30.08–10.10 180 10.06–20.06 180 25.06–10.07

300 440

1000 1350 530 800

200 01.07–15.07

600 580

300 05.07–30.07

480 1000 670

300 20.07–20.08

770

160 15.08–10.10 120 20.08–30.09 120 05.09–30.10

8

01.10–10.11

100 20.09–30.10 300 20.09–30.10 240 10.10–20.11 434 894 1735 1735 1880 1880 1880 1880 1880 1880

* Урожайнѕсть у середньому за перѕод згодовування культури, сумѕшѕ. ** сновнѕ культури зеленого конвеєра. *** ромѕжнѕ культури, другий ѕ третѕй укоси трав, побѕчна продукцѕя (гичка).

112

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Продовження табл. 22 Серпень I

II

III

ересень Декада I

II

III

I

овтень II

III

истопад I

тонн

сього

га

II III 1*** 2*** 1** 2***

1670 1670 1670 1640 1640 1640 1581 1581 1581 1000 690 4795

1895

282

105 1010 2020

270 400 580 640 400

1400 1200

470 1240 620 640 310 200 430 430 220 200

2350

130

1330

74

1180

59

2150

71

3370

112

1720 1760 1280

78

190 200 260 200 200 200

291 361 340 490 1670 1670 1670 1640 1640 1640 1581 1581 1581 1000 690

126 107

1250

261 200 260 260 290 660 640 280 200 230 230 230 120 120

101 253

981 120 2070 207 930

31

1482 62 1492516648 660 1258

113

а

и аІ

У центральнѕй частинѕ правобережного ѕсостепу Украіни (наприклад, в умовах анькѕвського району Черкаськоі областѕ) це добрий показник використання землѕ у зеленому конвеєрѕ. разѕ подальшого збѕльшення площѕ озимих промѕжних ѕ пѕсляжнивних посѕвѕв коефѕцѕєнт використання рѕллѕ може бути ѕ вищим. ромѕжнѕ посѕви ѕ повторнѕ укоси трав у добре спланованѕй системѕ конвеєра повиннѕ забезпечувати одержання приблизно 50 % усѕх ланок кормѕв. У нашому прикладѕ (див. табл. 22) промѕжнѕ посѕви ѕ отави трав дають зеленоі маси 15 398 т (16 648 – 1250 т гички), основнѕ посѕви — 14 925 т, або вѕдповѕдно 50,6 ѕ 49,4 %. Як уже зазначалося, слѕд обмежувати згодовування тваринам свѕжоі гички. аявнѕсть у нѕй сапонѕну ѕ високий вмѕст в рацѕонѕ зумовлює появу кетонових тѕл у сечѕ тварин внаслѕдок порушення жирового ѕ вуглеводного обмѕну. Тому гичка бурякѕв має становити 12,6 – 16,5 % декадноі потреби в зелених кормах. Загальний вихѕд кормѕв ѕз промѕжних посѕвѕв, отав ѕ побѕчноі продукцѕі (гичка) у схемѕ зеленого конвеєра господарства (див. розрахунок) становить 58,1 %. Це досить високий показник. За розрахованими критерѕями ефективностѕ конвеєра можна визначити, наскѕльки вдалою ѕ оптимальною є його система, порѕвняти цѕ показники з аналогѕчними результатами в ѕнших господарствах, проаналѕзувати ѕ виявити можливостѕ та резерви вдосконалення системи. озміщення посівів культур зеленого конвеєра в системі землекористування господарства. За основу беруть одержання зелених кормѕв у кормових ѕ ґрунтозахисних сѕвозмѕнах ише як виняток частину площ (пѕд кукурудзою на зелений корм, раннѕми ярими, озимими промѕжними) розмѕщують у польових сѕвозмѕнах. ѕсляжнивнѕ посѕви розмѕщують здебѕльшого у польових ѕ кормопольових сѕвозмѕнах, де для них достатньо площ пѕсля збирання озимих зернових культур (пшеницѕ, жита, ячменю). риклад розмѕщення посѕвѕв культур зеленого конвеєра подано в табл. 23. а основѕ розрахункѕв площ посѕву кормових культур у конвеєрѕ вносять поправки до набору, чергування ѕ площѕ посѕву кормових культур у кормових сѕвозмѕнах.

114

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Таблиця 23. озміщення посівів зеленого конвеєра в системі землекористування господарства, га (згѕдно з табл. 22) Сѕвозмѕна

Компоненти конвеєра зимѕ промѕжнѕ агаторѕчнѕ трави першого укосу другого укосу третього укосу аннѕ ярѕ сумѕшѕ, горох Кукурудза ѕ іі сумѕшѕ з високобѕлковими культурами ѕ суданською травою ѕсляукѕснѕ посѕви пѕсля озимих промѕжних ѕсляукѕснѕ посѕви пѕсля раннѕх ярих ѕсляжнивнѕ посѕви тава однорѕчних трав арбузи зимо-ярѕ сумѕшѕ, отава багаторѕчних трав у рѕк висѕвання ѕпак, кормова капуста пѕсляукѕсно азом У тому числѕ основнѕ посѕви промѕжнѕ посѕви ѕ отава трав

5.8.2. Си

- і а

и

польова

кормова

132

140

ґрунтозахи сна 10

— — — 90

105 101 223 143

— — 30 30

105 101 253 263

40

143

—

183

— — 207 — 31

78 96 — 77 —

— 30 — 30 —

78 126 207 107 31

46 — 546

74 62 1242

— — 130

120 62 1918

161 385

531 711

30 100

722 1196

сього 282

веє

Силос ѕ сѕнаж — це два види силосу, при виготовленнѕ яких використовують рѕзнѕ способи консервацѕі сировини. Є вѕдмѕнностѕ ѕ в культурах, з яких іх виготовляють. Для силосу можна використовувати кормовѕ трав’янѕ ѕ грубостебловѕ культури, що мѕстять мѕнѕмально необхѕдну кѕлькѕсть цукру. Для сѕнажу цього враховувати не треба. За способом закладання ѕ типами мѕсткостей, в якѕ іх закладають, вони схожѕ. Заготѕвля цих кормѕв вѕдбувається в одному потоцѕ, чергуючись вѕдповѕдно за видом сировини. априклад, ѕз озимих жита ѕ пшеницѕ, раннѕх ярих кормосумѕшей спочатку заготовляють силос, а в бѕльш пѕзнѕ фази — сѕнаж, потѕм заготовляють сѕнаж з бобових трав, пѕсля них — раннѕй силос ѕз гороху молочно-восковоі стиглостѕ, кукурудзяний силос, зерно-стрижневу масу кукурудзи та ѕн. Переваги конвеєрноі заготівлі силосу і сінажу порівняно із звичайною — сезонною. Силосно-сѕнажний конвеєр, порѕвняно ѕз звичайною — сезонною заготѕвлею силосу й сѕнажу з 2 – 3 культур має певнѕ переваги: 1) досягають бѕльшоі економѕі матерѕальних за115

а

и аІ

собѕв, оскѕльки для заготѕвлѕ силосу конвеєрним способом потрѕбно в 2 – 3 рази менше технѕки — комбайнѕв, косарок, подрѕбнювачѕв, транспортних засобѕв ѕ людей. Порядок складання. ри органѕзацѕі системи силосно-сѕнажного конвеєра, насамперед встановлюють фази, а потѕм строки збирання кормових культур (табл. 24). ѕсля складають схему конвеєра. За даними про загальний обсяг заготѕвлѕ силосу й сѕнажу з окремих компонентѕв конвеєра визначають площѕ посѕву силосних ѕ сѕнажних культур. рѕєнтовну схему силосно-сѕнажного конвеєра ѕз зазначенням строкѕв збирання, маси кормѕв, якѕ заготовляють, ѕ площ посѕву кормових культур подано в табл. 25. Таблиця 24. Оптимальні строки збирання кормових культур у силосно-сінажному конвеєрі Культура, сумѕш Кукурудза ѕ іі сумѕшѕ з бобами, соєю, буркуном та ѕн.* ито, пшениця ѕ сумѕшѕ іх з рѕпаком ѕ викою Соняшник* Суданська трава** Сорго вес ороховѕ сумѕшѕ иковѕвсянѕ сумѕшѕ орох кормовий юпин кормовий Кормовѕ боби агаторѕчнѕ злаковѕ трави агаторѕчнѕ бобовѕ трави Земляна груша (надземна маса)* ичка* Картоплиння (зелене)*

Фаза збирання олочно-воскова ѕ воскова стиглѕсть зерна Колосѕння злакѕв овне цвѕтѕння, молочна стиглѕсть икидання волотѕ оскова стиглѕсть зерна очаток молочноі стиглостѕ, молочна стиглѕсть олочно-воскова стиглѕсть бобѕв у 1 – 2 нижнѕх ярусах (до вилягання сумѕшѕ) Цвѕтѕння — утворення бобикѕв вики олочно-воскова стиглѕсть лискучѕ бобики, побурѕння нижнѕх бобѕв олочно-воскова стиглѕсть зерна в нижнѕх ярусах очаток викидання суцвѕття утонѕзацѕя, цвѕтѕння До настання постѕйних заморозкѕв У перѕод збирання бурякѕв За 5 – 10 днѕв до збирання бульб

*Тѕльки на силос. **Тѕльки на сѕнаж.

а вѕдмѕну вѕд зеленого силосно-сѕнажний конвеєр не обов’язково повинен передбачати безперервний технологѕчний процес. ѕж заготѕвлею окремих культур ѕ кормосумѕшей можуть бути перерви. Силоснѕ й сѕнажнѕ культури розмѕщують здебѕльшого в кормопольових ѕ польових сѕвозмѕнах, тодѕ як культури зеленого конвеєра — переважно у спецѕалѕзованих сѕвозмѕнах. 116

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

Таблиця 25. Схема силосно-сінажного конвеєра у господарстві з площею орних земель 4 – 5 тис.га і розвиненим тваринництвом у південній частині ісостепу Украіни

Культура, сумѕш агаторѕчнѕ бобовѕ трави * зиме жито + рѕпак, пшениця Ярѕ бобово-злаковѕ сумѕшѕ Кормовий горох агаторѕчнѕ трави (другий укѕс)* Кукурудза (ранньостиглий гѕбрид у сумѕшѕ з бобами) агаторѕчнѕ трави (третѕй укѕс)* Середньораннѕй гѕбрид ѕз соєю ѕ буркуном Середньостиглий гѕбрид ѕз соєю ѕ буркуном Качани з обгортками восковоі стиглостѕ (зернострижнева маса) Качани повноі стиглостѕ (зерно вологе ѕ зернострижнева маса) ѕсляукѕснѕ посѕви кукурудзи (раннѕ гѕбриди) ичка ** арбузи (для комбѕсилосу)

Урожайнѕсть, ц/га 120 200 200 250 80

рѕєнтовнѕ строки збирання

бсяг виробництва, т

10.06 – 20.06 10.05 – 30.05 10.06 – 30.06 10.07 – 20.07 15.07 – 25.07

600 800 600 500 400

лоща посѕву, га 50 40 30 20 50

400 60

10.08 – 15.08 10.08 – 20.08

2280 400

57 66

450

15.08 – 25.08

3000

67

500

25.08 – 30.08

2250

45

140

25.08 – 05.09

1160

83

100

05.09 – 10.09

670

67

180 100 300

05.09 – 10.09 10.09 – 20.10 05.09 – 10.09

540 2500 300

30 250 10

*Тѕльки на сѕнаж. ** Тѕльки на силос.

5.8.3. Си

ви

и

веє

ав’я и

е

а ів

Трав’яна сѕчка, трав’яне ѕ сѕнне борошно, очѕсане листя бобових трав — цѕнне джерело високоякѕсного рослинного протеіну, вѕтамѕнѕв ѕ мѕнеральних речовин. х використовують як ѕнгредѕєнти при виробництвѕ концентрованих кормѕв. Залежно вѕд спецѕалѕзацѕі господарства на тваринництвѕ потреба в них може бути не меншою, нѕж у зелених кормах. Якѕсть цих кормѕв залежить вѕд повноцѕнностѕ сировини й додержання строкѕв збирання трав, технологѕчних вимог при скошуваннѕ, очѕсуваннѕ та сушѕннѕ. Основні компоненти конвеєра. сновною сировиною для сухих трав’яних бѕлкових концентратѕв є багаторѕчнѕ трави, насампе117

а

и аІ

ред бобовѕ — люцерна, конюшина, еспарцет лядвенець рогатий, козлятник (галега). а польових землях обов’язковими компонентами сировинного конвеєра є озимѕ промѕжнѕ (жито, викожито, пшениця, викопшенична сумѕш, тритикале), раннѕ ярѕ бобово-злаковѕ сумѕшки, зелена маса соі та ѕн. Слѕд широко використовувати пѕсляжнивнѕ й пѕсляукѕснѕ посѕви бобово-злакових кормосумѕшей. Для одержання високобѕлковоі листковоі маси слѕд використовувати передусѕм бобовѕ багаторѕчнѕ трави. Порядок складання. Сировинний конвеєр слѕд складати з урахуванням зональних рекомендацѕй, виробничого досвѕду пѕдприємств з виробництва концентрованих кормѕв. абѕр культур визначають з урахуванням даних хѕмѕчних аналѕзѕв або за довѕдниками. изначають орѕєнтовний вмѕст вологи у зеленѕй масѕ в середньому по кожнѕй культурѕ або сумѕшѕ. а цѕй основѕ визначають орѕєнтовну денну потребу в зеленѕй масѕ для сушильного агрегату (за 12 – 16 год роботи, якщо такий використовують), уточнюють строки використання кожноі культури або сумѕшѕ. а основѕ строкѕв використання трав розраховують кѕлькѕсть зеленоі маси, яку передбачають одержати при іх висѕваннѕ. За середньою врожайнѕстю визначають площѕ посѕву кормових культур. ѕсля цього розраховують вихѕд трав’яного ѕ сѕнного борошна, трав’яноі сѕчки, листковоі маси. П р и к л а д. ерѕод використання озимих промѕжних посѕвѕв 20 днѕв. Щодня заготовляють для сушѕння 90 т зеленоі маси. За 20 днѕв іх буде 90 • 20 = 1800 т. а початку збирання врожайнѕсть зеленоі маси становила 160, пѕсля закѕнчення — 280 ц/га, середня за перѕод збирання (280 + 160) : 2 = 220 ц/га, або 22 т/га. тже, для одержання запланованоі кѕлькостѕ зеленоі маси необхѕдно видѕлити (1800 : 22) = 82 га площѕ озимих промѕжних культур. ихѕд сухого корму з 1800 т зеленоі маси залежить вѕд іі вологостѕ. ри вологостѕ, наприклад, 78 % зелена маса мѕстить (100 – 78) = 22 % абсолютно сухоі речовини. Із 1800 т іі одержать 396 т. Додаючи 14 % маси на гѕгроскопѕчну вологѕсть сѕнного борошна або сѕчки, що становить 55,4 т, визначимо вихѕд висушених кормѕв (396 + 55,4) = 451,4 т.

У табл. 26 подано орѕєнтовну схему сировинного зеленого конвеєра на польових землях для умов ѕсостепу. За даними табл. 26, з озимих промѕжних, пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних промѕжних посѕвѕв, другого ѕ третього укосѕв багаторѕчних трав можна мати 71,2 % зеленоі маси ѕ 55,6 % сухих кормѕв. 118

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

5.8.4. і

п

ерѕод надходження

Загальна потреба у зеленѕй масѕ, т

Середня врожайнѕсть, ц/га

Запланована площа посѕву, га

Заплановане виробництво кормѕв, т

зимѕ промѕжнѕ агаторѕчнѕ трави прив’яленѕ ика з вѕвсом першого строку сѕвби другого строку сѕвби агаторѕчнѕ трави другого укосу третього укосу ѕсляукѕснѕ посѕви (раннѕ ѕ пѕзнѕ) ѕсляжнивнѕ посѕви азом У тому числѕ, озимѕ промѕжнѕ, пѕсляукѕснѕ ѕ пѕсляжнивнѕ посѕви, отави багаторѕчних трав 2-го ѕ 3-го укосѕв Те саме, %

Денна потреба у зеленѕй масѕ (16 год роботи, т)

Культура

мѕст вологи у зеленѕй масѕ, %

Таблиця 26. Сировинний конвеєр для виробництва трав’яних концентратів — інгредієнтів концентрованих кормів

78

90

15.05 – 30.05

1800

220

82

436

70

101

25.05 – 20.06

2525

160

210

832

65 65

110 110

21.06 – 30.06 31.06 – 10.07

1100 1100

140 160

79 69

420 420

78 78

90 90

11.07 – 10.08 11.08 – 30.08

2700 1800

120 80

225 225

653 252

80 80 ×

90 90 ×

01.09 – 30.10 2700 30.09 – 30.10 2700 × 16 425

165 120 ×

164 225 1279

378 378 3769

× ×

× ×

921 72,0

2097 55,6

и ме

ви

× ×

и

11 700 61,2

ва е е и

×

мів

риблизно 160 – 180 днѕв упродовж року тварини позбавленѕ зеленого корму. Частково вѕдсутнѕсть його можна поповнити зеленою масою, вирощеною гѕдропонним способом — пророщуванням зерна злакѕв (кукурудзи, ячменю, вѕвса та ѕн.) на спецѕальних установках. Зеленѕ паростки зерна — цѕнний вѕтамѕнний пѕдкорм у стѕйловий перѕод, починаючи з листопада — грудня ѕ до початку надходження зелених кормѕв або пасовищного сезону. Цей корм багатий на вѕтамѕни, бѕостимулятори, ферменти, антибѕотики, мѕкроелементи. Для вѕтамѕнного пѕдкорму використовують зерно, пророщене протягом 6 – 10 днѕв. Спостереження автора свѕдчать, що насѕння кукурудзи можна пророщувати ѕ протягом 10 – 12, ячменю, вѕвса, жита ѕ пшеницѕ — 8 – 10 днѕв. а 1 м2 висѕвають 4,0 – 4,4 кг насѕння або 3,6 – 3,8 кг сухоі речовини (шар приблизно 0,6 см). Че119

а

и аІ

рез 6 – 8 днѕв за умови вѕдповѕдного освѕтлення ѕ зрошення живильним розчином мають 24 – 26, через 10 – 12 — до 30 – 32 кг вегетативноі маси, що складається з листя, решток зерна ѕ первинноі кореневоі системи. аса мѕстить уже 4,6 – 5,4 кг сухоі речовини. ророщують зерно на свѕтлѕ (люмѕнесцентнѕ, ртутнѕ та ѕншѕ лампи або денне свѕтло) при звичайнѕй температурѕ тваринницьких примѕщень. Якщо температура нижча за 18 – 20 °С, повѕтря пѕдѕгрѕвають до 24 – 26 °С. Зерно зволожують водним розчином мѕнеральних добрив. Якщо вологи ѕ тепла достатньо, процеси пророщування прискорюються ѕ проростки переходять у фазу першого листка з кореневим живленням ѕ фотосинтезом. У злакових розвиваються гѕпокотильнѕ, мезокотильнѕ та колеоптильнѕ корѕнцѕ. У процесѕ мѕнерального живлення можливе нагромадження нѕтратѕв у паростках. Кѕлькѕсть іх потрѕбно контролювати. айдоцѕльнѕше використовувати при пророщуваннѕ амѕачнѕ форми азотних добрив. грегати для пророщування встановлюють у примѕщеннях поблизу ферм або в примѕщеннѕ, де утримують тварин ѕ птицю. икористовують здебѕльшого саморушнѕ конвеєри стрѕчково-роторного ѕ шнекового типѕв. Установку регулярно завантажують зерном автоматично або вручну. Зручнѕше пророщувати зерно у примѕщеннѕ, де утримують тварин. ри цьому немає потреби транспортувати корм. ѕд час проростання насѕння ѕ росту рослин кисень, який вони видѕляють, насичує повѕтря примѕщень, а вуглекислота, яку видихають тварини, використовується рослинами, активѕзує процес фотосинтезу. ѕдбувається також бѕологѕчне очищення повѕтря у примѕщеннѕ — бѕологѕчна вентиляцѕя. У корѕвниках вертикальнѕ елѕпсоіди краще встановлювати бѕля стѕн. Це дає змогу економити площу, зменшувати споживання енергѕі. ертикальнѕ саморушнѕ конвеєри за доброго освѕтлення тваринницьких примѕщень можуть працювати ѕ при природному освѕтленнѕ. Тепер створено рѕзнѕ горизонтальнѕ, вертикальнѕ, стрѕчковѕ, роторнѕ й шнековѕ конвеєри для пророщування зерна за конвеєрним принципом. а великих фермах можна використовувати ѕ так званий англѕйський конвеєр. Це високопродуктивна установка, проте при іі використаннѕ потрѕбний електропривод, оскѕльки транспортер, на який «висѕвають» зерно, горизонтальний. Саморушнѕ конвеєри безшумнѕ, не потребують нѕ електродвигуна, нѕ шестерень ѕ передач. У цьому велика перевага іх. Із збѕльшенням запасѕв фуражного зерна у господарствах гѕдропонний метод одержання зеленого пѕдкорму у зимовий перѕод, який дає змогу полѕпшити продуктивнѕсть ѕ здоров’я тварин, очевидно, широко застосовуватиметься на фермах. 120

За а ь і е

5.9. П е и і

і(

і) е

е и

і пи а

і в

я

м ви

м ви

и

и

ва

ві

даптивне — диференцѕйоване виробництво сѕльськогосподарськоі продукцѕі, в даному разѕ виробництво кормѕв, останнѕм часом має назву «точне сѕльське господарство» (прецизѕйне землеробство, рослинництво) (Precision farming). оно полягає в економѕчному ѕ особливо екологѕчно вигѕдному використаннѕ сѕльськогосподарських угѕдь з урахуванням агроекологѕчних умов вирощування польових ѕ кормових культур. раховуються умови вегетацѕі фѕто- ѕ агрофѕтоценозѕв у масштабѕ окремих (невеликих) контурѕв — частин поля сѕвозмѕни (луки). Як вѕдомо, в межах поля або пасовищного угѕддя досить часто спостерѕгаються значнѕ коливання продуктивностѕ посѕвѕв. они можуть бути зумовленѕ як ґрунтово-екологѕчними особливостями поля (луки), так ѕ попередньою технологѕєю вирощування культури чи догляду за кормовим угѕддям та ѕн. Це стосується, зокрема, таких показникѕв, як кислотнѕсть (р ), потужнѕсть гумусового горизонту, агрегатний склад, водний ѕ поживний режим, щѕльнѕсть ґрунту (в т.ч. наявнѕсть так званоі плужноі плити), ґрунтова ерозѕя, наявнѕсть у ґрунтѕ шкѕдникѕв, насѕння бур’янѕв, стан передпосѕвноі пѕдготовки ґрунту, експозицѕя локального контуру поля, попередники тощо. сѕ цѕ вѕдмѕнностѕ агроекологѕчних умов у межах окремих контурѕв поля необхѕдно вирѕвняти. У кормовиробництвѕ це, наприклад, стосується заплавних земель з іх досить строкатим ґрунтовим покривом, що, як вѕдомо, вѕдображається в агрохѕмѕчнѕй характеристицѕ контурѕв ѕ даних гѕдрологѕчного режиму. загалѕ детальний опис контурѕв природних угѕдь застосовується при ѕнвентаризацѕі ѕ паспортизацѕі природних угѕдь, а для локального коригування умов вирощування трав застосовується мало. ольовѕ землѕ також подѕлено на технологѕчнѕ групи в системах СЗ К Т (система протиерозѕйних заходѕв при контурномелѕоративнѕй органѕзацѕі територѕі). ле вони вѕдображають лише загальнотериторѕальнѕ умови. ри застосуваннѕ прецизѕйних (точних) технологѕй у кормовиробництвѕ йдеться про дѕлянки меншого (ѕ малого) масштабу в межах одного поля або окремоі дѕлянки луки, вѕдмѕнностѕ мѕж якими слѕд нѕвелювати заходами поточноі (автоматичноі) змѕни параметрѕв виконання агротехнѕчного прийому (автоматична змѕна глибини основного ѕ передпосѕвного обробѕтку ґрунту, норми висѕву насѕння, внесення добрив ѕ засобѕв захисту рослин тощо). Усього цього досягають, знову ж таки, шляхом автоматичноі змѕни регулювання машин. Цей спосѕб дає змогу передусѕм знизити виробничѕ витрати ѕ одночасно — можливий негативний вплив на екологѕчнѕ умови навколишнього середовища. 121

а

и аІ

Зупинѕмось детальнѕше на цих питаннях. першу чергу потрѕбнѕ детальнѕ данѕ щодо характеристики агротехнѕчного фону — ѕнформацѕя про водний ѕ поживний режими ґрунту, про те, наскѕльки вони рѕзняться на окремих дѕлянках малого розмѕру, наскѕльки значними є вѕдмѕнностѕ в урожайностѕ. Якщо контрастнѕсть висока, витрати на придбання прецизѕйних систем з високою ѕмовѕрнѕстю окупляться. Якщо ж цѕ вѕдмѕнностѕ незначнѕ на даному полѕ (природному вгѕддѕ), доцѕльнѕсть введення диференцѕйованого (точного) виробництва кормѕв буде сумнѕвною. опереднѕй аналѕз локальних умов на великих площах полѕв у Європейських краінах здѕйснюється шляхом використання системи глобального позицѕювання С (вѕд англ. Global Positioning System — GPS). За іі допомогою досить точно визначають конфѕгурацѕю полѕв, межѕ дѕлянок, якѕ вѕдрѕзняються характеристикою агрофону. Далѕ вже використовують рѕзнѕ за точнѕстю ѕ витратнѕстю методи аналѕзу ґрунту. Це може бути: а) аналѕз супутникових знѕмкѕв. х цѕлком легально можна купити в державних ѕ приватних органѕзацѕях Європи ѕ мерики. За допомогою комп’ютерноі технѕки цю ѕнформацѕю перетворюють на агротехкарти. важається ( . Шинделов, 2004), що цей метод аналѕзу полѕв вѕдносно недорогий; б) аналогѕчну, але бѕльш точну ѕнформацѕю можна одержати зйомкою вѕдеофѕльмѕв та ѕнфрачервоних фотографѕй з лѕтака. Затрати також будуть невисокими; в) досить точний, але вже дорожчий метод обстеження кормових полѕв — картування урожайностѕ зерна або зеленоі маси травостою чи посѕву кормовоі культури, яке здѕйснюється бортовим комп’ютером агрегату пѕд час збирання. Украінѕ ѕ краінах С Д вѕн, схоже, є найбѕльш реальним у найближчѕй перспективѕ. За допомогою спецѕальних вимѕрювальних пристроів, з урахуванням ширини захвату збирального агрегату, бортовий комп’ютер визначає урожайнѕсть посѕву в рѕзних мѕсцях поля, луки. Інформацѕя записується на ЧІ ( С СІ ) ѕ обробляється на стацѕонарному комп’ютерѕ для наступного зѕставлення з характеристиками ґрунту на окремих дѕлянках. ажливе значення мають також аналѕзи ґрунту на вмѕст поживних речовин, фѕзико-хѕмѕчний склад ѕ електропровѕднѕсть. они дають змогу добути об’єктивнѕ данѕ про вмѕст у ґрунтѕ вологи ѕ катѕонѕв. онѕтування проводять шляхом растрового (деталѕзованого по елементах) аналѕзу. ѕсце взяття проби фѕксується за допомогою приймача С — системи глобального позицѕювання. писана технологѕя дає змогу скласти досить точнѕ карти поверхневого шару ґрунту окремих, чѕтко обмежених дѕлянок поля (угѕд122

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

дя). держанѕ в результатѕ аналѕзѕв карти використовують для попередньоі оцѕнки економѕчноі доцѕльностѕ прецизѕйних технологѕй. Якщо одержано вагомѕ данѕ на користь іх застосування в кормовѕй сѕвозмѕнѕ, на пасовищѕ, сѕнокосѕ, сѕнокосно-пасовищному угѕддѕ, виготовляють робочѕ карти прецензѕйного (точного) проведення польових робѕт, а також заходѕв у системѕ поверхневого й докорѕнного полѕпшення природних кормових угѕдь: основноі ѕ передпосѕвноі пѕдготовки ґрунту, основного внесення добрив, сѕвби, наступного внесення добрив та ѕн. едення польових робѕт за допомогою ѕнформацѕі, закладеноі в технологѕчнѕ карти в системѕ точного кормовиробництва (землеробства, рослинництва) стало реальним завдяки системѕ глобального позицѕювання (С ). За допомогою С можна досить точно вести агрегати по запланованих ѕ введених в комп’ютер вѕртуальних лѕнѕях іх руху. Ступѕнь точностѕ роботи агрегатѕв залежить ѕ вѕд способѕв введення коригувальних сигналѕв ѕ потужностѕ установлених DGPS-приймачѕв. рецизѕйне кормовиробництво здѕйснюється за непрямого (offline) ѕ прямого (online) одержання ѕнформацѕі. епрямий спосѕб полягає в попередньому одержаннѕ величин ѕз зазначенням топографѕчних координат. а цѕй основѕ на стацѕонарному комп’ютерѕ виготовляється так звана аплѕкацѕйна карта даних ѕ визначається (оптимѕзується) форма цѕєі ѕнформацѕі для бортового комп’ютера. Зупинимось на окремих технологѕчних прийомах прецизѕйноі технологѕі вирощування кормових, зернокормових культур, трав. Точний обробіток ґрунту. ѕн полягає в адаптуваннѕ ѕнтенсивностѕ обробѕтку вѕдповѕдно до ґрунтових умов локальних агрофонѕв поля чи лучного угѕддя, завдяки чому створюються гомогеннѕ умови вегетацѕі польових культур ѕ трав на луках. Диференцѕацѕєю глибини обробѕтку, зокрема, досягається економѕя паливно-мастильних матерѕалѕв, що вже само по собѕ досить важливо, враховуючи високу вартѕсть цих енергоносѕів. Інтенсивнѕсть культивацѕі (швидкѕсть руху агрегату, тиск лап) може змѕнюватись за рѕзних характеристик ґрунту, наприклад, його твердостѕ, яка може змѕнюватись залежно вѕд макро- ѕ мѕкрорельєфу поля, рѕзних попереднѕх культур, та ѕн. Сівба. Це вѕдносно простий елемент диференцѕйованого кормовиробництва. Змѕнною величиною тут виступає норма висѕву насѕння з урахуванням умов зволоження окремих частин поля (вище або нижче рѕвень залягання ґрунтових вод, звѕдси бѕльша або менша густота посѕву, тобто бѕльша або менша норма витрати насѕнного матерѕалу). ри цьому, звичайно, враховують ѕ такѕ складовѕ врожайностѕ, як сорт, агроклѕматичний потенцѕал поля ѕ його окремостей, а також попередник (якщо в полѕ вирощували декѕлька культур), кѕлькѕсть 123

а

и аІ

опадѕв за вегетацѕйний перѕод, іх розподѕл по перѕодах вегетацѕі культури. Удобрення. рецизѕйне внесення добрив — один з найбѕльш поширених ѕ найвагомѕших технологѕчних прийомѕв диференцѕйованого кормовиробництва. икористовують данѕ агрохѕмѕчних обстежень, уточнюючи іх взяттям проб за допомогою напѕвавтоматичних установок на спецмашинѕ. еографѕчна позицѕя визначається системою С (GPS) з використанням приймача DGPS. Цѕ данѕ використовують пѕд час першого внесення добрив. Далѕ обов’язково проводять листкову дѕагностику або оперативний ґрунтовий контроль за вмѕстом поживних речовин у ґрунтѕ. Щоправда, цей метод бѕльш трудомѕсткий, нѕж листкова дѕагностика. Данѕ вводяться в бортовий комп’ютер. азом з тим для азотних пѕдживлень уже протягом певного часу в ѕмеччинѕ використовують бѕльш досконалий метод, який не передбачає використання агрохѕмѕчних карт поля. Як вѕдомо, ѕнтенсивнѕсть азотного живлення можна досить чѕтко визначати вѕзуально за кольором листя (свѕтло-зелений, зелений, темно-зелений), що свѕдчить про вмѕст у листѕ хлорофѕлу. ого визначають приладомсенсором (Hydro N-сенсор), установленим на агрегатѕ. Сенсор одержує сигнал вѕд вѕдбитих посѕвом сонячних променѕв. Інтенсивнѕсть вѕдбитих сонячних променѕв тѕсно корелює з наявнѕстю у листках хлорофѕлу, тобто з ѕнтенсивнѕстю забарвлення листя. Цей метод доцѕльно застосовувати також при обприскуваннѕ поля проти ушкодження листя хворобами (наприклад, прапорцевих листкѕв рѕзного ступеня ураженостѕ, зокрема телейтоспорами, та ѕн.). адою цього методу є те, що вѕн ефективний тѕльки в сонячну погоду. Тому останнѕм часом застосовують «активнѕ» сенсори. они вимѕрюють ѕнтенсивнѕсть вѕдбитого рослинами лазерного випромѕнювання, яке посилає сенсор. егулювання норм витрат добрива ѕ отрутохѕмѕкату здѕйснюють за допомогою спецѕальних регулювальних пристосувань на розкидачах ѕ оприскувачах. Така система безпосереднього одержання ѕнформацѕі (online) пѕд час роботи агрегату дає змогу значно скоротити виробничѕ витрати. і можна використовувати ѕ в боротьбѕ з бур’янами на парах, луках ѕ на посѕвах просапних культур. Досвѕд пѕдприємств у краінах Заходу показує, що переваги точного рослинництва ѕ кормовиробництва полягають передусѕм в економному витрачаннѕ добрив, насѕння, отрутохѕмѕкатѕв, що дає переваги в екологѕчному ѕ економѕчному планѕ. Завдання пѕдвищення врожайностѕ не є прѕоритетним. Те саме стосується ѕ фѕнансовоі сторони питання: економѕчний ефект вѕд приросту врожайностѕ становить близько 30 євро/га (180 – 200 грн/га). загалѕ прецизѕйне (точне) 124

За а ь і е

е и

і пи а

я

м ви

и

ва

землеробство, у разѕ його реального впровадження у кормовиробництвѕ господарств Украіни ѕ держав С Д — рѕч досить дорога ѕ доступна лише високорентабельним аграрним пѕдприємствам, де є можливѕсть придбати вѕдповѕдне сучасне устаткування, зокрема тѕ ж «активнѕ» сенсори з лазерами малоі потужностѕ (табл. 27). Таблиця 27. Затрати на застосування способів диференційованого (точного) рослинництва і кормовиробництва (за . Шинделовим, 2004)

гротехнѕчний захѕд роби ґрунту (DGPS-приймач, ноут-бук з пакетом прикладних програм, автомобѕль, зарплата, агрохѕмѕчна карта поля) сновне внесення добрив (DGPSприймач, бортовий комп’ютер, причѕпрозкидач, електронне обладнання, накладнѕ витрати, карта внесення) Картування врожайностѕ комбайном (DGPS-приймач, вѕдповѕдне супутнє обладнання, карта врожайностѕ) несення азоту при пѕдживленнѕ (DGPSприймач, бортовий комп’ютер, електронне обладнання, причѕп-розкидач, карта внесення, N-сенсор, накладнѕ витрати). юро ( С з С СІ -обладнанням (ЧІ ), пакет прикладних програм щодо внесення добрив ѕ картування поживних речовин) Усього

артѕсть, євро

итомѕ витрати, євро/га, при площѕ землекористування, га 2000 3000

6500

8,50

7,67

24 000

10,15

7,98

11 500

9,60

8,57

37 500

4,52

3,59

6000

4,14

3,46

85 500

36,91

31,27

З наведених у табл. 27 даних випливає, що для придбання необхѕдноі технѕки ѕ електронного обладнання потрѕбно 85,5 тис. євро або близько 550 тис. грн без урахування вѕдповѕдних платежѕв у разѕ іх ѕмпорту. Данѕ таблицѕ також показують, що за бѕльшоі площѕ землекористування питомѕ витрати з розрахунку на 1 га земельноі площѕ знижуються досить ѕстотно. У даному разѕ на 15,3 %. У господарствах Украіни ѕ краін С Д переважають великѕ площѕ землекористування. Тому вигѕднѕсть застосування прецизѕйних технологѕй може бути бѕльшою, нѕж у краінах Європи. днак широке використання цих технологѕй утруднюється, передусѕм через високу вартѕсть необхѕдноі технѕки ѕ обладнання ѕ недостатню доступнѕсть цього обладнання. елике значення має часто ще невисока врожайнѕсть, не завжди сприятливѕ клѕматичнѕ умови. отрѕбнѕ також висококвалѕфѕкованѕ спецѕалѕсти для роботи з елек125

а

и аІ

тронною технѕкою ѕ електронною обробкою одержаних даних та висококвалѕфѕкованѕ механѕзатори. Крѕм того, застосування певних електронних приладѕв (наприклад, для мѕсцезнаходження агрегату ѕ навѕгацѕі по полю) у деяких краінах С Д обмежується чинним законодавством. азом з тим, враховуючи часто значну ѕ велику розмаітѕсть агроекологѕчних умов на великих полях, при великомасштабному землекористуваннѕ в Украінѕ ѕ краінах С Д застосування прийомѕв прецизѕйного землеробства у кормовиробництвѕ може бути досить актуальним ѕ рентабельним. ажливими факторами на користь його є полѕпшення екологѕчних умов на полях ѕ лучних угѕддях, досить вагома економѕя пального, добрив, посѕвного матерѕалу.

126

е

а

и а

А

и

в

а

М В

1.

м ви

СП А СЬ М В

В

З А ВА

учне кормовиробництво як частина загального курсу кормовиробництва — наукова дисциплѕна, яка розробляє теорѕю ѕ практику органѕзацѕйно-господарських, економѕчних, технологѕчних ѕ технѕчних заходѕв щодо полѕпшення природних кормових угѕдь, створення високопродуктивних сѕяних пасовищ ѕ сѕножатей. оно має забезпечити повноцѕнну годѕвлю, насамперед жуйних ѕ коней, свѕжими зеленими кормами, сѕном та ѕншими кормами з лучних трав. тже, лучне кормовиробництво — це джерело кормѕв вищоі якостѕ. Крѕм того, лучнѕ трави нагромаджують багато органѕчних речовин, полѕпшують родючѕсть ґрунту ѕ екологѕчну обстановку, запобѕгають ерозѕі ґрунтѕв. У перспективѕ лучне кормовиробництво має забезпечити виробництво до 30 % кормѕв у загальному балансѕ виробництва іх в Украінѕ. Украінѕ природнѕ угѕддя займають 7,84 млн га. озоранѕсть земель сягає 90, а в окремих районах — 93 – 96 %. агато земель (35 – 40 % рѕллѕ) зазнають водноі ерозѕі. Тому майже 15 – 20 % найбѕльш ерозѕйно небезпечних земель (схилѕв балок, ярѕв) треба тримати переважно пѕд залуженням, тобто включити іх у лучну кормову площу. Це не тѕльки не призведе до зменшення виробництва валовоі продукцѕі рѕльництва, а й сприятиме зростанню загальноі продуктивностѕ рѕллѕ ѕ виробництву продукцѕі тваринництва, полѕпшенню чистоти сѕльськогосподарських угѕдь, водних джерел, зберѕганню ѕ пѕдвищенню родючостѕ ґрунту. Для пѕдвищення продуктивностѕ лук ѕ пасовищ треба добре вивчити загальнѕ питання бѕологѕі й екологѕі багаторѕчних трав, добре знати особливостѕ основних родин ѕ видѕв лучних рослин, чѕтко розрѕзняти типи природних сѕножатей ѕ пасовищ, вмѕти розв’язувати питання паспортизацѕі іх, здѕйснювати засоби поверхневого ѕ докорѕнного полѕпшення ѕ на цѕй основѕ створювати культурнѕ пасовища ѕ сѕножатѕ. 127

а

и а2

2. 2.1. З а

А А А С

С

А

С

В

В

ІВ

ві

До цѕєі родини належать багато- ѕ однорѕчнѕ трав’янѕ рослини з мичкуватою або кореневищною кореневою системою, порожнистими або округлими, ѕнколи сплющеними стеблами, лѕнѕйними, ланцетними листками, якѕ розмѕщенѕ на стеблѕ почергово, з двостатевими, рѕдше одностатевими квѕтками, зѕбраними у волоть, колоски або колосоподѕбну волоть. Ця родина об’єднує майже 350 родѕв ѕ 3500 видѕв, у тому числѕ в Украінѕ, осѕі та ѕнших краінах С Д вѕдповѕдно 146 ѕ 986. ле на сѕножатях ѕ пасовищах використовується не бѕльш як 30 родѕв. Злаковѕ багаторѕчнѕ трави — основа лучного кормовиробництва, важлива складова польового травосѕяння. Тварини на переважно злаковому пасовищѕ дѕстають практично всѕ необхѕднѕ поживнѕ речовини в достатнѕй кѕлькостѕ. За поживнѕстю 1 кг злаковоі трави на пасовищѕ вѕдповѕдає 0,18 – 0,22, а на сѕножатях пѕд час збирання у бѕльш пѕзнѕ фази (викидання колоса — колосѕння) — 0,22 – 0,24 корм. од., бѕльш енергоємних трав пѕвденних степѕв — до 0,30 корм. од. айвищу кормову цѕннѕсть мають костриця лучна, пажитниця багаторѕчна (райграс пасовищний), тонконѕг лучний, пирѕй повзучий, безкореневищний, тимофѕівка лучна. Добра кормова цѕннѕсть у пажитницѕ багатоукѕсноі ѕ райграсу високого, грястицѕ збѕрноі, тонконога болотного, стоколосу безостого; середня — у стоколосу прямого, мѕтлицѕ бѕлоі ѕ звичайноі, кострицѕ червоноі ѕ тростинноі, очеретянки; нижча за середню — у кострицѕ овечоі, горошку запашного, лепешняку напливаючого; незадовѕльна — у щучнику дернистого, бѕловусу торчкуватого, куничника надземного та ѕн. азом з тим слѕд пѕдкреслити, що навѕть трави, якѕ мають цѕннѕсть, нижчу за середню, ѕ малоцѕннѕ дають непогане сѕно а природних кормових угѕддях росте дуже багато цѕнних трав, якѕ слѕд вводити в культуру на сѕножатях ѕ пасовищах. Урожайнѕсть злакових трав залежить переважно вѕд родючостѕ ґрунту ѕ може становити вѕд 3 – 5 до 15 – 20 ц/га сѕна, а на заплавних дѕлянках пѕвденних районѕв — до 40 – 60 ц/га. Це насамперед пирѕйнѕ ѕ стоколосовѕ перелоги з бобовими ѕ рѕзнотрав’ям. Серед злакових трапляються отруйнѕ — молѕнѕя голуба, джонсонова трава — гумай, бѕльшѕсть перлѕвок. Деякѕ з них є дуже небажаними в травостоі, оскѕльки спричинюють ураження слизовоі оболонки рота, кульгавѕсть, порушують зѕр, засмѕчують вовну овець та ѕн. (ковила, лишай, люцерна — кримська рѕпиця). 128

е

м ви

и

в

Б ія и ( есmannia erисѕfогmѕs L. оst) — кореневищний верховий ярий злак. исота стебла до 140 – 150 см. Стебла бѕля основи мають потовщення у виглядѕ цибулини. травостоі багато подовжених вегетативних пагонѕв. истки свѕтло-зеленѕ, до 1 см завширшки, шорсткѕ. Суцвѕття — звичайний або гѕллястий колос 20 – 30 см завдовжки. оширена переважно в Степу ѕ ѕсостепу. Трапляється в пѕвнѕчних ѕ гѕрських районах. ослина вологолюбна, зимостѕйка, солевитривала. Добре витримує тривале затоплення (до 100 днѕв). Цѕнний корм для великоі рогатоі худоби ѕ коней. ѕвцѕ ѕ кози поідають іі гѕрше. Кѕлограм якѕсного сѕна вѕдповѕдає 0,55 – 0,6 корм. од. ѕ мѕстить 36 – 38 г перетравного протеіну. я (Digarphis arundinaceae L.) — кореневищний злак, переважає на сѕножатях, вѕд 1 до 2,5 м заввишки. ає добре розвинену кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт (до 3 м). Добре кущиться. истки свѕтло-зеленѕ, довгѕ, широкѕ (8 – 15 мм), по краях ѕ знизу шорсткѕ, з довгим гострим язичком. Суцвѕття — волоть до 20 см, стиснута, з короткими гѕлками. Колѕр волотѕ зелений або з фѕолетовим вѕдтѕнком. асѕння дрѕбне (2 – 3 мм), плоске, видовженояйцеподѕбноі форми, блискуче. аса 1000 насѕнин — 0,7 г. ологолюбна рослина. Добре витримує затоплення (до 45 днѕв). орозостѕйка, росте в травостоях ѕ одновидових посѕвах. Кормова цѕннѕсть задовѕльна — 1 кг сѕна вѕдповѕдає 0,45 – 0,47 корм. од. ѕ мѕстить 45 – 47 г протеіну. Добре поідають очеретянку всѕ види тварин до початку колосѕння. 1 кг трави 0,14 – 0,16 корм. од. ѕ 24 – 27 г протеіну. Строк використання 4 – 6 рокѕв. рирѕст за добу 6 – 8 см. Дає зелену масу рано, одночасно з озимими культурами на зелений корм, тому в окремих районах іі можна використовувати замѕсть озимих на зелений корм. Дає 2 – 3 укоси. Урожайнѕсть сѕна — 40 – 70 ц/га ѕ бѕльше, на родючих землях — 100 – 120 ц/га. а насѕння збирають у фазѕ восковоі стиглостѕ. Якщо запѕзнюються ѕ збиранням, втрачають багато насѕння Урожайнѕсть насѕння 15 – 20 ц/га. асѕння можна використовувати протягом 2 – 3 рокѕв. орма висѕву насѕння — 12 – 14 кг/га. Г я и я і (Dactуlis glomerata L., рис. 7) — верховий нещѕльнокущовий злак озимого типу. ає велику кѕлькѕсть вегетативних пагонѕв i прикореневих листкѕв. озвинена мичкувата коренева система проникає в ґрунт на глибину до 1 – 1,5 м. блистненѕсть дуже висока, листя велике, шорстке, язичок довгастий. аса листя в першому укосѕ перевищує масу стебел. У другому укосѕ травостѕй складається з видовжених вегетативних стебел. ри цьому маса листя у 2 – 3 рази бѕльша за масу стебел. Суцвѕття — лапчаста волоть. асѕння злегка зѕгнуте, має короткий (1,5 – 2 мм) остюк, довжина насѕнин — 4,5 – 6,0 мм. аса 1000 129

а

и а2

насѕнин 1,2 — 1,4 г. исоковрожайна рослина (50 – 70 ц/га сѕна, 350 – 400 ц/га зеленоі маси). оширена в ѕсостепу, на олѕссѕ, в ечорноземнѕй зонѕ, в гѕрських районах, на заплавних, низинних, суходѕльних луках. Добре росте при задовѕльному зволоженнѕ. огано витримує затоплення талими водами, пѕдтоплення.

ис. 7. рястиця збірна ис. 8.

итняк ширококолосий

и я і и , або и и (пирѕй гребѕнчастий, рис. 8) (Agropyrum pectiniforme) — ксерофѕльний ярий, напѕвверховий, нещѕльнокущовий злак. оряд ѕз генеративними у травостоі багато видовжених ѕ вкорочених, добре облистнених вегетативних пагонѕв. истя зверху шорстке. Суцвѕття — сплюснутий короткий (до 7 см) ѕ широкий (1,5 – 2 см) колос. Колоски прикрѕплюються до осѕ колоса майже перпендикулярно, розмѕщуються паралельно. ижня квѕткова луска має короткий (3 – 4 мм) остюк. асѕння ланцетноі форми, 5 – 7 мм завдовжки. аса 1000 насѕнин 1,8 – 2,0 г Це посухостѕйка рослина, але витримує затоплення до 30 днѕв, зимостѕйка. осте на суглинкових ѕ глинистих чорноземних та каш130

е

м ви

и

в

танових засолених ґрунтах. оширена у пѕвденнѕй частинѕ ѕсостепу, Степу ѕ напѕвпустелѕ, в гѕрських районах до лѕсового поясу. Як ѕ ѕншѕ житняки, введений у культуру .С. огданом. Широко використовується в СШ ѕ Канадѕ. анньостиглий злак. Типи — степовий, солончаковий, пѕщаний, заплавно-лучний, алтайський. айбѕльш урожайнѕ, якѕ краще за ѕншѕ поідаються тваринами, — пѕщаний ѕ заплавно-лучний, що мають високѕ стебла, широкѕ листки. Кормова цѕннѕсть висока: 1 кг сѕна вѕдповѕдає 0,48 – 0,50 корм. од. ѕ мѕстить 130 – 140 г перетравного протеіну в 1 корм. од., а в 1 кг свѕжоі трави — вѕдповѕдно 0,22 – 0,23 корм. од. ѕ 38 – 40 г перетравного протеіну. Траву тварини добре поідають до колосѕння, потѕм вона швидко грубѕє. итняк використовують при створеннѕ культурних сѕнокосѕв ѕ пасовищ. Урожайнѕсть — вѕд 14 – 16 до 30 ц/га сѕна. ає тривалий строк використання. овнѕстю розвивається в 1 – 2-й рѕк. оже домѕнувати у травостоі. ри ранньому скошуваннѕ добре вѕдростає ѕ дає другий укѕс. икористовують також житняк пустельний, вузькоколосий (Agropyrum desertorum (Fisch). К и і , и (Stѕра Lеssingiana) — щѕльнокущовий злак низового типу 30 – 60 см заввишки. енеративнѕ стебла голѕ. истя тонке, грубе, щетиноподѕбне, прикореневе довге, бѕльш нѕж половина стебла з голими пѕхвами, ѕнколи опушеними, ѕ дуже коротким язичком. Суцвѕття 10 – 20 см завдовжки, вузьке ѕ стиснуте, остѕ перистѕ, соковитѕ, з двома колѕнами, зверху перистѕ з дрѕбними (майже 3 мм) волосками. Зернѕвки волосистѕ 9 – 11 мм завдовжки. осте переважно на суглинкових ѕ глинистих темно-каштанових, рѕдше свѕтло-каштанових ґрунтах, пѕвденних чорноземах, солонцюватих ґрунтах ѕ глибоких солонцях. Часто домѕнує в травостоі природних кормових угѕдь, займаючи великѕ дѕлянки. Як ѕ бѕльшѕсть степових ѕ напѕвпустельних злакѕв, навеснѕ розвивається дуже рано — в кѕнцѕ квѕтня — на початку травня починає колоситися, цвѕте у другѕй половинѕ травня, плодоносить у червнѕ. лоди обсипаються. осени вѕдростає. Це переважно пасовищна рослина, яку використовують на сѕно при ранньому збираннѕ, до плодоносѕння. Характеризується високим вмѕстом перетравноі енергѕі: 1 кг свѕжого корму вѕдповѕдає 0,31 – 0,37 корм. од. ѕ мѕстить 40 – 45 г перетравного протеіну. оідання до виколошування задовѕльне ѕ добре, пѕсля виколошування знижується. Траву в перѕод цвѕтѕння тварини не поідають, а пѕсля скошування поідають охоче. Урожайнѕсть на каштанових ґрунтах — 8 – 12 ц/га сѕна, на чорноземах вища. К я і ь и , або і ь и ия ( lѕmуs giganteus Vahl.) — кореневищний верховий злак. исота стебел вѕд 0,8 до 2,5 м. Стебла товстѕ (1 – 1,2 см), листя довге (до 40 – 60 см), 131

а

и а2

грубе, зверху ѕ по краях шорсткувате, знизу гладеньке. аса листя становить 20 – 25 % маси рослини. Колосся довге (15 – 45 см), вгору поступово звужується подѕбно до колосся ячменю. стѕ товстѕ, майже голѕ. Колоски великѕ. асѕння плѕвчасте, як у вѕвса, але дрѕбнѕше. аса 1000 насѕнин 5 – 8 г. Це рослина барханних ѕ горбистих пѕскѕв напѕвпустелѕ. осте куртинами в кѕлька квадратних метрѕв, часто дуже розрѕдженими. Урожайнѕсть невелика — 12 – 15 ц/га сѕна невисокоі якостѕ, але буває й вища — до 40 ц/га. Добре росте у степових ѕ лѕсостепових районах, трапляється на берегах Чорного моря. ѕзньостигла сѕножатно-пасовищна рослина. тавнѕсть незначна. Цѕнна трава для закрѕплення пѕскѕв, наприклад у нижньому риднѕпров’і. У культурѕ з кѕнця минулого столѕття. ожна використовувати ѕ як зернофуражну рослину. За поживнѕстю зерна колосняк близький до вѕвса. ( ь) и ( rоmus inеrmis Lеuss., рис. 9) — цѕнна кормова кореневищна рослина озимо-ярого типу. ерховий злак вѕд 80 до 160 см заввишки. У травостоі багато добре облистнених вегетативних пагонѕв. Завдяки цьому стоколос добре поідають тварини. сновна маса коренѕв розмѕщена в орному шарѕ, але коренѕ сягають глибини 2,5 м ѕ бѕльше. истя шорсткувате або голе, пѕхва листка на бѕльшѕй частинѕ замкнена коротким тупим язичком. Суцвѕття — велика розлога воис. 9. Стоколос безостий лоть зеленого, ѕнколи червонуватого кольору. Колоски безостѕ, рѕдше з дуже короткими остями. асѕння широколанцетне, темно-сѕре або фѕолетове, 8 – 12 мм завдовжки. аса 1000 насѕнин 2,5 – 3,5 г. Добре росте на схилах балок. а думку . . икитенко (Киівська дослѕдно-селекцѕйна станцѕя лукѕвництва), стоколос — це «король» злакових трав на схилах. агато зробив для введення цѕєі рослини в культуру, яку ранѕше вва132

е

м ви

и

в

жали злѕсним бур’яном, як ѕ пирѕй, академѕк . . ндрєєв (кафедра лучного кормовиробництва осковськоі сѕльськогосподарськоі академѕі). Ця трава росте повсюди на схилах ѕ в заплавах рѕк. озрѕзняють лѕсовѕ, лѕсостеповѕ ѕ степовѕ екотипи стоколосу. осте чистими заростями ѕ в сумѕшах з ѕншими лучними травами. ого кормова цѕннѕсть висока, добре поідають тварини. Дає продуктивнѕ травостоі протягом тривалого часу (8 – 10 рокѕв ѕ бѕльше), не знижуючи при цьому продуктивностѕ. Як ранньостигла рослина в кормовому конвеєрѕ може замѕнити озиму пшеницю на зелений корм. тавнѕсть добра. и ( . rѕраrѕus Rеhm.) — кореневищний (з коротким кореневищем) напѕвверховий злак. блистненѕсть менша, нѕж стоколосу безостого. исота стебел у середньому 50 – 70 до 95 – 100 см. сновне листя в прикореневѕй частинѕ рослини слабко опушене, з коротким розсѕченим язичком. Суцвѕття — волоть. асѕння зеленувате або свѕтло-коричневе, ланцетноі форми, 10 – 12 мм завдовжки. аса 1000 насѕнин 3,6 – 4,2 г. оширений повсюди. Зимо- ѕ посухостѕйкий, тѕньовитривалий. Кормова цѕннѕсть добра. ожна використовувати як рослину сѕножатей ѕ пасовищ. Добре вѕдростає пѕсля випасання ѕ скошування, але, як ѕ всѕ кореневищнѕ злаки, при ѕнтенсивному випасаннѕ випадає. Тому за сезон рекомендується не бѕльш як 3 – 4 випасання. ожна використовувати для ремонту сѕножатей ѕ пасовищ пѕдсѕванням. Урожайнѕсть 15 – 18 ц/га сѕна. я и ( . grасѕоsа) — кореневищний, напѕвверховий озимий злак. За будовою нагадує стоколос береговий. ѕдрѕзняється бѕльшою посухостѕйкѕстю. оширений на степових подах. ожна використовувати для задернѕння супѕщаних ѕ пѕщаних земель. Зимо- ѕ посухостѕйкий. Сѕножатно-пасовищна рослина. Кормова цѕннѕсть ѕ поідання добрѕ. ѕсля викидання колосу тварини поідають цю траву гѕрше. и і , або и и и (Alopecurus Pratensis L., рис. 10) — кореневищно-нещѕльнокущовий, ранньостигис. 10. исохвіст лучний 133

а

и а2

лий, гѕдрофѕльний, озимо-ярий, верховий ѕ напѕвверховий злак, 60 – 120 см заввишки. Коренева система неглибока. скѕльки вѕн поширений на вологих луках, то добре облистнений. ѕльшѕсть листя у прикореневѕй частинѕ рослин. ѕхва листкѕв з язичками, маса листя становить 52 – 56 % маси рослин. Суцвѕття — колосоподѕбна волоть (султан). Колоски свѕтло-жовтѕ, опушенѕ, однонасѕннѕ, темнѕ, мають м’якѕ остюки. осѕвний матерѕал у виглядѕ одноквѕткових колоскѕв. асѕння покрите опушеними колосовими плѕвками, що зрослися. а вѕдмѕну вѕд тимофѕівки, суцвѕття лисохвосту м’яке, колоски до стрижня прикрѕплюються пѕд кутом 45°. ѕльше поширений на олѕссѕ, в лѕсовѕй зонѕ й гѕрських районах, у ѕсостепу — на вологих заплавних ѕ болотистих луках. ерѕдко утворює чистѕ заростѕ на помѕрно вологих луках ѕз сильним намулом. утроф, добре росте на родючих ґрунтах, витримує тривале (до 30 днѕв) затоплення. е витримує застѕйних вод ѕ засолених ґрунтѕв. Зимо- ѕ морозостѕйкѕсть добрѕ. Кормова цѕннѕсть висока. Урожайнѕсть 20 – 66 ц/га сѕна. У культурѕ давно. Швецѕі вирощують ѕз середини XVIII ст., але значного поширення на пасовищах ѕ сѕножатях не набув. Доцѕльно вирощувати лисохвѕст на осушених заплавних луках ѕ болотах, вологих суходѕльних ѕ гѕрських луках ѕсостепу, олѕсся. Дає зелений корм уже в травнѕ. травостоях зберѕгається 8 – 10 рокѕв. Добре вѕдростає пѕсля скошування ѕ випасання. оже випадати з травостою, тому треба запобѕгати ѕнтенсивному спасуванню. ри рѕзкому зниженнѕ вѕдносноі вологостѕ повѕтря ѕ жаркѕй погодѕ листя уражується ѕржею. Т і и ( оа рrаtensis) — один ѕз найцѕннѕших пасовищних багаторѕчних злакѕв. Кореневищно-нещѕльнокущовий, дрѕбноволотистий, низовий озимий злак. енеративнѕ стебла голѕ, вѕд 70 до 100 см заввишки. Коренева система досить глибока — 1,3 – 1,5 м. У травостоі багато вегетативних пагонѕв з дуже довгим (30 – 50 см ѕ бѕльше) вузьким листям. блистненѕсть дуже висока. истя ѕ вегетативнѕ пагони переважають над генеративними стеблами. Язичок дуже короткий (0,5 – 2 мм). олоть розлога, в колосках 3 – 5 квѕток, зѕбраних по кѕлька разом, якѕ утворюють дрѕбнѕ клубки. асѕння дрѕбне — 2,6 – 3 мм завдовжки, маса 1000 насѕнин — 0,3 – 0,4 г, сипкѕсть насѕння незадовѕльна. оширений на луках ѕ пасовищах, особливо на зрошуваних. ологолюбний, затоплення витримує досить довго — до 30 днѕв. осухостѕйкий, добре росте на нейтральних ѕ слабкокислих ґрунтах, як ѕ всѕ злаки, добре реагує на азотнѕ добрива, а також на вапнування. а луках ѕ пасовищах з’являється без сѕвби, потѕм розмножується самосѕвом ѕ вегетативно. 134

е

м ви

и

в

Кормова цѕннѕсть висока, добре поідається всѕма видами тварин. Тонконѕг утворює сильну дернину, тому його використовують для залуження газонѕв, стадѕонѕв, аеродромѕв. а корм слѕд використовувати разом з ѕншими травами. Частка тонконогу в сумѕшах збѕльшується поступово, але потѕм вѕн може домѕнувати в травостоі. травостоях буває довго, як ѕ стоколос безостий (до 12 рокѕв). ѕсля випасання ѕ скошування швидко вѕдростає. Урожайнѕсть висока — до 400 ц/га зеленоі маси за пасовищний сезон. а луках трапляється багато видѕв тонконогу. У зв’язку з великою рѕзноманѕтнѕстю роду тонконогових родину злакових тепер називають родиною тонконогових (Poaceae). Крѕм тонконогу лучного значно поширенѕ тонконіг альпійський — . аlрѕnа L., болотний — . раlustris L., лісовий — . silvestris L., цибулинний (живородний) — . bulbosa L. та багато ѕнших. Усѕ вони добре поідаються тваринами, вологолюбнѕ й досить посухостѕйкѕ, добре вѕдростають, високоврожайнѕ, а тонконѕг цибулинний — ефемер, поширений у напѕвпустельних ѕ пустельних районах, де розмножується вегетативно виводковими цибулинками, що легко обсипаються (утворюються на стеблѕ замѕсть насѕння). К и я ( і я и я) (Fеstuca ргаtеnsѕs uds., рис. 11) — багаторѕчний, нещѕльнокущовий, великоволотистий, озимий, середньостиглий злак. Коренева система добре розвинена, проникає на глибину 2 м. Стебла гладенькѕ, прямѕ, вѕд 50 до 120 см. енеративнѕ стебла облистненѕ погано. агато прикореневого листя. истя з нижнього боку блискуче, довжина його 14 – 16 до 40 – 50 см. ѕхва листка має вушко ѕ короткий язичок (до 1 мм). исткоскладення згорнуте, волоть стиснута, пѕд час цвѕтѕння розлога. асѕння ланцетне, зеленкувато-сѕре, 6 – 8 мм завдовжки, прямий ѕ круглий стрижень (розплющений у райграсу пасовищного ѕ багатоукѕсного). аса 1000 насѕнин 1,9 – 2,1 г. дин з найцѕннѕших видѕв злакових багаторѕчних трав, польового кормовиробництва, компонент травосумѕшей на пасовищах ѕ сѕнокосах. осте в заплавах рѕчок, на лѕсових галявинах, бѕля дорѕг, на схилах балок ѕ суходѕльних луках ѕсостепу, в ис. 11. Костриця (вівсяниця) Степу трапляється менше. лучна 135

а

и а2

Широко використовується в культурѕ. Це вологолюбна рослина, але менше, нѕж тимофѕівка. Дуже добре реагує на зрошування та азотнѕ добрива, холодо- ѕ зимостѕйкѕсть добрѕ. Засуху витримує погано. истя пѕд час засухи уражується ѕржею, погано росте ѕ навѕть випадає з травостою. У травостоі утримується до 10 рокѕв ѕ бѕльше. Кормова цѕннѕсть досить висока до викидання волотѕ, пѕсля цього — середня. У культуру введена в минулому столѕттѕ. исѕвають у сумѕшѕ з люцерною, еспарцетом. У чистому виглядѕ з двох укосѕв збирають вѕд 40 – 50 до 60 ц/га сѕна. ри зрошуваннѕ й удобрюваннѕ одержують сѕна до 120 ц/га. Урожайнѕсть насѕння — вѕд 4 до 8 ц/га. К и я и (F. аrundѕnасеа Sсhгrеb.) дуже нагадує кострицю лучну. асѕння теж важко розрѕзнити. роте рослини бѕльшѕ, нѕж кострицѕ лучноі, листя ѕ стебла грубѕшѕ, вѕдростає до пѕзньоі осенѕ за рахунок прикореневих листкѕв. У культуру введена давно як у нашѕй, так ѕ в ѕнших краінах. У еликѕй ританѕі ѕ СШ використовують восени ѕ взимку. За результатами спостережень автора, в ѕсостепу Украіни може давати два укоси, пѕсля чого ще можливѕ 2 – 3 цикли пасовищного використання. исокопродуктивна, придатна для ѕнтенсивного вирощування на пасовищах, у кормових сѕвозмѕнах, на схилах балок. Кормова цѕннѕсть середня. Тварини поідають добре. ерспективна повсюди, але особливо на вологих ѕ солонцюватих ґрунтах. К и я (F. оvѕnа L.) — багаторѕчний низовий, дрѕбноволотистий, щѕльнокущовий злак. Стебла гладенькѕ, до 40 см заввишки, слабкооблистненѕ. истя переважно прикореневе, голе або ѕз слабкозеленими чи сизуватими волосками. Як ѕ костриця борозниста, утворює дернину. оловина пагонѕв зимує зеленими. оширена повсюди в ѕсостепу, на олѕссѕ. осте на луках, лѕсових галявинах, в рѕдколѕссѕ, чагарниках, на гѕрських луках. оідає велика рогата худоба. Урожайнѕсть низька (10 – 12 ц/га). мѕст перетравноі енергѕі високий (в 1 кг — 3,2 – 3,4 Дж, 0,29 корм. од. ѕ 55 – 58 г протеіну). а луках ѕ природних пасовищах значно поширенѕ костриця борозниста — типчак (F. sulcata) — низовий, щѕльнокущовий, мезоксерофѕтний, типово пасовищний, переважно малопродуктивний дрѕбноволотистий злак; костриця червона (F. rubrа) — кореневищнонещѕльнокущовий, озимий, напѕвверховий пасовищний злак лѕсового, лѕсостепового ѕ високогѕрних поясѕв; костриця східна (F. оrѕеntаlѕs) — кореневищний верховий злак великих ѕ середнѕх заплав Кавказу, пѕвденноі частини Захѕдного Сибѕру, Середньоі зѕі. і и я і ( Agrostis stolonifera L.; A. alba L., рис. 12) — цѕнний багаторѕчний, кореневищний, напѕвверховий (ѕнколи низовий) 136

е

м ви

и

в

пасовищно-укѕсний злак озимого типу. исота генеративних стебел 60 – 100 см ѕ бѕльше, знизу вони добре облистненѕ. травостоі багато вкорочених вегетативних пагонѕв, тому бѕльшѕсть листя в нижнѕй частинѕ куща. истя шорсткувате по краях ѕ жилках, язичок плѕвчастий, але в цѕлому листкова маса нѕжна. ѕхва листка має довгий (4 – 6 мм) плѕвчастий язичок. олоть нещѕльна, вѕд 10 до 30 см завдовжки. Колоски у мѕтлицѕ, на вѕдмѕну вѕд тонконога, одноквѕтковѕ. асѕння бѕле, ланцетноі форми, 2 мм завдовжки, маса 1000 насѕнин — 0,2 г. оширена, як ѕ тонконѕг лучний, повсюди у вологих мѕсцевостях. ѕсостепу ѕ лѕсовоі зони, а також у гѕрських районах, у фѕтоценозах ѕ чистих заростях орозостѕйка, витримує тривале затоплення весняними водами, засолення ґрунту, але в засушливѕ перѕоди припиняє рѕст. Кормова цѕннѕсть задовѕльна ѕ добра: 1 кг трави вѕдповѕдає 0,25 – 0,27 корм. од., мѕстить порѕвняно мало протеіну (17 – 18 г). Урожайнѕсть середня — до 30 ц/га сѕна, на родючих ґрунтах ѕ при внесеннѕ добрив — до 50 ѕ 200 – 300 ц/га зеленоі маси (в ѕсостепу). ис. 12. ітлиця біла і и я и ( . vulgaris With.) за будовою така сама, як ѕ мѕтлиця бѕла, але продуктивнѕша на бѕдних, бѕльш сухих ѕ опѕдзолених ґрунтах, швидко грубѕшає. Згодовувати слѕд у фазѕ кущѕння — виходу в трубку (пѕзнѕше грубѕє). оідання задовѕльне, а при ранньому випасаннѕ тварин на пасовищах — добре. и і и и ( gropyrum tenerum Vassey) — багаторѕчний нещѕльнoкущовий верховий, колосовий, мезофѕтний, середньостиглий, ярий, переважно сѕножатний злак. оширений здебѕльшого в Степу ѕ ѕсостепу, Захѕдному Сибѕру, Казахстанѕ. а вѕдмѕну вѕд пирѕю повзучого, зернѕвка з опушеним стрижнем, колос нещѕльний. асѕння велике (9 – 12 мм), маса 1000 насѕнин — 2,6 – 3,0 г. ослина добре ѕ середньо облистнена. ридатна для вирощування в травосумѕшах з люцерною та еспарцетом, менше, нѕж ѕншѕ злаки, витѕсняє бобовѕ в травостоі. Дикѕ види у нас не трапляються. ведений у культуру в 1913 р. Досить посухостѕйкий. У травостоях, 137

а

и а2

за спостереженнями автора, утримується до 5 рокѕв, потѕм потрѕбне самообсѕменѕння. орозостѕйкий. ожна вирощувати на солончаках. Дуже добре росте на родючих чорноземних ґрунтах, реагує на удобрення й поливи. Урожайнѕсть середня — 20 – 30, а при зрошеннѕ — 40 – 50 ц/га сѕна. тавнѕсть задовѕльна. Кормова цѕннѕсть висока. роте через меншу облистненѕсть ѕ деяку грубостебловѕсть тварини поідають пирѕй гѕрше. и і и ( . repens (L.) еаn.) — верховий кореневищний злак. оки що мало поширений у культурѕ, але є одним з найбѕльш поширених серед злакових трав. сновна маса коренѕв (80 – 85 %) розмѕщена в шарѕ ґрунту 0 – 20 см. ослини високѕ (80 – 100 ѕ навѕть 140 – 160 см), добре облистненѕ. истя зверху шорсткувате (по жилках ѕ нижнѕх пѕхвах), ѕнколи з волосками. Язичок пѕхви дуже короткий. Суцвѕття — вузький колос 8 – 16 см завдовжки. Колоски часто мають коротку ость. До стрижня повернутѕ широким боком, що характерно для всѕх видѕв пирѕю, на вѕдмѕну вѕд райграсѕв пасовищного та багаторѕчного (багатоукѕсного), у яких багатоквѕтковѕ колоски повернутѕ до колосового стрижня вузьким боком. Це важлива ознака при визначеннѕ на практицѕ вѕдмѕнностей мѕж пирѕєм ѕ зазначеними видами райграсу. оширений повсюди у заплавах рѕчок, на лиманах ѕ в полях в Украінѕ, на ѕвнѕчному Кавказѕ, в Сибѕру. Краще росте на родючих ґрунтах. ирѕйнѕ перелоги можуть займати сотнѕ тисяч гектарѕв. Це цѕннѕ й високопродуктивнѕ природнѕ вгѕддя. ѕд час випасання на пирѕйних перелогах корови без пѕдгодовування концентратами дають 18 – 20 л молока за день. Сѕно з пирѕю є дуже цѕнним кормом для коней, великоі рогатоі худоби, овець та ѕн. ри ѕнтенсивному випасаннѕ пирѕй випадає з травостою ирѕй повзучий — типовий мезофѕт, зимо- ѕ морозостѕйкий. У заплавах рѕчок витримує тривале затоплення. оже розмножуватись вѕдрѕзками кореневищ, тому при розпушуваннѕ, переорюваннѕ ґрунту його урожайнѕсть збѕльшується. Залежно вѕд вологостѕ ѕ родючостѕ ґрунту збирають вѕд 20 – 25 до 50 – 60 ц/га сѕна з укосу. тавнѕсть добра, особливо при укѕсному використаннѕ. До ѕ на початку колосѕння 1 кг трави мѕстить 22 – 23 % сухоі речовини ѕ вѕдповѕдає 0,20 – 0,22 корм. од., мѕстить 38 – 40 г перетравного протеіну ѕ порѕвняно мало клѕтковини (24 – 26 %). тава пирѕю характеризується високим вмѕстом протеіну (18 % у сухѕй речовинѕ). Слѕд застосовувати пирѕй на пасовищах, в кормових сѕвозмѕнах ѕ на схилах балок як компонент травосумѕшей. Крѕм безкореневищного ѕ повзучого значно поширенѕ пирій волосоносний ( . trѕсhорсhоrum (Link.) Rѕсht.; Тrѕtiсum trѕсhорсhоrum Lѕnk.) — кореневищний злак, поширений у Середнѕй зѕі, менше — 138

е

м ви

и

в

в Криму ѕ на Кавказѕ; пирій середній, проміжний ( . ѕntеrmеdѕum), пирій сизий ( . glaucum R. et Sch., Elуtrigia intermediо Nevski) — багаторѕчний кореневищний верховий озимий злак, який можна використовувати на сѕно ѕ сѕнаж. оширений у середнѕй смузѕ ѕ на пѕвднѕ, на Кавказѕ, а також у горах Середньоі зѕі, особливо на схилах ѕ площах з вапнистими ѕ крейдяними виявленнями. Цѕ види пирѕю слѕд використовувати при створеннѕ сѕножатей ѕ пасовищ у степових районах. и и ( rrenatherum elatius (L.) M. et K.) — верховий, нещѕльнокущовий, великоволотистий, ранньостиглий озимоярий середнього довголѕття злак. блистненѕсть добра, висота 80 – 100 ѕ 160 – 180 см. ведений у культуру в Украінѕ. Добре росте в лѕсовѕй зонѕ, пѕвденнѕше ѕсостепу майже не трапляється. Дикѕ види поширенѕ на пѕвденно-захѕдних луках. истя шорсткувате, язичок короткий (1,5 – 2 мм), дрѕбнозубчастий, тупий. олоть нещѕльна, нагадує волоть вѕвса. дноквѕтковѕ колоски по 1 – 4 на коротких гѕлочках першого ѕ другого порядку, мають колѕнчастѕ остюки, якѕ складаються з двох ниток — темноі ѕ свѕтлоі. асѕння обсипається. Завдяки самообсѕменѕнню в травостоі лѕсопаркѕв росте десятилѕттями. Дуже реагує на азотнѕ добрива. Добре вѕдростає, дає два – три укоси. рѕк сѕвби при безпокривному висѕваннѕ до осенѕ може наростити продуктивний укѕс (80 – 120 ц/га). Трава має гѕркуватий смак, тому в чистому виглядѕ тварини поідають іі гѕрше, нѕж ѕншѕ злаки. сумѕшѕ тварини поідають іі охоче. З двох укосѕв збирають 60 ц/га цѕнного сѕна. З травостоів не випадає протягом 3 – 5 рокѕв. и и я і , або і и (Lolium multiflorum Lam. (L.) italicum A. Braun) — верховий, нещѕльнокущовий, одно- ѕ дворѕчний ярий вологолюбний злак. Суцвѕття — колос 8 – 12 см завдовжки ѕ бѕльше. ерхнѕ колоски мають короткѕ (4 – 6 мм) остѕ, якѕ легко вѕдокремлюються вѕд спѕлих зернѕвок. блистненѕсть добра — до 40 %. Краі ѕ верх листя шорсткуватѕ. асѕння за формою схоже на насѕння райграсу пасовищного, але з коротким остюком. аса 1000 насѕнин 2 – 2,1 г. Характеризується ѕнтенсивним нарощуванням зеленоі маси. оширений у ѕсостепу, на олѕссѕ ѕ в Захѕдних районах Украіни, в Середнѕй зѕі ѕ Закавказзѕ в умовах зрошення. Зимостѕйкѕсть незадовѕльна. Затоплення витримує погано. Дуже добре вѕдростає, дає 3 – 4 укоси, на зрошуваних землях Закавказзя ѕ Середньоі зѕі — 5 – 6 укосѕв. Урожайнѕсть на доброму агрофонѕ становить 400 – 450, при зрошуваннѕ — 500 – 600 ц/га. У рѕк висѕвання дає 1 – 2 укоси. Цѕнний злак для змѕшаних посѕвѕв з конюшиною лучною (червоною). Кормова цѕннѕсть добра, поідається дуже 139

а

и а2

добре. Дедалѕ бѕльшого значення набувають однорѕчнѕ форми райграсу багатоукѕсного. днорѕчний райграс використовують як пѕдсѕвну культуру, а також як покривну для багаторѕчних трав (насамперед для конюшини лучноі). ри раннѕй веснянѕй сѕвбѕ може пошкоджуватись заморозками. бидва види райграсу дають вѕд 5 до 8 ц/га насѕння. и и я і або и и (Lolium perenne L.) — багаторѕчний нещѕльнокущово-кореневищний, напѕвверховий ѕ низовий, ярий злак. блистненѕсть залежно вѕд сорту й живлення задовѕльна ѕ добра. Типова пасовищна рослина. Дуже добре вѕдростає, висота рослин вѕд 25 – 30 до 60 см. Суцвѕття — колос 12 – 15 см завдовжки, зрѕдка — довше. а вѕдмѕну вѕд райграсу багатоукѕсного, колоски безостѕ. асѕння схоже на насѕння кострицѕ лучноі, але стриженець плоский, догори злегка розширюється. аса 1000 насѕнин 2 – 2,2 г. ослина вологолюбна. Трапляється майже повсюди. исокѕ врожаі дає лише в районах ѕз м’яким клѕматом. Зимо- ѕ посухостѕйкѕсть низькѕ. огано витримує безснѕжнѕ зими ѕ пѕзнѕ веснянѕ заморозки. У степових районах майже не трапляється. Дуже добре реагує на азотнѕ добрива ѕ зрошування, незадовѕльно витримує затоплення весняними водами. птимальний рѕвень ґрунтових вод — 0,5 – 0,8 м. Ти і (Phleum pratense L., рис. 13). азом з кострицею лучною ѕ тростинною, грястицею збѕрною, райграсами, пирѕєм тимофѕівка — один з видѕв найбѕльш поширених злакових багаторѕчних трав. ерховий, нещѕльнокущовий, середнього довголѕття, мезофѕтний, озимий, вологолюбний, пѕзньостиглий злак. оширена переважно в ечорноземнѕй ѕ лѕсостеповѕй зонах, в гѕрських районах Карпат, лтаю, Кавказу, ТяньШаню. травостоі багато подовжених, добре облистнених вегетативних пагонѕв. ѕхви листя вѕдкритѕ, язичок тонкий, плѕвчастий, зазублений. Суцвѕття — колосоподѕбна волоть (султан) 10 – ис. 13. Тимофіівка лучна 12 см ѕ бѕльше завдов140

е

м ви

и

в

жки з притупленою верхѕвкою. Колоски волотѕ одноквѕтковѕ, сидячѕ, прикрѕпленѕ пѕд прямим кутом до осѕ волотѕ. асѕння дрѕбне (1,5 – 2 мм), яйцеподѕбне або елѕптичне, сѕре ѕз срѕблистим вѕдтѕнком, вкрите тонкою свѕтлою плѕвкою. аса 1000 насѕнин — 0,4 г. У нижнѕй частинѕ стебел є потовщення (гаплокорн) — мѕсце нагромадження запасних поживних речовин. У осѕі в культуру введена наприкѕнцѕ XVII — на початку XVIII ст., а можливо, й ранѕше в колишнѕй ологодськѕй губернѕі. езважаючи на рѕзнѕ екотипи тимофѕівки (пѕвнѕчний, лѕсостеповий, гѕрський, європейський, алтайський, далекосхѕдний) ѕ, отже, вѕдмѕнностѕ в будовѕ рослини, спѕльним для всѕх видѕв тимофѕівки є вологолюбнѕсть. Добре реагує на азотнѕ добрива ѕ зрошення. Зимо- ѕ морозостѕйка. осте на родючих ґрунтах. а бѕдних супѕщаних, погано зволожених або сильно опѕдзолених ґрунтах (р 4,5 – 5) витѕсняється менш цѕнними травами. ослина бѕльш сѕножатна, нѕж пасовищна. Добре росте разом ѕз конюшиною лучною, рожевою. Час перебѕгу фенологѕчних фаз у них збѕгається, що дає змогу мати цѕнну травосумѕш. Урожайнѕсть ѕ поживнѕсть високѕ, худобою поідається добре. степових ѕ лѕсостепових районах Украіни, на Кавказѕ, в Середнѕй зѕі, Схѕдному Сибѕру трапляється також тимофіівка степова ( . phleoides (L.) Sim.). Кореневищна рослина вѕд 40 до 80 см заввишки. Добре облистнена. истя шорстке, сѕрувато-зелене. Суцвѕття — вузькоцилѕндричний султан. асѕння дуже дрѕбне (1,0 – 1,3 мм), овально-яйцеподѕбне. а одному кущѕ до 400 – 1000 ѕ бѕльше насѕнин. евне значення на луках ѕ пасовищах мають кореневищнѕ злаки — келерія струнка (тонконіг стрункий), ячмінь бульбистий, щучник дернистий, а також очерет звичайний.

2.2.

ві

Другою дуже цѕнною групою трав’яних рослин лук ѕ пасовищ є родина бобових, або метеликових, яка об’єднує майже 12 тис видѕв. З них на територѕі Украіни, осѕі, ѕлорусѕ, в Середнѕй зѕі, на Кавказѕ росте 1700 видѕв обовѕ вѕдрѕзняються вѕд злакових добре розвиненими стрижневими коренями, якѕ проникають у ґрунт на глибину 2,5 – 9 м. а них у верхнѕй частинѕ багато рѕзноманѕтноі форми ѕ розмѕрѕв бульбочок, в яких живуть бульбочковѕ бактерѕі. Кожний рѕзновид утворює бульбочки на коренях певноі групи бобових. асѕння бобових доцѕльно ѕнокулювати безпосередньо перед сѕвбою або бактеризувати ґрунт вѕдповѕдними штамами бульбочкових бактерѕй. 141

а

и а2

истя у бобових багаторѕчних трав трѕйчасте, пальчасте, перисте, рѕдше суцѕльне, з прилистками. Квѕтки зигоморфнѕ (тобто такѕ, через якѕ можна провести тѕльки одну площину симетрѕі). цвѕтина подвѕйна, квѕтки зѕбранѕ в головки, китицѕ, простѕ зонтики, є одиничнѕ квѕтки. ѕночок складається з п’яти пелюсток. ерхнѕй — парус (прапор), двѕ бѕчнѕ — весла (крила), два нижнѕх зрослись, утворивши човник. Чашечка зрослолиста з п’ятьма зубцями. Десять тичинок зростаються в трубки, якѕ охоплюють зав’язь. Інколи одна тичинка вѕльна, рѕдше всѕ десять вѕльнѕ. лѕд — бѕб одно-, дво- або багатонасѕнний. обовѕ поширенѕ на кормових угѕддях лѕсовоі, лѕсостеповоі ѕ меншою мѕрою степовоі зон, поступаються перед злаковими, складноцвѕтими й подекуди — перед осоками. У степових районах ростуть на заплавах рѕчок, схилах, лиманах, поливних землях, уздовж заасфальтованих дорѕг ѕсостепу й Степу, де вони пѕдживлюються дощовими водами за рахунок стѕкання іх з асфальту. ѕсця вздовж дорѕг можуть бути використанѕ для збирання насѕння. ѕльшѕсть бобових добре поідають тварини. Серед бобових трав найцѕннѕшѕ на луках конюшина лучна, рожева, бѕла (повзуча), люцерна синя (посѕвна), жовта, еспарцет, лядвенець рогатий, чина лучна, астрагали. станнѕ серед бобових поширенѕ найбѕльше. Тому родину бобових можна було б назвати також родиною астрагалових. Серед бобових є цѕннѕ лѕкарськѕ, харчовѕ, медоноснѕ, декоративнѕ рослини. енш цѕннѕ з них, але тѕ, якѕ дають велику вегетативну масу (багаторѕчнѕ люпини, буркун), можна використовувати як сидерати. обовѕ — дуже поживнѕ рослини: 1 кг сѕна, заготовленого ѕз збереженням листочкѕв, вѕдповѕдає 0,5 – 0,6 корм. од. ѕ мѕстить 90 – 100 г перетравного протеіну. Трава бобових за поживною цѕннѕстю посѕдає перше мѕсце серед кормових рослин. Штучне сушѕння іх на початку цвѕтѕння дає змогу одержувати цѕннѕ протеіновѕ концентрати, особливо при вѕдокремленнѕ стебел вѕд листкѕв ѕ використаннѕ останнѕх з цѕєю метою. ѕльшѕсть бобових добре поідають тварини. У фазах бутонѕзацѕі ѕ цвѕтѕння бобових суха речовина багаторѕчних трав мѕстить 18 – 20 % протеіну, 3 – 4 % жиру, 26 – 28 % клѕтковини ѕ 42 – 46 % безазотистих екстрактивних речовин. айбѕльш цѕннѕ в кормовиробництвѕ люцерна посѕвна ѕ жовта, а також хмелеподѕбна; конюшина — лучна (червона), рожева, бѕла; еспарцет посѕвний (виколистий), пѕщаний закавказький; лядвенець рогатий; буркун. Г и и , и и (Viсia сrасса L.) — багаторѕчна (до 10 – 12 рокѕв у травостоі) сѕножатна, отавна рослина, яка стелеться. Стебла 60 – 120 см завдовжки ѕ бѕльше. Коренева система 142

е

м ви

и

в

глибоко проникає в ґрунт (вѕд 1,6 до 3 м). истя парноперисте з мѕцним гѕллястим вусиком, листочкѕв 7 – 12 пар. Фѕолетовѕ, рѕдко бѕлѕ квѕтки зѕбранѕ в багатоквѕтковѕ густѕ китицѕ Квѕтконоси довгѕ. оби коричнювато-бурѕ. них у середньому по 5 – 7 насѕнин. аса 1000 насѕнин 7 – 11 г. оширена повсюди в Украінѕ, в ечорноземнѕй зонѕ осѕі, на лѕсових галявинах, бѕля дорѕг. ристосована до рѕзних ґрунтово-клѕматичних умов, високоврожайна (60 – 80 ц/га ѕ бѕльше сѕна з двох укосѕв), добре витримує затоплення ѕ малоснѕжнѕ холоднѕ зими. оживнѕсть горошку добра. Цвѕте ѕ плодоносить з травня по червень. Добре росте у змѕшаних посѕвах з ѕншими культурами — багаторѕчним житом, кормовими рослинами ѕнших родин. ри висѕваннѕ на корм слѕд ураховувати вѕдсоток (до 70 – 80 %) твердого насѕння (перед сѕвбою його треба скарифѕкувати). У культуру горошок поки що не введений, оскѕльки не налагоджено його насѕнництво, крѕм того, немає єдиноі думки щодо доцѕльностѕ використання горошку на зелений корм. едостатньо вивченѕ хѕмѕчний склад горошку, його фармакологѕя. Б і и ( еlѕlоtus albus Desr., рис. 14) — цѕнна дворѕчна озима, рѕдше однорѕчна яра, високоврожайна кормова ѕ медоносна рослина. Стебла вѕд 80 см до 2 м заввишки, зеленѕ, внизу червонуватѕ. истки трѕйчастѕ, зазубленѕ по всѕй довжинѕ, середнѕй листочок, як ѕ в люцерни, на черешку, бѕчнѕ — сидячѕ, прилистки невеликѕ вузькѕ (ниткоподѕбно-шилоподѕбнѕ). Коренѕ буркуну добре розвиненѕ, проникають у ґрунт на глибину 4 – 5, а в однорѕчного — до 3 м. Залишає до 120 ц/га сухоі маси корѕння ѕ надземних решток, у яких мѕститься 200 – 250 кг/га азоту. будь-якѕй фазѕ рослина має характерний для бѕлого буркуну запах. Суцвѕття — багатоквѕткова пазушна китиця. Квѕтки бѕлѕ. оби — одно- або двонасѕннѕ, з коротким загостреним носиком, ис. 14. уркун білий рѕдше голѕ, частѕше сѕтчасто143

а

и а2

зморшкуватѕ. асѕння кутасто-округло-яйцеподѕбне, свѕтло-жовте. аса 1000 бобѕв 2,6 – 3 г, 1000 насѕнин 1,9 – 2 г. окремих екотипѕв ѕ сортѕв шкѕрка пѕд час обмолоту бобѕв залишається на насѕннѕ, у деяких легко вѕдокремлюється. Дуже пластична рослина, росте повсюди в усѕх зонах, за винятком тундри, практично на всѕх ґрунтах. Європу ѕ СШ буркун завезений ѕз Сибѕру, тому його ще називають сибѕрською травою. уркун — добрий фѕтомелѕорант, усуває засоленѕсть, полѕпшує водопроникнѕсть ґрунту, є цѕнним попередником озимоі пшеницѕ. За поживнѕстю у фазѕ цвѕтѕння буркун близький до люцерни. мѕст кумарину обмежує застосування буркуну в зеленому конвеєрѕ. ого слѕд згодовувати разом з ѕншими культурами не бѕльш як 20 – 25 кг на одну голову великоі рогатоі худоби, краще в прив’яленому виглядѕ. З буркуну виготовляють цѕнний сѕнаж, а в сумѕшѕ ѕз злаками (овес, райграс однорѕчний) — високопоживний силос ѕ добре сѕно. Як пасовищну рослину буркун використовують переважно в Казахстанѕ, Захѕдному Сибѕру. Добрий медонос, особливо однорѕчний, перѕод цвѕтѕння якого досить тривалий (30 – 35 днѕв). Цѕннѕ сорти з одночасним дозрѕванням насѕння, тѕ, що менше обсипаються, бѕльш облистненѕ, з мѕнѕмальним вмѕстом кумарину. уркун — продуктивна рослина. Урожайнѕсть зеленоі маси з одного укосу сягає 400 – 450 ц/га, насѕння — вѕд 6 до 12 ц/га. роте в перѕод обмолоту бувають великѕ втрати (40 – 50 % урожаю) внаслѕдок обсипання насѕння. енше поширений у культурѕ ѕ бѕльше — на природних луках буркун жовтий, лікарський ( . officinalis (L.) Desr.). Дуже схожий на бѕлий, вѕдрѕзняється вѕд нього яскраво-жовтим забарвленням квѕток. За кормовою цѕннѕстю ѕ продуктивнѕстю дещо поступається перед бѕлим буркуном, бѕльше уражується хворобами. Характеризується великим вмѕстом кумарину. оширений у тих самих районах, що й буркун бѕлий. осте як бур’ян на степових луках, перелогах, берегах арикѕв ѕ каналѕв. наслѕдок рѕзкого кумаринового запаху в травостоі тварини його не поідають. У сѕнѕ поідається добре, особливо кѕньми. ерспективний для залужування схилѕв як компонент сѕножатних травосумѕшей, особливо на солончаках ѕ солончакових ґрунтах. К и і , (Тrifolium repens L., рис. 15) — стрижнево-коренева, повзуча, багаторѕчна з бѕчними пагонами, що вкорѕнюються, типово пасовищна, яра, вѕд 10 до 22 см заввишки рослина. сновна маса дуже розгалужених коренѕв розмѕщується на глибинѕ 30 – 40 (до 60) см, окремѕ стрижневѕ коренѕ проникають на 1,5 – 2 м. ѕд основного вкороченого стебла вѕдходять бѕчнѕ повзучѕ пагони або такѕ, що трохи пѕднѕмаються. истя на довгих черешках вла144

е

м ви

и

в

сне ѕ є травостоєм. ѕля основи черешкѕв листя є прилистки. Суцвѕття — кулеподѕбна голѕвка на довгѕй нѕжцѕ, без приквѕткових листкѕв. Квѕтки бѕлѕ, рѕдше блѕдо-жовтѕ або зеленуватѕ. ѕб дво-, три-, рѕдше чотиринасѕнний. асѕння дрѕбне, овальне, стиснуте, блискуче або червонувате з рожевим, коричневим, зеленуватим вѕдтѕнками, з корѕнцями пѕд шкѕркою, якѕ чѕтко видѕляються. аса 1000 насѕнин 0,7 – 0,9 г. оширена повсюди. За невеликим винятком (степовѕ, солонцюватѕ, солонцевѕ ѕ надмѕрис. 15. Конюшина біла но кислѕ ґрунти) росте майже на всѕх ґрунтах. ологолюбна рослина. Зимостѕйкѕсть добра, витримує затоплення. птимальний рѕвень ґрунтових вод для неі 60 – 80 см. Цвѕте протягом вегетативного перѕоду, починаючи з травня до осенѕ. асѕння дозрѕває в липнѕ — серпнѕ. одѕбно до злакових трав розмножується насѕнням ѕ вегетативно (пагонами, якѕ вкорѕнюються), тому дуже стѕйка ѕ конкурентоздатна у травостоі. е витѕсняється злаковими травами, а навпаки, сама може витѕсняти або обмежувати іхнє кущѕння, особливо на бѕдних супѕщаних ґрунтах. Добре нагромаджує азот (у травосумѕшах, за даними . . Сау, 1967, до 120 кг/га). У зв’язку з двояким способом розмноження перѕод використання в травостоі дуже тривалий. Кормова цѕннѕсть ѕ поідання добрѕ. Застосування високопродуктивних сортѕв, таких як ѕгант бѕлий, ѕтунай, омельський та ѕнших, дає змогу за 4 – 5 циклѕв випасання використовувати 350 – 400 ц/га зеленоі маси. Добрий медонос. ирощують у травосумѕшах. К и и (Т. ambiguum . .) — високопродуктивна, укѕсно-пасовищна, цѕнна кормова рослина. оки що не набула поширення. оловки бѕлѕ, злегка рожевуватѕ, боби одно- або двонасѕннѕ. Самозапильна рослина, розмножується самосѕвом ѕ вегетативно — вкорѕненням стебел, переважно на Кавказѕ ерѕод використання в посѕвах 3 – 4 роки. ѕсля розв’язання проблем насѕнництва може бути використана як пасовищно-сѕножатна культура на зрошуваних сѕножатях ѕ пасовищах пѕвденних районѕв, а також в ѕнших регѕонах. ластична рослина, росте на рѕзних ґрунтах. Кормова 145

а

и а2

цѕннѕсть висока, поідання добре. Як ѕ бѕла, сунична конюшина — добрий медонос. К и , (Т. pratense Grome, рис. 16) — цѕнна бобова багаторѕчна трава. пѕвнѕчних нечорноземних районах, у ѕлорусѕ, на олѕссѕ, в центральному ѕ пѕвнѕчному ѕсостепу ѕ захѕдних районах Украіни конюшина лучна — основне джерело якѕсних кормѕв — сѕна, сѕнажу, кормѕв штучного сушѕння, цѕнний компонент зеленого конвеєра, тобто це рослина, яка багато в чому визначає стан кормовиробництва загалом. истки трѕйчастѕ, нѕжнѕ, нижнѕ на довгих, верхнѕ — на коротких черешках. источки сидячѕ. Суцвѕття — головка, оточена верхѕвковими листками з широкими прилистками. Квѕтки пурпурнѕ, боби однонасѕннѕ. асѕння серцеподѕбне овальне, жовтофѕолетове, блискуче, при зберѕганнѕ протягом 2 – 3 рокѕв темнѕє. аса 1000 насѕнин 1,9 – 2,0 г У культурѕ поширенѕ два пѕдис. 16. Конюшина червона лучна види: ранньостиглий двоукѕсний та пѕзньостиглий одноукѕсний. ерший ярого типу, в травостоях росте в середньому 3 роки, максимальна продуктивнѕсть — на другий рѕк вегетацѕі. отѕм поступово зрѕджується ѕ на другому третьому роцѕ використання випадає з травостою повнѕстю Другий пѕдвид озимого типу, дає один укѕс, поширений переважно в ечорноземнѕй зонѕ. ослини ярого типу мають 5 – 7 мѕжвузлѕв, широкѕ прилистки, озимого — 7 – 12 мѕжвузлѕв ѕ довгѕ прилистки. бидва пѕдвиди — рослини довгого дня. дноукѕсна конюшина має вищий травостѕй. ри запѕзненнѕ ѕз збиранням (у фазѕ цвѕтѕння) вѕдростає погано. аксимальна продуктивнѕсть спостерѕгається на першомудругому роках використання, потѕм випадає. Конюшина в культурѕ давно. ослина вологолюбна, добре росте на родючих аерованих ґрунтах, погано — на засолених ѕ дуже кислих ґрунтах. оідання добре, поживнѕсть трави, сѕна, сѕнажу висока: 1 кг якѕсного сѕна вѕдповѕдає 0,62 корм. од. ѕ мѕстить 80 – 90 г перетравного протеіну Слѕд зазна146

е

м ви

и

в

чити, що поживнѕсть сѕна залежить вѕд якостѕ заготѕвлѕ — чим бѕльше в ньому збереглося листя, тим вищѕ поживнѕсть ѕ вмѕст протеіну. Двоукѕсна конюшина цвѕте в серединѕ червня, дозрѕває в серпнѕ, одноукѕсна — на 12 – 16 днѕв пѕзнѕше. Кѕлькѕсть отав у обох пѕдвидѕв залежить вѕд строку збирання першого укосу ѕ умов зволоження. За достатнього зволоження конюшина дає три укоси. Добре реагує на органѕчнѕ й фосфорно-калѕйнѕ добрива, а на кислих ґрунтах — ѕ на вапнування. Урожайнѕсть за один укѕс — вѕд 200 до 400 ц/га, а за доброго зволоження за 2 – 3 укоси — вѕд 400 до 600 ц/га. К и , і и (Т. gibridum L., рис. 17) — природний гѕбрид бѕлоі (повзучоі) ѕ червоноі конюшини оширена повсюди, в культурѕ — менше, що несправедливо, оскѕльки в сумѕшѕ ѕз злаковими дає цѕнний корм. апѕвверхова пасовищно-укѕсна озимо-яра рослина 30 – 40, в культурѕ — до 100 см заввишки. ѕсля випасання вѕдростає добре, пѕсля скошування — незадовѕльно. травостоі тримається 3 – 4 роки. а пасовищах не випадає довго завдяки самопѕдсѕванню ѕ вегетативному вѕдновленню аналогѕчно бѕлѕй конюшинѕ. Дає поживний корм, але поідається в чистому виглядѕ гѕрше, нѕж конюшина лучна або бѕла, оскѕльки має гѕркуватий смак, але в сумѕшѕ ѕз злаковими травами поідається добре. ѕльш зимостѕйка, нѕж конюшина лучна, дуже рѕдко вимерзає. Добре росте на родючих суглинкових, глинистих ѕ супѕщаних ґрунтах. оширена повсюди, крѕм тундри. Урожайнѕсть зеленоі маси нижча, нѕж червоноі конюшини, але за урожайнѕстю насѕння перевищує іі. ис. 17. Конюшина рожева Коренѕ проникають у ґрунт на глибину до 3 – 4 м, але основна маса іх розмѕщується на глибинѕ 40 – 60 см. Стебла порожнистѕ, дещо пѕдѕймаються. Так само, як ѕ в конюшинѕ, на нижнѕх листках черешки довгѕ, на верхнѕх — коротшѕ. источки без бѕлоі плями посерединѕ, з паралельними жилками, якѕ видаються, прилистки шкѕрястѕ, свѕтлѕ, яйцеподѕбно-ланцетнѕ або яйцеподѕбнѕ. Суцвѕття — кулеподѕбнѕ, па147

а

и а2

зушнѕ голѕвки. асѕння темно-зелене, темно-коричневе, ѕнколи крапчасте мармурове, дрѕбне, овально-яйцеподѕбне або трикутнокругле. аса 1000 насѕнин 0,7 – 0,8 г. енше, нѕж лучна конюшина, чутлива до кислотностѕ ґрунтѕв. Середня врожайнѕсть сѕна 37 – 40 ц/га. Добрий медонос. Фаза цвѕтѕння настає в червнѕ, цвѕте до жовтня. К я и і и , і (Galega orientalis L.) — багаторѕчна рослина (в чистих посѕвах росте до 14 рокѕв, у травостоях ѕз злаковими — 7 – 8). осте на Кавказѕ, ѕнколи на полях Криму. Культуру можна висѕвати повсюди в Степу, ѕсостепу, олѕссѕ, в ечорноземнѕй зонѕ на силос, сѕно, сѕнаж ѕ зелений корм з бобовими ѕ злаковими. исота рослин 80 – 100 см ѕ бѕльше. истя непарноперисте, з 5 – 6 великими листками на вкорочених черешках. Квѕтки бѕлѕ або фѕолетовѕ в рѕдких китиця. оби шилоподѕбно загостренѕ, лѕнѕйнѕ. асѕння за формою ѕ кольором нагадує люцернове, але бѕльше — 2,5 – 3,0 мм. Урожайнѕсть 6 – 8 ц/га. Чашечки квѕток, квѕтконѕжки вкритѕ залозистими волосками. Добрий медонос. Укѕсна стиглѕсть настає рано — в кѕнцѕ травня — на початку червня, в пѕвденних районах — ще ранѕше, збирають 2 – 3 укоси. У чистому виглядѕ молочнѕ тварини поідають погано, в сумѕшѕ ѕз злаковими — добре. Урожайнѕсть висока — на рѕвнѕ еспарцету ѕ люцерни. ( edicago соеrulea L.). Цей вид люцерни значно поширений у пѕвденно-схѕдних районах. ослина бѕльше, нѕж ѕншѕ види люцерни, пристосована до степових умов вирощування, що дуже важливо для використання в селекцѕі. юцерна голуба швидко грубѕє, має малу облистненѕсть, що слѕд усувати селекцѕєю. Для цього треба використовувати велику рѕзноманѕтнѕсть іі диких форм. Це багаторѕчна рослина кореневищного типу з мѕцною, глибокою кореневою системою. Китицѕ багатоквѕтковѕ (до 30 квѕток), боби щѕльно спѕрально закрученѕ два-три рази, з сѕтчасто розмѕщеними жилками. Урожайнѕсть досить висока — 30 – 40 ц/га сѕна. Кормова цѕннѕсть ѕ поживнѕсть високѕ, поідається тваринами добре. ослина перспективна для висѕвання в укѕсно-пасовищних травосумѕшах, зокрема з житняком, стоколосом прямим та ѕншими травами. , і ( . falcata L., рис. 18) — багаторѕчна, напѕвверхова, пѕзньостигла, укѕсно-пасовищна яра рослина. Коренева система розгалужена, ѕз значною кѕлькѕстю бѕчних коренѕв, мѕцна, проникає углиб ґрунту до 4 – 6 м. Стебла 40 – 90 см завдовжки. истя трѕйчасте. источки бѕля основи завжди звуженѕ, 148

е

м ви

и

в

вѕд середини ѕ вище зубчастѕ, за формою обернено-яйцеподѕбнѕ до продовгуватих. ластинка листка знизу опушена. Китиця густа, яйцеподѕбна або округла, 25 – 30-квѕткова. ѕночки квѕток жовтѕ, боби серпоподѕбнѕ або прямѕ, багатонасѕннѕ, темно-коричневѕ, навѕть чорнѕ, слабковолосистѕ або неопушенѕ. асѕння переважно брунькоподѕбно-видовжене, жовто-коричневе, 1,8 – 2,3 мм завдовжки. аса 1000 насѕнин 1,75 – 2,1 г. оширена в ѕсостепу ѕ Степу, на Кавказѕ, в Захѕдному Сибѕру в природних травостоях, на рѕзних ґрунтах, включаючи засоленѕ — солончаки ѕ солонцѕ. орѕвняно ѕз люцерною синьогѕбридною ѕ конюшиною бѕльш стѕйка проти посухи, а також зимостѕйка. У зв’язку з рѕзними умовами поширення має екотипи. Цвѕте в кѕнцѕ травня — на початку червня, насѕння дозрѕває в ѕсостепу в серпнѕ, в Степу — в кѕнцѕ липня. Дуже цѕнна кормова рослина, урожайнѕсть висока — 40 – 60 ѕ навѕть до 100 ц/га сѕна. Добре витримує випасання. оідається тваринами добре. оживнѕсть зеленоі маси ѕ сѕна висока. Зелена маса ѕ сѕно люцерни жовтоі дещо грубѕше, нѕж люцерни посѕвноі ѕ конюшини, в нѕй трохи бѕльше клѕтковини.

ис. 18.

юцерна жовта

ис. 19.

юцерна синя

и я, і , и ( . sativa L., рис. 19) — основна бобова кормова культура в системѕ кормового конвеєра лѕсостепових, степових ѕ пѕвденно-схѕдних районѕв. Крѕм згодовування у 149

а

и а2

свѕжому виглядѕ й сѕна з люцерни виготовляють поживний сѕнаж, а також корми штучного сушѕння — борошно, гранули ѕ брикети, трав’яну сѕчку, з листковоі маси, вѕдокремленоі вѕд рослин спецѕальними агрегатами, — протеін вищоі якостѕ, який мають в результатѕ коагуляцѕі соку рослин. истя — цѕнний протеіновий концентрат. исока кормова цѕннѕсть люцерни поєднується з іі високою продуктивнѕстю. богарних умовах ѕз 3 укосѕв люцерни в ѕсостепу збирають 450 – 500 ц/га зеленоі маси, 80 – 90 ц/га сѕна, на зрошуваних дѕлянках — вѕдповѕдно 700 – 800 ѕ до 160 ц/га. У Криму можна мати 4 – 5 укосѕв. ихѕд перетравного протеіну при урожайностѕ 500 ц/га становить 1700 – 2200 кг/га. У Середнѕй зѕі люцерна була вѕдома задовго до новоі ери. За даними Ф.Д. Кобурна (1908), первѕснѕ хлѕбороби цѕнили люцерну як дорогоцѕнний дар природи. З зѕі в Європу вона була завезена персами в 490 р. до н.е. пѕд час нашестя царя Ксеркса у рецѕю. У имѕ вже в 146 р. до н. е. культура люцерни стала звичайним явищем. важають, що в Європу вона завезена також маврами через Іспанѕю в перѕод пѕдкорення цѕєі краіни, не виключено — ѕ римськими солдатами. роте ѕспанська назва люцерни lfalfa (альфальфа) є суто арабською. Іспанськѕ конкѕстадори завезли іі ѕ в мерику. У осѕі люцерну називали буркунець, червоний буркун, в’язѕль, степовий в’язѕль, лучний в’язѕль. Украіну люцерна потрапила на початку XIX ст. з Європи. За даними Усова (1837), люцерну посѕвну завѕз граф обринський ѕз Європи ѕ вперше посѕяв у Смѕлянському повѕтѕ Киівськоі губернѕі (тепер Черкаська область), де вона перезапилилася з мѕсцевими формами жовтоі люцерни. Тому люцерна посѕвна — це гѕбридна популяцѕя. е виключено, що в нашу краіну вона потрапила також ѕз Середньоі зѕі. истя люцерни трѕйчасте, бѕчнѕ листочки сидячѕ, центральний на черешку 2 – 4 мм завдовжки. источки у верхнѕй частинѕ зазубленѕ, центральна жилка виступає за межѕ листка. Китиця подовженоовальна або головчаста (щѕльна, коротка), вѕночки квѕток фѕолетовѕ. оби багатонасѕннѕ, спѕрально закрученѕ в 2 – 4 оберти. асѕння брунькоподѕбне, свѕтло-коричневе, матове. аса 1000 насѕнин у середньому 2 г. ѕбриднѕ форми з жовтою люцерною мають рѕзне забарвлення вѕночка. Серед фѕолетових ѕ темно-фѕолетових квѕток трапляються фѕолетово-жовтѕ й жовтѕ. егетує до 8 – 10 рокѕв. исока продуктивнѕсть протягом 3 – 5 рокѕв. чевидно, основна причина — технологѕя ѕ вѕдсутнѕсть сортѕв. У Давнѕй рецѕі вона на одному мѕсцѕ росла до 20 рокѕв. У ексицѕ на початку XX ст. були поля, де люцерна без пересѕвання давала укоси подѕбно до злакових трав на луках понад 100 рокѕв. У Францѕі наприкѕнцѕ XIX — на початку XX ст. були поля, де 150

е

м ви

и

в

люцерна росла протягом 100 рокѕв. а початку XX ст. у СШ вважали, що люцерна звичайно може бути на одному мѕсцѕ вѕд 10 до 25 рокѕв. ули поля, де вона росла майже 60 рокѕв (Ф.Д. Кобурн, 1908). За сприятливих умов вирощування люцерна дуже довго може рости на тому самому мѕсцѕ. Значно поширена в усѕх зонах Украіни, а також у ечорноземнѕй зонѕ, Захѕдному Сибѕру, на Кавказѕ, в Середнѕй зѕі, на Далекому Сходѕ. У дикому виглядѕ росте на остепнених схилах, осипах, у степу, долинах рѕк. Добре росте на родючих, добре дренованих ґрунтах, у тому числѕ ѕ на слабкозасолених, погано — на кислих ґрунтах. родуктивнѕсть ѕ тривалѕсть використання люцерни збѕльшуються при глибокому (на 20 – 30 см ѕ бѕльше) розпушуваннѕ ґрунту. Допустимий рѕвень ґрунтових вод для неі — не вище 120 – 150 см. Досить посухостѕйка, але для посиленого росту потребує багато вологи, яку витрачає дуже економно (коефѕцѕєнт водоспоживання 280 – 360). а другий-третѕй рѕк життя добре витримує витолочування. ѕсля скошування ѕ випасання добре вѕдростає. Цѕнна сѕножатна ѕ пасовищна рослина. У другѕй половинѕ дня тварин можна випасати на чистих посѕвах люцерни, уранцѕ, по росѕ це неприпустимо, оскѕльки можливе захворювання тварин на тимпанѕю. Сѕно ѕ зелений корм люцерни дуже поживнѕ, багатѕ на мѕнеральнѕ речовини, вѕтамѕни, мѕкроелементи, кальцѕй ѕ фосфор. За якѕстю корму люцерна бѕльш цѕнна, нѕж конюшина, еспарцет, лядвенець та ѕншѕ трави. У перѕод цвѕтѕння 1 кг іі мѕстить 38 – 44 г перетравного протеіну, 22 – 23 % сухоі речовини ѕ вѕдповѕдає 0,20 – 0,22 корм. од. орма висѕву насѕння при звичайнѕй рядковѕй сѕвбѕ становить 14 – 20 кг/га, при широкоряднѕй на насѕння — 1 – 3 кг/га. У насѕнному матерѕалѕ нерѕдко багато твердих насѕнин (до 60 %), тому перед сѕвбою насѕння скарифѕкують. Сортовий склад люцерни щороку переглядають ѕ уточнюють. Тепер є сорти, якѕ частково запилюються самѕ, наприклад Ярославна, що дає змогу займатися насѕнництвом люцерни у бѕльш пѕвнѕчних областях (на олѕссѕ). я ь и (Lоtus corniculatus L., рис. 20). Дуже поширений в європейськѕй частинѕ, на Кавказѕ, в Середнѕй зѕі. осте на луках, уздовж дорѕг, на схилах, по берегах рѕчок. апѕвверхова, яра, дуже ранньостигла, стрижнево-кореневищна, розлога, добре облистнена укѕсно-пасовищна рослина. Стебла в природних травостоях 30 – 40, у посѕвах — 60 – 80 см заввишки. Коренѕ проникають на глибину до 2,5 м, але основна маса іх розмѕщена в шарѕ 0 – 40 см. У культурѕ поширений ще мало, переважно через вѕдсутнѕсть насѕння. ѕдповѕдно до умов тѕєі мѕсцевостѕ, де росте лядвенець, можна видѕлити лѕсовий, лѕсостеповий ѕ степовий екотипи, якѕ розрѕзняються 151

а

и а2

за облистненѕстю, ростом, консистенцѕєю зеленоі маси Так, у лѕсового ѕ лѕсостепового екотипѕв лядвенцю зелена маса типово трав’яних рослин, у пѕвнѕчного вона бѕльше схожа на зелену масу гороху, чини лучноі, бобѕв — бѕльш обводнена. Цим особливо вѕдрѕзняється лядвенець болотний, який видѕляють в окремий пѕдвид. ядвенець слѕд вирощувати разом з ѕншими бобовими — люцерною, еспарцетом, конюшиною ѕ злаковими — грястицею збѕрною, стоколосом безостим та ѕн. удова листя у лядвенцю рогатого трактується по-рѕзному. За . . авиловим та ѕн., листки у лядвенцю трѕйчастѕ, з добре розвиненими прилистками; за С.І. Дмитрѕєвою, . . Ігловиковим, .С. Конюшковим, . . аменською, — п’ятѕрнѕ (три листочки на черешку, два нижнѕ бѕля основи замѕнюють прилистки). Суцвѕття типу ис. 20. ядвенець рогатий простого зонтика по 5 – 7 шт. виходять ѕз пазух листкѕв на довгих квѕтконѕжках. ѕночок квѕток жовтий, прапорець ѕнколи оранжевий. оби прямѕ, тонкѕ, бурѕ, 2,5 – 3 см завдовжки. асѕння дрѕбне, овальне, злегка сплющене, темно-коричневе, рѕдше темно-мармуровоплямисте, блискуче. аса 1000 насѕнин — вѕд 1,4 до 2 г залежно вѕд екотипу осте лядвенець на рѕзних ґрунтах. Зимостѕйкий, досить посухостѕйкий, витримує затоплення. авеснѕ вѕдростає ранѕше, нѕж ѕншѕ бобовѕ, ѕ формує зелену масу до пѕзньоі осенѕ. У культурних травостоях утримується вѕд 5 до 10 рокѕв. Середня врожайнѕсть сѕна вѕд 20 – 30 до 40 – 50 ц/га, зеленоі маси — 180 – 250 ц/га. Сѕно нѕжне, його охоче поідають усѕ види тварин. Слѕд зазначити, що в лядвенцю, на вѕдмѕну вѕд ѕнших бобових (конюшини, еспарцету, люцерни), листя у перѕод просихання у валках не вѕдокремлюється, не обсипається так, як у цих трав. Зелену масу добре поідають тварини до цвѕтѕння, в перѕод цвѕтѕння — погано, оскѕльки в квѕтках мѕститься гѕрка барвна речовина. Сѕно, сѕнаж ѕ силос тварини поідають добре. тавнѕсть лядвенцю дуже добра. оживнѕсть зеленоі маси ѕ сѕна на рѕвнѕ ѕнших бобових (гороху, еспарцету) ѕ дещо нижча, 152

е

м ви

и

в

нѕж люцерни ѕ конюшини. ядвенець слѕд ширше вводити в культуру. Для цього насамперед треба вирѕшити проблему насѕнництва. , и (Glycyrrhira glabra L.) — багаторѕчна трав’яна, переважно сѕножатна, силосна, рѕдше пасовищна коренепаросткова рослина ѕз сильною кореневою системою, прямими стеблами вѕд 40 до 100 см заввишки. блистненѕсть добра. истя опушене, непарноперисте з 3 – 8 парами листочкѕв. Суцвѕття — рѕдка подовжена китиця з бѕлими, жовтуватим з фѕолетовим ѕ лѕловим вѕдтѕнками. оби бурѕ, шкѕрястѕ, насѕння — вѕд дрѕбного (2 – 3 мм) до великого (6 – 8 мм), злегка сплющене з бокѕв, округле або неправильноі форми, гладеньке, матове або слабкоблискуче. Колѕр насѕння зеленувато-коричневий або коричневий. Украінѕ поширена переважно в Степу, рѕдше — в ѕсостепу, в напѕвпустелѕ, пустелѕ, на Кавказѕ, в Сибѕру — на заливних луках, обривах, схилах, степових подах ѕ западинах, лиманах ѕ чистих заростях. Крѕм солодки голоі трапляється ѕ менш поширений пѕдвид — солодка уральська. оідання великою рогатою худобою ѕ кѕньми незадовѕльне, верблюдами ѕ вѕвцями — середнє, у виглядѕ сѕна поідається тваринами краще. Середня урожайнѕсть сѕна становить 15 – 30 ц/га, зеленоі маси — 80 – 100 ц/га, отавнѕсть добра. Зелена маса багата на жири (7 – 9 %). икористовують як лѕкарську (коренѕ) ѕ харчову культуру. мерицѕ солодкою здобрюють жувальний тютюн. Г и (Lathyrus pratensis L.) — багаторѕчна кореневищна, лучна ѕ сѕножатна рослина з гѕллястими чотиригранними стеблами. сновна маса коренѕв мѕститься в шарѕ 0 – 20 см. истя парне, довгасто-ланцетне, на жолобчастих черешках розмѕщена пара листочкѕв, якѕ закѕнчуються вусиком. Суцвѕття — китиця з 3 – 4 свѕтло- або темно-коричневими квѕтками, ѕнколи бѕльше. источки ланцетнѕ, гострѕ з дуже короткою колючечкою на кѕнцѕ. оби закѕнчуються носиком, в них 6 – 9 (до 12) кулеподѕбних, ѕнколи кутастих гладеньких насѕнин. асѕння свѕтло- або темно-коричневе. аса 1000 насѕнин 5 – 10 г. Твердонасѕннѕсть висока — до 70 – 80 %, тому навеснѕ перѕод схожостѕ розтягнутий. Це вологолюбна рослина, поширена повсюди в лѕсовѕй зонѕ, на рѕчкових заплавах ѕ западинах степовоі зони. ѕдше трапляється на сухих, бѕдних, кислих ґрунтах. итримує тривале затоплення — до 36 – 38 днѕв. Дає добре облистнену надземну масу, в якѕй 52 – 56 % листя. Урожайнѕсть сѕна досить висока — 30 – 40 ц/га. ослина переважно сѕножатна, на випасання реагує негативно, що поряд з поганою тѕ153

а

и а2

ньовитривалѕстю є причиною малоі участѕ в травостоі. Худоба поідає погано (конѕ й вѕвцѕ — краще). оживна цѕннѕсть досить висока: 1 кг зеленоі маси вѕдповѕдає 0,24 – 0,32 корм. од. ѕ мѕстить 40 – 50 г протеіну, вѕтамѕни, каротин. ь и , ь і ь и (Onobrychis transcaucasica Grossh.) — верхова, нещѕльнокущова, стрижневокоренева багаторѕчна яра рослина короткого дня. Стебла до 60 – 70 см заввишки ѕ бѕльше, добре облистненѕ, гѕллястѕ, з парноперистими листками знизу, на довгих, вгорѕ — на майже сидячих черешках. а одному листку до 12 пар довгастих загострених листочкѕв. рилистки яйцеподѕбнѕ, вѕйчастѕ, яскраво- або блѕдо-рожевѕ, майже бѕлѕ, з темними смугами, ѕнколи яскраво-пурпурнѕ. Квѕтки зѕбранѕ в досить щѕльнѕ китицѕ. оби напѕвокруглѕ, опушенѕ. асѕння яйцеподѕбне або кутасте, бурого, коричневого або зелено-сѕрого кольору. аса 1000 насѕнин 18 – 20 г. оширений на природних угѕддях пѕвденних, схѕдних ѕ захѕдних районѕв Кавказу на сухих карбонатних схилах ѕ лучних степах середньогѕрськоі смуги. Значно поширений у польовому ѕ лучному кормовиробництвѕ на Кавказѕ, в Ставропольському ѕ Краснодарському краях, у оронезькѕй областѕ осѕі, частково в Украінѕ — в кормових сѕвозмѕнах ѕ на схилах. енш, нѕж посѕвний ѕ пѕщаний, вибагливий до ґрунтѕв, але краще росте на карбонатних чорноземах, особливо на схилах ѕз вираженими процесами реградацѕі — з неглибоким заляганням карбонатѕв. осухостѕйкий, добрий медонос. ѕльш пѕзньостиглий, нѕж посѕвний ѕ пѕщаний еспарцет. Цвѕте в травнѕ, достигає в липнѕ — на початку серпня. рожайнѕсть насѕння з першого укосу 6 – 8 до 12 – 14 ц/га, рѕдше бѕльше; з другого — 3 – 4 до 6 – 7 ц/га. У рѕк сѕвби може давати насѕння. оживна цѕннѕсть висока ѕ дуже висока: на початку цвѕтѕння мѕстить 22 – 23 % сухоі речовини, 1 кг вѕдповѕдає 0,21 – 0,22 корм. од. ѕ мѕстить 36 – 40 г перетравного протеіну; у фазѕ цвѕтѕння — вѕдповѕдно 24 – 26; 23 – 24; 38 – 42. Зелену масу добре поідають усѕ види тварин ѕ птицѕ. Урожайнѕсть висока — до 400 – 450 ц/га зеленоі маси ѕ 60 – 80 ц/га сѕна (при заготѕвлѕ з досушуванням активним вентилюванням). Добре реагує на добрива — органѕчнѕ (пѕд попередник) ѕ мѕнеральнѕ, якѕ вносять у пѕдживлення. Дає 2 – 3 укоси. і и ( nobruchis arenaria (Kit.) D.C.) — значно поширений у природних травостоях ѕ культурѕ. Яра багаторѕчна ѕз стрижневою кореневою системою, нещѕльнокущова, верхова в культурѕ, напѕвверхова в природних умовах рослина короткого дня. ає сильну, яка глибоко проникає у ґрунт (3 – 4 м), кореневу систему, прямостоячѕ або гѕллястѕ бѕля основи стебла, що пѕдѕймаються. иж154

е

м ви

и

в

нѕ листки на довгих, верхнѕ — на коротких черешках, складаються з 6 – 12 пар голих, знизу вкритих волосками листочкѕв. рилистки яйцеподѕбно-загостренѕ, коричневого кольору. Китиця багатоквѕткова, густа, довга, квѕтки яскраво-рожевѕ з бѕльш темними смугами. ѕб однонасѕнний ѕз сѕточкою з товстих жилок, що виступає, по килю ѕ жилках шипуватий, має невеликѕ загострення. асѕння овальне, яйцеподѕбне, кутасте, буре, коричневе або зеленувато-сѕре, дѕаметр бобѕв 4 – 5 мм. аса 1000 бобѕв 14 – 16 г, насѕнин 10 – 11 г. оширений повсюди в середнѕй смузѕ Європейськоі частини на карбонатних ґрунтах. Добре росте на схилах балок. У посѕвах поширений у Степу ѕ ѕсостепу. итримує засолення, але заплавних ѕ кислих ґрунтѕв, затоплення ѕ пѕдтоплення не переносить. Як яра рослина може давати насѕння у рѕк сѕвби. ерѕод продуктивного використання 3 – 4 роки. Дає два укоси й отаву. Урожайнѕсть зеленоі маси в ѕсостепу — до 450 ц/га, Степу — 250 – 300 ц/га. Кормова цѕннѕсть ѕ поживнѕсть високѕ. Добрий медонос. Добре поідається усѕ видами тварин ѕ птицею. і и , и и и ( . viciafolia Scop., рис. 21) — озима, верхова, нещѕльнокущова, стрижнево-коренева рослина 60 – 70 см заввишки. Коренѕ проникають на глибину 3 – 4 м ѕ бѕльше. Стебла добре облистненѕ, гѕллястѕ. истки 6 – 14-парнѕ, нижнѕ — на довгих черешках яйцеподѕбно-продовгуватѕ (виколистѕ) листочки, верхнѕ листки на коротких черешках ѕз ланцетними листочками. Китицѕ квѕток щѕльнѕ, до 10 – 12 см завдовжки, квѕтки яскраво-рожевѕ з бѕльш темними смугами. ѕб бѕльший, нѕж у пѕщаного ѕ закавказького еспарцету, 6 – 8 мм завдовжки, овальний, зубчастий. асѕння яйцеподѕбне, кутасте, колѕр аналогѕчний кольору пѕщаного еспарцету. аса 1000 насѕнин 18 – 22 г. оходить ця рослина з рибаис. 21. Еспарцет посівний лтики. У природних травостоях в Украінѕ та ѕнших краінах не трапляється. культурѕ поширений на олѕссѕ, в ѕсостепу ѕ Степу. Добре росте на чорноземних супѕщаних, легкосуглинкових карбонатних ґрунтах. ерѕод використан155

а

и а2

ня — до 5 рокѕв. дноукѕсний, менш посухостѕйкий, нѕж пѕщаний еспарцет. З одного укосу зеленоі маси мають 150 – 300 ц/га, сѕна — до 60 ц/га, сѕнажу — вѕд 80 до 150 ц/га. ѕсля скошування на його посѕвах можна розрѕджено випасати тварин. Трапляються ѕ двоукѕснѕ бѕотипи. Кормова цѕннѕсть висока. оідається добре.

2.3.

ві

соки — це кореневищнѕ багаторѕчнѕ, рѕдше однорѕчнѕ рослини, якѕ утворюють щѕльну дернину або купини. ають частѕше триграннѕ стебла без вузлових потовщень, лѕнѕйнѕ або ниткоподѕбнѕ листки, якѕ розмѕщенѕ переважно у нижнѕй частинѕ стебла. Довжина листкѕв ѕнколи сягає довжини стебла. истки часто загорнутѕ донизу краями, пѕхви переважно замкненѕ. Суцвѕття — плоскоподѕбнѕ волотѕ або колосоподѕбнѕ голѕвки. Квѕтки дво- або роздѕльностатевѕ, оцвѕтини сильно редукованѕ або іх зовсѕм немає (атрофованѕ). аточкова квѕтка захищена мѕшечком ѕз двох оцвѕтин. лѕд — кулеподѕбний, тригранний або дещо сплющений горѕшок. У лучному кормовиробництвѕ осоковѕ мають значення в лѕсовѕй зонѕ ѕ в гѕрських районах, особливо в субальпѕйському поясѕ. одина об’єднує 85 родѕв, якѕ включають майже 3500 видѕв, у тому числѕ в Украінѕ 21 рѕд ѕ 633 види, кормову оцѕнку мають 192 види. У горах частѕше ростуть осоки ѕ кобрезѕі, в тундрѕ — осоки ѕ пухѕвки. агато осок на берегах рѕчок ѕ водойм. Із 192 вивчених видѕв 70 мають добру кормову цѕннѕсть, 50 — задовѕльну ѕ 54 не поідаються або погано поідаються. сока гаврська (Саrех brevicollis D.C.) отруйна. Частка осокових в кормовому балансѕ — майже 3 %. роте в гѕрських районах осоки використовують як пасовищнѕ й нажирувальнѕ рослини. соковѕ менш цѕннѕ, нѕж бобовѕ ѕ злаковѕ, а також складноцвѕтѕ ѕ деякѕ рослини з групи рѕзнотрав’я. оживнѕсть осокових гѕрша, нѕж злакових, іх гѕрше поідають тварини. У них мало фосфору ѕ кальцѕю, тому при тривалому згодовуваннѕ ѕ поганому мѕнеральному пѕдгодовуваннѕ тварини втрачають шерстний покрив, знижують рѕст ѕ продуктивнѕсть. днак окремѕ види кобрезѕй ѕ осок за поживнѕстю ѕ поіданням не поступаються перед бобовими ѕ злаковими. Кормову цѕннѕсть мають такѕ види осокових: кобрезія волосолиста (Соbresia sappillifolia (Deenc.) Clarke), кобрезія елларді (С. еllardii (All.) Digi), осока здута, піщана (Саrex physodes M.B.), осока кривоноса (С. саmpylorhina V. Krecz.), осока (С. расhystylis Gay (C. desertorum Litw.), осока струнка, гостра, низька (С. humilis Leyss.), осока пустинна, товстолобикова (С. gracilis Curt., C. acuta L.), пухівка піхвова ( riophorum vaginatum L.). 156

е

2.4. і

м ви

и

в

ав’я

У лукѕвництвѕ рослини подѕляють на чотири групи: три ботанѕчнѕ родини — злаковѕ, бобовѕ, осоковѕ та рѕзнотрав’я — рослини ѕнших родин, включаючи чагарники. Частка рѕзнотрав’я на луках може становити до 50 % ѕ бѕльше. Деякѕ родини мають велике кормове значення. Такѕ рослини, як горець пташиний (спориш), родовик, суховершки, мальва, кропива дводомна, вайда красильна, щириця звичайна (бур’ян у посѕвах просапних культур), мають високу кормову ѕ поживну цѕннѕсть; полини, деревѕй та ѕншѕ сприяють кращому перетравленню кормѕв, пѕдвищують продуктивнѕсть тварин. Деякѕ види рѕзнотрав’я (амарант червоний ѕ бѕлий, кропива, мальва, катран ѕ багато ѕнших) заслуговують на те, щоб бути широко запровадженими в культуру. евне значення мають чагарники як гѕлковий корм, а також як пасовищний у рѕзнѕ пори року. Як у посѕвах польових культур, так ѕ в лучних травостоях багато бур’янѕв — осот, щавель кѕнський, кульбаба, дягель лѕкарський, гѕрська жабриця промѕжна, герань лучна, пижмо звичайне, мишѕй (зелений ѕ сизий), плоскуха (куряче просо), лобода бѕла, цикорѕй, грицики, ромашка, подорожник великий ѕ малий та ѕн. Серед рѕзнотрав’я трапляються отруйнѕ ѕ шкѕдливѕ рослини. труйнѕ спричинюють захворювання, отруєння, а ѕнколи й загибель тварин. Це цикута отруйна, аконѕти, чемериця, гѕрчак, калюжниця болотна, наперстянка, болиголов плямистий тощо. Шкѕдливѕ рослини надають запаху молоку, засмѕчують вовну овець (плоди нетреби, липучки, череди, люцерни, кримського реп’яшка та ѕн.). Хѕмѕчний склад рослин рѕзноманѕтний За даними С.І. Дмитрѕєвоі, . . Ігловикова, .С. Конюшкова, . . аменськоі (1974), найбѕльшу кѕлькѕсть золи мѕстять лободовѕ ѕ кураєвѕ (23,3 %), потѕм кропивнѕ (16,9 %) ѕ хвощовѕ (13,8 %). За вмѕстом протеіну видѕляються кропивнѕ (20,4 %), зонтичнѕ (17,0 %), хрестоцвѕтѕ (16,7 %), рдесниковѕ (14,7 %), гвоздиковѕ (15,1 %). мѕст жиру вищий у кропивних (5,5 %), потѕм у складноцвѕтих (4,9 %), лободових (4,8 %), зонтичних (4,8 %). ало жиру в гречаних ѕ рдесникових (по 2,4 %). ѕльше клѕтковини у березкових та ѕрисових (33,6 %).

2.5. и а

и и

ишайники — це складнѕ симбѕотичнѕ органѕзми з грибѕв ѕ зелених, синьо-зелених або нитчастих водоростей. сновну масу тѕла лишайника становлять гриби. одоростѕ за допомогою фотосинтезу синтезують органѕчнѕ речовини, якими пѕсля мѕнералѕзацѕі, а також напѕввѕдмерлими клѕтинами живляться гриби. озмножуються лишайники спорами ѕ вегетативно соредѕями (маленькѕ тѕльця — кру157

а

и а2

пинки ѕз спор грибѕв ѕ водоростей) та ѕзидѕями (невеликѕ вирости, що мѕстять водоростѕ, властивѕ певному лишайнику). За зовнѕшньою формою лишайники (ягель) подѕляють на кущовѕ, листковѕ ѕ накѕпнѕ (на гѕрських породах). До останнѕх належить бѕльшѕсть (до 80 %) видѕв лишайникѕв. они беруть участь у вивѕтрюваннѕ гѕрських порѕд. ишайники поширенѕ скрѕзь, але найбѕльше іх у тундрѕ, лѕсотундрѕ, де вони є основним кормом оленѕв узимку, рано навеснѕ ѕ пѕзно восени.

3. П

І

М ВІ І АС І А І І ЗП І IX ЗА П М З АМ

3.1.

а и і а ія п и

и

м ви

А

.

і ь

озрѕзняють два напрями класифѕкацѕі природних кормових угѕдь фѕтоценологѕчний (вѕд грец. fitoп — рослина, сеnоs — спѕльнѕсть) ѕ фѕтотопологѕчний (fitoп — рослина, topos — мѕсцевѕсть, де рослина росте). ѕдповѕдно до фѕтоценологѕчноі класифѕкацѕі . . Сукачов, . . льохѕн запропонували об’єднати групи асоцѕацѕй у формацѕі, формацѕі — в групи ѕ класи. Класи становлять тип рослинностѕ. За даними . . льохѕна та ѕн., рослиннѕсть можна подѕлити на чотири типи: деревно-чагарниковий, трав’янистий, пустельний ѕ тип рослин, завислий у водному або повѕтряному середовищѕ, тобто неприкрѕплених до субстрату. Як бачимо, фѕтоценологѕчна класифѕкацѕя має однобѕчний характер: не враховуються умови тѕєі мѕсцевостѕ, де росте рослина. ѕльш об’єктивною є фѕтотопологѕчна класифѕкацѕя, яку запропонував . . Дмитрѕєв ѕ вдосконалили . . аменський та І. . Цаценкѕн. іі основу покладено ѕдеі . . ѕльямса, який звернув увагу на необхѕднѕсть урахування при класифѕкацѕі угруповань тих мѕсцевостей, де росте рослина. У 30-х роках було видѕлено 25 класѕв природних кормових угѕдь, якѕ охоплюють усѕ регѕони — вѕд тундри до високогѕрних лук. обота щодо класифѕкацѕі була виконана в Інститутѕ кормѕв ѕм. . . ѕльямса, було узагальнено великий матерѕал ѕнвентаризацѕі кормових угѕдь. У 60 – 80-х роках спѕвробѕтники цього Інституту (І. . Цаценкѕн, . . Чижов, С.І. Дмитрѕєва, . . єляєва) здѕйснили розробку цѕєі класифѕкацѕі. У кожнѕй зонѕ й гѕрському поясѕ вони видѕлили пѕдкласи. У перелѕку класѕв ѕ пѕдкласѕв зазначаються характернѕ рослини, рельєф, зволоження, ґрунти. одѕл класѕв на пѕдкласи прове158

е

м ви

и

в

дено за тим принципом, що й подѕл на класи. ри цьому в класах рѕвнинних ѕ гѕрських лук видѕлено пѕдкласи рѕвнин разом ѕз пологими ѕ крутими схилами (крутизна 10 – 15° ѕ бѕльше). Крѕм того, в гѕрських поясах, низинах ѕ заплавах видѕлено пѕдкласи з урахуванням солонцюватостѕ, засоленостѕ й вологостѕ ґрунтѕв, рослинностѕ тощо. скѕльки аналогѕчнѕ класи кормових угѕдь (заплавнѕ, болотнѕ, низиннѕ) трапляються в рѕзних зонах, загальна кѕлькѕсть класѕв не пѕдсумовується, як це було ранѕше. Схожѕ мѕж собою зони в рѕвнинних районах ѕ гѕрських поясах об’єднано попарно — тундра й лѕсотундра, лѕсостеп ѕ степ, напѕвпустеля ѕ пустеля. Через це значно зменшилася кѕлькѕсть класѕв ѕ пѕдкласѕв. Це також досить складна класифѕкацѕя, іі можна використати насамперед в геоботанѕчних дослѕдженнях. Є й ѕншѕ пѕдходи до класифѕкацѕі природних кормових угѕдь, у тому числѕ украінських геоботанѕкѕв. Ця класифѕкацѕя, як показав .С. Кияк (1986), теж досить складна ѕ не зовсѕм досконала. азом з тим на основѕ спецѕальних розробок при складаннѕ мѕсцевих класифѕкацѕй слѕд застосовувати подѕл на класи ѕ пѕдкласи, видѕляти групи типѕв лук ѕ типи вѕдповѕдно до ґрунтово-клѕматичних умов ѕ рослинностѕ. раховуються також культуртехнѕчний стан угѕддя, продуктивнѕсть травостою, наявнѕсть купин, збитѕсть, вмѕст шкѕдливих ѕ отруйних рослин. основу класифѕкацѕі покладено конкретне геоботанѕчне обстеження кормового вгѕддя. езважаючи на трудомѕсткѕсть, така робота виправдовує себе, оскѕльки тѕльки чѕтка класифѕкацѕя угѕдь дає змогу розробити найбѕльш ефективнѕ способи іх полѕпшення, пѕдвищення продуктивностѕ ѕ якостѕ травостою. Основні типи природних кормових угідь Украіни. Як уже зазначалося, в Украінѕ майже 8,5 млн га природних кормових угѕдь, з них пасовищ — 4,6, сѕножатей — 3,1 – 3,3 га. лизько 0,9 млн га болотних угѕдь використовується пѕд сѕножатѕ й пасовища. о зонах іх спѕввѕдношення таке: на олѕссѕ близько 22 %, в ѕсостепу 10 % загальних сѕльськогосподарських угѕдь. айбѕльше сѕножатей ѕ пасовищ у Захѕдних областях Украіни, зокрема в Карпатах, де вони займають майже 20,8 % сѕльськогосподарських угѕдь. У Криму також 22,1 % займають природнѕ кормовѕ угѕддя. скѕльки вони розмѕщенѕ в районах сприятливого клѕмату, то за полѕпшення іх слѕд вважати, що ця площа природних угѕдь в Украінѕ може стати досить значним джерелом дешевих ѕ високоякѕсних кормѕв — сѕна, зеленоі маси, сѕнажу, а також трав’яних концентратѕв — борошна, гранул, брикетѕв, а в окремих випадках ѕ силосу. Із загальноі кѕлькостѕ кормѕв, яка повинна вироблятись в найближчѕй перспективѕ в Украінѕ 159

а

и а2

на природних угѕддях, є повна можливѕсть виробляти іх близько 20, а надалѕ — до 30 %. За цих умов кѕлькѕсть протеіну, який мають з природних угѕдь, може становити майже 30 – 35 % його загальноі кѕлькостѕ. тже, природнѕ кормовѕ угѕддя мають велике значення для забезпечення насамперед повноцѕнними й високоякѕсними кормами великоі рогатоі худоби ѕ овець. Украінѕ, згѕдно з узагальненнями . . Куксѕна, .С. Кияка, .І. ойсеєнка, . . оговѕна та ѕн., природнѕ кормовѕ угѕддя можна об’єднати в такѕ групи: суходѕльнѕ низиннѕ, заплавнѕ, степовѕ, гѕрськѕ луки та луки на болотах. і ь і и и і и. Цѕ природнѕ угѕддя на пѕдвищених мѕсцях рельєфу — схилах, водороздѕлах, пѕдвищеннях характеризуються нерѕвномѕрним водним режимом, оскѕльки ґрунтовѕ води залягають нижче як 3 м, а дощѕ та снѕговѕ води недостатньо використовуються рослинами, тому що стѕкають у низини. а цих луках перѕодично не вистачає вологи. Суходѕльнѕ низиннѕ луки трапляються в усѕх районах, але найбѕльше іх на олѕссѕ, менше в ѕсостепу ѕ ще менше в Степу. Цѕ луки досить ѕнтенсивно експлуатуються (скошування ѕ випасання), а тому на них значну частину займає не завжди корисне рѕзнотрав’я, яке замѕнює злаковѕ й особливо бобовѕ Цю групу лук подѕляють на абсолютнѕ, нормальнѕ суходоли, суходоли надмѕрного зволоження ѕ суходѕльнѕ луки на схилах балок. а абсолютних суходолах (горби, вершини схилѕв, водороздѕли) ґрунти порѕвняно сухѕ, бѕднѕ на поживнѕ речовини, часто кислѕ й опѕдзоленѕ, дощовѕ води тут не затримуються, трави лѕтом нерѕдко вигоряють, а пѕсля випасання незадовѕльно вѕдростають. Тому цѕ низькопродуктивнѕ природнѕ угѕддя краще переорювати й засѕвати високопродуктивними бобово-злаковими сумѕшами, удобрювати ѕ зрошувати. а абсолютних суходолах ростуть переважно бѕловус, костриця овеча та борозниста, мѕтлиця, рѕзнотрав’я. ормальні суходоли — це дещо пѕдвищенѕ невеликѕ плато, невеликѕ схили. а цих площах задовѕльний водний режим, рѕвень ґрунтових вод 1,2 – 2,5 м. они краще засвоюють опади, ґрунти на них переважно дерново-суглинковѕ. Цѕ луки бѕльш продуктивнѕ, в іх травостоі переважають цѕннѕ злаковѕ трави — костриця лучна, грястиця збѕрна, тимофѕівка лучна, пажитниця багаторѕчна, гребѕнник звичайний, тонконоги; з бобових — конюшини лучна, рожева, бѕла; горошок лучний, лядвенець рогатий, люцерна жовта ѕ хмелеподѕбна. рѕзнотрав’і є деревѕй, а також шкѕдливѕ трави — жовтець, грабельки, волошка лучна та ѕн. Це добрѕ випаси ѕ сѕнокоси, якѕ можуть давати до 30 ц/га сѕна. авѕть при незначних витратах на зрошення ѕ удобрення на цих луках можна мати багато високоякѕсних кормѕв. Якщо суходоли розмѕщенѕ на супѕщаних ѕ 160

е

м ви

и

в

пѕщаних ґрунтах та кам’янистих щебенистих породах, на них трапляються менш цѕннѕ трави, такѕ як медова трава (солодник), бѕловус, овеча костриця, гѕрська осока тощо. а суходолах надмірного зволоження, на незначних пониженнях водороздѕльних масивѕв з тимчасовим зволоженням навеснѕ ѕ восени ґрунти переважно пѕдзолистѕ, мѕсцями заболоченѕ. а заболочених площах рѕвень ґрунтових вод слѕд понизити до 60 – 80 см. Для вирощування високих урожаів на таких суходолах доцѕльно застосовувати зрошення. Якщо цѕ луки не експлуатуються, вони заростають малоцѕнними травами — щучкою дернистою, бѕловусом, осокою, щавлем та ѕн. Коли вносити достатню кѕлькѕсть добрив (70 – 90 кг/га ѕ бѕльше д.р. повного мѕнерального добрива), то іх можна перетворити на досить продуктивнѕ угѕддя, де можна збирати 100 – 120 ц/га сѕна з 2 – 3 укосѕв. і ь і и и . Такѕ природнѕ вгѕддя займають близько 2 млн га у пѕвденному ѕсостепу ѕ Степу. агато іх у олтавськѕй, деськѕй, Запорѕзькѕй, Донецькѕй та уганськѕй областях. ўрунти тут еродованѕ, тому одним ѕз важливих завдань полѕпшення іхньоі якостѕ є здѕйснення комплексу протиерозѕйних заходѕв, якѕ обов’язково передбачають залуження, як показують дослѕди . . Черкасовоі ѕ . . адулѕна, насамперед стоколосом безостим у сумѕшѕ з еспарцетом, а також люцерною жовтою ѕ посѕвною. риродна продуктивнѕсть іх низька ѕ дуже низька — 4 – 7 ц/га сѕна. азом з тим дослѕди свѕдчать про можливѕсть одержання з них 30 – 40 до 50 ц/га сѕна. риродна рослиннѕсть тут складається з типчаку, полину австрѕйського ѕ приморського. Трапляється пирѕй повзучий, люцерна хмелевидна, подорожник, цикорѕй звичайний, а у впадинах — грястиця збѕрна, лисохвѕст лучний, пажитниця багаторѕчна, тонконѕг лучний. У пѕвденно-захѕдних районах (Хмельницька область) на схилах з карбонатно-щебенистими ґрунтами, а також на перегнѕйно-карбонатних ґрунтах багато бобових — еспарцету пѕщаного, гѕрськоі конюшини, люцерни хмелевидноі, альпѕйськоі ѕ заячоі конюшини, стоколосу безостого, тонконогу, тирси тощо. а опѕдзолених ѕ чорноземних ґрунтах цих угѕдь ростуть буркун жовтий, люцерна жовта, трапляються лядвенець рогатий, конюшина червона та бѕла, еспарцет пѕщаний, ѕз злакѕв — пирѕй повзучий, стоколос безостий ѕ прямий, типчак, костриця овеча, лучна. За доброго догляду продуктивнѕсть цих схилѕв може зрости до 30 – 40 ц/га сѕна ѕ навѕть бѕльше. ез належного догляду травостѕй швидко погѕршується, продуктивнѕсть лук зменшується до 8 – 12 ц/га сѕна. і и — це кормовѕ вгѕддя рѕчкових долин, якѕ щороку затоплюються весняними водами, нерѕдко дощовими. ўрунти тут мають намулок, який пѕдвищує іх родючѕсть. Це вгѕддя прирусловоі, 161

а

и а2

центральноі або середньоі та притерасноі (приматериковоі) частин заплави. ослиннѕсть іх визначається родючѕстю ґрунту ѕ може бути досить багатою: включає стоколос, тонконѕг лучний, райграс пасовищний, очеретянку тростинну, кострицю лучну ѕ тимофѕівку, польовицю бѕлу, конюшину бѕлу, червону ѕ рожеву, люцерну жовту. З малоцѕнних трапляються щучка дерниста, бѕловус, ѕз рѕзнотрав’я — грабельки, осоки та ѕн. Крѕм лядвенцю рогатого ростуть лядвенець болотний, а крѕм тонконогу лучного — тонконѕг болотний. Заплавнѕ луки є найцѕннѕшими природними кормовими вгѕддями, якѕ можуть забезпечити високу врожайнѕсть за порѕвняно незначних витрат. Залежно вѕд розмѕщення лук слѕд регулювати рѕвень залягання ґрунтових вод, застосовувати зрошення, удобрення ґрунту, пѕдсѕвання трав, а за наявностѕ малоцѕнних компонентѕв рослин — ѕ перезалуження. олотистѕ заплавнѕ луки виникли внаслѕдок регулярного затоплення ѕ пѕдтоплення, коли рѕвень залягання ґрунтових вод пѕдѕймається вище за 50 см. Для полѕпшення цих лук насамперед слѕд вѕдвести стѕчнѕ води, понизити рѕвень ґрунтових вод до 60 – 70 см, засѕяти пѕсля цього цѕнними бобово-злаковими травосумѕшами. Якщо потрѕбно, здѕйснюють планування територѕі перед обробѕтком ґрунту ѕ сѕвбою трав. наслѕдок перезволоження тут переважають гѕгрофѕти, передусѕм осоковѕ. ало бобових, оскѕльки вони можуть рости тут лише пѕсля проведення певних заходѕв щодо полѕпшення цих ґрунтѕв. елика робота з полѕпшення заплавних, зокрема болотистих, торф’яних лук була проведена ѕ проводиться у ьвѕвському державному аграрному унѕверситетѕ кафедрою рослинництва ѕ лукѕвництва пѕд керѕвництвом .С. Кияка, . . лоха з участю .Я. Когута, .Я. Кириченка та ѕн. олотистѕ заплавнѕ луки є в захѕдних районах, на олѕссѕ, великѕ масиви іх також у заплавах Днѕпра, Десни, оринѕ, Тетерева, Ірпеня, рип’ятѕ. Заплавнѕ луки лѕсостепових ѕ степових районѕв включають мало заболоченѕ заплави. Це переважно звичайнѕ заплавнѕ луки рѕчних долин, якѕ нерѕдко поросли лѕсами. Травостѕй на них використовують для кормових цѕлей. они поширенѕ в долинах Днѕпра, ѕвденного ѕ Захѕдного угу, Днѕстра, Інгулу, Сѕверського Дѕнця, Тиси, а також Інгульця, релѕ, овчоі, Тѕлѕгулу, Синюхи, Супою та ѕн. Торф’янистѕ луки поширенѕ в заплавах рѕчок полѕськоі, рѕдше — лѕсостеповоі, низиннѕ — в полѕськѕй зонѕ, а також у захѕдних ѕ центральних районах, у рикарпаттѕ, частково в лѕсостеповѕй зонѕ. они часто трапляються в комплексѕ з болотами, а тому рослинний покрив у них подѕбний. 162

е

м ви

и

в

изини, лощини, рѕчнѕ долини постѕйним надмѕрним зволоженням спричинюють болотний процес ѕз наступним утворенням торфу. ўрунти тут дерново-глеєвѕ, мулувато-глеєвѕ, торфово-глеєвѕ й торфовѕ, а в ѕсостепу ѕ Степу — лучно-болотнѕ та солончаковѕ. а лѕвобережжѕ ѕ в пѕвнѕчних районах степовоі зони багато засолених низинних лук у комплексѕ ѕз солонцями, а в пѕвденних районах — ѕз солончаками, де поширенѕ солестѕйкѕ трави — кохѕя сланка, типчак, покѕсниця, подорожники. сновний захѕд тут — гѕпсування, внесення органѕчних добрив та сѕвба солестѕйких трав, зокрема буркуну, люцерни жовтоі ѕ посѕвноі. Б займають значнѕ площѕ в заплавах олѕсся, рикарпаття ѕ лише частково — в ѕсостепу. ереважають низиннѕ болота або торф’яники. олота торфовища подѕляють на три типи: низиннѕ (еутрофнѕ), верховѕ (олѕготрофнѕ) та перехѕднѕ (мезотрофнѕ). а болотах низинного типу переважають осоковѕ, злаково-осоковѕ, гѕпноосоковѕ, а також злаковѕ фѕтоценози. У лѕсостепових районах на родючих карбонатних ґрунтах утворились алкалѕтрофнѕ торфовища, якѕ мають лужну реакцѕю ѕ мѕстять багато мѕнеральних речовин. У зеленѕй масѕ рослин спостерѕгаються пѕдвищена зольнѕсть ѕ вмѕст кальцѕю. Верхові болота (торфовища) розмѕщенѕ переважно на водороздѕлах ѕз пѕщаними ґрунтами, вкритѕ лѕсами. Тут ростуть журавлина, багно звичайне, карликова сосна, сфагновий (бѕлий) мох. Перехідні болота (торфовища) займають промѕжне мѕсце мѕж низинними ѕ верховими. Торфовѕ болотнѕ ґрунти — це холоднѕ ґрунти. Торф, як вѕдомо, погано проводить тепло. Тому при використаннѕ торфових болотних ґрунтѕв важливо насамперед забезпечити мѕнералѕзацѕю іх сѕвбою коренеплодѕв або овочевих культур, а вже пѕсля цього висѕвати багаторѕчнѕ трави. і и розмѕщенѕ на схилах ярѕв, балок, на понижених рѕвнинах, подах, солонцях ѕ солончаках, а також на пѕсках, наприклад на пѕщаних степових луках пѕвденного риднѕпров’я. Це низькопродуктивнѕ угѕддя, де ростуть переважно стоколос безостий ѕ прямий, типчак, ковила, житняк, полин, деревѕй, кохѕя сланка тощо Степовѕ луки збереглися також у заповѕдниках « сканѕя- ова», Украінський степовий та уганський. ўрунти тут каштановѕ й пѕвденнѕ чорноземи. а цих луках у травостоі переважають полин, ковила, типчак, кохѕя, лучний шалфей. У пѕвнѕчнѕй частинѕ Степу бѕльш зволоженѕ луки. Тут бѕльше злакових трав (тимофѕівка, тонконѕг лучний, мѕтлиця звичайна). Досить цѕнними є пирѕєвѕ перелоги, якѕ частѕше розмѕщенѕ на степових подах ѕ пѕднѕжжях схилѕв на наносних ґрунтах. родуктивнѕсть степових лук — вѕд 5 до 30 ц/га сѕна нижчесередньоі, середньоі ѕ ви163

а

и а2

сокоі якостѕ. Є також степовѕ лимани, що затопляються весняними водами. Тут на незасолених ґрунтах багато пирѕю повзучого, бекманѕі звичайноі, в бѕльш вологих мѕсцях — лисохвосту лучного, а в ще вологѕших — осоки, ситнику, очерету. Це високоврожайнѕ угѕддя (30 – 40 ц/га сѕна високоі якостѕ). а солончакових ґрунтах лиманѕв бѕльшу половину іх займають полини ѕ ситники, на бѕльш сухих мѕсцях ростуть житняк, типчак, ковила та ѕн. а таких лиманах слѕд затримувати веснянѕ води ѕ використовувати іх для зрошення. Гі ь і и займають великѕ площѕ в Карпатах (Закарпатська, Івано-Франкѕвська, Чернѕвецька, ьвѕвська областѕ) ѕ Криму. ірські луки Карпат розмѕщенѕ мѕж лѕсами на вершинах ѕ схилах. Клѕмат тут характеризується достатнѕм ѕ надмѕрним зволоженням, пѕдвищеною вологѕстю повѕтря, а ґрунти є продуктами вивѕтрювання сланцѕв, пѕщаникѕв, частково гранѕтѕв ѕ вапнякѕв ѕ за механѕчним складом досить рѕзноманѕтнѕ. ласне органѕчний шар ґрунту незначний, лише в окремих мѕсцях його товщина сягає 50 – 60 см (здебѕльшого 10 – 15 см ѕ навѕть менше); вони мають добру водопроникнѕсть. уковѕ лѕси в напрямѕ до вершин гѕр змѕнюються хвойними. а висотѕ понад 1500 м над рѕвнем моря розмѕщенѕ цѕннѕ кормовѕ вгѕддя — полонини. учна рослиннѕсть на полонинах, незважаючи на бѕльш короткий вегетацѕйний перѕод, розвивається добре, що дає можливѕсть мати майже два укоси трав ѕ випасати велику кѕлькѕсть тварин. роте нерѕвномѕрне випасання, надмѕрне навантаження тварин на площу призвело до погѕршення видового складу травостою ѕ зниження його продуктивностѕ. а мѕсцѕ високоврожайних лук утворились бѕловусниковѕ, щучниковѕ вгѕддя. осте щавель та ѕншѕ малопридатнѕ для використання рослини. Для пѕдвищення іхньоі продуктивностѕ потрѕбно висѕвати травосумѕшѕ, вносити добрива, застосовувати кошарування й загѕнне випасання. осилаючись на класифѕкацѕю . . Шенникова, .С. Кияк подѕляє луки лѕсового поясу украінських Карпат на три класи: справжнѕ, пустошнѕ й торфовѕ з вѕдповѕдною рослиннѕстю. Крѕм полонин у Карпатах є лѕсовѕ луки, якѕ розмѕщуються в гѕрському поясѕ на висотѕ 600 – 900 м, так званѕ поляни. ѕрськѕ луки цих лѕсових полян утворилися на ґрунтах алювѕального походження ѕ родючих намулах, а тому дають цѕннѕ корми, що складаються з бобових (конюшини лучноі) та злакових — кострицѕ лучноі, тимофѕівки, тонконога лучного, рѕзнотрав’я. уки і пасовища гірськоі частини Криму (яйла) порѕвняно з Карпатськими розмѕщуються нижче — на лѕсових полянах, узлѕссях, рѕвнинних дѕлянках, в лощинах, нижнѕх частинах гѕрських схилѕв. ѕзноманѕтнѕсть умов мѕкроклѕмату тут позначається на рослинному 164

е

м ви

и

в

покривѕ. Це залежить також вѕд кѕлькостѕ опадѕв, якѕ коливаються вѕд 500 до 700 мм. ўрунти тут переважно еродованѕ, кам’янистощебенистѕ, намитѕ кам’янисто-глинистѕ. У цих намитих ґрунтах вмѕст органѕчноі речовини досить високий — вѕд 16 – 18 до 20 %. Тут переважають злаковѕ, рѕзнотравно-злаковѕ, рѕзнотравнѕ, бобовозлаковѕ та бобовѕ фѕтоценози. роте найпоширенѕшѕ рѕзнотравнозлаковѕ, серед яких трапляється мѕтлиця бѕла, костриця лучна, тонконѕг вузьколистий, трясучка середня, вѕйник наземний, конюшина альпѕйська, середня, перемѕнна; ѕз рѕзнотрав’я — таволга, герань, пѕдмаренник звичайний та ѕн. Урожайнѕсть лук 16 – 20 ц/га. Тривале випасання худоби призвело до погѕршення іхньоі продуктивностѕ ѕ розвитку степових типчакових фѕтоценозѕв. Цѕ угѕддя, як ѕ луки Карпат, потребують полѕпшення

3.2. Змі а

и

і па

вищ і і

3.2.1. Змі а

и

і пі вп ив м п и

а е и

а

ів

Сезонні і річні зміни. ослиннѕсть сѕножатей змѕнюється пѕд впливом природних факторѕв. Цѕ змѕни є динамѕчними ѕ сприяють збереженню кѕлькѕсного та видового складу фѕтоценозу. азом з тим лучне кормовиробництво — це не тѕльки природнѕ, а й штучнѕ угруповання, тобто агрофѕтоценози культурних пасовищ ѕ сѕножатей. У них змѕни бѕльш динамѕчнѕ, змѕна рослинностѕ чѕткѕша. Так, у фѕтоценозѕ видовий склад може зберѕгатися довго — десятки рокѕв, особливо на природних угѕддях екстенсивного й помѕрного використання. а культурному пасовищѕ травостѕй змѕнюється за 2 – 3 роки. Спочатку вѕн бобово-злаковий, потѕм — злаково-бобовий, а потѕм — переважно злаковий, у бѕльш пѕвнѕчних широтах — злаково-бобовий. Якщо через 4 – 7 рокѕв не проводити перезалуження, з’являється рѕзнотрав’я, агрофѕтоценоз поступово переходить у фѕтоценоз. озрѕзняють два типи змѕни рослинностѕ: по роках — рѕчну (зворотну) ѕ сезонну (фенологѕчну). Змѕннѕсть другого типу пов’язана з перебудовою фѕтоценозу, яка призводить до розвитку на мѕсцевостѕ попереднѕх нових фѕтоценозѕв. . . Шенников ѕ . . Сукачов називають таку змѕну рослинностѕ сукцесіями, пѕдкреслюючи цим незворотнѕ змѕни фѕтоценозу в часѕ. За даними І. . арѕна, для лукѕвництва мають значення переважно три категорѕі сукцесѕй: сингенетичні (змѕна фѕтоценозу пѕд впливом розмноження ѕ розселення нових рослин), ендоекогенетичні (змѕни у зв’язку з життєдѕяльнѕстю фѕтоценозу), екзоекогенетичні (пѕд впливом змѕн умов мѕсцевостѕ, де ростуть рослини). ершѕ два види — це внутрѕшнѕ змѕни фѕтоценозу, третѕй залежить вѕд зовнѕшнѕх умов — дѕяльностѕ людини, тварин, комах (наприклад, розмно165

а

и а2

ження гусениць лучного метелика, якѕ знищують рослиннѕсть), змѕн родючостѕ ґрунтѕв внаслѕдок затоплення, солонцюватостѕ тощо. Зміна рослинності під впливом лучноі стадіі дернового процесу. Як уже зазначалося, на природних кормових угѕддях вѕдбувається послѕдовна змѕна рослинностѕ. Так, дерев’яниста формацѕя змѕнюється дерновим процесом, який розвивається на пѕдзолистих ґрунтах, де рѕс лѕс. Дерновий перѕод має лучну ѕ болотну стадѕі ѕ змѕнюється степовим, у якому, за . . ѕльямсом (1936), у свою чергу, розрѕзняють три фази — кореневищну, нещѕльнокущову та щѕльнокущову. Травостѕй у кореневищній фазі характеризується високою продуктивнѕстю. У ньому переважають кореневищнѕ злаки. Для середньоі смуги це стоколос, пажитниця багаторѕчна, китник, костриця червона (останнѕ три нещѕльнокущово-кореневищнѕ), пѕвденнѕше — стоколос безостий ѕ прямий, пирѕй повзучий. аступна фаза — нещільнокущова також характеризується високопродуктивним травостоєм, який складається з нещѕльнокущових злакѕв ѕ кущових бобових — тимофѕівки лучноі, кострицѕ лучноі ѕ тростинноі, райграсу багатоукѕсного ѕ високого, пирѕю безкореневищного, грястицѕ збѕрноі та ѕн.; з бобових — конюшини лучноі, люцерни синьоі ѕ жовтоі, еспарцету, буркуну жовтого ѕ бѕлого тощо. У мѕру ущѕльнення ґрунту ця фаза змѕнюється щільнокущовою, насамперед у Степу й ѕсостепу. ур’янѕв у такому травостоі мало, але небагато ѕ продуктивних рослин. сновою травостою стають щѕльнокущовѕ злаки — костриця вузьколиста (борозенчаста), у Степу — ковила, костриця овеча, житняк, келерѕя, на пѕвднѕ зони з’являються ковила ѕ житняк як промѕжна форма мѕж нещѕльнокущовими ѕ щѕльнокущовими злаками. З’являється також рѕзнотрав’я — цикорѕум, подорожники, деревѕй та ѕн., ѕз бобових — астрагали, зберѕгаються буркун ѕ еспарцет, поширенѕ люцерна жовта ѕ хмелеподѕбна, горошок мишачий, конюшина бѕла й гѕрська, чина. а пѕвднѕ вони з’являються у степових подах ѕ заплавах рѕчок. У зв’язку з ущѕльненням ґрунтѕв, погѕршенням повѕтряного режиму, нестачею вологи продуктивнѕсть дернини у щѕльнокущовѕй фазѕ невисока (7 – 12 ц/га сухоі речовини). елике значення для складу фѕтоценозѕв ѕ лучноі стадѕі дернового процесу має зволоження. Якщо вони стають гѕршими, кореневищна ѕ нещѕльнокущова фази швидше змѕнюються щѕльнокущовою, пѕсля якоі починаються процеси заболочування — у середнѕй ѕ нечорноземнѕй смузѕ та на пѕвднѕ на степових подах ѕ заплавах. Заболочення вѕдбувається не скрѕзь. Для цього потрѕбнѕ певнѕ умови ѕ високий рѕвень залягання ґрунтових вод, який призводить до надмѕрного ґрунтового зволоження, внаслѕдок чого 166

е

м ви

и

в

опади погано вбираються ґрунтом, вѕдсутнѕсть стоку, достатня кѕлькѕсть опадѕв, погана водопроникнѕсть ґрунтѕв. 3.2.2. Змі а ви и

а

и

я аі

і па

вищ і і а е пі вп ив м ія ь і и и

ипасання, скошування, удобрення, зрошення, випалювання сѕножатей ѕ пасовищ, непряма дѕяльнѕсть людини (вона останнѕм часом виходить на перший план) великою мѕрою позначаються на ботанѕчному складѕ ѕ продуктивностѕ травостоів природних угѕдь. плив випасання на зміну рослинності і ґрунту лук. ацѕональне використання сѕножатей ѕ пасовищ сприяє збереженню у травостоі корисних видѕв трав. роте пѕд впливом неорганѕзованого випасання ѕз травостою випадають чутливѕ до випасання ѕ витоптування верховѕ злаковѕ зѕ слабкорозвиненими прикореневими листками — стоколос безостий ѕ прямий, пирѕй безкореневищний ѕ повзучий, райграс високий, китник лучний. ѕльш стѕйкѕ — костриця лучна, тимофѕівка, грястиця збѕрна . . овсисянц (1976), посилаючись на Х. . ентлѕ (1972), показав, до чого призводить стихѕйна експлуатацѕя пасовищ (на прикладѕ сумного досвѕду пасовищного господарства СШ ). априкѕнцѕ ХІХ ст. тут найважливѕшим «вѕдкриттям» стало те, що трава пасовищ потребує захисту вѕд ѕнтенсивного випасання. Є досвѕд ѕ в Калмикѕі, де в 70-х роках минулого столѕття внаслѕдок надмѕрного навантаження, безсистемного випасання рѕзко зменшилась продуктивнѕсть пасовищ, що спричинило масову загибель тварин. З погѕршенням травостою з’являється багато видѕв рослин, якѕ професор . . Дмитрѕєв подѕлив на рослини раннѕ, пѕзнѕ, та стороннѕ рослини, рослини з насѕнням, що чѕпляється. асѕння жовтцю, кульбаби, волошки лучноі, пѕдмаренника чѕпкого, щучнику та ѕнших небажанѕ в травостоях. оява іх свѕдчить про негосподарське ставлення людини до природного угѕддя. оряд з насѕнням бур’янѕв у травостѕй потрапляють ѕ кориснѕ трави — китник лучний, тонконѕг, мѕтлиця звичайна. роте вплив іх незначний порѕвняно з масою небажаних видѕв. усѕх районах тривале беззмѕнне випасання призводить до послаблення рослин, ущѕльнення ґрунту, порушення його водно-повѕтряного режиму, погѕршення ботанѕчного складу, зниження продуктивностѕ ѕ поживноі цѕнностѕ пасовищного корму ( . . овсисянц, 1976). Для того щоб запобѕгти пасовищнѕй дегресѕі, слѕд органѕзувати рацѕональну систему випасання ѕ догляду за пасовищем. плив скошування на зміну рослинності лук. а вѕдмѕну вѕд випасання дво- ѕ триразове скошування трав, навпаки, зумовлює випадання ѕз травостою малоцѕнного рѕзнотрав’я (зонтичнѕ, складноцвѕтѕ та ѕн., якѕ не встигають дати насѕння) ѕ появу верхових зла167

а

и а2

кових та бобових трав. овтцѕ, кульбаби, запашний колосок, подорожник, цикорѕум та ѕншѕ трави випадають з травостою або рѕзко зменшується іх кѕлькѕсть. Змѕну травостою пѕд впливом скошування . . Дмитрѕєв назвав сінокісною деформацією травостою. обовѕ трави краще розвиваються при дво- ѕ триразовому скошуваннѕ, злаковѕ менше реагують на частоту скошування. Це слѕд враховувати при експлуатацѕі сѕнокосѕв. плив добрив на зміну рослинності. Добрива неоднаково впливають на ботанѕчний склад травостою лук. зот, наприклад, посилює рѕст злакових трав ѕ сприяє тому, що вони витѕсняють бобовѕ ѕз травостою. несення фосфорно-калѕйних добрив збѕльшує у травостоі частку бобових трав. Тому пѕд бобово-злаковѕ травостоі слѕд вносити мѕнеральнѕ добрива у правильному спѕввѕдношеннѕ, щоб забезпечити рѕвномѕрний розвиток обох бѕогруп рослин. а кислих ґрунтах велике значення має внесення вапняних добрив, а в районах, де вирощують буряки, — ѕ дефекату. За даними .Ф. Щербакова, якщо кислотнѕсть знижувалась ѕз 4,2 до 6,5, урожайнѕсть сѕна люцерни пѕдвищувалась до 39 ц/га, конюшини лучноі пѕзньостиглоі — з 3 до 42, лядвенцю рогатого — з 8 до 40 ц/га. Злаковѕ трави менш чутливѕ до кислотностѕ ґрунтѕв, тому збѕльшення врожаю внаслѕдок вапнування на злакових травостоях у 1,5 – 2 рази менше порѕвняно ѕз бобово-злаковими. апнування сприяє зниженню вмѕсту в ґрунтѕ рухливих сполук алюмѕнѕю, залѕза, марганцю, збѕльшенню насиченостѕ ґрунту основами. плив випалювання на рослинність сіножатей і пасовищ. Цей фактор у цѕлому позитивно впливає на травостѕй у разѕ ранньовесняного застосування. Знищуються торѕшнѕ сухѕ рештки травостою, насѕння бур’янѕв, шкѕдники ѕ збудники хвороб трав, зменшується кѕлькѕсть багаторѕчних рослин, у яких бруньки вѕдновлення знаходяться на поверхнѕ ґрунту, наприклад, у полину. ѕсля випалювання (на чорному фонѕ) полѕпшується температурний режим ґрунту. Трави вѕдростають дружно, полѕпшується життєдѕяльнѕсть мѕкроорганѕзмѕв, збѕльшується збѕр зеленоі маси ѕ сѕна роте при пѕзньовесняному, лѕтньому й осѕнньому випалюваннѕ на малопродуктивних травостоях напѕвпустель ѕ пѕвденних степѕв, на торфовоболотних ґрунтах можуть бути ѕ негативнѕ результати — вигоряння дернини до мѕнеральноі частини ґрунту. цѕлому цей метод слѕд застосовувати обґрунтовано, з урахуванням конкретних умов. Зміна рослинності під впливом діяльності людини (антропогенний фактор). своюючи територѕі не тѕльки пѕд господарськѕ, а й пѕд промисловѕ об’єкти, людина так чи ѕнакше впливає на бѕоценози природних кормових угѕдь. ри цьому зменшується іхня продуктивнѕсть, погѕршується видовий склад рослинностѕ. ѕс168

е

м ви

и

в

це цѕнних рослин займає рѕзнотрав’я, часто шкѕдливе. еликоі шкоди завдає розорювання, якщо воно здѕйснюється необґрунтовано. Інколи необґрунтовано розорюються заплавнѕ луки, на яких десятирѕччями були цѕннѕ природнѕ травостоі. ѕсля оранки, за якоі на поверхню може бути винесений пѕдґрунтовий шар з алюмосилѕкатами, оксидними сполуками залѕза, родючѕсть ґрунту погѕршується. Крѕм того, частина його виноситься в рѕчки. Цей приклад досить типовий. наслѕдок такого або подѕбного пѕдходу до використання заплавних земель багато малих рѕчок майже зникли. Це стосується, наприклад, приток Днѕпра — осѕ, орскли, слу, Сули, прекрасноі ѕ глибоководноі ще кѕлька десяткѕв рокѕв тому рѕчки овчоі у Днѕпропетровськѕй, Тѕлѕгулу в деськѕй областях та багатьох ѕнших. Так само внаслѕдок оранки лук загинули багато приток Десни. Тому такий спосѕб, як розорювання природних кормових угѕдь пѕд посѕви польових культур, слѕд застосовувати лише на основѕ глибокого ѕ всебѕчного вивчення умов угѕддя спецѕальною комѕсѕєю, яка складається ѕз спецѕалѕстѕв — ґрунтознавцѕв, ботанѕкѕв, гѕдрологѕв, мелѕораторѕв, лукѕвникѕв. азом з тим цѕлеспрямоване й оперативне здѕйснення намѕчених заходѕв може мати позитивне значення. Це можна проѕлюструвати на прикладѕ закрѕплення пѕскѕв риднѕпров’я. У результатѕ змѕни рослинних формацѕй цѕ дѕлянки заростають злаковими, бобовими з рѕзнотрав’ям. роте процес задернѕння триває звичайно 15 – 20 рокѕв. ого можна прискорити штучним задернѕнням спецѕально пѕдѕбраними видами трав. У такому разѕ за 2 – 3 роки можна мати високопродуктивне кормове вгѕддя. оказовим у цьому планѕ є Чигиринський район Черкаськоі областѕ, де пѕщанѕ землѕ перетворено на продуктивнѕ кормовѕ вгѕддя.

3.3. І ве а и а ія і па п м ви і ь

и а ія п и

и

равильне використання природних кормових угѕдь неможливе без старанного вивчення умов іх експлуатацѕі: вѕдстанѕ вѕд ферми, населеного пункту, водопою, зволоження ґрунту, рослинностѕ, продуктивностѕ (виходу сухоі маси), технѕчного стану. Інвентарний опис здѕйснюють на порѕвняно невеликих дѕлянках господарств. Крѕм ѕнвентаризацѕі, яка нерѕдко має загальний, описовий характер ѕз мѕнѕмумом даних про рельєф, гѕдрологѕчнѕ та ґрунтовѕ умови, рослиннѕсть, продуктивнѕсть ѕ використання, проводять паспортизацію природних угідь, тобто детальну ѕнвентаризацѕю бѕльш великих масивѕв природних угѕдь ѕз детальним кѕлькѕсним ѕ якѕсним облѕком та описом кожного контуру, нанесеного на план. Цѕ подробицѕ опису заносять у спе169

а

и а2

цѕальний паспорт, де наведено вѕдомостѕ про використання угѕдь, якѕ пѕдлягають полѕпшенню. кремо видѕляють ѕншѕ, менш цѕннѕ дѕлянки, якѕ слѕд перевести в пасовищно-сѕножатнѕ угѕддя. Це насамперед стосується дѕлянок заболочених ѕ вкритих чагарниками та деревною рослиннѕстю, яка не має промисловоі цѕнностѕ (верболѕз, верба, вѕльшаник) та ѕншѕ малоцѕннѕ деревно-чагарниковѕ вгѕддя. Як правило, данѕ, якѕ є в господарствах, районах, областѕ, поєднують ѕз даними безпосереднього обстеження кожноі дѕлянки (контуру). икористовують землевпоряднѕ плани та ґрунтовѕ карти угѕдь. До них додають поконтурний опис у виглядѕ вѕдомостѕ. Інвентаризацѕю ѕ паспортизацѕю природних кормових угѕдь слѕд проводити регулярно, що дає змогу враховувати умови, якѕ склалися, ѕ приймати вчаснѕ та дѕйовѕ рѕшення.

4. С С МА П М В

ІП І Ь

П

ѕльшѕсть природних кормових угѕдь — це низькопродуктивнѕ луки ѕ пасовища, якѕ часто перебувають у дуже незадовѕльному культуртехнѕчному станѕ. держаний з них корм має низьку якѕсть, тварини поідають його не бѕльш як на 40 – 50 %. Сѕножатѕ й пасовища, з яких мають 30 – 40 ц/га ѕ бѕльше корму, займають незначнѕ площѕ. Для полѕпшення продуктивностѕ природних лук ѕ пасовищ можна застосовувати рѕзнѕ агротехнѕчнѕ, мелѕоративнѕ, агрохѕмѕчнѕ та бѕологѕчнѕ заходи. озрѕзняють поверхневе ѕ докорѕнне полѕпшення природних сѕножатей ѕ пасовищ. Поверхневе поліпшення — це комплекс культуртехнѕчних, агротехнѕчних, бѕологѕчних, органѕзацѕйно-господарських, економѕчних заходѕв, спрямованих на полѕпшення продуктивностѕ ѕ якостѕ травостою (дернини). ѕд докорінним поліпшенням розумѕють комплекс культуртехнѕчних, агрохѕмѕчних, мелѕоративних, агротехнѕчних, бѕологѕчних, органѕзацѕйно-господарських та економѕчних заходѕв, спрямованих на створення нового, високопродуктивного бобовозлакового або злаково-бобового травостою замѕсть малопродуктивного, малоцѕнного за видами. оверхневе полѕпшення доцѕльно проводити там, де в травостоі збереглось не менш як 25 % цѕнних злакових ѕ бобових трав. птимальний показник — 30 – 40 %. Крѕм ботанѕчного складу травостою велике значення має ѕ стан територѕі природного угѕддя. Якщо вона не менш як на 25 – 30 % вкрита деревами ѕ чагарниками або на 30 – 40 % заболочена, то, незалежно вѕд виду травостою, проводять докорѕнне полѕпшення. . . ѕльямс вважав, що на луках ѕ пасовищах слѕд застосовувати насамперед докорѕнне полѕпшення. роте сучаснѕ засоби механѕза170

е

м ви

и

в

цѕі, наявнѕсть добрив ѕ насѕння трав дають змогу ѕ при поверхневому полѕпшеннѕ досягти високих результатѕв — збѕльшити продуктивнѕсть травостою у 3 – 5 разѕв. ро це, наприклад, свѕдчить досвѕд ѕрсько-Карпатськоі лучноі сѕльськогосподарськоі дослѕдноі станцѕі, Запорѕзькоі ѕ олтавськоі обласних сѕльськогосподарських дослѕдних станцѕй та ѕн. Застосування корѕнного полѕпшення на великих територѕях, крѕм того, потребує дуже великоі кѕлькостѕ дорогого насѕння бобових ѕ злакових трав. Уже одна ця обставина рѕзко обмежує сьогоднѕ можливостѕ проведення докорѕнного полѕпшення природних угѕдь у широких масштабах.

4.1. Си ема п ве па вищ і і

ев а е

п

іп е

яп и

и

оверхневе полѕпшення — це система заходѕв поточного догляду за природним кормових угѕддям. оно включає: культуртехнѕчнѕ роботи, роботи, спрямованѕ на полѕпшення ѕ регулювання водного та поживного режимѕв ґрунту, роботи з догляду за травостоєм ѕ дерниною, знищення бур’янѕв, пѕдсѕвання трав, упорядкування або полѕпшення лучнопаркових пасовищ ѕ сѕножатей. 4.1.1.

ь

е

і

і

и а па

вища і і

а я

Цѕ роботи спрямованѕ на очищення територѕі — звѕльнення іі вѕд камѕння, чагарникѕв, дрѕбнолѕсся, кротовин, скотобѕйних ѕ, якщо потрѕбно, мурашиних та ѕнших купин, очищення територѕі вѕд смѕття, хмизу пѕсля спадання весняних вод. озчищання вѕд чагарникѕв ѕ дрѕбнолѕсся проводять механѕчно — кущорѕзами, корчувачами, збирачами коренѕв, оранкою чагарниково-болотними плугами дрѕбного чагарнику (1 – 2 м). Спецѕальними ланцюгами або стальними канатами вивертають пнѕ. Чагарник можна обробити також гербѕцидами. Для цього використовують бутиловий ефѕр 2,4-Д або амѕнну сѕль 2,4-Д, та ѕн., вносячи іх наземним способом — локально або на великих масивах ѕз вертольота. Доцѕльно знищувати не весь чагарник, а залишати його на площѕ у виглядѕ смуг. Це захищає луки вѕд заносѕв, а тварин — вѕд спеки. Чагарники затримують снѕг, що дає змогу полѕпшити водний режим луки. Знищення купин (землерийних, утворених кротами ѕ мишами, скотобѕйних, мохових, осокових та ѕн.) проводять рѕзними способами (мурашинѕ переносять). Кротовѕ, скотобѕйнѕ (землистѕ) легко знищуються лучними або звичайними важкими боронами восени або рано навеснѕ. Щѕльнѕ купини зрѕзують дисковими знаряддями або болотними фрезами, це стосується й осокових купин — дрѕбнѕ знищують 171

а

и а2

дискуванням, великѕ — фрезуванням у 1 – 2 слѕди. оховѕ купини знищують при первиннѕй обробцѕ болѕт. Камѕння збирають спецѕальними машинами або вручну. Смѕття, хмиз, рослиннѕсть збирають ѕ спалюють, камѕння виносять за межѕ поля. ланування поверхнѕ для кращоі механѕзацѕі сѕльськогосподарських робѕт на луках проводять болотними фрезами, бульдозерами, у разѕ потреби — скреперами, якѕ зрѕзують невеликѕ горби ѕ засипають нерѕвностѕ. ѕсля цього на оголенѕ дѕлянки ґрунту обов’язково пѕдсѕвають трави. 4.1.2. П

іп е

яі е

ва

яв

е им

птимальний водний режим — найважливѕша умова високоі продуктивностѕ лук. учнѕ трави порѕвняно з польовими культурами в середньому на одиницю урожаю споживають бѕльше води. Так, коефѕцѕєнт водоспоживання лучних трав становить приблизно 600 – 800, польових — 350 – 500. Якщо умови зволоження оптимальнѕ ѕ фони живлення достатнѕ, коефѕцѕєнти водоспоживання знижуються. Як надмѕрна кѕлькѕсть, так ѕ нестача вологи негативно впливають на продуктивнѕсть лучних трав. птимальнѕ умови вегетацѕі іх при 75 – 80 % (найменшоі вологоємностѕ) ґрунту. ажливо, щоб волога в ґрунтѕ була неглибоко. ольовѕ культури добре ростуть при постѕйному зволоженнѕ ґрунту на глибинѕ 200 – 300 см. а сѕножатях ѕ пасовищах оптимальна зволоженѕсть має бути на глибинѕ 70 – 90 см. ри надмѕрному зволоженнѕ ѕ пѕдтопленнѕ слѕд влаштовувати постѕйнѕ канали з подвѕйним регулюванням, яке сприяє створенню оптимального залягання ґрунтових вод. а дѕлянках з тимчасовим затопленням застѕйними водами внаслѕдок тривалих дощѕв нарѕзують мережу неглибоких осушувальних каналѕв до 30 см завглибшки. За недостатностѕ вологи здѕйснюють заходи щодо обводнення ѕ зрошування. рганѕзовують також збирання паводкових вод у водоймищах ѕ ставках. окремих випадках для обводнення лук ѕ пасовищ використовують пѕдземнѕ води. азом з тим не можна не звернути уваги на нерацѕональне ѕ часто неграмотне використання стоку таких рѕчок, як Днѕпро, уг, Днѕстер та ѕн. елика кѕлькѕсть води нерѕдко втрачається на ѕнфѕльтрацѕю в ґрунтѕ. Це призводить до пѕдняття ґрунтових вод, пѕдтоплення, засолення ґрунтѕв. Способи зрошення лук. озрѕзняють такѕ способи зрошення лук: дощування, поливання напуском, пѕдґрунтове зрошення. Дощування — це основний вид зрошення кормових культур. айбѕльша потреба в ньому в лѕсостепових ѕ степових районах, де буває значний дефѕцит вологи в перѕод ѕнтенсивного росту рослин — у травнѕ, 172

е

м ви

и

в

липнѕ, серпнѕ й вереснѕ. Якщо в ѕсостепу ще можливѕ середнѕ ѕ навѕть високѕ урожаі на луках ѕ пасовищах при природному зволоженнѕ, то в Степу це можливо тѕльки за умови зрошення. Слѕд уникати великих поливних норм (600 – 700 м3/га). Це пов’язано ѕз засоленням ґрунту як у ѕсостепу, так ѕ в Степу. они повиннѕ становити переважно 250 – 400 м3/га. Поверхневе зрошення напуском проводять, рѕвномѕрно розподѕляючи на площѕ воду каналѕв, потокѕв, гнучких трубопроводѕв або тимчасово затоплюючи угѕддя талими водами. Застосовують також лиманне зрошення одноярусними або багатоярусними лиманами, якѕ влаштовують за допомогою невеликих загат вѕдповѕдно до рельєфу ґрунту. агатоярусне лиманне зрошення досконалѕше вѕд одноярусного, оскѕльки бѕльш рѕвномѕрно розподѕляє ґрунтову вологу. Підґрунтове зрошення. Дуже ефективним є пѕдґрунтове зрошення спецѕально обладнаною закритою зрошувальною мережею. Це можливо насамперед за наявностѕ подвѕйного регулювання стоку. ѕвень ґрунтових вод пѕдвищують до потрѕбного, закриваючи шлюзи. У цьому разѕ дуже важливо мати контрольнѕ копанѕ — колодязѕ з вимѕрювальними рейками, на яких червоного рискою позначено оптимальний рѕвень води. суху пору року, коли вѕдносна вологѕсть повѕтря понижується до 45 %, бажано поєднувати пѕдґрунтове зрошення з дощуванням. учнѕ трави краще ростуть в умовах оптимального зволоження ґрунту ѕ при достатньому вмѕстѕ вологи в повѕтрѕ. ѕдґрунтове зрошення бѕльш ефективне порѕвняно з дощуванням. За даними . . ндрєєва (1984), урожайнѕсть лук при такому зрошеннѕ збѕльшується в 1,5 – 2,5 раза порѕвняно з дощуванням. а луках з рѕвнинним рельєфом доцѕльно також проводити снігозатримання. Для цього утворюють снѕговѕ вали установленням щитѕв, розкиданням снопѕв ѕз сухих стебел соняшнику, кукурудзи, соломи, очерету, хмизу Це сприяє бѕльш рѕвномѕрному снѕготаненню, подовжує його перѕод, полѕпшує зимостѕйкѕсть травостою. Використання стічних вод. Численнѕ дослѕдження цього питання в Украінѕ, осѕі та ѕнших краінах свѕдчать про можливостѕ використання стѕчних вод пѕсля попереднього очищення на очисних спорудах або знешкодження в бѕологѕчних ставках. Хѕмѕчний склад стѕчних вод неоднорѕдний. они мѕстять феноли (0,09 – 1,32 мг/л), цѕанѕди (до 0,115), роданѕди (до 0,17), миш’як (0,003 – 0,02 мг/л). У 1000 м3 мѕських стѕчних вод мѕститься залѕзо, мѕдь, фтор, 45 – 80 кг азоту, 15 – 25 кг фосфору, 30 – 45 кг калѕю, 100 – 200 кг Са , 30 – 40 кг g ѕ 500 – 1300 кг органѕчних речовин, є також мѕкроелементи. егативним є вмѕст у цих водах хлору ѕ натрѕю (вѕдповѕдно 150 – 200 ѕ 60 – 173

а

и а2

150 кг на 1000 м3/га). они витѕсняють ѕз ґрунтового комплексу кальцѕй, внаслѕдок чого погѕршуються фѕзичнѕ властивостѕ ґрунту. Тому при зрошеннѕ стѕчними водами на пасовищах ѕ сѕножатях треба регулярно застосовувати вапнування. икористання для зрошення природних угідь рідкого гною і рідких стоків ферм. Дощування дає змогу застосовувати цѕ стоки у чистому виглядѕ ѕ разом з водою залежно вѕд концентрацѕі поживних елементѕв у рѕдких стоках. ежим поливу повинен ураховувати потребу рослин у поживних речовинах У господарствах, якѕ мають великѕ вѕдгодѕвельнѕ комплекси на гѕдрозмивѕ, нагромаджується багато стокѕв, вѕд яких прагнуть швидше позбутися, оскѕльки потрѕбнѕ ємкостѕ для чергового заповнення. ѕдмова вѕд використання пѕдстилки (соломи, торфу, тирси) призводить до втрати гною, погѕршення санѕтарного стану навколишнього середовища ѕ полѕв. З надмѕрною кѕлькѕстю вѕдходѕв тваринницьких ферм у ґрунт потрапляють не тѕльки поживнѕ речовини, макро- та мѕкроелементи, а й важкѕ метали. Щодо цього рѕдкѕ фракцѕі гною ѕ стоки мають переваги. ри зрошеннѕ природних кормових угѕдь рѕдкою фракцѕєю гною ѕ гнойових стокѕв дощуванням норми іх внесення М слѕд визначати розрахунковим методом за формулою М =

Ва , К1К 2С

де В — винесення поживних речовин рослинами, кг/га; а — коефѕцѕєнт забезпеченостѕ ґрунту поживними речовинами (при низькѕй забезпеченостѕ — 1,2; середнѕй — 1,0; високѕй — 0,8); К1 — коефѕцѕєнт використання поживних речовин рослинами (якщо немає дослѕдних даних, то для азоту приймають 0,7, фосфору ѕ калѕю — 0,6); К2 — коефѕцѕєнт, що враховує втрати амѕачного азоту пѕд час поливу становить 0,85; С — вмѕст поживних речовин у стоках, кг/м3. Технологѕю зрошення природних угѕдь стоками тваринницьких ферм ѕ комплексѕв подано у табл. 28. Для кращого використання поливноі води, стѕчних вод ѕ рѕдких стокѕв ферм на луках доцѕльно робити щѕлювання на глибину до 60 см, а також обробляти дернину долотами на глибину до 20 см з вѕдстанню мѕж долотами 25 – 30 см. Це полѕпшує механѕчний склад ґрунту, його водопроникнѕсть ѕ повѕтряний режим, умови росту рослин, запобѕгає дигресѕі травостою.

174

е

м ви

и

в

Таблиця 28. Примірна технологічна схема зрошення пасовищ і сіножатей рідкою фракцією гною і гнойовими стоками Технологѕчна операцѕя, марка машини ѕдготовка гнойових стокѕв

гротехнѕчнѕ вимоги ѕ строки проведення робѕт

идалення стороннѕх великих ѕ довговолокнистих включень Карантинне витримування Тривалѕсть 6 днѕв Змѕшування з чистою водою Забезпечити змѕшування гнойових стокѕв з водою Зрошення тваринницькими Удобрювальнѕ поливи проводити пѕсля чергового стоками, ДК -80, ДД -70, скошування або спасування трав ДД-30, ДД -100, ДФ-120 орма внесення стокѕв за вегетацѕю 300 – 420 кг/га та ѕн. сучаснѕ машини азоту. несення пѕд кожне спасування, пѕд час вегетацѕі — пѕд перше вѕдростання навеснѕ Запобѕгання зниженню вологостѕ ґрунту нижче Зрошення чистою водою, 60 % у шарѕ 0,3 м для супѕщаних, 0,5 м — суДД -70, ДД -100 , глинкових ґрунтѕв. оливна норма 300 – 350 м3/га, « олжанка» ДД-30 та ѕн. кѕлькѕсть поливѕв — залежно вѕд забезпечення опадами

4.1.3.

е

я

Звичайно потенцѕйна родючѕсть луки висока — в ґрунтѕ багато органѕчних речовин. Для переведення іх у доступнѕ форми слѕд здѕйснювати спецѕальнѕ агротехнѕчнѕ заходи. роте при поверхневому полѕпшеннѕ робити це треба обережно, голчастими знаряддями, щоб не руйнувати дернини. Треба вносити добрива з урахуванням природноі родючостѕ ґрунту, запобѕгаючи надмѕрнѕй мѕнералѕзацѕі його органѕчноі речовини. Доцѕльнѕсть цього пѕдтверджується практикою тривалого використання лучних травостоів у захѕдних районах Украіни, закордонним досвѕдом, зокрема отамстедською дослѕдною станцѕєю ( елика ританѕя), де за допомогою регулярного удобрення лук протягом 10 рокѕв пѕдтримували продуктивнѕсть угѕддя на рѕвнѕ 65,3 ц/га сѕна порѕвняно з 20,2 ц/га без добрив. а цѕй станцѕі пѕсля внесення фосфорно-калѕйних добрив майже в 4 рази збѕльшилась кѕлькѕсть бобових за цей перѕод ( . . ндрєєв). Численнѕ дослѕдження свѕдчать, що внесення фосфорних ѕ фосфорно-калѕйних добрив сприяє збѕльшенню кѕлькостѕ бобових рослин ѕ рѕзнотрав’я у травостоі. зотне добриво рѕзко збѕльшує частку злакових рослин, урожайнѕсть трав. Фосфорно-калѕйне живлення ефективне тодѕ, коли достатньо азоту в ґрунтѕ. ри достатнѕй вологостѕ, а також на зрошуваних дѕлянках загальну норму добрив слѕд вносити порцѕями — навеснѕ ѕ пѕд майбутнѕ укоси. У лѕсостепових ѕ степових районах бѕльш ефективне весняне внесення добрив, а також осѕннє пѕдживлення для кращого перезимовування 175

а

и а2

трав. ри внесеннѕ добрив в усѕх випадках ураховують планову врожайнѕсть травостою. Фосфорно-калѕйне добриво можна вносити восени ѕ навеснѕ, азотне — порцѕями, якщо дозволяють умови зволоження. айкраща форма азотного удобрення на луках — амѕачна, яка добре закрѕплюється у верхньому шарѕ ґрунту, мало зазнає мѕграцѕі в нижчѕ шари, як це буває при внесеннѕ нѕтратних форм азоту. Слѕд створювати оптимальний фон живлення, який використовують рослини. Установлено, що 1 кг д. р. азотних добрив забезпечує вихѕд 30 – 35 кг сухоі речовини при дозах внесення 60 – 80 кг/га. одальше пѕдвищення доз не дає аналогѕчного збѕльшення врожаю. иявляється дѕя так званого закону ефекту, що знижується. ри внесеннѕ добрив урожайнѕсть луки має збѕльшуватись не менш як у 1,5 раза. Органічні добрива. а легких пѕщаних ѕ супѕщаних ґрунтах для догляду за травостоєм лук найбѕльш бажаною є органо-мѕнеральна система живлення ѕ мѕнеральна на звичайних зв’язних ґрунтах — сѕрих лѕсових суглинкових, звичайних чорноземах, каштанових та ѕн., де трав’яний шар сѕножатей ѕ пасовищ сам нагромаджує велику кѕлькѕсть органѕчноі речовини, добре вѕдновлює ѕ пѕдвищує родючѕсть. рганѕчнѕ добрива доцѕльно використовувати насамперед пѕд однорѕчнѕ зерновѕ, технѕчнѕ й кормовѕ культури або при докорѕнному полѕпшеннѕ природних угѕдь. азом з тим, крѕм стокѕв ферм, якѕ використовують для зрошення, цѕнними добривами на луках є гноівка ѕ рѕдкий гнѕй. икористання 200 – 300 м3 гноівки (розведення водою 1 : 2) ѕ рѕдкого гною (розведення 1 : 5…1 : 10) дає змогу без внесення ѕнших видѕв добрив одержати 400 – 500 ц/га зеленоі маси. Якщо в господарствѕ є птахоферми або птахофабрики, використовують пташиний послѕд, який мѕстить азот, фосфор ѕ калѕй. Це бѕльш цѕнне добриво, нѕж гноівка ѕ рѕдкий гнѕй. Залежно вѕд хѕмѕчного складу його розчиняють у спѕввѕдношеннѕ 1 : 40, 1 : 50 ѕ бѕльше. ри внесеннѕ добрив мобѕльним транспортом ( Т-4, -8, Т-16, Т-10, та ѕн.) або по трубопроводах до поля, а потѕм транспортом проводять гомогенѕзацѕю добрив механѕчним ѕ гѕдравлѕчними засобами для одержання однорѕдноі маси ѕз включеннями органѕчних часток не бѕльш як 10 – 15 мм. Для подѕлу безпѕдстилкового гною на фракцѕі (тверду й рѕдку) використовують вертикальнѕ та горизонтальнѕ вѕдстѕйники, вѕброгрохоти ( -52 ѕ -32), гвинтовѕ прес-фѕльтри ( 20 ), фѕльтрувальнѕ центрифуги, шнеково-роторнѕ фѕльтрпреси ( ) та ѕн. ѕдку фракцѕю вносять дощуванням. Тверду можна змѕшувати з торѕшньою соломою ѕ готувати звичайний гнѕй для внесення в полях сѕвозмѕни або розбавити водою ѕ внести гноівкорозкидачами. 176

е

м ви

и

в

ікродобрива. Крѕм мѕнеральних ѕ органѕчних добрив, якѕ мѕстять переважно макроелементи, велике значення при поверхневому полѕпшеннѕ лук мають мѕкродобрива, за допомогою яких можна регулювати умови живлення, метаболѕзм поживних речовин, тому вони необхѕднѕ так само, як ѕ макродобрива. До мѕкродобрив належать борнѕ, мѕднѕ, марганцевѕ, молѕбденовѕ, цинковѕ, кобальтовѕ та ѕн. они можуть бути в органѕчних ѕ мѕнеральних добривах, якѕ вносять, проте нерѕдко доводиться вносити іх у виглядѕ окремих добрив малими дозами (кѕлька кѕлограмѕв на гектар) або обпудрюванням насѕння. Як мѕкродобрива використовують рѕзнѕ руди, марганцевѕ шлами, кислотовмѕснѕ елементи. Удобрення природних угідь під час випасання худоби. У тваринних екскрементах, сечѕ мѕститься багато азоту, фосфору, калѕю, кальцѕю. Стадо корѕв ѕз 200 голѕв за пасовищний перѕод залишає до 2,5 – 3,0 тис. кг азоту, 1,0 – 1,5 тис. кг фосфору, 3,5 тис. кг калѕю, 4,5 – 2 тис. кг кальцѕю, що за дѕєю рѕвноцѕнно майже 600 т гною. елике значення має так зване кошарування на гѕрських пасовищах. оно давно здѕйснюється в Карпатах перенесенням ѕз мѕсця на мѕсце кошар (загород), якѕ використовують для утримання тварин вночѕ ѕ в непогоду. Це дає змогу рѕзко полѕпшити живлення ґрунту за рахунок гною, який залишають вѕвцѕ та велика рогата худоба в кошарѕ. Це радикальний спосѕб, але використовувати його треба з урахуванням кѕлькостѕ поголѕв’я, видового складу травостою, експозицѕі дѕлянки пасовища, родючостѕ ґрунту. Кошарування можна застосовувати не тѕльки на гѕрських, а й на ѕнших пасовищах. остѕйне стѕйбище, яке влаштовують на все лѕто, — джерело антисанѕтарѕі на гѕрських пасовищах, його негативний вплив збѕльшується при розмѕщеннѕ на схилах, бѕля водоймищ ѕ рѕчок. За даними І. . арѕна ѕ . . ндрєєва, в Захѕднѕй Європѕ змѕна стѕйбищ практикується давно. озитивнѕ результати одержували в осковськѕй, Смоленськѕй, Ярославськѕй областях ри цьому на субальпѕйських пасовищах урожайнѕсть першѕ 1,5 – 2 роки пѕдвищується в 2 – 3 рази ѕ зберѕгається до 4 рокѕв. І. . арѕн, . . егучев та ѕн. показали, що змѕна стѕйбища через кожнѕ 5 днѕв дає змогу стадом у 100 корѕв удобрити 34 – 45 га пасовища. актеріальні добрива. Для полѕпшення росту рослин у системѕ поверхневого полѕпшення лук ѕ пасовищ та використання ними атмосферного азоту, переведення важкодоступних форм добрив (наприклад, фосфору) в легкодоступнѕ, стимулювання життєдѕяльностѕ корисних ґрунтових мѕкроорганѕзмѕв у системѕ поверхневого полѕпшення лук застосовують бактерѕальнѕ препарати — нѕтрагѕн, азотобактерин, фосфоробактерин, комплекснѕ бактерѕальнѕ препарати . 177

а

и а2

апнування і гіпсування ґрунтів. а кислих ґрунтах лук корисних бактерѕй у кѕлька разѕв менше, а грибѕв, для яких є сприятливѕ умови, бѕльше. Це негативно позначається на умовах розвитку ѕ життєдѕяльностѕ нѕтрифѕкуючих ѕ амонѕфѕкуючих бактерѕй. а кислих ґрунтах лук гумати кальцѕю (основна форма гумусованоі органѕчноі речовини в ґрунтах з нейтральною або слабкокислою реакцѕєю) розкладаються ѕ вимиваються з верхнѕх шарѕв ґрунту, що негативно впливає на його родючѕсть ѕ доступнѕсть поживних речовин. Тому вапнування кислих ґрунтѕв — важлива умова пѕдвищення продуктивностѕ лук ѕ ефективностѕ заходѕв поверхневого та докорѕнного полѕпшення. оверхневе внесення вапняних добрив недостатньо ефективне — іх слѕд заробляти в дернину. Дозу вапняних добрив встановлюють залежно вѕд кислотностѕ ґрунту. У середньому вносять 5 – 7 т/га вапняного борошна, пѕслядѕя його триває 5 – 10 рокѕв. Украінѕ значнѕ площѕ солонцюватих ѕ солонцевих ґрунтѕв в пѕвденних районах. Як ѕ вапнування пѕдзолистих ґрунтѕв, гѕпсування солонцюватих ѕ солонцевих ґрунтѕв полѕпшує іх водно-фѕзичнѕ властивостѕ, агрегатний склад, структуру, поживний режим. Доза внесення гѕпсу становить 3 – 9 ц/га, що визначається рѕвнем солонцюватостѕ ґрунту. дночасно з гѕпсом доцѕльно вносити органѕчнѕ добрива. 4.1.4.

я

а е

и

і

ав

єм а

а

Догляд за дерниною ѕ травостоєм лук передбачає комплекс заходѕв — знищення бур’янѕв, старики, полѕпшення повѕтряного режиму, омолодження дернини, пѕдсѕвання трав, полѕпшення лѕсових ѕ влаштування лѕсопаркових пасовищ. ур’яни і боротьба з ними. а сѕножатях ѕ пасовищах росте багато малоцѕнних ѕ шкѕдливих рослин, якѕ засмѕчують травостѕй, знижують якѕсть корму ѕ несприятливо впливають на якѕсть продукцѕі та здоров’я тварин. ерѕдко кѕлькѕсть іх сягає 30 – 40, в окремих випадках — 40 – 50 % травостою. одѕл рослин травостою на кориснѕ ѕ шкѕдливѕ не має чѕтких меж. Тому рослини подѕляють на умовно бур’яни ѕ бур’яни. Система боротьби з бур’янами в лучних травостоях при поверхневому іх полѕпшеннѕ включає профѕлактичнѕ, механѕчнѕ та хѕмѕчнѕ заходи. Профілактичні заходи зводяться до знищення бур’янѕв пѕдкошуванням, очищенням насѕнного матерѕалу трав, який використовують для сѕвби, застосуванням органѕчних добрив тѕльки пѕсля знищення в них насѕння бур’янѕв (гаряче ѕ холодне зберѕгання). 178

е

м ви

и

в

Треба правильно експлуатувати пасовище, застосовуючи нормальне навантаження, вчасно здѕйснювати насѕвання тощо. а луках слѕд застосовувати заходи, якѕ запобѕгають поширенню бур’янѕв. Для цього треба своєчасно удобрювати рослини, пѕдкошувати не з’іденѕ рештки, правильно експлуатувати луки ѕ пасовища, вводити змѕнне використання іх, тобто випасання чергувати ѕз скошуванням, запобѕгати надмѕрному спасуванню. исокопродуктивний травостѕй звичайно не буває засмѕченим або бур’янѕв у ньому незначна кѕлькѕсть. кремѕ види бур’янѕв (щавель кѕнський, дягель, герань лучна та ѕн.) погано витримують ѕнтенсивне випасання, що дає змогу позбутися іх ѕ, навпаки, при припиненнѕ випасання, переведеннѕ дѕлянки пѕд сѕножать з травостою випадають такѕ низькорослѕ рослини, як жовтець повзучий, гусячѕ лапки, подорожник, а також складноцвѕтѕ бур’яни (осот жовтий ѕ рожевий, будяк та ѕн.), якѕ не витримують пѕдкошування ѕ випадають ѕз травостою внаслѕдок неможливостѕ обсѕменѕння. фективне також випасання рѕзних видѕв тварин або змѕшаного стада. ѕльш низьке спасування травостою вѕвцями сприяє зникненню ѕз травостою таких низових небажаних компонентѕв, як щучник дернистий, жовтозѕлля. Свинѕ знищують щавель, випасання на луках коней дає змогу позбутися тирси та ѕнших бур’янѕв. евне профѕлактичне значення мають ѕ строки заготѕвлѕ корму. Так, раннє скошування трав на сѕно або сѕнаж запобѕгає висѕванню насѕння бур’янѕв, сприяє випаданню деяких з них. Ще бѕльш ефективним є дворазове скошування. ажливе профѕлактичне значення має пасовище- ѕ сѕножатезмѕна, насѕвання ѕ створення травостою з цѕнних верхових трав. Механічні засоби боротьби з бур’янами включають пѕдрѕзування, виривання, випалювання, пѕдкошування. априклад, для боротьби з чемерицею ѕ пижмом рекомендується застосовувати вибѕркове пѕдкошування, а при рѕвномѕрному розподѕлѕ бур’янѕв — скошувати весь травостѕй. Якщо є осередки таких отруйних рослин, як жовтець ідкий, слѕд видаляти його вручну, викопуючи рослини спецѕальними пристроями (не допускаючи його потрапляння в зелену масу, яку потѕм згодовуватимуть тваринам). Хімічні засоби боротьби з бур’янами. Хѕмѕчнѕ засоби — переважно гербѕциди проти бур’янѕв застосовують у виняткових випадках. ими знищують подорожник, осот, цикуту отруйну, жовтець ідкий (повзучий), кульбабу, чагарники ѕ дрѕбнолѕсся — 2,4-Д, дикотексом (2 -4Х) та ѕншими рекомендованими препаратами. ербѕциди застосовують також проти будяку, болиголову, сухоребрика, жабрѕю, хрестоцвѕтих (дикоі редьки, свирѕпи, татарнику, гѕрчицѕ, талабану тощо). ри цьому можуть бути знищенѕ ѕ цѕннѕ бобовѕ компоненти 179

а

и а2

травостою, наприклад конюшина як двосѕм’ядольна рослина. несення гербѕцидѕв обов’язково треба поєднувати ѕз внесенням добрив ѕ пѕдсѕванням трав. ербѕциди вносять навеснѕ — в перѕод росту основних видѕв бур’янѕв, додержуючи застережних заходѕв. Травостѕй пѕсля обробки можна скошувати ѕ випасати на ньому тварин не ранѕш як через 40 днѕв. ербѕциди вносять переважно наземно обприскувачем ѕ лише в окремих випадках на великих площах — лѕтаками, вертольотами. Треба запобѕгати потраплянню гербѕцидѕв у рѕчки та водоймища. ри широкому застосуваннѕ гербѕцидѕв залишки іх можуть мѕститись у рослинах ѕ ґрунтѕ, внаслѕдок чого знижується якѕсть продукцѕі тваринництва. Тому через певний час ѕз цих площ беруть для аналѕзу траву щодо придатностѕ іі для випасу. Випалювання, як уже зазначалося, в деяких випадках має позитивне значення. ѕсля випалювання навеснѕ сухих решток рослин полѕпшується вѕдростання лучних рослин. важають, що випалювання несприятливо впливає на бобовѕ рослини, оскѕльки точки росту в них розмѕщенѕ бѕля поверхнѕ ґрунту. роте це характерно не для всѕх бобових трав. Так, за даними автора, пѕсля випалювання люцерна краще вѕдростала ѕ випереджала в ростѕ трави на дѕлянках, де проводили тѕльки боронування. Це можна пояснити утворенням темного екрану, що сприяє кращому поглинанню сонячного промѕння, прогрѕванню ґрунту, бѕльш ранньою мобѕлѕзацѕєю поживних речовин. азом з тим випалюванням можна видалити з травостою небажанѕ компоненти. априклад, у бѕловусу, заростѕ якого значно поширенѕ на гѕрських пасовищах Карпат (на полонинах), коренева система розмѕщується практично на поверхнѕ ґрунту. За даними .С. Кияка (1986), пѕсля випалювання суцѕльних заростѕв бѕловусу в травостоі з’являються бѕльш цѕннѕ злаковѕ трави — мѕтлиця, тонконѕг, костриця червона та ѕн. Поліпшення повітряного режиму, омолодження лук. овѕтряний режим на природному травостоі полѕпшують застосуванням поверхневого ѕ глибокого розпушування ґрунту — боронування, дискування, обробѕтку долотами, щѕлювання ѕ навѕть неглибокоі оранки на пирѕйних ѕ стоколосових перелогах. оронування проводять голчастими, а також зубовими боронами. оронуванням можна розпушити верхнѕй шар ґрунту, очистити дернину вѕд решток коренѕв ѕ стебел. роте цей спосѕб слѕд застосовувати з урахуванням конкретних умов. е завжди боронування, особливо зубовими боронами, ефективне на легких ґрунтах, коли оголюються вузли кущѕння ѕ кореневѕ шийки рослин. оронування застосовують не тѕльки навеснѕ, а й пѕсля кожного скошування або циклу 180

е

м ви

и

в

випасання, якщо в цьому є потреба. фективне воно ѕ на заливних луках. Як правило, його слѕд проводити до вѕдростання трав. а травостоях щѕльно-кущових злакѕв боронування може спричинити негативнѕ наслѕдки у зв’язку з розмѕщенням вузлѕв кущѕння на поверхнѕ ґрунту. Застосування будь-якого способу догляду за дерниною має бути обґрунтованим. авѕть незважаючи на рекомендацѕі, слѕд переконатись у його ефективностѕ. Підсів і насівання трав проводять на луках ѕ сѕножатях ѕз зрѕдженим травостоєм, малоцѕнними компонентами низових трав, якѕ знижують його продуктивнѕсть ѕ якѕсть, за наявностѕ у травостоі злѕсних бур’янѕв, при замулюваннѕ, вимерзаннѕ, пошкодженнѕ шкѕдниками тощо. У багатьох випадках цѕ операцѕі обходяться значно дешевше, нѕж перезалуження з повною замѕною травостою. х здѕйснюють навеснѕ у вологу землю або влѕтку пѕд час опадѕв, застосовуючи спецѕальнѕ сѕвалки. фективне насѕвання зрѕджених дѕлянок стерньовими сѕвалками-культиваторами типу СЗС-2,1 та ѕншими, за допомогою яких здѕйснюють сѕвбу в необроблену дернину. авеснѕ можна застосовувати ѕ дисковѕ сѕвалки. асѕвання зернотрав’яною сѕвалкою з анкерними сошниками проводять при якѕсному поверхневому обробѕтку дѕлянки дисковими боронами. Інколи для знищення староі дернини застосовують неглибоке фрезерування, що дає змогу знищити малоцѕннѕ компоненти, особливо щучник, бѕловус, послабити великостебловѕ бур’яни. Для насѕвання використовують районованѕ сорти ѕ види трав. станнѕм часом в Украінѕ та ѕнших краінах бобовѕ й швидкорослѕ злаковѕ трави висѕвають безпосередньо в дернину за допомогою спецѕальних сошникѕв, якѕ не руйнують дернини, готують посѕвне ложе, добре загортають насѕння. ѕсля сѕвби ґрунт ущѕльнюється в рядках епоганѕ результати дає застосування сѕвалок-культиваторѕв типу СЗС-2,1 з вузькими долотоподѕбними сошниками. Таке мѕнѕмальне розпушування дернини запобѕгає розвитку бур’янѕв у рѕк висѕвання трав. За даними Інституту кормѕв У ( .С. акаренко), висѕвання конюшини лучноі (червоноі), а в дослѕдах автора — еспарцету ѕ люцерни в дернину злакового травостою рѕзко пѕдвищує врожайнѕсть угѕдь, якѕсть корму при мѕнѕмальних трудових ѕ грошових витратах. 4.1.5. П іп е я і ви і в а і па ви па вищ

ва

я

ѕсовѕ пасовища займають певну площу на олѕссѕ, в Карпатах, Криму та ѕнших мѕсцях, у тому числѕ в центральному ѕ пѕвнѕчно181

а

и а2

захѕдному ѕсостепу. Урожайнѕсть іх невисока — 18 – 25 ц/га зеленоі маси, внаслѕдок чого тварини нерѕдко поідають ѕ поросль чагарникѕв. У зв’язку з цим лѕсовѕ галявини, якѕ заросли чагарником, заваленѕ вѕтроламом, треба розчистити, вдаючись до вирубування ѕ санѕтарного догляду. результатѕ цього галявина освѕтлюється, полѕпшується водно-повѕтряний режим, краще ростуть злаковѕ ѕ бобовѕ трави, утворюється лучний травостѕй. ого врожайнѕсть пѕдвищується в 3 – 5 разѕв. Такѕ лѕсовѕ освѕтленѕ пасовищнѕ дѕлянки прийнято називати лісопарковими. І. . арѕн подѕляє іх на три типи: розкиданѕ з рѕвномѕрно розрѕдженим деревостаном (не бѕльш як 1000 сосен, 600 дерев дуба або берези на 1 га); куртиннѕ, де галявини чергуються з дѕлянками лѕсу; кулѕснѕ — смуги лѕсу 20 – 30 м завширшки чергуються з прямокутними галявинами, ширина яких 60 – 80 м. ѕсля очищення й освѕтлення на них насѕвають ѕ пѕдсѕвають трави. ѕсовѕ пасовища кулѕсного типу створюють при освоєннѕ густого суцѕльного лѕсу. скѕльки це часто пов’язано з невиправданим вирубуванням лѕсу, то влаштовувати такѕ пасовища слѕд тѕльки у крайньому випадку. Дѕлянку пѕд лѕсопарковѕ пасовища розчищають сучасною технѕкою, ѕнколи застосовують гербѕциди, але обов’язково наземним способом. Дернину обробляють переважно дисковими боронами або роторними культиваторами; на легких ґрунтах застосовують ротацѕйнѕ голчастѕ борони. еред обробкою вносять добрива ѕ пѕдсѕвають трави. а лѕсопаркових пасовищах восени нагромаджується багато листя, яке згрѕбають ѕ виготовляють ѕз нього компости, якѕ вносять як добрива.

4.1.6.

п

мп е іп е

е а ва я п и я і па вищ

мів п ве

ев

оверхневе полѕпшення природних угѕдь передбачає комплексне застосування рѕзних технологѕчних прийомѕв. оєднання іх зумовлено фѕтотопологѕчними особливостями угѕдь. ибирають найнеобхѕднѕшѕ ѕ найефективнѕшѕ прийоми полѕпшення ботанѕчного складу ѕ врожайностѕ травостою. одних випадках достатньо 2 – 3 технологѕчних операцѕй, в ѕнших — 4 – 6 ѕ бѕльше. Технологѕчнѕ схеми комплексного застосування прийомѕв поверхневого полѕпшення природних угѕдь наведено в табл. 29.

182

е

м ви

и

в

Знищення чагарникѕв, купин Снѕго- ѕ водозатримання

ѕдсѕвання трав

+

+

–

–

+

+

+

–

+

–

+

+

–

–

+

+

–

–

–

+

–

+

–

–

–

–

–

–

–

–

+

–

+

+

–

–

+

+

+

–

–

–

–

+

+

–

–

+

–

+

–

–

+

–

–

–

–

–

–

+

+

–

–

–

–

–

–

+

+

–

+

–

–

–

–

–

–

–

–

+

–

+

+

–

–

–

–

–

+

+

–

–

+

–

–

–

–

–

– –

+ +

+ +

– +

– –

+ +

– +

– +

– +

– –

– +

–

+

+

+

–

+

+

+

+

–

+

сушення

щѕлювання

–

оротьба з бур’янами

чизелювання

учно-болотнѕ на мѕнеральних ѕ торфових ґрунтах, з чагарниками

культивацѕя, фрезерування

учно-степовѕ на опѕдзолених ѕ типових чорноземах ѕсостепу Степовѕ ѕ сухостеповѕ на типових ѕ пѕвденних чорноземах ѕ темно-каштанових ґрунтах Степовѕ ѕ сухостеповѕ дрѕбнопѕщанѕ на неглибоких щебенистих чорноземах ѕ темно-каштанових ґрунтах учно-степовѕ ѕ степовѕ на схилах до 20° пѕвнѕчних напрямѕв ѕ днищах, засмѕченѕ Степовѕ ѕ сухостеповѕ на схилах до 20° пѕвденних напрямѕв Схили бѕльш як 20° рѕзних напрямѕв, якѕ не зазнають ерозѕі учнѕ ѕ лучно-степовѕ незасоленѕ на лучночорноземних ѕ лучнокаштанових ґрунтах учнѕ ѕ лучно-степовѕ з щѕльною дерниною ѕз кореневищних злакѕв, засмѕченѕ иманнѕ незасмѕченѕ ѕзнотравно-злаковѕ ѕ злаково-рѕзнотравнѕ незасмѕченѕ ѕ без чагарникѕв, засмѕченѕ ѕ з чагарниками

дискування

Коротка характеристика угѕдь

боронування

олотнѕ Заплавнѕ

изиннѕ, западиннѕ

Яружно-балковѕ

ѕвниннѕ

Дѕлянки

рийоми обробѕтку ґрунту

несення добрив

Таблиця 29. Технологічна схема комплексного застосування прийомів поверхневого поліпшення кормових угідь у ісостепу і Степу*

183

и а2

+

+

+

–

+

–

–

сушення

щѕлювання

–

Знищення чагарникѕв, купин Снѕго- ѕ водозатримання

чизелювання

+

ѕдсѕвання трав

культивацѕя, фрезерування

+

Продовження табл. 29

оротьба з бур’янами

дискування

Степовѕ ѕ лучно-степовѕ на засолених ѕ солонцюватих ґрунтах

боронування

Дѕлянки

Коротка характеристика угѕдь

а засолених землях

рийоми обробѕтку ґрунту

несення добрив

а

–

* рактическое руководство по технологии улучшения и использования сенокосов и пастбищ лесостепной и степной зон. — .: гропромиздат, 1987: «+» — прийоми рекомендуються; «–» — прийоми не рекомендуються.

4.1.7. П ве а

і

еве п іп е и а а

яп и

и

м ви

і ь

еликий досвѕд поверхневого полѕпшення природних кормових угѕдь нагромаджений у СШ ѕ європейських краінах. Тут широко застосовується насѕвання лук високопродуктивними травами без руйнування дернини сѕялками ѕз спецѕальними сошниками, якѕ врѕзують насѕння в дернину ( . . абич, .Ф. Щербаков). Залежно вѕд складу природного травостою ѕ стану дернину або насѕвають травами, або, застосовуючи гербѕциди, спочатку знищують стару дернину, а потѕм висѕвають трави. орѕвнювальна оцѕнка рѕзних способѕв обробки дернини, проведена в ѕмеччинѕ, показала, що на нещѕльнѕй дернинѕ травостѕй доцѕльно полѕпшувати прямим насѕванням травосумѕшей. Дѕлянки ѕз щѕльною дерниною з низьковрожайних злакѕв слѕд насамперед обробити гербѕцидами, потѕм профрезерувати ѕ залужити травосумѕшкою. Для висѕвання трав пѕсля мѕнѕмальноі обробки ѕ безпосередньо в дернину в СШ застосовують сошники дискового ѕ чизельного типѕв, а також модифѕкованѕ ґрунторѕзи ( .Ф. Щербаков). У СШ , європейських краінах, встралѕі, Канадѕ використовують спецѕальнѕ лукопасовищнѕ комбѕнованѕ сѕвалки, якѕ забезпечують неглибоке загортання насѕння ѕ фактично не порушують дернового шару. У СШ для цього застосовують також сѕвалки, якими сѕють кукурудзу, сорго, сою. х обладнують спецѕальними пристроями для сѕвби або поверхневоі ѕ нульовоі обробки. 184

е

м ви

и

в

У СШ , овѕй Зеландѕі, встралѕі та ѕнших краінах широко практикують пѕдсѕвання бобових трав — люцерни, конюшини, злакових трав у дернину. укопасовищнѕ трави ростуть при неглибокому загортаннѕ ѕ навѕть поверхневѕй сѕвбѕ, що дає змогу застосовувати також сѕвбу з лѕтака. ри поверхневому полѕпшеннѕ природних угѕдь широко застосовують ѕнтродукцѕю рѕзних кормових рослин (Ю. охара, . Іосида, К. Фукунага та ѕн., Дж. . Дуглас, К.С. Хоувленд та ѕн.). Для поновлення деградованих природних травостоів аналогѕчно тому, як це роблять у нашѕй краінѕ, використовують рѕзнѕ способи обробки дернини (Зд. раздѕра, 1974, Чехословаччина), добрива ѕ регульоване насѕвання (С. Кук, . лер, . азенбѕ, 1974, встралѕя), повторну сѕвбу багаторѕчних трав ( оррей . Смѕтт, встралѕя). Застосовують рѕзнѕ методи мелѕорацѕі пасовищ на засолених ґрунтах ( . Кеннет, встралѕя), на альпѕйських луках для пѕдвищення ефективностѕ іх практикують внесення добрив ѕ пересѕвання ( . рюггер, встрѕя). За даними Європейськоі федерацѕі лукѕвникѕв (ЄФ ), при застосуваннѕ мѕнеральних азотних добрив (але у великих кѕлькостях) луки стають бѕльш продуктивнѕ, нѕж при пѕдсѕваннѕ бобових. роте, коли добрива дають невисоку вѕддачу, слѕд використовувати бобовѕ.

4.2. Си ема і п іп е я п и па вищ і і а е ( в е я ія и па вищ и і і а и ав в)

и

Системою поверхневого полѕпшення можна досягти високоефективного пѕдвищення продуктивностѕ природних угѕдь, застосовуючи нетрудомѕсткѕ ѕ порѕвняно недорогѕ способи. роте на болотах, торфовищах, суходѕльних пасовищах, низинних сѕножатях, зайнятих дрѕбнолѕссям, чагарниками, малоцѕнними щѕльнокущовими злаками (щучник дернистий, бѕловус ѕ рѕзнотрав’я, якѕ мѕстять отруйнѕ та шкѕдливѕ речовини), поверхневе полѕпшення неефективне. Тут треба проводити докорѕнне полѕпшення, в результатѕ якого утворюється новий, бѕльш продуктивний травостѕй. Через велику енергоємнѕсть ѕ дорожнечу робѕт, велику потребу в насѕннѕ трав ѕ добрив докорѕнне полѕпшення потребує набагато бѕльше витрат, нѕж поверхневе. ри докорѕнному полѕпшеннѕ природних угѕдь розрѕзняють три групи багаторѕчних сѕножатей ѕ пасовищ ( . . ндрєєв, .С.Кияк): короткочасного перѕоду (2 – 3 роки) використання з переважно бобовими у травостоі; середнього перѕоду використання (4 – 6 рокѕв); культурнѕ пасовища й сѕножатѕ тривалого (бѕльш як 7 рокѕв) строку використання. ершѕ двѕ групи можна створювати в системѕ так званих змѕнних ( . . Куксѕн, . . оговѕн, 185

а

и а2

.С. акаренко, . .Кургак та ѕн.) пасовищ. х розмѕщують у кормових, кормоовочевих, лукопасовищних ѕ навѕть польових сѕвозмѕнах. Такѕ пасовища створюють, наприклад, на ѕрсько-Карпатськѕй дослѕднѕй станцѕі та в ѕнших науково-дослѕдних закладах, у тому числѕ в Інститутѕ кормѕв У . Є вони ѕ в господарствах, наприклад у господарствѕ с. ихайлѕвки ѕнницького району ѕнницькоі областѕ. Третя група — це багаторѕчнѕ культурнѕ пасовища й сѕножатѕ з регулярною пасовище- або сѕножатезмѕною. ожна створювати також сѕножате-пасовищнѕ травостоі по всѕх трьох групах сѕножатей ѕ пасовищ. 4.2.1. Пе і п а в а і е и аі и і і е я

в є я а еме ь. П пе е

е и , і е е

и , я

а призначеному для докорѕнного полѕпшення угѕддѕ спочатку проводять попереднѕ обстеження та ѕнвентаризацѕю. опереднє обстеження здѕйснює комѕсѕя, у складѕ якоі є ґрунтознавцѕ, мелѕоратори, геоботанѕк, геодезист, агроном. Якщо передбачається виконання робѕт ѕз залученням органѕзацѕі-пѕдрядника, в комѕсѕю вводять ѕ представникѕв пѕдрядника. ри проведеннѕ мелѕоративних робѕт на перезволожених заплавних луках найважливѕшою умовою є створення мелѕоративноі мережѕ для подвѕйного регулювання стоку. Треба також створити запѕрнѕ шлюзи на головному (магѕстральному) каналѕ ѕ на бѕчних каналах, якѕ забезпечать необхѕдний рѕвень ґрунтових вод ѕ можливѕсть проводити дощування водою з каналѕв. одорегулювальна мережа. айбѕльш трудомѕстким є докорѕнне полѕпшення торфово-болотних ґрунтѕв на низинних болотах. Тут важливо насамперед вѕдрегулювати водний режим. а болотах це роблять за допомогою вѕдкритих каналѕв, закладання дренажу ѕ поєднанням іх. Якщо потрѕбно, створюють водозбѕрники для вѕдведення води з угѕддя. а територѕі болѕт воду можна вѕдводити в невеликѕ рѕчки, озера, ставки, яри, кар’єрнѕ виробки. У зв’язку з цим розрѕзняють магѕстральнѕ, бѕчнѕ провѕднѕ, нагѕрнѕ канали, колектори ѕ дрени. Для створення іх здѕйснюють розпланування трас ѕ вертикальнѕ зйомки дѕлянки, яку використовують при проведеннѕ вѕдповѕдних земляних робѕт. ѕсля цього виносять у натуру знаки, якѕ закрѕплюють осѕ каналѕв, іхнѕ кутовѕ ѕ кѕнцевѕ точки. они є основою для подальших робѕт ѕз розпланування регулювальноі мережѕ. ри цьому вѕдстань мѕж пѕкетами здебѕльшого становить 100 м, а висотнѕ позначки іх визначають технѕчним нѕвелюванням. У вѕдомостѕ земляних робѕт зазначають уточнену за добутими даними глибину каналѕв, ширину по верху ѕ по дну та обсяг земляних 186

е

м ви

и

в

робѕт. Дублѕкат заповненоі вѕдомостѕ передають виконавцевѕ цих робѕт. ри розплануваннѕ траси крѕм пѕкетних стовпчикѕв 40 – 50 см заввишки рекомендується виставляти «сторожки» на рѕвнѕ ґрунту, оскѕльки при випасаннѕ худоби на заплавах пѕкети нерѕдко губляться. Якщо є ранѕше побудована осушувальна мережа, іі також наносять на карту осушувальноі мережѕ. дин примѕрник плану зберѕгається у виконавця, а другий — у господарствѕ, на заплавах якого проводять докорѕнне полѕпшення. одорегулювальну мережу намѕчають для кожного мелѕоративного масиву або дѕлянки окремо, виходячи при цьому з конкретних умов заплави. а дѕлянках заплави, де ѕ ранѕше проводились мелѕоративнѕ роботи, здѕйснюється ремонт староі осушувальноі мережѕ. роектно-кошторисну документацѕю виконують за рахунок замовника. Часто при зарегулюваннѕ стоку, створеннѕ мелѕоративноі мережѕ подвѕйного регулювання центральний (магѕстральний) канал з зовнѕшнѕм запѕрним шлюзом роблять прямим. а малих дѕлянках це не має значення, а на великих заплавних масивах краще залишати центральне русло таким, яким воно є, не випрямляючи його. Крѕм вѕдкритих каналѕв, роблять закритий дренаж з глибиною закладання дрен 1 – 1,2 м. сновним матерѕалом для закритого дренажу є гончарнѕ дѕаметром вѕд 40 до 200 мм або пластмасовѕ дѕаметром вѕд 40 до 75 мм труби. ластмасовий дренаж дешевший за гончарний. Слѕд пѕдкреслити важливѕсть закладання також кротового дренажу. Крѕм осушувальноі дѕі, вѕн збѕльшує аерацѕю та мѕнералѕзацѕю торфових ґрунтѕв, що сприяє пѕдвищенню врожайностѕ сѕльськогосподарських культур. оряд ѕз цим у сухий перѕод року за допомогою кротового дренажу ѕ шлюзування можна швидко подати воду з колекторѕв на переосушенѕ дѕлянки. Закритий дренаж збѕльшує мѕжканальну площу, що дає змогу полѕпшити механѕзацѕю вирощування сѕльськогосподарських культур. Підготовчі роботи для докорінного поліпшення. еред закладанням закритого дренажу та обробѕтком ґрунту треба знищити чагарник, дрѕбнолѕсся, купини ѕ розрѕвняти кавальєри уздовж каналѕв. нѕ корчують спецѕальними корчувачами, а чагарник знищують кущорѕзами. Кавальєри розрѕвнюють бульдозерами. икорчуванѕ чагарники чи пнѕ вивозять або стягують з дѕлянки, пѕсля чого планують поверхню поля. ѕсля розчищення проводять обробѕток ґрунту. Для обробѕтку цѕлинних болѕт ѕ заорювання дрѕбного чагарнику застосовують чагарниковѕ болотнѕ плуги, наприклад марки К -100, -100 , -100, -75 та ѕн. еликѕ чагарники й купини заорюють спецѕальними плугами. Для розробки шару застосовують важкѕ дисковѕ 187

а

и а2

борони ДТ-2,2, Д -3, дисковий плуг Д -4, фрезбарабани Ф -1,9, Ф -1 та Ф -0,9 тощо, важкѕ водоналивнѕ гладенькѕ котки. оловне завдання обробки цѕлинних, заплавних ѕ заболочених земель при докорѕнному полѕпшеннѕ полягає у створеннѕ потужного розпушеного шару ґрунту 25 – 35 см завглибшки. бробѕток цѕлинного ґрунту збѕльшує аерацѕю, що полѕпшує умови життя мѕкроорганѕзмѕв. За пѕдрахунками . . Кирильчика, у перший рѕк освоєння торфово-болотних ґрунтѕв кѕлькѕсть амонѕфѕкаторѕв збѕльшувалась удвѕчѕ, актиномѕцетѕв — у 2,5 раза, плѕсеневих грибѕв — у 2 рази, а кѕлькѕсть денѕтрифѕкаторѕв зменшувалась у 2 рази порѕвняно з кѕлькѕстю в ґрунтѕ цих мѕкроорганѕзмѕв до освоєння дѕлянки. осилення активностѕ мѕкроорганѕзмѕв сприяє нагромадженню в ґрунтѕ нѕтратѕв. бробѕток заплавноі цѕлини краще проводити влѕтку. Це полѕпшує мѕнералѕзацѕю органѕчноі речовини ґрунту ѕ сприяє звѕльненню орного шару вѕд оксидних сполук. либина обробѕтку залежить вѕд ґрунту, часу проведення, ступеня осушення дѕлянки, сѕльськогосподарськоі культури, пѕд яку його проводять. лѕтку цѕлину обробляють на глибину до 35 см, рано восени — на 25 – 30, пѕзно восени — на 20 – 25 см. ри створеннѕ укѕсно-пасовищного вгѕддя на староорних незаливних заплавних землях іх обробляють пѕсля збирання врожаю. роте дѕлянки, звѕльненѕ вѕд просапних культур пѕзно восени, можна обробляти навеснѕ, перед сѕвбою. Для цього часто застосовують поверхневий обробѕток дисковими лущильниками агрегатами К та ѕн. ѕсля лѕтньоі оранки цѕлини проводять культивацѕю або дискування. Це полѕпшує аерацѕю ґрунту, зберѕгає вологу ѕ очищає поле вѕд бур’янѕв. Слѕд звернути особливу увагу на передпосѕвний обробѕток як на добре осушених дѕлянках, де верхнѕй шар ґрунту швидко пересихає, так ѕ на слабко осушених, де вѕн висихає дуже повѕльно. а добре осушених дѕлянках передпосѕвний обробѕток треба проводити безпосередньо перед сѕвбою, застосовуючи до- ѕ пѕсляпосѕвне коткування ґрунту, щоб забезпечити надходження води знизу в посѕвний шар. а дѕлянках слабко осушених пѕсля передпосѕвноі обробки верхнѕй шар ґрунту має просохнути ѕ прогрѕтись; лише пѕсля цього проводять сѕвбу. Удобрення. ѕдмѕннѕсть у родючостѕ ґрунтѕв потребує диференцѕйованого пѕдходу до внесення добрив вѕдповѕдно до даних агрохѕмѕчного аналѕзу ґрунту. Тут досить доцѕльнѕ прийоми прецизѕйного землеробства. Добрива з урахуванням вмѕсту поживних речовин у ґрунтѕ слѕд вносити на запланований урожай перед обробкою дернини ѕ пѕд культивацѕю перед сѕвбою. Треба враховувати, що багато188

е

м ви

и

в

рѕчнѕ злаково-бобовѕ сумѕшѕ та однорѕчнѕ кормовѕ культури на зелену масу використовують багато азоту ѕ калѕю. носячи добрива, слѕд створювати вѕдповѕдний фон живлення для нового травостою, враховуючи ґрунтовѕ умови в кожному конкретному випадку. априклад, ґрунти Супойськоі заплави (Черкаська область) дуже багатѕ на азот, на окремих дѕлянках — на фосфор, але бѕднѕ на калѕй ѕ мѕдь. ослини, якѕ тут вирощують, реагують на цѕ поживнѕ елементи. Коли в рѕк освоєння площѕ калѕю в ґрунтѕ мало, слѕд вносити подвѕйну норму каінѕту (половину восени ѕ решту — навеснѕ). наступнѕ роки норму калѕйних добрив зменшують вѕдповѕдно до даних агрохѕмѕчних аналѕзѕв. ѕднѕ добрива (пѕритний недогарок) вносять разом ѕз калѕйними, а суперфосфат — у два прийоми (70 – 75 % — перед сѕвбою ѕ 25 – 30 % — у рядки пѕд час сѕвби). Якщо планується вирощування попередникѕв (однорѕчних) просапних культур, а також на легких супѕщаних ѕ пѕщаних ґрунтах можна внести гнѕй або торф. Якщо стѕк у водойми не загрожує, вносять ѕ безпѕдстилковий гнѕй при його наявностѕ з розрахунку вѕдповѕдно 40 – 60 ѕ 80 – 100 т/га. ѕн є доброю основою для створення високопродуктивного травостою. 4.2.2.

ав

мі і

ѕсля пѕдготовки ѕ первинного обробѕтку ґрунту, вапнування кислих ґрунтѕв або гѕпсування солонцѕв, внесення основного добрива, вирощування попередникѕв проводять залужування дѕлянки сумѕшшю багаторѕчних трав. а пасовищах ѕ сѕножатях травосумѕшѕ мають переваги перед одновидовими посѕвами лучних трав: краще використовують вологу й поживнѕ речовини; бѕльш стѕйкѕ проти несприятливих умов, створюють щѕльну дернину, оструктурюючи ґрунт; бобово-злаковѕ ѕ злаково-бобовѕ сумѕшѕ краще використовують родючѕсть ґрунту, нѕж окремѕ види бобових ѕ злакових, забезпечують одержання збалансованого за поживними одиницями корму; бѕльшѕсть травосумѕшей продуктивнѕшѕ, нѕж одновидовѕ посѕви трав. Дослѕдження Інституту землеробства та Інституту кормѕв У показують, що врожайнѕсть сѕна травосумѕшей на 14,4 – 25 % вища, нѕж одновидових посѕвѕв. Це пѕдтверджують ѕ результати дослѕджень автора по травосумѕшах, висѕяних на схилах ѕсостепу. ерѕод високопродуктивного іх використання збѕльшувався на 2 – 3 роки, урожайнѕсть — на 14 – 30 % порѕвняно ѕз посѕвами тѕльки бобових трав. Злаковѕ трави в сумѕшѕ з бобовими за поживнѕстю перевищують аналогѕчнѕ види злакѕв у одновидовому посѕвѕ. За даними автора, 189

а

и а2

злаковѕ трави (костриця лучна, стоколос безостий, грястиця збѕрна) протеіну мѕстять на 2 – 3 % бѕльше, нѕж при вирощуваннѕ іх у чистому виглядѕ. Достатнє азотне живлення на фонѕ фосфорно-калѕйного пѕдвищує якѕсть корму ѕ вмѕст у ньому протеіну та незамѕнних амѕнокислот. Залежно вѕд ґрунтово-клѕматичних умов бобово-злакова травосумѕш може включать бобовѕ — конюшину, люцерну, лядвенець рогатий, еспарцет посѕвний, пѕщаний, закавказький; злаковѕ — тимофѕівку лучну, кострицю лучну ѕ тростинну, стоколос безостий, канаркову траву тростинну, райграс пасовищний, багатоукѕсний ѕ високий, грястицю збѕрну та ѕн. а сѕножатях використовують переважно верховѕ трави, на пасовищах — верховѕ й низовѕ (тонконѕг лучний, мѕтлицю бѕлу, або пагононосну) та напѕвверховѕ (житняк, райграс пасовищний, кострицю червону та ѕн.). Травосумѕшѕ можуть бути простими (2 – 3 компонентѕв) ѕ складними (4 – 7 компонентѕв ѕ бѕльше); короткостроковими (2 – 3 роки), середньостроковими (5 – 7 рокѕв) ѕ тривалого (понад 7 рокѕв) перѕодѕв використання. Чим складнѕша травосумѕш, тим бѕльша сумарна норма висѕвання насѕння. Так, при сѕвбѕ люцерни чи конюшини на сѕножатному вгѕддѕ висѕвають 8 – 10 млн схожого насѕння на 1 га, у травосумѕшѕ з двох компонентѕв (наприклад, люцерни й кострицѕ) — 12 – 14, з трьох — 14 – 16 млн. ри корѕнному полѕпшеннѕ лук ѕ пасовищ використовують переважно 2 – 4-компонентнѕ травосумѕшѕ. За продуктивнѕстю вони не поступаються перед складними, а ѕнколи й перевищують іх. ибѕр компонентѕв ѕ норма висѕву насѕння при докорѕнному полѕпшеннѕ лук ѕ пасовищ так само, як ѕ при поверхневому, залежить вѕд типу й розташування угѕддя, родючостѕ ґрунту, вмѕсту вологи, свѕтлового режиму. априклад, на лиманах ѕсостепу ѕ Степу, де тривалѕсть затоплення невелика (7 – 12 днѕв), висѕвають сумѕшѕ, в якѕ входять люцерна синьо- або жовтогѕбридна (6 – 10 кг/га), стоколос безостий (8 – 12 кг/га) або костриця лучна (6 – 8 кг/га). Якщо тривалѕсть затоплення бѕльша, люцерну не висѕвають, а сѕють переважно злаковѕ трави. ѕзнѕ варѕанти травосумѕшей для докорѕнного полѕпшення на рѕзних типах природних угѕдь подано в табл. 30. Достатнѕсть азотного живлення сприяє кущѕнню й росту злакѕв. Тому навѕть значнѕ вѕдмѕнностѕ в нормах висѕву компонентѕв, велику кѕлькѕсть яких пропонують рѕзнѕ науково-дослѕднѕ заклади, не мають принципового значення, якщо забезпечується достатнє живлення рослин. Так, у дослѕдженнях автора при сѕвбѕ в подвѕйних сумѕшах з люцерною стоколосу безостого та кострицѕ лучноі по 3 – 4, 5 – 6, 7 – 8 та 10 – 12 кг/га на достатньому фонѕ живлення кѕлькѕсть 190

е

м ви

и

в

Таблиця 30. Орієнтовні травосуміші і норми висіву насіння першого класу для залуження культурних сіножатей і пасовищ, кг/га

бѕльш як 25

не карбонатнѕ

карбонатнѕ

едостатньо осушенѕ луки

изиннѕ та коротко заливнѕ луки

Конюшина лучна 8 гѕбридна – юцерна синьогѕб– ридна жовта – уркун бѕлий – спарцет, лядвенець – рогатий Тимофѕівка лучна 7 Костриця лучна – Стоколос безостий 12 рястиця – збѕрна Тонконѕг болотний – Китник луч– ний черетянка – ирѕй повзучий – ѕтлиця гѕгантська – итняк гребѕнчастий – айграс високий – Костриця червона –

ѕсостеп ѕ Степ

до 20

изиннѕ луки

Трави

Для ѕнтенсивно осушених торфовищ сумѕшѕ

Карпати

до 10

СуходѕЗаплавнѕ льнѕ луки з луки на перѕодом дернозатопленвоня навес- пѕдзонѕ, днѕв листих ґрунтах

Захѕдний ѕсостеп

ѕсостеп

изиннѕ коротко заплавнѕ луки едостатньо зволоженѕ пасовища на схилѕ Степовѕ пасовища пѕвденних районѕв Угѕддя на солонцевих комплексах

ѕвнѕчний

Суходѕльнѕ не перезволоженѕ луки ѕрськѕ луки з родючими зволоженими ґрунтами уки на змитих схилах

олѕсся ѕ

8 –

– –

– –

8 –

– –

8 –

8 –

– 6

– 6

8 –

7 –

5 –

– –

– –

– – –

– 8 –

– – –

7 – –

– – –

– – –

– – –

– –

– – –

– – –

– – –

– – –

– 7 –

– – – 7 10 – – – 8

–

–

–

–

–

–

–

–

3

–

6

8

–

–

–

–

7

–

–

–

8

7

6

8

5

6

5

5

–

–

–

–

7

–

–

8

–

12

7

–

7

8 12 –

–

–

–

–

8 12

–

12

12

–

8

–

–

–

–

– 12 12 – 12

–

–

–

–

–

–

–

–

6

–

–

–

–

–

–

–

–

–

7

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

– –

8 –

8 8

– –

– –

–

–

8 8

– –

– –

– –

– –

– –

– –

– – – –

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

– 10 8

–

–

–

5

–

–

–

3

–

–

–

8

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

– 12 8

–

–

–

–

–

–

–

8

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

9

–

–

–

–

1

2

– –

–

– –

191

а

и а2

стебел злакових на другому роцѕ користування в усѕх варѕантах була практично однаковою. Це пояснюється тим, що на чорноземних ґрунтах злаковѕ трави мають дуже високий потенцѕал кущѕння ѕ досить швидко (на другий-третѕй рѕк) домѕнують у травостоі. Принципи і порядок складання травосумішей. Складаючи травосумѕшѕ, враховують насамперед іх призначення (для пасовища, сѕножатѕ або пасовищно-сѕножатного угѕддя) ѕ строк використання. ѕдповѕдно до цього компоненти травостою добирають з урахування іх довголѕття, висоти, облистненостѕ, кущистостѕ, продуктивностѕ, поідання, отавностѕ, вѕдношення до зволоженостѕ ґрунтѕв, зимо- ѕ морозостѕйкостѕ, стѕйкостѕ проти затоплення ѕ пѕдтоплення. ає значення також, як росте трава в сумѕшах з рѕзними компонентами, як вѕдростає пѕсля випасання тощо. Слѕд, наприклад, враховувати, що низовѕ трави використовують виключно на пасовищах, але пасовищний травостѕй можна створювати ѕ без них, вводячи в нього верховѕ злаки з добрими темпами вѕдростання. Для укѕсно-пасовищного травостою можна вводити в сумѕш ѕ низовѕ трави. ри створеннѕ травосумѕшей тривалого використання (6 – 7 рокѕв) високопродуктивнѕ трави поєднують ѕз травами рѕзного перѕоду вирощування, наприклад, грястицю збѕрну, яка має високу продуктивнѕсть протягом 4, максимум 5 рокѕв, пажитницю багатоукѕсну — 2 роки, кострицю лучну — 6 – 8 рокѕв ѕ бѕльше, стоколос безостий на сѕножатях — 8 – 12 рокѕв ѕ бѕльше. Тривалий перѕод зберѕгаються у травостоі конюшина бѕла ѕ рожева, люцерна жовта, посѕвна та еспарцет — 3 – 4, максимум 5 рокѕв. Конюшина лучна залишається в травостоі в середньому 2 роки. Це цѕнний його компонент. . . оговѕн, .С. акаренко . . Кургак, .І. Зѕнченко рекомендують повторно пѕдсѕвати цѕ трави у дернину пасовища. Складаючи травосумѕшѕ, треба враховувати особливостѕ розвитку трав по роках. Так, конюшина лучна, маючи переважно трирѕчний цикл, добре росте у перший – другий рѕк використання, добре облистнена, але дуже стримує рѕст ѕнших компонентѕв — злакових ѕ бобових. Те саме можна сказати й про пажитницю багатоукѕсну спарцет дещо сповѕльнює рѕст злакових трав. юцерна займає щодо цього промѕжне мѕсце. ирѕй безкореневищний, будучи пѕзньостиглим, не пригнѕчує на другому-третьому роцѕ бобових так, як костриця лучна або грястиця збѕрна. Добре ростуть у травосумѕшѕ еспарцет ѕ люцерна з кореневищним злаком стоколосом безостим та ѕн. изначивши призначення травосумѕшки ѕ можливий строк іі використання — на схилѕ, у сѕвозмѕнѕ, на пасовищѕ, встановлюють спѕввѕдношення насѕння рѕзних бѕологѕчних груп трав (табл. 31). отѕм визначають районованѕ види трав (табл. 32), а за довѕдниками сортового районування — сорти. 192

е

м ви

и

в

Таблиця 31. Орієнтовні співвідношення насіння трав різних біологічних груп при висіванні в травосумішках на пасовищах, сіножатях у системі корінного поліпшення, % повноі норми висіву икористання травостою

Укѕсне асовищне асовищноукѕсне Укѕсне асовищне асовищноукѕсне

ерѕод використання, рокѕв

обовѕ низовѕ

всього

верховѕ

низовѕ

3–5 5–7

ісостеп і Степ 80–90 80–90 – 60–70 30–40 30–40

40–50 60–70

40–50 40–50

– 15–20

5–7

70–80

50–60

50–60

–

5–7 5–7 ѕ бѕльше 5–7

всього

верховѕ

Злаковѕ

70–80

Полісся 70–80 70–80

– –

50–60

50–60

–

60–70

30–40

30–40

60–70

40–50

10–20

60–70

60–70

–

60–70

50–60

10–15

изначаючи спѕввѕдношення насѕння компонентѕв у межах бѕогрупи (наприклад, бобовѕ — люцерна ѕ конюшина), враховують, який вид росте ѕнтенсивнѕше у перший рѕк використання. Так, конюшина росте в перший рѕк ѕнтенсивнѕше, нѕж люцерна, ѕ дещо пригнѕчує рѕст останньоі. Тому для висѕвання насѕння люцерни беруть на 15 – 20 % бѕльше, вѕдповѕдно зменшуючи кѕлькѕсть насѕння конюшини. перший перѕод вегетацѕі менша густота сходѕв конюшини дає змогу краще закрѕпитись рослинам люцерни. отѕм ѕнтенсивне утворення пагонѕв конюшини компенсує зменшення його норми висѕву в сумѕшѕ. Якщо бѕогрупа складається ѕз видѕв з приблизно однаковим темпом розвитку ѕ мѕж ними немає взаємного пригнѕчення, то загальну норму висѕву іі компонентѕв з розрахунку на один вид дѕлять порѕвну. априклад, якщо бобових треба висѕяти 90 % вѕд повноі норми висѕвання в одновидовому посѕвѕ, то обох компонентѕв (ѕ люцерни, ѕ еспарцету) беруть по 45 % повноі норми висѕву іх. Так само поєднують насѕння пажитницѕ багатоукѕсноі (вид з ѕнтенсивним типом збѕльшення маси, утримується у травостоі два роки) ѕ кострицѕ лучноі або тимофѕівки. орму висѕвання насѕння компонента в сумѕшцѕ (млн шт/га) визначають за формулою =

В С,

де — вмѕст компонента в сумѕшѕ, %; В — норма висѕвання насѕння компонента в одновидовому посѕвѕ, млн шт/га, С — посѕвна придатнѕсть насѕння, %. Кѕлькѕснѕ норми висѕвання компонентѕв сумѕшѕ перераховують на ваговѕ. 193

а

и а2 Таблиця 32. айонування багаторічних трав (з урахуванням розробок І. . арѕна, . . ндрєєва, . . Тюльдюкова, І. . ѕнѕноі, . . Кутузовоі, Т. . одлевськоі, . . огдановоі, . . абича, . . оговѕна, .С. акаренка, . . лоха, .І. Кургака, . . Ярмолюка)

Звичайнѕ чорноземи Залишково-карбонатнѕ (передкавказькѕ ѕ приазовськѕ чорноземи) ѕвденнѕ чорноземи Темно-каштановѕ

194

райграс високий райграс багатоукѕсний колосняк сибѕрський пирѕй безкореневищний стоколос прямий житняк широколистий житняк сибѕрський стоколос безостий канаркова трава тростинна

люцерна синьогѕбридна

лядвенець рогатий

+

+

+

+

+

+

– – – – – – – – – –

+

0

0

0

0

+

+

+

+

+ 0 – – – – – – + –

+

0

+ 01 01 01 +

+

–

0 – – – – – – – 01 0

+ +

0 +

+ +

0 –

+ 0

0 + + + 0 + ісостеп

+ +

+ 0 +2 – – – – – + 0 + 0 – – – – – – + –

+ +

0 0

+ 0

0 0

+ –

0 –

– 0

+ +

+ +

+ + 0 – 0 – – – + – 0 – – – 0 – – – + –

+ 0

– –

– –

+ +

+ +

+ +

0 0

+ –

+ –

+ + – – + 0 – – + – – + – – + 0 + + + –

–

–

–

–

+

–

–

– – – – – 0 + 0 0 –

–

–

–

+

+ + Степ + + +

–

–

– 0 – – + 0 + + + –

– – –

– – –

+ – –

+ + –

+ + +

0 0 – + + – + +3 –

– – –

+ + + – + – 0 + + – – – – – 0 + + + + – – – – – – 0 + – 0 –

грястиця збѕрна

0

буркун бѕлий

0

люцерна жовта

+

еспарцет

костриця лучна

Сѕрѕ лѕсовѕ ґрунти та опѕдзоленѕ чорноземи учнѕ карбонатнѕ исокогумуснѕ глибокѕ чорноземи Звичайнѕ чорноземи Солонцюватѕ чорноземи ѕз солонцями

Злаковѕ

тимофѕівка лучна

Сухѕ, бѕднѕ, бѕльш або менш кислѕ Сухѕ поверхневѕ карбонатнѕ ормальнѕ зволоженѕ, бѕднѕ, бѕльш або менш кислѕ Суходоли з дерновокарбонатними глибокими ґрунтами Заплавнѕ землѕ

конюшина рожева

ўрунти

конюшина червона

обовѕ

Полісся

е

в

райграс високий райграс багатоукѕсний колосняк сибѕрський пирѕй безкореневищний стоколос прямий житняк широколистий житняк сибѕрський стоколос безостий канаркова трава тростинна

+ 0

+ +3 – + 0 –

– –

– – – – – 0 + – 01 – – – – + – + 0 – – –

– –

– –

0 –

– +

+ +

+ +

+ –

+ – – – – – – – + – – – – – + + + + + –

– +

– –

грястиця збѕрна

люцерна синьогѕбридна

– +

костриця лучна

еспарцет

– –

тимофѕівка лучна

лядвенець рогатий

– –

буркун бѕлий

конюшина рожева

– –

люцерна жовта

конюшина червона

Комплекс пѕвденних чорноземѕв ѕ темно-каштанових ѕз солонцями Змитѕ ґрунти схилѕв Заплавнѕ луки середнього рѕвня високого рѕвня

и

Продовження табл. 32 Злаковѕ

обовѕ

ўрунти

м ви

р и м ѕ т к а. Умовнѕ позначення: (+) — види рекомендуються; (0) — види допускаються (менш стѕйкѕ чи стѕйкѕ, але менш урожайнѕ); (–) — види не рекомендуються. Крѕм зазначених видѕв трав перспективними для використання в польових травостоях є: чина лучна — майже повсюди на олѕссѕ ѕ ѕсостепу, на заплавах, у степовѕй зонѕ; пирѕй середнѕй — на солонцевих ґрунтах ѕ еродованих схилах у Степу, пирѕй повзучий — на чорноземних ґрунтах. 1 Тѕльки на слабокислих або карбонатних ґрунтах. 2 ереважно в Захѕдних областях Украіни. 3 ожна використовувати також буркун жовтий.

Строки сѕвби трав можуть бути ранньо- ѕ пѕзньовесняними, лѕтнѕми — на початку ѕ наприкѕнцѕ лѕта, залежно вѕд умов зволоження ѕ видового складу трав ѕ травостою. а луках краще сѕяти трави рано навеснѕ пѕд покрив раннѕх ярих сумѕшей, кукурудзи ѕ гороху на зелений корм, пѕсляукѕснѕ — пѕд покрив кукурудзи або безпокривно, пѕсляжнивнѕ — без покриву. а схилах Степу й ѕсостепу строки сѕвби залежать вѕд експозицѕі схилу; якщо вона пѕвденна — веснянѕ, якщо пѕвнѕчна ѕ схѕдна — лѕтнѕ. Слѕд ураховувати засмѕченѕсть ґрунту насѕнням бур’янѕв. За великоі його кѕлькостѕ лѕтнѕ (особливо пѕсляжнивнѕ) посѕви бувають дуже засмѕченими. У такому разѕ доцѕльнѕше проводити весняну пѕдпокривну сѕвбу трав. а торфовищах сѕють переважно навеснѕ. Способи і техніка сівби травосумішей. ѕдпокривну ѕ безпокривну сѕвбу проводять зернотрав’яними сѕвалками ѕз спецѕальними 195

а

и а2

ящиками для висѕвання трав ѕ покривноі культури (СЗТ-3,6, С Т-3,6 та ѕн.). окривними культурами можуть бути ячмѕнь, горох, просо, вико-вѕвсянѕ та ѕншѕ раннѕ ярѕ сумѕшѕ, кукурудза на зелений корм, редька олѕйна, райграс однорѕчний, горох на зелений корм, у пѕвденних районах — широкоряднѕ або стрѕчковѕ посѕви суданськоі трави. Ячмѕнь затѕнює трави, внаслѕдок чого вони дуже зрѕджуються (у пѕвденних районах ѕнколи залишається 35 – 40 % рослин, якѕ зѕйшли). Тому слѕд висѕвати ячмѕнь стрѕчково-вузькорядним способом. Дисковѕ сошники в сѕвалцѕ розставляють за схемою — ширина стрѕчки 7,5, вѕдстань мѕж стрѕчками 22,5 см. а таких посѕвах значно полѕпшуються умови початковоі вегетацѕі трав. Це один ѕз можливих варѕантѕв сѕвби ячменю як покривноі культури. Дрѕбне насѕння за достатньоі вологостѕ ґрунту загортають на глибину вѕд 1 до 3 см, у степових ѕ лѕсостепових районах — на 2 см. Інодѕ це неможливо через пересихання верхнього шару, тому його загортають на глибину до 3,5 см. спарцет та ѕншѕ культури з великим насѕнням сѕють на глибину 4 – 5 см, покривнѕ (вико-вѕвсяну сумѕш, ячмѕнь, кукурудзу на зелений корм та ѕн.) — 4 – 6 см. Для забезпечення дружних сходѕв застосовують до- ѕ пѕсляпосѕвне коткування посѕвѕв (останнє частѕше). а торфовищах та ѕнших заплавних землях можна застосовувати комбѕнований спосѕб сѕвби травосумѕшей — розкидно-рядковий, за якого дрѕбне насѕння висѕвають урозкид, велике — рядками разом ѕз покривною культурою. еред сѕвбою ґрунт ретельно обробляють. а його поверхнѕ не повинно бути грудок ѕ дернини. Це полѕпшує польову схожѕсть насѕння. итрати на докорѕнне полѕпшення знижуються при використаннѕ комбѕнованих агрегатѕв для передпосѕвноі пѕдготовки ґрунту, внесення добрив, висѕвання насѕння ѕ виконання ѕнших технологѕчних процесѕв. Цим усувається розрив у часѕ мѕж пѕдготовкою ґрунту ѕ сѕвбою, зберѕгається вологѕсть ґрунту, забезпечується поява дружних сходѕв. У бѕльшостѕ вѕтчизняних агрегатѕв розпушувачами є фрезернѕ робочѕ органи, а також дисковѕ, плоскорѕзальнѕ, долотоподѕбнѕ глибокорозпушувачѕ, рѕзнѕ комбѕнацѕі пасивних ѕ активних розпушувачѕв. дним ѕз таких агрегатѕв є ЗУ-2. За один прохѕд вѕн розпушує дернину, вносить мѕнеральнѕ добрива, ущѕльнює ґрунт, висѕває трави ѕ покривнѕ культури. ри утвореннѕ ґрунтовоі кѕрки пѕсля висѕвання трав дѕлянку обробляють легкими ротацѕйними боронами.

196

е

4.2.3.

я

ап

івами

м ви

и

в

ав

огляд за травами у рік сівби. ажливо знищити ґрунтову кѕрку, якщо вона утворилась, ѕ запобѕгти зрѕдженню трав. роти бур’янѕв застосовують виключно агротехнѕчнѕ заходи — пѕдпокривну сѕвбу, пѕдкошування. ур’ян, який вѕдрѕс, пѕдкошують ѕнколи кѕлька разѕв за вегетацѕю. а торфовищах пѕсля пѕдкошування нерѕдко застосовують коткування для укрѕплення кореневоі системи трав, яка при згрѕбаннѕ пѕдкошених рослин може частково травмуватися, а рослини — пѕдриватися робочими органами граблѕв. ри засмѕченнѕ лѕтнього посѕву трав застосовують осѕннє пѕдкошування, але не пѕзнѕш як на початку жовтня (щоб бур’яни не обсѕменялися). а другий рѕк пѕсля висѕвання трав пѕд покрив залишається стерня, яку видаляють боронуванням ѕ граблями. огляд за травами на другий рік після сівби і в наступні роки. а другий рѕк пѕсля сѕвби на легких супѕщаних ґрунтах застосовують випасання, на глинистих — скошування, щоб запобѕгти витоптуванню травостоів ѕ утворенню скотобѕйних купин. ипасання в таких випадках проводять пѕсля 1 – 2 укосѕв трав. авеснѕ у травостоях першого року використання, особливо на торфовищах, нерѕдко спостерѕгається випирання рослин. Для полѕпшення іх росту посѕви коткують. е слѕд використовувати важкѕ котки, оскѕльки вони можуть надто ущѕльнити верхнѕй шар ґрунту. Коткування водоналивними котками слѕд проводити, попередньо визначивши ступѕнь іх наповнення. а ґрунтах, якѕ запливають, ущѕльнюються, дернину обробляють ротацѕйними голчастими боронами, наприклад -3, або бѕльш легкими. орони розпушують ґрунт, не розриваючи дернини, мало травмують кореневу систему трав. несення добрив, розпушування ѕ зрошування — найважливѕшѕ способи догляду за дерниною пасовищ ѕ сѕножатей, що створюються при докорѕнному полѕпшеннѕ на другому роцѕ ѕ в наступнѕ роки. оронування зубовими боронами застосовують на одновидових посѕвах бобових, насамперед люцерни, козлятнику тощо. а густих злаково-бобових лучних травостоях застосування зубових борѕн менш ефективне. авеснѕ ѕ пѕсля скошування вносять мѕнеральнѕ добрива: азотнѕ — в кѕлька прийомѕв, фосфорнѕ ѕ калѕйнѕ — навеснѕ повну норму. 4.2.4. П и

е е а

е

я

Суть цього способу полягає в тому, що пѕсля переорювання малопродуктивного травостою проводять його перезалуження без попереднього вирощування однорѕчних культур. рискорене залуження широко застосовують на луках Украіни та ѕнших краін у системѕ 197

а

и а2

докорѕнного полѕпшення природних кормових угѕдь, якѕ виродились, на суходолах, заплавах, осушених низинних луках ѕ торфовищах, схилах, солонцях тощо. рискорене залуження, за даними .Ф. Щербакова, застосовують на 75 – 80 % площ, якѕ полѕпшують. Завдяки цьому вже в перший рѕк одержують зелену масу. Дѕлянка нѕ на один рѕк не вилучається ѕз прямого пасовищного, сѕножатного або сѕножатнопасовищного використання. ри сѕвбѕ травосумѕшей використовують покривнѕ культури — райграс однорѕчний, раннѕ ярѕ сумѕшѕ, кукурудзу на зелений корм та ѕн., а якщо залуження проводять у серпнѕ, то й свѕжозѕбране насѕння лучних трав. опередню дернину, залежно вѕд ґрунту, розташування ѕ зволоженостѕ дѕлянки, обробляють плугом, плоскорѕзом, фрезбарабаном, поверхнево-дисковими знаряддями або поєднують рѕзнѕ види обробѕтку (табл. 33). фективне також ґрунтопоглиблення, на торфовищах ѕ малопродуктивних заплавних луках — фрезерування, пѕсля якого вже немає потреби проводити культивацѕю. Таблиця 33. плив способів обробітку дернини на врожайність трав за прискореного залуження основних типів лук, ц/га (за .Ф. Щербаковим, 1986) Спосѕб обробѕтку ранка + дискування або фрезерування Фрезерування або дискування + оранка Фрезерування або дискування

суходѕльнѕ 48 54,9 51,1

Тип лук низиннѕ 52,1 55,2 52,8

заплавнѕ 59,9 71,4 63,5

а солонцевих комплексах з малопродуктивною рослиннѕстю доцѕльна глибока ярусна оранка на глибину до 45 см. умусовий шар при цьому не порушується, а солонцевий ѕ пѕдсолонцевий — змѕшуються. ѕдбувається розсолення — розсолонцювання, чому сприяє розпад запасу кореневих решток. Там, де гумусовий шар невеликий (до 12 см), а надсолонцевий — бѕльш як 12 см, проводять фрезерування, безполицеву оранку на глибину 20 – 25 см, дискування пѕсля оранки, коткування ѕ сѕвбу. а солонцях висѕвають посухостѕйкѕ трави — житняки, люцерну синьогѕбридну, жовтогѕбридну ѕ жовту, буркун. Для прискореного залуження схилѕв балок здѕйснюють контурний обробѕток упоперек схилѕв. а схилах залуження проводять навеснѕ або влѕтку. За малоі потужностѕ гумусового горизонту (17 – 25 см) збѕльшують глибину оранки на 4 – 6 см (табл. 34). 198

е

м ви

и

в

Таблиця 34. Залежність глибини оранки від глибини гумусового горизонту (за .Ф. Щербаковим, 1986) либина гумусового шару, см 17 19 21 23 25

либина оранки ґрунту, см супѕщаного

суглинкового

глинистого

21 23 26 29 31

20 22 25 28 31

20 25 25 28 30

За прискореного залуження застосовують комбѕнованѕ агрегати, якѕ поєднують обробѕток ґрунту, передпосѕвне коткування, сѕвбу трав. роте такѕ агрегати можна застосовувати на досить вирѕвняних дѕлянках, де немає чагарникѕв, камѕння, купин, щучнику дернистого ѕ щѕльнокущових осок. а бѕдних, поверхнево зволожених, а також на пѕщаних ѕ супѕщаних землях, якѕ зазнають водноі ѕ вѕтровоі ерозѕі, механѕчний обробѕток ґрунту, особливо оранка, буває недоцѕльним або неможливим. Дернину знищують гербѕцидами ѕ проводять сѕвбу сумѕшей дисковими або стерньовими сѕвалками. роте слѕд зазначити, що такий спосѕб знищення дернини небажаний. Цѕлком очевидно, що замѕсть цього можна полѕпшити видовий склад ѕ продуктивнѕсть травостою внесенням добрив, зрошуванням, насѕванням швидкорослих трав (конюшини, лядвенцю, сумѕшей іх ѕз злаковими) у дернину. Удобрення. бробѕток ґрунту практично щоразу слѕд поєднувати ѕз внесенням добрив. а ґрунтах середньосуглинкового складу — чорноземних, сѕрих лѕсових, дерново-пѕдзолистих, альпѕйських ѕ субальпѕйських луках та пасовищах велике значення мають азотнѕ добрива. а пѕщаних ѕ супѕщаних ґрунтах треба застосовувати також достатню кѕлькѕсть калѕйних ѕ фосфорних добрив, на торфоболотних азотнѕ добрива вносять тѕльки у перший – другий роки користування. ри висѕваннѕ однорѕчних культур основне значення має фосфорно-калѕйне добриво. ѕсля удобрення продуктивнѕсть угѕдь пѕдвищується в 3 – 4 рази (з 8 – 12 до 30 – 40 ц/га сѕна високоі якостѕ). тже, система докорѕнного полѕпшення на рѕзних типах природних угѕдь має своі особливостѕ. она може полягати як в обробѕтку дернини, удобреннѕ та висѕваннѕ трав, так ѕ в проведеннѕ комплексу робѕт, якѕ включають мелѕоративну пѕдготовку територѕі, окультурення ґрунту. ожлива також сѕвба попереднѕх культур. Технологѕчну схему докорѕнного полѕпшення на прикладѕ заплавних лук наведено в табл. 35. 199

а

и а2 Таблиця 35. Технологічна схема докорінного поліпшення заплавних лук*

Технологѕчний прийом гротехнѕчнѕ вимоги (марка машин) ѕ строк проведення робѕт Початкове окультурення ґрунтів сновний обробѕток ґрунту ри глибокѕй ѕ зв’язнѕй дернинѕ (до 22 см) ( -4-35, 71-5-35, ДТ-3, ДТ-7, Ф -1-1,5) несення мѕнеральних доб- N60–90 вносять на малородючих легких ґрунтах згѕрив (1-4 , У -5, СТТ- дно з агрохѕмѕчною картою луки пѕсля оранки ѕ дис10, У -8, КС -3 та ѕн.) кування перед передпосѕвним обробѕтком ґрунту Передпосівний обробіток ґрунту Дискування ѕ боронування бробѕток на глибину 7 – 15 см вѕдразу пѕсля оранки ѕ внесення добрив з плануванням ( ДТ-3, ДТ-7, -8, ЗСС-1-0) ередпосѕвне коткування Залежно вѕд вологостѕ ґрунту, вѕдразу пѕсля дискуґрунту (ЗК -1,4) вання (перед сѕвбою) Залуження Добѕр травосумѕшей Щоб запобѕгти воднѕй ерозѕі, проводять прискорене залуження. Травосумѕшѕ добирають на основѕ районованих для заплав сортѕв з урахуванням тривалостѕ весняного затоплення Сѕвба (сучаснѕ сѕвалки, а авеснѕ пѕд покрив райграсу однорѕчного або витакож СЗТ-3,6, С Т-3,6, ко-вѕвсяноі сумѕшѕ на зелений корм, влѕтку (перша СЗШТ) – друга декади липня) безпокривно, норму висѕву покривноі культури знижують на 25 – 50 % Коткування пѕсляпосѕвне Залежно вѕд вологостѕ ґрунту ѕ ступеня обробки (ЗК -1,4, ЗККШ та ѕн.) дернини, вслѕд за сѕвбою Догляд за травостоєм у рік сівби Збирання покривноі кульокривну культуру (у фазѕ початку колосѕння) тури на зелений корм. скошують на висотѕ 7 – 8 см ѕ збирають протягом Самохѕднѕ косарки 1 – 2 днѕв ѕдкошування травостою в ри використаннѕ травостою або появѕ великоі рѕк висѕвання трав. Само- кѕлькостѕ бур’янѕв пѕдкошують на висотѕ 6 – 7 см до хѕднѕ косарки настання заморозкѕв або пѕсля переходу середньодобовоі температури повѕтря через 0 °С Удобрення травостою ѕдживлення фосфорниа злакових травостоях 45–60К60–90, на бобовоми ѕ калѕйними добривами злакових 60–90К90–120 пѕд осѕнню вегетацѕю трав, ( У -5, У -8, КС -3, фосфорнѕ добрива (суперфосфат, калѕйнѕ рѕзнѕ виСТТ-10 та ѕн.) ди) вносять за один прийом ѕдживлення азотними а злакових травосумѕшах вносять N120–130 за три добривами (1-4 , прийоми, на бобово-злакових при вмѕстѕ 30 % бобових У -8, У -5, КС -3, трав ѕ менше — сезонну дозу азоту 90 – 120 кг/га — СТТ-10 та ѕн.) по 45 – 60 кг/га навеснѕ пѕсля розливу ѕ скошування Використання травостою на сіно Триразове скошування ерше скошування на початку колосѕння злакѕв, травостою ( -302, К С-5 , бутонѕзацѕі бобових, друге — через 35 – 40 днѕв, КС-2,1, К -2,1 та ѕн.) третє — у другѕй декадѕ вересня; скошування починають на пѕдвищенѕй частинѕ заплави ѕ закѕнчують на пониженѕй; висота першого ѕ другого скошувань 6 – 7, третього — 8 – 9 см; при дворазовому скошуваннѕ перше скошування проводять у кѕнцѕ колосѕння (початку цвѕтѕння) злакѕв, друге — до середини вересня *

200

Узагальненѕ данѕ лѕтератури.

е

5. С В ІВ ПАС В Щ І СІ 5.1. С в

е

5.1.1. З а е

я і ви я

ь

С А

А и

а

и па

я

м ви

и

в

Ь ь

и па

вищ

вищ

Культурнѕ пасовища — це полѕпшенѕ природнѕ або створенѕ на орних землях пасовищнѕ кормовѕ угѕддя, якѕ дають змогу забезпечити високу продуктивнѕсть тварин. Це спецѕальне (або спецѕалѕзоване), технѕчно оснащене ѕ обладнане пасовищне угѕддя, розраховане на певну систему експлуатацѕі, включаючи ѕнтенсивне удобрення, зрошення, водопостачання, електровипасання, наявнѕсть доільного центру ѕ необхѕдних допомѕжних споруд. Дуже важливо, щоб на пасовищах молочна велика рогата худоба, вѕвцѕ, конѕ та ѕншѕ види тварин одержували повноцѕнну за поживнѕстю свѕжу зелену масу, яка мѕстить усѕ поживнѕ речовини — протеін, жир, вуглеводи, цукор, макро- й мѕкроелементи, природнѕ бѕостимулятори та антибѕотики. Свѕжѕ зеленѕ рослини, сонце, свѕже повѕтря на культурному пасовищѕ разом сприяють високѕй продуктивностѕ, вѕдтворенню стада ѕ полѕпшенню здоров’я тварин. асовищний корм використовується тваринами найбѕльш економно, його бѕоконверсѕя (вѕддача) вища, нѕж ѕнших видѕв кормѕв, якѕ входять до рацѕону дѕйних корѕв, молодняку великоі рогатоі худоби та ѕншого поголѕв’я. важають, наприклад, що 1 т пасовищноі трави високоі якостѕ, яка складається ѕз злакових ѕ бобових трав, згодована високоудѕйнѕй коровѕ, забезпечує надѕй до 320 кг молока, а силосу й сѕнажу з цѕєі трави — 220 – 240 кг (це максимум, а взагалѕ ще менше). Сѕно, виготовлене з 1 т трави методом активного вентилювання, забезпечує одержання приблизно 120 л молока, сѕно звичайного сушѕння — всього 80 – 90 л. Тому в лѕтнѕй перѕод треба прагнути до забезпечення максимальноі кѕлькостѕ молока, до максимального нагулу худоби ѕ овець на свѕжих зелених пасовищних кормах. асовище використовують залежно вѕд зони протягом 140 – 170 днѕв. роте в польових умовах зелену масу можна мати ѕ протягом 200 – 210 днѕв. тже, випасання худоби на багаторѕчних культурних пасовищах треба поєднувати з випасанням у ранньовесняний ѕ пѕзньоосѕннѕй перѕоди на посѕвах однорѕчних трав ѕ зернофуражних культур. Частка пасовищного корму влѕтку може становити 80 – 85 % поживностѕ рацѕону дѕйних корѕв, ѕ навѕть до 90 % молодняку великоі рогатоі худоби ѕ овець. еретравнѕсть поживних речовин свѕжоі трави значно вища (на 16 – 20 % ѕ бѕльше), нѕж ѕнших кормѕв. У нѕй мѕститься всѕ необхѕднѕ тваринам вѕтамѕни, крѕм вѕтамѕну D. роте в зелених кормах є його провѕтамѕни — ергостерол ѕ кальци201

а

и а2

ферол, якѕ на свѕтлѕ в органѕзмѕ тварин перетворюються на вѕтамѕн D. У пасовищному кормѕ достатньо солей фосфору ѕ кальцѕю, якѕ дуже потрѕбнѕ тваринѕ. ѕн мѕстить рѕзнѕ сполуки, якѕ полѕпшують обмѕн речовин, травлення тварин, вѕдновлення стада ѕ запобѕгають іх захворюванню. Це антибѕотики та бѕостимулятори, ферменти ѕ навѕть глюкозиди, алкалоіди й ѕншѕ сполуки, помѕрна кѕлькѕсть яких сприяє пѕдвищенню продуктивностѕ ѕ здоров’ю тварин. ѕльшѕсть культурних пасовищ — це довгорѕчнѕ угѕддя, на яких випасають тварин протягом 4 – 8 рокѕв, потѕм, за потребою, проводять перезалуження загонѕв. ожуть бути сѕножатно-пасовищнѕ угѕддя, коли пѕсля випасання протягом 3 – 5 рокѕв травостѕй скошують. ожна органѕзувати перемѕнне укѕсно-пасовищне використання травостою в кормовѕй сѕвозмѕнѕ Спостереження автора свѕдчать, що таким способом без зрошування можна одержати 6 – 7 тис. корм. од. з 1 га. авеснѕ знѕмають повноцѕнний укѕс зеленоі маси по 200 – 250 ц/га, потѕм з червня по листопад на травостоі випасають тварин. Досвѕд експлуатацѕі пасовищ (в Украінѕ, стонѕі, атвѕі, осѕі та ѕн. краінах) показує, що пасовище можна безперервно експлуатувати десятилѕттями. отрѕбно створювати пасовища насамперед на вирѕвняних дѕлянках, можна й на угѕддях з пересѕченим рельєфом, як, наприклад, на ѕрсько-Карпатськѕй сѕльськогосподарськѕй дослѕднѕй станцѕі, де схили використовують пѕд сѕножатѕ й пасовища. Таке пасовищноукѕсне використання травостою схилѕв є досить ефективним. Дослѕдження багатьох науково-дослѕдних установ, а також аграрних З свѕдчать про можливостѕ створення культурних пасовищ повсюди з продуктивнѕстю 80 – 120 ц/га корм. од., що дасть змогу одержати 60 – 80 ѕ бѕльше центнерѕв молока на 1 га. Дослѕдники ѕ фахѕвцѕ в галузѕ лучного кормовиробництва (І. . арѕн, . . ндрєєв, . . Куксѕн, .С. Кияк, . . Кутузова, . . ндрєєв, . . овсисянц, . . оговѕн, .С. акаренко, . . Кургак, Я.І. ащак, . . Ярмолюк, Д. . Кемпбел ѕ .Т. аршалл та ѕн.) вважають, що пасовищне утримання тварин ефективнѕше за стѕйлове. За доброі органѕзацѕі обидвѕ системи утримання дають схожѕ результати з певною перевагою пасовищного утримання (табл. 36). Спасування пасовищ тваринами вважається найбѕльш економним, досконалим ѕ ефективним способом єдиного поточного ѕ безперервного процесу перетворення ресурсѕв рослинництва на продукцѕю тваринництва, а також способом одержання енергетичного матерѕалу для пѕдтримання життєдѕяльностѕ тварин ( . . овсисянц, 1976). асовища дають змогу значно економити затрати працѕ, технѕку, пальне (150 – 200 га ѕ бѕльше кормовоі площѕ обслуговують кѕ202

е

м ви

и

в

лька чоловѕк). За даними . . ндрєєва (1986) з посиланням на дослѕдження атвѕйськоі сѕльськогосподарськоі академѕі, витрати людино-днѕв на 1 га пасовища становлять усього 3,1, тодѕ як на вирощування вѕвса — 12,9, картоплѕ — 46,9, кормових бурякѕв — 119,2. За такого спѕввѕдношення собѕвартѕсть 1 корм. од. збѕльшується на польових угѕддях при вирощуваннѕ зернофуражних культур у 2,5, картоплѕ — у 8, коренеплодѕв у 17 разѕв. Таблиця 36. Економічні показники цілорічного стійлового і пасовищного утримання тварин великих ферм (за .С. акаренком, 1988) оказник ѕчний надѕй молока, кг Собѕвартѕсть молока, крб. за 1 ц итрати на 1 ц молока, корм. од. ихѕд телят на 100 корѕв ѕ нетелей

стонський ѕнститут тваринництва лѕтнє стѕйлове пасовище 3532 4262 20,11 19,06 110,5 106,5 94,9 91,8

Інститут кормѕв У цѕлорѕчлѕтнє не стѕйпасовилове ще 3829 3996 19,2 18,40 126,5 125,0 81,0 90,0

асовищна трава повинна мѕстити мѕнѕмум 18 % сухоі речовини, 16 – 17 % сирого протеіну ѕ в середньому 23 % клѕтковини. ротеін якѕсних пасовищних кормѕв мѕстить 80 – 90 % бѕлка є повноцѕнним за амѕнокислотним складом, добре засвоюється тваринами. Тому вмѕст 12 % перетравного (15 % сирого) протеіну вважається достатнѕм для бѕльшостѕ високопродуктивних тварин ( . . овсисянц, 1976). асовищний перѕод становить 41 – 50 % рѕчноі кѕлькостѕ днѕв, а молока за цей час надходить 53 – 64 %, зимовий — вѕдповѕдно 51 – 59 ѕ 35 – 47 %. 5.1.2.

ви а і

а ь

ви

и

а

я па

вищ

плив випасання на травостій. ипасання худоби — це складний комплекс взаємодѕі тварин ѕ рослинних органѕзмѕв. оно бѕльше впливає на лучнѕ ценози, нѕж скошування, оскѕльки тварини поідають рослини на неоднаковѕй висотѕ ѕ в рѕзний час. иявляється селективнѕсть у поєднаннѕ рѕзних видѕв трав. Тварини дѕють на пасовище механѕчно (копитами), залишають екскременти. За рѕвномѕрного навантаження ѕ добре органѕзованого випасання трави добре кущаться, формується мѕцна, пружна дернина, ѕз травостою випадає малоцѕнне рѕзнотрав’я. Ємність пасовищ, тобто навантаження тварин на пасовище залежить вѕд його продуктивностѕ, що визначається ґрунтово203

а

и а2

клѕматичними умовами, травостоєм, технологѕєю вирощування трав ѕ експлуатацѕі пасовищ. а високопродуктивних культурних зрошуваних пасовищах можна утримувати 3 – 4 дѕйнѕ корови на 1 га або видѕлити 0,25 – 0,33 га на одну голову, приблизно стѕльки ж коней, набагато бѕльше овець та ѕнших видѕв поголѕв’я (табл. 37). Таблиця 37. Середнє сезонне навантаження різних груп тварин на 1 га культурних пасовищ, голів (за .С. акаренком, 1988) ид поголѕв’я

Корови дѕйнѕ ѕвцѕ емонтний молодняк великоі рогатоі худоби * Корови дѕйнѕ м’яснѕ ѕвцѕ емонтний молодняк великоі рогатоі худоби * Корови дѕйнѕ м’яснѕ ѕвцѕ емонтний молодняк великоі рогатоі худоби * *

езрошуване пасовище бобовозлакове злакове Полісся 1,9 2,5 12,5 16,6

Зрошуване пасовище бобовозлакове злакове 2,5 –

3,1 –

5,0

5,0

6,2

1,7 1,4 12,0

2,0 1,6 14,0

2,7 – –

3,2 – –

3,7 Степ

4,0

5,4

6,4

1,3 1,0 10,0

1,0 0,8 8,0

3,4 2,7 25,0

3,4 – –

2,6

2,0

6,8

6,8

3,8 ісостеп

Середнє за перѕод вирощування вѕд 6 до 24 мѕс.

Таке саме навантаження дѕйних корѕв ѕ в ѕнших краінах — еликѕй ританѕі, Францѕі, ельгѕі та ѕн. Тѕльки для дуже високопродуктивних корѕв видѕляють по 0,4 – 0,5 га на голову, для овець — до 0,2 га ѕ бѕльше на природних травостоях у встралѕі ѕ лише по 0,05 – 0,1 га — в овѕй Зеландѕі. У кожному конкретному випадку важливо знайти оптимальне спѕввѕдношення мѕж продуктивнѕстю пасовища ѕ чисельнѕстю тварин, що пасуться. Інколи доцѕльно дещо збѕльшити кѕлькѕсть тварин на 1 га пасовища, використавши для іх пѕдгодовування менш цѕннѕ корми. результатѕ цього збѕльшується загальний вихѕд продукцѕі. авѕть короткочасне перебування тварин на пасовищѕ позитивно позначається на іхнѕй молочнѕй продуктивностѕ. Це важливо, якщо 204

е

м ви

и

в

врахувати, що в ѕсостепу ѕ Степу Украіни з іх високим рѕвнем розораностѕ земель можливостѕ розширення площѕ культурних пасовищ обмеженѕ. едовантаження, як ѕ перевантаження, пасовища неприпустимѕ. едовантаження не тѕльки знижує вихѕд продукцѕі з 1 га угѕддя, а й певною мѕрою позначається на продуктивностѕ ѕ плодючостѕ тварин. роѕлюструємо це на прикладѕ, який описав . . овсисянц, з посиланням на чотирирѕчнѕ дослѕди . рауна ( встралѕя). ри випасаннѕ мериносових валахѕв на пасовищѕ з канарковою травою лучною ѕ конюшиною з навантаженням 5 ѕ 10 тварин на 1 га вихѕд вовни вѕд однѕєі вѕвцѕ становив 5,7 кг, а при збѕльшеннѕ його до 15 голѕв навѕть пѕдвищився до 6,6 кг ѕ лише при випасаннѕ на 1 га 22,5 голови знизився до 5,3 кг. ри цьому з розрахунку на 1 га пасовища одержали вовни вѕдповѕдно 27,7; 56,7; 83,7 ѕ 120,4 кг. Збѕльшення кѕлькостѕ вѕвцематок для випасання на 1 га на пасовища, за даними І. улайджа (1965), сприяло пѕдвищенню іх плодючостѕ. Так, при навантаженнѕ 2,5; 5; 7,5 ѕ 10 вѕвцематок плодючѕсть іх становила вѕдповѕдно 105, 168, 148 ѕ 144 %, настриг вовни на вѕвцю — 4,4; 3,8; 4,1 ѕ 3,9, а на 1 га — 11,19, 31 ѕ 39 кг. тже, при збѕльшеннѕ навантаження пасовища продуктивнѕсть тварин може знижуватись, але виробництво продукцѕі на одиницю площѕ пасовища збѕльшується. Щільність випасання худоби. Це кѕлькѕсть голѕв або загальна маса тварин, якѕ одночасно пасуться на 1 га його. Як ѕ ємнѕсть пасовища, щѕльнѕсть випасання тварин впливає на врожайнѕсть, ботанѕчний склад ѕ повноту використання травостою, фѕзичнѕ властивостѕ ѕ поживний режим ґрунту, продуктивнѕсть тварин. За даними .С. акаренка (1988), на пасовищах продуктивнѕстю 40 – 44 ц/га корм. од. одночасно можна випасати до 100 голѕв на 1 га, а на високопродуктивних (80 – 120 ц/га сухоі маси) при порцѕйному випасаннѕ — до 800 голѕв (табл. 38). Таблиця 38. Кількість порцій за день і щільність випасання корів залежно від урожаю зеленоі маси і вмісту бобових у травостоі (на стадо з 200 корѕв 140 ц трави)* Урожайнѕсть зеленоі маси, ц/га 20 – 40 40 – 60 60 – 80 80 – 100 100 – 120

Кѕлькѕсть порцѕй, якщо вмѕст у травостоі люцерни ѕ конюшини, % до 30 бѕльш як 30 1 2–3 1–2 3–4 2–3 4–5 3–4 5–6 4–5 6–7

* Справочник по кормопроизводству. —

.:

Загальна площа на день, га

Щѕльнѕсть випасання, корѕв на 1 га

7,0 – 3,6 4,4 – 3,6 2,4 – 1,8 1,8 – 1,4 1,4 – 1,2

30 – 160 160 – 250 250 – 550 550 – 700 700 – 800

кормов, 1985.

205

а

и а2

Системи і способи використання пасовищ. Застосовують переважно три системи випасання тварин — вѕльну, загѕнну та порцѕйну (в лѕтературѕ трапляються аналоги системи вѕльного випасання — безсистемна, вѕльна, така, що не регулюється). Вільну систему застосовують повсюди на заливних луках, вѕдгѕнних, у тому числѕ гѕрських альпѕйських ѕ субальпѕйських пасовищах Кавказу, Криму, полонинах Карпат та в ѕнших гѕрських районах. она неефективна, оскѕльки при іі використаннѕ часто неможливо узгодити кѕлькѕсть тварин ѕз площею випасу, що призводить до надмѕрного спасування травостою ѕ рѕзкого зниження врожайностѕ трав. ерѕдко такий випас застосовують ѕ в кормових сѕвозмѕнах на багато- та однорѕчних травах. ѕн може бути ефективнѕшим, якщо органѕзувати пасѕння «з-пѕд ноги». Цей спосѕб застосовують повсюди на необгороджених пасовищах. Звичайно на стадо слѕд мати пастуха ѕ двох помѕчникѕв, а для великого стада ѕ одного – двох верхових коней, а також спецѕально навчених собак. опереду стада йде пастух, лѕворуч або праворуч — його помѕчники залежно вѕд того, з якого боку знаходиться неспасений травостѕй. Загінне випасання полягає в тому, що пасовище подѕляють на дѕлянки-загони з постѕйною ѕ переносною огорожею. Інколи для зручностѕ поливу ѕ проведення ѕнших робѕт межѕ загонѕв позначають пѕкетами, а пасовище огороджують тѕльки по периметру ѕ скотопрогону. Тривалѕсть перебування тварин у загонах можна регулювати залежно вѕд урожаю трави — на початку випасання (циклу) утримувати в загонѕ тварин протягом 1 – 2, в кѕнцѕ — 5 – 6 днѕв. Загони дають змогу полѕпшити догляд за пасовищами, проводити його регулярно вѕдповѕдно до плану. егульоване випасання, удобрення, зрошення та ѕншѕ прийоми догляду за травостоєм рослини запобѕгають випаданню рослин, забезпечують високу продуктивнѕсть пасовища протягом тривалого перѕоду. Кѕлькѕсть загонѕв на пасовищѕ визначають у такѕй послѕдовностѕ. Спочатку встановлюють оптимальний перѕод вѕдростання трави в загонѕ, який у середньому становить 26 – 30 днѕв. Це означає, що через 26 – 30 днѕв у загонѕ знову можна випасати тварин. Звичайно на початку циклу випасання трави вистачає на 1 – 2, в кѕнцѕ — на 6 – 8 днѕв. роте тварин не слѕд випасати у загонѕ бѕльш як 5 – 6 днѕв, щоб уникнути надмѕрного спасування травостою, його витоптування, засмѕчення екскрементами, що небезпечно з огляду на санѕтарѕю травостою ѕ можливѕсть зараження ґрунту яйцями гельмѕнтѕв. ѕдомий теоретик ѕ практик пасовищного утримання тварин французький учений проф. . уазен також вважає, що перебування тварин у загонѕ бѕльш як 6 днѕв рѕвнозначне вѕльному випасанню, оскѕльки трава пѕсля першого дня випасання встигає так вѕдрос206

е

м ви

и

в

ти, що іі знову можуть спасувати тварини. Це призводить до значного зниження продуктивностѕ пасовища. тже, в середньому стадо в загонѕ може перебувати 3 – 4 днѕ: 1 – 2 днѕ на початку ѕ 5 – 6 днѕв — у кѕнцѕ циклу випасу (час, за який спасують траву в загонах). Якщо тривалѕсть перѕоду вѕдростання травостою 28 днѕв ѕ тварини перебувають в одному загонѕ протягом 3 – 4 днѕв (у середньому 3,5), слѕд видѕлити 28 : 3,5 = 8 загонѕв. а суглинкових ґрунтах оптимальний перѕод продуктивного використання травостою на пасовищах становить приблизно 4, а перѕод створення мѕцноі дернини залуженням — 2 роки. У цьому разѕ схема подѕлу пасовища на загони матиме такий вигляд: 1 – 4 — загони для випасання, 5 — перезалуження, 6 — сѕножатѕ, 7 – 10 — випасання; 11 — перезалуження; 12 — сѕножатѕ. У 5-му ѕ 11-му загонах у роки пѕдсѕвання трав збирають на корм покривнѕ культури, а восени — отаву травосумѕшѕ. а другому роцѕ (6-й ѕ 12-й загони) на укѕс використовують бобово-злакову сумѕш першого року використання. рактично в 6-му ѕ 12-му загонах можна випасати тварин пѕсля 1 – 2 укосѕв трави. Якщо тривалѕсть продуктивного використання травостою 7 – 8 рокѕв (особливо на супѕщаних ѕ торфових землях), а на перезалуження (самозасѕвання або сѕвба трав) потрѕбно один рѕк, то на пасовищѕ буде 8 – 9 загонѕв. а пѕвднѕ Украіни пасовища нерѕдко створюють на орних землях. Для цього бѕля ферм видѕляють мѕнѕмально можливу площу — 0,15 – 0,2 га на одну корову. Для збѕльшення площѕ пасовища використовують пѕсляукѕснѕ, пѕсляжнивнѕ та озимѕ промѕжнѕ посѕви в кормових ѕ польових сѕвозмѕнах. Порційне випасання — це основний спосѕб випасання тварин. перше застосований у овѕй Зеландѕі ще в 1936 р. За прикладом Данѕі, де корѕв пасли на прив’язѕ, було введено в практику видѕлення вузькоі смуги пасовищноі дѕлянки, обмеженоі переносною огорожею. Для високопродуктивних пасовищ уранцѕ видѕляють невелику дѕлянку 30 – 40 м2 на одну тварину (30 – 40 кг зеленоі маси). Звичайно до 10.30 – 11.00 бѕльшѕсть тварин переривають випасання для ремиґання. Через 40 – 50 хв огорожу переносять на кѕлька метрѕв. ри цьому все стадо знову починає пастись. ѕсля денного доіння худоба «пѕдчищає» площу, видѕлену ій у першѕй половинѕ дня. отѕм ще 1 – 2 рази ій дають свѕжу траву. Це дає змогу одержати додатково 1 – 1,5 л молока на корову в день без додаткових витрат. орцѕйний випас широко практикується, але зводиться частѕше до видѕлення одноденних порцѕй, тодѕ як слѕд видѕляти 2 – 3 порцѕй на день. орѕвняння безсистемного, загѕнного ѕ порцѕйного способѕв використання пасовищ за деякими показниками свѕдчить про великѕ переваги порцѕйного випасання та його аналогѕв (табл. 39), а саме: 207

а

и а2

Š за порцѕйного випасання пасовища бѕльше часу вѕльнѕ вѕд тварин, що позитивно впливає на вѕдростання трави; Š полѕпшуються фѕзичнѕ властивостѕ ґрунту, ѕ це у майбутньому позитивно впливає на продуктивнѕсть ѕ тривалѕсть використання травостою; Š тварини краще поідають траву — на 85 – 90 %, а в окремих випадках ѕ бѕльше проти 60 – 70 % при безсистемному ѕ великозагѕнному випасѕ; Š полѕпшується догляд за травостоєм; Š пѕдвищується продуктивнѕсть пасовища. Таблиця 39. Ефективність різних способів використання пасовищ (за . . овсисянцом, 1976, з посиланням на ааш, 1956) Спосѕб випасу ѕльний Дѕлянковий еликозагѕнний Дрѕбнозагѕнний дноденний орцѕйний огодинний* *

Кѕлькѕсть загонѕв 1 4 7 14 28 – –

ихѕд кормових одиниць з 1 га % 2490 100 3150 126 4580 184 5900 237 7130 286 8300 333 10 600 425

рактично такий самий, як ѕ смуговий, фронтальний ѕ т.ѕн.

З розвитком порцѕйного випасання з’явились його рѕзновиди — погодинний, смуговий, фронтальний тощо. Суть іх полягає у видѕленнѕ нових малих дѕлянок прямокутноі форми або фронтальних смуг упоперек загону на всю його ширину кѕлька разѕв на день, що дає змогу збѕльшити продуктивнѕсть пасовища. Чим вужча смуга ѕ чим частѕше переносять огорожу, тим чистѕше спасування травостою, вищѕ продуктивнѕсть пасовищ ѕ надоі. Випасання на прив’язі (в лѕнѕю або на припонѕ з радѕусом 4 – 5 м) застосовують для невеликих груп тварин. ѕн є рѕзновидом порцѕйного випасання, його ефективнѕсть висока ѕ прирѕвнюється до погодинного, смугового та ѕн. Загѕннѕ ѕ порцѕйнѕ випасання тварин широко застосовують у зарубѕжних краінах. одѕл пасовищ на загони здѕйснюють рѕзними способами. За даними . . ндрєєва, у еликѕй ританѕі для цього використовують електроогорожу, дрѕт, камѕння, жердини, живу огорожу. У Швецѕі переважає дрѕбнозагѕнний подѕл пасовищ. У загонах тварини перебувають вѕд 2 до 6 днѕв. Скошену траву 208

е

м ви

и

в

згодовують тваринам у стѕйлах. ри цьому ѕз зростанням надоів збѕльшуються ѕ витрати на годѕвлю та утримання тварин. У еликѕй ританѕі ѕ Францѕі тварин утримують на пасовищах майже цѕлий рѕк. У бѕльшостѕ європейських краін застосовують електровипасання. За ѕнтенсивного загѕнного випасання у овѕй Зеландѕі вихѕд продукцѕі на 50 % бѕльший, нѕж при неконтрольованому випасаннѕ. За даними . . фанасьєва ѕ Я. арги (1979), випасання в малих загонах дає змогу дотримуватись основного правила рацѕонального використання пасовищ — скорочення перѕоду спасування травостою ѕ тривалѕ промѕжки мѕж випасаннями. У Канадѕ в результатѕ 8-рѕчного експерименту встановлено, що при безсистемному випасаннѕ на 1 кг приросту тварини витрачали 13,5, а при порцѕйному — 10,4 кг сухоі речовини. У штатѕ ебраска (СШ ) при вѕльному, безперервному випасаннѕ мали 38, при дрѕбнозагѕнному — 52 ц сухоі речовини на 1 га пасовища. Пасовищезміни. Для забезпечення високоі продуктивностѕ ѕ довголѕття пасовищних травостоів треба забезпечити черговѕсть перѕодѕв випасання ѕ перезалуження (або засѕвання, скошування). а чисто злакових або переважно злакових пасовищах у районах достатнього зволоження бажано зменшити негативний вплив однобѕчного пасовищного використання угѕддя. За даними .С. акаренка (1988), можна застосовувати перемѕнне його використання — один рѕк скошування, другий — випасання. Добрѕ результати, але нижчѕ, нѕж у першому випадку, мають, коли знѕмають укѕс з наступним випасанням. азом з тим .С. акаренко рекомендує враховувати вид травостою. Так, укѕсно-пасовищне використання травостою з бѕлою конюшиною призводить до зниження іі частки у травостоі, тобто до погѕршення пасовищного корму. еревагу пасовищноукѕсного використання пасовищ пѕдтверджують ѕ зарубѕжнѕ автори (Д. стендорп, Дж. Кенѕг). ашѕ спостереження в ѕсостепу ѕ Степу Украіни свѕдчать, що перевага укѕсно-пасовищного використання пасовищ тим бѕльша, чим жорсткѕшѕ умови на пасовищѕ влѕтку (жарка погода, нерегулярнѕ поливи, огрублення трави, тепловѕ стреси). Скошування трави в рѕзнѕ фази (вихѕд у трубку, колосѕння, цвѕтѕння злакѕв) чергують зѕ строками випасання — раннѕм, середнѕм, пѕзнѕм або здѕйснюють чергування перезалуження, скошування ѕ випасання. се це чергують у прийнятому порядку за площею ѕ роками (табл. 40). аведена в таблицѕ схема пасовищезмѕни досить детальна. оже бути ѕ бѕльш простий іі варѕант, за принципом ротацѕі прийомѕв використання пасовища в часѕ ѕ на площѕ аналогѕчно ротацѕйнѕй таблицѕ чергування полѕв у сѕвозмѕнѕ. 209

а

и а2 Таблиця 40. Орієнтовна схема пасовищезміни для багаторічних зрошуваних пасовищ із злаковим травостоєм (за .С. акаренком, 1988)

ѕк використання ерший Другий Третѕй Четвертий ’ятий Шостий Сьомий осьмий Дев’ятий Десятий

1 ст вп вс вр ск вп вс вр сц вп

2 ск вр вп вс сц вр вп вс ст вр

3 сц вс вр вп ст вс вр вп ск вс

4 вр ст вп вс вр ск вп вс вр сц

5 вр ск вр вп вс сц вр вп вс ст

Загѕн 6 7 вп вс сц вр вс ст вп вр вп вс ст вр вс ск вр вп вп вс ск вр

8 вп вс ск вр вп вс сц вр вп вс

9 вр вп сп вс вр вп ст вс вр вп

10 вп вс вр ст вп вс вр ск вп вс

11 вр вп вс ск вр вп вс сц вр вп

12 вс вр вп сц вс вр вп ст вс вр

р и м ѕ т к а: ст — скошування у фазѕ виходу в трубку; ск — скошування у фазѕ колосѕння; сц — скошування у фазѕ цвѕтѕння; вр, вс, вп — випасання вѕдповѕдно раннє, середнє ѕ пѕзнє.

5.1.3. Пе еве е

я ва и

а па

вища

Поділ стада на гурти. Якщо в господарствѕ 1000 – 1200 голѕв, стадо дѕлять на гурти. анѕше оптимальним вважали гурт зѕ 100 – 150 дѕйних корѕв. ченѕ Інституту землеробства У . . Куксѕн, . . оговѕн, І. . аламарчук на прикладѕ органѕзацѕі випасання худоби на пасовищѕ держгоспу « ортничѕ» ориспѕльського району Киівськоі областѕ встановили реальну можливѕсть дѕлити велике стадо на гурти по 300 – 400 ѕ навѕть 500 голѕв. инѕ в Украінѕ дѕйних корѕв випасають переважно великими гуртами — 250 – 500 голѕв. Обладнання пасовищ. а культурному пасовищѕ має бути огорожа. Загони краще розмѕщувати довшим боком до скотопрогону. они повиннѕ мати двоє ворѕт, щоб запобѕгти зайвим прогонам тварин по спасеному травостою. ежѕ мѕж загонами на зрошуваному пасовищѕ повиннѕ легко знѕматися або іх позначають пѕкетами. а пасовищѕ, вѕддаленому вѕд ферм, обладнують доільний центр та ѕншѕ необхѕднѕ примѕщення. а пасовищах проводять культуртехнѕчнѕ роботи, ремонтують автопоілки, резервуари, корита, роблять пѕдходи до них, ремонтують навѕси, сараі ѕ всѕ примѕщення доільного центру, дезѕнфѕкують іх, бѕлять, територѕю очищають вѕд гною, смѕття, упорядковують дороги. роводять дезѕнфекцѕю примѕщень ѕ дѕлянок, де спостерѕгався падѕж тварин вѕд захворювань. ипасання на них може бути дозволене лише пѕсля змѕни травостою (перезалуження або насѕвання), пѕсля щеплення тварин ѕ проведення ѕнших ветеринарно-профѕлактичних заходѕв. 210

е

м ви

и

в

ажливим засобом захисту стада вѕд гельмѕнтѕв є додержання пасовищезмѕни. Слѕд також запобѕгати заболоченостѕ площѕ, обмежовувати заболоченѕ дѕлянки. Цѕ заходи слѕд пѕдкрѕплювати ветеринарною профѕлактикою — дегельмѕнтизацѕєю стада. Треба перѕодично проводити вапнування пасовища, вносити фосфатшлак, вапно, дефекат. Підготовка тварин до випасання. ерехѕд на пасовищний режим вѕд стѕйлового утримання тварин — найвѕдповѕдальнѕший перѕод для зоотехнѕка, бригадира ѕ всѕх працѕвникѕв ферми. Здѕйснювати його треба поступово. риблизно за тиждень-два тваринам збѕльшують норми соковитих кормѕв, особливо коренеплодѕв, а за 1 – 2 днѕ до вигону на пасовище — грубих (сѕна, солом’яноі сѕчки). У перший день, щоб запобѕгти захворюванню на тимпанѕю ѕ трав’яну тетанѕю (оскѕльки трава дуже соковита, в нѕй мало сухоі речовини — не бѕльше 14 %), тварин випасають лише протягом 1 – 2 год, на другий день — 2 – 3 ѕ тѕльки через 8 – 10 днѕв — 8 – 10 год. ѕсля цього тварин утримують на пасовищѕ бѕльшу частину доби. Додатково ім дають грубѕ корми — сѕно або солом’яну сѕчку чи прив’ялену траву на нѕч. 5.1.4. е

ія випа а

я ва и

Особливості спасування трави різними видами тварин. Трава. яку поідають тварини на пасовищѕ, перетравлюється краще, нѕж ѕз годѕвниць. а пасовищѕ у тварин рѕзко посилюється секрецѕя слини. За даними К. . ейлѕ (1961), при поіданнѕ зеленоі маси ѕ ремиґаннѕ на одиницю сухоі речовини цього корму тварина видѕляє у 2 – 3 рази бѕльше слини, нѕж на одиницю сухоі речовини силосу. апевно, це результат комплексного впливу свѕжого соковитого зеленого корму, його аромату ѕ смаку на органѕзм тварини. ри цьому забезпечується висока перетравнѕсть поживних речовин зеленого корму при мѕнѕмальних витратах енергѕі на пѕдтримання життєдѕяльностѕ. Конѕ ѕ кози скушують траву дуже низько — на висотѕ 1 – 1,5 см. ѕвцѕ завдяки роздвоєнѕй губѕ добре вибирають нѕжнѕ частини рослин навѕть ѕз травостою, який має колючки. Корови зривають або щипають рослини здебѕльшого на висотѕ 3 – 4, а якщо травостѕй високий, — 14 – 18 см. ри висотѕ травостою 26 – 32 см вони зривають лише верхню частину рослин. Довжина пучкѕв трави, за даними Джонстона Уоллеса, при цьому становить 6 – 8 см. роте, за цими даними, тварини нерѕдко зривають пучок на всю довжину рослини. Це найчастѕше спостерѕгається при випасаннѕ тварин на посѕвах однорѕчних культур — вѕвса з викою, жита, 211

а

и а2

перерослих злакових, а також бобових багаторѕчних трав. ри зриваннѕ довгих пучкѕв тварини на певний час припиняють спасування травостою. . . овсисянц з посиланням на Джонстона Уоллеса повѕдомляє, що за хвилину корова може зѕрвати ѕ проковтнути не менш нѕж 30 пучкѕв трави. За даними цього автора з посиланням на результати хронометражу, проведеного на дослѕднѕй станцѕі в аукарѕ ( ова Зеландѕя), телиця робить у середньому 51,3, а корова залежно вѕд вѕдчуття голоду ѕ якостѕ трави — 30 – 90 ѕ бѕльше щипкѕв за хвилину. Загальна кѕлькѕсть щипкѕв за добу — вѕд 25 000 за умови достатнього травостою до 75 000 на бѕдному пасовищѕ. Спостереження автора свѕдчать, що корови симентальськоі породи роблять до 40 щипкѕв за хвилину при висотѕ травостою 18 – 22 см. Тривалість випасання. Тварин випасають у середньому 7,5 – 8 год за день Якщо корму на соковитому травостоі достатньо, тварина витрачає менше часу, якщо травостѕй перестояв, — бѕльше, вѕд 330 до 600 хв залежно вѕд продуктивностѕ тварини ѕ травостою. середнѕй смузѕ на соковитому травостоі, який не перестояв, тварини пасуться протягом 8 – 9 год, на травостоі, який перестояв, ѕ на малопродуктивному пасовищѕ — 9 – 10 ѕ навѕть 11 – 12 год. Через 2 – 3 год випасання переривається ремиґанням. оно триває ѕ вночѕ. а пасовищѕ на ремиґання припадає не менш нѕж 5 – 6 год, при стѕйловому утриманнѕ ѕ великѕй частцѕ грубих кормѕв — 8 – 10 год. У малих жуйних на пасѕння ѕ ремиґання витрачається вѕдповѕдно по 2 – 3 ѕ 1,5 – 2 год. Конѕ пѕд час пасѕння одночасно пережовують корм. анкове випасання бѕльш доцѕльне, оскѕльки вранцѕ трава поживнѕша ѕ мѕстить бѕльше вѕтамѕнѕв. За даними Ю.І. єляєвського (1984), найбѕльше каротину у вранѕшнѕй травѕ (о 5 – 8-й год ранку). анкове випасання позитивно впливає на здоров’я тварини, розвиток плоду у корѕв, одержання здорових телят. ѕн вважає, що випасання — це не тѕльки повноцѕнна годѕвля, а й великомасштабний ветеринарно-профѕлактичний ѕ лѕкувальний засѕб у стадах з десятками мѕльйонѕв голѕв без будь-яких матерѕально-технѕчних витрат ѕ застосування людських ресурсѕв. озитивно випасання впливає ѕ на якѕсть молока. Тому бажано, щоб тварини в пасовищний перѕод постѕйно були на пасовищѕ, навѕть якщо пасовище розмѕщене безпосередньо бѕля мѕсць утримання тварин. ри випасаннѕ влѕтку тварини ѕнодѕ зазнають теплових стресѕв, втрачають апетит ѕ знижують продуктивнѕсть. Зменшення споживання корму позбавляє іх додаткового тепла. Питання етологіі тварин на пасовищах. итання етологѕі тварин — один з напрямѕв вивчення іх поведѕнки мало турбують 212

е

м ви

и

в

фахѕвцѕв-тваринникѕв, іх нерѕдко просто ѕгнорують, що на практицѕ призводить до грубого, необдуманого ставлення до тварин. Крѕм теплових ѕ кормових, тварини на пасовищѕ зазнають емоцѕйних стресѕв, якѕ впливають на іхню продуктивнѕсть ѕ якѕсть продукцѕі. У СШ пѕдрахували вартѕсть збиткѕв вѕд емоцѕйних стресѕв, яка на поголѕв’я овець становлять 225 млн доларѕв щороку ( . . овсисянц, 1976). Тварини (молочнѕ корови, вѕвцѕ, свинѕ) є комунѕкабельними ѕ спостережливими. втор не раз спостерѕгав, як молочнѕ корови реагують на змѕну обстановки, наприклад, на наявнѕсть чи вѕдсутнѕсть концентратѕв на доільнѕй установцѕ пѕд час доіння. Якщо немає концентратѕв ѕ тварини, якѕ стоять попереду, це виявили, то в усѕх корѕв, що очѕкують доіння, це вѕдразу позначається на вѕддачѕ молока, настроі, вони стають стурбованими, не поспѕшають до доільного станка. ажливим фактором є постѕйнѕсть обслуговуючого персоналу. Тварини негативно реагують на його змѕну. У них добре розвинений рефлекс звикання, що також входить до комплексу стадноі взаємозалежностѕ. одѕбно до того, як тварини реагують на появу нових особин у стадѕ, так само вони сприймають появу нових осѕб серед обслуговуючого персоналу ѕ те, коли вони не приходять. Чим менше стадо, тим бѕльше це помѕтно. Слѕд чѕтко додержувати прийнятого режиму ѕ розпорядку дня, оскѕльки органѕзм тварини до нього звикає. Як зазначає . . овсисянц, основного ланкою, яка зв’язує тварину з подразниками навколишнього середовища, є іжа, режим годѕвлѕ ѕ напування. Тут переплѕтаються два взаємозалежних процеси — фѕзѕологѕчний та органѕзацѕйний. Тварини хворобливо реагують на ламання стереотипѕв у годѕвлѕ, молоковѕддачѕ, мѕсцезнаходженнѕ. ри довѕльному пѕдходѕ до змѕни складових цѕєі системи можуть виникати несприятливѕ наслѕдки. Так, в одному ѕз великих господарств Уманського району Черкаськоі областѕ на початку 70-х рокѕв вирѕшили сконцентрувати поголѕв’я на однѕй з ферм центрального вѕддѕлку. Там також було органѕзовано зрошувану дѕлянку для випасання худоби, обладнано доільний зал ѕз сучасними доільними установками, тобто було полѕпшено умови утримання, годѕвлѕ ѕ доіння тварин. езультат виявився вѕдразу, проте зовсѕм не такий, якого очѕкували. амання стереотипѕв в утриманнѕ дорослих тварин призвело до рѕзкого зменшення надоів. Тварини почали хворѕти на мастит. Ферму довелося термѕново розукомплектовувати по вѕддѕлках, формувати стадо заново, багатьох тварин вибраковувати. Серед тварин на пасовищѕ спостерѕгається високий ступѕнь стадноі органѕзованостѕ, сильна стадна взаємозалежнѕсть, тобто поголѕв’я за стѕйлового утримання — це не стадо, а просто група тварин. Спѕл213

а

и а2

кування тварин виникає переважно на пасовищѕ ѕ є важливою умовою його рацѕонального використання. авеснѕ, пѕсля стѕйлового зимового утримання, вѕдчуття стадностѕ знову виробляється тваринами. У стадѕ вони здебѕльшого одночасно припиняють випасання (пастись продовжують лише окремѕ тварини), починають ремиґати, вѕдпочивати, йдуть на водопѕй. У стадѕ завжди є тварини-вожаки, домѕнуюче становище яких «визнає», «приймає» решта його. Якби цього не було, у стадѕ не припинялись би бѕйки тварин бѕля водопою, годѕвниць ѕ навѕть на пасовищѕ при скупченому випасаннѕ. нтагонѕстичнѕ вѕдношення найчастѕше виявляються при введеннѕ нових тварин у стадо. У стадѕ кожна тварина знає своє мѕсце, силу, стан ѕншоі тварини, у ньому при тривалому спѕльному перебуваннѕ встановлюється ѕ свѕй специфѕчний запах, який сприяє спокѕйному перебуванню худоби на пасовищѕ, пѕд час перегонѕв, на прогулянцѕ, дає змогу вѕдразу вѕдрѕзняти «своіх» ѕ «чужих», вважає . . овсисянц. У тварин виробляються стереотипи поведѕнки, умовнѕ рефлекси, наприклад, пѕдхѕд до годѕвницѕ, водопою, доільноі установки тощо. агато процесѕв виконуються потѕм рефлекторно. У стадѕ ѕснує велика сила наслѕдування. второвѕ доводилося спостерѕгати за стадом, яке вѕдпочивало ѕ ремиґало. аслись лише окремѕ тварини. Як тѕльки переносили електроогорожу, так услѕд за кѕлькома тваринами стадо дружно пѕднѕмалось ѕ буквально накидалося на свѕжу смугу трави. За повѕдомленням Трайба (1950), який спостерѕгав за отарою на пасовищѕ, напѕвголоднѕ вѕвцѕ, якѕ ще не напаслись, прямували за бѕльшѕстю ѕ припиняли приймати корм разом з тими, якѕ наілись. Кожна тварина пѕд час випасання займає смугу, приблизно удвѕчѕ ширшу за іі корпус. втор спостерѕгав добре органѕзоване випасання тварин «з-пѕд ноги» у кормовѕй сѕвозмѕнѕ колишнього колгоспу ѕм. Щорса ( анькѕвський район Черкаськоі областѕ). У стадѕ, яке пасеться, завжди є тварини, якѕ є авангардом. они займають передню його частину, другѕ пасуться посерединѕ, а третѕ — тѕльки позаду. Є тварини — «порушники» установленого порядку. они намагаються вѕдѕйти вбѕк, на свѕжий травостѕй. ѕби «усвѕдомлюючи неправомѕрнѕсть» своіх дѕй, вони чутливо реагують на окрик пастуха, знаючи, що вѕн стосується іх. чевидно, в них виробляється умовний рефлекс внаслѕдок кѕлькох порушень. ипасання «з-пѕд ноги» — мистецтво, досвѕд, результат знань тваринникѕв, любовѕ до своєі справи. Тварини по-своєму ѕ правильно оцѕнюють дѕлову, спокѕйну обстановку, тишу, яку лише зрѕдка порушує неквапливий спокѕйний окрик пастуха чи пѕдпаскѕв. мѕло ѕ спокѕйно виконують своі обов’язки спецѕально навченѕ собаки. 214

е

м ви

и

в

ажливо потурбуватися про захист стада вѕд спеки в обѕднѕй час — на перѕод доіння. Добре, коли є насадження чи узлѕсся бѕля рѕчки або водоймища. ри випасаннѕ овець слѕд перѕодично повертати отару, щоб тварини, якѕ пасуться позаду, мали свѕжу траву.

5.1.5. Па

вища

яі

и ви ів п

ів’я і п и і

Пасовища для телят, ремонтного і відгодівельного поголів’я великоі рогатоі худоби. Утримання молодняку великоі рогатоі худоби на пасовищах — запорука розвитку ѕ здоров’я тварин, майбутньоі високоі продуктивностѕ корѕв ѕ високих приростѕв тварин узимку на вѕдгодѕвлѕ. Інститут кормѕв У ( .С. акаренко, 1988) рекомендує на 100 телят 6-мѕсячного вѕку видѕляти 6 – 8 га, для телиць до року — по 1 га на 6 голѕв, старше року — по 1 га на 4 голови. емонтних телиць пасуть ближче, за ними зручнѕше спостерѕгати; групи дорощування вѕдгодѕвельного поголѕв’я молодняку утримують в окремих загонах, на гѕршому травостоі. урти молодняку формують за вѕковими групами телят — до 6 мѕс пасуть по 100 – 150 голѕв; 7 – 13 мѕс — по 250 – 300; 14 – 18 мѕс — 200 – 220 голѕв. Це вѕк заплѕднення телиць ѕ визначення тѕльностѕ нетелей. ѕсля цього кѕлькѕсть тварин у стадѕ збѕльшують до 300 – 320 голѕв. ожуть бути ѕ великѕ стада за наявностѕ огорожѕ або добре органѕзованого випасання «з-пѕд ноги». ежим використання цих пасовищ приблизно такий самий, як ѕ при випасаннѕ дѕйного стада. роте телят пасуть у малих загонах — вѕд 0,3 – 0,5 до 1 – 1,5 га, кѕлькѕсть голѕв у загонѕ становить вѕд 30 – 40 до 100 – 150. Кѕлькѕсть загонѕв на групу — 3 – 4 для 1 – 2-мѕсячних, 6 – 8 — для 2 – 4 ѕ 8 – 10 — для 4 – 6-мѕсячних. Улѕтку ѕ у вереснѕ — жовтнѕ, коли трави на пасовищѕ менше, тварин пѕдгодовують зеленою масою промѕжних посѕвѕв однорѕчних кормових культур ѕз кормовоі сѕвозмѕни (випасанням або в годѕвницях), для чого посѕви скошують косарками-подрѕбнювачами. У разѕ потреби тварин пѕдгодовують мелясою, сухим жомом, дають ячмѕнну або кукурудзяну дерть. Добовий прирѕст молодняку на пасовищѕ сягає 900 – 1000 г за невисокоі собѕвартостѕ 1 ц приросту. азом ѕз тим згодовування зеленоі маси в стѕйлѕ молодняку великоі рогатоі худоби не менш ефективне. ри годѕвлѕ досхочу зеленою масою ѕ мѕнѕмальних витратах концентратѕв добовѕ прирости можуть становити 1200 – 1400 г. ро це свѕдчить дослѕдження автора, проведене разом ѕз Є.І. уферовою у гру215

а

и а2

пах дорощування молодняку великоі рогатоі худоби на фермѕ дослѕдного поля Уманського державного аграрного унѕверситету. Як ѕ на пасовищѕ, тварин годували досхочу озимими на зелений корм, виковѕвсяною сумѕшшю, багаторѕчними бобовими травами (з додаванням зеленоі маси вѕвса або кукурудзи). Для кращого бродѕння ѕ перетравлювання зеленоі маси в передшлунках тваринам давали по 0,5 кг ячмѕнноі або кукурудзяноі дертѕ. Телят пасуть переважно вранцѕ (з 6 до 10 год) ѕ ввечерѕ (з 17 до 21 год). Застосовують зазвичай загѕнно-порцѕйне випасання. етелей ѕ ремонтних телиць обов’язково пѕдгодовують ячмѕнною або кукурудзяною дертю (по 1 – 1,5 кг за день), що сприяє збѕльшенню виходу телят. Пасовища для свиней. рактика свѕдчить, що, крѕм пасовищ для великоі рогатоі худоби, доцѕльно мати пасовища ѕ для свиней, птицѕ, овець, коней. Кращим пасовищем для свиней є посѕви люцерни, озимого ѕ ярого рѕпаку, конюшини лучноі. Свинѕ добре поідають спориш, лободу, щирицю. асуть іх також на посѕвах гороху ѕ вики яроі, на луках, де багато бобових. Слѕд уникати вологих лук. Доцѕльно мати кѕлька гектарѕв пасовищ, засѕяних топѕнамбуром для ранньовесняного ѕ осѕннього згодовування прямо в полѕ. ри добре органѕзованому випасаннѕ тварини одержують до 50 % поживних речовин з зеленими кормами. Для іх пѕдгодовування використовують коренеплоди, гарбузи, кабачки, кормову капусту, щирицю червону ѕ бѕлу (до дозрѕвання насѕння). оідання тваринами трави на пасовищѕ в поєднаннѕ з пѕдгодовуванням концентратами ѕ, якщо є можливѕсть, з молочною сироваткою дуже ефективне, особливо на дорощуваннѕ молодняку свиней до м’ясних кондицѕй. рирости не поступаються зимовим, коли основу рацѕону становлять концентрати. зимку також можна мати добрѕ результати при згодовуваннѕ сѕнного борошна, заготовленого у фазѕ бутонѕзацѕі конюшини ѕ люцерни. а жаль, у господарствах ще недостатньо використовують цей метод одержання дешевоі свинини. Широке використання зеленого корму ѕ якѕсного сѕнного борошна — серйозна альтернатива бездумному марнотратству зернофуражу, концентрованих кормѕв, якѕ дорого коштують. ожна випасати всѕ вѕковѕ групи свиней, включаючи тварин на вѕдгодѕвлѕ ѕ свиноматок з поросятами. Свиней випасають найчастѕше кѕлька годин — з 9 до 11 год ранку, а також у вечѕрнѕй час. еобхѕдна площа ( .С. Кияк, . . лох) на дорослу свиню — 300 – 400, на свиноматку — 500 – 700 м2. Для великого стада тварин пасовище роздѕляють на загони. 216

е

м ви

и

в

ипасання свиней на посѕвах кормових трав нинѕ ввѕйшло у практику багатьох господарств Украіни. априклад, у навчальнодослѕдному господарствѕ Уманського державного аграрного унѕверситету « одникѕвка» добовѕ прирости в лѕтнѕй перѕод у групах дорощування становили 550 – 600 г. Пасовища для овець. ѕвцѕ задовольняються малопродуктивним травостоєм, іх можна випасати там, де ѕншѕ види тварин не використають навѕть мѕнѕмуму зеленого корму. Для них необов’язкове зрошуване пасовище фективне випасання овець на пасовищах, на яких росте сумѕш таких трав, як стоколос, конюшина бѕла, буркун бѕлий, грястиця збѕрна, костриця польова. Доброю для них є сумѕш пажитницѕ багаторѕчноі, райграсу пасовищного з конюшиною бѕлою, келерѕєю лучною. У пѕвденних районах доцѕльно сѕяти еспарцет посѕвний (виколистий) у сумѕшѕ з житняком, стоколосом прямим, ѕз однорѕчних використовувати посѕви суданськоі трави, раннѕ ярѕ сумѕшѕ, якѕ забезпечують тварин пасовищним кормом ѕ тодѕ, коли через вѕдсутнѕсть опадѕв ѕ жарку погоду багаторѕчнѕ трави погано вѕдростають. а 1 га звичайного степового суходѕльного пасовища на схилах балок, степових подах можна випасати 10 – 15 овець, на сѕяних бобово-злакових травостоях — 25 – 30 ѕ бѕльше У середнѕй смузѕ (в ѕсостепу й пѕвнѕчному Степу) особливоі уваги заслуговує культура конюшини пѕдземноі, яку слѕд вирощувати разом ѕз злаковими. ри цьому важливо вирѕшити проблему виробництва насѕння цѕєі культури. осени можна також випасати овець на дѕлянках пѕсля збирання кормовоі капусти, рѕпаку, пѕсляжнивних культур. Спасування бобових травостоів, зокрема конюшини, може естрогенно дѕяти на тварин. а це звертають увагу в встралѕі, СШ , еликѕй ританѕі та ѕнших краінах. Установлено, що естроген феромононетин червоноі (лучноі) конюшини перетворюється в органѕзмѕ овець на еквол. строген бѕлоі конюшини, навпаки, не завжди ѕ не сильно впливає на розмноження овець, а феромононетин цѕєі конюшини впливає позитивно на органѕзм вѕвцематок. строгени конюшини пѕдземноі впливають на вѕвцематок подѕбно до цих речовин у конюшини червоноі. аявнѕсть злакових у травостоі або пѕдгодѕвля ними знижує зазначену властивѕсть конюшини. Цѕннѕ пасовища для овець — гѕрськѕ, наприклад в Украінѕ полонини Карпат, де накопичено великий досвѕд рацѕонального використання субальпѕйських угѕдь. оєднуючи випасання з регулярним перенесенням огорожѕ (кошари), забезпечують вѕдносно високу врожайнѕсть ѕ цѕнний ботанѕчний склад травостою ипасання овець треба нормувати. У разѕ надмѕрного навантаження пасовища вони сильно спасують ѕ витолочують травостѕй, 217

а

и а2

спричинюють ерозѕю ґрунту, знищують дернину. Тому випасання на малопродуктивних травостоях, особливо на схилах, має бути щадним, а кѕлькѕсть голѕв на площѕ — вѕдповѕдати ємностѕ пасовища. а пасовищѕ вѕвцѕ рухаються широким фронтом ѕз швидкѕстю 0,4 – 0,5 м/с. Завдяки цьому зберѕгається травостѕй вѕд витоптування ѕ надмѕрного спасування. ѕвцѕ в цѕлому пасуться мобѕльнѕше, нѕж ѕншѕ види тварин. Це пов’язано з тим, що іх випасають на найменш продуктивних пасовищних угѕддях. инѕ вѕвцѕ в господарствах не в пошанѕ, хоч було б вигѕднѕше купити овечу вовну за добру цѕну на селѕ, нѕж завозити іі за валюту, наприклад з встралѕі. Слѕд налагодити ѕ племѕнну справу у вѕвчарствѕ з тим, щоб у господарствах ѕ в особистѕй власностѕ були високопродуктивнѕ тонкоруннѕ та напѕвтонкоруннѕ тварини. У кожному господарствѕ має бути добра отара овець, що дасть змогу мати м’ясо ѕ вовну значною мѕрою завдяки утилѕзацѕі решток пѕсля випасання великоі рогатоі худоби на пасовищах ѕ в системѕ зеленого конвеєра. Так, пѕсля збирання пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних культур на іх посѕвах можна пасти овець. они «якѕсно пѕдчищають» поле пѕсля озимого ѕ ярого рѕпаку, свирѕпи, озимого жита, раннѕх ярих кормосумѕшей, кормовоі капусти. х добре випасати на отавѕ суданськоі трави ѕ еспарцету, на схилах балок, де практично неможливѕ сѕвба ѕ механѕзоване збирання трав. азом ѕз тим слѕд уникати випасання овець на заплавних пасовищах. Пасовища для сільськогосподарськоі птиці. а птахофермах доцѕльно влаштовувати пасовища для птицѕ. Для цього сѕють бобово-злаковѕ сумѕшѕ багаторѕчних трав. Травостѕй на пасовищах має бути густим. орму висѕву насѕння збѕльшують у 1,5 – 2 рази порѕвняно ѕз пасовищем для великоі рогатоі худоби, щоб створити щѕльний стеблостѕй подѕбно до травостою на газонах. Травостѕй злакових використовують на початку виходу іх у трубку, бобових — пѕд час гѕлкування. Тривалий час на одному мѕсцѕ птицю випасати не можна. Кури, наприклад, спасують (скльовують) траву ще сильнѕше, нѕж вѕвцѕ, залишаючи оголенѕ мѕсця. Крѕм того, як ѕ на пасовищах для тварин, тривале перебування птицѕ на одному мѕсцѕ призводить до зараження дѕлянки гельмѕнтами. омѕрне випасання треба чергувати ѕз скошуванням. Для пѕдживлення травостою використовують мѕнеральнѕ добрива ѕ полив. Для цього достатньо поблизу невеликих водоймищ. Крѕм багаторѕчних трав, кури добре поідають посѕви вѕвса ѕ гороху, вики з вѕвсом, кормовоі капусти, рѕпаку. епоганим травостоєм для них є спориш. Слѕд уникати надмѕрного випасання гусей, оскѕ218

е

м ви

и

в

льки вони бѕльше, нѕж ѕншѕ види птицѕ, забруднюють пасовище, іх не рекомендується випасати разом з ѕншою птицею. тицю (особливо курей та ѕндичок) можна пасти в садах, лѕсосмугах, на луках ѕ пасовищах, пѕсляжнивних посѕвах рѕзних культур, а також на посѕвах деяких ягѕдних, наприклад полуницѕ, пѕсля збирання врожаю для очищення дѕлянок вѕд слимакѕв, личинок рѕзних жукѕв. ипасання гусей треба поєднувати з іх перебуванням у водоймищах. Качок також доцѕльно пасти бѕля водоймищ, де вони додатково живляться водоростями, пагонами рѕзних водяних рослин.

5.1.6. Па

вищ и

веє

асовища мають забезпечувати повну потребу тварин у зеленому кормѕ. роте трава протягом вегетацѕйного перѕоду по циклах спасування вѕдростає неоднаково. Для того щоб зелений корм надходив рѕвномѕрно, рекомендується поєднувати злаковѕ, бобовозлаковѕ та бобовѕ травостоі, регулярно проводити зрошення й азотне пѕдживлення, а також використовувати посѕви однорѕчних кормових культур, отаву сѕножатей, гарбузи, кабачки, пѕсляукѕснѕ коренеплоди та ѕншѕ джерела кормѕв, зокрема побѕчну продукцѕю рослинництва (подрѕбненѕ стебла кукурудзи на зерно, частково бурячиння). У ранньовесняний ѕ пѕзньоосѕннѕй перѕоди тварин можна забезпечити зеленою масою з посѕвѕв озимих промѕжних ѕ пѕсляжнивних культур. Для того щоб скласти пасовищний конвеєр, слѕд насамперед правильно визначити потребу поголѕв’я худоби, свиней ѕ птицѕ в зеленому кормѕ, площу пасовищ (загальну або по циклах), а також площу додаткових посѕвѕв однорѕчних кормових культур ѕ багаторѕчних трав у кормовѕй сѕвозмѕнѕ. отребу в кормѕ визначають за видами поголѕв’я, наприклад, на 100 голѕв (табл. 41) або на все стадо (табл. 42). Досить цѕнна розробка цього питання — збѕльшення пасовищного перѕоду за рахунок додаткового використання посѕвѕв однорѕчних трав, озимих промѕжних, пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвѕв проведена останнѕм часом в Інститутѕ землеробства У ( . . оговѕн, . . Кургак). ри цьому враховують, якѕ саме площѕ посѕвѕв однорѕчних культур потрѕбнѕ для використання на випас з тим, щоб цѕ посѕви мали пѕдвищену густоту ѕ меншу висоту травостою. Це сприятиме кращому іх спасуванню. втором установлено також, що тварини краще поідають рослини на достатньому (не надмѕрному!) азотному фонѕ. 219

а

и а2 Таблиця 41. Орієнтовна схема пасовищного конвеєра і розрахунок необхідноі площі на 100 корів *

Цикл конвеєра

Строки використання

ерѕод випасання, днѕв

ерший Другий Третѕй ерший пѕсля скошування 01–10.06, перед цвѕтѕнням Четвертий ерший пѕсля скошування трав у фазѕ цвѕтѕння 12–18.06 Другий пѕсля скошування трав 01–10.06 Другий пѕсля скошування трав 12–18.06

04–31.05 01–30.06 01–28.07

28 30 28

Уроозраотрежайхункоби в нѕсть ва травнѕ зеленоі площа, для маси, га стада ц/га 1680 60 28 1800 65 (28) 1680 60 (28)

29.07 – 09.08

12

720

80

9

10–31.08 01–08.09

22 8

1320 480

46 80

(28) 60

09–26.09

18

1080

40

(28)

27.09 – 06.10

10

600

55

(10)

07.10 – 10.11

4

240

40

(6)

* абочая тетрадь агронома по кормопроизводству. — К.: Урожай, 1987.

Таблиця 42. Пасовищний конвеєр на 4 тис. голів ремонтного молодняку на зрошуваних культурних пасовищах*

разом, тис. ц

га

ц/га

разом, тис. ц

20 25 30

24 30 36

80 80 72

40 40 36

24 30 36

16 10 —

— — —

— — —

— — —

— — —

30

36

64

32

32

—

4

27

150

4

35

42

56

28

28

—

14

120

120

14,4

40 180

48 48 24 24 216 400 200 174

— 26

24 42

160 —

150 —

24 42,4

естача, тис. ц

ц/га

у тому числѕ на випас, тис. ц Залишок для скошування, тис. ц

отреба в пасовищнѕй зеленѕй масѕ, тис. ц

ерший Другий Третѕй Четвертий + перша отава суданки ’ятий + друга отава суданки Шостий + пѕсляжнивний посѕв гороховѕвсяноі сумѕшѕ азом за сезон

Тривалѕсть

Цикли спасування, додатковѕ культури

естача покривається сѕвбою однорѕчних культур на випас

адходження з багато- ѕ однорѕчних травостоів (разом 500 га)

* абочая тетрадь агронома по кормопроизводству. — К.: Урожай, 1987.

220

е

5.1.7. Випа а е е

я ва и веє а

и

м ви

и

в

емі

рактика випасання худоби на прифермських дѕлянках у системѕ зеленого конвеєра в Украінѕ значно поширена ѕ тому заслуговує на увагу й оцѕнку. Досвѕд пасовищного використання однорѕчних трав поширений ѕ за рубежем. У СШ (штат Джорджѕя), наприклад, 15-рѕчнѕ дослѕди показали високу економѕчну ефективнѕсть пасовищного використання посѕвѕв жита, вѕвса, проса, сорго та ѕнших культур. ипасання переважно на посѕвах однорѕчних культур пояснюється тим, що вони утворюють задовѕльний травостѕй ѕ без зрошення, коли вѕдростання багаторѕчних трав практично закѕнчується. а одиницю сухоі речовини однорѕчнѕ трави та ѕншѕ культури, якѕ використовують для випасання, споживають менше вологи, що дуже важливо за умови іі перѕодичного дефѕциту. априклад, у господарствѕ с. одѕбна анькѕвського району Черкаськоі областѕ є досвѕд випасання дѕйного стада ѕ молодняку великоі рогатоі худоби у кормовѕй прифермськѕй сѕвозмѕнѕ, нарѕзанѕй з розрахунку 0,32 га рѕллѕ на одну корову. Цього достатньо при поєднаннѕ випасання ѕз згодовуванням одно- ѕ багаторѕчних трав, озимих ѕ раннѕх ярих сумѕшей, пѕсляукѕсних посѕвѕв кукурудзи з бобовими, якѕ переросли для пасѕння. айже 40 – 50 кг кормѕв тварини з’ідають пѕд час випасання, а решту — в стѕйлѕ, де ім згодовують подрѕбнену зелену масу тих самих культур, якѕ переросли. ри такому пасовищно-укѕсному використаннѕ культур зеленого конвеєра збѕльшуються строки згодовування кожного посѕву. Укѕсна частина конвеєра дещо ширша, оскѕльки доповнюється гарбузами, коренеплодами, кукурудзою з високобѕлковими культурами першого ѕ другого строкѕв сѕвби, кормовою капустою тощо. Строк використання культур настає на 7 – 12 днѕв ранѕше. З метою збѕльшення строкѕв випасання потрѕбнѕ комплекс прийомѕв (загущення, зрошення), сорти з рѕзним перѕодом вегетацѕі. ѕвень використання зеленоі маси досить високий. У наведеному прикладѕ (табл. 43) вѕн становить 75 – 90 %. Такѕ показники не завжди мають мѕсце навѕть на культурних пасовищах. Цѕ данѕ одержано в конкретному господарствѕ, де було добре органѕзовано випас худоби «з-пѕд ноги». ле для цього посѕв однокорпусним плугом роздѕляли на смуги. х ширина вѕдповѕдала тѕй, яку займала череда ѕз 500 дѕйних корѕв. Така система випасу на посѕвах свого часу (1960 – 1980 рр.) була прикладом ѕ для ѕнших господарств. 221

а

и а2 Таблиця 43. Ефективність пасовищного використання різних культур у прифермській кормовій сівозміні с. Подібна аньківського району Черкаськоі області (дослѕдження автора) Середня висота травостою, см

зиме жито (два сорти) зима пшениця (два сорти) спарцет + костриця спарцет + люцерна + костриця икоовес (два сорти) агаторѕчнѕ трави (отава) Кукурудза з горохом (суцѕльний посѕв) Кукурудза з викою ѕ горохом пѕсля озимих Кукурудза з горохом пѕсля виковѕвса тава багаторѕчних трав ѕсляжнивна сумѕш кукурудзи ѕ вѕвса з горохом * зимѕ для осѕннього випасання

Середня врожайнѕсть, ц/га

Культура

устота стебел на 1 м2

ештки, ц/га

ц/га

%

126

38

620

18

108

85

142

36

690

16,4

125,6

87

120

29/24

1200

18,2

101,8

84

02–30.05

132

28/26 24

1420

17,6

114,4

86

30.05–20.06

124

32/36

280/460

16,2

107,8

87

20.06–5.07

60

55/53

680/720

12,1

47,6

80

30.05–25.07

160

20/25

32/24

17.3

141,7

88

25.07–30.08

120

54/52

23/18

11,2

108,8

96

20.08–29.09

96

52/47

32/26

9,3

86,7

90

30.09-10.10

64

27/22

460/630

16

48

75

30.09–30.10

84

52/46

420/46

14,6

69,4

81,4

30.10–10.11

60

16/18

820

26

34

56

ерѕод використання

28.04–10.05 11–20.05 15–25,06

* У польовѕй сѕвозмѕнѕ.

5.1.8.

я

икористання

а па

оле на вѕдстанѕ 1 км вѕд ферм.

вищами

Загальні положення. І. . арѕн зазначав, що пасовище легше створити, нѕж експлуатувати. 70-х роках ХХ ст. багато пасовищ у ѕсостепу Украіни внаслѕдок поганого догляду перетворились на звичайнѕ сѕножатѕ, ѕншѕ були переоранѕ через дигресѕю травостою, його витоптування, наявнѕсть скотобѕйних купин. ричиною цього була елементарна неграмотнѕсть, нестача фахѕвцѕв — майстрѕв з експлуатацѕі пасовищ. 222

е

м ви

и

в

оточний догляд за пасовищем можуть здѕйснювати 2 – 3 пѕдготовлених для цього фахѕвцѕ за умови забезпечення необхѕдною технѕкою. Для регулярного догляду за пасовищем складають календарний план робѕт на весь пасовищний перѕод. У ньому зазначають дати пѕдкошування травостою, розрѕвнювання екскрементѕв, внесення добрив, поливу. Цей план можна оформити у виглядѕ графѕка (рис. 22).

ис. 22. Орієнтовний графік поливів, догляду за травостоєм і спасування загонів на пасовищі

а загонах для вѕдновлення травостою передбачено скошування, збирання зеленоі маси, внесення добрив, 2 – 3 поливи за вегетацѕю. Якщо планують додатково використовувати іх у другѕй половинѕ лѕта, це слѕд також передбачити в календарному планѕ. Підкошування травостою. ѕсля спасування у загонѕ насамперед пѕдкошують травостѕй. Це дає додатковий корм ѕ запобѕгає висѕванню бур’янѕв. азом з тим не завжди доцѕльно пѕдкошувати травостѕй пѕсля кожного спасування. Д. . ердиєв ѕ . . Котельникова (1986) показали, що пѕдкошування слѕд проводити двѕчѕ за 5 циклѕв. Це збѕльшує продуктивнѕсть травостою, позитивно впливає на його ботанѕчний склад ѕ зменшує трудовѕ затрати. озрівнювання екскрементів. кскременти тварин на пасовищѕ розрѕвнюють боронами, пѕсля чого вносять добрива ѕ здѕйснюють полив. . . ндрєєв вважає, що на зрошуваних культурних пасовищах екскременти розмиваються поливним струменем води, тому немає потреби розрѕвнювати іх. ри цьому слѕд враховувати конкретнѕ умови. кскременти тварин — це додаткове й ефективне 223

а

и а2

органѕчне добриво, іх слѕд тим чи ѕншим способом розподѕлити рѕвномѕрно по територѕі загону. Інакше трави, якѕ ростуть у мѕсцях концентрацѕі екскрементѕв, мѕститимуть багато нѕтратѕв. Тварини поідають такѕ трави погано або зовсѕм не ідять. Якщо при поливѕ екскременти розмиваються недостатньо, дѕлянку перед поливом або принаймнѕ пѕсля нього слѕд заборонувати звичайними середнѕми боронами. Удобрення пасовищ. Удобрення слѕд здѕйснювати на основѕ облѕку забезпеченостѕ рослин насамперед азотом, фосфором, калѕєм. Для цього визначають забезпеченѕсть ґрунту рухомими формами цих елементѕв. ажливо передусѕм забезпечити достатнѕсть у ґрунтѕ фосфору ѕ калѕю, якѕ вносять раз за сезон — навеснѕ вѕдповѕдно до потреби ѕ вмѕсту іх у ґрунтѕ. зот рослини одержують внаслѕдок пѕдживлення ѕ завдяки бобовим компонентам у травостоі. Для росту злакових трав, якѕ на пасовищѕ є основою травостою, велике значення мають азотнѕ добрива, якѕ вносять переважно у виглядѕ селѕтри, амѕакатѕв (безводного амѕаку, амѕачноі води), сечовини, рѕдких комплексних добрив ( КД). е рекомендується одночасно вносити азот на луках у великѕй кѕлькостѕ. орма разового внесення не повинна перевищувати 45 – 60 кг/га пѕд скошування або спасування травостою. ри завищеннѕ норм добрив у рослинах будуть нагромаджуватись нѕтрати, вмѕст яких не повинен перевищувати 200 мг/кг. Коли за сезон вносять азоту 200 – 250 кг/га, це сприяє рѕзкому пѕдвищенню продуктивностѕ пасовища, але в екологѕчному вѕдношеннѕ не завжди є доцѕльним. а бобово-злакових травостоях норми внесення азоту мають бути нижчими. У перший-другий рѕк використання азотнѕ добрива на родючих ґрунтах не вносять. обовѕ компоненти нагромаджують у ґрунтѕ значну кѕлькѕсть азоту. Так, за даними дослѕджень кафедри лукѕвництва стонськоі сѕльськогосподарськоі академѕі, конюшина бѕла у травостоі культурного пасовища при кѕлькостѕ опадѕв з травня по вересень менш як 250 мм замѕнює 89 кг азоту добрив; 251 – 350 мм — 124 кг; 351 – 450 мм — 174 кг; бѕльш як 450 мм — 235 кг/га. ри внесеннѕ 100 кг/га азоту одержують 45,9 ц/га сухоі речовини; 150 кг — 54,5, а при висѕваннѕ злакѕв з конюшиною бѕлою без добрив — 57,2 ц/га. Це пѕдтверджують ѕ роботи нѕмецьких учених К. ерѕнга ѕ Ф. юддекке, Ф. Цюрна та ѕн. екомендацѕі щодо норм добрив, що наводяться в лѕтературѕ, є орѕєнтовними. Добрива, як зазначалося вище, треба вносити залежно вѕд даних аналѕзѕв ґрунту про вмѕст у ньому основних поживних речовин. а цѕй основѕ розраховують норми внесення азоту, фосфору ѕ калѕю на врожай, що планують, вѕдповѕдно до загальноприйнятих методѕв (табл. 44). 224

е

м ви

и

в

Таблиця 44. озрахунок норм добрив для одержання 80 ц/га сухоі або 400 ц/га зеленоі маси злаково-бобового травостою на культурному пасовищі (ґрунт — звичайний чорнозем) оказник инос поживних речовин на 1 ц сухоі маси, кг уде винесено поживних речовин ѕз запланованим урожаєм, кг/га мѕст поживних речовин, мг/100 г ґрунту Те саме в гумусовому горизонтѕ, кг/га Коефѕцѕєнт використання поживних речовин ѕз ґрунту, % уде використано поживних речовин з ґрунту, кг/га отрѕбно внести поживних речовин з добривами, кг/га Коефѕцѕєнт використання поживних речовин з добрив, % отрѕбно внести з мѕнеральними добривами з урахуванням коефѕцѕєнта використання, кг/га мѕст поживних речовин у добривах, % отрѕбно внести добрив, ц/га

N

2

5

К2

3

0,65

2,5

2400 10,8 324

52 11 33, 0

200 14 420

35 113

12 40

25 105

127

12

95

70

20

80

181 34 5,3

60 20 3,0

118 40 3,0

Зрошення. Культурне пасовище — це переважно зрошуване угѕддя. Із трьох основних способѕв поливу пасовищ — дощування, поверхневе зрошення, пѕдґрунтове зрошення — на пасовищах Украіни найчастѕше застосовують перше. Дощування зволожує повѕтря, очищає вѕд екскрементѕв травостѕй. ода пѕд час дощування збагачується на кисень, вуглекислий газ, газоподѕбнѕ сполуки азоту. олѕпшується дихання клѕтин ѕ фотосинтез рослин, що сприяє пѕдвищенню врожайностѕ травостою. У ґрунтѕ посилюються мѕкробѕологѕчнѕ процеси, дѕяльнѕсть мѕкроорганѕзмѕв, особливо азотфѕксуючих ѕ нѕтрифѕкуючих бактерѕй ѕ на цѕй основѕ — живлення рослин. Залежно вѕд площѕ пасовища ѕ конфѕгурацѕі загонѕв використовують рѕзнѕ дощувальнѕ машини — ДД -70, ДД -100, К -50 « адуга», ДКШ-64, ДД -100 , «Фрегат» тощо. ри прямокутнѕй конфѕгурацѕі загонѕв добрѕ результати дає полив дощувальною машиною ДКШ-64 « олжанка». она працює вѕд гѕдрантѕв ѕ наземних трубопроводѕв. Для роботи секцѕі ДКШ-64 перегородки мѕж загонами роблять знѕмними або використовують тѕльки електроогорожу. а невеликих пасовищах застосовують легкѕ поливнѕ установки типу К -50. ашини ДД -70 або ДД -100 та іх аналоги краще застосовувати на мѕцнѕй дернинѕ. а поганѕй дер225

а

и а2

нинѕ, особливо на схилах, полив за допомогою цих установок може спричинювати ерозѕю ґрунту. учнѕ рослини, на вѕдмѕну вѕд польових погано витримують навѕть тимчасову нестачу вологи, оскѕльки основна коренева система іх знаходиться в орному шарѕ. оливнѕ норми визначають залежно вѕд заданоі глибини промочування, вологостѕ ґрунту, вѕдмѕнностѕ ґрунтѕв, кѕлькостѕ опадѕв. Для промочування ґрунту на ту саму глибину на важких ґрунтах потрѕбно приблизно в 1,5 – 1,7 раза бѕльше води, нѕж на легких (табл. 45). Таблиця 45.

озрахункові поливні норми, м3/га

либина промочування шару ґрунту, м 0,2 0,3 0,5 0,2 0,3 0,5

ўрунт за механѕчним складом легкий

середнѕй

важкий

Для початку поливу при 80 % В 80 100 100 150 200 250 Для закінчення поливу при 60 % В 150 200 225 350 400 600

125 200 300 250 400 660

У разѕ використання для зрошення пасовища стѕчних вод, рѕдких стокѕв ферм, рѕдкого гною треба залишати санѕтарнѕ захиснѕ смуги мѕж зрошуваною площею ѕ об’єктами — забудовами, автомобѕльними дорогами ѕ залѕзницею (виняток — звичайнѕ дороги третьоі категорѕі). ри плануваннѕ поливѕв ураховують загальну кѕлькѕсть опадѕв за пасовищний перѕод ѕ розподѕл іх по циклах випасання, гѕдротермѕчний коефѕцѕєнт зволоження ( ТК) для району, механѕчний склад ґрунту. 5.1.9. С а а ви и

я е а я

ь

і

еми в е па вища

яі

ѕсля докорѕнного полѕпшення природного угѕддя розпочинають роботи ѕз створення культурного пасовища. амѕчають виконання робѕт, якѕ дають змогу експлуатувати пасовище як високопродуктивне кормове угѕддя. рѕєнтовну технологѕчну схему створення культурного зрошуваного пасовища наведено в табл. 46. 226

е

м ви

и

в

Таблиця 46. Орієнтовна технологічна схема створення культурних зрошуваних пасовищ для молочного стада (включаючи роботи з первинного окультурення ѕ передпосѕвного обробѕтку ґрунту в системѕ докорѕнного полѕпшення) Технологѕчнѕ операцѕі Сѕвба (СЗТ-3,6, СЗШТ-3,6) для одержання: ранньоі травосумѕшѕ

гротехнѕчнѕ вимоги ѕ строк проведення робѕт Сівба травосумішей

авеснѕ пѕд покрив ячменю на новостворюваних пасовищах. а 20 – 30 % площѕ: насѕння грястицѕ збѕрноі 100%-і придатностѕ (8) + костриця лучна (6) + стоколос безостий (12) середньозрѕлоі бобовоа 50 – 60 % площѕ: люцерна (10 – 12) + стокозлаковоі травосумѕшѕ лос безостий (12) + костриця лучна (12) + конюшина лучна (6) або використати старѕ травосумѕшѕ пѕсля зменшення у складѕ іх вмѕсту бобових компонентѕв до 30 – 40 % пѕзньоі бобово-злаковоі а 20 – 30 % площѕ: люцерна (10 – 12) + стокотравосумѕшѕ лос безостий (12) + костриця лучна (6 – 8) + тимофѕівка лучна (5 – 6) Коткування пѕсля сѕвби ѕдразу пѕсля сѕвби трав для вѕдновлення ка(ЗК -1,4) пѕлярноі мережѕ у ґрунтѕ ѕ прискорення формування сходѕв озміщення пасовищ і огородження територіі Створити культурнѕ пасовища поблизу молочлаштування огорожѕ них ферм. о периметру ѕ прогонах установи(Э С-1-30, З -1-5, ти капѕтальну або постѕйну огорожу, видѕлити 3-200) загони (з розрахунку запасу кормѕв для стада на 3 – 5 днѕв ѕ порцѕі на 7 – 8 год насѕння) за допомогою переносноі електроогорожѕ Копання ям ѕ встановлення Установити стовпи для капѕтальноі огорожѕ стовпѕв (КЯУ-100, через 6 – 8, для постѕйноі електроогорожѕ — К ЯШ-60) через 10 – 15 м атягування ѕ закрѕплення Для капѕтальноі огорожѕ використати 4 – 5дроту ( ТЗ-80 та ѕн.) мѕлѕметровий дрѕт з антикорозѕйним покриттям у три ряди для корѕв ѕ телиць старшого вѕку ѕ в 4 – 5 рядѕв — для телят; для електроогорожѕ — мѕлѕметровий дрѕт в один ряд на ѕзоляторах Догляд за пасовищем несення добрив (1-4 , КС -3, У -8, У -5, СТТ-10): азотних а раннѕх травостоях N90–120, за сезон на бобово-злакових травостоях N60–90 фосфорних 60 на середньо забезпечених ґрунтах ѕ 90 на бѕдних — раз за сезон восени калѕйних осени К60–90, якщо вмѕст К20 не менш як 15 мг на 100 г ґрунту. Якщо строки внесення азотних, фосфорних ѕ калѕйних добрив збѕгаються, іх вносять одночасно

227

а

и а2

Продовження табл. 46 гротехнѕчнѕ вимоги ѕ строк проведення робѕт ѕдкошувати рештки на раннѕх загонах пѕсля 2, 3, 4-го циклѕв спасування, на пѕзнѕх загонах — пѕсля 1, 2, 3-го; зелену масу збирати ѕз загонѕв, на засмѕчених травостоях — у перѕод масовоі появи бур’янѕв Зрошення пасовищ Запобѕгати зниженню вологостѕ ґрунтѕв менш (ДД -100, ДКШ-64 « оляк на 60 % до глибини 50 – 60 см; поливнѕ жанка», К -50 ѕн.) норми мають становити 350 – 600 м3/га Використання травостою овостворений травостѕй використовувати для випасання з 2-го року Черговѕсть спасування травостоів: раннього злакового 6 циклѕв спасування за сезон, висота трав 20 – 35 см у фазѕ кущѕння — на початку виходу в трубку злакѕв пѕзнього бобово-злакового 3 – 4 цикли спасування у фазѕ бутонѕзацѕі люцерни, висота травостою 40 – 45 см Загѕнно-порцѕйне випасанасти худобу на пасовищах з видѕленням порня цѕі: на раннѕх загонах — на 0,5 – 1 день, середнѕх ѕ пѕзнѕх — на 2 – 3 год, якщо високий вмѕст бобових трав — на 1 – 2 год Збирання зайвоі маси навеСкосити зайву масу на площѕ 30 – 45 % площѕ снѕ (самохѕднѕ косарки) середньо зрѕлих ѕ пѕзнѕх травостоів у 1-му циклѕ в два-три строки (через 5 – 6 днѕв; перший — у фазѕ початку виходу у трубку, останнѕй — у фазѕ початку викидання колоса. Скосити зайву масу в 2-му циклѕ на 20 – 30 % площѕ Технологѕчнѕ операцѕі ѕдкошування решток (КС-2,1, К -2,1)

5.2.

е

ва і а а

і

і па

вища

Тривалий час вважалося недоцѕльним, зокрема в ѕсостепу Украіни, створювати пасовища на природному дебѕтовѕ вологи, тобто створювати звичайнѕ незрошуванѕ злаково-бобовѕ агрофѕтоценози для випасу худоби. ри достатньому природному зволоженнѕ ѕ високому рѕвнѕ ґрунтових вод таке пасовище створено, наприклад, за допомогою ѕнституту кормѕв У у с. ихайлѕвка ѕнницького району ѕнницькоі областѕ. Землѕ там досить продуктивнѕ, ґрунтовѕ води залягають на глибинѕ 2 – 3 м, опади у травнѕ – вереснѕ випадають здебѕльшого регулярно, а вѕдносна вологѕсть повѕтря рѕдко буває нижче 60 %. Трави добре вѕдростають. ле на польових землях пѕвденноі частини ѕсостепу, де ґрунтовѕ води залягають на глибинѕ 6 – 8 м ѕ нижче, створення незрошуваного пасовища вважалось недоцѕльним. азом ѕз тим ще у XIX — на початку XX ст. помѕщики органѕзовували ефективне, економѕчно вигѕдне вирощування молодняку великоі рогатоі худоби ѕ випас дѕйного поголѕв’я корѕв сѕроі украінськоі породи на 228

е

м ви

и

в

природних ѕ сѕяних травостоях навѕть у пѕвнѕчнѕй частинѕ Степу. овчальний приклад можна навести ѕз практики помѕщика раста родського (Катеринославська губернѕя, нинѕ ’ятихатський район Днѕпропетровськоі областѕ). а частинѕ цих земель тепер розмѕщена растѕвська дослѕдна станцѕя Інституту зернового господарства У . ѕд випаси було вѕдведено площу понад 1000 га. а нѕй утримували тисячѕ голѕв худоби. осени іі продавали. У ѕсостепу умови набагато кращѕ, нѕж у Степу. раховуючи це, у Т « рузьке» олованѕвського району Кѕровоградськоі областѕ (пѕвденна частина ѕсостепу) у 1988 ѕ наступнѕ роки створено пасовища на базѕ кормових сѕвозмѕн. ѕд керѕвництвом автора пошукачем І. . Кучером проведено тривалѕ дослѕдження з питань створення пасовищного травостою, його використання, догляду за пасовищем, удобрення, ефективностѕ пѕдсѕву трав у злакову дернину та ѕн. Середня продуктивнѕсть пасовищ 50 – 60 ц/га корм. од. исока енергетична, економѕчна ѕ екологѕчна ефективнѕсть іх свѕдчить про реальну можливѕсть створення таких пасовищ в усѕх пѕдзонах ѕсостепу ѕ, зрозумѕло, олѕсся. Якщо врахувати, що пасовищного корму на 1 л молока потрѕбно 0,8 – 0,9 корм. од., а зеленоі маси одно- ѕ багаторѕчних трав, скошених ѕ закладених у годѕвницѕ, — 1,1 – 1,2 корм. од. на 1 л молока, то фактична вѕддача такого пасовища прирѕвнюється до 70 – 75 ц/га корм. од. сѕяних одно- ѕ багаторѕчних трав. а випасѕ також потрѕбно значно менше концентратѕв на одиницю продукцѕі. орѕвняння економѕчних показникѕв стѕйлово-табѕрного ѕ пасовищного утримання худоби на прикладѕ господарств олованѕвського району переконливо доводить переваги пасовищ ( .І. Зѕнченко, І. . Кучер, 1998; І. . Кучер, 1999 та ѕн.). сновнѕ заходи щодо створення, використання ѕ догляду за сѕяними незрошуваними пасовищами на польових землях наведено нижче. Залуження. ѕсостепу, особливо у його центральнѕй ѕ пѕвденнѕй частинах, мало природних угѕдь, тому пасовища доводиться створювати у кормових сѕвозмѕнах. це означає, що травостѕй має складатись ѕз бѕльш посухостѕйких ѕ при тому верхових трав — люцерни, еспарцету, кострицѕ лучноі, грястицѕ лучноі. ро що зазначають також . . оговѕн, .С. акаренко, . . Кургак та ѕн. ри створеннѕ травостою першого пасовища у Т « рузьке» в 1988 р. було висѕяно багатокомпонентну сумѕш у складѕ: злакових трав — грястицѕ збѕрноі, вѕвсяницѕ (кострицѕ) лучноі, пажитницѕ багаторѕчноі (райграсу пасовищного), стоколосу безостого, бобових — еспарцету пѕщаного ѕ люцерни посѕвноі. У рѕк сѕвби восени ѕ наступного року у травнѕ – червнѕ травостѕй скошували. У травостоі ѕз злакових трав домѕнували грястиця ѕ кос229

а

и а2

триця. ешта злакових компонентѕв поступово зрѕдилась. Уже на 3 – 4-й рѕк використання пасовища іх участь була мѕнѕмальною. обовѕ — еспарцет ѕ люцерна — тримались у травостоі 4 – 5 рокѕв, поступово зрѕджуючись. ри створеннѕ ще двох пасовищ з рѕзних сторѕн села (пасуть худобу господарства й селянську) врахували, що агрофѕтоценоз пасовища доцѕльно створювати переважно ѕз двох злакових — грястицѕ ѕ кострицѕ та двох бобових. исѕвали сумѕшѕ з розрахунку на 1 га — 6 кг грястицѕ збѕрноі, 8 кг кострицѕ лучноі, 10 кг люцерни посѕвноі, 60 кг еспарцету пѕщаного. Слѕд вѕдмѕтити, що на родючих чорноземних ґрунтах ѕсостепу немає потреби висѕвати багато насѕння злакових. они добре кущаться ѕ вже восени 2-го року, на 3-му роцѕ при вказаних нормах висѕву займають домѕнуюче положення в агроценозѕ. обовѕ домѕнують у ньому першѕ 2 роки використання пасовища. Далѕ едифѕкатором (домѕнуючим видом) стає грястиця лучна. Костриця лучна, як бѕльш багаторѕчна рослина, займає своє мѕсце в травостоі на 4 – 5-й рѕк використання пасовища, іі у сумѕшѕ стає приблизно стѕльки ж, як ѕ грястицѕ. ричому за смаковими якостями вона дещо краща за грястицю. Загалом злаковѕ тримаються в травостоі довго — 8 – 10 рокѕв. ає мѕсце також самопѕдсѕв злакових трав. скѕльки грястиця ѕ костриця — трави озимого типу, то пѕсля першого циклу випасу на частинѕ пасовища не роблять пѕдкосѕв. енеративних стебел, що залишилися пѕсля випасу, цѕлком достатньо, щоб одержати насѕння для самопѕдсѕву. Таким способом можна постѕйно поновлювати травостѕй бѕогрупи злакових, особливо коли з тих чи ѕнших причин появляються вѕльнѕ мѕсця (скотобоіни, зрѕдження пѕд час механѕчного догляду, випадання бобових). обовѕ через 4 – 5 рокѕв пѕдсѕвають у злакову дернину. Підготовка ґрунту, залуження. Кращим видом пѕдготовки ґрунту є зяблева глибока (25 – 27 см) оранка плугом ѕз передплужником. е завадить ѕ ярусна оранка на 30 – 32 см. Цей глибокий обробѕток хоч ѕ дорожчий, але сприяє кращому очищенню площѕ вѕд бур’янѕв ѕ насѕння коренепаросткових — осоту рожевого ѕ жовтого, а також насѕння ѕ рослин рѕзноманѕтних раннѕх ѕ пѕзнѕх ярих та пѕсляжнивних бур’янѕв (хрестоцвѕтѕ, мишѕй, плоскуха, амарант сизий та ѕн.). авеснѕ, пѕсля боронування ѕз шлейфуванням ѕ неглибокоі культивацѕі, проводять безпокривну сѕвбу сумѕшѕ зерно-трав’яною сѕвалкою: еспарцет висѕвають ѕз зернового ящика, а сумѕш злакових ѕз люцерною — з трав’яного. оле прикотковують легкими котками. оряд ѕз травами ростимуть ѕ бур’яни. ри висотѕ рослин 20 – 25 см іх пѕдкошують, знищуючи бур’яни. Далѕ ростуть переважно рослиннѕ травосумѕшѕ. осени, у вереснѕ — на початку жовтня, проводять укѕс. 230

е

м ви

и

в

Удобрення. Фосфорно-калѕйне добриво ( 45К45) вносять пѕд зяблеву оранку, пѕд культивацѕю перед сѕвбою доцѕльно внести, залежно вѕд агрофону азотне добриво (N45–60). осени (у жовтнѕ) слѕд внести фосфорно-калѕйне добриво ( 45К45). Значна кѕлькѕсть поживних речовин далѕ надходить ѕз сечею та екскрементами тварин, а також вѕд мѕнералѕзацѕі кореневоі маси, але, крѕм цього, щорѕчно восени доцѕльно вносити фосфорно-калѕйне, а навеснѕ — азотне добриво по 45 – 60 кг/га д.р. Якщо в господарствѕ є можливѕсть, на переважно злаковому травостоі норму азоту треба збѕльшити до 80 – 90 кг/га д.р., ѕ продуктивнѕсть пасовища значно пѕдвищиться. огляд за посівами. Це крѕм пѕдживлення мѕнеральними добривами — механѕчний догляд (розпушування дернини ѕ пѕдсѕв трав). Механічний догляд часто недооцѕнюють. роте, як показують дослѕдження, вѕн досить простий ѕ ефективний. Це передусѕм розпушування дернини. Злаково-бобова ѕ злакова дернина щорѕчно накопичує у ґрунтѕ до 70 ц/га сухоі речовини, стерньокореневих решток, у яких 80 – 100 кг/га азоту, 30 – 35 кг фосфору, 40 – 60 кг калѕю. У подальшому органѕки в ґрунтѕ накопичується бѕльше, оскѕльки далеко не вся вона мѕнералѕзується. Серед рѕзних прийомѕв розпушування дернини (обробѕток голчастою бороною, дискування, фрезерування, долотування), кращѕ результати дає осѕннє розпушування долотами на глибину 12 – 14 до 18 – 20 см (Зѕнченко .І., Кучер І. ., 1998, 1999). Коли частина пасовищ у господарствѕ розмѕщена на схилах рѕзноі експозицѕі (до 7 – 8°), такѕ площѕ додатково щѕлюють на глибину 40 – 50 до 60 см, що дає можливѕсть затримати близько 600 м3/га вологи. авеснѕ такѕ й ѕншѕ площѕ доцѕльно обробити голчастою бороною ( -3). Підсів бобових трав. еред пѕдсѕвом трав площу обробляють неважкою дисковою бороною. она обмежує ѕнтенсивнѕсть весняного вѕдростання злакових ѕ, вѕдповѕдно, полѕпшує початковий рѕст бобових трав. ѕдсѕвають люцерну (10 кг/га) ѕ еспарцет (60 кг/га) сѕвалкою з дисковими сошниками. Травостѕй на цѕй площѕ в рѕк пѕдсѕву бобових трав та на другий рѕк у першому циклѕ скошують. Випас зазвичай починають тодѕ, коли трави вже добре вѕдростуть, а стан ґрунту дозволяє уникнути скотобоін. а пасовище вивозять воду — резервуар з автопоілками. городжують пасовище переважно по периметру (у деяких господарствах його обкопують канавами). У певних мѕсцях ставлять ворота. а менших площах не роблять навѕть цього. горож мѕж загонами нерѕдко немає. Для бѕльш органѕзованого використання пасовища дѕлять на частини — загони, наприклад, проводячи борозни однокорпусним плу231

а

и а2

гом. Застосовують порцѕйний випас за допомогою електрозагорожѕ — «електропастуха». ожливий також вѕльний випас «з-пѕд ноги», вѕн теж може бути досить ефективним (див. 5.1.4).

5.3. Ви і ви

и а яп и и а я ь

и , и

в і

е я а е

Сѕнокѕснѕ угѕддя можна, подѕбно до пасовищ, створювати при поверхневому ѕ докорѕнному полѕпшеннѕ. а олѕссѕ іх створюють переважно на суходѕльних луках ѕ пѕдвищених частинах заплав. У лѕсовѕй зонѕ до них належать суходѕльнѕ луки ѕ пѕдвищенѕ частини заплав великих ѕ малих рѕчок. Це дуже цѕннѕ джерела кормѕв. У гѕрських районах — в Карпатах ѕ Криму — використовують дѕлянки, де випасання тварин менш вигѕдне. Зокрема, овечѕ отари можна випасати ѕ на менш продуктивних угѕддях. Як сѕножатѕ використовують продуктивнѕ площѕ. Застосовують також сѕножатно-пасовищний спосѕб використання угѕдь на заплавах рѕчок. Скошують на сѕно природнѕ ѕ сѕянѕ травостоі переважно на схилах балок. За даними . . ндрєєва ѕ . . Савицькоі (1988), а також Сарненськоі, олтавськоі, Казаровицькоі (нинѕ Киівськоі), Запорѕзькоі, Золотонѕськоі та ѕнших сѕльськогосподарських дослѕдних станцѕй, стоколос безостий — найбѕльш багаторѕчний ѕ високопродуктивний злак для використання на сѕножатях. налогѕчна думка в молдавських учених ( .Ф. упашку, . . Шекун, .С. ацюк, І. . рокоф’єва та ѕн.). Тѕльки в пѕвденних степах його замѕнюють житняком. Дослѕдження . . Черкасовоі ( олтавська дослѕдна станцѕя) ѕ І. . адулѕна (Запорѕзька дослѕдна станцѕя) показали, що сумѕш стоколосу безостого з еспарцетом на схилах ѕсостепу ѕ Степу має переваги перед ѕншими сумѕшами. Дослѕдження автора в 1969 – 1973 рр., проведенѕ на схилах пѕвденноі частини правобережного ѕсостепу щодо вивчення продуктивностѕ травосумѕшей багаторѕчних трав, також показали перевагу стоколосу безостого перед ѕншими злаковими компонентами. айбѕльший урожай у дослѕдах одержали при сѕвбѕ потрѕйноі сумѕшѕ — еспарцету пѕщаного з люцерною синьогѕбридною ѕ стоколосом безостим (табл. 47).

232

е

м ви

и

в

Таблиця 47. Середня врожайність багаторічних трав і травосумішей на схилах, ц/га (дослѕди автора на дослѕдному полѕ Уманського державного аграрного унѕверситету)

за 4 роки

за 5 рокѕв

дновидові посіви 340 328 276 – 241 354 329 280 – 317 467 405 336 – 302 321 288 – – 226 388 348 291 – 341 У суміші зі стоколосом безостим юцерна 370 382 324 289 279 юцерна + конюшина 373 362 320 292 299 юцерна + еспарцет 409 436 389 354 341 Конюшина 354 341 287 245 251 спарцет 531 449 382 337 339 У суміші з пирієм безкореневищним юцерна 435 354 335 301 291 юцерна + конюшина 431 383 356 323 324 юцерна + еспарцет 496 430 396 350 383 Конюшина 341 263 250 212 238 спарцет 471 370 330 298 380 У суміші з пажитницею багатоукісною юцерна 296 253 233 – 284 юцерна + конюшина 375 305 285 – 362 юцерна + еспарцет 444 377 312 – 395 Конюшина 396 217 249 – 218 спарцет 425 346 319 – 297 юцерна юцерна + конюшина юцерна + еспарцет Конюшина спарцет

за 3 роки

за 2 роки

ѕвнѕчний схил за 5 рокѕв

за 4 роки

за 3 роки

Трави ѕ травосумѕшѕ

за 2 роки

ѕвденний схил

276 303 307 288 311

240 261 273 – 269

– – – – –

268 283 318 258 303

255 266 299 217 266

230 243 277 195 256

284 339 348 234 334

270 309 318 197 296

279 287 297 176 274

233 298 308 170 245

255 310 282 – 237

– – – – –

спарцет у першѕ 2 – 3 роки, за даними . . Черкасовоі (1974), в умовах олтавськоі областѕ переважає люцерну, потѕм його посѕви зрѕджуються. У дослѕдженнях автора продуктивнѕсть іх на схилах була приблизно однаковою з певною перевагою еспарцету не тѕльки за 3, а й у середньому за 4 роки (див. табл. 47). Доцѕльно поєднувати посѕви трав на схилах ѕз дворядними снѕгорозподѕльними кулѕсами з деревних або чагарникових порѕд, наса233

а

и а2

джених упоперек схилу на вѕдстанѕ 50 м. агромадження снѕгу в кулѕсах сприяє збѕльшенню врожаю трав. Сѕвба трав при перезалуженнѕ залежно вѕд умов може бути весняною (пѕсля осѕнньоі оранки) або лѕтньою (переорювання навеснѕ пѕсля першого укосу трав). Способи сѕвби — пѕдпокривний ѕ безпокривний. Як уже зазначалось, сѕвбу трав при перезалуженнѕ можна проводити пѕсля оранки, безполицевого ѕ поверхневого обробѕтку, але ефективнѕше пѕсля оранки. ри цьому безполицева оранка ѕ навѕть глибоке розпушування (на 60 см) не мають переваг перед полицевою оранкою. Так, за даними .І. Хмари, в умовах Степу полицева оранка, проведена через смуги, забезпечила збирання сѕна 24 ц/га, безполицева на глибину 45 см — 19,5 ц/га, розпушування на глибину 60 см — 15, 2 ц/га. Урожай сѕна на контролѕ (неполѕпшений травостѕй) становив 7,6 ц/га. Крѕм самозасѕвання травостоів, на сѕножатях важливо проводити перѕодичне перезалуження іх. За даними . . Черкасовоі (1974), урожайнѕсть сѕножатей при перезалуженнѕ в еродованих ґрунтах значно збѕльшується, оскѕльки за рахунок мѕнералѕзацѕі органѕчноі речовини корѕння ѕ стернѕ рѕзко полѕпшується поживний режим ґрунту. Для проведення робѕт з освоєння земель на схилах ѕ яружнобалкових угѕддях складають технологѕчнѕ схеми ѕ на іх основѕ — технологѕчнѕ карти, в яких зазначають затрати працѕ, прямѕ виробничѕ витрати, заробѕтну плату ѕ в пѕдсумку — загальнѕ витрати на проведення всѕх запланованих робѕт, включаючи виположування ярѕв, спорудження валѕв, основний обробѕток ґрунту ѕ залуження. Технологѕчнѕ карти на догляд за травостоєм ѕ збирання сѕна складають окремо. Якщо на частинѕ схилѕв органѕзовано пасовище, складають окремо технологѕчну карту догляду за травостоями пасовищ. ожуть бути рѕзнѕ варѕанти сѕножатно-пасовищного використання схилѕв: 2 – 3 роки — сѕножать, потѕм 3 – 4 роки пасовище; 2 – 3 роки — сѕножать, 3 – 4 роки — скошування навеснѕ ѕ випасання; 1 – 2 роки — сѕножать, потѕм — сѕножатно-пасовищне використання. асовищне використання можливе переважно на схилах крутизною до 10 – 12°. оно має бути щадним, перериватися на рѕк для сѕвби трав, обсѕменѕння або сѕножатного використання. Значно полѕпшує рѕст трав ѕ збѕльшує тривалѕсть використання сѕножатей введення сѕножатезмѕни. одѕбно до пасовищезмѕни, сѕножатѕ на схилах подѕляють на окремѕ дѕлянки, де за ротацѕєю в часѕ ѕ на площѕ скошують травостоі в рѕзнѕ фази, висѕвають насѕння, а якщо потрѕбно, проводять перезалуження. За великих площ сѕножатей на схилах ѕ достатньоі ширини схилу (150 – 200 м) дѕлянку можна подѕлити упоперек схилу на окремѕ смуги 25 – 40 м завширшки. 234

е

м ви

и

в

Догляд за травостоєм сѕножатей ѕ сѕножатно-пасовищних дѕлянок включає такѕ прийоми: пѕдживлення мѕнеральними добривами, пѕдсѕвання трав, боронування зубовими або голчастими боронами, щѕлювання восени, снѕгозатримання та ѕн. У зв’язку з вѕдведенням значних площ орних земель пѕд бѕологѕчну консервацѕю (це землѕ третьоі технологѕчноі групи з експозицѕєю 5 – 7°) ѕ сѕнокѕсно-пасовищних угѕдь значно збѕльшуються площѕ сѕнокѕсних. Залуження треба проводити, як правило, бобово-злаковими сумѕшами. Це, в свою чергу, зумовлює необхѕднѕсть виробництва вѕдповѕдноі кѕлькостѕ насѕння багаторѕчних трав, передусѕм еспарцету, люцерни посѕвноі, лядвенцю рогатого, стоколосу безостого, кострицѕ лучноі, а також грястицѕ лучноі. Саме цѕ види трав найбѕльш пѕдходять для таких травостоів. Треба мати на увазѕ, що для залуження схилѕв теж потрѕбнѕ переважно простѕ травосумѕшѕ: на чорноземних ґрунтах — 2 бобових ѕ один злак (еспарцет + люцерна + стоколос безостий або грястиця лучна); на бѕдних змитих ґрунтах в умовах достатнього зволоження, де злаковѕ кущаться повѕльнѕше, у травосумѕшѕ доцѕльно включати 2 бобових ѕ 2 злакових компоненти (еспарцет + люцерна (або лядвенець рогатий) + стоколос безостий + костриця лучна). а площах, де планується сѕнокѕсно-пасовищне використання, замѕсть стоколосу безостого, який на пасовищах випадає ѕз травостою, краще висѕвати грястицю збѕрну. Слѕд зазначити, що повсюдно у травосумѕшах має бути еспарцет пѕщаний або посѕвний. станнѕй особливо пѕдходить на дѕлянках укѕсно-пасовищного використання. Як озима трава еспарцет посѕвний пѕсля скошування вѕдростає вегетативними пагонами, що дають густий невисокий (до 20 см) травостѕй. Як ѕ на ѕнших сѕнокѕсних, пасовищних, сѕнокѕсно-пасовищних сѕяних угѕддях травостоі на землях, вѕдведених пѕд залуження, можна використовувати без перезалуження тривалий час, здѕйснюючи необхѕднѕ прийоми догляду — розпушування дернини, пѕдсѕв бобових компонентѕв у мѕру іх зрѕдження, удобрення восени фосфорнокалѕйними, а навеснѕ ѕ в перѕод вегетацѕі — азотними мѕнеральними добривами або ж безпѕдстилковим рѕдким гноєм, стѕчними водами та ѕн. ажливо проводити щѕлювання (восени або пѕсля першого укосу). Зрозумѕло, що створювати цѕ додатковѕ кормовѕ угѕддя потрѕбно, по-перше, на фонѕ випереджаючого пѕдвищення урожайностѕ польових культур; по-друге — вѕдповѕдно до збѕльшення поголѕв’я худоби у господарствах.

235

а

и а3

а

П

1.

и а

е я

Ь В

А ІС М В

М В

І

ЗВ ВА

В

П

Ь В

инѕ на польових землях виробляють 80 – 85 % кормѕв. ольове кормовиробництво забезпечує високоякѕсними кормами всѕ види тварин. ого розвиток почався ще в давнѕ часи. Так, дуже давно в культурѕ були люцерна та ѕншѕ багато- ѕ однорѕчнѕ трави, коренеплоди, кормовѕ баштаннѕ. Ще в античнѕ часи у зв’язку ѕз використанням великоі рогатоі худоби як тягловоі сили ѕ застосуванням плуга ( им, рецѕя, пѕзнѕше ѕзантѕя ѕ краіни Європи) на полях, крѕм весняноі, широко застосовували пѕсляжнивну сѕвбу кормових культур. Для годѕвлѕ робочих волѕв у имѕ використовували сумѕшѕ раннѕх ярих — вики, бобѕв, злакових. Цѕ сумѕшѕ називали Ocinum — корм для волѕв. Хлѕборобам Давнього иму були вѕдомѕ роль парѕв, бобових ѕ сидеральних культур та сѕвозмѕн. Широкий розвиток землеробства ѕ польового кормовиробництва привѕв до плодозмѕни, офѕцѕйно введеноі Ю. Цезарем у І ст. до н.е. замѕсть екстенсивного вирощування зернових (вѕдомого в осѕі пѕд назвою «трипѕлля»). .- . уссенго, аналѕзуючи системи землеробства античного иму, захоплювався схемою плодозмѕни, розробленою Колумеллою, як такою, що вѕдповѕдала суворим вимогам сѕвозмѕни XIX ст. ( . . Совєтов, 1867). а територѕі Украіни давнѕ слов’яни ѕ скѕфи-хлѕбороби для годѕвлѕ худоби додатково до пасовищного корму використовували сѕянѕ культури. м уже було вѕдоме плужне землеробство, про що свѕдчать давнѕ писемнѕ джерела (Страбон) ѕ розкопки киівськоі курганноі групи ( .Д. ѕберов, 1952). ѕсля поширення оранки природних угѕдь у перѕод мануфактурного капѕталѕзму XVIII – XIX ст. в Європѕ виникла гостра потреба у збѕльшеннѕ виробництва кормѕв на польових землях. Зростання мѕського населення, попит на сѕльськогосподарську сировину (вовну, шкѕру) промисловостѕ, що розвивалась, загроза розорення призвели до того, що селяни змушенѕ буди сѕяти кормовѕ рослини. нглѕі значного поширення набули турнепс, конюшина, у ѕмеччинѕ — 236

П

ь ве

м ви

и

в

кормовѕ буряки, в Іспанѕі — еспарцет, люцерна, в Італѕі — олександрѕйська конюшина, люцерна. З нглѕі конюшина поширилась у ѕдерланди, Данѕю, ельгѕю, скандинавськѕ краіни. У серединѕ XVIII ст. в осѕі, як ѕ в Європѕ, помѕтно зрѕс ѕнтерес до розвитку сѕльського господарства на прогресивнѕй основѕ, чому сприяло, зокрема, створення « ѕльного економѕчного товариства» у 1762 р. очали видавати спецѕальнѕ журнали. собливе значення мали « ѕсник ѕльного економѕчного товариства» ѕ « кономѕчний магазин», який видавав .Т. олотов. У осѕі ѕ в Украінѕ в другѕй половинѕ XVIII — на початку XIX ст. набули великого розвитку польове травосѕяння, вивчення трав’яних рослин з метою введення іх у культуру. ершѕ роботи в цьому планѕ були проведенѕ професорами І.І. епехѕним — ученим-ботанѕком, учнем . . омоносова, ѕ .С. алласом. они поклали початок науковому кормовиробництву. втор працѕ « ро землеробство» (1788) І. . Комов надавав великого значення нерозривному зв’язку землеробства ѕ тваринництва, наголошував на широкому впровадженнѕ посѕвѕв трав. У цей перѕод працював . . евшин — автор праць ѕз травосѕяння. ого перша праця (кѕнець XVIII ст.) називалась « б открытых в Тульской губернии кормових травах». Цѕнною була ѕ праця .І. нгельмана « заведении лугов», тобто про штучну кормову площу. У працях С. . Усова з рослинництва (1837) уже дається не тѕльки опис польових кормових трав (у тому числѕ люцерни, еспарцету ѕ рѕпаку), а й технологѕя вирощування іх. У першѕй третинѕ XIX ст. з’явилась праця . . Щеглова « писание дикорастущих и могущих разводиться в оссии хозяйственных растений». За цих умов у осѕі ѕ Європѕ виникла плодозмѕнна система землеробства, активними прихильниками якоі були І.І. Комов, .Т. олотов, .І. нгельман, у Захѕднѕй Європѕ — Ю. ѕбѕх, .- . уссенго. она мала велике прогресивне значення, оскѕльки давала змогу збѕльшити виробництво зерна ѕ кормѕв на польових землях. З розвитком сѕльського господарства краіни Захѕдноі Європи перейшли на шлях ѕнтенсивного розвитку тваринництва. оряд ѕз введенням плодозмѕни ѕ розвитком сѕльськогосподарськоі хѕмѕі це сприяло розширенню площ пѕд кормовими культурами ѕ полѕпшенню прийомѕв вирощування іх. Дедалѕ бѕльшого значення в осѕі ѕ на Заходѕ набували озимѕ промѕжнѕ, пѕсляукѕснѕ, пѕсляжнивнѕ ѕ ущѕльненѕ культури. ѕзнѕше питання вирощування багато- ѕ однорѕчних кормових трав та ѕнших кормових культур найповнѕше були висвѕтленѕ . . Совєтовим, . . Костичевим, І. . Стебутом, . . Котельниковим, . . удрѕним, . . нгельгардтом, . . асильєвим, . . ѕльям237

а

и а3

сом, . . Дмитрѕєвим та ѕн. ерший критичний звѕт про кормовѕ якостѕ 346 видѕв культурних трав дав . . єляєв у 1905 р. (І. . арѕн, 1956). Другу половину XIX ѕ початок XX ст. можна вважати початком ѕнтенсифѕкацѕі польового кормовиробництва. а початку XX ст. у Європѕ почався так званий «зелений рух», або зелена революцѕя (« рюнбевегунг»), яка триває ѕ тепер. ри цьому рѕзко зросло значення вирощування кормових культур для одержання зелених кормѕв, сѕна, силосу, сѕнажу, кормѕв штучного сушѕння на польових землях. Цей короткий ѕсторичний екскурс дає змогу зробити висновок про те, що польове кормовиробництво стало галуззю, яка поєднує рѕльництво ѕз тваринництвом, перетворивши іх на основу сѕльськогосподарськоі дѕяльностѕ людини ѕ продовольчоі бази людства.

2. С

А

ВІ П

Ь В

М В

ВА

ольове кормовиробництво включає три основнѕ джерела одержання кормѕв: кормову площу, зернокормовѕ культури, побѕчну продукцѕю рослинництва. Кормова площа. ольовѕ землѕ, на яких вирощують кормовѕ культури, називають польовою кормовою площею. она забезпечує вѕд 50 – 55 до 65 – 70 % загального обсягу виробництва кормѕв (за поживнѕстю). Це переважно грубѕ (сѕно, солома), соковитѕ ѕ зеленѕ корми, трав’янѕ концентрати, сѕнне ѕ трав’яне борошно, листкова маса бобових трав, трав’янѕ брикети ѕ гранули. До складу кормових культур, якѕ вирощують на польовѕй кормовѕй площѕ, входять багато- й однорѕчнѕ бобовѕ ѕ злаковѕ трави, зернофуражнѕ злаковѕ ѕ бобовѕ, коренеплоди, бульбоплоди, баштаннѕ, якѕ вирощують на корм, а також одно ѕ багаторѕчнѕ рослини хрестоцвѕтих, айстрових, мальвових та ѕнших родин. Зернокормові культури. а польовѕй кормовѕй площѕ вирощують усѕ види кормѕв, крѕм зерна, яке використовують на корм. Це є завданням переважно галузѕ рослинництва. сновнѕ зернокормовѕ культури — це злаковѕ (кукурудза, ячмѕнь, сорго, овес), зернобобовѕ (горох, соя, боби, люпин, чина). евне значення для одержання зернофуражу мають озима пшениця, могар. икористовувати пшеницю на фураж небажано. Як корм вона набагато поступається ѕншим зернофуражним культурам, особливо ячменю ѕ кукурудзѕ. обѕчна продукцѕя рослинництва становить велику частку валового його продукту (до 40 % ѕ навѕть бѕльше). айвигѕднѕше цю продукцѕю можна використати у тваринництвѕ. Крѕм того, вона є основним джерелом органѕчних добрив, якѕ мають на тваринницьких 238

П

ь ве

м ви

и

в

фермах ѕ комплексах або виготовляють безпосередньо в полѕ компостуванням соломи з гноівкою ѕ рѕдким гноєм. Краще це робити у спецѕальних польових гноєсховищах. озміщення посівів кормових культур на кормовій площі. ольова кормова площа — поняття збѕрне, оскѕльки кормовѕ культури рѕдко вирощують разом на окремѕй, спецѕально видѕленѕй для цього площѕ. Якщо це вигѕдно для тваринництва, то не завжди виправдано в загальногосподарському планѕ. ѕч у тѕм, що бѕльшѕсть кормових рослин — це ще й добрѕ попередники для культур польовоі сѕвозмѕни. априклад, багато- ѕ однорѕчнѕ бобовѕ трави, кукурудзу на силос ѕ зелений корм, ранню кормову картоплю, раннѕ ярѕ кормосумѕшѕ вирощують на зайнятих парах як попередники озимих зернових. Тому польова кормова площа включає посѕви кормових культур на рѕзних типах ѕ видах сѕвозмѕн — кормових, кормопольових, польових, ґрунтозахисних, на схилах, заплавних землях, на запѕльних дѕлянках. Сюди можна вѕднести ѕ рекультивованѕ землѕ пѕсля кар’єрних виробок, пѕщанѕ землѕ. раховуючи розкиданѕсть кормовоі площѕ, треба правильно розмѕстити на нѕй посѕви кормових культур, з’ясувати, в яких сѕвозмѕнах, на якѕй вѕдстанѕ вѕд ферм бѕльш вигѕдно виробляти тѕ або ѕншѕ корми, оскѕльки це пов’язано з урожайнѕстю кормових культур, собѕвартѕстю кормѕв ѕ продукцѕі тваринництва, а в кѕнцевому пѕдсумку — з рентабельнѕстю господарства. озміщення посівів культур зеленого і сировинного конвеєра та кукурудзи на силос. Як уже зазначалося, у польових сѕвозмѕнах економѕчно вигѕднѕше мати сѕно ѕ сѕнаж, а зеленѕ корми й сировину — для трав’яних добавок у концкорми — в спецѕалѕзованих кормових. Такий пѕдхѕд до виробництва вказаних кормѕв практично реалѕзується у багатьох господарствах. е можна вважати поки що вирѕшеним питання про мѕсце виробництва кукурудзяного силосу. еликий обсяг заготѕвлѕ цього корму спонукає виробляти його в польовѕй сѕвозмѕнѕ, де для цього вѕдводять 7 – 10 % площѕ. Крѕм того, кукурудза на силос як основна силосна культура є попередником озимих зернових, насамперед озимоі пшеницѕ, але часто не кращим. Тому в 60 – 70-х роках минулого столѕття були пропозицѕі помѕняти мѕсцями виробництво зелених кормѕв ѕ вирощування кукурудзи на силос: кукурудзу вирощувати в кормовѕй сѕвозмѕнѕ, культури зеленого конвеєра — у польовѕй. роте це виявилося практично неприйнятним, оскѕльки в польовѕй сѕвозмѕнѕ за нинѕшньоі іі структури зелений конвеєр практично неможливий. Крѕм того, великѕ транспортнѕ витрати призводять до того, що зелений корм стає дорожчим майже удвѕчѕ. Як було зазначено вище, одержання зелених кормѕв у польовѕй сѕвозмѕнѕ пов’язане з недобором зеленоі маси. Тут треба нагадати 239

а

и а3

висловлювання . . ѕльямса про те, що будь-яка спроба створити основну, а не пѕдсобну зелену кормову площу в польовѕй сѕвозмѕнѕ пов’язана ѕз значним зниженням продуктивностѕ працѕ в польовѕй сѕвозмѕнѕ. Слід чітко усвідомити, що більш транспортабельні і менш обводнені корми доцільно вирощувати в польових, а зелену масу кормових культур — поблизу місць утримання худоби в кормових сівозмінах. Кукурудза на силос у фазѕ восковоі стиглостѕ мѕстить 28 – 30 % сухоі речовини, тому бѕльш транспортабельна, нѕж зеленѕ корми, якѕ мѕстять 18 – 22, а нерѕдко навѕть 12 – 14 % сухоі речовини (хрестоцвѕтѕ). Утѕм, ѕ іі доцѕльно вирощувати ближче до ферм. озити за 4 – 6 км силосну масу невигѕдно. У зв’язку з цим можна було б збѕльшити спецѕалѕзовану кормову сѕвозмѕну, яку розмѕщують поблизу мѕсць утримання худоби, ѕ вирощувати в нѕй також кукурудзу на силос, а пѕсля неі — пшеницю. З думкою вѕдносно того, що кукурудза на силос є поганим попередником пшеницѕ, повнѕстю погодитись не можна. Дослѕди кафедри механѕзацѕі Уманського державного аграрного унѕверситету ( .К. Сѕнгур) ѕ практика багатьох господарств (у тому числѕ навѕть у Степу) показали, що за правильного догляду за кукурудзою ѕ якѕсноі пѕдготовки ґрунту пѕсля неі пѕд пшеницю врожайнѕсть пшеницѕ не менша, нѕж пѕсля ѕнших попередникѕв. ісце багаторічних трав у системі польовоі кормовоі площі. агаторѕчнѕ трави вирощують у кормових ѕ польових сѕвозмѕнах. гротехнѕчне значення трав у польовѕй сѕвозмѕнѕ полягає в тому, що вони полѕпшують структуру ѕ родючѕсть ґрунту ѕ є попередниками озимих культур. У польовѕй сѕвозмѕнѕ культура бобових трав (конюшини й еспарцету) переважно не мета, а засѕб. сновний недолѕк такого розмѕщення полягає в тому, що не реалѕзується бѕологѕчна особливѕсть багаторѕчних трав давати урожай протягом 3 – 5 рокѕв, тобто багаторѕчнѕ трави використовуються як звичайнѕ попередники один рѕк ѕ часто на один укѕс. ри цьому дуже сумнѕвним є ѕ іх агротехнѕчна перевага перед однорѕчними бобовими. се це ускладнюється ще й дорожнечею насѕння багаторѕчних трав. евигѕдно сѕяти дуже дороге насѕння для одержання одного-двох укосѕв еспарцету ѕ конюшини. Тому основне мѕсце багаторѕчних трав, культура яких передусѕм була б метою, а не засобом, у кормових ѕ ґрунтозахисних сѕвозмѕнах, на схилах. У зайнятих парах слѕд розмѕщувати посѕви буркуну дворѕчного, ярѕ ѕ озимѕ сумѕшѕ, горох для одержання сѕна, сѕнажу, раннього силосу. уркун, наприклад, — найцѕннѕший попередник озимоі пшеницѕ. спарцет доцѕльно вирощувати на зайнятих парах у сумѕшѕ з буркуном. Таке поєднання вигѕдне. Зелену масу можна згодовувати 240

П

ь ве

м ви

и

в

тваринам у свѕжому виглядѕ, з неі також виробляють якѕсне сѕно, сѕнаж. Це дає змогу зекономити дороге насѕння еспарцету, оскѕльки на 1 га його потрѕбно удвѕчѕ менше.

3.

М ВІ СІВ ЗМІ

3.1. З а е я м ви п

м ви щ

ів

мі я

пе іа і

ва и

сновою кормовоі площѕ є кормова сѕвозмѕна. Завдяки цьому вирѕшується проблема годѕвлѕ тварин протягом 6 – 7 мѕс високоякѕсними зеленими кормами. У цих сѕвозмѕнах одержують сировину для виробництва кормѕв штучного сушѕння, а часто також сѕна, сѕнажу ѕ силосу, вирощують коренеплоди ѕ баштаннѕ. У курсѕ загального землеробства викладено агротехнѕчнѕ основи створення системи сѕвозмѕн, тому немає потреби повторюватись. роте є органѕзацѕйнѕ, бѕологѕчнѕ, екологѕчнѕ, технологѕчнѕ та ѕншѕ аспекти цього питання, пов’язанѕ ѕз специфѕкою кормовиробництва. бсяг курсу землеробства не дає змоги викласти іх з достатньою повнотою. Та це ѕ не є його завданням, крѕм того, студенти II курсу, де викладають питання загального землеробства, ще не пѕдготовленѕ до засвоєння іх. Слѕд зазначити, що без додаткового засвоєння основ ѕнтенсивного виробництва кормѕв у кормових сѕвозмѕнах неможливо оволодѕти достатнѕм обсягом теоретичних ѕ практичних знань польового кормовиробництва. дин ѕз перших теоретикѕв кормовоі площѕ (зеленоі кормовоі бази) академѕк . . ѕльямс зазначав, що виконання багатьох завдань, якѕ стоять перед сѕльськогосподарським виробництвом при впровадженнѕ однѕєі польовоі сѕвозмѕни, нездѕйсненнѕ, воно потребує впровадження другоі сѕвозмѕни, лучноі, або, правильнѕше, кормовоі ( ѕльямс . ., 1936). Кормовѕ сѕвозмѕни, запропонованѕ ще . . Харченком у 1912 р. ѕ .К. Фѕлѕповським у 1916 р., мали на метѕ забезпечити тварин насамперед зеленим кормом. Це особливо пѕдкреслював ѕ . . ѕльямс, який вважав, що грубѕ соломистѕ корми мѕстять мѕзерну кѕлькѕсть вѕтамѕнѕв. Корми силосованѕ практично також не мѕстять іх. Корми штучного сушѕння ѕ концентрованѕ, з яких екстрагують жири леткими розчинниками, також не вѕдрѕзняються великим вмѕстом вѕтамѕнѕв. Єдиним повноцѕнним джерелом вѕтамѕнѕв для домашнѕх тварин може бути зелений корм або пасовища влѕтку ѕ сѕно взимку. Зазначимо, що й сѕно при тривалому зберѕганнѕ мѕстить дуже мало вѕтамѕнѕв ѕ не може бути таким іх джерелом, як зелена маса кормових культур ѕ трава пасовищ, особливо якщо сѕно низькоі якостѕ. 241

а

и а3

Цѕ та ѕншѕ мѕркування дали змогу . . ѕльямсу обґрунтовано стверджувати, що продуктивне тваринництво може бути органѕзоване тѕльки за наявностѕ в господарствѕ зеленоі кормовоі бази. До 1949 р. питання про необхѕднѕсть повсюдного введення кормових сѕвозмѕн при молочнотоварних ѕ свинофермах було досить обґрунтованим. Цѕєю проблемою займались ѕ такѕ вченѕ, як . . Чижевський, С. . оробйов, С.С. Шаін, а в Украінѕ — . . ихаловський, С.С. убѕн, . . астушенко та ѕн. У 1950 – 1960 рр. у зв’язку з необґрунтованою замѕною в кормовѕй площѕ багаторѕчних трав бобами, горохом ѕ кукурудзою на силос було завдано шкоди ѕ кормовим сѕвозмѕнам, якѕ на той час були в кожному господарствѕ Украіни. а початку 1970 р. в результатѕ вѕдновлення польового травосѕяння іх почали знову впроваджувати. итання про кормовѕ сѕвозмѕни дослѕджувались ѕ дослѕджуються в Уманському ѕ ѕлоцеркѕвському державних аграрних унѕверситетах, Інститутѕ кормѕв У та ѕн.

3.2.

в і ви и

м ви

ів

мі і

еми

Залежно вѕд умов землекористування в господарствѕ можуть бути кормовѕ спецѕалѕзованѕ, кормопольовѕ (або зернокормовѕ), лукопасовищнѕ, кормовѕ сѕвозмѕни при комбѕкормових заводах. До кормових слѕд вѕднести ѕ ґрунтозахиснѕ сѕвозмѕни, включаючи сѕвозмѕни на освоєних пѕсках ѕ пѕщаних ґрунтах вздовж великих рѕчок. У зв’язку з наявнѕстю великих площ кар’єрних виробок у них також можна розмѕстити переважно зернокормовѕ сѕвозмѕни. Спеціалізовані сівозміни. У них виробляють переважно зеленѕ корми поблизу мѕсця утримання худоби на невеликих площах (10 – 14 % загальноі площѕ рѕллѕ господарства). агаторѕчнѕ трави (бобовѕ ѕ бобово-злаковѕ сумѕшѕ) в цих сѕвозмѕнах використовують 2 – 4, рѕдше 5 – 6 рокѕв. Це переважно сѕвозмѕни кормового конвеєра. ѕд площѕ посѕвѕв культур у зеленому конвеєрѕ, а ѕнколи ѕ для заготѕвлѕ сѕна й сѕнажу залежить площа сѕвозмѕни та іі схема. Слѕд мати на увазѕ, що всяка запропонована в рекомендацѕях схема будь-якоі сѕвозмѕни буде абстрактною. іі уточнюють у кожному господарствѕ вѕдповѕдно до структури посѕвних площ ѕ набору культур. Загальну площу сѕвозмѕни попередньо розраховують пѕдсумовуванням площѕ посѕвѕв основних культур, якѕ планують розмѕстити в сѕвозмѕнѕ. озглянемо це на прикладѕ іх площ посѕвѕв у зеленому конвеєрѕ. лоща сѕвозмѕни повинна становити 583 га (табл. 48). Для визначення середнього розмѕру поля спочатку визначаємо площу багаторѕчних трав у сѕвозмѕнѕ. Це можна зробити за площею третьо242

П

ь ве

м ви

и

в

го укосу трав. она становить 223 га. тже, в сѕвозмѕнѕ. іх посѕви мають становити близько 40 % площѕ (223 : 583 • 100 = 38,2 %). Таблиця 48. Площі посівів культур зеленого конвеєра, які потрібно розмістити у кормовій спеціалізованій сівозміні господарства в умовах південноі частини ісостепу Украіни Культура зимѕ промѕжнѕ агаторѕчнѕ укоси на випас ѕ укѕс аннѕ ярѕ Кукурудза ѕ сумѕшѕ (першого ѕ другого строкѕв) ѕсляукѕснѕ посѕви пѕсля озимих промѕжних ѕ пѕсля раннѕх ярих тава багаторѕчних трав у рѕк сѕвби ѕ суданськоі трави тому числѕ: основнѕ посѕви (в тому числѕ пѕсля озимих промѕжних) промѕжнѕ посѕви ѕ отава трав

лоща посѕву, га 140 223 143 143 143 143 583 711

птимальний перѕод використання багаторѕчних трав у сѕвозмѕнѕ 3 роки. тже, вони займуть три поля: 223 : 3 = 74 га кожне. иходячи з площѕ посѕвѕв кукурудзи в сумѕшах з бобовими ѕ суданською травою (143 га), раннѕх ярих (143 га), пѕсляукѕсних посѕвѕв пѕсля озимих промѕжних (74 га) ѕ середньоі площѕ поля пѕд багаторѕчними травами (74 га), слѕд видѕлити пѕд кукурудзу та іі сумѕшѕ (143 : 74) ѕ пѕд раннѕ ярѕ бобово-злаковѕ сумѕшѕ (126 : 74) по два поля. У сѕвозмѕнѕ можна розмѕстити одне поле озимих промѕжних (пѕсля кукурудзи). ѕсля озимих промѕжних пѕдуть посѕви основних (пѕсляукѕсних) культур. ѕсляукѕснѕ посѕви слѕд розмѕстити також в одному полѕ пѕсля збирання раннѕх ярих. У другому полѕ раннѕх ярих проводиться пѕдсѕв багаторѕчних трав. У другому полѕ кукурудзи доцѕльно посѕяти іі сумѕш з соєю ѕ суданською травою. Суданська трава до осенѕ дає 1 – 2 отави. тже, у сѕвозмѕнѕ має бути 8 полѕв, у тому числѕ: 3 поля багаторѕчних трав; 2 поля раннѕх ярих (одне з пѕсляукѕсними посѕвами, друге — з пѕдсѕвом багаторѕчних трав); 2 поля кукурудзи (одне з пѕдсѕвом озимих промѕжних, друге — з пѕдсѕвом сумѕшѕ кукурудзи з соєю ѕ суданською травою). одному полѕ проводиться сѕвба кукурудзи у сумѕшѕ з ѕншими культурами пѕсля озимих промѕжних. ри середнѕй площѕ 74 га пѕд сѕвозмѕну слѕд займати 592 га. Деяка рѕзниця мѕж фактичною ѕ розрахунковою площею (583 ѕ 592) неѕстотна. Чергування культур буде таким: 1 – 3 — багаторѕчнѕ трави; 4 — кукурудза; 5 — озимѕ 243

а

и а3

промѕжнѕ + пѕсляукѕсно сумѕш кукурудзи з бобовими ѕ суданською травою, 6 — раннѕ ярѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви; 7 — кукурудза з соєю ѕ суданською травою (крѕм соі можна пѕдсѕвати також рѕпак озимий); 8 — ярѕ + багаторѕчнѕ трави. Схеми кормових спеціалізованих сівозмін у різних зонах. Полісся. Схема 5 – 7-, рѕдше 8-пѕльна. У сѕвозмѕни включають до 4 полѕв трав, посѕви рѕпаку, жита, однорѕчних кормосумѕшей (1-шѕ поля), картоплѕ ѕ коренеплодѕв. ожуть бути ѕ озимѕ зерновѕ по пласту багаторѕчних трав ѕ пѕсля кукурудзи. Замѕсть коренеплодѕв ѕ картоплѕ ѕнколи сѕють силоснѕ культури: І. 1 — однорѕчнѕ + багаторѕчнѕ трави; 2 – 5 — багаторѕчнѕ трави; 6 — озимѕ на корм + пѕсляукѕснѕ або пѕдсѕвнѕ посѕви кормових культур; 7 — кукурудза на силос ѕ зелений корм; II. 1 — однорѕчнѕ + багаторѕчнѕ трави; 2 – 4 — багаторѕчнѕ трави; 5 — озимѕ зерновѕ + пѕсляжнивнѕ посѕви; 6 — картопля (кормовѕ коренеплоди або силоснѕ культури). І. . роскура ѕ Ю.К. овосьолов (1987) рекомендують поєднувати в часѕ вирощування злакових ѕ бобових трав: злаковѕ трави останнього року використання пѕсля першого скошування розорюють ѕ сѕють (або насѕвають по дернинѕ злакових) конюшину лучну. ѕсля використання конюшини протягом 1,5 – 2 рокѕв сѕють злаковѕ. Завдяки бѕологѕчному азоту, нагромадженому в ґрунтѕ конюшиною лучною, можна на 60 – 80 кг зменшити норму внесення мѕнерального азоту пѕд злаковѕ трави першого року використання. ісостеп ѕ Степ. У лѕсостеповѕй (рис. 23) ѕ особливо у степовѕй зонѕ в сѕвозмѕнах збѕльшують частку однорѕчних кормових культур. рѕєнтовнѕ схеми сѕвозмѕн можуть бути такими: І. 1 – 3 — багаторѕчнѕ трави (люцерна, конюшина, еспарцет, іхнѕ сумѕшѕ ѕз злаковими); 4 — озимѕ (свирѕпа, рѕпак, рѕпак + жито, жито, викожито, пшениця на корм, викопшенична сумѕш, тритикале) + пѕсляукѕснѕ посѕви кукурудзи ѕ суданськоі трави, коренеплодѕв, кормовоі капусти та ѕн.; 5 — кукурудза у сумѕшѕ з бобовими, кукурудза ѕз сорго-суданковим гѕбридом + отава пѕдсѕвноі культури; 6 — раннѕ ярѕ кормосумѕшѕ + + пѕсляукѕснѕ посѕви кукурудзи ѕз соняшником ѕ горохом, соняшнику, рѕпаку, кормовоі капусти, редьки олѕйноі та ѕн.; 7 — змѕшанѕ посѕви кукурудзи на зелений корм, коренеплоди; 8 — озимѕ (ярѕ) сумѕшѕ + + кукурудза з пѕдсѕванням багаторѕчних трав; II. 1 – 2 — багаторѕчнѕ трави; 3 — озимѕ промѕжнѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви кукурудзи, пѕсля неі — хрестоцвѕтѕ в одновидовому посѕвѕ або з вѕвсом; 4 — кукурудза з бобовими, пѕсляукѕсно ярѕ сумѕшѕ; 5 — раннѕ ярѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви + озимо-ярѕ сумѕшѕ (жито, озима свирѕпа в сумѕшѕ з вѕвсом ѕ горохом); 6 — озимѕ + пѕсляукѕсно кукурудза з бобовими або кукурудза ѕз суданською травою чи коренеплоди; 7 — раннѕ ярѕ ѕ 244

П К

1

агаторѕчнѕ трави

2

агаторѕчнѕ трави

3

зимѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви

4 5

ва

фе

ька ів

ь ве

7

Ячмѕнь + багаторѕчнѕ трави

і а

4 5 6 Кормова польова сівозміна

3

агаторѕчнѕ трави агаторѕчнѕ трави + озима пшениця зима пшениця

4

Цукровѕ ѕ кормовѕ буряки

5

Кукурудза на зерно Зернобобовѕ + пѕсляжнивнѕ посѕви Кукурудза на силос Кукурудза на корм + пѕсляукѕснѕ посѕви Ярѕ зерновѕ, кукурудза на зелений корм + багаторѕчнѕ трави

6 7 8 9

1

Зайнятий пар

2

зима пшениця

3

Цукровѕ буряки

4

Ячмѕнь + багаторѕчнѕ трави

5 6 7 8 9 10

в

днорѕчнѕ трави + кукурудза Кукурудза

2

и

Кукурудза

6

1

м ви

4 5 6 Польові сівозміни

7

8

9

10

11

7

8

9

10

11

агаторѕчнѕ трави зима пшениця Цукровѕ буряки + кукурудза орох зима пшениця Ярѕ зерновѕ, соняшник, кукурудза е використовується ис. 23.

4 5 6 Зайняте без збирання врожаю

7

8 9 10 11 Зайняте ѕз збиранням врожаю

икористання вегетаційного періоду в різних типах сівозмін у правобережному ісостепу Украіни

245

а

и а3

кукурудза з пѕдсѕванням або пѕсляукѕсним висѕванням багаторѕчних трав; III. 1 – 3 (4) — люцерна, 5 – 7 (8) — кукурудза на силос ѕ зелений корм. У разѕ потреби в цѕй сѕвозмѕнѕ одне поле можна видѕлити пѕд коренеплоди. Зрошуванѕ сѕвозмѕни в Степу ѕ ѕсостепу ѕ сѕвозмѕни у бѕльш зволожених районах ѕсостепу можуть мати 3, 5 полѕв багаторѕчних трав ѕ 2 – 3 поля однорѕчних, тобто за своєю структурою вони подѕбнѕ до лучно-пасовищних (рис. 24). омер поля

Чергування культур

1

агаторѕчнѕ трави (3 – 4 укоси)

2

агаторѕчнѕ трави (3 – 4 укоси)

3

агаторѕчнѕ трави (2 укоси)

4

зимѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви (2 – 3 врожаі за рѕк)

5

Кормовѕ коренеплоди

6

7

1

2

3

ѕк ротацѕі 4 5

6

7

Кукурудза на зелений корм у сумѕшцѕ з суданською травою, бобовими чи хрестоцвѕтими (3 врожаі за рѕк) аннѕ ярѕ сумѕшѕ з пѕдсѕванням або пѕсляукѕсним висѕванням багаторѕчних трав у сумѕшѕ з кукурудзою (2 врожаі за рѕк) ис. 24.

отаційна таблиця кормовоі сівозміни

Кормопольові сівозміни. Часто навѕть у дослѕдженнях не показують вѕдмѕнностѕ мѕж спецѕалѕзованими ѕ кормопольовими сѕвозмѕнами, якѕ становлять основу кормовоі площѕ. Кормопольовѕ сѕвозмѕни — це по сутѕ великѕ польовѕ сѕвозмѕни. Залежно вѕд спецѕалѕзацѕі господарства вони займають вѕд 18 – 20 до 60 – 80 % орноі землѕ господарства. них поряд ѕз кормовими (40 – 50 до 60 % площѕ 246

П

ь ве

м ви

и

в

рѕллѕ сѕвозмѕни) вирощують зерновѕ, зернофуражнѕ й технѕчнѕ культури. Цѕ сѕвозмѕни є переважно унѕверсальними. Спецѕалѕзованими кормовими іх можна назвати лише тодѕ, коли площа кормових культур у них сягає 60 – 70 %. Зерновѕ, особливо озимѕ ѕ технѕчнѕ, культури, а також кормовѕ коренеплоди вимогливѕшѕ до попередникѕв, нѕж кормовѕ трави ѕ силоснѕ культури, Тому в кормопольовѕй сѕвозмѕнѕ багато- й однорѕчнѕ трави, силоснѕ культури, крѕм прямого призначення, є попередниками зернових, технѕчних культур ѕ коренеплодѕв. У кормопольовѕй сѕвозмѕнѕ, подѕбно до польовоі зернопросапноі, важче органѕзувати вирощування 2 – 3 урожаів зелених кормѕв, а отже, важче створити ефективну систему лѕтньоі годѕвлѕ худоби. У великѕй сѕвозмѕнѕ важче органѕзувати поливи кормових трав ѕ коренеплодѕв, що призводить до невиправданого збѕльшення площѕ кормових культур у структурѕ посѕвних площ. Як уже зазначалось, у спецѕалѕзованих сѕвозмѕнах можна застосовувати ѕнтенсивну систему удобрення — вносити багато органѕчних ѕ мѕнеральних добрив, що не завжди можливо у звичайнѕй польовѕй ѕ кормопольовѕй сѕвозмѕнах у зв’язку з особливостями живлення зернових, зернобобових ѕ технѕчних культур, а також внаслѕдок можливого вилягання хлѕбѕв, ѕнтенсивного азотного живлення попередника. ри складаннѕ схеми кормопольовоі сѕвозмѕни треба використовувати данѕ перспективного плану про урожайнѕсть, валовий збѕр ѕ площѕ посѕву зернових, зернофуражних, кормових ѕ технѕчних культур, якѕ передбачають вирощувати в цѕй сѕвозмѕнѕ. лощѕ посѕву кормових ѕ зернокормових культур розраховують вѕдповѕдно до балансу кормѕв господарства. Урожайнѕсть культур у розрахунках має вѕдповѕдати показникам, що рекомендованѕ науково-дослѕдними установами. рѕєнтовнѕ схеми кормопольових сѕвозмѕн для ѕсостепу ѕ Степу, 2 (3) — багаторѕчнѕ трави; 3 (4) — озима пшениця + пѕсляжнивнѕ посѕви; 4 (5) — коренеплоди або цукровѕ буряки ѕ коренеплоди; 5 (6) — кукурудза на силос з бобовими ѕ хрестоцвѕтими; 6 (7) — озимѕ на зерно ѕ зелений корм + пѕсляукѕснѕ ѕ пѕсляжнивнѕ посѕви; 7 (8) — кукурудза на зерно, в тому числѕ на частинѕ площѕ ущѕльненѕ посѕви з гарбузами; 8 (9) — зернофуражнѕ культури + пѕсляжнивнѕ посѕви; 9 (10) — ячмѕнь на зерно, раннѕ ярѕ кормосумѕшѕ з пѕдсѕванням ѕ пѕсляукѕсним висѕванням багаторѕчних трав. а олѕссѕ І. . роскура ѕ Ю.К. овосьолов (1987) серед ѕнших рекомендують таку схему: 1 — однорѕчнѕ + багаторѕчнѕ трави; 2 – 4 — багаторѕчнѕ трави; 5 — озимѕ на зерно ѕ корм + пѕсляукѕснѕ ѕ пѕсляжнивнѕ посѕви; 6 — силоснѕ; 7 — зернофуражнѕ + пѕсляжнивнѕ посѕви; 8 — кормовѕ коренеплоди. 247

а

и а3

укопасовищні сівозміни розмѕщують на заплавних землях. сновне завдання таких сѕвозмѕн — забезпечення тваринництва зеленою масою, коренеплодами ѕ, якщо є площѕ, — сѕном, силосом, сѕнажем. У примѕських господарствах молочно-овочевого напряму в таких сѕвозмѕнах органѕзовують пасовища й сѕножатѕ, вирощують овочѕ; в сѕвозмѕнах на мѕнеральних ґрунтах можна також вирощувати зерновѕ культури. Торфово-болотнѕ ґрунти заплав утворились внаслѕдок накопичення органѕчноі маси в анаеробних умовах. У ґрунт надходило мало повѕтря, що сприяло появѕ болотноі рослинностѕ, рештки якоі зазнавали неповноі мѕнералѕзацѕі ѕ перетворювалися на торф. ўрунтотворнѕ породи заплав найчастѕше представленѕ алювѕально-суглинковими ѕ алювѕально-пѕщаними вѕдкладами, мергелѕзованими пѕсками ѕ суглинками. Торфово-болотнѕ ґрунти мають два горизонти: — торфовий, С — глейовий. Залежно вѕд глибини торфового шару, водного режиму, умов живлення дѕлянки торфовѕ ґрунти подѕляють на три групи: торфово-болотнѕ, торфувато-болотнѕ ѕ торфовища. аступний подѕл залежить вѕд ступеня розкладання торфу (тѕ, що слабко, середньо ѕ сильно розклались). ѕвденнѕ торфовища на вѕдмѕну вѕд полѕських мають вищу зольнѕсть, бѕльш засоленѕ. Чергування культур може бути в часѕ або в часѕ ѕ просторѕ. а дѕлянках площею понад 100 га доцѕльно вводити сѕвозмѕни з повною ротацѕєю. ажливою особливѕстю створення кормових сѕвозмѕн на заплавах є додержання оптимального спѕввѕдношення лучного (багаторѕчнѕ трави) ѕ польового (однорѕчнѕ польовѕ культури) перѕодѕв. агаторѕчнѕ трави можуть займати вѕд 40 до 70 – 100 % площѕ сѕвозмѕни ѕ використовуватись протягом 3 – 7 рокѕв. ри нарѕзуваннѕ полѕв не враховується рѕзниця в кѕлька гектарѕв мѕж полями площею до 50 га ѕ 10 га — мѕж полями площею понад 60 га. а осушених торфових ѕ мѕнеральних ґрунтах можна вирощувати не тѕльки корми, а й овочѕ ѕ зерно, ѕ тому залежно вѕд ґрунтовоклѕматичних умов ѕ напряму господарств науково-дослѕднѕ установи рекомендують вводити такѕ орѕєнтовнѕ схеми кормових, овочекормових, зернокормових ѕ сѕножате-пасовищних сѕвозмѕн. Д я і . вочекормові: І. 1 — картопля; 2 — столовѕ коренеплоди; 3 — капуста, 4 — однорѕчнѕ трави + багаторѕчнѕ трави, 5 – 7 — багаторѕчнѕ трави; II. 1 — картопля; 2 — столовѕ коренеплоди; 3 — капуста, 4 — картопля рання + багаторѕчнѕ трави; 5 – 8 — багаторѕчнѕ трави. Кормова: 1 — виковѕвсяна або гороховѕвсяна сумѕш + пѕсляукѕснѕ посѕви однорѕчних кормових культур, 2 — коренеплоди; 3 — кукурудза, 4 — гороховѕвсяна сумѕш з пѕдсѕвом багаторѕчних трав (бобовозлаковѕ травосумѕшѕ); 5 – 8 — багаторѕчнѕ трави. 248

П

ь ве

м ви

и

в

Зернокормова (тѕльки на мѕнеральних ґрунтах): 1 – 3 — багаторѕчнѕ трави, 4 — озима пшениця + пѕсляжнивнѕ посѕви, 5 — цукровѕ ѕ кормовѕ буряки, 6 — кукурудза на зерно, 7 — зернобобовѕ + пѕсляжнивнѕ посѕви, 8 — кукурудза на силос, 9 — ячмѕнь, викоовес + багаторѕчнѕ трави (одновидовѕ посѕви бобових ѕ травосумѕшѕ). Сіножатно-пасовищні: І. 1 — виковѕвсяна або гороховѕвсяна сумѕш + багаторѕчнѕ трави, 2 – 8 — багаторѕчнѕ трави; II. 1 — просо + + багаторѕчнѕ трави; 2 – 7 — багаторѕчнѕ трави; III. 1 — озимѕ на зелений корм + багаторѕчнѕ трави, 2 – 7 — багаторѕчнѕ трави. Д я і я. І. 1 — озимѕ зернокормовѕ, 2 — картопля, коренеплоди, 3 — коренеплоди, кукурудза, 4 — ярѕ зерновѕ + лѕтнѕ посѕви багаторѕчних трав, 5 – 8 — багаторѕчнѕ трави; II. 1 — озимѕ зерновѕ + + пѕсляжнивнѕ посѕви, 2 — картопля, 3 — кормовѕ коренеплоди, овочевѕ, 4 — ярѕ зерновѕ + лѕтнѕ посѕви багаторѕчних трав, 5 – 7 — багаторѕчнѕ трави; III. 1 — льон + пѕсляжнивнѕ посѕви, 2 — картопля, коренеплоди, 3 — раннѕ ярѕ кормосумѕшѕ + лѕтнѕ посѕви багаторѕчних трав, 4 – 8 — багаторѕчнѕ трави; IV. 1 — льон, озимѕ зерновѕ + + пѕсляжнивнѕ посѕви, 2 — картопля, коренеплоди, 3 — силоснѕ, 4 — ярѕ зерновѕ + лѕтнѕ посѕви багаторѕчних трав, 5 – 8 — багаторѕчнѕ трави; V. 1 — картопля, 2 — овочѕ, 3 — кукурудза, 4 — овочѕ, 5 — раннѕ ярѕ кормосумѕшѕ на зелений корм + лѕтнѕ посѕви багаторѕчних трав, 6 – 9 — багаторѕчнѕ трави; VI. 1 — льон, 2 — зерновѕ + лѕтнѕ посѕви багаторѕчних трав, 3 – 4 — багаторѕчнѕ трави. Кормова (для осушених мѕнеральних ґрунтѕв): 1 — картопля, 2 — коренеплоди, 3 — кукурудза з бобовими, 4 — однорѕчнѕ трави + багаторѕчнѕ трави, 5 – 8 — багаторѕчнѕ трави. У структурѕ посѕвних площ на осушених землях ще дуже мало бобових культур, зокрема люпину, тому площѕ пѕд них слѕд збѕльшувати. Для вирощування люпину в одновидових ѕ змѕшаних посѕвах дуже сприятливѕ умови олѕсся. Як показують дослѕдження ѕ практика кращих господарств, на осушених торфово-болотних ѕ заплавних землях можна одержати 700 – 800 ц/га багаторѕчних трав, високѕ врожаі овочевих ѕ зернових культур. роте врожайнѕсть кормових культур на осушених землях поки що невисока, що пояснюється недостатньою забезпеченѕстю господарств мѕнеральними добривами, технѕкою, браком науково обґрунтованих рекомендацѕй з технологѕі вирощування сѕльськогосподарських культур, необхѕдних сортѕв тощо. Залишається високою собѕвартѕсть 1 ц кормових культур, якѕ вирощують на осушених землях, особливо на торфово-болотних ґрунтах, що частково зумовлено застосуванням ручноі працѕ. елике значення має правильне чергування культур у сѕвозмѕнѕ. За даними анфѕльськоі дослѕдноі станцѕі на р. Трубѕж, урожайнѕсть 249

а

и а3

цукрових бурякѕв на осушених заплавах була вищою при вирощуваннѕ пѕсля картоплѕ, а пѕсля капусти ѕ бурякѕв — рѕзко знижувалась. о пласту злаково-бобовоі сумѕшѕ не рекомендується висѕвати кукурудзу на зелений корм, оскѕльки урожайнѕсть іі знижується на 30 – 40 % порѕвняно з вирощуванням пѕсля просапних та ѕн. Спеціалізовані сівозміни при комбікормових заводах. а великих пѕдприємствах з виробництва комбѕкормѕв є потужнѕ сушарки для виробництва кормѕв штучного сушѕння (С )-1,5 або бѕльш досконалѕ й економѕчнѕ аналоги іх. Транспортування сировини для цих агрегатѕв на великѕ вѕдстанѕ (буває до 40 км) призводить до рѕзкого подорожчання продукцѕі ѕ погѕршення іі якостѕ. Зелена маса в процесѕ транспортування втрачає насамперед вѕтамѕни, вуглеводи. Тому сировину для треба виробляти поблизу пѕдприємств у спецѕалѕзованѕй сѕвозмѕнѕ з виробництва кормѕв, аналогѕчно тому, як зеленѕ корми виробляють бѕля ферм. Досвѕд пѕдприємств ѕз виробництва штучно висушених кормѕв у Черкаськѕй областѕ повнѕстю це пѕдтверджує. е можна вважати, що органѕзацѕя районних мѕжгосподарських пѕдприємств з виробництва кормѕв у 70 – 80-х роках була кращим вирѕшенням питання. Комбѕкорми, трав’янѕ добавки як іхнѕ ѕнгредѕєнти вигѕднѕше виробляти безпосередньо в господарствах. скѕльки такѕ пѕдприємства створенѕ, треба вдосконалювати іх роботу, полѕпшувати якѕсть ѕ знижувати собѕвартѕсть кормѕв. Сѕвозмѕна не обов’язково повинна повнѕстю забезпечувати цѕ пѕдприємства трав’яною сировиною. Додатковою сировиною є бурячиння, пѕсляжнивнѕ та озимѕ промѕжнѕ посѕви з польових сѕвозмѕн, трава природних угѕдь тощо. Якщо площа такоі сѕвозмѕни зрошується, основу в нѕй становлять багаторѕчнѕ трави (конюшина, люцерна, еспарцет) ѕ сумѕшѕ іх ѕз злаковими — стоколосом безостим, грястицею збѕрною, кострицею лучною, пирѕєм безкореневищним та ѕн. днорѕчнѕ культури (озимѕ, раннѕ ярѕ, пѕсляукѕснѕ ѕ пѕсляжнивнѕ посѕви) у цьому разѕ мають допомѕжне значення, але висѕвати іх треба обов’язково. ри складаннѕ сѕвозмѕни для одержання трав’яноі сировини на комбѕкормовому заводѕ слѕд скласти конвеєр, визначивши районованѕ види й сорти багато- ѕ однорѕчних трав ѕ побѕчну продукцѕю з таким розрахунком, щоб у часѕ вони становлять єдине цѕле. Структура посѕвних площ у сировиннѕй сѕвозмѕнѕ, як ѕ в спецѕалѕзованѕй кормовѕй, залежить вѕд урожайностѕ ѕ строкѕв використання основних культур. снову іх становлять багаторѕчнѕ трави рѕєнтовна схема такоі сѕвозмѕни для ѕсостепу: 1, 2, 3 — люцерна (1, 2 — 3 укоси, 3 — 2 укоси), 4 — озимѕ промѕжнѕ пѕсляукѕсно од250

П

ь ве

м ви

и

в

норѕчна конюшина (шабдар, олександрѕйська), 5 — соя, буркун + + пѕсляукѕсно горох з вѕвсом, 6 — вика з вѕвсом з пѕдсѕвом люцерни. ўрунтозахисні кормові сівозміни створюють на схилах крутизною до 12°, а з використанням спецѕальноі обробноі, посѕвноі ѕ збиральноі технѕки — до 14 – 16°. У них вирощують переважно травосумѕшѕ ѕ зерновѕ культури. Широко застосовують пѕсляжнивну сѕвбу. Цѕ сѕвозмѕни подѕбнѕ до лукопасовищних (якѕ теж ѕнколи називають ґрунтозахисними, якщо вони розмѕщенѕ на пѕщаних ґрунтах уздовж рѕчок), але, на вѕдмѕну вѕд них, посѕви просапних культур тут розмѕщувати неприпустимо (щоб запобѕгти воднѕй ерозѕі ґрунту). Схеми цих сѕвозмѕн переважно короткѕ: 6 – 7, рѕдше — 8 – 9-пѕльнѕ. Кѕлькѕсть полѕв залежить вѕд тривалостѕ лучного перѕоду (багаторѕчнѕ трави), площѕ схилѕв ѕ вѕд культур, якѕ планують висѕвати в сѕвозмѕнѕ. Орієнтовні схеми сівозмін. ісостеп: І. 1 – 5 — багаторѕчнѕ трави (люцерна + еспарцет + стоколос безостий), 6 — озима пшениця + пѕсляжнивнѕ культури, 7 — раннѕ ярѕ сумѕшки з пѕдсѕванням багаторѕчних трав; II. 1 – 5 — багаторѕчнѕ трави, 6 — озима пшениця + пѕсляжнивнѕ посѕви, 7 — ячмѕнь, гречка та ѕн., 8 — раннѕ ярѕ сумѕшки або кукурудза на зелений корм (звичайна рядкова сѕвба) з пѕдсѕванням багаторѕчних трав. Степ: І. 1 – 3 (4, 5) — багаторѕчнѕ трави (еспарцет + стоколос безостий або прямий), 4 (5, 6) — озима пшениця) + пѕсляжнивнѕ посѕви, 5 (6, 7) — суданська трава (2 – 3 укоси), 6 (7, 8) — просо (або кукурудза на зелений корм) з пѕдсѕвом багаторѕчних трав. Сівозміни в орендних і фермерських господарствах залежно вѕд виробничоі спецѕалѕзацѕі можуть бути зернокормовими, зернопросапними, зернопросапнокормовими ѕ кормовими. У них виробляють переважно грубѕ, зеленѕ й соковитѕ корми. Кормовѕ сѕвозмѕни створюють переважно у господарствах, що спецѕалѕзуються на виробництвѕ молока, вѕдгодѕвлѕ молодняку великоі рогатоі худоби, вирощуваннѕ овець. Через невелику площу землекористування (20 – 50 га) тут впроваджують 3 – 4-пѕльнѕ сѕвозмѕни. У разѕ потреби на одному полѕ вирощують по 2 – 3 культури — кукурудзу на зерно ѕ силос, горох ѕ сою, соняшник, цукровѕ ѕ кормовѕ буряки та ѕн. Зернокормові сівозміни: І. 1(2) — багаторѕчнѕ трави, 2(3) — озимѕ зерновѕ ѕ пѕсляжнивнѕ посѕви, 3(4) — кукурудза на зерно ѕ силос, 4(5) — горох, ячмѕнь з пѕдсѕвом багаторѕчних трав; II. 1(2) — багаторѕчнѕ трави, 2(3) — озимѕ зерновѕ + пѕсляжнивнѕ посѕви, 3(4) — кукурудза, соя або горох, 4(5) — ярѕ кормосумѕшѕ, ячмѕнь з пѕдсѕвом багаторѕчних трав; III. 1 — люцерна (3 – 4 роки); 2 — кукурудза на зерно (3 – 4 роки). 251

а

и а3

Зернопросапнокормові сівозміни: І. 1(2) — багаторѕчнѕ трави, 2(3) – озимѕ зерновѕ + пѕсляжнивнѕ посѕви, 3(4) — цукровѕ ѕ кормовѕ буряки, кукурудза на зерно, 4(5) — раннѕ ярѕ кормосумѕшѕ, кукурудза на зелений корм з пѕдсѕвом багаторѕчних трав; II 1(2) — багаторѕчнѕ трави, 2(3) — озимѕ на зерно + пѕсляжнивнѕ посѕви, 3(4) — кукурудза, соняшник, 4(5) — ярѕ кормосумѕшѕ, ячмѕнь + трави. Кормові спеціалізовані сівозміни: І. 1(2) — багаторѕчнѕ трави, 2(3) — кукурудза на силос ѕ зелений корм, коренеплоди, 3(4) — ячмѕнь, раннѕ ярѕ кормосумѕшѕ з пѕдсѕвом багаторѕчних трав; II. 1(2) — багаторѕчнѕ трави, 2(3) — кукурудза на силос ѕ зелений корм, 3(4) — раннѕ ярѕ кормосумѕшки з пѕдсѕвом багаторѕчних трав Сівозміни кар’єрних виробок залежно вѕд умов можуть бути кормовими, зернокормовими, зернотрав’яними ѕ рѕдше унѕверсальними з розмѕщенням у них ѕ технѕчних культур. Чергування в першѕ роки здѕйснюється в часѕ, потѕм на значних площах (100 – 150 га ѕ бѕльше) може бути ѕ в просторѕ (на площѕ).

3.3. А

е м ви

мі а і і е е ів мі

е и

а

і

а

Загальна оцінка продуктивності сівозміни і іі біоенергетичноі ефективності. Для загальноі оцѕнки сѕвозмѕни, порѕвняння продуктивностѕ альтернативних схем слѕд щоразу розраховувати іі продуктивнѕсть ѕ бѕоенергетичну ефективнѕсть. Це досить трудомѕстка робота, ѕ виконувати іі слѕд за допомогою . риклад такого розрахунку наведено в табл. 49. озрахунок рівня насичення сівозміни проміжними культурами. раховуючи, що в кормових сѕвозмѕнах велике значення мають промѕжнѕ культури, треба окремо визначити іх частку в сѕвозмѕнѕ за формулою П п.к =

Пп 100, Пс

де Пп.к — частка промѕжних культур у сѕвозмѕнѕ, %; Пп, Пс — вѕдповѕдно кѕлькѕсть полѕв з промѕжними культурами ѕ полѕв у сѕвозмѕнѕ. У ѕсостепу ѕ на олѕссѕ при рѕчнѕй кѕлькостѕ опадѕв 500 – 600 мм ѕ в пѕвденних районах при зрошеннѕ пѕд промѕжнѕ культури в кормовѕй сѕвозмѕнѕ можна вѕдвести до 60 % площѕ. Це забезпечить майже на всѕх полях, зайнятих однорѕчними кормовими ѕ зерновими культурами, 2 – 3 урожаі за рѕк. 252

П

ь ве

м ви

и

в

озрахунок коефіцієнта використання землі в кормовій сівозміні. лоща пѕд культурами другого ѕ третього врожаів, а також повторних укосѕв багато- ѕ однорѕчних трав (другого — четвертого) збѕльшує коефѕцѕєнт використання землѕ в сѕвозмѕнѕ. Цей показник означає кѕлькѕсть урожаів (ѕ укосѕв трав) в розрахунку на 1 га сѕвозмѕни. Чим вищий цей показник, тим бѕльший вихѕд протеіну, сухоі речовини (кормових одиниць, Дж ). Для середньоі смуги коефѕцѕєнт використання землѕ в кормовѕй сѕвозмѕнѕ має становити не менш як 2. ого задовѕльне значення 2,2 – 2,4. Добре, коли вѕн становить 2,6 – 2,8, а при зрошуваннѕ в пѕвденних районах 3 – 3,2. У кормовѕй польовѕй сѕвозмѕнѕ вѕн може становити 1,6 – 1,8. Коефѕцѕєнт використання землѕ в сѕвозмѕнѕ розраховують за формулою К=

Пс + Пп , Пс

де Пс — площа основних культур у сѕвозмѕнѕ, га; Пп — площа промѕжних культур ѕ отав однорѕчних трав, повторних укосѕв багаторѕчних трав (другого, третього, четвертого), га.

3.4. П

я

вп

ва

е

я

м ви

ів

мі

ѕсля складання й офѕцѕйного затвердження прийнятоі схеми сѕвозмѕни нарѕзують поля на спецѕально вѕдведенѕй площѕ або трансформують ѕснуючу сѕвозмѕну. ерехѕд до прийнятого порядку чергування культур здѕйснюють протягом 2 – 3 рокѕв. Для цього складають таблицю переходу до прийнятоі сѕвозмѕни, пѕсля чого — ротацѕйну таблицю сѕвозмѕни (чергування культур у часѕ на кожному полѕ ѕ на площѕ — по полях сѕвозмѕни). майбутньому чергування культур у сѕвозмѕнѕ здѕйснюють вѕдповѕдно до прийнятоі схеми ротацѕі іх. азом з тим сѕвозмѕна — це динамѕчна система. У нѕй постѕйно вѕдбуваються змѕни, якѕ треба ретельно обґрунтовувати попереднѕми результатами спостережень у господарствѕ або дослѕдѕв на сѕльськогосподарськѕй дослѕднѕй станцѕі.

253

а

и а3 Таблиця 49.

озрахунок продуктивності і біоенергетичноі правобережного Сухоі речовини, ц/га

побѕчноі продукцѕі

промѕжних посѕвѕв, отави трав

разом

в основнѕй продукцѕі

в побѕчнѕй продукцѕі

у продукцѕі промѕжних посѕвѕв, отави трав

разом

в основнѕй продукцѕі

в побѕчнѕй продукцѕі

Кормових

основноі продукцѕі

ихѕд, ц/га

юцерна (4 укоси)

460

–

–

460

98

–

–

98

92

–

юцерна (4 укоси)

480

–

–

480 106

–

–

106

96

–

юцерна (2 укоси)

320

–

–

320

70

–

–

70

64

–

шениця + пѕсляжнивнѕ посѕви

60 –

74 –

– 134 120 120

50 –

59 –

– 24

109 24 133

70 –

18 –

Коренеплоди

820 160

–

980 131

26

–

157

123

24

Кукурудза на зерно

70

120

–

190

66

96

–

162

86

48

Кукурудза з бобовими на силос

540

–

–

540 140

–

–

140

134

–

зимѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви

– 340

– –

260 260 – 340

– 78

– –

57 – 3

74

–

орох на зерно + пѕсляжнивнѕ посѕви

36 –

42 –

– 78 140 140

29 –

34 –

– 27

36 –

17 –

Ячмѕнь + пѕсляжнивна люцерна

57 78 135 63 27 90

48

48

–

96

36

40

–

6

50

18

х

х

х

х

804 255 108 1165 815

125

У середньому на сѕвозмѕну

х

х

х

х

80,4

11

117

82

13

%*

х

х

х

х

68,4 22,2 9,4

100

79

12

Культура

азом

26

* озраховують щодо середнього показника в графѕ « азом» верхнього рядка — « азом на сѕвозмѕну». ** Середньозважений показник.

254

П

ь ве

м ви

и

в

ефективності кормопольовоі сівозміни для центральноі частини ісостепу Украіни одиниць, ц/га

, Дж/га

основноі продукцѕі

побѕчноі продукцѕі

промѕжних посѕвѕв, отави трав

разом

основноі продукцѕі

побѕчноі продукцѕі

промѕжних посѕвѕв, отави трав

основноі продукцѕі

побѕчноі продукцѕі

промѕжних посѕвѕв, отави трав

разом

–

92

141

–

–

141

17

–

–

17

184

–

–

184

–

96

147

–

–

147

18

–

–

18

184

–

–

184

–

64

98

–

–

98

12

–

–

12

184

–

–

184

– 19

88 19 107

60 –

32 –

– 28

92 28 120

7 –

0,6 –

– 2,6

7,6 2,6 10,2

117 –

33 –

–

147

155

30

–

185 10,6

–

3,4

14

86

142

–

95**

–

134

81

60

–

141

8,7

70

56

–

65

–

134

176

–

–

176 10,8

10,8

81

–

–

81

– 106

– –

72 –

– 105

– –

41 –

30 –

– 30 –

72 106 178 71 30 101

252 –

140 –

44

32

–

76

92

39

6

2,7 –

–

– 7,8

– –

6,5 –

9,1 –

2,4 –

– 3,6

4,6

0,7

–

96 1036 1049 184 130 1367 103

3,7

– 25 –

52 74 126 53 25 78

–

68

52 –

азом

разом

еретравного протеіну г/корм.од.

у продукцѕі промѕжних посѕвѕв, отави трав

ц/га

6,5 7,8 14,3 11,5 3,6 15,1 5,3

97 – 146 146 114**

125 125 105 – 114** 216 – 144 144 194** –

78**

18,8 125,4 1355 410

415 1704

9,6

104

105

18,4

13

137 10,3 0,37

1,9

12,5

136

82

138

131

9

100

77

13

10

100

15

100

х

х

х

х

82

3

255

а

и а3

3.5. П и ми пі вище м ви ів мі

яп

ив

і

Крѕм загальноприйнятих прийомѕв пѕдвищення продуктивностѕ кожноі культури (добѕр сортѕв ѕ гѕбридѕв, обробѕток ґрунту, удобрення, зрошення, боротьба з бур’янами, шкѕдниками ѕ хворобами рослин та ѕн.), сѕвозмѕна як система має ѕ своі специфѕчнѕ резерви пѕдвищення загальноі продуктивностѕ площѕ, яку вона займає. Це найбѕльш вдале поєднання високопродуктивних культур у полях сѕвозмѕни, тобто чергування іх, використання мѕжкультурних промѕжкѕв вегетацѕі, не зайнятих рослинами, для додаткового одержання продукцѕі завдяки вирощуванню рѕзних промѕжних культур, система обробѕтку ґрунту, система удобрення, загальна система ґрунтозахисних ѕ протиерозѕйних та ѕнших заходѕв, можливих насамперед у сѕвозмѕнѕ, система агротехнѕчних, бѕологѕчних ѕ хѕмѕчних заходѕв захисту рослин. У кормових сѕвозмѕнах останнє стосується здебѕльшого зерно-кормових культур, коренеплодѕв ѕ хрестоцвѕтих. Удосконалення чергування культур. Цей фактор значною мѕрою визначає фѕзичнѕ властивостѕ, водний ѕ поживний режими, санѕтарний стан ґрунту, вмѕст у ньому корисних мѕкроорганѕзмѕв (бактерѕй, грибѕв, водоростей). Так, багато- ѕ однорѕчнѕ бобовѕ трави, бобово-злаковѕ травосумѕшѕ полѕпшують родючѕсть ѕ санѕтарний стан ґрунту, зменшують вмѕст у ньому кореневоі гнилѕ, засмѕченѕсть насѕнням бур’янѕв. Хрестоцвѕтѕ (капустянѕ) рослини також зменшують вмѕст кореневоі гнилѕ, але пѕсля них можливе розмноження нематод, що несприятливо впливає на буряки. Тому цѕ культури не слѕд поєднувати в процесѕ чергування. ожуть бути сѕвозмѕни, де чергуються 2 – 3 культури, наприклад люцерна, кукурудза ѕ коренеплоди. ри поєднаннѕ люцерни ѕ кукурудзи в кукурудзяно-люцерновѕй або люцерно-кукурудзянѕй сѕвозмѕнѕ культури вирощують по 3 – 4 роки, потѕм мѕняють мѕсцями як за типом вивѕдних полѕв, так ѕ за принципом звичайноі ротацѕі, щороку виорюючи одне поле пѕд кукурудзу. ри збираннѕ кукурудзи на силос в молочно-восковѕй ѕ восковѕй стиглостѕ, можна використовувати також озимѕ промѕжнѕ посѕви. ри цьому, за даними автора ѕ .І. Зайця, продуктивнѕсть сѕвозмѕни збѕльшувалась на 12 – 16 % за виходом сухоі речовини ѕ на 18 – 20 % — протеіну. Дослѕди показали також можливѕсть висѕву кукурудзи пѕсля люцерни по необробленому полю. роте треба знищити рослини люцерни гербѕцидом типу 2,4Д-амѕнна сѕль, що не є кращим вирѕшенням 256

П

ь ве

м ви

и

в

проблеми, але раз за 3 – 4 роки це можна допустити. Замѕсть обробки гербѕцидами можна провести восени ѕ навеснѕ поверхневий обробѕток ґрунту на глибину до 8 см. Система основного обробітку ґрунту в кормових сівозмінах. ри складаннѕ систем обробѕтку ґрунту в сѕвозмѕнѕ треба керуватися зональними рекомендацѕями, довѕдковими матерѕалами про ефективнѕсть полицевого, безполицевого ѕ поверхневого обробѕтку ґрунту ѕ стерньовоі сѕвби пѕд рѕзнѕ кормовѕ культури. либокий безполицевий обробѕток ґрунту плоскорѕзами в кормових сѕвозмѕнах з великою кѕлькѕстю стерньових решток застосовується рѕдше, нѕж полицевий. Це пояснюється тим, що при 2 – 3-укѕснѕй системѕ одержання кормѕв слѕд хоч би раз за 1 – 2 роки заорювати рештки рослин. Система удобрення. инѕ є загальноприйнятим положення, що вирѕшальне значення має органо-мѕнеральна система удобрення, коли не менше половини, а можливо, й бѕльше поживних речовин вносять у виглядѕ органѕчного добрива. ѕльш того, сѕвозмѕну можна повнѕстю перевести на органѕчну систему удобрення. Допустимою нормою на 1 га рѕллѕ може бути 18 – 20 т/га органѕчноі речовини (з розрахунку на гнѕй). Слѕд зазначити, що високѕ норми гною, як ѕ мѕнеральних добрив, можуть погѕршувати загальний екологѕчний ѕ, що не менш важливо, санѕтарний стан сѕвозмѕни (гельмѕнти, бактерѕі). Усунути це можна самозѕгрѕванням гною в буртах ѕ гноєсховищах на початку його зберѕгання. У сѕвозмѕнѕ треба враховувати пѕслядѕю органѕчних ѕ мѕнеральних добрив, якѕ вносять пѕд попередники, а також родючѕсть ґрунту. ѕслядѕя мѕнеральних добрив у сѕвозмѕнѕ триває недовго. ѕнеральнѕ добрива використовують здебѕльшого культури, пѕд якѕ іх вносять. плив органѕчних добрив, як вѕдомо, триває протягом 2 – 4, а при внесеннѕ великих норм — 4 – 5 рокѕв. а супѕщаних ѕ пѕщаних ґрунтах не слѕд вносити великѕ норми гною на окремих полях, а рѕвномѕрно розподѕляти іх по полях сѕвозмѕни. еликѕ норми органѕчних добрив внаслѕдок іх мѕнералѕзацѕі ѕ сильноі фѕльтрацѕі цих ґрунтѕв несприятливо впливають на екологѕчний стан сѕвозмѕни, воднѕ джерела ѕ якѕсть продукцѕі. а суглинкових ѕ важкосуглинкових ґрунтах така загроза рѕзко зменшується, що дає змогу в 7 – 8-пѕльних кормових сѕвозмѕнах органѕчнѕ добрива вносити рѕдше, але великими нормами (табл. 50). Усѕ вѕдомостѕ про удобрення основних ѕ промѕжних культур заносять у паспорт сѕвозмѕни або агротехнологѕчну карту поля.

257

а

и а3 Таблиця 50. Орієнтовна система удобрення полів у кормовій сівозміні при урожайності зеленоі маси 450 – 500 ц/га (ґрунт — опѕдзолений суглинистий чорнозем )

8

овторна сѕвба

7

ерша культура

6

овторна сѕвба

5

агаторѕчнѕ трави (бобовѕ ѕ травосумѕшѕ) Те саме Те саме зимѕ промѕжнѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви Кукурудза в одновидових ѕ змѕшаних посѕвах + пѕсляукѕснѕ посѕви аннѕ ярѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви Кукурудза з бобовими ѕ суданською травою (три укоси) Ярѕ сумѕшѕ + багаторѕчнѕ трави (пѕдсѕвання або пѕсляукѕсне висѕвання)

нѕй, т/га*

ерша культура

2 3 4

Культура

К2

2 5

овторна сѕвба

1

N ерша культура

омер поля сѕвозмѕни

– – 7

45 60 60

– – –

45 60 60

– – –

45 60 60

– – –

–

60

90

45

30

45

45

40/80

45

45

60

–

45

–

–

60

60

60

30

45

45

40/80

45

45

45

–

60

–

–

60

–

45

–

45

–

* У знаменнику — норма безпѕдстилкового гною.

Проміжні культури і продуктивність сівозміни. фективнѕсть добрив пѕдвищується при поєднаннѕ іх з ѕншими прийомами ѕнтенсифѕкацѕі сѕвозмѕни, особливо з поливом ѕ введенням промѕжних посѕвѕв. ромѕжнѕ культури треба вирощувати у всѕ вѕльнѕ пѕслязбиральнѕ промѕжки часу. евикористанѕ резерви часу вегетацѕі рослин як у кормових, так ѕ в польових сѕвозмѕнах поки що великѕ — 35 – 45 % у середньому на сѕвозмѕну (див. рис. 24). У разѕ насичення сѕвозмѕн промѕжними посѕвами збѕльшується кѕлькѕсть органѕчних решток ѕ вирѕвнюється розподѕл іх по полях. ри цьому звужується спѕввѕдношення мѕж надземною ѕ кореневою масою. оля сѕвозмѕни бѕльше збагачуються на органѕку завдяки рослинним решткам. априклад, у дослѕдженнях автора у звичайнѕй виробничѕй кормовѕй сѕвозмѕнѕ з невеликою часткою промѕжних культур (2 поля ѕз 7) спѕввѕдношення мѕж масами врожаю ѕ рослинних решток становило 1,95 : 1, а коли збѕльшили кѕлькѕсть полѕв з промѕжними культурами до 4, то 1,65 : 1. азом з тим велике зна258

П

ь ве

м ви

и

в

чення має вчасна «утилѕзацѕя» цѕєі органѕчноі речовини ґрунтом. огано, коли мѕнералѕзацѕя його вѕдбувається дуже бурхливо, але не слѕд допускати ѕ значного нагромадження в ґрунтѕ рослинних решток. мѕст азоту в них має становити не менш як 1,2 – 1,4 %. ослиннѕ рештки, якѕ мѕстять менше азоту (0,8 – 1 %), повѕльно мѕнералѕзуються. Часто мѕнералѕзацѕя гальмується внаслѕдок недостатнього зволоження та з ѕнших причин. ухомѕ форми азоту ґрунту значною мѕрою використовують целюлозоруйнѕвнѕ бактерѕі для руйнування клѕтковини рослинних решток. ослинам, що ростуть, його залишається мало. Цим зумовлюється азотне голодування рослин, яке буває досить рѕзко вираженим. У такому випадку слѕд додавати азотнѕ добрива або гноівку, вирощувати бѕльше бобових ѕ бобово-злакових сумѕшей в основних ѕ промѕжних посѕвах, що сприяє рѕвномѕрному розкладу органѕчноі речовини, а звѕдси — рѕвномѕрному азотному, фосфорному ѕ калѕйному живленню рослин. ри цьому промѕжнѕ культури навѕть без добрив позитивно впливають на родючѕсть ґрунту ѕ врожайнѕсть наступних культур. Збѕльшення частки промѕжних культур наближує однорѕчнѕ трави ѕ взагалѕ однорѕчнѕ кормовѕ культури за кѕлькѕстю органѕчних речовин, що вони залишають у ґрунтѕ, до багаторѕчних трав. Завдяки промѕжним культурам полѕпшуються водопроникнѕсть ґрунту, його структура ѕ аерацѕя, а звѕдси — родючѕсть. ромѕжнѕ посѕви використовують додаткову кѕлькѕсть вологи, тому іх нерѕдко побоюються вирощувати в районах недостатнього зволоження. Тривалѕ дослѕди (з 1965 р. ѕ тривають донинѕ) показують, що в одних випадках волога, яку використала промѕжна культура, поповнюється в ґрунтѕ уже восени, в ѕншѕ роки деякѕ вѕдмѕнностѕ до весни залишаються, але в травнѕ іх уже немає. Це стосується насамперед умов недостатнього зволоження, що не має практичного значення в районах достатнього зволоження ѕ при зрошеннѕ. Слѕд зазначити, що завдяки промѕжним посѕвам краще використовується загальний дебѕт вологи в сѕвозмѕнѕ. асиченѕсть кормовоі сѕвозмѕни промѕжними посѕвами внаслѕдок збѕльшення перѕоду фотосинтезу ѕ кореневого живлення рослин на полѕ дає змогу значно пѕдвищити виробництво кормѕв. ихѕд сухоі речовини в сѕвозмѕнѕ збѕльшується на 12 – 14, протеіну — на 20 – 24 %. Якщо промѕжнѕ культури вирощувати на фонѕ навѕть невеликих норм удобрення, то вихѕд кормѕв значно збѕльшується. наших дослѕдах вихѕд сухоі речовини в кормовѕй сѕвозмѕнѕ за цих умов пѕдвищився на 34, протеіну — на 37 %. тже, промѕжнѕ посѕви в сѕвозмѕнѕ є самостѕйним ѕ ефективним фактором пѕдвищення іі продуктивностѕ. налогѕчнѕ данѕ мали в ѕнститутах кормѕв, землеробства, зрошуваного землеробства У , ацѕональному аграрному унѕ259

а

и а3

верситетѕ, уганському, ьвѕвському, ѕлоцеркѕвському, одѕльському та ѕнших державних аграрних унѕверситетах, на сѕльськогосподарських дослѕдних станцѕях Це положення приймають як безперечний факт у ѕмеччинѕ, ольщѕ та ѕнших краінах. рѕєнтовний варѕант ущѕльнення кормопольовоі сѕвозмѕни промѕжними культурами наведено в табл. 51. Таблиця 51. Орієнтовний варіант ущільнення кормопольовоі сівозміни проміжними посівами (для ѕсостепу) омер поля Схема сѕвозмѕни сѕвозмѕни 1 агаторѕчнѕ трави 2 Те саме 3 зима пшениця 4 5

Коренеплоди, кукурудза на силос ѕ зелений корм Кукурудза на зерно

6

Кукурудза на силос ѕ зелений корм

7

Кукурудза на зерно

8

орох ѕ соя на зерно

9 10

аннѕ ярѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви Ячмѕнь з пѕдсѕванням багаторѕчних трав

3.6. З

е

яв

Ущѕльнена схема агаторѕчнѕ трави Те саме зима пшениця + пѕсляжнивнѕ посѕви; пшениця + пѕсляжнивнѕ озимо-ярѕ сумѕшѕ Коренеплоди; озимѕ промѕжнѕ + пѕсляукѕсно кукурудза на зелений корм ѕ силос з бобовими, хрестоцвѕтими ѕ суданською травою Кукурудза на зерно, в тому числѕ 1/3 – 1/4 поля ущѕльнена гарбузом Кукурудза на силос з високобѕлковими компонентами + озимѕ промѕжнѕ; кукурудза на зелений корм ѕз суданською травою ѕ високобѕлковими компонентами + отава суданськоі трави Кукурудза на зерно, частина площѕ ущѕльнена гарбузом; озимѕ промѕжнѕ + пѕсляукѕсно ранньостиглѕ гѕбриди кукурудзи на зерно орох + пѕсляжнивнѕ посѕви. ѕсля збирання соі озимѕ промѕжнѕ посѕви аннѕ ярѕ ѕ озимѕ промѕжнѕ + пѕсляукѕснѕ посѕви Ячмѕнь з пѕдсѕванням конюшини ѕ пѕсляжнивною сѕвбою люцерни ѕ еспарцету

м ви

ів

мі а

Кормовѕ сѕвозмѕни в районах, де сума опадѕв менш як 500 мм, слѕд хоча б частково зрошувати. У незрошуваних сѕвозмѕнах в таких умовах крѕм кукурудзи добирають посухостѕйкѕ культури — суданську траву, сорго, могар, гарбузи, кормовѕ кавуни. ирощують ѕ озимѕ промѕжнѕ. Щоб одержати 100 – 120 ц/га сухоі речовини в середньому на сѕвозмѕну, загальний дебѕт вологи повинен становити приблизно 600 – 650 мм. ри 500 – 550 мм опадѕв за рѕк треба додатково давати в середньому 1000 – 1200 м3 вологи на 1 га, що можливо за так звано260

П

ь ве

м ви

и

в

го малого зрошення, яке здѕйснюють, використовуючи воду ставкѕв, водоймищ ѕ невеликих рѕчок. Якщо в сѕвозмѕнѕ одержують 140 – 160 ц/га сухоі маси, додатково потрѕбно 2000 – 2500 м3 вологи на 1 га. Часто ефективними є навѕть освѕжнѕ поливи. ризначення іх — пѕдтримувати рѕвень вѕдносноі вологостѕ повѕтря в посѕвѕ ѕ над ним, що, в свою чергу, зменшує непродуктивнѕ витрати вологи на евапотранспѕрацѕю (транспѕрацѕя ѕ фѕзичне випаровування з поверхнѕ ґрунту). итрати вологи на зволоження повѕтря в посѕвах ѕ над посѕвами, якѕ становлять вѕд 15 – 20 до 40 – 60 т/га, дають змогу полѕпшити умови формування урожаю зеленоі маси, наливання зерна. оєднання промѕжних культур, добрив ѕ зрошення в Степу Украіни, за даними Інституту зрошуваного землеробства ( .І. стапов, . . Ісѕчко та ѕн. ), пѕдвищувало продуктивнѕсть кормових сѕвозмѕн до 120 ц/га корм. од. ѕ бѕльше, на окремих полях одержували 1000 – 1200 ц/га зеленоі маси однорѕчних культур, 2000 – 2500 ц/га кормових бурякѕв, до 900 ц/га багаторѕчних трав, що забезпечувало в середньому вихѕд 140 – 160 ц/га сухоі речовини. тже, завдяки освоєнню ѕнтенсивних кормових сѕвозмѕн можна: Š створити ѕнтенсивну кормову площу безпосередньо поблизу мѕсць утримання тварин (у радѕусѕ не бѕльш як 2 – 3 км), що рѕзко зменшує транспортнѕ витрати на доставку кормѕв; Š збѕльшити виробництво соковитих кормѕв, а в разѕ розширення площѕ сѕвозмѕни — також сѕна, сѕнажу, силосу, трав’яних протеінових концентратѕв. Цього можна досягти так: Š вирощувати багаторѕчнѕ трави, насамперед люцерну ѕ іі сумѕшѕ ѕз злаковими та ѕншими бобовими, протягом 3 – 4 ѕ бѕльше рокѕв; Š створити у разѕ потреби люцерники або дѕлянки багаторѕчних трав у вивѕдних полях сѕвозмѕни для ѕнтенсивного пасовищного використання на основѕ високих рѕвнѕв живлення органѕчними ѕ мѕнеральними добривами, зрошування, вѕдповѕдного догляду (розпушування, боронування, щѕлювання та ѕн.); Š забезпечити оптимальну структуру посѕвних площ кормових культур, у тому числѕ багаторѕчних трав (у Степу 45 – 50 %, ѕсостепу 50 – 55, на олѕссѕ 57 – 60 %); Š вирощувати 2 – 3 врожаі сумѕшей однорѕчних кормових культур насиченням сѕвозмѕни промѕжними посѕвами. Це дасть змогу: Š забезпечити разом ѕз посѕвами багаторѕчних трав надходження кормѕв протягом 180 – 220 днѕв залежно вѕд зони ѕ довести вихѕд кормового протеіну до 900 – 1200 кг з гектара площѕ кормовоі сѕвозмѕни, що в 1,5 – 2 рази бѕльше, нѕж у польовѕй сѕвозмѕнѕ; Š органѕзувати зрошення кормових культур, яке у бѕльшостѕ господарств можливе насамперед на площах так званого малого зрошення; 261

а

и а3

Š застосовувати ѕнтенсивну, переважно органѕчну систему удобрення кормових культур (у польових сѕвозмѕнах, де кормовѕ культури використовують як попередники для зернових та ѕнших культур, пѕд них вносять мало добрив, що знижує ефективнѕсть кормовоі площѕ); Š створити оптимальнѕ умови для одержання запрограмованих урожаів кормових культур з рѕвнем урожайностѕ багаторѕчних трав 400 – 600 ц/га, кукурудзи на силос 500 – 700, кормових бурякѕв 1200 – 1500, сумѕшей однорѕчних кормових культур 350 – 500 ц/га; Š за ѕнтенсивноі системи живлення рослин наситити сѕвозмѕну багаторѕчними травами ѕ промѕжними посѕвами, застосовувати сучаснѕ технологѕі вирощування високопродуктивних гѕбридѕв ѕ сортѕв кормових культур з одержанням на 1 га сѕвозмѕни у Степу на суходолѕ 50 – 60 ѕ при зрошеннѕ 100 – 120, в ѕсостепу 70 — 90 ѕ на олѕссѕ 70 – 80 ц/га корм. од. ѕз вмѕстом 105 – 110 г перетравного протеіну на 1 корм. од.; Š органѕзувати в багатогалузевих господарствах, де група кормових культур у загальнѕй структурѕ посѕвних площ становить 28 – 30 %, рацѕональне виробництво кормѕв на основѕ поєднання кормових ѕ польових сѕвозмѕн. ри цьому зернофураж, сѕно, сѕнаж, силос одержувати у польових, а зеленѕ та соковитѕ корми — у спецѕалѕзованих кормових сѕвозмѕнах. У господарствах з вѕдгодѕвлѕ великоі рогатоі худоби, виробництва молока ѕ вирощування нетелей, де кормовиробництво є основним завданням рѕльництва, кормовѕ культури вирощують у кормових ѕ кормопольових сѕвозмѕнах, в яких розмѕщують також зерновѕ ѕ технѕчнѕ культури. своєння кормових сѕвозмѕн, насичених багаторѕчними травами ѕ промѕжними культурами, дає змогу пѕдвищити родючѕсть ґрунту, полѕпшити структуру кормовоі площѕ, збѕльшити виробництво кормѕв, забезпечити тваринництво кормовим протеіном, зменшити затрати працѕ ѕ ресурсѕв палива на обробѕток ґрунту на 20 – 25 %, зекономити азотнѕ добрива завдяки фѕксацѕі азоту бобовими рослинами — багато- ѕ однорѕчними травами, зернобобовими культурами.

4. В

В

С А

4.1. За а ь і п

А ’Є В ВА МІВ е

я

За даними Ф , величезнѕ площѕ продуктивних земель ѕ високопродуктивних угѕдь перебувають пѕд мѕстами, поселеннями, зайнятѕ дорогами, рѕзними комунѕкацѕями, гѕрничо-шахтовими виробками, звалищами, багато іх використано при добуваннѕ нафти. авѕть вод262

П

ь ве

м ви

и

в

на ѕ вѕтрова ерозѕя на другому мѕсцѕ пѕсля цього фактора — результату спрямованоі ѕ дуже часто недостатньо обґрунтованоі, а то й просто безвѕдповѕдальноі ѕ безперспективноі дѕяльностѕ людини. Кар’єрнѕ ѕ шахтовѕ виробки супроводяться змѕною ландшафтѕв. Це так званѕ техногеннѕ, або антропогеннѕ, ландшафти, як результат дѕі людини на бѕосферу через застосування потужних землерийних, транспортних та ѕнших машин. одючѕсть гѕрничо-шахтових ѕ кар’єрних виробок низька або вони взагалѕ не мають родючостѕ. Крѕм того, внаслѕдок вивѕтрювання ѕ взаємодѕі розкривних порѕд з атмосферою ѕ сонячним промѕнням цѕ землѕ набувають нових якостей, якѕ роблять іх зовсѕм непридатними для вирощування рослин. идобуток корисних копалин вѕдкритим способом вивѕв ѕ виводить з користування величезнѕ площѕ ґрунтѕв Украінѕ це сотнѕ тисяч гектарѕв. До 70 % цих виробок — у районах розвиненого землеробства ( .І. ладкова, 1977). До 2000 р. іх площа ще збѕльшилась. Таке саме, якщо не гѕрше, становище спостерѕгається ѕ в ѕнших краінах. Так, у СШ площа земель, порушених вѕдкритим ѕ пѕдземним видобутком корисних копалин, становить понад 5 млн га; елика ританѕя щороку втрачає 2,4 – 2,8 тис. га земель. Із європейських краін найбѕльш порушена гѕрничими розробками земельна площа в Чехѕі ѕ Словаччинѕ. Украінѕ розроблено методи, якѕ дають змогу прискорити процес вѕдновлення кар’єрних ѕ рудних виробок рѕзного призначення створенням продуктивного рослинного покриву як на основѕ насипних ґрунтѕв, так ѕ полѕпшенням фѕзико-хѕмѕчних властивостей ґрунтѕв пѕсля розкривних робѕт ѕ виробки корисних копалин ( .І. Шемавньов, .Т. асюк, І.Х. Узбек, . .Забалуєв та ѕн.). У виробництвѕ намагаються регулювати рекультивацѕйнѕ роботи, беручи плату з видобувних фѕрм як заставу за дозвѕл на видобування ѕ забезпечення рекультивацѕйних робѕт. У рядѕ регѕонѕв Украіни, де широко розгорнуто видобуток корисних копалин (руд, пѕску, вапна, торфу) вѕдкритим способом, кар’єрнѕ виробки — значний резерв виробництва кормѕв ѕ зерна. ѕдновлення родючостѕ на цих порушених землях для вирощування сѕльськогосподарських культур називають сѕльськогосподарською рекультивацѕєю (вѕдновлення, повторний обробѕток). Сѕльськогосподарська рекультивацѕя є частиною бѕологѕчноі рекультивацѕі — системи заходѕв з вѕдновлення родючостѕ ґрунту пѕсля гѕрничопромислового використання територѕі. ѕдприємства, що використовують землѕ державного фонду або сѕльськогосподарських пѕдприємств на основѕ договору для рудних та ѕнших розробок, обов’язково повиннѕ іх рекультивувати. еред видобуванням 263

а

и а3

корисних копалин знѕмають шар, який використовують потѕм при рекультивацѕі виробѕтку за допомогою землювання — нанесення родючого шару ґрунту, що пѕдвищує врожайнѕсть ѕ полѕпшує умови вегетацѕі культурних рослин. азом з тим у кар’єрних виробках навѕть при рекультивацѕі не завжди створюються умови для вирощування будь-яких рослин, не всѕ вони можуть забезпечити економѕчно вигѕдне виробництво продукцѕі. Тому на рекультивованих землях слѕд вирощувати не великий набѕр невибагливих або маловибагливих до родючостѕ ґрунту ѕ реакцѕі ґрунтового середовища рослин. Спочатку культивують менш вибагливѕ рослини, якѕ потѕм дають змогу вирощувати й ѕншѕ кормовѕ ѕ зерновѕ культури ( . . Забалуєв, 2003). Етапи і прийоми рекультиваціі. роцес рекультивацѕі порушених земель подѕляють на 2 – 3 етапи. ри двох етапах видѕляють гѕрничотехнѕчний ѕ бѕологѕчний, при трьох — пѕдготовчий, гѕрничотехнѕчний ѕ бѕологѕчний. ѕдготовчий етап, подѕбно до докорѕнного полѕпшення природних угѕдь, включає геологѕчнѕ, геоморфологѕчнѕ, гѕдрологѕчнѕ обстеження не тѕльки порушених земель, а й тих, що пѕдлягають порушенню. У цей перѕод розробляють напрями ѕ методи рекультивацѕі, складають технѕко-економѕчнѕ обґрунтування, технѕчнѕ ѕ робочѕ проекти. ѕрничотехнѕчний етап включає пѕдготовку територѕі для здѕйснення вибраного виду ѕ способу рекультивацѕі вѕдповѕдно до розроблених техноробочих планѕв Це насамперед вирѕвнювання територѕі, виположування схилѕв ѕ укосѕв, нанесення родючих ѕ так званих потенцѕйно родючих ґрунто-пѕдґрунтѕв, розпушування, удобрення, оранка дѕлянок ѕ, де це можливо, пряме включення дѕлянки у бѕологѕчний кругообѕг, тобто проведення сѕвби попереднѕх культурмелѕорантѕв, пѕсля вирощування яких можливе висѕвання бѕльш вибагливих до родючостѕ ѕ фѕзичних властивостей ґрунтѕв е всѕ породи пѕсля виробки кар’єрѕв, наприклад буровугѕльних, придатнѕ для безпосереднього використання. Деякѕ з них мѕстять багато сѕрки, гѕдрооксидѕв залѕза й алюмѕнѕю. они мають високу кислотнѕсть (р 1 – 2,5), фѕтотоксичнѕ, тобто непридатнѕ для вирощування сѕльськогосподарських рослин. Такѕ породи треба нейтралѕзувати, наприклад буровугѕльною золою (300 – 500 м/га), стѕчними водами, внесенням пѕдвищених доз добрив, осаджуванням бѕошлаку, вѕдходами деревообробноі промисловостѕ, застосуванням глауконѕтових пѕскѕв (на фосфоритних виробках), в окремих випадках внесенням пѕдвищених доз вапна. Щоправда, вапнування не завжди дає позитивнѕ результати. роте найважливѕшим ѕ загальнодоступним прийомом освоєння кар’єрних вѕдвалѕв пѕсля планування поверхнѕ ѕ виположування 264

П

ь ве

м ви

и

в

схилѕв є нанесення родючого ґрунту великоі глибини — до 1 м, але не менш як 30 – 40 см (табл. 52). еобхѕдно прагнути, якщо це можливо, до селективного (окремого) вибѕркового зняття ґрунтових горизонтѕв. Змѕшування знижує родючѕсть ґрунтового профѕлю, який знѕмають, що зменшує вѕдповѕдно вѕддачу ѕ потребує великих витрат на бѕологѕчну рекультивацѕю. Таблиця 52. плив глибини насипного гумусового шару ґрунту на врожайність зеленоі маси суданськоі трави (за . . теревською) либина шару, см Контроль ( без гумусного шару) 20 30 40 60 100 ѕдносна похибка дослѕду, % С , ц/га

Середня врожайнѕсть, ц/га 18 65 115 153 192 340 8,28 34,38

рирѕст урожайностѕ, ц/га – 47 97 135 174 322

Слѕд ураховувати збитки, спричиненѕ втратою родючостѕ ґрунту внаслѕдок необґрунтованого знѕмання ґрунтового профѕлю. За основу такоі оцѕнки приймають комплексний показник кѕлькѕсних ѕ якѕсних змѕн ґрунту у процесѕ перемѕщення його у вѕдвали для подальшого використання. иймання ѕ перемѕщення ґрунту — трудомѕстка робота. итрати на неі визначають спецѕальними методами, запропонованими, наприклад, .Д. орловим ѕ І. . озановською (1987). азом з тим насипання глибокого шару ґрунту — захѕд не тѕльки трудомѕсткий, а й такий, що потребує багато землѕ. Дослѕдження з безпосереднього використання розкривних порѕд в Украінѕ, рибалтицѕ, на Курськѕй магнѕтнѕй аномалѕі та в ѕнших регѕонах показують, що деякѕ з них досить родючѕ, а окремѕ, особливо лесоподѕбнѕ суглинки, нерѕдко за родючѕстю наближаються до чорноземних ґрунтѕв. Застосовують й ѕншѕ, менш дорогѕ, але не менш ефективнѕ способи створення родючого шару. Так, . . Красавин, І. . Хорошовин, . . Катерининський (1988) пропонують мѕкробѕологѕчний метод рекультивацѕі породних вѕдвалѕв вугѕльних пѕдприємств з використанням мѕкроорганѕзмѕв, якѕ знаходять собѕ поживу в сполуках порѕд. ѕтумѕнѕзованѕ ѕ замазученѕ землѕ пѕсля видобутку нафти змѕшують ѕз чистим ґрунтом, додають мѕнеральнѕ добрива, проводять глибоку оранку ѕ залишають на 2 роки для так званого гелѕотермѕчного перегоряння ( .Ш. Ягубов, З. . айрамян, Ф.З. руджалѕєв, 1986). 265

а

и а3

ожна також зѕскребти верхнѕй бѕтумний шар середнѕх ѕ дуже забруднених ґрунтѕв, потѕм здѕйснити бѕологѕчну рекультивацѕю. а ґрунтах ѕз вмѕстом 3 % нафтових речовин можуть рости сѕльськогосподарськѕ культури. Якщо забрудненѕсть не перевищує 6 %, такий ґрунт перемѕшують з чистим ґрунтом у спѕввѕдношеннѕ 1 : 3 ( . . хметов, 1986). іологічна рекультивація. ѕдновлення рельєфу територѕі гѕрничодобувного пѕдприємства, нанесення на іі поверхню шару ґрунту при пѕдготовцѕ ґрунто-пѕдґрунтя пѕсля виробки, штучне створення родючого шару розпушуванням, оранкою, вапнуванням та ѕншими прийомами є лише першою стадѕєю вѕдновлення порушених земель. Другою стадѕєю вѕдновлення є бѕологѕчна рекультивацѕя іх, що включає комплекс мелѕоративних робѕт ѕ агротехнѕчних заходѕв, метою яких є досягнення на рекультивованѕй територѕі того самого рѕвня родючостѕ, що й на непорушених зональних ґрунтах. Сюди входять орѕєнтовно тѕ самѕ види робѕт, що й на польових землях, основний обробѕток (оранка, оранка з глибоким розпушуванням), боронування, дискування, культивацѕя, внесення добрив, коткування, сѕвба, догляд за посѕвами. Усѕ бѕомелѕоративнѕ роботи повиннѕ своєчасно виконувати спецѕалѕзованѕ органѕзацѕі залежно вѕд виду освоєння порушених земель ѕ методу формування ґрунтового шару за рахунок гѕрничодобувного пѕдприємства, як правило, протягом 5 – 8 рокѕв. Для рѕзних природних умов ѕ ґрунтових типѕв тривалѕсть перѕоду вѕдновлення родючостѕ в Украінѕ становить вѕд 1 до 12 рокѕв За цей час рекультивованѕ землѕ вивѕльняють вѕд обов’язкових державних поставок Збитки вѕд порушення строкѕв рекультивацѕі порушених земель мають бути вѕдшкодованѕ господарству або державѕ гѕрничодобувними пѕдприємствами. Фактичнѕ збитки слѕд визначати за вартѕстю недоодержаноі валовоі продукцѕі. Для цѕлеспрямованого ѕ науково обґрунтованого вирощування кормових культур на рекультивованих площах обов’язкове квалѕфѕковане ґрунтове обстеження, що передбачає визначення маси ґрунту на глибину не менш як 100 см, хѕмѕчнѕ показники — на глибину не менш як 60, а краще 100 см. изначають кислотнѕсть ґрунту, вмѕст рухомих форм азоту, фосфору ѕ калѕю по шарах на глибину до 40 см. ологѕсть ґрунту в разѕ потреби визначають до глибини не менш нѕж 1,6 або 2 – 2,5 м, у динамѕцѕ — на початку вегетацѕі, у червнѕ — липнѕ ѕ вереснѕ — жовтнѕ. сновнѕ агрохѕмѕчнѕ й агрономѕчнѕ показники ґрунто-пѕдгрунтя кар’єрних виробок слѕд визначати регулярно, що дасть змогу цѕлеспрямовано полѕпшувати іх ѕз мѕнѕмальними витратами. 266

П

4.2.

ь ве

м ви

е ив і ь в и п и мів ви щ ва м ви і е м ви ь . Ви ви м ви и і е е ив і ь е я п и і і і е ь ива і а ’є и ви

и

я

в

а

идовий склад рослин у початковѕй стадѕі освоєння вѕдвалѕв для сѕвби кормових ѕ зернофуражних культур залежить вѕд мѕсцевих умов. роте майже повсюдно першочергове значення мають бобовѕ рослини, що забезпечують азотфѕксацѕю ѕ залишають велику кѕлькѕсть органѕчноі маси кореневих ѕ стерньових решток. Це насамперед буркун бѕлий ѕ жовтий, еспарцет, люцерна посѕвна ѕ жовта, у вологих мѕсцях — конюшина лучна, лядвенець рогатий. собливо стѕйкий проти несприятливих ґрунтових умов буркун. родуктивнѕсть посѕвѕв буркуну бѕлого у господарствѕ на лесоподѕбному суглинку пѕсля використання глини для виготовлення цегли (глибина виробки у середньому 4 м) мало поступалася перед продуктивнѕстю посѕвѕв його на польових землях. несення невеликих норм мѕнерального добрива (N45P45K45) посилювало рѕст рослин буркуну. Цьому сприяли добрѕ умови зволоження. спарцет ѕ люцерна були менш продуктивними. а насипному шарѕ ѕз застосуванням добрив можна вирощувати ѕ зернофуражнѕ культури. ри цьому бѕльш ефективними є органѕчнѕ добрива (табл. 53). Таблиця 53. Урожайність сільськогосподарських культур на насипному шарі чорнозему 40 см завглибшки залежно від форм застосовуваних добрив, ц/га (за . . Ступаковим, .І. еченюком та ѕн., 1981)

100 134 155 123

198 251 291 264

100 127 147 133

вес %

зерно

230 308 357 284

%

орох зерно

Контроль (без добрив) нѕй 50 т/га 25 т/га N250 150К300

%

Конюшина зелена маса

арѕант дослѕду

зелена маса

уркун

%

15 18 23 19,5

100 123 155 131

16 19 24 22

100 120 152 134

несення гною ѕ торфомѕнеральних компостѕв дає можливѕсть полѕпшити бѕологѕчну активнѕсть ґрунту. З гноєм у ґрунт потрапляє багато мѕкроорганѕзмѕв, що мѕнералѕзують органѕчну речовину. озитивнѕ результати дає внесення мѕкробѕологѕчних препаратѕв, наприклад дозою 0,5 т/га ( . . Ступаков, .І. еченюк та ѕн.), амѕачноі води. а дуже пѕдкислених виробках слѕд застосовувати фѕзѕологѕчно лужнѕ добрива. У ґрунтах виробок мало мѕкроелементѕв. х вносять разом з мѕнеральними добривами. 267

а

и а3

Обробіток ґрунту. еобхѕдно ретельно пѕдготувати ґрунт пѕд сѕвбу кормових ѕ зернофуражних культур, особливо при обробѕтку розкривних порѕд без попереднього нанесення родючого шару ґрунту. ажливим у цьому випадку є глибоке розпушування (до 60 см). У поєднаннѕ ѕз внесенням органѕчних добрив воно посилює газообмѕн у ґрунтѕ, сприяє створенню середовища для бѕологѕчних процесѕв, що позитивно впливає на врожайнѕсть сѕльськогосподарських культур ѕ створення родючого шару ґрунту. Залежно вѕд площѕ виробок у подальшому можна органѕзувати сѕвозмѕну (3 – 4 поля), а на посѕвах бобових ѕ бобово-злакових сумѕшей багаторѕчних трав — укѕсно-пасовищне використання травостою.

4.3.

ив і е м ви і е

і ви а и

щ ва ь

я ея и

уркун білий і жовтий. Цѕ культури можна вирощувати майже повсюдно на рѕзних ґрунтах ѕ ґрунтових вѕдмѕнностях, у тому числѕ ѕ на залѕзорудних кар’єрних виробках Криворѕжжя. аючи глибокопроникну мѕцну кореневу систему, буркун поглинає поживнѕ речовини з шару ґрунту 2,5 – 3 м, розчинюючи іх своіми кореневими видѕленнями. ри цьому верхнѕй шар ґрунту збагачується на кальцѕй, який позитивно впливає на реакцѕю ґрунтового розчину. азом з тим у разѕ пѕдвищеноі кислотностѕ ґрунто-пѕдґрунтя пѕд буркун слѕд вносити вапнянѕ добрива. ирощують як дворѕчний, так ѕ однорѕчний буркун. У безпокривних посѕвах однорѕчний буркун накопичує 60 – 70, дворѕчний — 90 – 120 ц/га сухоі маси рослинних решток, тобто бѕльше, нѕж люцерна другого року користування. З рослинними рештками у ґрунт потрапляє вѕдповѕдно 160 – 180 ѕ 260 – 300 кг/га азоту, 45 – 50 ѕ 60 – 80 фосфору, 120 – 140 ѕ 180 – 220 кг/га калѕю. За кѕлькѕстю рослинних решток буркун майже не має собѕ подѕбних серед ѕнших сѕльськогосподарських культур. Це однаково стосується польових ѕ рекультивованих земель. роте, на вѕдмѕну вѕд польових земель з іхньою високою родючѕстю, на кар’єрних виробках високий урожай буркуну можливий лише за удобрення пѕдготовленого до сѕвби ґрунто-пѕдґрунтя. Це можуть бути ґрунто-пѕдґрунтя, пѕдготовленѕ глибоким обробѕтком, вапнуванням та ѕншими прийомами, або нанесений шар ґрунту, ранѕше знятий гумусний шар, лесоподѕбнѕ породи кар’єрѕв. собливо важливо внести достатню кѕлькѕсть азоту, бо ефективнѕсть бульбочкових бактерѕй може бути незначною. ѕльше того, буркун позитивно реагує на азотнѕ добрива навѕть на польових землях. носять невеликѕ іх дози (N45–60). 268

П

ь ве

м ви

и

в

У дослѕдах одѕльського державного аграрного унѕверситету ( . . Ступаков, .І. еченюк та ѕн.) при внесеннѕ добрив одержували по 310 ц/га зеленоі маси буркуну на виробках у вапняних кар’єрах. Цѕ ґрунто-пѕдґрунтя ѕ насипний ґрунт бѕднѕ не тѕльки на азот, а й фосфор Так, у дослѕдах . . теревськоі найвагомѕше збѕльшення зеленоі маси буркуну мали на азотно-фосфорному фонѕ. ѕвень забезпечення рослин фосфором на рекультивованих землях найчастѕше виявляють при висѕваннѕ бобових. сновнѕ прийоми пѕдготовки ґрунту пѕд буркун — глибокий обробѕток, передпосѕвна культивацѕя, сѕвба з коткуванням. У зв’язку з наявнѕстю бур’янѕв буркун дворѕчний доцѕльно висѕвати пѕд покрив раннѕх ярих (виковѕвсяноі сумѕшѕ або ячменю). Урожайнѕсть іх буде незначною, проте вони зменшують забур’яненѕсть посѕву. Еспарцет — винятково витривала культура, проте поступається перед буркуном у мѕсцях вирощування з пѕдвищеною кислотнѕстю ґрунту, де без вапнування вѕн росте погано або не росте зовсѕм. Це посухостѕйка рослина, яку з буркуном можна культивувати у кар’єрних виробках пѕвденних районѕв. Здатнѕсть до азотфѕксацѕі вже у раннѕ фази розвитку забезпечує рѕст еспарцету на бѕдних на азот ґрунтах, його коренева система здатна завдяки видѕленням корѕння розчинювати важкодоступнѕ форми фосфатѕв, кальцѕю ѕ таким чином забезпечувати рѕст рослин. Коренева система еспарцету вже у перший рѕк проникає у ґрунт на глибину до 1,5 м ѕ бѕльше, що забезпечує його посухостѕйкѕсть. собливо добре росте вѕн на вапняних виробках ѕ взагалѕ на ґрунтах, багатих на карбонати, добре реагуючи також на повне мѕнеральне удобрення. рожайнѕсть при цьому пѕдвищується, зростає вмѕст протеіну в зеленѕй масѕ. Спостереження автора показали, що азот на посѕвах еспарцету краще вносити навеснѕ на глибину 15 – 20 см у ризосферу корѕння. Для сѕвби використовують еспарцет пѕщаний ѕ посѕвний. ерший дає два укоси, посѕвний (виколистий) не дає другого укосу, а перебуває у фазѕ пагоноутворення, його можна використовувати для випасання худоби. Як ѕ буркун, еспарцет слѕд пѕдсѕвати пѕд виковѕвсяну ѕ гороховѕвсяну сумѕшѕ, а також пѕд горох. орма висѕву — у середньому 6 млн насѕнин на 1 га, покривних культур — на 20 – 30 % менше. либина загортання насѕння 3 – 4 см з одночасним коткуванням. окривну культуру краще висѕвати упоперек рядкѕв еспарцету. ѕсля іі збирання еспарцет у разѕ потреби пѕдживлюють азотно-фосфорними, а на супѕщаних землях — ѕ калѕйними добривами. авеснѕ посѕви пѕдживлюють. Добрива вносять у кѕлькостѕ не менш як по 45 кг/га азоту та фосфору ѕ в разѕ потреби — калѕю, восени — по 30 – 45 кг/га фосфору ѕ калѕю. 269

а

и а3

Крѕм весняних, за достатнього зволоження можна практикувати лѕтнѕ — пѕсляукѕснѕ (пѕсля раннѕх ярих сумѕшок) ѕ навѕть пѕсляжнивнѕ посѕви еспарцету пѕсля гороху ѕ ячменю. роводять два поверхневих обробѕтки перший — для проростання насѕння пѕсляжнивних бур’янѕв ѕ втраченого пѕд час обмолоту зерна, другий — передпосѕвний юцерну вирощують на бѕльш родючих виробках — на лесових породах у пѕвденних районах краіни або на насипному шарѕ чорнозему глибиною не менш як 40 см у поєднаннѕ з удобренням (органѕчним ѕ мѕнеральним або тѕльки мѕнеральним). юцерна погано росте навѕть на слабкокислих ґрунтах (р 4,5 – 5). Тому реакцѕю ґрунтового розчину обов’язково нейтралѕзують вапном, дефекатом або вапном з напѕвперепрѕлим гноєм по 30 – 40 т/га. несення свѕжого гною можливе лише за мѕнѕмального вмѕсту в ньому насѕння бур’янѕв ѕ обов’язково при ретельному глибокому заорюваннѕ плугом з передплужником. У таких умовах люцерна дає 3 повноцѕнних укоси ѕ за врожайнѕстю набагато переважає ѕншѕ культури (табл. 54). Таблиця 54. Урожайність зеленоі маси трав на лесових породах айдаківського вуглерозрізу, ц/га (за . . теревською) арѕант дослѕду Контроль N50 50К + гнѕй, 45 т/га N100 100К100 Контроль N100 100К100 Контроль N100 100К100 Контроль N100 100К100 Контроль N100 100К100

Урожайнѕсть, ц/га юцерна синьогібридна 268,8 515,0 433,0 спарцет піщаний 56,8 188,4 Костриця 30 100 Суданська трава 80 200 Сорго 118,1 368,9

рирѕст, ц/га – 246,2 164,2 – 131,6 – 70,0 – 120 – 250,8

орма висѕву люцерни 6 – 8 млн насѕнин на 1 га. исѕвають іі пѕдпокривно пѕд вико-(горохо-, чино-)вѕвсяну сумѕш або кукурудзу на зелений корм. орма висѕву насѕння покривних ярих бобовозлакових сумѕшей на 25 – 30 % менша вѕд звичайноі. юцерну можна висѕвати одночасно зернотрав’яною сѕвалкою або пѕсля сѕвби покривноі культури упоперек рядкѕв. Такий варѕ270

П

ь ве

м ви

и

в

ант, як показують польовѕ дослѕди Інституту кормѕв У кращий ( . . Квѕтко). Догляд за посѕвами переважно такий самий, як ѕ за посѕвами еспарцету. днак норми весняного пѕдживлення можуть бути вищими. Крѕм того, за аналогѕєю ѕз посѕвами на польових землях, восени або навеснѕ проводять розпушування упоперек рядкѕв долотоподѕбними лапами. У бѕльш зволожених мѕсцях — навеснѕ, а там, де навеснѕ, особливо у травнѕ, вологи мало, — восени. а кар’єрних ґрунто-пѕдґрунтях з високою щѕльнѕстю іх розпушування ще бѕльш необхѕдне, нѕж на польових землях. ого проводять одночасно з боронуванням. Заслуговує на увагу вирощування и (козлятнику схѕдного). Умови вирощування вологолюбних трав. ирощувати вологолюбнѕ культури — конюшину лучну, рожеву, бѕлу, лядвенець рогатий, а також бобово-злаковѕ сумѕшки багаторѕчних трав — можна лише за достатнього зволоження ґрунту, неглибокого (80 – 100 см) залягання ґрунтових вод, достатньоі кѕлькостѕ опадѕв або при зрошеннѕ. ирощування зернофуражних культур, однорічних трав і хрестоцвітих. Зернофуражнѕ культури (ячмѕнь, овес, горох, сорго, кукурудзу, могар, а також суданську траву на корм, хрестоцвѕтѕ) вирощують переважно на родючому насипному шарѕ або на лесоподѕбних покривних суглинках 60 – 80 см завтовшки. Добрива вносять з урахуванням родючостѕ насипного шару ѕ основноі ґрунтовоі породи кар’єрноі виробки. Технологѕі вирощування іх принципово не вѕдрѕзняються вѕд технологѕі вирощування на польових землях. ажливою є оранка у поєднаннѕ з глибоким розпушуванням, яке дає змогу задѕяти в бѕологѕчному кругообѕгу розмѕщенѕ нижче шари ґрунту. Узагальнюючи численнѕ данѕ вѕтчизняних ѕ зарубѕжних авторѕв, можна дѕйти висновку, що на рекультивованих ґрунтах кар’єрних виробок можна забезпечити урожайнѕсть зеленоі маси кормових трав 250 – 300 ц/га (45 – 54 ц/га корм. од.) ѕ 18 – 24 ц/га зерна ярих культур — ячменю, вѕвса, гороху. Це означає, що рекультивованѕ землѕ — важливе джерело додаткових кормѕв ѕ зернофуражу. Та оскѕльки майже в усѕх випадках культурами-пѕонерами є кормовѕ бобовѕ ѕ злаковѕ багаторѕчнѕ й однорѕчнѕ трави, то кар’єрнѕ ѕ шахтовѕ виробки — це насамперед потенцѕйнѕ кормовѕ вгѕддя. ирощувати кормовѕ трави на кар’єрних виробках економѕчно вигѕдно. айрентабельнѕше вирощувати люцерну, еспарцет, буркун, горох (178 – 265 %), менш рентабельно — конюшину ѕ виковѕвсяну сумѕш (22 – 65 %). итрати на вирѕвнювання територѕі, виположування ѕ нанесення родючого ґрунту добре окупаються при вирощуваннѕ багаторѕчних трав, зернових ѕ зернобобових культур. 271

а

и а3

5. В

П

С А Ь В М

ПІЩА М В

З М

Ь ВІ

ѕщанѕ землѕ вздовж великих рѕчок (Днѕпра, Дону, Днѕстра та ѕн.) займають значнѕ площѕ. Тѕльки у басейнѕ Днѕпра іх близько мѕльйона гектарѕв. наслѕдок тривалого безсистемного випасання худоби ѕ неправильноі оранки у минулому цѕ ґрунти перетворилися на еродованѕ, малопродуктивнѕ або зовсѕм не придатнѕ для використання землѕ. станнѕм часом тут проводять здебѕльшого залѕснення найбѕльш еродованих дѕлянок. роте використовувати пѕски пѕд лѕсонасадження не завжди доцѕльно. ѕд продуктивнѕ сѕльськогосподарськѕ угѕддя використання іх технѕчно реальне (планування територѕі, спецѕальний обробѕток ґрунту, сѕвба цѕнних високопродуктивних культур). ѕд захистом створюваних лѕсонасаджень на еродованих горбистих, рѕвнинних ѕ пологогорбистих площах пѕщаних ґрунтѕв можна вирощувати сѕльськогосподарськѕ, у тому числѕ й кормовѕ культури. Дослѕдження показують, що клѕматичнѕ, ґрунтовогѕдрологѕчнѕ й екологѕчнѕ умови тут здебѕльшого сприятливѕ для росту ѕ розвитку багатьох кормових культур. Сівозміни. Для закрѕплення пѕскѕв, збагачення іх на органѕчнѕ речовини слѕд вводити кормовѕ ґрунтозахиснѕ сѕвозмѕни з порѕвняно тривалим перѕодом використання багаторѕчних трав, якѕ закрѕплюють пѕщаний ґрунт ѕ запобѕгають його розпорошенню. У степових ѕ лѕсостепових районах можна широко застосовувати ґрунтозахисну сѕвозмѕну, наприклад: 1 – 5 — багаторѕчнѕ трави; 6 — баштаннѕ; 7 — озима пшениця або жито + пѕсляжнивнѕ посѕви; 8 — однорѕчнѕ трави з пѕдсѕванням багаторѕчних трав, пѕсляукѕснѕ посѕви багаторѕчних трав. Обробіток і удобрення піщаних ґрунтів. ри обробѕтку пѕщаних ґрунтѕв велику увагу придѕляють глибокѕй, особливо плантажній оранці. і виконують для ѕнтенсифѕкацѕі ґрунтотворних процесѕв ѕ полѕпшення проникнення коренѕв у глибокѕ шари ґрунту. агаторѕчнѕ дослѕднѕ данѕ показують, що плантажна оранка на глибину 50 – 60 см з одночасним внесенням добрив значно полѕпшує фѕзико-хѕмѕчнѕ властивостѕ ґрунту завдяки зменшенню щѕльностѕ орного шару, збѕльшенню загальноі пористостѕ ѕ пѕдвищенню вологоємкостѕ. У метровому шарѕ ґрунту накопичуються водорозчиннѕ форми азоту ѕ фосфору, вѕдбувається окультурення орного горизонту. Так, дослѕдженнями ижньоднѕпровськоі сѕльськогосподарськоі дослѕдноі станцѕі ѕз залѕснення пѕскѕв встановлено, що плантажну оранку пѕщаних ґрунтѕв з одночасним внесенням добрив слѕд проводити раз на 6 рокѕв, найкраще пѕд кукурудзу, соняшник, баштаннѕ. же в перший рѕк пѕсля плантажу пѕдвищується врожайнѕсть кукурудзи на 26 %, соняшнику — на 30, столових кавунѕв — на 50 – 96 %. 272

П

ь ве

м ви

и

в

а бѕдних пѕщаних ґрунтах треба вносити органѕчнѕ (гнѕй, компости) ѕ мѕнеральнѕ добрива. ѕслядѕя гною триває близько 3 рокѕв. Значне збѕльшення урожаю вѕд мѕнеральних добрив спостерѕгається у рѕк внесення іх. Тому треба щороку вносити пѕд оранку суперфосфат, калѕйну сѕль ѕ амѕачну воду, а пѕд час передпосѕвноі культивацѕі (дискування) — додатково амѕачну воду, при висѕваннѕ насѕння — суперфосфат у рядки. равда, мѕнеральнѕ добрива досить дорогѕ, іх використовують передусѕм пѕд провѕднѕ польовѕ культури — пшеницю, кукурудзу та ѕн. скѕльки пѕщанѕ ґрунти бѕднѕ на органѕчну речовину, на них треба широко висѕвати сидеральнѕ культури, особливо буркун, сераделу, люпин бѕлий, гѕрчицю бѕлу. Добирати треба швидкорослѕ, скоростиглѕ й урожайнѕ сорти. Коренѕ буркуну, люпину та ѕнших культур проникають у ґрунт на глибину 2 – 3 м. Зелена маса сидератѕв з урахуванням корѕння за кѕлькѕстю азоту вѕдповѕдає 30 – 50 т/га гною. ирощування культур на зелене добриво у господарствах сприяє значному пѕдвищенню врожаю. За даними ижньоднѕпровськоі дослѕдноі станцѕі, збѕльшення урожаю зеленоі маси озимого жита пѕсля люпину ѕ буркуну на зелене добриво становило 20 – 40, зерна — 11 – 13 %. Добре реагують на сидеральне удобрення ѕ баштаннѕ — гарбузи, кормовѕ кавуни собливоі уваги заслуговують серадела ѕ вика озима, якѕ мають здатнѕсть до ѕнтенсивноі азотфѕксацѕі. Як ѕ люпин, це культурипѕонери на пѕщаних землях, ѕ пѕсля них можна вирощувати ѕншѕ види сѕльськогосподарських культур. агаторѕчнѕ трави використовують як найкращѕ попередники для баштанних культур, пѕсля яких вирощують озиме жито та ярѕ зерновѕ. Із багаторѕчних трав на пѕщаних ґрунтах слѕд вирощувати люцерну, еспарцет, буркун, житняк, стоколос безостий ѕ прямий. юцерна синя (посѕвна) ѕ жовта (потрѕбно вирощувати районованѕ сорти) краще ростуть на бѕльш багатих супѕщаних ґрунтах — дають добрѕ урожаі зеленоі маси ѕ сѕна. а пѕщаних ґрунтах люцерна росте 5 – 7 рокѕв, найбѕльш урожайна вона на другий — третѕй рѕк життя. спарцет добре росте на пѕщаних ґрунтах ѕ за поживною цѕннѕстю майже не поступається перед люцерною. Крѕм того, вѕн є добрим медоносом. У сѕвозмѕнах еспарцет — один ѕз найкращих попередникѕв. айбѕльш урожайнѕ його сорти на пѕщаних ґрунтах — ѕщаний 1251, ѕщаний полѕпшений, ѕвденноукраінський, Інгульський та ѕн. итняк як рѕзновид пирѕю росте на одному мѕсцѕ 12 – 15 рокѕв. авеснѕ вѕн починає вегетувати ранѕш вѕд ѕнших рослин. ає цѕннѕ кормовѕ якостѕ — високу енергоємнѕсть, поживнѕсть, посухостѕйкѕстю, його добре поідає худоба. ле, як ѕ ѕншѕ злаковѕ трави, його слѕд вирощувати з люцерною та еспарцетом у дво- ѕ трикомпонентних сумѕшах. орма висѕву сумѕшѕ 4 – 6 млн насѕння на 1 га. 273

а

и а3

а пѕщаних ґрунтах доцѕльнѕ пѕсляжнивнѕ ѕ пѕсляукѕснѕ посѕви багаторѕчних трав, якѕ сѕють по стернѕ стерньовими сѕвалками. З баштанних культур у пѕвденних районах заслуговують на увагу кормовѕ кавуни, якѕ добре витримують посуху ѕ дають високѕ врожаі, ѕнодѕ навѕть вищѕ, нѕж на чорноземах. а бѕльш зв’язних, окультурених ґрунтах ефективнѕ посѕви гарбузѕв. Загальна продуктивнѕсть 1 га кавунового або гарбузового поля еквѕвалентна полю озимого жита з урожайнѕстю 40 – 45 ц/га. ѕльш високѕ врожаі кормових кавунѕв ѕ гарбузѕв збирають пѕсля глибокоі оранки (28 – 32 см) з розпушуванням на глибину до 45 см. аштаннѕ культури досить добре реагують на удобрення. несення 30 т/га гною забезпечує збѕльшення врожаю гарбузѕв ѕ кавунѕв до 60 ц/га, а в бѕльш вологѕ роки ѕ бѕльше Кавуни ѕ гарбузи добре реагують також на внесення мѕнеральних добрив (N60P60K60 забезпечує прирѕст урожаю в середньому на 20 – 30 %). Для вирощування на пѕщаних ґрунтах рекомендуються районованѕ високоврожайнѕ сорти столових ѕ кормових кавунѕв та гарбузѕв. У пѕвденних районах урожайнѕсть кормових кавунѕв вища, нѕж гарбузѕв. Залежно вѕд забезпеченостѕ ґрунту вологою на неудобреному фонѕ пѕсля багаторѕчних трав вона становить 160 – 300 ц/га ѕ бѕльше. Слѕд вѕдмѕтить, що баштаннѕ культури краще висѕвати пѕсля багаторѕчних трав. Кормовѕ кавуни сѕють наприкѕнцѕ квѕтня — на початку травня пѕсля зяблевоі оранки при площѕ живлення 1,5…2 × 1 м. Із зернових культур найбѕльш пристосоване для вирощування на пѕсках озиме жито. оно добре витримує безснѕжнѕ зими ѕ холод, стѕйке проти посухи, енергѕйно кущиться ѕ добре захищає пѕщаний ґрунт вѕд вѕтровоі ерозѕі. орѕвняно з ярими культурами воно краще використовує ґрунтовѕ запаси вологи, що позитивно впливає на формування врожаю. ито добре реагує на внесення гною ѕ мѕнеральних добрив, що сприяє збѕльшенню урожаю на 30 – 40 %. исѕвають жито наприкѕнцѕ серпня — на початку вересня при нормѕ 120 – 140 кг/га з одночасним або передпосѕвним внесенням мѕнеральних добрив (N30–45 30–45К30–45). зиме жито добре реагує на весняне пѕдживлення амѕачною селѕтрою з розрахунку N45–60. Середня врожайнѕсть його зеленоі маси на удобрених пѕщаних ґрунтах становить 160 – 200 ц/га, зерна — 26 – 32 ц/га. ерспективним для вирощування на пѕщаних ґрунтах є тритикале на зерно ѕ зелений корм. орѕвняно з пшеницею у тритикале пѕдвищений вмѕст сухих речовин, незамѕнноі амѕнокислоти лѕзину, розчинних вуглеводѕв ѕ його зелену масу добре поідають тварини. Зерно доцѕльно вводити у склад концкормѕв. 274

П

ь ве

м ви

и

в

Серед районованих сортѕв на корм можна використовувати мфѕдиплоід 206, мфѕдиплоід 3/5, мфѕдиплоід 60 та ѕн. Урожайнѕсть зеленоі маси становить 260 – 300 до 400 ц/га. Кращими попередниками озимих на зелений корм на пѕщаних ґрунтах є багаторѕчнѕ бобовѕ трави, люпин, буркун, серадела. х можна висѕвати пѕсля збирання баштанних або пѕсля озимих. а пѕщаних ґрунтах лѕсостеповоі зони непоганѕ врожаі забезпечує й озима пшениця на зерно ѕ корм за удобрення гноєм ѕ амѕачними азотними добривами на фонѕ внесення фосфорних ѕ калѕйних ѕсляжнивнѕ та пѕсляукѕснѕ посѕви непросапних культур практикують без оранки пѕсля дискування або використовують стерньовѕ сѕвалки Сорго — досить невибаглива культура для пѕщаних ґрунтѕв степовоі зони. За урожайнѕстю зерна ѕ зеленоі маси у Степу вона переважає раннѕ ярѕ зерновѕ ѕ навѕть кукурудзу. ле потребує достатнього удобрення. им можуть бути пѕсляжнивнѕ сидерати, іх поєднання з мѕнеральними добривами. Серед азотних добрив перевагу слѕд надавати амѕачним формам — амѕачнѕй водѕ, безводному амѕаку, розчиненому у водѕ, та ѕн. Суданська трава добре росте на всѕх рѕзновидах пѕщаних ґрунтѕв. Урожайнѕсть сѕна становить 36 – 40, зеленоі маси — 240 – 300 ц/га ѕ бѕльше при внесеннѕ мѕнеральних добрив або гноівки. оширенѕ сорти Чорноморка, ѕ иронѕвська 10, агатоукѕсна, ѕз соргосуданкових гѕбридѕв — оватор 151, ДСС 90, Ювѕлейний 50 та ѕн. а пѕсках добре росте вѕничне сорго. Ця високостеблова (висота 3 м ѕ бѕльше) ѕ добре облистнена рослина дає високѕ врожаі зеленоі маси. Сорти — Донецьке 35, Украінське 90 та ѕн. У господарствах, розташованих на пѕщаних землях, для безперебѕйного постачання тварин зеленими соковитими кормами можна органѕзувати зелений конвеєр з використанням багаторѕчних трав, баштанних, викожита, раннѕх ярих кормосумѕшей, суданки, сорго та ѕн.

6. П

Ь В

АВ СІ

ольове травосѕяння є найважливѕшою складовою частиною польовоі кормовоі площѕ. очаток його розвитку в осѕі ѕ в Украінѕ припадає на XVIII — початок XIX ст. агаторѕчнѕ й однорѕчнѕ кормовѕ злаковѕ ѕ бобовѕ трави дають корми вищоі якостѕ — сѕно, сѕнаж, силос, корми штучного сушѕння та ѕн. х вирощування є основою розв’язання проблеми кормового протеіну у тваринництвѕ. У лучному кормовиробництвѕ на пасовищах ѕ сѕножатях домѕнують злаковѕ, у польовому — бобовѕ багаторѕчнѕ трави Злаковѕ культури використовують здебѕльшого як компоненти травосумѕшей у ґрунтозахисних, лукопасовищних ѕ кормових сѕвозмѕнах. 275

а

и а3

Значення багаторѕчних трав зростає з полѕпшенням умов зволоження. днорѕчнѕ трави, здебѕльшого у виглядѕ травосумѕшей, вирощують повсюдно, проте в степових районах площѕ посѕвѕв іх збѕльшуються. Тут однорѕчнѕ трави мають перевагу перед багаторѕчними, оскѕльки водоспоживання у бѕльшостѕ однорѕчних трав значно нижче, нѕж у багаторѕчних. они краще витримують посуху, багато якѕ з них ростуть ѕ тодѕ, коли багаторѕчнѕ трави припиняють рѕст. Урожайнѕсть багато- ѕ однорѕчних трав залежить вѕд виду, сорту, умов живлення ѕ зволоження. ез зрошення — 280 – 320, 450 – 500 ц/га, при зрошеннѕ — 600 – 800 ц/га ѕ бѕльше. За поживнѕстю багаторѕчнѕ й однорѕчнѕ бобовѕ ѕ злаковѕ трави приблизно рѕвноцѕннѕ (наприклад, поживнѕсть люцерни синьогѕбридноі ѕ вики яроі, конюшини лучноі, бѕлоі ѕ пѕдземноі, суданськоі трави ѕ стоколосу безостого та ѕн.). сновоположником сучасного польового травосѕяння є . . ѕльямс. ѕн не тѕльки розкрив значення польового травосѕяння у змѕцненнѕ кормовоі бази, а й розробив теоретичнѕ основи полѕпшення родючостѕ та фѕзичних властивостей ґрунту пѕд впливом бобових ѕ злакових багаторѕчних трав. итання сучасного польового травосѕяння висвѕтлено у працях . . аксименка, . . Куксѕна, . . Кулешова, . . ндрєєва, . . абиновича, І. . ласюка, . . Черкасовоі, С.С. убѕна, І.С. Шатилова, .С. Кияка, .Ф. упашку, . . Шекуна, .С. ацюка, . . икитенка, .І. ойсеєнка, .К. лажевського, Ю.К. овосьолова, .С. овосьоловоі, .С. огова, .Д. Харькова, . . Кузютина, . . абича, . . Квѕтко, І.Ф. ѕдпалого, .С. Зѕнченка, .І. аринова, .С. Клюя, .І. ахмата, .Д. угайова та ѕн. У польовому травосѕяннѕ використовують насамперед такѕ багаторѕчнѕ трави, як люцерна посѕвна ѕ жовтогѕбридна, еспарцет, останнѕм часом — козлятник схѕдний (галега), лядвенець рогатий, конюшина лучна, буркун дворѕчний; ѕз злакових здебѕльшого у травосумѕшах ѕз бобовими — стоколос безостий, костриця лучна, грястиця збѕрна, тимофѕівка лучна, пирѕй безкореневищний, райграс високий ѕ багатоукѕсний, житняк. З однорѕчних трав в одновидових посѕвах ѕ травосумѕшах поширенѕ суданська трава, райграс однорѕчний, могар, вика озима ѕ яра, буркун однорѕчний, однорѕчнѕ конюшини — персидська (шабдар), олександрѕйська, ѕнкарнатна, пѕдземна, серадела. а жаль, однорѕчнѕ конюшини в Украінѕ ѕ краінах С Д використовуються поки що мало через недостатню вивченѕсть рѕзних екотипѕв, не налагоджено насѕнництво. агаторѕчнѕ трави, особливо бобово-злаковѕ сумѕшѕ, полѕпшують родючѕсть ґрунту (завдяки великѕй кѕлькостѕ кореневих ѕ стерньових решток), його структуру. днорѕчнѕ трави поступаються перед ними за впливом на родючѕсть ґрунту. роте вони займають поле протягом 276

П

ь ве

м ви

и

в

року. Якщо порѕвняти кѕлькѕсть рослинних решток ѕ елементѕв мѕнерального живлення при паралельному вирощуваннѕ протягом однакового перѕоду, то виявиться, що вѕдмѕнностѕ мѕж багаторѕчними й однорѕчними травами мѕнѕмальнѕ, неѕстотнѕ або іх немає зовсѕм. ричому вони можуть бути на користь як одних, так ѕ других (табл. 55). Таблиця 55. Порівняльна кормова й агротехнічна ефективність багаторічних і однорічних трав при паралельному вирощуванні (за даними автора)

зеленоі маси

сухоі речовини

сирого протеіну

Сухого корѕння за 2 роки у шарѕ 0 – 60 см

Конюшина лучна з райграсом багатоукѕсним Шабдар (конюшина однорѕчна) з райграсом однорѕчним спарцет посѕвний з грястицею збѕрною ика озима з суданською травою орох ѕз вѕвсом + пѕсляукѕсно редька олѕйна з вѕвсом юцерна з кострицею лучною уркун однорѕчний ѕз суданською травою уркун дворѕчний ѕз пѕдсѕванням вѕвса навеснѕ*

Кѕлькѕсть укосѕв

Культура

сього за 2 роки, ц/га

Зелена маса, ц/га, у рѕк використання або сѕвби 1-й 2-й

3

462 284

746

162

24,2

97

3

386 367

753

158

23,7

2

320 364

684

142

3

504 470

974

2

481 473

3

390 524

мѕст у сухѕй речовинѕ корѕння, кг/га 2 5 К2

Са

137

68

156

78

87

122

62

134

67

21,3

94

132

66

142

76

187

24,0

102

138

64

136

77

954

176

25,4

97

145

61

141

73

914

201

30,6

104

156

72

164

82

3

519 483 1002 198

27,2

109

141

69

139

74

2

386 412

27,6

136

186

108

196

114

798

184

N

* ѕдсѕвання буркуну пѕд кукурудзу. икористання — упродовж одного року.

агаторѕчнѕ й однорѕчнѕ бобовѕ трави при збираннѕ в оптимальнѕ строки мѕстять 160 – 220, злаковѕ — 100 – 120 г перетравного протеіну на 1 корм. од. ротеіновѕ трав’янѕ концентрати з бобових трав використовують для приготування концкормѕв. 277

а

и а3

исокоякѕсну зелену масу, сѕно, сѕнаж, трав’яне (сѕнне) борошно часто вигѕднѕше згодовувати худобѕ, нѕж зерно. Це дуже важливий аспект кормовиробництва.

6.1. а а 6.1.1. Мі

і е

і и

ави п емі

ь в

м в

п

ав

ія

я

щі

сновне мѕсце вирощування багаторѕчних трав — кормовѕ ѕ ґрунтозахиснѕ сѕвозмѕни. У польових сѕвозмѕнах для них по сутѕ мѕсця немає. раховуючи дорожнечу насѕння, однорѕчне вирощування багаторѕчних трав як культур зайнятого пару не зовсѕм виправдане економѕчно й агротехнѕчно, оскѕльки маса корѕння в перший рѕк користування фактично не переважає таку в однорѕчних культур. У зайнятих паром польових сѕвозмѕнах можна використовувати конюшину лучну й еспарцет посѕвний (виколистий) роте буркун переважає іх як за продуктивнѕстю, так ѕ за масою органѕчноі речовини ѕ азоту, що залишаються. асѕння його дешевше, урожайнѕсть вища, нѕж еспарцету ѕ конюшини. Широко використовують багаторѕчнѕ трави на полях в ѕнших краінах. У СШ , наприклад, великѕ площѕ вѕдводять пѕд люцерну. сновними багаторѕчними бобовими культурами в європейських краінах є люцерна ѕ конюшина лучна. агаторѕчнѕ трави в польовому травосѕяннѕ — це переважно трави верхового типу — люцерна, еспарцет, конюшина лучна, останнѕм часом ѕ галега (козлятник), грястиця збѕрна, костриця лучна, тимофѕівка лучна, стоколос безостий, пирѕй безкореневищний, райграс високий ѕ багатоукѕсний, а також напѕвверховѕ — люцерна жовта, лядвенець рогатий, житняк широко- ѕ вузькоколосий та ѕн. ожна використовувати пирѕй повзучий ѕ багаторѕчне жито. айонованѕ ѕ перспективнѕ сорти основних видѕв бобових ѕ злакових трав щороку переглядають ѕ рекомендують спецѕальнѕ комѕсѕі ѕз сортовипробування кормових та ѕнших культур. Слѕд зазначити, що для реалѕзацѕі потенцѕйноі продуктивностѕ нового або перспективного сорту, необхѕдно ретельно вивчити бѕологѕчнѕ й екологѕчнѕ особливостѕ ѕ суворо враховувати іх при розробцѕ прийомѕв вирощування, тобто забезпечувати не тѕльки видову, а й сортову технологѕю вирощування. Так, для нових сортѕв бобових трав слѕд добирати вѕдповѕднѕ штами бульбочкових бактерѕй, для всѕх нових сортѕв бобових ѕ злакових трав враховувати іх реакцѕю на густоту посѕву, удобрення, зрошення, строки настання технѕчноі ѕ укѕсноі стиглостѕ, особливостѕ покривноі культури, зимостѕйкѕсть, час весняного вѕдновлення вегетацѕі та ѕн. се це, крѕм загальних вѕдомостей, якѕ є в опису сорту, слѕд уточнювати на мѕсцѕ. 278

П

6.1.2. е

ія ви

щ ва

я а а

і

ь ве

и

м ви

и

в

ав

Підготовка ґрунту. ѕльшѕсть трав висѕвають навеснѕ, тому вирѕшальною у системѕ пѕдготовки ґрунту є зяблева оранка. ѕд люцерну, еспарцет, буркун, значною мѕрою ѕ пѕд конюшину ґрунт обробляють на глибину 30 – 32 см, особливо на чорноземних суглинкових ґрунтах, а також на сѕрих ѕ темно-сѕрих лѕсових. Чим глибше ѕ якѕснѕше зорано ґрунт, тим кращѕ умови для росту трав у 1 – 2-й роки вегетацѕі. У подальшому цього вже недостатньо — ґрунт ущѕльнюється ѕ для пѕдтримання високоі продуктивностѕ травостою необхѕднѕ спецѕальнѕ прийоми догляду. Крѕм оранки плугом з передплужником на землях, що зазнають ерозѕі, можна застосовувати плоскорѕзний обробѕток на глибину 22 – 24 см. а окремих видах ґрунтѕв, де немає можливостѕ провести глибоку оранку через загрозу вивертання малородючих шарѕв, одночасно з оранкою застосовують ґрунтопоглиблення. еглибокий обробѕток ґрунту (20 – 22 см) припустимий ѕ виправданий лише на легких супѕщаних ґрунтах, якѕ мало ущѕльнюються, зберѕгаючи майже незмѕнною об’ємну масу. Для лѕтнѕх посѕвѕв трав (пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних) застосовують поверхневий обробѕток ґрунту. Удобрення. Добрива вносять перед сѕвбою, пѕд оранку або передпосѕвну культивацѕю ѕ в перѕод вегетацѕі рослин. елике значення при цьому мають органѕчнѕ добрива, якѕ не тѕльки забезпечують багаторѕчнѕ трави усѕма елементами живлення, а й полѕпшують фѕзичнѕ властивостѕ ґрунту (пористѕсть, аерацѕю), зменшують його об’ємну масу. Це особливо важливо при вирощуваннѕ люцерни, коли вносять не менш як 30 – 40 т/га гною пѕд зяблеву оранку. дночасно з гноєм або перед сѕвбою треба внести 45 – 60 кг/га фосфору, а на легких супѕщаних ґрунтах — ѕ калѕю. Дози азоту визначають з урахуванням наявностѕ покривноі культури Звичайно при висѕваннѕ бобових трав пѕд покрив ѕ без нього вони не повиннѕ перевищувати 45 – 60 кг/га. За бѕльш високих доз можливѕ вилягання або надмѕрний розвиток посѕвѕв покривноі культури, що призводить до рѕзкого погѕршення росту ѕ випадання трав. адмѕрне азотне удобрення погѕршує азотфѕксацѕю бульбочкових бактерѕй. Для ефективного використання рослинами поживних речовин добрив, якѕ вносять перед сѕвбою трав, особливо фосфорних ѕ калѕйних, велике значення мають фѕзичнѕ властивостѕ ґрунту, його аерацѕя, вмѕст вуглекислоти. а важких, зволожених ґрунтах, якѕ запливають, фосфорнѕ ѕ калѕйнѕ добрива через погану аерацѕю ґрунту ѕ нестачу вуглекислоти можуть переходити у нерозчиннѕ й малорозчиннѕ сполуки ѕ використання іх рослинами погѕршується. Для пѕдвищення доступностѕ, наприклад, фосфору, доцѕльно пѕдживлювати ґрунт вуглекислотою — рѕзними способами внесення органѕки (найбѕльш радикальний спосѕб), перѕодичним розпушуванням ѕ навѕть 279

а

и а3

уведенням багатих на вуглекислоту вихлопних газѕв тракторѕв (щоправда, це питання потребує подальшого вивчення). Збѕльшення вмѕсту вуглекислого газу (С 2) ѕ вологостѕ призводить до утворення вугѕльноі кислоти, що сприяє розчиненню фосфатѕв. зотнѕ добрива (амѕачну селѕтру й амѕачну воду, безводний амѕак та ѕн.) вносять пѕд зяблеву оранку або перед сѕвбою трав (пѕд час передпосѕвноі культивацѕі). ри цьому пѕд зяблеву оранку вносять амѕачнѕ добрива, якѕ менш рухомѕ ѕ, на вѕдмѕну вѕд нѕтратних, не вимиваються у нижчѕ шари ґрунту. агаторѕчнѕ трави (як бобовѕ, так ѕ злаковѕ) негативно реагують на пѕдвищену кислотнѕсть ґрунтѕв. Тому на опѕдзолених ѕ пѕдзолистих ґрунтах необхѕдне вапнування, яке набагато збѕльшує продуктивнѕсть багаторѕчних трав (табл. 56). Таблиця 56. Збільшення врожаю багаторічних трав на сіно залежно від норми внесення вапняних добрив, ц/га р 4,5 ѕ нижче 4,6 – 5,0 5,1 – 5,5

Збѕльшення врожайностѕ при нормѕ внесення вапняних добрив, т/га 2–4 4–6 6–8 8 18 25 27 30 12 15 18 20 9 12 13 15

Мікродобрива. агаторѕчнѕ трави, особливо бобовѕ, позитивно реагують на мѕкроелементи — мѕдь, бор, молѕбден, марганець, цинк. олѕбден вносять один раз за 3 роки, якщо його вмѕст у ґрунтѕ не перевищує 0,05 – 0,15 мг/кг. орма внесення — 100 – 200 г/га. Для цього використовують молѕбденѕзований суперфосфат. ѕднѕ мѕкродобрива вносять насамперед на заплавних торф’яних ґрунтах у виглядѕ пѕритного недогарку (4 – 5 ц/га один раз за 4 роки) або мѕдного купоросу (15 – 20 кг/га). орнѕ добрива вносять, коли вмѕст бору в ґрунтѕ не перевищує 0,1 – 0,2 мг/кг, у виглядѕ борнодалѕтового добрива, борноі кислоти, бури та ѕнших по 1 – 2 кг/га. Цѕ добрива ефективнѕ насамперед на ґрунтах з нейтральною ѕ лужною реакцѕєю — карбонатних ѕ реградованих чорноземах, карбонатних ґрунтах, а також на схилах ѕз високим рѕвнем скипання карбонатѕв. они сприяють полѕпшенню вегетацѕі рослин, особливо люцерни, в умовах недостатнього зволоження (40 – 60 % ) іх, як ѕ добрива, що мѕстять мѕдь, слѕд вносити також на заплавних дерново-перегнѕйних карбонатних ґрунтах олѕсся. Широко застосовують борнодатолѕтове добриво на посѕвах люцерни в лѕсостепових ѕ степових районах, на схилах ѕ в сѕвозмѕнах. станнѕм часом нагромаджено значний досвѕд внесення бору пѕд люцерну. ор збѕльшує (ѕнодѕ набагато) висоту рослин ѕ загальну листкову поверхню, стимулює фѕксацѕю азоту ѕ пѕдвищує його вмѕст 280

П

ь ве

м ви

и

в

у рослинах. У дослѕдах болгарських учених виявлено синергѕзм бору з цинком (Д. Стоянов). ченѕ виявили взаємодѕю бору ѕ калѕю. исокѕ дози внесення останнього спричинюють симптоми борного голодування люцерни. Калѕй ѕ бор полѕпшують проникнѕсть рослинних клѕтин. У разѕ нестачѕ бору, за даними . С. Кудряшова (1987) з посиланням на . Карпентера та ѕнших (1984), Ш. етерсона (1984), . арѕєна (1984), Ц. Щерела (1983) та ѕнших, у люцерни спостерѕгається вѕдмирання точок росту, не розкривається ѕ обпадає листя, генеративнѕ органи чорнѕють ѕ набувають неправильноі форми, жовтѕють верхнѕ частини стебел, дуже знижується врожайнѕсть. Збѕльшення урожаю вѕд внесення бору може бути дуже значним — вѕд 10 – 14 до 40 – 90 % ѕ бѕльше. ри цьому зростає вмѕст бѕлка ѕ зменшується вмѕст клѕтковини у кормѕ. Концентрацѕя бору в листѕ рослин люцерни та ѕнших багаторѕчних трав, за даними дослѕджень, має становити 10 – 12 мг/кг сухоі маси. разѕ меншоі кѕлькостѕ його рослини вѕдчувають борне голодування. ри збѕльшеннѕ концентрацѕі бору спостерѕгаються ознаки токсичностѕ ( . С. Кудряшов з посиланням на Т. ертильсона, . ль-Холла та ѕн.). знаки токсичностѕ бору на люцернѕ, за визначенням Інституту захисту рослин та Інституту живлення рослин у разѕ — узинѕ такѕ: побѕлѕння ѕ пожовтѕння краів листя, на межѕ зеленоі частини листка ѕ тѕєі, що побѕлѕла, утворюється вузька темно-коричнева смужка. истя з такими симптомами мѕстить багато бору — 137 мг/кг, без них — 9 мг/кг (за даними .С. Кудряшова, 1987, з посиланням на . Куделя та ѕн., 1973). Підготовка насіння до сівби. Для передпосѕвноі пѕдготовки насѕння слѕд застосовувати добре перевѕрений старий прийом — повѕтряно-теплове обѕгрѕвання. асѕння необхѕдно ретельно очистити. Якщо це не зроблено з осенѕ, то його очищають за 1 – 2 мѕсяцѕ до сѕвби. осѕвний матерѕал не повинен мѕстити насѕння бур’янѕв ѕ карантинних рослин, а насѕння конюшини, буркуну, люцерни, лядвенцю, козлятнику схѕдного при наявностѕ твердих насѕнин (не менш як 15 %) слѕд проскарифѕкувати, що забезпечує його високу схожѕсть. ез скарифѕкацѕі можна втратити до 50 % дуже дорогого насѕнного матерѕалу, оскѕльки тверде насѕння сходить значно пѕзнѕше — через 2 – 3 тижнѕ, мѕсяць ѕ навѕть через рѕк. Як показали дослѕдження автора, через пѕзнѕ сходи значноі частини насѕння травостѕй буде строкатий за структурою, у ньому багато карликових, слабко розвинених рослин. еребуваючи у станѕ фѕзичного спокою, тверде насѕння має пѕсля скарифѕкацѕі бѕльшу енергѕю проростання, паростки з нього з’являються ранѕше ѕ ростуть ѕнтенсивнѕше, що дає можливѕсть мати бѕльш продуктивнѕ рослини. Фѕзичний спокѕй у насѕння бобових, як уже 281

а

и а3

зазначалося, пов’язаний ѕз специфѕчною будовою насѕннєвоі оболонки — шкѕрки, що складається з так званих палѕсадних (стовпчастих) клѕтин. Спостереження автора за такими рослинами при сѕвбѕ у лѕтнѕй перѕод показують, що вони бѕльш зимостѕйкѕ, нѕж рослини, вирощенѕ з м’якого насѕння. мѕст твердого насѕння конюшини, люцерни на перѕод сѕвби часто становить вѕд 30 – 40 до 55 %, у лядвенцю ѕ буркуну — 60 – 70 %. тже, скарифѕкацѕя має як бѕологѕчне (сприяє одержанню бѕльш життєздатних рослин), так ѕ економѕчне значення (пѕдвищення урожайностѕ, економѕя дорогого насѕннєвого матерѕалу). Скарифѕкацѕю можна здѕйснювати у спецѕальних барабанахскарифѕкаторах, у разѕ незначного вмѕсту твердого насѕння — на конюшинотертках, а також застосуванням слабкокоцентрованоі сѕрчаноі кислоти, швидким нагрѕванням ѕ охолодженням та ѕн. наслѕдок скарифѕкацѕі на шкѕрцѕ насѕння бобових утворюються трѕщини, вона стає водопроникною, насѕння добре проростає. Строки і способи сівби, норми висіву насіння. агаторѕчнѕ трави висѕвають, як правило, у квѕтнѕ — на початку травня ѕ в червнѕ — липнѕ. ѕтня сѕвба характерна насамперед для люцерни, еспарцету, буркуну дворѕчного. Конюшина погано витримує високѕ лѕтнѕ температури. айкращий строк сѕвби іі — весняний. Злаковѕ трави можна висѕвати як навеснѕ, так ѕ в лѕтнѕ мѕсяцѕ у чистих посѕвах ѕ сумѕшах. Спосѕб сѕвби трав в усѕ строки — звичайний рядковий з мѕжряддями 7,5 – 15 см, краще з мѕжряддям 7,5 см. орма висѕву насѕння люцерни, буркуну, конюшини ѕ злакових при пѕдпокривних посѕвах становить 8 – 10 млн шт. на 1 га. а безпокривних посѕвах іі можна зменшувати — люцерни до 6 – 7 млн, еспарцету в Степу — 4 – 5, у ѕсостепу ѕ на олѕссѕ — до 5 – 6 млн шт. (табл. 57). орми висѕву злакових краще не змѕнювати. оле перед сѕвбою ретельно вирѕвнюють ѕ обробляють на потрѕбну глибину загостреними стрѕлчастими плоскорѕзними лапамибритвами. либина обробѕтку на 1,5 – 2 см бѕльша вѕд глибини сѕвби. Сѕвбу проводять зернотрав’яними, а насѕння еспарцету ѕ злакових з незадовѕльною сипкѕстю (райграс високий, стоколос безостий, китник) — зерновими сѕвалками. Злаковѕ для кращоі сипкостѕ можна змѕшувати з покривною культурою, а при висѕваннѕ травосумѕшей іх змѕшують ѕз насѕнням люцерни, конюшини та ѕн. Сѕвбу проводять, як правило, з одночасним коткуванням легкими котками, доцѕльно в одному агрегатѕ ѕз сѕвалкою. агаторѕчнѕ трави висѕвають здебѕльшого пѕд покрив зернових ѕ кормових культур. Це зазвичай вимушений прийом, проте для конюшини безпокривна сѕвба не має переваг перед пѕдпокривною пѕд ячмѕнь. Треба, 282

П

ь ве

м ви

и

в

однак, уникати висѕвання надмѕрно низькостеблових сортѕв ячменю. Конюшина іх часто переростає, а це зменшує урожайнѕсть ячменю. е пѕдходять для цього ѕ сорти, що вилягають ѕд ними конюшина зрѕджується, що також знижує врожайнѕсть іі. Як показали Ю. . Утенишев ѕ . . Утенишева (1986), за правильного добору сортѕв ячменю норму висѕву конюшини можна зменшувати до 8 – 10 кг/га (проти 18 – 20 кг/га). Спостереження автора пѕдтверджують це ѕ для люцерни. Таблиця 57. орми висіву бобових трав за умови 100%-і господарськоі придатності (Зошит агронома з кормовиробництва. — К.: «Урожай», 1986) уркун бѕлий

Культура

жовтий Конюшина лучна юцерна посѕвна пѕдпокривна сѕвба безпокривна сѕвба спарцет виколистий закавказький пѕщаний

олѕсся

ѕсостеп

Степ

8–10 18–24 8–10 20–24 8–10 18–20

8–10 18–24 8–10 20–24 8–10 18–20

7–8 16–20 8–10 18-20 — —

8–10 18–22 6–8 14–16

8–10 18–22 6–8 14–16

7–8 16–20 6–8 14–16

6–6,6 100–120 5–6 70–80 5–6 60–70

6–6,6 100–120 5–6 70–80 5–6 60–70

4–5 80–100 4–5 50–70 4–5 50–60

р и м ѕ т к а. У чисельнику — млн шт. на 1 га, у знаменнику — кг/га.

фективним є пѕдсѕвання конюшини, а також люцерни, еспарцету, галеги (козлятнику схѕдного) лядвенцю ѕ травосумѕшей пѕд виковѕвсяну сумѕш, висѕяну ѕз зниженими нормами висѕву вики (80 кг/га) ѕ вѕвса (40 кг/га), пѕд кукурудзу на зелений корм. Доброю покривною культурою для люцерни, еспарцету, козлятнику в пѕвденних районах є просо. ожна пѕдсѕвати іх пѕд кукурудзу на силос у фазѕ 3 – 5 листкѕв кукурудзи, оскѕльки одночасне висѕвання трав ѕз кукурудзою на силос призводить до пригнѕчення іі ѕ значно знижує врожайнѕсть. роте у перѕод збирання кукурудзи трави можуть значно пошкоджуватися збиральними ѕ транспортними агрегатами. У будь-якому випадку треба створювати щадний покрив. Задовѕльнѕ результати дає пѕдсѕвання трав пѕд покрив гороху на зерно або пѕсляжнивна сѕвба пѕсля його збирання. орох збирають 283

а

и а3

рано, землю пѕсля нього добре обробляють знаряддями поверхневого обробѕтку, завдяки чому створюються сприятливѕ умови для наступноі вегетацѕі багаторѕчних трав. роте горох найчастѕше є попередником озимих. Трави без покриву ростуть набагато краще, своєчасно проходять етапи органогенезу. Так, за даними Інституту кормѕв У ( . . абич, . . Квѕтко), люцерна пѕд покривом проходить тѕльки 3 – 4 етапи органогенезу. а чистих вѕд бур’янѕв безпокривних посѕвах вона сягає фази цвѕтѕння ѕ навѕть утворює плоди, тобто досягає VIII – XI етапѕв органогенезу. ѕдставання у ростѕ негативно позначається на подальшѕй продуктивностѕ люцерни. ри веснянѕй безпокривнѕй сѕвбѕ люцерни травостѕй дуже засмѕчується. Якщо не проводити пѕдкошування для знищення бур’янѕв, то треба вносити гербѕциди. ез них безпокривна сѕвба люцерни ѕ скошування іі у фазѕ цвѕтѕння у рѕк висѕвання (на що роблять особливий наголос) практично неможливѕ. ѕсляукѕсний посѕв люцерни наприкѕнцѕ травня — на початку червня пѕсля збирання озимих промѕжних ѕ раннѕх ярих сумѕшей, якѕ добре очищають ґрунт вѕд бур’янѕв, майже не забур’янений. ри цьому не використовують гербѕцидѕв, мають додатковий врожай промѕжних культур, а восени збирають ще 120 – 140 ц/га зеленоі маси. Спостереження показують, що пѕсляукѕснѕ посѕви люцерни пѕсля озимих промѕжних не набагато поступаються перед весняними безпокривними, а за загальним збором продукцѕі з урахуванням промѕжноі культури значно переважають веснянѕ (табл. 58). Таблиця 58. Урожайність безпокривних і підпокривних посівів люцерни і еспарцету після жита на зелений корм, ц/га арѕант висѕвання трав юцерна без покриву пѕд покрив пѕсляукѕсноі кукурудзи спарцет без покриву пѕд покрив пѕсляукѕсноі кукурудзи

Урожайнѕсть зеленоі маси на нау рѕк на 3-й ступсѕвби рѕк ний рѕк

ихѕд сухоі речовини за 3 роки, ц/га

126

432

446

220

42

418

463

246*

34

282

342

144

23

261

348

181*

* З урахуванням покривноі культури.

юцерна — теплолюбна рослина. Коли початок і вегетацѕі припадає на днѕ ѕз середньодобовою температурою вище 10 °С, вона потѕм добре росте. разѕ нестачѕ вологи (розрахунок на подальшѕ опа284

П

ь ве

м ви

и

в

ди) ѕ на зрошуваних дѕлянках таку ранню пѕсляукѕсну сѕвбу люцерни ѕ еспарцету можна проводити пѕд покрив кукурудзи. Урожайнѕсть такого пѕдпокривного посѕву люцерни й еспарцету на 1 – 2-му роцѕ використання мало вѕдрѕзняється вѕд урожайностѕ при безпокривному висѕваннѕ. Крѕм того, мають додатковий урожай зеленоі маси кукурудзи (табл. 59), в результатѕ чого збѕльшується загальний збѕр продукцѕі. Таблиця 59. плив покривних культур на врожай зеленоі маси люцерни (за .С. упашку, .С. ацюком, .Т. Кибасовим, Ю. . ондаренком)

арѕант висѕвання юцерна без покриву пѕд покрив виковѕвса на зелений корм пѕд покрив кукурудзи на зелений корм

Урожайнѕсть зеленоі маси, ц/га, по роках

ихѕд сухоі речовини з сьо- 1 га з ураго хуванням покривноі культури, ц

1-й

2-й

3-й

198

391

403

992

228

53

402

393

848

243

81

403

400

884

232

фективнѕ пѕсляукѕснѕ посѕви люцерни, еспарцету, а також злакових трав пѕсля кукурудзи на зелений корм. ожна практикувати ѕ пѕсляжнивну сѕвбу люцерни, еспарцету ѕ злакових пѕсля збирання пшеницѕ. Щоб уникнути засмѕченостѕ іх падалицею пшеницѕ ѕ пѕсляжнивними бур’янами, поле попередньо обробляють дисковими боронами. ѕсля проростання падалицѕ ѕ бур’янѕв ґрунт культивують ѕ висѕвають трави. ѕдносно ефективною є весняна пѕдпокривна сѕвба люцерни та ѕнших трав, проведена з додержанням технологѕі. Якщо в рѕк сѕвби мають менший врожай, то на 2 ѕ 3-й рѕк врожайнѕсть трав вирѕвнюється. Строки сѕвби, норми висѕву насѕння трав, доцѕльнѕсть покривних ѕ безпокривних посѕвѕв визначають залежно вѕд конкретних умов з урахуванням зволоження, структури посѕвних площ, видѕв ѕ сортѕв багаторѕчних трав, покривноі культури. елике значення має досвѕд агронома, який довго працює на одному мѕсцѕ. огляд за травами першого, другого і наступних років життя. За сприятливих умов зволоження багаторѕчнѕ трави, навѕть якщо вони виходять з-пѕд покриву, восени дають невеликий урожай зеленоі маси — вѕд 80 – 120 до 140 ц/га. і без шкоди для подальшого росту трав можна використовувати на корм. роте скошування або пѕдкошування слѕд проводити легкими збиральними агрегатами на олѕссѕ ѕ в ѕсостепу до кѕнця першоі, в Степу — другоі-третьоі 285

а

и а3

декад жовтня. ивозити зелену масу треба за допомогою легких колѕсних тракторѕв ѕ причепѕв, кѕнного транспорту. они менше ущѕльнюють землю ѕ травмують ще недостатньо розкущенѕ рослини. Трави повиннѕ добре пѕдготуватися до зимѕвлѕ — накопичити достатньо пластичних речовин у верхнѕй частинѕ кореневоі системи ѕ в нижнѕх частинах пагонѕв. Значно полѕпшують перезимѕвлю іх фосфорнѕ ѕ фосфорно-калѕйнѕ добрива, якѕ вносять восени поверхнево, невеликими дозами — 30–45К30–45. а суглинкових ґрунтах можна вносити тѕльки фосфорнѕ добрива. Фосфор сприяє посиленню вѕдтоку асимѕлятѕв у кореневу систему (накопиченню запасних поживних речовин). Трави позитивно реагують на снѕгозатримання. ѕвномѕрнѕсть снѕгового покриву забезпечують, використовуючи стерню покривноі культури, на невеликих дѕлянках — щити, фашини, лозу, хмиз. а великих площах застосовують валкоутворювачѕ ѕ снѕгорозгортачѕ. есняний догляд за посѕвами бобових ѕ злакових трав першого року користування полягає насамперед у пѕдживленнѕ бобових фосфорно-калѕйними добривами по 45 – 60, а на зрошуваних дѕлянках — 70 – 90 кг/га д.р. носять ѕ невеликѕ (стартовѕ) дози азоту, а на злакових травах — N60–90. зот особливо потрѕбний на дѕлянках з ослабленими рослинами, зрѕдженим травостоєм. зотнѕ добрива позитивно впливають на початковий рѕст рослин, прискорюють весняне вѕдновлення вегетацѕі, пѕдвищують урожай першого укосу. а зрошуваних дѕлянках азотнѕ добрива треба вносити пѕд перший, другий, третѕй укоси по 30 – 40 кг/га д.р. евеликѕ дози азоту не погѕршують дѕяльнѕсть бульбочкових бактерѕй на посѕвах люцерни еспарцету ѕ козлятнику схѕдного. Конюшина ѕ буркун, а також лядвенець рогатий менше потребують такого пѕдживлення. юцерна на зрошуваних землях без додаткового азотного пѕдживлення рѕдко формує врожай зеленоі маси, вищий за 500 – 600 ц/га, ѕ якѕсть іі зеленоі маси на неудобрених фонах значно нижча. Значення азотного пѕдживлення збѕльшується на посѕвах бобових трав ѕ травосумѕшей другого ѕ наступних рокѕв вегетацѕі. а злакових ѕ переважно злакових травостоях (наприклад, пѕсля випадання бобових на другому-третьому роцѕ) це пѕдживлення — необхѕдна умова одержання високих урожаів. Форми фосфорних ѕ калѕйних добрив для трав не мають вирѕшального значення, важливо своєчасно вносити іх. зотнѕ добрива слѕд вносити у виглядѕ амѕакатѕв ѕз загортанням на глибину 12 – 16 см. они краще затримуються у верхньому шарѕ ґрунту, а загортання на зазначену глибину зменшує негативний вплив добрив на бульбочки, розмѕщенѕ у верхнѕй частинѕ коренѕв. айбѕльший урожай конюшини лучноі збирають у перший рѕк користування, люцерни, еспарцету, лядвенцю — на 2 – 3-му роцѕ. За 286

П

ь ве

м ви

и

в

достатнього зволоження ѕ живлення люцерна в ѕсостепу формує 600 – 700 ц/га зеленоі маси, конюшина — до 600, еспарцет — до 500 ц/га (табл. 60). У Степу при поливѕ люцерни з 4 укосѕв мають ѕ бѕльше — 800 – 900 ц/га. ри цьому за 2 роки користування вона поглинає 540 – 580 кг/га азоту, 140 – 180 фосфору, 300 – 350 калѕю, 580 – 640 кальцѕю, 60 – 70 кг/га магнѕю (з урахуванням наявностѕ цих елементѕв у кореневѕй масѕ) ( обочий зошит агронома з кормовиробництва / За ред. . . Денисенка, . . абича, 1987). ѕдповѕдно до врожаів зеленоі маси виносять поживнѕ речовини ѕншѕ бобовѕ трави. Такий великий винос поживних речовин пояснюється високим вмѕстом іх в урожаі трав. З одиницею зеленоі маси бобовѕ трави виносять приблизно в 1,5 – 2 рази бѕльше азоту, фосфору ѕ калѕю, нѕж злаковѕ (табл. 61). Таблиця 60. Урожайність багаторічних трав на зрошуваних і достатньо зволожених ділянках (дослѕдне поле Уманського державного аграрного унѕверситету, дослѕдження автора) Трава

1969 р.

1970 р.

У середньому за 2 роки

Зрошувана ділянка юцерна (контроль) 708 654 682 Конюшина 574 564 569 спарцет 503 481 492 Понижена ділянка з достатнім зволоженням юцерна 618 595 607 Конюшина 549 501 525

+%

– –16,5 –27,8 – –13,5

Таблиця 61. Орієнтовні дані про винесення багаторічними травами поживних речовин із ґрунту, кг на 1 т зеленоі маси Культура спарцет Конюшина юцерна

инос N 7,6 6,3 9,4

2 5

2,5 2,2 2,8

К2 5,6 4,8 5,4

Культура рястиця збѕрна Костриця лучна Стоколос безостий

инос N 4,8 4,6 4,7

2 5

1,6 1,3 1,4

К2 3,8 3,4 3,5

Із ґрунту трави поглинають до 60 % необхѕдноі кѕлькостѕ елементѕв живлення, а решту — з органѕчних ѕ мѕнеральних добрив. У загальному це також багато, що передбачає ѕнтенсивну систему удобрення трав. инесення поживних речовин з розрахунку на одиницю урожаю багаторѕчних трав, урахування вмѕсту рухомих форм поживних речовин у ґрунтѕ, реакцѕя ґрунтового розчину, механѕчний склад ѕ умо287

а

и а3

ви зволоження мають бути основою рацѕонального використання добрив, якѕ вносять пѕд багаторѕчнѕ трави. елике значення має також листкова дѕагностика, хоча б найпростѕша — метод польового аналѕзу клѕтинного соку трав. а вѕдмѕну вѕд звичайних вѕзуальних визначень, вона дає можливѕсть не тѕльки робити висновок про потребу рослин в елементах живлення, а й визначати орѕєнтовно норму внесення іх. З ѕнших прийомѕв догляду за багаторѕчними травами важливим є весняне очищення площѕ вѕд минулорѕчних сухих стебел ѕ стернѕ (старики) боронуванням, а в окремих випадках ѕ випалюванням. Щоправда, випалювання бѕльше практикують на насѕнниках ѕ природних бобово-злакових травостоях. роте воно буває корисним ѕ на кормових площах Цей прийом, за даними Черкаськоі обласноі ѕнспекцѕі ѕз захисту рослин, дає змогу знищити до 70 % шкѕдникѕв, хвороб ѕ насѕння бур’янѕв на поверхнѕ ґрунту ѕ на глибинѕ 1 – 2 см. ри цьому також полѕпшується температурний режим ґрунту. а темному фонѕ вѕн швидше ѕ краще прогрѕвається, що прискорює вѕдростання рослин ѕ весняну вегетацѕю в цѕлому. Дуже ефективним є щѕлювання, яке полѕпшує водний режим ґрунту в результатѕ затримання талих вод ѕ лѕтнѕх зливових опадѕв. Щѕлини, нарѕзанѕ на вѕдстанѕ 120 – 140 см, 50 – 60 см завглибшки, а на рѕвних дѕлянках — через 1,5 – 2 м, дають змогу затримати близько 600 м3 вологи на 1 га, тобто практично всѕ талѕ води. овнѕстю затримуються лѕтнѕ зливовѕ опади — до 30 – 40 мм за добу. Щѕлювання сприяє також перемѕшуванню ґрунту: родючий ґрунт орного шару разом з внесеними добривами перемѕщується на глибину 40 – 50 см. Якщо щѕлювання проводити регулярно, то можна значно полѕпшити умови вегетацѕі рослин. Щѕлювання проводять здебѕльшого восени, на зрошуваних дѕлянках його можна застосовувати також пѕсля першого скошування. Щѕлювати треба посѕви не тѕльки багаторѕчних трав, а й ѕнших культур сѕвозмѕни езважаючи на значну трудомѕсткѕсть, ця технологѕчна операцѕя виправдана як з огляду на полѕпшення родючостѕ ґрунту, так ѕ економѕчно. За даними дослѕджень кафедр агрохѕмѕі, мелѕорацѕі, рослинництва ѕ кормовиробництва Уманського державного аграрного унѕверситету, цей прийом збѕльшує врожай зеленоі маси люцерни та ѕнших багаторѕчних трав на 50 – 60 ц/га. налогѕчнѕ результати мали ѕ в умовах бѕльш сприятливого зволоження центральноі ѕ захѕдноі частин ѕсостепу ( . . абич, . . Квѕтко та ѕн.). фективним прийомом догляду за травостоєм люцерни другого ѕ наступних рокѕв є обробѕток ґрунту розпушувальними лапамидолотами впоперек напряму посѕвѕв, культиваторами типу К -4,2, К -5,6. либина обробѕтку — 18 – 20 см. У деяких господарствах ѕсостепу на чорноземних ѕ сѕрих лѕсових суглинкових ґрунтах, на288

П

ь ве

м ви

и

в

приклад у господарствѕ с. Шляхова ершадського району ѕнницькоі областѕ, практикують бѕльш радикальний обробѕток на глибину 30 – 35 см. У районах з кѕлькѕстю опадѕв 450 – 550 мм за рѕк глибоке розпушування краще проводити восени. авеснѕ воно припустиме лише у районах достатнього зволоження ѕ на зрошуваних площах. Суть у тому, що пѕсля розпушування можливѕ деякѕ втрати вологи з орного шару, а внаслѕдок цього — зниження врожаю першого укосу. озитивнѕ результати дає поверхневий обробѕток посѕвѕв люцерни, а також еспарцету, лядвенцю рогатого голчастою ротацѕйною бороною -3 або зубовими боронами, що треба уточнювати на мѕсцѕ. а 2 – 3-му роцѕ користування нерѕдко навеснѕ посѕви люцерни обробляють легкими дисковими боронами. Цим прийомом знѕмають бруньки на верхѕвцѕ кореневоі шийки, що сприяє проростанню сплячих бруньок, розмѕщених на нѕй нижче (на глибинѕ до 7 см). За ретельного виконання прийому збѕльшується густота стеблостою, полѕпшується вѕдростання стебел, пѕдвищується врожайнѕсть зеленоі маси, подовжується строк використання травостою. Дискування проводять упоперек або по дѕагоналѕ рядкѕв. роте, як показали спостереження автора, такий обробѕток краще проводити полегшеними фрезбарабанами на мѕнѕмальну глибину (1 – 1,5 см). Дисковѕ знаряддя часто розрѕзують кореневѕ шийки, надмѕрно травмують рослини. Таке «омолоджування» посѕву поєднують з обробѕтком -3 або зубовими боронами. Слѕд пѕдкреслити, що люцерна з іі розвиненою кореневою системою, на вѕдмѕну вѕд конюшини, лядвенцю рогатого ѕ еспарцету добре реагує тѕльки на радикальний обробѕток. Застосування, наприклад, середнѕх борѕн замѕсть важких малоефективне. ѕсля раннього весняного обробѕтку боронами -3 або важкими зубовими ( ЗТС-1) поле повинно бути чорним, ґрунт добре розпушеним до дрѕбногрудкуватоі структури. Для обробѕтку посѕвѕв злакових трав доцѕльно застосовувати легкѕ знаряддя голчастого типу. Травостѕй, у якому домѕнують кореневищнѕ злаки, можна обробляти як важкими голчастими, так ѕ дисковими боронами ричому глибина обробѕтку може бути значною (8 – 10 см). Це полѕпшує водно-повѕтряний ѕ поживний режими дернини, вѕдростання трав. Зрідження трав і прийоми збільшення густоти травостою. Травостоі часто зрѕджуються або випадають повнѕстю. ричинами цього можуть бути вплив покривноі культури, поганѕ умови перезимѕвлѕ, травмування рослин збиральними ѕ транспортними агрегатами, вимокання, випирання, пѕзнѕ осѕннѕ пѕдкошування або випасання та ѕн. ерѕдко можливий вплив кѕлькох ѕз зазначених причин. 289

а

и а3

Зрѕдження ѕ випадання можуть мати загальний або локальний характер. останньому випадку воно зумовлене виляганням травостою покривноі культури в окремих мѕсцях поля через нерѕвностѕ рельєфу, утворення «блюдець», що взимку призводить до утворення мѕцноі льодовоі кѕрки, а навеснѕ — до затоплення талими водами Такѕ дѕлянки вибѕрково засѕвають раннѕми ярими сумѕшами — виковѕвсяною, гороховѕвсяною, райграсом однорѕчним (пажитницею однорѕчною), суданською травою, могаром та ѕн. Загальне зрѕдження травостою буває через погану перезимѕвлю внаслѕдок пошкодження рослин в осѕннѕй перѕод колесами збиральних ѕ транспортних агрегатѕв ѕ пѕзнѕх пѕдкошувань або випасання. Дуже пошкоджуються трави у рѕк сѕвби при збираннѕ покривноі культури ѕ пѕд час осѕннѕх пѕдкошувань, зокрема пѕд час дощѕв. айпростѕшим ѕ радикальним способом пѕдвищення врожайностѕ травостою у такому випадку є пѕдсѕвання зазначених однорѕчних культур. Спостереження, проведенѕ автором у господарствѕ « анькѕвський» анькѕвського району Черкаськоі областѕ ѕ в навчальнодослѕдному господарствѕ Уманського державного аграрного унѕверситету, показали, що пѕдсѕвання вѕвса не тѕльки сприяє одержанню високого врожаю якѕсного сѕна з першого укосу (50 – 60 ц/га), а й полѕпшує умови наступноі вегетацѕі трав. отужна коренева система вѕвса дренує суглинковий ґрунт, на велику глибину (до 2 м) полѕпшує його водопроникнѕсть, повѕтряний, а звѕдси ѕ поживний режими. фективне насѕвання люцерни ѕ еспарцету грястицею збѕрною на 2 – 3-му роках користування. Ця тѕньовитривала високопродуктивна трава на 2-й рѕк пѕсля пѕдсѕвання у травостѕй бобових дає добру травосумѕш. Добре розвинений, густий травостѕй 25 – 30 см заввишки мають за весняного ремонту посѕвѕв трав озимим житом. оно ѕнтенсивно росте ѕ кущиться, ѕ травостѕй складається з подовжених вегетативних пагонѕв жита. Загальний урожай зеленоі маси при цьому може досягати 250 – 300 ц/га. азом з багаторѕчними травами травостѕй добре поідають тварини як при випасаннѕ, так ѕ пѕсля скошування. е слѕд зловживати нормою висѕву вѕвса ѕ жита. Залежно вѕд зрѕдженостѕ посѕву бобових багаторѕчних трав іх висѕвають 1,5 – 2, не бѕльш як 3 млн насѕнин на 1 га. ипадання трав буває ѕ несправжнѕм, особливо на посѕвах люцерни першого року користування. наслѕдок слабкого розвитку у перший рѕк пѕд покривом тонкѕ стебла люцерни малопомѕтнѕ навеснѕ серед стернѕ покривноі культури. Інодѕ надземноі частини іх зовсѕм немає. роте це ще не означає, що трави випали. руньки на коренях люцерни першого року користування залягають на глибинѕ 3 – 4 см. Слѕд по дѕагоналѕ поля провести обстеження посѕву ѕ лише потѕм приймати рѕшення про доцѕльнѕсть пѕдсѕвання або пересѕвання. 290

П

ь ве

м ви

и

в

Якщо на 1 м2 налѕчується 180 – 220 ѕ навѕть 120 – 140 слабкорозвинених рослин люцерни або еспарцету, поле боронують середнѕми боронами, пѕдсѕвають овес ѕз розрахунку 1/3 повноі норми висѕву. ри 100 – 120 рослинах люцерни ѕ еспарцету на 1 м2 висѕвають 1,5 – 2 млн насѕнин вѕвса на 1 га налогѕчне пѕдсѕвання можна здѕйснити однорѕчною пажитницею (у бѕльш вологих мѕсцях), суданською травою та ѕншими однорѕчними травами. Зрошення трав. адикальним прийомом догляду за багаторѕчними травами є зрошення навѕть невеликими нормами (200 – 250 м3/га). Такѕ поливи рѕзко полѕпшують умови росту трав. агаторѕчнѕ трави дуже добре реагують на вологу. Кожний мѕлѕметр вологи (10 т води на 1 га) за своєчасного поливу забезпечує прирѕст урожаю в ѕсостепу 2 – 3, у Степу — 1,5 – 2 ц/га зеленоі маси. ологозарядковий полив проводять ѕз розрахунку 700 – 800 до 1000 м3/га води. У ѕсостепу ѕ бѕльшостѕ центральних ѕ пѕвнѕчних степових районѕв цѕ поливи є швидше винятком, нѕж правилом. сновне значення мають вегетацѕйнѕ поливи. У ѕсостепу рекомендується поливати трави 3 – 4, у Степу 4 – 6 разѕв. У лѕсостепових районах навѕть дворазовий, але своєчасний полив нормою 250 – 300 м3/га має велике значення для формування високих урожаів зеленоі маси — 550 – 600 ц/га, дає змогу пѕдтримати темп наростання зеленоі маси ѕ цим самим сприяє рѕвномѕрнѕй вегетацѕі рослин, оптимѕзує фѕзѕологѕчнѕ процеси в рослинах. Звѕдси велике значення освѕжних поливѕв. Інодѕ важливо лише пѕдвищити вѕдносну вологѕсть повѕтря над травостоєм, запобѕгти плазмолѕзу рослинних клѕтин, ѕ це вже матиме сприятливий вплив на врожай. Щоб мати високѕ врожаі трав (насамперед люцерни ѕ іі сумѕшей ѕз злаковими), пѕд кожний укѕс додатково до опадѕв у ѕсостепу слѕд застосовувати поливи нормою 250 – 300 м3/га, у Степу — 400 – 600 м3/га. ожна поливати ѕ бѕльше, проте лише в прибережних районах великих рѕчок. а малих рѕчках, ставках ѕ водоймищах це маловѕрогѕдно, оскѕльки дебѕт поливноі вологи незначний. Щоб запобѕгти засоленню, слѕд поливати трави частѕше, однак меншими нормами, зволожуючи ґрунт на глибину 40 – 50 ѕ не бѕльше нѕж 60 – 70 см. Період використання трав. Трави у кормових сѕвозмѕнах використовують 2 – 3, 3 – 4, а в окремих випадках 5 – 7 рокѕв — доти, поки мають високѕ врожаі. За доброго догляду за люцерною можна подовжити продуктивне використання іі до 7 рокѕв, про що свѕдчить досвѕд господарства « анькѕвський» анькѕвського району Черкаськоі областѕ. Тут перѕод вирощування іі на сѕрих лѕсових суглинкових ґрунтах становив 5 – 7 рокѕв. Для подовження перѕоду використання ѕ збѕльшення врожайностѕ застосовували, як уже зазначалося, пѕдсѕвання люцерни вѕвсом ѕ розпушування. ри цьому збѕльшується густота травостою, пѕдвищується врожайнѕсть зеленоі маси ѕ сѕна. 291

а

и а3

Кількість скошувань. Конюшина лучна ѕ еспарцет пѕщаний (рослини ярого типу) у середньому дають 2 укоси ѕ на третѕй — невелику отаву, яку можна використовувати на укѕс ѕ для випасання. юцерну синьогѕбридну (посѕвну) можна скошувати 3 – 4 до 5 разѕв. Три, рѕдше чотири укоси мають у ѕсостепу, 4 — в центральному Степу на поливѕ. роте це може призвести до зниження продуктивностѕ посѕвѕв ѕ навѕть до випадання рослин уже на 2 – 3-й рѕк використання. Інститут кормѕв У ( . . абич, . . Квѕтко) для збѕльшення продуктивностѕ ѕ тривалостѕ використання посѕвѕв люцерни рекомендує щороку раз за вегетацѕю збирати іі на початку повного цвѕтѕння. Це важливо для накопичення ѕ збереження достатнього вмѕсту пластичних речовин у кореневѕй шийцѕ рослин, сприяє подальшому вѕдростанню іх, збѕльшує кѕлькѕсть сплячих бруньок на кореневѕй шийцѕ, що є запорукою наступного дружного пагоноутворення, збереження продуктивностѕ ѕ довголѕття травостою. Для збирання у цѕй фазѕ бажано залишати другий або третѕй укѕс. елике значення має також строк останнього скошування. Скошувати, як уже зазначалося, треба у жовтнѕ (на початку, в серединѕ або наприкѕнцѕ мѕсяця залежно вѕд зони). Зловживання осѕннѕми скошуваннями, пѕзнѕм випасанням на посѕвах бобових ѕ злакових трав не дає ім змоги пѕдготуватися до перезимѕвлѕ, рѕзко знижує зимостѕйкѕсть ѕ подальшу продуктивнѕсть травостою, зменшує тривалѕсть його використання. ерѕдко практикують осѕннє випасання тварин уже в рѕк висѕвання трав. Якщо на легких супѕщаних ґрунтах це ще припустимо за щадного розрѕдженого випасання, то на суглинкових ґрунтах можна проводити тѕльки пѕдкошування. е можна збирати бобовѕ трави, особливо люцерну, косарками роторного типу (аналоги вѕдомого К -1,5). они розщеплюють стебла, внаслѕдок чого з бруньок, розмѕщених на нижнѕй частинѕ стебла, не утворюються пагони. Стерня при цьому пересихає, вѕдростання трав затримується, зменшується кѕлькѕсть укосѕв, значно знижується загальна продуктивнѕсть травостою. За даними спостережень автора, врожайнѕсть люцерни знижується при цьому на 17 – 22 %, у посушливѕ роки — на 24 – 27 %, еспарцету — на 14 – 18, конюшини — на 12 – 14 %. 6.1.3.

ав

мі і

У кормових сѕвозмѕнах багаторѕчнѕ трави вирощують як в одновидових посѕвах (переважно бобовѕ), так ѕ в бобово-злакових сумѕшах. ри використаннѕ багаторѕчних трав у системѕ лѕтньоі годѕвлѕ перевагу слѕд вѕддавати травосумѕшам. Такѕ корми збалансованѕ за цукропротеіновим спѕввѕдношенням, мѕстять бѕльше вѕтамѕнѕв, мѕкроелементѕв, сухоі речовини. Це важливо при годѕвлѕ дѕйних корѕв, 292

П

ь ве

м ви

и

в

для яких умовою високоі продуктивностѕ є достатнѕй вмѕст сухоі речовини ѕ перетравноі енергѕі кормѕв. икористання травосумѕшей збѕльшує врожай сѕна ѕ подовжує перѕод продуктивного використання багаторѕчних трав. У кормових сѕвозмѕнах ѕ на схилах вирощують здебѕльшого простѕ бобово-злаковѕ сумѕшѕ верхових трав. они придатнѕ ѕ для укѕснопасовищного використання трав, яке нерѕдко практикують у кормових ѕ ґрунтозахисних сѕвозмѕнах. ри цьому, навѕть у разѕ деякого зниження загального збору зеленоі маси порѕвняно з укѕсним використанням, продуктивнѕсть тварин значно пѕдвищується, оскѕльки збѕльшується вѕддача корму, що вѕдшкодовує можливий певний недобѕр корму. такому разѕ слѕд здѕйснювати як агрономѕчний, так ѕ зоотехнѕчний облѕк, порѕвнювати ефективнѕсть укѕсного й укѕснопасовищного використання травосумѕшей. рѕєнтовнѕ норми висѕву компонентѕв у польових травосумѕшах наведенѕ в табл. 62. Таблиця 62. Орієнтовні норми висіву насіння багаторічних трав у сумішах, кг/га

Культура

двокомпонентна

уркун бѕлий Конюшина лучна юцерна синьогѕбридна у Степу й ѕсостепу при зрошеннѕ ѕ достатньому зволоженнѕ на олѕссѕ спарцет пѕщаний рястиця збѕрна, житняк Костриця лучна, райграс високий Стоколос безостий Тимофѕівка лучна

6.1.4.

ви

Сумѕш трикомпонентна з кѕлькѕстю бобових компонентѕв 1 2 6–8 6–8

мі а е е ив і ь і е щ ва я а а і и ав

8–10 8–10 8–10

8–10

8–10 50–60 6–8 6–8 6–8 4–6

8–10 60–70 4–6 4–6 4–6 3–4

і

а

5–6 30–40 6–8 6–8 8–10 4–6

ема

Узагальнення джерел лѕтератури ѕ практики вирощування багаторѕчних трав показує, що це економѕчно дуже вигѕдна ланка кормового конвеєра. Собѕвартѕсть 1 ц корм. од. при врожайностѕ 350 – 400 ц/га, а в умовах зрошення 550 – 600 ц/га зеленоі маси у 2 – 3 рази дешевше вѕд виробництва зернофуражу. Звѕдси високий рѕвень рентабельностѕ вирощування багаторѕчних трав — 180 – 220, 300 – 380 %. Технологѕю вирощування багаторѕчних трав узагальнено подано в табл. 63. 293

а

и а3 Таблиця 63. Технологічна схема вирощування багаторічних трав (узагальнений варѕант; проведено попереднѕ роботи — добѕр видѕв ѕ сортѕв, розмѕщення у сѕвозмѕнах, програмування врожаю, зяблевий обробѕток ґрунту, внесення органѕчних добрив пѕд зяблеву оранку, щѕлювання зябу)

Технологѕчний прийом

Склад агрегату

Строки проведення

гротехнѕчнѕ вимоги

ѕдготовка насѕння до сѕвби, скарифѕкацѕя насѕння бобових бробка (бобових) молѕбденом бробка нѕтрагѕном

Скарифѕкатори, конюшинотертки та ѕн.

еред сѕвбою за 2–3 тижнѕ

ри вмѕстѕ твердого насѕння не менш як 15 %

обѕтокс супер, С-10 та ѕн. ручну

Те саме

300 г д.р. на 1 ц насѕння

еред сѕвбою

ручну еред сѕвбою риготування сумѕшей насѕння есняне боро- Зчѕпка астання бѕонування зябу ЗТС-1,0, логѕчноі спѕлоТ-70, ДТ-75 та стѕ ґрунту ѕн. Культивацѕя з КШ -8 та ѕн. боронуванням (для боротьби з бур’янами) ѕ передпосѕвна Сѕвба трав ТЗ та ѕн. + ѕдповѕдно до СЗТ-36 та ѕн. бѕологѕі культури Збирання покривноі культури сѕннє пѕдкошування сѕннє внесення добрив Удобрення в перший рѕк користування

294

римѕтка У разѕ потреби повѕтрянотеплове обѕгрѕвання

Суворе дотримання штамѕв за культурами ѕ сортами ѕдповѕдно до рекомендацѕй Як пѕд кореДобре вирѕвнювання ґрун- неплоди ту ередпосѕвна на глибину 3 – 4 см

Слѕдом за передпосѕвним обробѕтком ґрунту Стислѕ строки Фаза повноі Зерновѕ комз одночасним байни, самохѕ- або укѕсноі стиглостѕ звѕльненням днѕ косаркиполя вѕд солоподрѕбнювачѕ ми та ѕн. Самохѕднѕ За 25 – 30 днѕв исота зрѕзукосарки до припинен- вання 8 – ня вегетацѕі 10 см У -8 та ѕн. Слѕдом за пѕдѕвномѕрно кошуванням фосфорнокалѕйнѕ добрива 45К45 орма удобУ -8 та ѕн. о таломерзлому ґрунту ѕ рення залежно вѕд виду пѕд кожний укѕс травостою ѕ запланованого врожаю

агрегатѕ з гусеничним трактором дночасно з покривною культурою Сумѕшѕ на корм ранѕше вѕд звичайних строкѕв збирання

К — навеснѕ повнѕстю ѕ N — дрѕбно пѕд укѕс

П

ь ве

м ви

и

в

Продовження табл. 63 Технологѕчний прийом

Склад агрегату

Строки проведення

оронування

ЗСС-1,0 або ЗСТ-1

авеснѕ ѕ пѕсля скошувань

Збирання трав

Самохѕднѕ косарки, косарки-плющилки

утонѕзацѕя – цвѕтѕння бобових, колосѕння злакових

гротехнѕчнѕ вимоги

римѕтка

агрегатѕ з Упоперек або гусеничним по дѕагоналѕ трактором посѕву исота скошування 6 – 10 см

Догляд за травами 2 – 3-го і наступних років використання оронування

ЗСС-1,0, ЗСТ-1, та ѕн.

авеснѕ ѕ пѕс-3 ля скошувань

Дискування

ДТ-10 та ѕн.

бробѕток

К -4,2 та ѕн. з лапами-долотами, боронами

Щѕлювання посѕву

6.2.

Щѕлювач Щ -000, Щ-2-140 та ѕн.

і

і

ЗСС на ко-3 ѕ ананюшинѕ ѕ ляд- логи навеснѕ венцѕ, ЗТС — на люцернѕ ри зменУпоперек або авеснѕ до шеннѕ густопочатку вѕдро- по дѕагоналѕ ти стеблопосѕву стання стою авеснѕ у пѕдереважно юцерна ѕ зонах достатвосени еспарцет — нього звологлибина 12 – 14 до 18 – 22 см ження в ѕсостепу, на оз боронуванлѕссѕ ням ѕдстань мѕж Чим крутѕший осени при схил, тим мепроходами промерзаннѕ нша вѕдстань 1,2 – 2 м ґрунту мѕж проходами

ави

6.2.1. З а е я і а а м ви и ві

і

и

ав

До однорѕчних трав, як ѕ до багаторѕчних, належать трав’янѕ рослини здебѕльшого двох родин — бобових ѕ злакових. У рѕзних ґрунтово-клѕматичних зонах однорѕчнѕ трави — важливе джерело високоякѕсних кормѕв ѕ кормового протеіну. Значення іх у мѕру погѕршення умов зволоження збѕльшується. У пѕвнѕчних ѕ захѕдних районах ѕсостепу, на олѕссѕ в системѕ кормовиробництва вони вѕдѕграють допомѕжну роль, у центральному ѕсостепу — займають 20 – 30 %, у пѕвденнѕй частинѕ ѕсостепу ѕ в Степу — 40 – 50 % кормовоі площѕ. 295

а

и а3

Суданська трава, пажитниця однорѕчна, соргосуданковѕ гѕбриди, могар, пайза, озима ѕ яра вика, серадела, буркун однорѕчний, а також зернофуражнѕ культури — жито, пшениця, овес, горох, чина та ѕн., якѕ використовуються з цѕєю метою, — надѕйне джерело зелених кормѕв, сѕна, сѕнажу, трав’яного борошна. х також широко використовують як покривнѕ культури при висѕваннѕ багаторѕчних трав ѕ в зайнятих парах. У зайнятих парах трави вигѕднѕше використовувати для заготѕвлѕ силосу, сѕна, сѕнажу ѕ менше — на зелений корм. У кормовѕй сѕвозмѕнѕ однорѕчнѕ трави вирощують насамперед для одержання свѕжого зеленого корму, а також кормѕв штучного сушѕння. Серед однорѕчних трав є види, що мають вѕдмѕнну ѕ добру отавнѕсть. Це однорѕчнѕ конюшини (шабдар, олександрѕйська пѕдземна), райграс однорѕчний, суданська трава, пайза. огано або зовсѕм не вѕдростають вика яра, паннонська, чина, горох, жито, пшениця, овес. Злаковѕ ѕ бобовѕ однорѕчнѕ трави з невилягаючим стеблом (суданська трава, пайза, буркун та ѕн.) у поєднаннѕ з рослинами, що мають полегле або витке стебло (вика озима ѕ яра та ѕн.), утворюють укѕснѕ й пасовищнѕ травостоі. ѕльшѕсть однорѕчних трав ѕ зернофуражних культур, якѕ вирощують на зелену масу, мають добре виражену кущистѕсть (озиме жито, суданська трава, пажитниця та ѕн.) або здатнѕсть до ѕнтенсивного утворення пагонѕв ѕ гѕлкування (однорѕчнѕ конюшини, вика яра ѕ озима, горох, серадела та ѕн.). ажливою господарською особливѕстю бѕльшостѕ однорѕчних злакових ѕ бобових культур є високий коефѕцѕєнт розмноження, що дає змогу органѕзувати ефективне насѕнництво іх. Кореневѕ ѕ пѕсляжнивнѕ рештки однорѕчних трав мѕстять значну кѕлькѕсть азоту (бобових — 1,5– 2,5 %, злакових — 1 – 1,5 % у сухѕй речовинѕ). Як ѕ багаторѕчнѕ, однорѕчнѕ бобовѕ трави ѕ зернобобовѕ культури, якѕ використовують для цього, збагачують ґрунт на азот завдяки фѕксацѕі його з атмосфери, особливо буркун, вика озима ѕ яра, соя на корм, серадела. они також збагачують орний ѕ пѕдорний шари ґрунту на фосфор, кальцѕй, калѕй завдяки засвоєнню іх ѕз глибших ґрунтових шарѕв ѕ сприяють наступнѕй мѕнералѕзацѕі кореневих ѕ стерньових решток. сновнѕ однорѕчнѕ кормовѕ трави об’єднують у такѕ групи: озимѕ ѕ зимуючѕ, раннѕ ѕ пѕзнѕ ярѕ. икористовують однорѕчнѕ трави ѕ як промѕжнѕ культури: пѕзнѕ пѕсляукѕснѕ, пѕсляжнивнѕ, пѕдсѕвнѕ, озимѕ. днорѕчнѕ трави ѕ зернофуражнѕ культури вирощують як на зелену масу, так ѕ для випасання. днорѕчнѕ трави у поєднаннѕ з багаторѕчними, а також ѕз ѕншими кормовими культурами дає змогу одержувати корми протягом 200 – 220 днѕв. 296

П

6.2.2.

ві

і

і

ь ве

м ви

и

в

ави

У цю групу об’єднано як бобовѕ однорѕчнѕ трави, так ѕ зернобобовѕ культури, що використовуються на корм. Для зручностѕ власне трави ѕ зернобобовѕ називатимемо бобовими однорѕчними травами. сновне значення мають озима ѕ яра вика, буркун однорѕчний, кормовий (укѕсний) горох, люпин, боби, соя кормова, серадела, якѕ вирощують у чистих ѕ змѕшаних посѕвах. едостатньо ще використовуються однорѕчнѕ конюшини — персидська, олександрѕйська, ѕнкарнатна, пѕдземна, а також серадела (на пѕщаних ѕ супѕщаних ґрунтах). Для овець, як показує досвѕд встралѕі, цѕнною пасовищною культурою може бути конюшина пѕдземна практично на всѕй територѕі Украіни. обовѕ однорѕчнѕ трави аналогѕчно багаторѕчним збагачують ґрунт на бѕологѕчний азот, що дає можливѕсть зменшити застосування мѕнеральних добрив, полѕпшити родючѕсть ґрунту ѕ санѕтарний його стан. Загальна характеристика. У процесѕ вирощування бобових однорѕчних трав важливо враховувати іхнѕ морфологѕчнѕ, бѕологѕчнѕ й екологѕчнѕ особливостѕ. У поняття «морфологѕчнѕ особливостѕ» однорѕчних бобових трав входять будова кореневоі системи, форма стебла, тип листя, суцвѕття, квѕток, плодѕв, насѕння. Коренева система однорѕчних бобових трав стрижнева ѕ проникає у ґрунт на глибину 1,2 – 1,4, у деяких видѕв (буркун, шабдар, вика мохната ѕ паннонська та ѕн.) — до 2 – 3 м. Форма стебла — прямостояча, витка, сланка, повзуча, дещо пѕднята. истя — трѕйчасте, парно- ѕ непарноперисте, пальчасте. Суцвѕття — головка, волоть, одиничнѕ квѕтки. лоди — одногнѕздѕ, одно- ѕ багатонасѕннѕ боби. Забарвлення іх найрѕзноманѕтнѕше, проте найчастѕше трапляються зеленѕ, коричневѕ, сѕрѕ з рѕзними вѕдтѕнками. асѕння рѕзноі форми — овальне, кулясте та ѕн. До бѕологѕчних особливостей однорѕчних бобових трав належать винесення сѕм’ядоль на поверхню ґрунту (виносяться у всѕх бобових з трѕйчастим ѕ пальчастим ѕ не виносяться — з перистим листям); отавнѕсть; вимоги до умов освѕтлення ѕ тривалостѕ свѕтлового дня (рослини довгого ѕ короткого дня), тепла (теплолюбнѕ ѕ холодостѕйкѕ), температурного режиму на початку вегетацѕі ѕ пѕд час вѕдростання (озимѕ, зимуючѕ, ярѕ), тривалѕсть перѕодѕв (сходи — цвѕтѕння, цвѕтѕння — дозрѕвання), хѕмѕчний склад, продуктивнѕсть. кологѕчнѕ особливостѕ бобових однорѕчних трав визначаються іхнѕм вѕдношенням ѕ пристосованѕстю до умов навколишнього середовища — зволоження ґрунту ѕ повѕтря, температурного режиму, освѕтлення, родючостѕ, реакцѕі ґрунтового розчину ѕ фѕзичних властивостей ґрунту. До екологѕчних особливостей можна вѕднести також стѕйкѕсть пѕд час перезимѕвлѕ, до затоплення, випирання ѕ випрѕван297

а

и а3

ня та ѕн. рахування екологѕчних особливостей видѕв ѕ сортѕв — основна умова реалѕзацѕі потенцѕалу іх продуктивностѕ ѕ пѕдвищення якостѕ корму. До господарських особливостей бобових вѕдносять кормову цѕннѕсть, поживнѕсть, спосѕб використання (на сѕно, сѕнаж, силос, зелений корм та ѕн.), технологѕчнѕсть збирання, транспортабельнѕсть тощо. Урожайнѕсть бобових однорѕчних трав навѕть при задовѕльному зволоженнѕ може бути досить високою. априклад, у ѕсостепу вика яра ѕ озима, буркун бѕлий дають 250 – 300 ц/га високобѕлковоі зеленоі маси. ѕсля заорювання стерньових решток вони разом ѕз коренями залишають вѕд 35 – 40 до 50 – 70 ц/га багатоі на азот органѕчноі маси. о 250 – 300, а за достатку вологи 300 – 450 ц/га зеленоі маси мають на посѕвах кормового гороху, пелюшки, бобѕв, шабдару, конюшини олександрѕйськоі; по 250 – 300 ц/га — соі, люпину бѕлого; по 180 – 200 ц/га вики паннонськоі, серадели. Для згодовування у зеленому конвеєрѕ однорѕчнѕ бобовѕ трави краще висѕвати у сумѕшѕ ѕз злаковими — кукурудзою, житом, кормовою пшеницею, тритикале, вѕвсом, а також ѕз соняшником. еретравнѕсть основних поживних речовин бобових однорѕчних трав становить 75 – 80 %. аявнѕсть іх у сумѕшѕ сприяє кращому засвоєнню кормѕв ѕз пѕдвищеним вмѕстом клѕтковини. зот бобових частково засвоюється одноклѕтинними — грибами та ѕнфузорѕями у рубцѕ жуйних, завдяки чому цѕ мѕкроорганѕзми ѕнтенсивно використовують клѕтковину, роблячи іі бѕльш доступною для тваринного органѕзму. налогѕчне спостерѕгається ѕ в ґрунтѕ. Заоранѕ стерня ѕ подрѕбненѕ стебла соняшнику, кукурудзи, сорго та ѕнших культур добре мѕнералѕзуються на фонѕ азоту бобових, який використовується целюлозоруйнѕвними бактерѕями. Для цього також слѕд використовувати мѕнеральний азот, вносити пѕд оранку гноівку або рѕдкий гнѕй. Поживність. днорѕчнѕ бобовѕ трави, залежно вѕд виду згодовують у рѕзних фазах — бутонѕзацѕі, цвѕтѕння, молочноі або молочновосковоі стиглостѕ бобѕв. Це зумовлено особливостями накопичення у них поживних речовин, вмѕстом клѕтковини. Так, горох кормовий, чина, люпин добре перетравлюються ѕ поідаються тваринами в молочнѕй ѕ молочно-восковѕй фазах стиглостѕ, буркун — на початку цвѕтѕння, вика яра й озима — в перѕод повного цвѕтѕння — утворення бобѕв, однорѕчнѕ конюшини — у фазах бутонѕзацѕя — початок цвѕтѕння. мѕст клѕтковини при цих строках збирання невисокий. а одну кормову одиницю припадає вѕд 140 – 160 (чина, боби, горох, серадела, буркун однорѕчний) до 180 – 200 г перетравного протеіну (вика яра й озима, конюшини однорѕчнѕ). Суха речовина цих трав мѕстить 0,7 – 0,8 % кальцѕю, 0,6 – 0,7 фосфору, вѕд 190 – 200 до 298

П

ь ве

м ви

и

в

300 мг/кг свѕжоі маси каротину. мѕст перетравноі енергѕі в 1 кг зеленоі маси укѕсноі стиглостѕ ѕ сухѕй речовинѕ у них приблизно такий самий, як ѕ в бобових багаторѕчних ѕ злакових культурах — 2,6 – 3 до 4 у сирѕй ѕ 9 – 12 до 14 Дж обмѕнноі енергѕі ( ) в сухѕй масѕ. Коротка морфологічна, біологічна і господарська характеристики основних видів. Вика яра (Viсia Sativa Broth.). Стебла тонкѕ, полеглѕ, вѕд 60 – 80 до 140 – 180 см завдовжки, частѕше неопушенѕ, кутастѕ. Коренева система добре розвинена, глибина залягання — до 150 – 170 см. истя складне, парноперисте з вусиком, у листѕ 5 – 8, 4 – 9 пар листочкѕв, довгастѕ, лѕнѕйнѕ, зрѕзана верхѕвка з жилкою, що виступає. Квѕтки у пазухах листя, найчастѕше по 2 квѕтки, сидячѕ, великѕ, лѕловѕ, пурпурнѕ. оби лѕнѕйнѕ, 4 – 7 см завдовжки, насѕння у бобѕ 7 – 12 шт. асѕнини слабкоокруглѕ, сплющенѕ, жовто-коричневѕ, рѕдше чорнѕ, рубчик свѕтлий, вузький, маса 1000 насѕнин 45 – 60 г. ослина самозапильна, вегетацѕйний перѕод для збирання зеленоі маси 50 – 55 днѕв, насѕння — 80 – 90. утроф, добре росте лише на окультурених ґрунтах ѕз реакцѕєю, близькою до нейтральноі. ологолюбна, проте порѕвняно посухостѕйка. тавнѕсть ѕ ураженѕсть шкѕдниками ѕ хворобами слабкѕ. рожайнѕсть вѕд 250 – 300 до 350 ц/га зеленоі маси; вѕд 45 – 50 до 70 ц/га корм. од., 900 – 1200 кг/га сирого протеіну. икористовується на сѕно, зелений корм, сѕнаж, корми штучного сушѕння здебѕльшого у сумѕшѕ з вѕвсом. Вика озима (мохната) (V. Villosa Broth.). Стебло тонке, полегле, дуже опушене, вѕд 100 – 140 до 200 см завдовжки. Корѕння стрижневе, добре розгалужене, глибина проникання в ґрунт — до 170 см. Сѕм’ядолѕ не виносяться на поверхню. истя щѕльне, пѕрчасте, з вусиками, 8 – 10 пар ланцетоподѕбних листочкѕв. Суцвѕття — багатоквѕткова волоть на довгѕй квѕтконѕжцѕ, квѕток — до 30 розмѕром 1,2 – 2 см. оби довгасто-ланцетоподѕбнѕ, сплющенѕ, 2 – 3 см завдовжки, насѕння у бобѕ 2 – 4. ерехреснозапильна, вологолюбна, бѕльш посухостѕйка, нѕж яра. днорѕчна озима ѕ зимуюча рослина. Цвѕте здебѕльшого за осѕннього висѕвання. Довго цвѕте наприкѕнцѕ весни — на початку лѕта. До скошування (у сумѕшѕ з житом ѕ пшеницею) минає 60 – 65 днѕв вѕд початку весняного вѕдростання. оже давати 1 – 2 отави. Добрий азотфѕксатор. Уражується акацѕєвою вогнѕвкою ѕ аскохѕтозом. Урожайнѕсть 250 – 400 ц/га, 50 – 80 ц/га корм. од., 800 – 1200 кг/га перетравного протеіну. еретравноі енергѕі в 1 кг зеленоі маси 3,8 – 4,2 Дж. ожна вирощувати ѕ в сумѕшах з кукурудзою ѕ суданкою (окремими смугами 0,5 – 1,0 м). икористовується аналогѕчно ярѕй вицѕ. У захѕдних областях Украіни здебѕльшого, подѕбно до мохнатоі, вирощують ѕ вику паннонську (V. аnnоnѕса). За бѕологѕєю ѕ поживнѕстю мало вѕдрѕзняється вѕд мохнатоі. Стебла коротшѕ, квѕтки бѕлѕ. Серадела (птахоніжка) (Ornithopus sativus Broth.). Стебла дуже розгалуженѕ, полеглѕ, 60 – 70 см завдовжки. Корѕння стрижневе, 299

а

и а3

розгалужене, глибина проникання в ґрунт 120 – 140 см. истя непарнопѕрчасте, 6 – 10 пар ланцетних листочкѕв. Суцвѕття — невеликѕ зонтики, 3 – 5 рожевих малих квѕток. ѕб багатонасѕнний, членистий, легко розпадається на окремѕ членики, якѕ використовують для висѕвання. асѕння сплющене, кутасте, свѕтло-коричневе з бѕлим рубчиком. аса 1000 насѕнин 2 – 2,5 г. ослина вологолюбна, холодостѕйка, самозапильна. Добрий азотфѕксатор. Урожайнѕсть 140 – 180 ц/га. оже давати отаву. уркун білий (Melilotus albus Desr.). Стебла прямѕ, розгалужуються, 120 – 200 см заввишки. Корѕння мѕцне, стрижневе, добре розгалужується, глибина проникання в ґрунт — до 3 – 3,5 м. источки трѕйчастѕ, широкоовальнѕ, зазубренѕ, центральна пластинка на черешку, бѕчнѕ — сидячѕ. Квѕтки бѕлѕ, малѕ. Суцвѕття — нещѕльна веретеноподѕбна волоть. лоди однонасѕннѕ, сѕтчасто-зморшкуватѕ боби, округлояйцеподѕбнѕ або елѕптичнѕ. асѕння серцеподѕбне, матове або слабкоблискуче. аса 1000 насѕнин 2 – 2,2 г. Холодостѕйка, вологолюбна, порѕвняно посухостѕйка рослина, добрий медонос ѕ азотфѕксатор. До настання повного цвѕтѕння вѕд початку сходѕв минає 65 – 70 днѕв. Добре росте майже на всѕх польових ґрунтах, включаючи солонцѕ ѕ ґрунти на малопроникних глинах. Добрий фѕтомелѕоратор. Урожайнѕсть 250 – 300 ц/га ѕ бѕльше, 50 – 60 ц/га корм. од., 700 – 800 кг/га перетравного протеіну. мѕст перетравноі енергѕі в 1 кг зеленоі маси — 3,6 – 4 Дж. икористовується для приготування сѕнажу, сѕна (в сумѕшѕ з вѕвсом, райграсом однорѕчним та ѕн.) ѕ штучно висушених кормѕв. Добрий медонос (до 200 кг/га ѕ бѕльше). и і и и і и и . Конюшина, персидська (шабдар) (Тrifolium resupinatum D., рис. 25). Стебла порожнистѕ, товстостѕннѕ, 0,5 – 1 см завтовшки. Залежно вѕд екотипу висота вѕд 40 – 50 до 150 – 200 см. Стебла неопушенѕ, кущ нещѕльний. Корѕння стрижневе, розгалужене, заглиблюється в ґрунт на 2 – 2,5 м. истя трѕйчасте, зазублене, неопушене, з довгасто-ланцетними прилистками. Форма листя — вѕд овальноі до майже ромбѕчноі. Суцвѕття — напѕвкулястѕ головки, малѕ, дѕаметром 1,5 – 2 см, сидять на пазушних квѕтконѕжках. У суцвѕттѕ близько 30 лѕловорожевих квѕток, якѕ майже сидять ѕ перекинутѕ парусом донизу (звѕдси резупѕнатум — перекинутий). Квѕтки сильно ѕ приємно пахнуть. едоносна рослина. лѕд — одно-двонасѕнний бѕб, розмѕщений всерединѕ пухирчастого здуття, що закѕнчується шилоподѕбними зубцями. асѕння дрѕбне, кулясте, елѕпсоподѕбне. У диких форм — кутасте, неправильно-елѕпсоподѕбне, маса 1000 насѕнин культурних видѕв 1,6 – 1,7, дикорослих 0,6 – 0,8 г. ослина однорѕчна, перехреснозапильна, вологолюбна, порѕвняно посухостѕйка. Форми озимѕ, зимуючѕ, ярѕ, ранньо-, середньо- ѕ пѕзньостиглѕ. Добре вѕдростає (дає 2 – 3 укоси). асѕння куль300

П

ь ве

м ви

и

в

ис. 25. Типові форми конюшини персидськоі (шабдару): а — ярого; б — озимого

турних сортѕв проростає швидко, дикѕ форми мають тверде насѕння. егетацѕйний перѕод до першого скошування — 65 – 75 днѕв, при висѕваннѕ восени — 120 – 140 днѕв (лише перѕод вегетацѕі). Цѕнна для вирощування на зрошуваних землях. рожайнѕсть 350 – 400 ц/га за 2 – 3 укоси, 500 – 600 ц/га при зрошеннѕ. оживнѕсть майже така сама, як ѕ конюшини лучноі. Зелену масу охоче поідають тварини. Дає якѕсне сѕно. 1 кг зеленоі маси 3,6 – 4 Дж . еобхѕдно налагодити насѕнництво. Конюшина підземна (Тr. subterraneum B., рис. 26). Стебла сланкѕ, опушенѕ, вѕд 20 – 50 см до 2 м завдовжки, не укорѕнюються. Корѕння стрижневе, проникає на глибину до 3 м. истя трѕйчасте на довгих опушених черешках, вѕдходить вѕд сланкого стебла. источки серцеподѕбноі форми, сидячѕ, опушенѕ з довгими бѕлими волосками. илкування чѕтко виражене. рилистки яйцеподѕбноі форми, загостренѕ. Суцвѕття — щито- або зонтикоподѕбна головка на бѕльш або менш довгѕй квѕтконѕжцѕ, опушене, з 2 – 7 дрѕбними бѕлорожевими квѕтками. лѕд — однонасѕнний, шкѕрястий, виступає з чашечки, бѕлясто-зелений бѕб. асѕння велике, овальне, овальнояйцеподѕбне. днорѕчна (озима ѕ яра), типово пасовищна рослина. ає пѕзньо- ѕ ранньостиглѕ форми, росте на крейдяних, карбонатних ґрунтах ѕ навѕть на заболочених луках прибережних районѕв. Цвѕтѕння ярих форм — через 50 – 55 днѕв пѕсля появи сходѕв, озимих — 301

а

и а3

ис. 26. Конюшина підземна: а — рослина; б — суцвѕття

через 45 – 50 пѕсля початку весняного вѕдростання. оловки (гѕнофори) подѕбно до арахѕсу зариваються у землю. Самозапильна, стѕйка проти витолочування ѕ випасання рослина. оширена у дикому виглядѕ у пѕвденних районах Украіни, в Криму, на Захѕдному Закавказзѕ, на узбережжѕ Чорного моря (Сочѕ, атумѕ). Дає 400 – 500 ц/га зеленоі маси за кѕлька циклѕв, 80 – 100 ц/га корм. од., 1400 – 1600 кг/га сирого протеіну, 1 кг зеленоі маси мѕстить 3,4 – 3,8 Дж . Слѕд налагодити насѕнництво конюшини пѕдземноі ѕ використовувати посѕви для випасання овець. оже використовуватись як сидерат ѕ на схилах у районах природного поширення. Конюшина олександрійська (єгипетська) (Тr. alexandrinum D., Тr. al. Libelli et Belli). Стебла гѕллястѕ, прямѕ. Корѕння стрижневе, глибоко проникає в ґрунт (до 2 – 2,5 м). истя трѕйчасте, довгасте, ланцетне, ѕнодѕ зубчасте, прилистки ланцетно-шилоподѕбнѕ. Суцвѕття — головка довгастоі або овально-конѕчноі форми, на довгих або коротких квѕтконосах. Квѕтки бѕлѕ або жовто-бѕлѕ. оби одно-двонасѕннѕ. асѕння дрѕбне, темно-червоне, темно-коричневе або темно-зелене. аса 1000 насѕнин 2,8 – 3 г. днорѕчна озимо-яра, вологолюбна ѕ досить теплолюбна рослина. асѕння зберѕгає схожѕсть до 10 рокѕв. огано росте на кислих, пѕщаних ґрунтах ѕ солонцях. Урожайнѕсть дуже коливається залежно вѕд умов зволоження ѕ фону живлення ѕ може становити вѕд 120 – 180 до 300 – 400 ц/га зеленоі маси ѕз 3 укосѕв при поливѕ на пѕвднѕ Украіни. За якѕстю зеленоі маси близька до конюшини персидськоі, рожевоі, лучноі. итання селекцѕі ѕ насѕнництва конюшини олександрѕйськоі вивчають в Інститутѕ кормѕв У . Конюшина багряна (Тr. ѕncarnatum L.).Стебла прямѕ або дугоподѕбно вигнутѕ. Корѕння стрижневе, заглиблюється в ґрунт на 1,4 – 1,7 м. источки зворотно серцеподѕбноі ѕ яйцеподѕбноі форм, до ос302

П

ь ве

м ви

и

в

нови дещо витягнутѕ. рилистки яйцеподѕбнѕ довгастѕ. Квѕтки, суцвѕття ѕ квѕтконоси дуже опушенѕ бѕлими довгими м’якими волосками. риквѕток немає. асѕння удвѕчѕ бѕльше, нѕж у конюшини лучноі, бѕльш округло-довгасте, спочатку свѕтло-коричневе, потѕм червонувато-буре. Це однорѕчна озимо-яра рослина. Добре розвивається в умовах теплого, помѕрно вологого клѕмату. огано росте на кислих ґрунтах. Урожайнѕсть зеленоі маси становить вѕд 120 до 180 ц/га, сѕна — вѕд 24 до 36, насѕння — до 5 ц/га. У посѕвах трапляється у захѕдних областях Украіни ѕ ѕлорусѕ ѕ на узбережжѕ Чорного моря. икористовується як укѕсна кормова культура на сѕно, для полѕпшення травостою на пасовищах ѕ як сидерат. і і і и я и и и я ь и и і. Вика темно-пурпурова (Vicia atropurpurea Desf., Crassa atropurpurea Gren. et God.). Стебло тонке, вкрите волосками, 60 – 200 см заввишки. Корѕння з бѕчними розгалуженнями. истя велике, 7 – 10 см завдовжки. источки довгасто-овальнѕ. рилистки невеликѕ, напѕвстрѕлоподѕбнѕ. ає нещѕльну волоть ѕз 4 – 12 квѕток. ѕночок темно-пурпуровий, 17 – 20 мм завдовжки. оби довгасто-ромбѕчнѕ з довгим загнутим носиком. асѕння чорне, округле. аса 1000 насѕнин 40 – 50 г. днорѕчна рослина, до ґрунтѕв невибаглива. Добре збагачує ґрунт на азот. Украінѕ врожай сѕна — до 80 ц/га. ожна використовувати на зелене добриво. За поживнѕстю близька до вики посѕвноі. Вика блискуча. Стебло чотиригранне, борознисте, витке. Корѕння добре розвинене, з бѕчними розгалуженнями. истя велике, овальне, з 19 – 20 листочками. Квѕтки зѕбранѕ у густу багатоквѕткову двобѕчну волоть, яскравѕ. лоди ромбѕчнѕ, здутѕ, з коротким носиком. асѕння кулясте, темно-коричневе. аса 1000 насѕнин 40 – 60 г. днорѕчна, посухостѕйка ѕ швидкоросла рослина. асѕння зберѕгає схожѕсть 5 – 6 рокѕв епридатнѕ для вики блискучоі болотистѕ ѕ солонцюватѕ ґрунти. рожайнѕсть зеленоі маси на пѕвночѕ — понад 100 ц/га, сѕна — 26, на пѕвднѕ Украіни — 50 ц/га. асѕнна продуктивнѕсть висока. Тригонела. Стебло прямостояче, зелене з антоцѕановим пѕгментом. Корѕння стрижневе, слабкорозвинене. истя трѕйчасте, черешкове. источки зворотно-яйцеподѕбнѕ або широколанцетнѕ. рилистки дрѕбнѕ. Квѕтки середнѕ за розмѕром, сидячѕ по 2 шт., блѕдо-жовтѕ. ѕб зѕгнутий, з прямим носиком, свѕтло-бурий. асѕння зеленкувате ѕ жовте. аса 1000 насѕнин 14 – 16 г. днорѕчна скоростигла рослина, пластична до температури. асѕння зберѕгає схожѕсть 8 – 10 рокѕв. До ґрунтѕв невибаглива. рожай зеленоі маси на пѕвднѕ Украіни вѕд 60 – 70 до 80 – 120 ц/га. икористовується на зелений корм, сѕно, зелене добриво, у медицинѕ, ветеринарѕі ѕ технѕцѕ. олѕпшує поідання ѕ перетравнѕсть кормѕв. ає специфѕчний запах, який не впливає 303

а

и а3

на поідання трави ѕ сѕна. і зелену масу ѕ сѕно бажано додавати при згодовуваннѕ зеленоі маси ѕ сѕна ѕнших культур. Усѕ цѕ види, як уже зазначалося, досягають технѕчноі (збиральноі) стиглостѕ на корм у рѕзнѕ строки. Добѕр видѕв ѕ сортѕв дає змогу завдяки цьому, а також завдяки отавностѕ окремих культур мати зелену масу однорѕчних бобових трав ѕ зернофуражних культур з травня до жовтня. Основні прийоми підвищення продуктивності однорічних бобових трав. Підготовка ґрунту пѕд озимѕ бобовѕ трави, на вѕдмѕну вѕд озимих зернових, має певнѕ особливостѕ. х висѕвають пѕсля поверхневого обробѕтку ґрунту дисковими або роторними знаряддями пѕсля кукурудзи на силос, а в деяких пѕвденних районах — ѕ на зерно раннѕх строкѕв сѕвби, зернових ѕ пѕсляукѕсних культур. либина обробѕтку — 8 – 10 см. разѕ використання комбѕнованих агрегатѕв, якѕ дають змогу одночасно здѕйснити обробѕток ґрунту, внесення добрив ѕ сѕвбу, глибину обробѕтку зменшують до 5 – 7 см. ѕдготовка ґрунту пѕд ярѕ трави не вѕдрѕзняється вѕд такоі пѕд ярѕ зерновѕ (зяблева оранка, весняне боронування агрегатами ѕз шлейфами для вирѕвнювання поверхнѕ). ѕльшѕсть бобових (крѕм буркуну, який краще висѕвати в одновидовому посѕвѕ, а навеснѕ можна пѕдсѕвати овес) часто висѕвають ѕз злаковими, наприклад пажитницею, вѕвсом. Це зменшує забур’яненѕсть посѕву ѕ дає корм з оптимальним протеіновим спѕввѕдношенням. орми висѕвання насѕння вики яроі й озимоі разом ѕз злаковими становлять 2 – 2,5 млн шт. на 1 га, буркуну, однорѕчних конюшин 8 – 10 (на вологих, родючих ґрунтах — 6 – 7), гороху на корм — не менш як 1,4, дрѕбнонасѕнних укѕсних (кормових) сортѕв — 1,6 – 1,8 млн шт. на 1 га. орма висѕву соі на корм 0,7 – 0,9, бобѕв ѕ люпину 0,5 – 0,7, серадели 3 – 3,5 млн шт. схожого насѕння на 1 га. а густих посѕвах зменшується фѕзичне випаровування з поверхнѕ ґрунту, збѕльшується темп наростання зеленоі маси, пѕдвищується врожайнѕсть. Удобрення. озробляючи систему удобрення бобових, слѕд ураховувати природну родючѕсть ґрунту, попередники, загальну кѕлькѕсть внесення добрив у сѕвозмѕнѕ. ѕльшѕсть однорѕчних бобових трав на зв’язних родючих ґрунтах, особливо люпин, кормовѕ боби, серадела, вика озима, буркун, потребують достатнього зволоження ѕ фосфорно-калѕйного удобрення. Завдяки добрѕй азотфѕксацѕі вони менше потребують внесення азоту. роте на опѕдзолених ѕ пѕдзолистих ґрунтах майже всѕ бобовѕ трави позитивно реагують не тѕльки на внесення вапняних ѕ фосфорно-калѕйних добрив, а й на азотнѕ. Добрива вносять з розрахунку на запланований урожай з урахуванням вмѕсту поживних речовин у ґрунтѕ, коефѕцѕєнтѕв використання іх ѕз ґрунту ѕ з внесених добрив. У середньому для одержання 304

П

ь ве

м ви

и

в

за один укѕс 250 – 300 ц/га зеленоі маси на суглинкових ґрунтах треба внести 60 кг/га фосфору ѕ 45 кг/га калѕю. Інодѕ реакцѕя рослин на калѕй слабка або іі немає зовсѕм, що пояснюється використанням калѕю бобовими рослинами з ґрунту. а супѕщаних ґрунтах, де калѕю мѕститься мѕнѕмум, вносять його не менш як 60 – 80 кг/га. орми азотних добрив хоч ѕ незначнѕ, але вносити іх необхѕдно, використовують звичайно пѕд передпосѕвну культивацѕю вѕд 30 – 45 до 60 – 80 кг/га д.р. на бѕднѕших ґрунтах. Це помѕтно не позначається на дѕяльностѕ бульбочкових бактерѕй, проте значно (на 20 – 40 %) збѕльшує врожайнѕсть зеленоі маси. За даними дослѕдѕв .Ф. Кропивка, пѕд сою можна вносити ѕ бѕльш високѕ норми азоту — до 130 кг/га, а пѕд озиму вику ѕ сераделу достатньо внести у рядки пѕд час сѕвби 25 – 30 кг/га. За внесення у сѕвозмѕнѕ органѕчних добрив 14 – 16 т/га мѕнеральнѕ добрива пѕд бобовѕ трави вносять здебѕльшого у виглядѕ стартових доз пѕд час сѕвби або не вносять зовсѕм. Це пѕдтверджується практикою господарств, наприклад Тальнѕвського району Черкаськоі, овоархангельського Кѕровоградськоі, Томашпѕльського ѕ ѕнницького районѕв ѕнницькоі областей, де при високѕй щѕльностѕ поголѕв’я худоби на 100 га рѕллѕ вносили зазначену кѕлькѕсть органѕчних добрив. Догляд за посівами гороху, чини, люпину, бобѕв, соі полягає переважно в боронуваннѕ до ѕ пѕсля появи сходѕв. а ѕнших посѕвах при утвореннѕ кѕрки боронування замѕнюють обробѕтком легкими голчастими дисками, що сприяє полѕпшенню повѕтряного режиму ѕ початковому росту кормових трав. У перѕоди дефѕциту вологи у шарѕ ґрунту 0 – 40 см бажанѕ 1 – 2 вегетацѕйних поливи при поливнѕй нормѕ 250 – 300 м3/га у ѕсостепу ѕ 350 – 400 м3/га у Степу. Збирання. У системѕ зеленого конвеєра бобовѕ кормовѕ трави скошують протягом 10 – 15 днѕв, оскѕльки вони повѕльно грубѕшають. ику озиму ѕ яру збирають у перѕод вѕд початку до повного цвѕтѕння — утворення бобикѕв; боби, люпин — пѕд час наливання ѕ до молочноі стиглостѕ насѕння; сою, горох ѕ чину — у молочнѕй ѕ до молочно-восковоі стиглостѕ; конюшину — в фазѕ бутонѕзацѕі ѕ цвѕтѕння. дноукѕснѕ культури — вику яру, боби, сою, горох, чину, буркун однорѕчний — збирають машинами, якѕ забезпечують мѕнѕмальне зрѕзування іх. Конюшину олександрѕйську ѕ шабдар, сераделу зрѕзують на бѕльшѕй висотѕ (8 – 10 см), щоб забезпечити вѕдростання бруньок на нижнѕй частинѕ стебла. тавнѕ трави збирають самохѕдними косарками з рѕзальними апаратами, уникаючи застосування роторних типу К -1,5, К -2,1, К -2,1. Економічна і біоенергетична цінність бобових трав. авѕть якщо урожайнѕсть невисока (160 – 180 ц/га зеленоі маси), бобовѕ трави економѕчно вигѕднѕ, тому що собѕвартѕсть іх нижча, нѕж зернофуражних культур (ячменю й кукурудзи) у 1,4 – 1,8 раза. Це зу305

а

и а3

мовлено тим, що витрати сукупноі енергѕі на вирощування однорѕчних бобових трав становлять 10 – 12 тис. Дж/га, а кукурудзи на зерно — 26 – 28, кормових бурякѕв — 40 – 60 та ѕн. У зв’язку з цим енергетичнѕ коефѕцѕєнти вирощування бобових трав (вѕдношення валовоі енергѕі в урожаі до витрат іі на вирощування культури) становлять, за даними автора, 8,6 – 9 (табл. 64). У кукурудзи ѕ кормових бурякѕв вони значно нижчѕ — 4 – 6. Таблиця 64. іоенергетична ефективність вирощування однорічних трав і зернофуражних культур укісного використання алова кѕлькѕсть енергѕі в урожаі, тис. Дж/га 902 103,8

Культура

Урожайнѕсть, ц/га

ика яра (один укѕс) озима (два укоси) Шабдар (конюшина персидська) (три укоси) орох кормовий укѕсний (один укѕс)

270 310

итрати енергѕі на вирощування, тис. Дж/га 9,6 11,4

340

12,6

108,0

8,6

320

11,8

101,6

8,6

нергетичний коефѕцѕєнт 9,4 9,1

обовѕ однорѕчнѕ трави є надѕйними страховими культурами багаторѕчних трав. Щоб пѕдвищити частку високобѕлкових культур у рацѕонѕ, зменшити витрати набагато дорожчого зерна бобових культур, треба збѕльшувати використання іх у кормовому конвеєрѕ. 6.2.3. З а

ві

і

і

ави

Значення у польовому травосіянні. Злаковѕ однорѕчнѕ трави, як ѕ бобовѕ, використовують у кормовому конвеєрѕ в одновидових посѕвах ѕ в сумѕшах ѕз бобовими та ѕншими рослинами. Залежно вѕд умов вирощування вони можуть займати вѕд 10 до 30 % польовоі кормовоі площѕ. Так, у пѕвденнѕй частинѕ Степу значення злакових трав, як бѕльш посухостѕйких, зростає, а бобових одно- ѕ багаторѕчних — зменшується. Украінѕ найбѕльше значення мають суданська трава, соргосуданковѕ гѕбриди, однорѕчна пажитниця, вирощують пайзу, могар. станнѕй, як неотавний злак, майже витѕснений суданкою. азом ѕз тим у господарствах, що спецѕалѕзуються на вирощуваннѕ птицѕ, могар має своі переваги — за повного дозрѕвання його листя ѕ стебла залишаються зеленими. Це дає можливѕсть мати до 30 – 35 ц/га зерна ѕ 50 – 70 ц/га соломи, яку за якѕстю прирѕвнюють до сѕна третього класу. елике значення, як уже зазначалося, мають також посѕви на корм жита, пшеницѕ, тритикале, вѕвса ѕ ярого жита. айважливѕшими вимогами до сортѕв є висока облистненѕсть (до 50 %), ѕнтенсив306

П

ь ве

м ви

и

в

не наростання зеленоі маси (до 100 ц/га за декаду вегетацѕйного перѕоду), повѕльне огрубѕшання, добре поідання протягом 10 – 15 днѕв, що сприяє тривалостѕ згодовування у зеленому конвеєрѕ, висока поживнѕсть, достатнѕй вмѕст перетравноі енергѕі у зеленѕй масѕ. Крѕм ярих трав, навеснѕ на укѕс ѕ для випасання можна використовувати посѕви озимого жита. За 45 – 50 днѕв вегетацѕі воно дає 280 – 300 ц/га зеленоі маси, що складається з облистнених вегетативних пагонѕв. исота рослин 25 – 40 см. Темп наростання зеленоі маси 75 – 80 ц/га у середньому за декаду вегетацѕі. Корм характеризується високою поживнѕстю (табл. 65). Таблиця 65. Поживна цінність 1 кг свіжого корму озимого жита весняноі сівби порівняно з іншими культурами (дослѕдне поле кафедри рослинництва ѕ кормовиробництва Уманського Д У) Культура, фаза розвитку зиме жито весняноі сѕвби (кущѕння) осѕнньоі сѕвби (початок колосѕння) Яре жито (початок колосѕння) ирѕй безкореневищний (колосѕння) орох кормовий (наповненѕ боби) спарцет (початок цвѕтѕння) юцерна (бутонѕзацѕя — початок цвѕтѕння)

Сухоі Сирого речопротеівини, % ну, г

, Дж

Корм. од.

Каротину, мг

22

36

2,88

0,20

46

21 22

28 26

2,75 2,60

0,19 0,19

39 32

24 20 23

29 38 39

3,14 2,62 2,84

0,20 0,18 0,19

58 55 62

22

42

2,92

0,20

60

тавнѕ злаки (суданська трава, райграс однорѕчний, пайза), що дають кѕлька укосѕв, використовуються переважно в кормових сѕвозмѕнах, де на фонѕ достатнього азотного живлення навѕть без зрошення вони дають 120 – 140 ц/га корм. од. ито, овес, пшениця у чистому виглядѕ ѕ в сумѕшах з бобовими ѕ хрестоцвѕтими — цѕннѕ парозаймаючѕ культури. Усѕ однорѕчнѕ злаковѕ трави ѕ зерновѕ, якѕ використовуються на зелений корм, — це нещѕльнокущовѕ рослини верхового типу, добре облистненѕ (45 – 50 %), що визначає іх високу поживнѕсть ѕ перетравнѕсть. мѕст сухоі речовини в них становить 18 – 24 %, кормових одиниць 0,17 – 0,22, 90 – 100 г перетравного протеіну на 1 корм. од. агатѕ на протеін жито, пшениця, овес за достатнього азотного живлення. а 1 корм. од. у них припадає 110 – 130 г перетравного протеіну. отавних трав (пажитницѕ, суданки, соргосуданкових гѕбридѕв, пайзи) у другому ѕ третьому укосах збѕльшується облистненѕсть ѕ 307

а

и а3

завдяки цьому вмѕст протеіну пѕдвищується з 90 – 105 до 110 – 115 г в 1 корм. од. мѕст перетравноі енергѕі ( ) в 1 кг зеленоі маси злакових однорѕчних трав становить до 3,4 Дж. Значення добору сортів. оєднання сортѕв значно збѕльшує перѕод використання рѕзних видѕв злакових трав. Так, на колекцѕйно-демонстративнѕй дѕлянцѕ кафедри рослинництва ѕ кормовиробництва Уманського державного аграрного унѕверситету в 1987 – 1988 рр. висѕвали по 6 – 8 сортѕв суданськоі трави. Спостереження показали, що дѕапазон мѕж настанням фази викидання волотѕ у рѕзних сортѕв може становити 6 – 10 днѕв ѕ бѕльше. енше вѕдмѕнностей при настаннѕ цѕєі фази у могару, пажитницѕ однорѕчноі. ри поєднаннѕ ранньо-, середньо- ѕ пѕзньостиглих сортѕв жита з кормовою пшеницею ѕ тритикале можна мати зелену масу з початку травня по 5 – 10 червня, тобто протягом 30 – 40 днѕв. Добором фуражних ѕ пѕзньостиглих кормових (укѕсних) сортѕв вѕвса, якѕ по сутѕ є сортами пѕвденно-схѕдних середньоазѕатських регѕонѕв, можна подовжити перѕод збирання зеленоі маси вѕвса з 5 – 10 червня до 15 – 20 липня, тобто мати високоякѕсний корм протягом 35 – 45 днѕв. Цѕнною бѕологѕчною особливѕстю вѕвса, на вѕдмѕну вѕд суданськоі трави, однорѕчноі пажитницѕ, жита, пшеницѕ, могару ѕ пайзи, є тривалий перѕод доброго поідання зеленоі маси — вѕд початку фази викидання до молочноі стиглостѕ. Цим овес значною мѕрою нагадує кукурудзу, перѕод доброго поідання зеленоі маси у якоі зберѕгається до кѕнця молочноі — настання молочно-восковоі стиглостѕ. Коротка морфобіологічна, екологічна і господарська характеристика основних видів однорічних злакових трав. Суданська трава (Sorghum sudanense) — трав’яне сорго. Кущ прямий або напѕврозгалужений, стебла великѕ, свѕтло-зеленѕ, неопушенѕ, 1,5 – 3 м заввишки, 4 – 12 мм завтовшки, на стеблѕ 5 – 12 мѕжвузлѕв. Серцевина суха, губчаста. Дуже розгалужена коренева система, сягає глибини 3 м ѕ бѕльше. истя широколѕнѕйне з чѕтко вираженою свѕтлою жилкою, 30 – 70 см завдовжки, 2 – 3,5 см завширшки. Язичок короткий у виглядѕ бѕлоі плѕвки. Суцвѕття — волоть пряма, овально-пѕрамѕдальна, гѕлчаста, розлога (30 – 45 см), перед дозрѕванням темно-солом’яного кольору. Квѕтки двох видѕв — гермафродитнѕ й одностатевѕ чоловѕчѕ. Зерно плѕвчасте, велике, маса 1000 насѕнин 12 – 16 г, овально-елѕптичне, темно-коричневе. имолочується погано. а сѕно використовують через 55 – 65 днѕв пѕсля сѕвби, повний цикл розвитку 95 – 120 днѕв. Дуже посухостѕйка культура, слабко уражується хворобами. Добре вѕдростає пѕсля скошувань. ибаглива до родючостѕ ґрунту. рожайнѕсть ѕз 2 – 3 укосѕв — 400 – 600 ц/га, при зрошеннѕ — 700 – 800 ц/га, сухоі речовини 90 – 120 ѕ 140 – 160 ц/га; 80 – 100 ѕ 120 – 140 ц/га корм. од., 600 – 700 ѕ 1000 – 1200 кг/га протеіну. икористовується насамперед на сѕно ѕ зелений корм. о 308

П

ь ве

м ви

и

в

отавах — пѕсля двох скошувань можна випасати велику рогату худобу ѕ овець (проте не пѕсля заморозкѕв ѕ похолодання, коли в рослинах мѕститься синильна кислота). Пажитниця однорічна (Lolium multiflorum L.). исота 70 – 80 см, нещѕльний кущ, стебла неопушенѕ, 5 – 6 мѕжвузлѕв. Коренева система мичкувата, проникає у ґрунт на глибину до 1,6 – 1,7 м. истя лѕнѕйне, широке, шорстке, знизу блискуче, облистненѕсть — до 50 %. Колос цилѕндричний, 12 – 15 до 18 – 20 см завдовжки, нещѕльний. Колоскѕв 8 – 12, вони прикрѕпленѕ ребром до стрижня колоса. Зернѕвка ланцетоподѕбна, 4 – 6 мм завдовжки, плѕвчаста, з коротким остюком. аса 1000 насѕнин 1,8 – 2 г. ологолюбна рослина, добре вѕдростає, дає 4 – 5 укосѕв. ѕсля появи сходѕв до першого скошування минає 50 – 55 днѕв. Урожайнѕсть вѕд 200 до 500 ц/га зеленоі маси, 35 – 80 ц/га корм. од., протеіну 400 – 800 кг/га, 90 – 110 г протеіну в 1 корм. од. икористовується на сѕно, зелений корм у скошеному виглядѕ ѕ можна використовувати як покривну культуру для багаторѕчних трав. айонована в ѕсостепу, на олѕссѕ, у захѕдних районах Украіни. Могар, головчасте просо, мишій (Setaria italica P. B. ssp. mocharium Alf.). ещѕльний кущ 60 – 140 см заввишки, стебла прямостоячѕ, порожнистѕ. Коренева система добре розвинена, сягає глибини 1,5 – 2 м. истковѕ пластинки свѕтло- або темно-зеленѕ, до моменту дозрѕвання ѕнодѕ антоцѕаново забарвленѕ. еликѕ, голѕ, без вушок, з голими пѕхвами, якѕ вкритѕ з краів густовѕйчастим опушенням. Суцвѕття — колосоподѕбна волоть, мѕж колосками багато щетинок. Зернѕвка яйцеподѕбноі форми, плѕвчаста, жовта, солом’яно-жовта, оранжева, чорна. аса 1000 насѕнин 2,5 – 3,1 г. Теплолюбна, одноукѕсна рослина, на одиницю сухоі речовини витрачає вологи у 2 – 3 рази менше, нѕж ѕншѕ кормовѕ рослини. асѕння дозрѕває через 95 – 110 днѕв, на сѕно скошують через 65 – 70 днѕв. Перспективні види. Могар каліфорнійський (S. italica P. B. ssp. mocharica alf. californica). Стебло пряме, добре облистнене. Коренева система мичкувата, глибоко проникає у ґрунт. истя довге, широке. Суцвѕття — колосоподѕбна волоть, слабкоостиста, вгорѕ поникла. асѕння кругле, жовте. аса 1000 насѕнин 2 – 2,5 г. днорѕчна, середньопосухостѕйка, теплолюбна рослина. асѕння зберѕгає схожѕсть 5 – 6 рокѕв. огано росте на важких, вологих ґрунтах низин, а також на солонцюватих. Цѕнна кормова рослина. рожайнѕсть у Степу до 200, в ѕсостепу — до 300 ц/га. Теф абіссінський (Eragrostis Teff. (Zucc.) Trotter). Стебло пряме, гладеньке, добре облистнене. Коренева система добре розвинена, мичкувата, глибоко проникає в ґрунт. истя вузько-лѕнѕйне, тонке, сѕро-зелене. Суцвѕття — багатоколоскова волоть. кремѕ колоски багатоквѕтковѕ, довгасто-яйцеподѕбнѕ. асѕння дрѕбне, яйцеподѕбноі 309

а

и а3

форми. аса 1000 насѕнин 0,4 – 0,6 г. днорѕчна, теплолюбна, посухостѕйка рослина. асѕння зберѕгає схожѕсть 12 – 16 рокѕв. Цѕнна кормова рослина, врожайнѕсть насѕння в Украінѕ 5 – 9 ц/га. Основні прийоми вирощування. Для суданки, могару, соргосуданкових гѕбридѕв, райграсу однорѕчного (пажитницѕ однорѕчноі) велике значення має проведення глибокоі зяблевоі оранки або глибокого безполицевого розпушування. зимѕ на корм (жито ѕ пшеницю) у кормовиробництвѕ вирощують як промѕжнѕ культури пѕсля збирання кукурудзи у фазѕ молочно-восковоі ѕ восковоі стиглостѕ, пѕсляукѕсних культур, ѕнодѕ ѕ пѕсля збирання озимих — пшеницѕ ѕ жита на зерно. сновний обробѕток — поверхневий дисковими або фрезерними знаряддями на глибину 6 – 8 см. Удобрення. рожайнѕсть однорѕчних злакових трав великою мѕрою залежить вѕд рѕвня азотного живлення на фонѕ достатньоі кѕлькостѕ фосфорних ѕ калѕйних добрив. носять органѕчнѕ (пѕд зяблеву оранку), органѕчнѕ ѕ мѕнеральнѕ або тѕльки мѕнеральнѕ добрива. ри використаннѕ пѕд попередник 30 – 40 т/га органѕчних добрив вносять N45–90P45–90К45–90. ри цьому форми мѕнеральних добрив, як показали дослѕди автора, не мають ѕстотного значення (табл. 66). а легких супѕщаних ѕ пѕдзолистих ґрунтах олѕсся, незважаючи на внесення органѕки пѕд попередню культуру, вносять пѕдвищенѕ норми повного мѕнерального добрива — по 90 – 110 кг/га д.р., що пов’язано з майже повною мѕнералѕзацѕєю органѕчного добрива на пѕдзолистих ѕ дерново-пѕдзолистих ґрунтах в умовах достатнього ѕ надмѕрного зволоження. Таблиця 66. плив різних форм азотних добрив на врожайність і якість суданськоі трави (збирання на початку викидання волотѕ, доза внесення азоту 90 кг/га д.р. на фонѕ 60 кг/га фосфору ѕ калѕю, ґрунт — чорнозем опѕдзолений суглинковий, дослѕдне поле кафедри рослинництва ѕ кормовиробництва Уманського Д У) (1986 – 1987 рр.) Добриво мѕачна селѕтра мѕачна вода Сечовина Сульфат амонѕю С 0,95

Урожайнѕсть, ц/га 483 476 486 464 18,6–23,4

Сухоі речовини у зеленѕй масѕ, % 20,8 21,2 21,4 20,7

мѕст в 1 кг сухоі маси, % клѕтК2 кови2 5 ни 14,3 23,7 0,42 1,93 13,9 24,1 0,39 1,74 14,1 23,8 0,14 1,86 13,8 24,4 0,38 1,72

протеіну

орми внесення мѕнеральних добрив розраховують на запланований урожай з врахуванням родючостѕ ґрунту, пѕслядѕі внесених добрив ѕ попередника. Дослѕди Інституту кормѕв, Інституту землеробства У ѕ в пѕвденнѕй та пѕвденно-захѕднѕй частинах ѕсостепу 310

П

ь ве

м ви

и

в

Уманського Д У свѕдчать про доцѕльнѕсть внесення пѕдвищених доз добрив пѕд злаковѕ однорѕчнѕ трави. Так, на опѕдзолених чорноземах для одержання 400 – 450 ц/га зеленоі маси суданськоі трави треба внести не менш як 100 – 120 кг азоту, 60 – 80 кг фосфору ѕ 60 кг калѕю на 1 га (табл. 67). налогѕчнѕ норми добрив пѕд озимѕ жито ѕ пшеницю, пажитницю та ѕн. Таблиця 67. плив добрив на продуктивність суданськоі трави, ц/га (дослѕдне поле Уманського Д У, збирання на початку викидання волотѕ) Добриво Контроль (без добрив) N45 45К45 N60 60К60 N120 60К60 N115 100К90 Контроль N45 45К45 N60 60К60 N120 60К60 N115 100К90

Укѕс перший другий Зелена маса 156 83 171 96 197 104 209 136 203 142 Суха речовина 32,8 15,9 34,9 18,3 40,2 19,7 40,5 26,8 40,7 27,2

тава

сього

43 48 61 78 83

286 315 362 423 428

8,1 8,9 11,2 15,1 16,4

56,8 62,1 71,1 82,5 85,3

Строки сівби. днорѕчнѕ кормовѕ трави у зеленому конвеєрѕ ѕ для заготѕвлѕ кормѕв слѕд висѕвати у кѕлька строкѕв, що значною мѕрою визначає ѕ строки збирання. исѕвати озимѕ на корм треба якомога ранѕше; у лѕсостепових ѕ степових районах — у серпнѕ, а в пѕвнѕчних районах, де вѕдносна вологѕсть повѕтря вища ѕ температура нижча, навѕть наприкѕнцѕ липня — на початку серпня. разѕ ранньоі сѕвби жито нерѕдко нарощує укѕсну масу вже восени (в жовтнѕ — листопадѕ). Сѕвба озимих у раннѕ строки забезпечує значне пѕдвищення врожайностѕ (табл. 68). аннѕ ярѕ (овес, пажитниця однорѕчна в одновидових ѕ змѕшаних посѕвах) висѕвають у 2 строки — рано навеснѕ (на початку весняних польових робѕт) ѕ через 10 – 15 днѕв. Це дає змогу збѕльшити перѕод згодовування іх. Строки сѕвби звичайно узгоджують з добором сортѕв (ранньо-, середньо- ѕ пѕзньостиглих). Так, овес (з викою, горохом та ѕн.) можна висѕвати у 2 строки: перший строк — ранньо- ѕ середньостиглѕ сорти; другий-середньо-ѕ пѕзньостиглѕ. Тодѕ сумѕшѕ можна згодовувати, починаючи з першоі — другоі декад червня до середини ѕ навѕть третьоі декади липня (залежно вѕд зони). ожна обмежитися ѕ одним строком сѕвби раннѕх ярих завдяки добору культур ѕ сортѕв з рѕзним перѕодом вегетацѕі. Це також дасть змогу значно збѕльшити 311

а

и а3

перѕод надходження зеленоі маси раннѕх ярих, як ѕ при сѕвбѕ озимих. априклад, можна висѕяти ячмѕнь ѕ овес раннѕх сортѕв у сумѕшцѕ з високобѕлковими компонентами. Це дасть змогу збѕльшити строки використання ланки раннѕх ярих, як ѕ ѕнших ланок конвеєра. Таблиця 68. плив строків сівби на врожай зеленоі маси озимих жита і пшениці, ц/га (дослѕдне поле кафедри рослинництва ѕ кормовиробництва Уманського Д У)

Культура зиме жито* зиме жито + вика шениця на корм**

опередник пшениця на зерно кукурудза на силос Строки сѕвби I декада II декада III декада I декада серпня серпня серпня вересня 316 258 272 228 324 276 283 237 327 282 294 263

*Скошування 10 – 12 травня. ** Скошування 24 – 26 травня.

Суданську траву можна висѕвати у три строки: наприкѕнцѕ квѕтня — на початку травня, пѕсля озимих ѕ раннѕх ярих промѕжних посѕвѕв. Підготовка насіння. кологѕчно чистим прийомом пѕдготовки насѕння є повѕтряно-теплове обѕгрѕвання, яке збѕльшує енергѕю проростання його. Для ѕнкрустацѕі насѕння застосовують плѕвкоутворювальнѕ сполуки з додаванням мѕкроелементѕв — цинку, магнѕю, бору та ѕн., а також пестицидѕв, що запобѕгають плѕснявѕнню насѕння при раннѕх строках сѕвби у не досить прогрѕтий ґрунт. Інкрустацѕя посѕвного матерѕалу дає змогу провести весняну сѕвбу на 7 – 12 днѕв ранѕше ѕ вѕдповѕдно ранѕше мати корм. Способи сівби. Злаковѕ кормовѕ трави висѕвають звичайним рядковим способом з мѕжряддями 15 – 7,5 см або розосередженим способом. ише суданську траву ѕ соргосуданковѕ гѕбриди у пѕвденнѕй частинѕ ѕсостепу, а також у Степу можна висѕвати широкорядним способом з мѕжряддями 45 – 60 см або стрѕчковим на основѕ цих мѕжрядь. ѕжрядний обробѕток позитивно впливає на рѕст ѕ вѕдростання рослин. орми висѕву залежать вѕд зональних умов. а високому фонѕ живлення за достатнього зволоження вони вищѕ. рѕєнтовнѕ норми висѕвання суданськоі трави ѕ соргосуданкових гѕбридѕв — 2 – 2,5 млн насѕння на 1 га, або 18 – 22 кг/га, могару ѕ пайзи — вѕдповѕдно по 3 – 3,5 або 15 – 20, райграсу однорѕчного 8 – 10, або 15 – 18, жита ѕ пшеницѕ 4 – 5, або 160 – 200, вѕвса, який висѕвають звичайно в сумѕшах з ѕншими культурами (викою, рѕпаком, бобами та ѕн.), 312

П

ь ве

м ви

и

в

2 – 2,5, або 60 – 80 кг/га, а в одновидовому посѕвѕ 4,5 – 5 млн шт., або 120 – 140 кг/га. Передпосівний обробіток ґрунту, сівба. ередпосѕвний обробѕток ґрунту пѕд озимѕ жито ѕ пшеницю, а також пѕд тритикале суттєво не вѕдрѕзняється вѕд сѕвби на зерно по аналогѕчних попередниках. Це передпосѕвна культивацѕя на глибину загортання насѕння з наступним коткуванням у разѕ потреби. Часто за достатнього зволоження коткування не проводять. Якщо сѕвбу здѕйснюють комбѕнованими агрегатами, то пѕдготовку ґрунту поєднують з сѕвбою. ѕд ярѕ трави, якѕ висѕвають по зябу, треба провести ретельне весняне вирѕвнювання площѕ агрегатом з борѕн ѕз шлейфами, потѕм — передпосѕвну культивацѕю. а дѕлянках пѕд пѕзнѕ ярѕ (суданську траву, могар, соргосуданковѕ гѕбриди) пѕсля вирѕвнювання з боронуванням проводять ще одну – двѕ культивацѕі для знищення бур’янѕв ѕ передпосѕвну. Дрѕбнонасѕннѕ злаки (суданську траву, могар, пажитницю, пайзу) доцѕльнѕше висѕвати зернотрав’яними, жито, пшеницю, овес, тритикале — звичайними зерновими або унѕверсальними сѕвалками. либина загортання насѕння залежить вѕд його розмѕру, ґрунтовоі вѕдмѕнностѕ ѕ умов зволоження у перѕод сѕвба — сходи. У пѕвнѕчних районах вона не перевищує 3, у пѕвденних — 3 – 5, 5 – 6 см. Догляд за посівами. За винятком широкорядних, догляд за посѕвами полягає у досходовому боронуваннѕ легкими боронами з обмежувачами глибини. Якщо є ґрунтова кѕрка, дѕлянку обробляють легкими ротацѕйними голчастими боронами. Кормовѕ трави завдяки густим травостоям добре переростають бур’яни ѕ не потребують внесення гербѕцидѕв. Якщо з будь-якоі причини внесено недостатньо азотних добрив, іх вносять у перѕод вегетацѕі до виходу в трубку, а на отавних посѕвах — ѕ пѕсля скошування. а посѕвах отавних культур — суданськоі трави ѕ соргосуданкових гѕбридѕв — слѕд застосовувати пѕсляукѕсне боронування важкими боронами, а на широкорядних посѕвах — ѕ мѕжрядне розпушування. Строки збирання на сѕно, сѕнаж, силос стиснутѕ, в зеленому ѕ сировинному конвеєрѕ — розтягнутѕ ѕ можуть становити 10 – 15 днѕв. Фази, у якѕ збирають рѕзнѕ види злакових однорѕчних трав, розрѕзняються мало. Це переважно початок фази викидання волотѕ (колосѕння) до повного іі настання. иняток становить овес, який тварини добре поідають ѕ в перѕод наливання зерна. а сѕнаж його можна збирати ѕ у фазѕ молочноі, ѕ навѕть молочно-восковоі стиглостѕ. разѕ бѕльш пѕзнього збирання (у восковѕй стиглостѕ) погѕршується перетравнѕсть корму. ньому пѕдвищується вмѕст клѕтковини, знижується вмѕст протеіну. огар, чумизу ѕ пайзу, якѕ швидко грубѕшають, слѕд збирати не пѕзнѕше фази викидання волотѕ у 50 % рослин. ажитницю однорѕчну закѕнчують збирати у фазѕ повного колосѕння. кономѕчна ѕ бѕо313

а

и а3

енергетична ефективнѕсть іх така сама, як ѕ однорѕчних бобових трав. Це дешевий високоякѕсний корм. итрати сукупноі енергѕі при врожайностѕ 320 – 480 ц/га добре окупаються. ѕоенергетична ефективнѕсть вирощування однорѕчних злакових висока — енергетичний коефѕцѕєнт 10 – 12,4, тобто вѕн вищий, нѕж у бобових однорѕчних трав (табл. 69). Таблиця 69. іоенергетична ефективність вирощування однорічних злакових трав (пѕвденна частина правобережного ѕсостепу) Культура Суданська трава ажитниця однорѕчна ито на корм вес на корм

І І М В М

7. е

7.1. 7.1.1.

Урожайнѕсть зеленоі маси, ц/га 480 380 320 430

п

мѕст валовоі енергѕі в урожаі, тис. Дж/га 176,6 142,3 112,4 140,9

М ВІ Ь В Є І

ві і ( ап п а ь е ив і ь, п

итрати сукупноі енергѕі, Дж/га 14,2 12,8 11,2 12,4

я і) а е

я, і ив і ь

нергетичний коефѕцѕєнт 12,4 11,1 10,0 11,4

ІЗ и и і

і

ив

і,

У кормовиробництвѕ краіни капустянѕ, або хрестоцвѕтѕ, рослини вирощують давно. Зокрема, тривалий час вирощують кормову капусту — стеблоплѕдну рослину ѕ коренеплоди — брукву ѕ турнепс. Щодо стеблових трав’яних рослин, то ця група капустяних у кормовиробництвѕ не набула значного поширення. сортимент видѕв ѕ сортѕв був обмежений. Так, в Украінѕ ѕ олдовѕ ( .Ф. упашку) у 70-тѕ роки минулого столѕття на невеликих площах вирощували здебѕльшого кормову капусту ѕ рѕпак. ле вже у 80-тѕ роки площѕ капустяних розширенѕ повсюдно, збѕльшився видовий склад іх. Тепер, крѕм озимого рѕпаку ѕ кормовоі капусти, вирощують ярий рѕпак, свирѕпу озиму, редьку олѕйну, перко, гѕрчицю бѕлу. евне значення має ѕ порѕвняно нова кормова культура тифон (гѕбрид китайськоі капусти з турнепсом). Щоправда, вона не набула у нас поки що належного поширення, хоча в Європѕ ѕ СШ використовується досить широко. енше, нѕж ѕншѕ, поширена ѕ культура перко. Капустянѕ — це високобѕлковѕ рослини, іх можна вирощувати у одновидових посѕвах ѕ в сумѕшах з однорѕчними злаковими травами та ѕншими культурами. а фонѕ іх краще можна згодовувати побѕч314

П

ь ве

м ви

и

в

ну продукцѕю — солом’яну сѕчку, полову та ѕншѕ корми. Зелена маса капустяних сприяє збѕльшенню надоів, жирностѕ молока, приросту вѕдгодѕвельного молодняку. Згодовування іі вѕвцям пѕдвищує вовнову продуктивнѕсть. Капустянѕ — цѕнний компонент рацѕону свиней ѕ птицѕ. х широко використовують у веснянѕй, лѕтнѕй ѕ осѕннѕй ланках кормового конвеєра, вирощують в озимих ѕ раннѕх ярих промѕжних, пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах. Капустянѕ використовуються не тѕльки для одержання свѕжоі зеленоі маси, а й на силос з ѕншими культурами. х зерно — дуже цѕнне джерело концентрованих бѕлкових кормѕв вищоі якостѕ. акуха ѕ шрот з насѕння рѕпаку, редьки олѕйноі, свирѕпи за фѕзѕологѕчною дѕєю майже не поступаються перед макухою ѕ шротом з соі ѕ соняшнику. Так, донедавна основним бѕлковим компонентом концкормѕв у краінах Захѕдноі Європи був соєвий шрот, який завозили ѕз СШ . Тепер у Францѕі, ельгѕі, ѕмеччинѕ ѕ особливо у скандинавських краінах широко використовують дешевий ѕ високоякѕсний рѕпаковий шрот. Урожайнѕсть рѕпаку сягає 30 ц/га. Це значно перевищує середню врожайнѕсть соі ѕ дає змогу мати високоякѕсний корм ѕз мѕнѕмальними витратами, що сприяє зниженню собѕвартостѕ тваринницькоі продукцѕі. ѕльшѕсть хрестоцвѕтих кормових культур вѕдрѕзняються високим темпом наростання зеленоі маси (10 – 12 ѕ навѕть 14 ц/га за добу в перѕоди активного росту ѕ 8 – 10 ц/га в середньому за перѕод вегетацѕі). енший темп наростання у стеблоплѕдноі рослини — капусти кормовоі (4 – 6 ц/га за добу в середньому за вегетацѕю при веснянѕй ѕ раннѕй пѕсляукѕснѕй, 6 – 7 ц/га — при пѕзнѕй пѕсляукѕснѕй ѕ пѕсляжнивнѕй сѕвбѕ). ерше мѕсце у посѕвах капустяних займають озимий рѕпак, капуста кормова, свирѕпа озима, потѕм редька олѕйна, яка набула значного поширення. Щоправда, починаючи з 1989 – 1990 рр., висѕвають іі менше через грубувату зелену масу ѕ не дуже добре поідання тваринами вже у фазѕ цвѕтѕння. роте в сумѕшах ѕз злаковими (кукурудзою, вѕвсом) тварини поідають іі задовѕльно ѕ добре. абуває поширення гѕрчиця бѕла, особливо у лѕтнѕх промѕжних посѕвах у чистому виглядѕ ѕ з вѕвсом. Усѕ хрестоцвѕтѕ, якѕ вирощують на зелену масу, — вологолюбнѕ рослини. Коефѕцѕєнт водоспоживання у капустяних значно вищий, нѕж в ѕнших кормових рослин, ѕ становить 500 – 600 до 700 – 800. айвищий вѕн у перко, озимоі свирѕпи, редьки олѕйноі на пѕсляжнивних посѕвах (табл. 70). айменшѕ показники водоспоживання у культур на раннѕх ярих посѕвах у рѕпаку озимого ѕ ярого, редьки, помѕтно вищѕ у цих самих культур у пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах. Це пояснюється рѕзними причинами — тривалою вегетацѕєю в осѕннѕй перѕод, зниженням приросту маси внаслѕдок високих липневих ѕ серпневих тем315

а

и а3

ператур, перѕодично низькою вѕдносною вологѕстю повѕтря, зниженням температури у вереснѕ — жовтнѕ. Таблиця 70. Орієнтовні показники водоспоживання у різних видів капустяних (пѕвденна частина ѕсостепу, колекцѕйно-демонстрацѕйний розсадник кафедри рослинництва ѕ кормовиробництва Уманського Д У, за даними автора) Культура зимий рѕпак Те саме весняноі сѕвби Ярий рѕпак весняноі сѕвби пѕсляукѕсноі сѕвби ерко Свирѕпа озима едька олѕйна весняноі сѕвби пѕсляукѕсноі сѕвби пѕсляжнивноі сѕвби ѕрчиця бѕла пѕсляжнивноі сѕвби

ерѕод вегетацѕі, днѕв 100 60

УрожайКоефѕцѕєнт нѕсть зелеводоспоноі маси, живання ц/га 695 320 509 240

ихѕд сухоі речовини, ц/га 44 32

55 60 90 95

500 620 800 724

180 120 180 240

28 18 24 34

50 55 60

540 630 712

180 140 120

26 20 17

70

590

230

30

Усѕ хрестоцвѕтѕ, висѕянѕ на корм, багатѕ на протеін, якого мѕстять майже стѕльки, як ѕ бобовѕ (табл. 71). У зеленѕй масѕ багато вѕтамѕнѕв, макро- ѕ мѕкроелементѕв, зокрема сѕрки. Це сприятливо впливає на прирѕст ѕ здоров’я поголѕв’я свиней, здоров’я ѕ вовнову продуктивнѕсть овець ѕ вовнових порѕд кѕз. Деяким недолѕком капустяних як кормових культур є вмѕст у них глюкозидѕв, особливо в рѕпаку, висока продуктивнѕсть якого часто поєднується ѕз значним вмѕстом еруковоі кислоти ѕ глюкозинолатѕв. Цѕ сполуки несприятливо впливають на здоров’я тварин ѕ якѕсть продукцѕі. Тому в посѕвах слѕд використовувати сорти, у яких вмѕст іх мѕнѕмальний, — Тисменецький, Дублянський, Снѕтиньський, Квѕнта, арант та ѕн. Зелена маса капустяних при збираннѕ в оптимальнѕ фази характеризується доброю перетравнѕстю поживних речовин (65 – 80 %) ѕ невисоким вмѕстом клѕтковини (17 – 19, 20 – 22 %). 1 кг сухоі речовини вѕдповѕдає 0,75 – 0,84 корм. од, а 1 кг корму мѕстить 24 – 29 г перетравного протеіну. оживнѕсть значною мѕрою залежить вѕд внесення добрив ѕ строку збирання. Краще згодовувати рослини у перѕод бутонѕзацѕі — на початку цвѕтѕння. ясне цвѕтѕння ѕ тепла погода приваблюють багато бджѕл (капустянѕ, особливо рѕпак ѕ свирѕпа, — добрѕ медоноси). ри збираннѕ іх у цей перѕод багато комах потрапляють у зелену масу, що небезпечно для тварин. Якщо капус316

П

ь ве

м ви

и

в

тянѕ згодовують у фазѕ цвѕтѕння, скошувати іх доцѕльно пѕсля 12 год дня, коли на посѕвах менше бджѕл. Таблиця 71. Показники поживності 1 кг натурального корму капустяних порівняно з іншими кормовими культурами Культура, фаза вегетацѕі Свирѕпа озима (цвѕтѕння) едька олѕйна (цвѕтѕння) ѕпак озимий (цвѕтѕння) ерко (цвѕтѕння) орох (виповненѕ боби) Конюшина лучна (бутонѕзацѕя — початок цвѕтѕння) уркун бѕлий (початок цвѕтѕння)

ереСухоі Кормо- травноречовивих прони, % одиниць го теіну

Кальцѕю, г

Фосфору, г

Каротину, г

14

0,12

26

1,2

0,70

30

14

0,12

24

1,4

0,46

40

14 12

0,12 0,11

28 22

1,6 –

0,90 –

38 –

19

0,17

28

2,6

0,53

32

18

0,17

27

3,7

0,57

46

21

0,18

29

3,0

0,80

42

У чистому виглядѕ капустянѕ рослини згодовувати недоцѕльно, іх обов’язково слѕд використовувати разом з ѕншими, менш оводненими кормами — зеленою масою злакових трав, силосом, сѕнажем. скѕльки капустянѕ культури дуже добре реагують на добрива, особливо азотнѕ, в них можливий пѕдвищений вмѕст нѕтратѕв. Це визначають безпосередньо в полѕ методом експрес-аналѕзу соку листя ѕ стебел, а також у лабораторѕі сучасними методами. ри вирощуваннѕ капустяних, у тому числѕ й у пѕсляжнивних посѕвах, слѕд уникати наступного за ними висѕвання цукрових ѕ кормових бурякѕв. У капустяних ѕз ними є спѕльний шкѕдник — нематода. Капустянѕ, особливо при заорюваннѕ іх як пѕсляжнивних сидератѕв, позитивно впливають на вмѕст у ґрунтѕ органѕчноі речовини, азоту, фосфору, калѕю, мѕкроелементѕв, запобѕгають кореневѕй гнилѕ, що завдає, як вѕдомо, великоі шкоди зерновим культурам, особливо пшеницѕ. мѕст перетравноі енергѕі в зеленѕй масѕ капустяних невисокий — 1,6 – 1,8 Дж на 1 кг. днак великий вихѕд корму з 1 га дає змогу мати 30 – 40 ц/га сухоі речовини за короткий перѕод вегетацѕі. 7.1.2.

а а а е и

и а

в и ви ів

іпак озимий, рапс (Brassica narus L. ssp. oleifera Metzg.) в Украінѕ в XVIII – XIX ст. називали свирѕпою (С. . Усов, 1837), пѕзнѕше — рѕпаком. У культурѕ представлений озимою ѕ ярою формами, бѕльш 317

а

и а3

поширена перша. зимий рѕпак восени найчастѕше виростає у виглядѕ розетки з 9 листками, проте нерѕдко утворює укѕсну масу. Стебла з’являються здебѕльшого навеснѕ (ѕнодѕ восени), висота іх 80 – 130 см. Сизо-зелене листя має восковий налѕт, нижнѕ листки на черешках, верхнѕ — сидячѕ, наполовину охоплюють стебло. Квѕтки яскравѕ свѕтло-жовтѕ, плоди — стручки з носиком, насѕння — кулясте, сѕрувато-чорне, темно-коричневе дѕаметром 1,5 – 2,5 мм. аса 1000 насѕнин 4 – 8 г. Добре вѕдростає. мѕст сухоі речовини у рослинах 11 – 14 % еретравного протеіну в сухѕй речовинѕ 16 – 18 %. Зимостѕйкѕсть середня. У малоснѕжну зиму нерѕдко випадає з травостою. іпак ярий ( r. napus oleѕfera D.C.) використовують у посѕвах кормових культур як у чистому виглядѕ, так ѕ в сумѕшах з однорѕчними травами ѕ кукурудзою. исота стебел 80 – 100 до 160 см, облистненѕсть 42 – 44 %, листя перисте, суцвѕття — нещѕльна волоть. орфологѕчна будова аналогѕчна будовѕ озимого рѕпаку, а продуктивнѕсть дещо нижча. Уражується, як ѕ озимий рѕпак, переважно хрестоцвѕтими блѕшками. ологолюбна рослина. Зелена маса мѕстить 12 – 14 % сухоі речовини, вмѕст перетравного протеіну становить 16 – 18 %. Добре поідають практично всѕ види тварин ѕ птицѕ. Свиріпа озима (Brassica campestris L.) подѕбна до рѕпаку, проте має бѕльш розсѕчене листя. исота куща 80 – 120 см, листки ланцетоподѕбнѕ, неопушенѕ, нижнѕ розсѕченѕ, дещо кучерявѕ, верхнѕ — цѕлокраі, розмѕщенѕ переважно на стеблѕ спѕраллю. блистненѕсть 45 – 47 %, суцвѕття — жовто-лимонна волоть. Стручки неопушенѕ, притиснутѕ до стебла, поверхня горбиста, насѕння червоно-коричневе, кулясто-елѕптичне, у стручку 15 – 25 насѕнин. аса 1000 шт. — 2,8 – 3 г. У зеленѕй масѕ 12 – 14 % сухоі речовини, перетравного протеіну в сухѕй речовинѕ — 15 – 16 %. Зимостѕйкѕсть краща, нѕж у рѕпаку, проте в малоснѕжнѕ зими, як ѕ рѕпак, може пѕдмерзати. Дає зелену масу на 5 – 10 днѕв ранѕше, нѕж рѕпак. ає широкий ареал використання, оскѕльки менш вимоглива до попередникѕв ѕ строкѕв сѕвби, нѕж рѕпак. едьку олійну (Raphanus sativum d. var. oleifera Metzg.) довго вѕдносили до малопоширених рослин. роте ѕз середини 70-х рокѕв ХХ ст. використовується у весняних, пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах у системѕ зеленого конвеєра. і можна пѕдсѕвати у посѕви кукурудзи на зелений корм, коли кукурудза досягне фази 3 – 4 листкѕв. Це трав’яна однорѕчна рослина. исота стебел іі сягає 120 см, листя кулясто-перисте, квѕтки блѕдо-фѕолетовѕ або бѕлѕ. Стручки 5 – 6 см завдовжки з носиком, насѕння темно-коричневе, округле. аса 1000 насѕнин 8 – 12 г. Це вологолюбна рослина з коротким вегетацѕйним перѕодом (40 – 50 днѕв вѕд сѕвби до цвѕтѕння). авѕть у пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах у Киівськѕй областѕ формує до 300 ц/га високобѕлковоі зеленоі маси ( .І. Демидась). Слабко уражується шкѕдниками ѕ хвороба318

П

ь ве

м ви

и

в

ми. Холодостѕйка. едьку олѕйну можна згодовувати усѕм видам тварин ѕ птицѕ у сумѕшах ѕз злаковими — вѕвсом, кукурудзою, суданською травою. ѕстить 12 – 14 % сухоі речовини, 26 – 29 % сирого протеіну у сухѕй речовинѕ, сѕрку, фосфор, кальцѕй, каротин. Перко — це гѕбрид озимоі свирѕпи ѕ китайськоі капусти. ирощують як пѕсляжнивну й озиму промѕжну культуру здебѕльшого на зелений корм, а на силос можна використовувати тѕльки у сумѕшах ѕз культурами, якѕ мѕстять багато сухоі речовини. ає дуже розгалужену стрижневу кореневу систему. За зовнѕшнѕм виглядом мало вѕдрѕзняється вѕд рѕпаку ѕ свирѕпи, дає соковиту зелену масу, проте бѕльш вологолюбна. блистненѕсть — до 50 %. а зволожених ѕ зрошуваних площах перко можна використовувати як культуру ранньовесняноі сѕвби. ає добру ѕ задовѕльну отавнѕсть, тому урожайнѕсть зеленоі маси сягає 600 ц/га. Характеризується швидким наростанням вегетативноі маси (за 30 – 35 днѕв формує врожай зеленоі маси 150 – 200 ц/га). Кормова капуста (Brassica subspontanea Lezg.) — це цѕнна кормова культура у системѕ зеленого конвеєра, особливо для птицѕ й овець. ожна висѕвати навеснѕ, в пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах. За бѕологѕчним циклом — дворѕчна, перехреснозапильна рослина. перший рѕк утворює стеблоплѕд. собливо цѕнними є сорти з тонкими ѕ розгалуженими стеблами (стеблоплодами). исота рослин — до 1,5 м, у пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах 60 – 80 см. а 2-й рѕк ѕз бруньок у пазухах стеблоплоду виростають квѕтконоснѕ пагони. Квѕтки яскраво жовтѕ, мають 6 тичинок ѕ маточку. лѕд — стручок, який розвивається з маточки. асѕння бѕльше, нѕж у турнепсу ѕ брукви. аса 1000 насѕнин 4 – 6 г. Культура дуже холодостѕйка, завдяки чому в середнѕй смузѕ іі можна збирати ѕ в груднѕ. икористовується на зелений корм ѕ силос. айкращий молокогѕнний засѕб, збѕльшує також жирнѕсть молока, мѕстить вѕтамѕни , , С ѕ К (особливо ѕ С), якѕ добре зберѕгаються у силосѕ. Урожайнѕсть при веснянѕй сѕвбѕ 400 – 700 ц/га, пѕсляукѕснѕй 300 – 400, пѕсляжнивнѕй — до 300 ц/га. ологолюбна, але добре переносить перѕоди недостатнього зволоження. родуктивно використовує осѕннѕ опади й ѕнтенсивно нарощує масу в цей перѕод. Добре реагує на органѕчнѕ ѕ мѕнеральнѕ добрива. До ґрунтѕв менш вимоглива, нѕж бѕлоголова капуста. епридатнѕ для кормовоі капусти легкѕ, пѕщанѕ, глинистѕ, що запливають, заболоченѕ ѕ солонцюватѕ ґрунти, кислѕ ґрунти треба вапнувати. Добре силосується, чому сприяє пѕдвищений вмѕст цукрѕв у зеленѕй масѕ. Тифон (Brassica rapa) — гѕбрид турнепсу з китайською капустою, виведений у 1976 р. у ѕдерландах. Значно поширений у еликѕй ританѕі, Францѕі, Швецѕі, Данѕі, ѕдерландах, Угорщинѕ, СШ . ологолюбна рослина. ожна культивувати у районах з кѕлькѕстю опа319

а

и а3

дѕв не менш як 500 мм за рѕк. Добре вѕдростає, дає 2 – укоси. исѕвають як восени, так ѕ навеснѕ. агадує рѕпак ѕ свирѕпу озиму. рожайнѕсть за один укѕс залежно вѕд агрофону ѕ зволоження 180 – 250, 300 – 350 до 500 ц/га. Із 2 – 3 укосѕв можна мати 700 – 800 до 1000 ц/га зеленоі маси. Добре реагує на азотнѕ добрива. ѕдзимнѕ посѕви дають зелену масу в серединѕ травня. Украінѕ тифон поширений мало. ирощування рѕзних видѕв хрестоцвѕтих (капустяних) на корм в основних ѕ промѕжних посѕвах дає змогу мати високобѕлкову зелену масу з квѕтня до грудня. 7.1.3. е

ія ви

щ ва

я

Удобрення. Капустянѕ культури подѕбно до злакових дуже добре реагують на удобрення. рожайнѕсть іх пѕд впливом високих норм азоту на фонѕ достатнього внесення фосфору ѕ калѕю пѕдвищується в 2 – 3 рази (табл. 72). ри удобреннѕ капустяних слѕд ураховувати вмѕст поживних речовин у ґрунтѕ, у зв’язку з чим кѕлькѕсть внесених добрив може бути рѕзною (табл. 73). Таблиця 72. плив добрив на врожайність зеленоі маси ріпаку, ц/га (попередник — кукурудза на силос, Уманський Д У) (за . . Коротеєвим) Фон живлення ез добрив (контроль)

90К90

N120 90К90 N180 90К90

Зелена маса 176 234 427 542

рирѕст – 58 251 366

Сирий протеін 4,8 6,2 10,7 12,4

рирѕст – 1,4 5,9 7,6

орма висіву і спосіб сівби. ѕпак, свирѕпу озиму, редьку олѕйну, гѕрчицю бѕлу, перко, тифон висѕвають звичайним рядковим способом ѕз мѕжряддями 15 см. орми висѕву 2 – 3 млн схожого насѕння на 1 га, у Степу — 2 – 2,5, на олѕссѕ ѕ в ѕсостепу 2,5 – 3 млн. а бѕльш густих озимих посѕвах погѕршуються зимостѕйкѕсть іх, ярих — якѕсть корму, особливо редьки олѕйноі. Строки сівби. Урожайнѕсть озимих ѕ ярих капустяних залежить вѕд строку сѕвби. птимальнѕ строки сѕвби озимого рѕпаку — першадруга декади серпня, озиму свирѕпу ѕ перко можна висѕвати ѕ пѕзнѕше, проте врожайнѕсть іх вища, якщо висѕвати іх наприкѕнцѕ серпня. Для доброі перезимѕвлѕ озимѕ капустянѕ повиннѕ мати 6 – 8 листкѕв у прикореневѕй розетцѕ, а це можливо за тривалоі осѕнньоі вегетацѕі — 50 – 60 днѕв. ебажанѕ ѕ надто раннѕ строки (наприкѕнцѕ липня), оскѕльки це призводить до переростання рослин, погѕршення перезимѕвлѕ. 320

П

ь ве

м ви

и

в

Культура

Запланована врожайнѕсть, ц/га

Таблиця 73. Орієнтовні норми добрив для одержання запланованих урожаів хрестоцвітих культур у системі кормового конвеєра орми внесення добрив у ґрунти, кг/га сѕрий лѕсовий пѕдзолистий супѕщаний чорноземний суглинковий К

N

К

N

N

К

N

К

90 120

60 80

90 120

60 80

60 60

60 60

60

зимі 90 90 90 120 80 90 анні ярі 90 60 90

90

60

90

60

60

60

60

60

90

90

90

60

90

60

60

60

120

80

90

130 80 90 Післяукісні

140

80

130 100

80

80

200

80

60

60

80

80

60

80

45

45

45

350

100

60

90 120 80 90 Післяжнивні

100

80

90

80

60

80

150

60

45

60

80

60

60

60

60

80

45

45

45

200

80

60

60

90

60

60

90

60

80

60

45

45

Свирѕпа ѕпак

250 300

80 90

60 60

60 80

ѕпак ярий едька олѕйна Кормова капуста

250

80

60

250

80

500

едька олѕйна Кормова капуста едька олѕйна ѕрчиця бѕла

80

60

60

асѕння капустяних загортають на глибину 2 – 3 см. У зв’язку з цим важливим прийомом полѕпшення польовоі схожостѕ іх є пѕсляпосѕвне, а в разѕ потреби — ѕ допосѕвне коткування ґрунту. Це забезпечує рѕвномѕрне, неглибоке загортання насѕння ѕ появу дружних сходѕв. Сорти. емає потреби рекомендувати добѕр сортѕв капустяних, як ѕ, зрештою, ѕнших культур. Цѕ данѕ є в обласних каталогах районованих сортѕв ожна використовувати також данѕ найближчих сортодѕльниць. Так, у виробництвѕ поширенѕ сорти озимого рѕпаку арант, лорѕя, Квѕнта, Тисменицький, Іванна; капусти кормовоі — озкова зелена, ологодська, озкова зелена пѕвнѕчна, ега; рѕпаку ярого — Золотонѕський, Кубанський, Ковалевський, Шпат. фективними у наших дослѕдах виявилися японський сорт ярого рѕпаку бакум Хат та ѕн.; редьки олѕйноі — айдуга, Тамбовчанка та ѕн. Є сорти (бѕотипи, екотипи) або групи сортѕв ѕ гѕбридѕв з певними бѕологѕчними й екологѕчними особливостями, наприклад раннѕ, середньораннѕ, середньо- ѕ пѕзньостиглѕ. дна група сортѕв добре реагує на раннѕ, ѕнша — на бѕльш пѕзнѕ строки сѕвби тощо. се це слѕд враховувати при розробцѕ сортовоі технологѕі вирощування культури. 321

а

и а3

Комплексна механізація вирощування. Для вирощування капустяних потрѕбнѕ тѕ самѕ причѕпнѕ знаряддя — комбѕнованѕ агрегати; лущильники, плуги, зчѕпки борѕн, культиватори, планувальники або шлейф-борони, що й при вирощуваннѕ однорѕчних трав (див. технологѕі вирощування цих культур). Для звичайноі рядковоі сѕвби використовують зерновѕ, зернотуковѕ або спецѕальнѕ сѕвалки, в тому числѕ ѕмпортнѕ марки. Добрива вносять перед сѕвбою машинами -4, -4, У-8 , І -4 та ѕн. Для мѕжрядного обробѕтку широкорядних посѕвѕв кормовоі капусти застосовують культиватори УС К-5,4, К -2,8 та ѕн. зимѕ (рѕпак, перко, свирѕпу) вирощують так само, як ѕ зерновѕ. У пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвах застосовують поверхневий обробѕток з одночасною сѕвбою або сѕвалки-культиватори для сѕвби по стернѕ з одночасним внесенням добрив (СЗС-12, СЗС-6 або СЗС-2.1 та ѕн.). Збирають капустянѕ самохѕдними косарками ѕ кормозбиральними комбайнами (КС -Ф-70, К КУ-75, КСК-10 1, К -185 , К -1,5 та ѕн.). итрати сукупноі енергѕі при вирощуваннѕ хрестоцвѕтих значно нижчѕ, нѕж при вирощуваннѕ зернових, зернофуражних ѕ особливо технѕчних культур. априклад, для одержання 60 ц/га зерна кукурудзи у системѕ енергозберѕгаючоі технологѕі необхѕдно витратити 28 – 32 тис. Дж/га, кормовоі капусти 16 – 18, озимого рѕпаку 12 – 16, кормовоі капусти в пѕсляукѕсних посѕвах 7 – 8, у пѕсляжнивних стерньових 6 – 7, олѕйноі редьки ѕ ярого рѕпаку у весняних посѕвах 7 – 8, у пѕсляжнивних 6 – 8 тис. Дж/га та ѕн. ри порѕвняно високих врожаях кормѕв (у промѕжних посѕвах 200 – 250 ц/га, у весняних 300 – 400, а капусти — 500 – 700 ц/га) енергетичний коефѕцѕєнт, тобто вѕдношення енергѕі, акумульованоі в урожаі, до сукупноі енергѕі на вирощування, високий ѕ становить 7 – 8, що бѕльше, нѕж у багатьох кормових, зернофуражних ѕ особливо коренеплодѕв — цукрових ѕ кормових бурякѕв. Хрестоцвѕтѕ на корм широко вирощують у європейських краінах, Канадѕ, СШ .

7.2. С

я

и

Загальні відомості про культуру при використанні на корм. Соняшник є холодостѕйкою культурою. ого можна висѕвати на силос ѕ зелений корм слѕдом за сѕвбою раннѕх ярих, а також як пѕсляукѕсну ѕ пѕсляжнивну культуру в одновидових ѕ змѕшаних посѕвах з кукурудзою, горохом, раннѕми ярими сумѕшами. Соняшник стѕйкий проти змѕни погодних умов (температури, зволоження), добре витримує веснянѕ ѕ першѕ осѕннѕ приморозки, характеризується високим темпом наростання вегетативноі маси ѕ є культурою — га322

П

ь ве

м ви

и

в

рантом високоі врожайностѕ сумѕшей, його недолѕк — недосить добре поідання у чистому виглядѕ ѕ порѕвняно невисока кормова цѕннѕсть. роте за вмѕстом протеіну (10 – 12 % сухоі речовини) ѕ за повноцѕннѕстю вѕн перевищує кукурудзу ѕ не поступається перед однорѕчною пажитницею, суданською травою, сорго. елике значення має добра облистненѕсть його стебел ѕ висока поживнѕсть кошикѕв. Це досить цѕнна силосна культура. иведено спецѕальнѕ силоснѕ сорти — ѕлозерний гѕгант та ѕн. Для кормових цѕлей можна використовувати також олѕйнѕ ѕ гризовѕ сорти. Технологія вирощування в одновидових і змішаних посівах на корм. осѕви соняшнику треба добре удобрювати насамперед азотними, а на легких ґрунтах — фосфорними ѕ калѕйними добривами з урахуванням запланованого врожаю. Для одержання 450 – 500 ц/га зеленоі маси вносять у середньому 80 – 100 кг/га азоту, по 60 – 80 — фосфору ѕ калѕю. ри вирощуваннѕ соняшнику у сумѕшѕ з кукурудзою ѕ в одновидових посѕвах насѕння загортають на глибину 5 – 6, у сумѕшѕ з раннѕми ярими — 4 – 5 см; висѕвають звичайною зерновою сѕвалкою. Якщо є ґрунтова кѕрка, посѕви можна обробляти легкими голчастими боронами. устѕ травостоі сумѕшей добре переростають бур’яни. Якщо в іхньому травостоі є свирѕпа яра, це не погѕршує якѕсть кормѕв. Крѕм того, свирѕпа — добрий медонос. а чистих посѕвах соняшнику на силос ѕ зелений корм ѕ його сумѕшах ѕз кукурудзою або горохом обов’язкове до- ѕ пѕслясходове боронування. ербѕциди при цьому не вносять. а 3 – 4-й день пѕсля сѕвби дѕлянку боронують середнѕми боронами, через 2 – 3 днѕ — повторно легкими борѕнками (наприклад, З -07). ри цьому слѕд спочатку перевѕрити глибину розмѕщення пророслих сѕм’ядоль соняшнику: якщо вона становить 3 см, можна боронувати, а якщо менше — з боронуванням треба почекати (до появи повних сходѕв ѕ укрѕплення іх) або використати легкѕ борони, якѕ розпушують ґрунт на глибину 1,5 – 2 см. Якщо за один прохѕд сходи бур’янѕв («бѕла ниточка») знищуються не повнѕстю, то боронування слѕд повторити у протилежному напрямку. Краще робити це на другий день, коли результати спостережень будуть точнѕшими. ри ущѕльненнѕ широкорядних посѕвѕв кукурудзи соняшником його краще висѕвати пѕсля появи сходѕв у мѕжряддя кукурудзи у фазѕ 3 – 4 листкѕв по 140 – 160 до 250 тис. насѕнин на 1 га. Кѕлькѕсть насѕння, яке висѕвають, має бути бѕльшою за норму висѕву на 30 – 40 %, враховуючи зрѕдження пѕд час догляду. Зелену масу збирають косарками-подрѕбнювачами, а також силосними комбайнами. а силос краще збирати соняшник у молочнѕй стиглостѕ, на зелений корм — на початку цвѕтѕння. изначаючи 323

а

и а3

строки збирання сумѕшей, слѕд орѕєнтуватися ѕ за ѕншими компонентами. априклад, при сѕвбѕ вѕвсяно-горохово-соняшниковоі сумѕшѕ — по гороху, сумѕшѕ з викою — по фазѕ вегетацѕі вики та ѕн. орох має бути у фазѕ виповнених бобѕв, вика — наприкѕнцѕ цвѕтѕння — на початку утворення бобикѕв. Коли в сумѕшѕ з кукурудзою домѕнує соняшник, строк збирання краще визначати за соняшником, особливо при збираннѕ на силос. Сѕм’янки у молочнѕй стиглостѕ разом ѕз кошиками — цѕнний високобѕлковий корм.

7.3. Щи и я Загальні відомості про культуру. Щириця ( marantus) поникла, або китайська, а також волотиста ѕ бѕла — порѕвняно нова однорѕчна кормова культура. алежить до родини лободових. важають, що культурнѕ види щирицѕ походять ѕз мерики ѕ що іі вирощували племена ѕнкѕв як продовольчу культуру. У зернѕ щирицѕ багато бѕлка (до 40 %), жиру (до 15 %), є вуглеводи та ѕншѕ сполуки. Тепер культура щирицѕ на зерно по сутѕ вѕдроджується, іі починають використовувати як компонент у хлѕбопекарськѕй ѕ кондитерськѕй промисловостѕ. ро перспективи вирощування культури на продовольчѕ цѕлѕ поки робити висновок важко, проте як кормова рослина вона зарекомендувала себе досить добре, ѕ іі вирощують в Украінѕ повсюдно, але на невеликих площах. сновне завдання — налагодити ефективне насѕнництво ѕ мати унѕверсальнѕ сѕвалки, якѕ б дали змогу економно витрачати насѕння, забезпечити його висѕвання. елику роботу ѕз селекцѕі щирицѕ, особливо волотистоі, проведено в Інститутѕ кормѕв У ( .Д. угайов). Украінѕ здавна використовують на корм щирицю звичайну — польовий бур’ян, який добре поідають свинѕ. У культурѕ, починаючи ѕз 30-х рокѕв ХХ ст., поширена здебѕльшого поникла червона ѕ бѕла щириця, менше — волотиста. і буряковочервонѕ суцвѕття нагадують волоть. Добра облистненѕсть, соковите стебло роблять зелену масу цього виду щирицѕ дуже цѕнним кормом для свиней. ожна згодовувати іі ѕ великѕй рогатѕй худобѕ, але в сумѕшах з ѕншими культурами, передусѕм ѕз кукурудзою. осѕви щирицѕ пониклоі ѕ волотистоі разом ѕз кукурудзою на дослѕдному полѕ кафедри рослинництва ѕ кормовиробництва Уманського державного аграрного унѕверситету, а також в умовах виробництва були дуже ефективними. а чистих посѕвах мають вѕд 250 – 400 до 500 – 700 ц/га зеленоі маси з високим вмѕстом протеіну (16 – 18 % сухоі речовини). Сѕвбу з кукурудзою можна здѕйснювати будь-яким способом, простѕше — рядками або смугами, що чергуються. Щириця добре росте в ѕсостепу, Степу, на олѕссѕ. Тривалий час не грубѕє, тому в зеленому конвеєрѕ іі можна використовувати протягом 15 – 30 днѕв. Свинѕ дуже охоче поідають іі на пасовищах. 324

П

ь ве

м ви

и

в

Технологія вирощування. Сѕяти щирицю можна звичайним рядковим ѕ широкорядним способами. Широкорядний спосѕб (з мѕжряддями 45 – 60 см) доцѕльно застосовувати на забур’янених полях. либина загортання насѕння становить 1,5 см, якщо верхнѕй шар ґрунту сухий, — 2 – 2,5 см. еред сѕвбою ѕ пѕсля неі проводять коткування. Щириця може давати два укоси. орма висѕву насѕння — 2,5 – 3 кг/га за звичайноі рядковоі ѕ 1 – 1,5 кг/га — за широкорядноі сѕвби. скѕльки насѕння щирицѕ дуже дрѕбне ѕ для його висѕвання немає спецѕальних сѕвалок, до нього додають баланс — вологий суглинковий ґрунт у кѕлькостѕ, що дорѕвнює кѕлькостѕ насѕння, яке висѕвають, перемѕшують ѕ додають ще 3 – 4 кг просяноі лузги. ѕсля того, як сходи змѕцнѕли, проводять боронування гвоздѕвками для знищення сходѕв бур’янѕв ѕ в разѕ потреби для розрѕдження сходѕв щирицѕ. ѕсля цього ще 1 – 2 рази посѕви боронують, щоб не тѕльки знищити сходи бур’янѕв, а й культивувати рослини в рядках. дночасно ѕз позначенням рядкѕв, тобто при появѕ сходѕв, мѕжряддя розпушують лапами-бритвами. ѕсля розростання щириця добре протидѕє бур’янам. ипасати свиней починають, коли висота рослин досягне 25 – 30 см, ѕ продовжують до наливання насѕння. Для цього краще мати звичайнѕ рядковѕ посѕви. ри збираннѕ косарками висота зрѕзування рослин має бути 10 – 15 см, пѕсля чого щириця вѕдростає з бруньок нижньоі частини стебла. а корм іі починають збирати при утвореннѕ суцвѕть, на силос збирають у фазѕ молочно-восковоі стиглостѕ. Силосують іі у сумѕшах ѕз рослинами, багатими на цукор, — кукурудзою або сорго. 7.4. Ма ьва Загальні відомості про культуру. альва (Malva meluca, M. verticillata d.) належить до родини мальвових. ѕсцева назва — рожа, калачики. Дуже поширена у дикому виглядѕ, а також як декоративна рослина. б’єднує понад 100 видѕв. У культурѕ переважають три види мальви мелюка: (середньостигла), кучерява (пѕзньостигла) ѕ кѕльцева (ранньостигла). иведено такѕ сорти мальви — ѕбридна 5, Кучерява 2, Днѕпровська та ѕн. Це отавна, трав’яна, соковита, добре облистнена, кормова ѕ декоративна рослина 2 – 2,5 м заввишки, непоганий медонос. Є данѕ ( .Я. ѕленко, .І. аринов, . . Шевченко, 1985) про використання мальви для виробництва грубого волокна. Із трьох видѕв на силос краще використовувати мелюку, на зелений корм однаковою мѕрою придатнѕ всѕ види. За даними . . Коротеєва ѕ . . Сѕчкаря (Уманський Д У), мальва добре росте за рѕзних 325

а

и а3

способѕв вирощування як компонент раннѕх ярих сумѕшей, кукурудзи на силос ѕ зелений корм, як пѕсляукѕсна ѕ пѕсляжнивна культура. Це еутрофна ѕ вологолюбна, хоч ѕ досить посухостѕйка рослина. Урожайнѕсть мальви за весняноі сѕвби за 2 укоси становить 350 – 450 ц/га ѕ бѕльше, у пѕсляукѕсних посѕвах — до 350, у пѕсляжнивних — вѕд 150 до 300 ц/га за достатнього зволоження ѕ теплоі осенѕ. мѕст сухоі речовини у нѕй на рѕвнѕ кукурудзи на зелений корм ѕ силос, тобто вѕд 16 до 26 %, протеіну в сухѕй речовинѕ 16 – 18 %. иру вона мѕстить значно менше, нѕж кукурудза, — 2 – 3 %, клѕтковини — вѕд 16 до 26 %, залежно вѕд строку збирання. У нѕй багато фосфору ѕ кальцѕю, 80 – 100 мг каротину на 1 кг зеленоі маси, аскорбѕновоі кислоти вѕд 300 до 600 мг/%. У 100 кг корму до 24 корм. од. оідання у чистому виглядѕ задовѕльне, у сумѕшѕ з кукурудзою — добре. ри запѕзненнѕ ѕз збиранням тварини поідають іі значно гѕрше, тому оптимальним вважають строк збирання на корм, коли, за даними хѕмѕчного аналѕзу, вмѕст сухоі речовини становить 18 – 20 %, на силос — 22 – 24 %. ѕлок мальви за складом близький до бѕлка бобових культур. Є неперевѕренѕ вѕдомостѕ про те, що значна масова частка мальви в рацѕонѕ може негативно позначатися на заплѕдненостѕ тварин, пѕдвищувати рѕвень яловостѕ корѕв у стадѕ. Тому для широкого впровадження іі необхѕднѕ ретельнѕ дослѕдження. Це стосується ѕ таких малопоширених кормових культур, як борщѕвник, сильфѕя, катран та ѕн. Технологія вирощування. а зелений корм мальву висѕвають звичайним рядковим, на силос — широкорядним способами з густотою вѕдповѕдно 350 – 500 ѕ 250 – 300 тис. рослин на 1 га. У сумѕшѕ з кукурудзою можна висѕвати в один рядок, через рядок або у виглядѕ стрѕчок по 2 – 3 рядки. Це виправдано, оскѕльки мальва мало поступається перед кукурудзою за врожайнѕстю зеленоі маси. альва добре вбирає поживнѕ речовини, особливо азот. а 1 ц сухоі речовини вона використовує 3 – 4 кг азоту, 0,8 – 1,2 кг фосфору ѕ близько 2 кг калѕю. Загальний винос нею основних поживних речовин при врожайностѕ 350 – 400 ц/га становить 200 – 250 кг азоту, 60 – 80 фосфору, 140 – 160 кг калѕю з 1 га; при врожайностѕ 450 – 500 ц/га — вѕдповѕдно 270 – 350, 90 – 100, 160 – 200. риблизно половину іх слѕд давати з добривами. тавнѕсть мальви задовѕльна, тому можна мати два укоси: перший — 300 – 350, другий — 120 – 140 ц/га. Свѕжозѕбране насѕння практично не проростає ѕ досягає повноі схожостѕ через 1 – 2 роки. Щоб зменшити твердонасѕннѕсть, його, як ѕ насѕння багаторѕчних трав, слѕд скарифѕкувати. либина загортання насѕння 3 – 4 см у ѕсостепу, 2 – 3 на олѕссѕ, 4 – 5 см у степових районах з обов’язковим коткуванням. 326

П

ь ве

м ви

и

в

Догляд за посѕвами полягає в до- ѕ пѕслясходових боронуваннях легкими, а коли сходи змѕцнѕють, — середнѕми борѕнками ѕ в мѕжрядному розпушуваннѕ. Силос ѕз мальви, як ѕ зелену масу, добре поідають тварини тѕльки в сумѕшѕ з ѕншими кормами, здебѕльшого багатими на вуглеводи, цукри — кукурудзою, сорго, житом, вѕвсом та ѕн.

ЗА

8. 8.1. Ви

и

а

8.1.1. За а ь і ві а е е и

я а е е и м

м

іп

м ь

п и ви

щ ва

і

оряд ѕз вирощуванням на зерно ѕ силос кукурудза широко використовується в системѕ лѕтньоі годѕвлѕ худоби, іі вирощують на зелений корм у ѕсостепу, Степу, на Кавказѕ, в оволжѕ, Сибѕру, на Далекому Сходѕ, в ечорноземнѕй зонѕ, ѕлорусѕ, тобто майже повсюдно, крѕм пѕвнѕчних ѕ пѕвнѕчно-схѕдних регѕонѕв кормовиробництва. У липнѕ — вереснѕ, тобто протягом 50 – 60 днѕв, у районах високоі розораностѕ земель ѕ нерѕвномѕрного зволоження по сутѕ немає культур, якими можна замѕнити кукурудзу у чистих ѕ змѕшаних посѕвах. она дає цѕнний, легкозасвоюваний, здебѕльшого вуглеводний зелений корм. ажко також знайти культуру бѕльш пластичну, яка б так легко пристосовувалась до рѕзних екологѕчних умов ѕ за 55 – 60 днѕв у загущених посѕвах (150 – 300 тис. рослин на 1 га ѕ бѕльше) нарощувала вѕд 300 – 400 до 600 – 800 ц/га зеленоі маси. Це нерѕдко бѕльше не тѕльки за зеленою масою, а й за виходом сухоі речовини, яку мають на посѕвах кукурудзи молочно-восковоі стиглостѕ, що вегетує 90 – 100 днѕв. Слѕд зазначити, що тварини дуже добре поідають кукурудзу протягом усього перѕоду згодовування як у годѕвницях, так ѕ при пасовищному використаннѕ на пѕсляжнивних посѕвах. ерѕдко бувають нарѕкання на зниження надоів молока при згодовуваннѕ кукурудзи коровам. налѕз показує повну розбалансованѕсть рацѕону за протеіном ѕ сухою речовиною, коли згодовують тѕльки кукурудзу без додавання бобових, хрестоцвѕтих або ѕнших високобѕлкових культур ѕ кормѕв з високим вмѕстом сухоі речовини — сѕнажу, силосу або хоча б звичайноі солом’яноі сѕчки. Те саме може бути при згодовуваннѕ зеленоі маси будь-якоі ѕншоі культури, наприклад люцерни. Якщо давати тваринам одну люцерну (по 60 – 70 кг), то результати будуть ще гѕршими, нѕж при згодовуваннѕ кукурудзи без будьяких добавок: порушується бѕлковий обмѕн, спостерѕгаються надлишок азоту в рацѕонѕ, розлад травлення, рѕзке зниження продуктивностѕ тварин, особливо дѕйних корѕв. 327

а

и а3

азом з тим вмѕст протеіну в зеленѕй масѕ кукурудзи, яку збирають у перѕод викидання волотѕ — молочна стиглѕсть, близький до норми. роте вѕн мѕстить мало незамѕнних амѕнокислот, що робить бѕлок кукурудзи (зеін) неповноцѕнним. несення азотних добрив пѕдвищує вмѕст у кукурудзѕ вѕльних амѕнокислот, у тому числѕ й незамѕнних, проте воно далеке вѕд норми. Тому при згодовуваннѕ кукурудзи тваринам треба додавати (орѕєнтовно 1/3 – 1/4 норми зеленоі маси) високобѕлковѕ культури — однорѕчнѕ бобовѕ ѕ хрестоцвѕтѕ, якѕ висѕвають у сумѕшѕ з кукурудзою або окремо, — сою, боби, буркун, озимий ѕ ярий рѕпак, редьку олѕйну або люцерну, конюшину, еспарцет. Інодѕ заперечення проти використання кукурудзи на зелений корм ґрунтуються на тому, що в нѕй мало сухоі речовини (18 – 20, до 22, ѕнодѕ 16 – 17 %). Якщо додержувати цѕєі логѕки, то треба вѕдмовитися ѕ вѕд згодовування зеленоі маси капустяних (рѕпаку, перко, тифону, свирѕпи, кормовоі капусти), коренеплодѕв (брукви ѕ турнепсу, кормових бурякѕв), оскѕльки в них лише близько 14 % сухоі речовини. 8.1.2.

в іп и

ми, е

і ви

щ ва

я

Основний і передпосівний обробіток ґрунту. ўрунт пѕд кукурудзу на зелений корм обробляють так само, як ѕ пѕд ѕншѕ ярѕ культури. Застосовують звичайний зяблевий обробѕток ґрунту залежно вѕд стану поля на глибину 22 – 24 до 27 – 30 см. авеснѕ проводять боронування з шлейфуванням ѕ 2 – 3 суцѕльнѕ культивацѕі, у тому числѕ й передпосѕвну: першу — на глибину 10 – 12, наступну, включаючи ѕ передпосѕвну — 6 – 8 см з боронуванням. Удобрення. У зв’язку з великою густотою посѕвѕв ѕ нетривалим перѕодом вегетацѕі (55 – 60 днѕв) кукурудза на зелений корм потребує ѕнтенсивного азотного, фосфорного, а на супѕщаних ґрунтах — ѕ калѕйного удобрення. а зв’язаних чорноземах ѕ сѕрих лѕсових суглинкових ґрунтах для одержання 500 ц/га зеленоі маси слѕд вносити 90 – 100 кг/га азоту, 70 – 90 — фосфору ѕ 60 – 70 кг/га калѕю. За достатнього ѕ навѕть задовѕльного зволоження можна мати 600 – 800 ц/га зеленоі маси. Тому норми добрив розраховують на запланований вихѕд сухоі речовини з урахуванням родючостѕ ґрунту. ослини кукурудзи до фази утворення 10 – 11 листкѕв мають однакову масу при густотѕ посѕвѕв як 50 – 60, так ѕ 150 – 200 тис. рослин на 1 га. тже, на іі загущеному посѕвѕ на початку вегетацѕі рѕвень мѕнерального живлення має бути вищим, нѕж на зрѕдженому — на зерно ѕ силос. Завдяки загущенню посѕвѕв, за достатнього фону живлення вже у фазѕ 12 листкѕв можна мати 400 – 500 ц/га зеленоі маси кукурудзи (табл. 74). 328

П

ь ве

м ви

и

в

Таблиця 74. Продуктивність кукурудзи залежно від густоти і способу сівби, ц/га (дослѕдне поле Уманського Д У, дослѕди автора) устота посѕвѕв, тис. рослин/га 200 250 300 400 500 600 100 150 200 250 300 400

Фаза 12 листкѕв овѕтряЗелена ротеін но-суха маса речовина

Фаза цвѕтѕння овѕтряЗелена но-суха маса речовина Сівба звичайна рядкова з міжряддями 15 см 261 40,3 223 304 56,2 330 50,9 302 380 71,4 365 57,1 327 408 78,0 383 60,6 358 429 83,7 507 81,4 499 539 106,5 547 89,3 552 565 117,3 Сівба широкорядна з міжряддями 45 см 263 39,1 232 271 49,0 299 42,4 273 319 58,7 320 48,5 288 345 66,2 348 52,3 328 399 78,5 408 62,7 376 455 91,5 426 68,0 420 485 101,0

ротеін

291 366 390 404 596 647 336 378 426 475 568 594

Збѕльшення густоти травостою, крѕм пѕдвищення темпѕв наростання маси, супроводиться ѕ збѕльшенням облистненостѕ. Корелятивний зв’язок мѕж цими показниками досить високий (r = 0,810 ± 0,599, коефѕцѕєнт детермѕнацѕі r2 = 0,6565). У межах 100 – 600 тис. рослин на 1 га цей зв’язок описується рѕвнянням у = 608 + 23х, де у — густота стеблостою, тис. рослин на 1 га, х — облистненѕсть, %. Строки сівби. анѕше (50 – 60-тѕ роки ХХ ст.) у зеленому конвеєрѕ рекомендували 3 – 4 строки сѕвби кукурудзи. роте в усѕ строки пропонували сѕяти іі пѕсля зяблевоі оранки. Тому до сѕвби 3 – 4-го строкѕв не використовувались значна кѕлькѕсть опадѕв ѕ перѕод вегетацѕі. Щоправда, завдяки вмѕсту вологи ѕ накопиченню поживних речовин у ґрунтѕ в результатѕ перебування дѕлянки пѕд паром до середини — кѕнця червня кукурудза росте ѕнтенсивно ѕ за масою врожаю не поступається перед посѕвами другого строку ѕ навѕть переважає іх (табл. 75). днак вихѕд сухоі речовини при цьому звичайно нижчий, нѕж у 1 – 2-й строки. Замѕсть 3 – 4-го строкѕв сѕвби краще висѕвати кукурудзу пѕсляукѕсно. Тодѕ врожайнѕсть зеленоі маси менша, проте загальний вихѕд корму за 2 врожаі вищий, оскѕльки до сѕвби кукурудзи мають ще 250 – 300 ц/га ѕ бѕльше озимих промѕжних ѕ раннѕх ярих кормосумѕшей. У степових районах, де пѕсляукѕснѕ посѕви часто неефективнѕ, важливо вводити ѕ третѕй строк сѕвби, щоб забезпечити надходження маси кукурудзи у вереснѕ. У ѕсостепу замѕсть трьох весняних стро329

а

и а3

кѕв сѕвби кукурудзи пѕсля зябу можна обмежитися двома, однак для кожного ѕз двох строкѕв добрати 2 – 3 гѕбриди з рѕзними перѕодами вегетацѕі. Це дасть змогу мати зелену масу протягом 65 – 70 днѕв. азом з тим кукурудзу можна висѕвати ѕ в три весняних строки, застосовуючи дуже раннѕ строки сѕвби ѕнкрустованим насѕнням з глибиною його загортання 3,5 – 4 см Таблиця 75. Урожайність різних за тривалістю вегетаційного періоду гібридів і сортів кукурудзи в разі сівби на зелений корм у кілька строків і збиранні у період викидання волоті — цвітіння, ц/га (дослѕдне поле Д У, дослѕди автора) арѕант уковинський 3 Днѕпровський 247 І 42 І 25 деська 10 ѕж строками: першим ѕ другим другим ѕ третѕм першим ѕ третѕм

перший (25–30.04) 332 405 338 316 382 F 0,5* = 9,7 F 0,5* = 7,2 F 0,5* = 2,0

Строк сѕвби другий (15–17.05) 400 469 386 407 450 Теоретично 2,78 Теоретично 2,78 Теоретично 2,78

третѕй (05–10.06) 376 442 371 387 415 С 05 = 19,1 С 05 = 9,2 С 05 = 30,7

* 0,5 — критерѕй Фѕшера.

Способи сівби. икористовують звичайний рядковий ѕз мѕжряддями 15 – 18 см ѕ широкорядний ѕз мѕжряддями 45, рѕдше 60 см. Широкорядний спосѕб застосовують найчастѕше в Степу ѕ пѕвденному ѕсостепу, звичайний рядковий — за умови достатнього зволоження. огляд за посівами. ри доглядѕ за кукурудзою на зелений корм категорично не рекомендується застосовувати гербѕциди ѕ пестициди. Згодовувати худобѕ зелену масу, що мѕстить іх, неприпустимо. сновний прийом догляду — боронування до ѕ пѕсля появи сходѕв, а на широкорядних посѕвах — боронування, мѕжрядна культивацѕя. Інтервал мѕж боронуваннями становить 3 – 4 днѕ залежно вѕд перѕоду проростання бур’янѕв. ѕд час боронування треба полѕчити кѕлькѕсть рослин знищених бур’янѕв ѕ в разѕ потреби повторити його. Якщо боронували не по дѕагоналѕ, а впоперек посѕву, то боронують назустрѕч першому проходу. Звичайно при цьому знищують до 90 % бур’янѕв у фазѕ бѕлоі ниточки. За вдалого добору борѕн можна добитися практично повного знищення сходѕв бур’янѕв. Дуже важливо боронуваннями знищити бур’яни, якѕ проростають до ѕ пѕсля появи сходѕв кукурудзи. До появи сходѕв найчастѕше проростають двосѕм’ядольнѕ — щириця, лобода бѕла; у мѕру потеплѕння (в середи330

П

ь ве

м ви

и

в

нѕ або наприкѕнцѕ травня залежно вѕд клѕматичних умов) з’являються основнѕ вороги кукурудзи — мишѕй ѕ куряче просо. Для знищення бур’янѕв на раннѕх посѕвах, де насѕння загортають на незначну глибину, пѕсля висѕвання слѕд використовувати легкѕ борони — гвоздѕвки або райборѕнки, посѕвнѕ борѕнки (обважненѕ райборѕнки) ѕ навѕть середнѕ борони, проте з обмежувачами глибини. ожна зробити кѕнцѕ зубѕв тупими. они при цьому заглиблюються всього на 2 – 2,5 см, однак добре знищують сходи ѕ проростки бур’янѕв. ри появѕ сходѕв кукурудзи можна використовувати ѕ звичайнѕ середнѕ борони, але також обов’язково починати боронування у фазѕ проростання бур’янѕв. Кукурудзу на зелений корм слѕд боронувати 2 рази — до появи сходѕв ѕ по сходах у фазѕ 2 – 3 листкѕв. а широкорядних посѕвах боронування доповнюють двома мѕжрядними обробѕтками. ѕзнѕше за достатнього удобрення загущений стеблостѕй кукурудзи повнѕстю затѕнює ґрунт ѕ пригнѕчує сходи бур’янѕв. Такий догляд найменш енергоємний, тому що при застосуваннѕ гербѕцидѕв сукупнѕ енергетичнѕ витрати набагато перевищують витрати на механѕзований догляд за посѕвами, не говорячи вже про несприятливий вплив такого обробѕтку на екологѕчнѕ умови поля, якѕсть корму ѕ молочноі продукцѕі. Збирання. исокий стеблостѕй кукурудзи слѕд збирати силосними комбайнами, а до 1,5 м заввишки (на пѕсляукѕсних ѕ весняних загущених посѕвах) — роторними та ѕншими косарками-подрѕбнювачами. Ступѕнь подрѕбнення зеленоі маси — не менш як 5 – 6 см. адмѕрне подрѕбнення зеленоі маси призводить до швидкого самозѕгрѕвання корму. Крѕм того, дуже подрѕбнену зелену масу тварини поідають гѕрше. Зелену масу слѕд згодовувати за принципом поле — годѕвниця, уникаючи накопичення про запас, особливо неприпустимо завозити іі з вечора для згодовування вранцѕ. е слѕд пропускати зелену масу ѕ через кормоцех для так званого «здобрювання» добавками. Це треба робити в полѕ, висѕваючи кукурудзу у сумѕшах з високобѕлковими компонентами. евисокѕ густѕ пѕсляукѕснѕ ѕ пѕсляжнивнѕ посѕви кукурудзи ѕ іі сумѕшей ѕз бобовими — горохом, викою, бобами або рѕпаком — нерѕдко згодовують на пнѕ. Для кращого використання посѕву обов’язково слѕд повторно випасати на цих посѕвах ѕншѕ вѕковѕ групи або види тварин (наприклад, пѕсля дѕйних корѕв слѕд випасати нетелей або молодняк на вѕдгодѕвлѕ). ри цьому поле однокорпусним плугом подѕляють на окремѕ смуги ѕ випасають тварин «з-пѕд ноги». роте краще органѕзовувати випасання за допомогою електроогорожѕ (електропастуха). фективнѕсть спасування густих пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвѕв при урожайностѕ 120 – 140 ц/га не викликає сумнѕвѕв, якщо додержувати правил дрѕбнозагѕнного або контрольованого випасання по смугах. 331

а

и а3

8.2.

а а и

У кормовому конвеєрѕ кукурудза на силос, як ѕ багаторѕчнѕ трави, посѕдає провѕдне мѕсце. У структурѕ польовоі кормовоі площѕ іі посѕви становлять 16 – 24 % (на олѕссѕ менше, в ѕсостепу ѕ Степу — бѕльше). Кукурудзяний силос поряд з сѕном ѕ сѕнажем становить основу зимового рацѕону худоби. ринциповою вѕдмѕннѕстю вирощування кукурудзи на силос вѕд вирощування іі в зеленому конвеєрѕ є набагато менша густота стеблостою (55 – 60 до 100 – 120 тис. рослин на 1 га). исѕвають іі з мѕжряддями 45 – 60 – 70 см, що дає змогу мати качани. Збирають кукурудзу на силос у фазѕ молочно-восковоі ѕ восковоі стиглостѕ, тодѕ як на зелений корм — до фази молочноі стиглостѕ. Кукурудзу на силос так само, як ѕ на зелений корм ѕ зерно, вирощують тѕльки за високого фону живлення, який визначають вѕдповѕдно до запланованого врожаю ѕ з урахуванням родючостѕ ґрунту. У мѕру загущення й удобрення посѕву врожайнѕсть зеленоі маси збѕльшується, проте при цьому може зменшуватися вихѕд качанѕв — найцѕннѕшоі частини силосноі маси (табл. 76). Тому густота посѕвѕв при вирощуваннѕ кукурудзи на силос має бути такою, щоб можна було одержувати високѕ врожаі качанѕв. Якщо вихѕд іх зменшується, це означає, що посѕви занадто загущенѕ. Таблиця 76. Структура врожаю кукурудзи на силос залежно від густоти стеблостою і мінерального живлення (за даними автора) ослин, Урожа йнѕсть, тис. ц/га шт./га

У тому числѕ листя качанѕв ц/га % ц/га %

Урожай нѕсть, ц/га

У тому числѕ листя качанѕв ц/га % ц/га %

Дослідне поле Уманського державного аграрного університету, гібрид уковинський ЗТВ N60 60К60 ез удобрення 60 324 68 21,0 127 39,2 362 73 20,2 141 90 346 89 24,6 123 35,6 396 99 24,2 138 120 352 116 33,0 104 29,4 423 133 31,4 127,4 КСП «Подібна» Маньківського району Черкаськоі обл. N60 60К60 ез удобрення 60 299 59 19,6 114 38,2 334 68,0 20,3 135 80 327 78 23,8 119 36,4 356 80,7 22,6 132 100 342 83 24,2 112 32,7 374 100,5 26,9 118 120 364 115 31,7 82 22,6 406 131,5 32,4 89

39,0 34,8 30,2

40,4 37,1 31,5 21,8

ажливо при вирощуваннѕ кукурудзи на силос збирати іі у заданѕй фазѕ стиглостѕ. Тому слѕд висѕвати 2 – 3 гѕбриди з рѕзними перѕодами вегетацѕі. Для олѕсся такими можуть бути переважно раннѕ 332

П

ь ве

м ви

и

в

ѕ додатково — середньораннѕ гѕбриди; для ѕсостепу — раннѕ, середньораннѕ ѕ середньостиглѕ з максимальною масовою часткою середньораннѕх; для Степу — середньораннѕ, середньостиглѕ ѕ середньопѕзньостиглѕ. а частинѕ площѕ кукурудзу на силос можна висѕвати на 10 – 15 днѕв ранѕше, нѕж звичайнѕ строки сѕвби, використовуючи ѕнкрустоване насѕння. Це дасть змогу ранѕше вивѕльнити поле, полѕпшити кукурудзу як попередник озимих. У ѕсостепу середня врожайнѕсть силосноі маси кукурудзи становить 400 – 500 ц/га, в Степу без зрошення — 200 – 300, на зрошуваних землях — 600 – 700, на олѕссѕ — 350 – 400 ц/га. Урожай кукурудзи на зелений корм формується за короткий перѕод вегетацѕі (55 – 60 днѕв) завдяки весняним запасам вологи ѕ червневим опадам. Для посѕвѕв іі на силос необхѕдна волога протягом бѕльш тривалого перѕоду. Щоб економнѕше використовувати запаси вологи в ґрунтѕ, слѕд зменшити до мѕнѕмуму фѕзичне випаровування з його поверхнѕ. Тому догляд за посѕвами передбачає до- ѕ пѕслясходовѕ боронування та мѕжряднѕ розпушування, включаючи пѕдгортання. они сприяють зменшенню випаровування вологи з орного ѕ нижнѕх шарѕв, з поверхнѕ ґрунту, очищають поле вѕд бур’янѕв, полѕпшують фѕзичнѕ властивостѕ ґрунту. У процесѕ догляду посѕви зрѕджуються. З урахуванням цього норму висѕву треба збѕльшувати на 30 – 40 %. осѕви кукурудзи на силос, як ѕ на зелений корм, слѕд ущѕльнювати високобѕлковими компонентами (соєю укѕсних сортѕв, бобами фѕолетовими, одно- ѕ дворѕчним буркуном, рѕпаком озимим, мальвою, щирицею). Сою, буркун, рѕпак, мальву, щирицю висѕвають одночасно з кукурудзою, боби — з ранньостиглими гѕбридами одночасно, ѕз середньораннѕми — по сходах, ѕз середньо- ѕ пѕзньостиглими — пѕсля фази 3 – 4-го листка. едьку олѕйну висѕвають у мѕжряддях кукурудзи у фазѕ 4 – 5-го листка. днорѕчний буркун до збирання кукурудзи перебуває у фазѕ цвѕтѕння ѕ як добрий медонос може забезпечити до 50 кг меду з 1 га посѕву. Це дещо негативно впливає на якѕсть зеленоі маси через огрубѕння стебел. уркун дворѕчний як озима рослина не цвѕте, а нарощує зелену масу. ѕсля збирання кукурудзи його можна залишити на наступний рѕк. ѕн збагачує ґрунт на азот, тому норму внесення азотного добрива пѕд посѕви сумѕшѕ кукурудзи з буркуном можна зменшити майже на третину. Збирають кукурудзу у молочно-восковѕй стиглостѕ силосними комбайнами, якѕ забезпечують одержання подрѕбненоі маси з довжиною вѕдрѕзкѕв 2 – 3 см, у восковѕй — 7 – 8 мм. ожна збирати качани ѕ стебла окремо, качани потѕм подрѕбнюють на спецѕальних установках (наприклад, Стан-700) ѕ силосують окремо. рѕєнтовну технологѕчну схему вирощування кукурудзи на силос подано в табл. 77. 333

а

и а3 Таблиця 77. Орієнтовна технологічна схема вирощування кукурудзи на силос (у лісостепових районах) сновнѕ технологѕчнѕ операцѕі опередник бробѕток ґрунту

есняне боронування ѕ вирѕвнювання поверхнѕ зябу ередпосѕвна пѕдготовка ґрунту Удобрення

Сѕвба

Догляд за посѕвами

Збирання врожаю

9. С

АІ

гротехнѕчнѕ вимоги Кукурудза на зерно, промѕжнѕ посѕви, зерновѕ ущення дисковими знаряддями пѕсляжнивних решток на глибину 6 – 8 см; оранка на глибину 27 – 30 см, пѕсля озимих промѕжних навеснѕ — 16 – 18 см одночасно з боронуванням ѕ коткуванням Шлейф-боронами пѕд кутом до напрямку оранки Культиваторами або агрегатами К -8,8, К, -8 та ѕн. 30 – 40 т/га звичайного або 40 – 60 т/га безпѕдстилкового гною + мѕнеральнѕ добрива на запланований урожай, проте не менш як N60–90 перед сѕвбою, N45P45 восени або перед сѕвбою айонованѕ гѕбриди в раннѕ строки ѕнкрустованим насѕнням. устота посѕву з мѕжряддями 70 см 80 – 100, з мѕжряддями 45 см — 100 – 120 тис. рослин на 1 га. орма висѕву насѕння на 30 – 40 % бѕльша вѕд запланованоі передзбиральноі густоти. либина загортання на раннѕх посѕвах 3 – 4, на звичайних — 5 – 6 см з одночасним коткуванням Досходове, по сходах ѕ пѕслясходове боронування в 1 – 2 слѕди середнѕми, на раннѕх посѕвах — досходове легкими боронами. Інтервал мѕж боронуваннями 4 – 5 днѕв. ерший мѕжрядний обробѕток з присипанням сходѕв бур’янѕв у захисних смугах, другий — з пѕдгортанням рослин (вѕдповѕдно у фазах 5 – 6 ѕ 9 – 10 листкѕв) Силосними комбайнами, з подрѕбненням у восковѕй стиглостѕ на вѕдрѕзки 7 – 8 мм, молочно-восковѕй — на 2 – 3 см

І

І

І

Ь

АС

С

Крѕм кукурудзи як основноі культури, в системѕ силосного конвеєра залежно вѕд умов використовують сорго цукрове, соняшник, жито, пшеницю, овес, горох кормовий, рѕпак, мальву, щирицю (три останнѕ культури висѕвають у сумѕшах ѕз кукурудзою та ѕншими культурами). зиме жито за оптимального агрофону дає 350 – 400 ц/га зеленоі маси у фазѕ виколошування. Це особливо важливо у пѕвденних степових районах, де врожайнѕсть кукурудзи нерѕдко становить всього 150 – 200 ц/га. Силос ѕз жита за якѕстю не поступається перед кукурудзяним силосом ѕ навѕть переважає його. мѕст перетравного протеіну, майже повноцѕнного за амѕнокислотним складом, у житньому силосѕ ви334

П

ь ве

м ви

и

в

щий, нѕж у кукурудзяному, в 1,5 – 2 рази. ито можна вирощувати на пѕвднѕ разом ѕз зимуючим горохом або озимою ѕ паннонською викою. зимѕ доцѕльно вирощувати на силос повсюдно. аннѕй житнѕй (пшеничний, з тритикале) силос можна також використовувати у серпнѕ — вереснѕ в разѕ нестачѕ зелених кормѕв ѕ як добавку до них. Цѕнними компонентами силосного конвеєра є вѕвсяно-гороховѕ, вѕвсяно-горохово-соняшниковѕ сумѕшѕ ѕ горох. ажано використовувати пѕзньостиглѕ — укѕснѕ (кормовѕ) сорти гороху. они нарощують 300 – 400 ц/га високобѕлковоі зеленоі маси, яка дуже добре силосується. а силос горох слѕд висѕвати загущено — по 1,6 – 1,7 млн насѕнин на 1 га, додаючи у ґрунт перед сѕвбою повне мѕнеральне добриво (N45–60 60К60 ). Збирають його у фазѕ молочно-восковоі стиглостѕ. У пѕвденних районах Степу доброю силосною культурою є цукрове сорго. асова частка протеіну в ньому становить близько 12 % маси сухих речовин. У стеблах цього виду сорго багато цукру, а протеін мѕстить майже всѕ амѕнокислоти ѕ бѕльше, нѕж кукурудза. раховуючи високу родючѕсть пѕвденних чорноземѕв ѕ каштанових ґрунтѕв, азотнѕ добрива на фонѕ фосфорного ѕ калѕйного добрив вносять у невеликих дозах (60 – 80 кг/г). а вѕдмѕну вѕд кукурудзи, сорго добре росте на засолених ґрунтах. Технологѕя вирощування сорго на силос майже така сама, як ѕ кукурудзи. изначають сорти ѕ норму висѕву вѕдповѕдно до зональних рекомендацѕй, густоту посѕву сорго залежно вѕд запасѕв вологи, маси рослин, фону живлення. устота посѕву високорослих гѕбридѕв ѕ сортѕв — 180 – 200, бѕльш низькорослих — 220 – 250 тис. рослин на 1 га з мѕжряддями вѕдповѕдно 70 ѕ 60 см. Звичайно висѕвають у 1,2 – 1,5 раза бѕльше насѕння, нѕж передбачено нормою, враховуючи, що посѕви зрѕджуються пѕд час пѕслясходових боронувань Збирають сорго у фазѕ молочно-восковоі стиглостѕ комбайнами за мѕнѕмальноі висоти зрѕзання. авѕть при збираннѕ цукрового сорго на зерно його стебла ѕ листки ще зеленѕ, мѕстять достатньо вологи, багато цукру. Тому з них готують якѕсний силос, додаючи до силосноі маси сорго культури, якѕ погано силосуються — суданську траву, буркун, гичку овочевих культур, а також солому та ѕн. Якщо додають пшеничну або ѕншу солому, силосну масу зволожують. Цѕ добавки необхѕднѕ, оскѕльки у разѕ надлишку цукру силос буде кислим. ожна вирощувати сорго з кукурудзою на силос, розмѕщуючи іх окремими рядками (по 2 – 3 рядки). ри цьому слѕд уважно пѕдѕйти до пѕдбору сортѕв сорго ѕ гѕбридѕв (сортѕв) кукурудзи з тим, щоб у них збѕгалися фази вегетацѕі. Сорти сорго належать переважно до середньопѕзнѕх ѕ пѕзньостиглих бѕотипѕв. ри збираннѕ сорго на силос його слѕд поєднувати ѕз середньостиглими ѕ середньопѕзньостиглими гѕбридами (сортами) кукурудзи. 335

а

и а3

І

І

10.1. За а ь і ві

м

10.

Ь

А

А А

І

ІС

С І

і

До цих культур належать борщѕвник Сосновського, спориш ейриха, сильфѕя пронизанолиста, рапонтик (маралячий корѕнь), живокѕст шорсткий та ѕн. ро них багато написано, вони є в колекцѕях бѕльшостѕ сѕльськогосподарських дослѕдних станцѕй, але іх насѕнництво не налагоджено. Хоча цѕ культури називають новими або нетрадицѕйними, вони насправдѕ не новѕ, оскѕльки іх вивчали у І ще в довоєнний ѕ пѕслявоєнний час, у 1947 р. іх докладно описав .Ф. едведєв. Широко вѕдомѕ роботи кафедри рослинництва осковськоі сѕльськогосподарськоі академѕі, Інституту землеробства У та ѕнших науково-дослѕдних установ ѕ вузѕв ѕз цих культур. Усѕ цѕ рослини переважно пѕзнього осѕннього строку сѕвби. Щоправда, пѕсля стратифѕкацѕі насѕння можна мати сходи ѕ весною, проте не завжди: насѕння може починати проростати ще у сховищѕ ѕ стати непридатним до висѕвання. Ще одна особливѕсть цих культур, виявлена в ѕсостепу, — іх пѕзньовесняне проростання навѕть у разѕ пѕдзимньоі сѕвби. Це дезорѕєнтує агронома, бо створюється враження, що насѕння не перезимувало або втратило схожѕсть. азом ѕз тим, коли раннѕ ярѕ сумѕшѕ ѕ навѕть кукурудза вегетують, багаторѕчники повѕльно сходять (на мѕсяць пѕзнѕше вѕд раннѕх ярих) ѕ в перший рѕк часто нарощують загалом незначну масу. Краще сходить ѕ вегетує у перший рѕк сильфѕя пронизанолиста. роте в подальшому всѕ цѕ культури регулярно дають високѕ врожаі ѕ вегетують тривалий час.

10.2.

ма

п

а а а е и и а и е и и и

в и ви ів ь

орщівник Сосновського належить до родини зонтичних. оживнѕсть силосу з нього висока — 100 кг вѕдповѕдає 14 – 15 корм. од., в 1 корм. од. 90 – 110 г перетравного протеіну. Силос добре поідають тварини. Урожайнѕсть борщѕвника — 500 – 700 ц/га. исота рослин — 1,6 – 2,5 м. истки мѕцнѕ, 80 – 100 см завдовжки ѕ до 70 см завширшки. оже вегетувати 6 – 8 рокѕв. ослина еутрофна — потребує родючих ґрунтѕв або внесення органѕчних ѕ мѕнеральних добрив. исѕвають пѕд зиму у вереснѕ — жовтнѕ. разѕ весняноі сѕвби насѕння слѕд обов’язково стратифѕкувати. Сѕк борщѕвника мѕстить фурокумарини, що спричинюють опѕки. Тому пѕд час збирання його на силос необхѕдно додержувати правил технѕки безпеки. Спориш Вейріха — багаторѕчна рослина, іі можна вирощувати на одному мѕсцѕ до 10 рокѕв. Силос ѕз нього добре поідають тварини; 100 кг силосу вѕдповѕдає 15 – 16 корм. од., в 1 корм. од. 150 г протеі336

П

ь ве

м ви

и

в

ну. исѕвають пѕзно восени широкорядним способом. орма висѕву насѕння 4 – 6 кг/га. апонтик, або маралячий корѕнь, — багаторѕчник, росте на одному мѕсцѕ 7 – 10 рокѕв. Урожайнѕсть зеленоі маси 350 – 400 ц/га. исѕвають восени широкорядним способом, норма висѕву насѕння — 7 – 10 кг/га. Силос дуже добре поідають тварини ри цьому полѕпшується вѕдтворення стада, знижується вѕдсоток яловостѕ корѕв. Живокіст шорсткий належить до родини шорстколистих. озмножується насѕнням ѕ вегетативно. ожна використовувати на силос, зелений корм, для приготування трав’яного борошна. осте на одному мѕсцѕ 10 рокѕв ѕ бѕльше. рожайнѕсть зеленоі маси на 2 – 3-й ѕ в наступнѕ роки — 500 – 700 ц/га ѕ бѕльше. Добре поідають усѕ види тварин. ѕстить багато бѕлкѕв, вѕтамѕнѕв, солей, ѕнших мѕнеральних речовин ѕ мало клѕтковини. оживнѕсть — на рѕвнѕ поживностѕ борщѕвника, а вмѕст протеіну значно вищий (такий, як у люцерни) — 180 – 200 г в 1 корм. од. рожаі пѕдвищуються при внесеннѕ органѕчних (40 – 60 т/га) ѕ мѕнеральних добрив. Сильфія пронизанолиста належить до складноцвѕтих (айстрових). икористовується з другого року життя. исота стеблостою — до 3 м, листя велике (до 35 см), розсѕчене. За достатнього зволоження дає 600 – 800 ц/га зеленоі високопоживноі маси. Силосувати краще в сумѕшах з ѕншими культурами. Прийоми вирощування. сѕ зазначенѕ багаторѕчники на силос вирощують широкорядним способом ѕз мѕжряддями 60 – 70 см. Щороку слѕд вносити добрива з розрахунку на запланований урожай, проводити мѕжряднѕ глибокѕ розпушування для знищення бур’янѕв ѕ створення доброі аерацѕі верхнього шару ґрунту, що полѕпшує рѕст ѕ вѕдростання рослин.

11. ЗМІ

А І І С МІС І П СІВ М В Ь

І

Сумѕсне вирощування кормових ѕ зернофуражних культур є однѕєю з актуальних проблем кормовиробництва. озв’язання іі у нашѕй краінѕ почалося ще в XVIII ст. ѕ триває досѕ з перемѕнним успѕхом. Так, наприкѕнцѕ 50-х — на початку 60-х рокѕв минулого столѕття концепцѕя кормовиробництва зводилась до вирощування кѕлькох культур — кукурудзи, цукрових бурякѕв на корм ѕ однорѕчних бобових на зерно — гороху, бобѕв. Змѕшаним ѕ сумѕсним посѕвам придѕляли менше уваги. З вѕдродженням кормовиробництва ѕнтерес до цих посѕвѕв зрѕс. Це стосується як багаторѕчних, так ѕ однорѕчних кормових культур. Ідею спѕльного вирощування рослин на корм людина взяла з природи, де, як вѕдомо, трав’яна ѕ деревна рослиннѕсть росте найча337

а

и а3

стѕше у виглядѕ рослинних угруповань — фѕтоценозѕв, якѕ краще пристосованѕ до умов мѕсця, де вони ростуть. а вѕдмѕну вѕд багаторѕчних рослинних угруповань взаємовплив рослин в однорѕчних агроценозах триває короткий вѕдрѕзок часу. омилки у доборѕ видѕв для сумѕшей вѕдразу позначаються на результатах — знижується прирѕст зеленоі маси, урожайнѕсть іі ѕ якѕсть кормѕв. иправити цѕ помилки буває важко або неможливо. Тому потрѕбний особливо ретельний пѕдхѕд (прогнозування) особливостей взаємодѕі рослин у сумѕшѕ, який ґрунтується на знаннях бѕологѕі й екологѕі однорѕчних кормових культур — компонентѕв агрофѕтоценозу. еобхѕдно враховувати динамѕку росту ѕ розвитку іх. разѕ вдалого добору рослин, достатнього зволоження ѕ забезпечення поживними речовинами продуктивнѕсть сумѕшей не тѕльки не поступається перед продуктивнѕстю одновидових посѕвѕв, а й часто перевищує іі. Класифікація змішаних посівів. Уманському державному аграрному унѕверситетѕ використовують таку класифѕкацѕю змѕшаних ѕ сумѕсних посѕвѕв однорѕчних культур: Š змішані посіви — це посѕви двох ѕ бѕльше культур на корм або зернофураж, якѕ висѕвають одночасно або в рѕзнѕ строки неповними нормами, в одному рядку або черезрядно ѕ якѕ збирають одночасно в одну транспортну мѕсткѕсть. априклад, вика з вѕвсом, горох з вѕвсом, вика + горох + овес; вика + горох + рѕпак + овес; кукурудза звичайноі рядковоі сѕвби з рѕпаком, кукурудза з рѕпаком ѕ вѕвсом, кукурудза з бобовими — соєю, буркуном та ѕн.; конюшина однорѕчна з пажитницею однорѕчною, буркун однорѕчний з вѕвсом, ячмѕнь з горохом на зерно та ѕн.; Š сумісні посіви — це посѕви двох ѕ бѕльше культур на корм ѕ зернофураж, висѕянѕ одночасно або в рѕзнѕ строки автономно — стрѕчками або смугами, якѕ збирають одночасно в одну транспортну мѕсткѕсть або окремо. априклад, смуговѕ посѕви кукурудзи з горохом або ярою викою на зелений корм, смуговѕ посѕви кукурудзи ѕз соєю на зерно; посѕви кукурудзи ѕз соєю, буркуном, люпином за схемою 2 – 3 рядки кукурудзи, 2 – 3 рядки бобових та ѕн.; Š змішані і сумісні одновидові посіви різних сортів або гібридів — бленди — це посѕви на зелений корм ѕ силос рѕзних за вегетацѕйним перѕодом сортѕв або гѕбридѕв однѕєі культури. Через поєднання сортѕв або гѕбридѕв ѕз рѕзною висотою рослин цѕ посѕви мають вигляд зрѕзаного конуса або пѕрамѕди (звѕдси назва бленди). а таких посѕвах збѕльшується строк збирання, полѕпшуються поідання рослин тваринами, якѕсть, придатнѕсть зеленоі маси до силосування, а ѕнколи збѕльшується врожайнѕсть. ленди можна застосовувати в посѕвах кукурудзи ѕ сорго на силос для полѕпшення якостѕ силосноі маси ѕ в зеленому конвеєрѕ для подовження строку використання культури. Крѕм цих груп змѕшаних посѕвѕв, видѕляють: 338

П

ь ве

м ви

и

в

Š ущільнені посіви — посѕви двох або кѕлькох культур, з них основну культуру висѕвають повною нормою, а в іі мѕжряддях або рядках — одну – двѕ культури, якѕ ущѕльнюють посѕви ѕ висѕваються одночасно з основною культурою або в рѕзнѕ строки. Збирають культури як одночасно в одну транспортну мѕсткѕсть, так ѕ в рѕзнѕ мѕсткостѕ ѕ строки (кукурудза на зерно ѕ силос ѕз гарбузами, кабачками; кукурудза на зерно з квасолею; кукурудза з соєю, бобами, буркуном та ѕншѕ культури на силос); Š підсівні посіви — це посѕви культур або сумѕшей на зелений корм ѕ силос ѕз пѕдсѕвною (пѕдсѕвними) культурою (культурами). Завдяки пѕсляукѕсному вѕдростанню одержують додатково 1 – 2 укоси (сумѕш вики або гороху ѕ вѕвса з пѕдсѕванням пажитницѕ однорѕчноі, кукурудза на зелений корм з пѕдсѕванням суданськоі трави або буркуну дворѕчного). До пѕдсѕвних (ранѕше іх називали вставними) можна вѕднести ѕ пѕдсѕвання коренеплодѕв — моркви, рѕпи-стернянки, брукви, турнепсу пѕд раннѕ ярѕ сумѕшѕ, кукурудзу на зелений корм та ѕншѕ культури. Змѕшанѕ, сумѕснѕ, пѕдсѕвнѕ ѕ ущѕльненѕ посѕви з одночасним збиранням компонентѕв використовують широко, а ущѕльненѕ з окремим збиранням (наприклад, кукурудзи на зерно ѕ силос з гарбузами ѕ квасолею) — недостатньо. сновна причина полягає в тому, що немає машин ѕ пристроів для окремого збирання. роте, незважаючи на це, деякѕ господарства Черкаськоі областѕ (Драбѕвського ѕ Христинѕвського районѕв) вѕдродили практику ущѕльнених посѕвѕв гарбузѕв по кукурудзѕ на силос ѕ зерно. Для цього застосовують дрѕбноплѕднѕ сорти гарбузѕв, якѕ пѕд час збирання кукурудзи менше пошкоджуються. Щоправда, плоди гарбузѕв навантажують уручну, хоча є можливѕсть механѕзувати цю роботу, застосувавши фронтальний пристрѕй для збирання плодѕв з наступним навантаженням іх переобладнаними навантажувачами буряку. а Кубанѕ, наприклад, для цього використовують спецѕально обладнаний зерновий комбайн. За вдалого добору ущѕльнювальноі культури основний врожай змѕнюється незначно. Дослѕди .І. Дяченка, проведенѕ пѕд керѕвництвом автора в зернотрав’янѕй сѕвозмѕнѕ, показали, що ущѕльненѕ посѕви гарбузѕв добре затѕнюють ґрунт, зменшуючи кѕлькѕсть бур’янѕв у мѕжряддях ѕ фѕзичне випаровування вологи з поверхнѕ ґрунту. Добре зарекомендували себе кущовѕ форми гарбузѕв. ри вирощуваннѕ іх можна проводити мѕжряднѕ розпушування аж до фази розвитку кукурудзи 10 – 12 листкѕв. У зазначених вище дослѕдах при одержаннѕ 140 – 180 до 200 ц/га гарбузѕв урожайнѕсть зерна кукурудзи зменшувалась лише на 3 – 4 ц/га. Слѕд зазначити, що ущѕльнювальнѕ культури, як ѕ пѕдсѕвнѕ, є промѕжними: першѕ — на площѕ, другѕ — у часѕ. обір компонентів. сновними компонентами для змѕшаних ѕ сумѕсних посѕвѕв є бобовѕ. Замѕсть них доцѕльно вводити у сумѕшѕ також 339

а

и а3

капустянѕ. ри цьому економлять насѕнний матерѕал, оскѕльки масовѕ норми висѕву капустяних у 8 – 10 разѕв нижчѕ, нѕж бобових. ожна також використовувати соняшник, мальву, щирицю червону ѕ бѕлу та ѕн. Скѕльки має бути компонентѕв у сумѕшѕ? Інодѕ без урахування ґрунтово-клѕматичних умов рекомендують вирощувати багатокомпонентнѕ сумѕшѕ. Дослѕдженнями Інституту кормѕв У ( . . абич, . . Квѕтко, .Ф. етриченко, .Ф. ѕдпалий), одѕльського державного аграрного унѕверситету ( .І. ахмат), Кѕровоградськоі обласноі сѕльськогосподарськоі дослѕдноі станцѕі ( .Т. аткевич) та ѕншими дослѕдними установами виявлено, що в умовах задовѕльного зволоження бѕльш продуктивними є простѕ (2 – 3-компонентнѕ) сумѕшѕ, а при достатньому зволоженнѕ кѕлькѕсть компонентѕв може бути доведена до 5 – 6 ѕ навѕть 7. Так, у дослѕдженнях Інституту землеробства У ( .Ф. Сайко, . . Сарнацький, І.Ф. ртеменко), проведених в умовах достатнього зволоження (пѕвденна частина олѕсся), 4-компонентнѕ сумѕшѕ значно переважали за продуктивнѕстю дво- ѕ навѕть трикомпонентнѕ. рѕєнтовне районування деяких однорѕчних кормових культур для використання у змѕшаних ѕ сумѕсних посѕвах подано в табл. 78.

340

юпин Чина оби Конюшина олександрѕйська пѕдземна ѕнкарнатна персидська (шабдар) ажитниця однорѕчна Щириця Соняшник альва зимий ѕ ярий рѕпак, озима ѕ яра свирѕпа, редька олѕйна, гѕрчиця бѕла ѕ сиза, перко, тифон

Степ

+ + + 0 + + 0 0 0 + 0 + + + +

+ + +

+ – +

– + –

+ + + + + + + +

+ 0 + + + + + +

+ + – + – + + +

+

+

0

ѕсостеп

+ 0 – + – + 0 + + 0 + + + – +

Культура

олѕсся ѕ захѕдна частина ѕсостепу

+ + 0 0 + + 0 + + + + + + – +

Степ

Кукурудза Суданська трава Сорго айза огар ито озиме ѕ яре Ячмѕнь шениця тритикале вес Соя ика яра, озима орох кормовий, зимуючий уркун бѕлий

олѕсся ѕ захѕдна частина ѕсостепу

Культура

ѕсостеп

Таблиця 78. Орієнтовне районування деяких однорічних кормових культур («+» — рекомендовано, «0» — припустимо, «–» — не рекомендовано)

П

ь ве

м ви

и

в

Принципи складання сумішей. рѕєнтовнѕ варѕанти сумѕшей, вѕдсоткове спѕввѕдношення у них компонентѕв ѕ способи сѕвби подано у табл. 79. Склад сумѕшей ѕ норми висѕву компонентѕв слѕд уточнювати на мѕсцях вѕдповѕдно до зональних ѕ регѕональних рекомендацѕй. Таблиця 79. Орієнтовні варіанти однорічних сумішей і співвідношення у них компонентів Сумѕшѕ

икожито (пшениця, тритикале)

ѕдсоток насѕння вѕд повноі норми висѕву злако- бобових капустяних вих та ѕн. 60

зимі проміжні 60 –

Спосѕб сѕвби

Злаковѕ по сходах вики (звичайний рядковий або вузькорядний) Звичайний рядковий Звичайний рядковий або вузькорядний Звичайний рядковий

ѕпак (свирѕпа) + жито 60 – 60 ѕпак (свирѕпа) + жито + 50 50 50 горох зимуючий ито (пшениця) + горох 60 80 – зимуючий ѕпак (свирѕпа) + горох – 60 80 Те саме зимуючий зимо-ярі суміші подвійного (осіннього і весняного) використання шениця (жито) + овес + 60, 40 60,50 – Звичайний рядковий горох + вика озима (горох зимуючий) ѕпак + жито + овес з го60, 40 50 60 Те саме рохом ѕпак + овес 50 – 80 « ито + редька олѕйна 50 – 80 « анні ярі ика (горох, боби, люпин) 50 60 – Звичайний рядковий + овес ика горох (боби, люпин) 50 50,40 – Те саме + овес ика, горох, боби (люпин) 50 40,40,4 – « + овес 0 50 50 50 – 60 « ика (горох) + рѕпак (редька олѕйна, гѕрчиця бѕла) + овес ика + овес + райграс 40,40 60 – « однорѕчний 50 50,60 – « ика + овес + шабдар або конюшина олександрѕй50 40,50 – « ська. Те саме з пажитницею однорѕчною ика + горох + боби + овес 40 40,40 30 – 40 Звичайний рядковий + соняшник

341

а

и а3

Сумѕшѕ

ѕдсоток насѕння вѕд повноі норми висѕву злако- бобових капустяних вих та ѕн.

Продовження табл. 79 Спосѕб сѕвби

Пізні ярі (навесні і післяукісно після озимих проміжних) 60 – 80 60 – 70 – Звичайний рядковий Кукурудза на зелений або широкорядний (з корм + бобовѕ (соя або горохом ѕ чиною смугабоби, буркун, люпин, гоми) рох, чина) Кукурудза на силос + соя, Широкорядний — сѕвба боби, буркун, рѕпак компонентѕв сумѕшѕ черезрядно та ѕн. Кукурудза + шабдар або 60 – 80 60 – 70 – конюшина олександрѕйська Суданська трава +буркун 60 – 80 50 – 60 – Звичайний рядковий або вика озима або широкорядний Кукурудза + суданська 60, 60 60 – Те саме (в разѕ широкотрава (пайза) + бобовѕ рядного — кукурудза з (соя, буркун, боби) бобовими в одному рядку, суданська трава — окремо, на 7,5 см вѕд рядка сумѕшѕ) Кукурудза + капустянѕ + 50, 60 – 60 – 80 Те саме суданська трава (пайза) Кукурудза + капустянѕ + 60 – 80 – 60 – 80 « редька олѕйна, рѕпак озимий або ярий Сорго + соя 60 – 80 60 – 80 – Широкорядний ітні (у пізніх післяукісних і післяжнивних посівах) Кукурудза + горох 60 – 80 50 – 60 – Звичайний рядковий або широкорядний, можна стерньовою сѕвалкою-культиватором Кукурудза + горох + со50 – 60 50 – 60 40 – 50 Те саме няшник Соняшник + горох – 50 – 60 50 – 60 « едька олѕйна (гѕрчиця 50 – 60 – 80 Звичайний рядковий бѕла) + овес вес + горох 50 – 60 50 – 60 – Те саме вес + горох + редька олѕй- 40 – 50 50 50 – 60 « на (рѕпак або гѕрчиця бѕла)

ри доборѕ культур для однорѕчних сумѕшей так само, як ѕ багаторѕчних, ураховують взаємодѕю компонентѕв стеблостою. Так, у разѕ висѕвання кукурудзи з горохом, чиною, викою ярою ѕ озимою рѕзко погѕршується рѕст кукурудзи, а ѕз соєю, бобами, буркуном, люпином бѕлим вона добре розвивається. Такѕ сумѕшѕ за достатнього зволоження ѕ на поливах не поступаються за виходом зеленоі маси на 342

П

ь ве

м ви

и

в

1 га ѕ навѕть переважають одновидовѕ посѕви кукурудзи. а вѕдмѕну вѕд кукурудзи ѕ суданськоі трави, овес ѕ ячмѕнь добре ростуть ѕз горохом, чиною, викою озимою ѕ ярою. риклади несприятливого взаємовпливу бобових ѕ злакових та ѕнших культур можна спостерѕгати вже у фазѕ проросткѕв. Якщо пророщувати насѕння гороху, вики озимоі ѕ яроі з кукурудзою, то довжина проросткѕв у неі буде значно меншою, нѕж у насѕння, яке пророщують окремо. налогѕчне спостерѕгається при спѕльному пророщуваннѕ насѕння вики ѕ гороху ѕз суданською травою. вес ѕ ячмѕнь проростають однаково з бобовими ѕ без них. тже, взаємовплив рослин в агроценозѕ багато у чому залежить вѕд кореневих видѕлень рослин — компонентѕв сумѕшѕ. ожна рекомендувати такѕ принципи складання однорѕчних трав ѕ кормосумѕшей: Š в однорічних траво- і кормосумішах, на відміну від багаторічних, не повинно бути видів у рецесивному (полеглому, пригніченому, з уповільненим ростом) стані. Це знижує загальну продуктивнѕсть сумѕшѕ, якѕсть корму ѕ має бути виключено при складаннѕ сумѕшѕ. аростання зеленоі маси краще у тих варѕантах, де збѕгаються рѕст ѕ розвиток рослин компонентѕв; Š слѕд ураховувати алелопатичну взаємодѕю компонентѕв сумѕшѕ, спричинену кореневими видѕленнями (колѕнами). Через це можливе погѕршення росту одного або кѕлькох компонентѕв сумѕшѕ. скѕльки зазначений взаємовплив виявляється вже у фазѕ проросткѕв, слѕд перевѕряти сумѕснѕсть рослин у сумѕшѕ. При виявленні негативного впливу одного виду на інший доцільно автономно розміщувати культури, висіваючи іх окремими стрічками або смугами (кукурудза, суданка, сорго з викою, горохом, чиною); Š при доборѕ компонентѕв сумѕшѕ слѕд ураховувати бѕологѕчнѕ й екологѕчнѕ особливостѕ не тѕльки видѕв, а й сортѕв. Так, сѕвба низькорослих сортѕв соі у сумѕшѕ з кукурудзою на силос не дає бажаних результатѕв, разом з тим при вирощуваннѕ іх на зерно в одновидовому посѕвѕ можна мати високий врожай; Š треба створити щѕльний покрив стеблостою по всѕй його висотѕ. ри складаннѕ сумѕшей, компоненти яких розмѕщуються у рѕзних ярусах стеблостою, слѕд враховувати тѕньовитривалѕсть рослин для нижнього ярусу. широкорядних посѕвах ѕз мѕжряддями 70 см це має менше значення. роте у мѕру звуження мѕжрядь роль свѕтлового фактора для рослин нижнього ярусу в посѕвѕ зростає. ѕльш тѕньовитривалѕ боби, горох, люпин бѕлий, вика яра, рѕпак, буркун, соя укѕсних сортѕв, менше — щириця бѕла, окремѕ види мальви, вика озима (при висѕваннѕ з ранньостиглими сортами жита) та ѕн. Порядок складання сумішей. Для кормосумѕшей добирають компоненти згѕдно ѕз зональними рекомендацѕями, враховують ре343

а

и а3

комендованѕ вмѕст іх у сумѕшѕ у вѕдсотках ѕ кѕлькѕсну норму висѕву у чистому виглядѕ, переводять іі в масову з поправкою на посѕвну придатнѕсть насѕння. отѕм розраховують норму висѕву компонентѕв з урахуванням вѕдсоткового вмѕсту іх у сумѕшѕ (табл. 80).

сього, з поправкою на , кг/га

Треба висѕяти насѕння з урахуванням участѕ в сумѕшцѕ, кг/га

60

1500

300

92

326

200

ито

60

5000

150

94

160

96

40

5000

150

92

163

65

вес ика мохната + кукурудза Соя + суданська трава

осѕвна придатнѕсть ), %

орох

Компоненти

овна норма висѕву насѕння на 1 га

(

ѕсостеп Украіни

ромѕжна озимо-яра. Звичайний рядковий есняна на зелений корм. Широкорядний з мѕжряддями 45 см

кг

Сумѕш

Частка компонентѕв у сумѕшѕ, % повноі норми висѕву

Клѕматична зона

тис. шт.

Таблиця 80. Складання сумішей однорічних кормових культур і розрахунок норм висіву насіння в сумішах

50

2500

75

90

83

42

60

150

45

94

48

29

60

400

60

92

65

39

80

1000

11

86

13

10

Основні прийоми вирощування. Удобрення. Донедавна вважали, що при сѕвбѕ бобово-злакових сумѕшей слѕд забезпечити насамперед фосфорно-калѕйне живлення рослин. роте в лѕтературѕ є достатньо даних, якѕ свѕдчать про доцѕльнѕсть, а то й необхѕднѕсть внесення азотного добрива. азом з тим мѕнеральний азот погѕршує азотфѕксацѕю бобових. Тому азотне добриво у посѕвах бобово-злакових сумѕшей треба застосовувати так, щоб не зашкодити розвитковѕ бульбочкових бактерѕй на коренях бобових компонентѕв. раховуючи, що основна маса бульбочок мѕститься в шарѕ ґрунту 0 – 12 см, азотнѕ добрива при висѕваннѕ бобово-злакових сумѕшей доцѕльно вносити на глибину 14 – 16 см рослинопѕдживлювачами. евним винятком є сумѕш озимоі (мохнатоі) вики з житом. ика не тѕльки забезпечує себе азотом, а й полѕпшує рѕст жита ѕ наступноі пѕсляукѕсноі культури. Додавання бобових та ѕнших компонентѕв нерѕдко знижує врожай сумѕшѕ. ри цьому внесення збѕльшених норм азотовмѕсних добрив дає змогу зрѕвняти врожайнѕсть компонентѕв ѕ навѕть перевищити урожайнѕсть одновидового посѕву основного компонента (табл. 81). 344

П

ь ве

м ви

и

в

Таблиця 81. плив добрив на врожайність змішаних посівів кукурудзи з високобілковими компонентами в умовах південноі частини ісостепу Украіни (ґрунт — чорнозем, дослѕдне поле кафедри рослинництва ѕ кормовиробництва УД У, дослѕди .І. Зѕнченка ѕ . . Сѕчкаря), ц/га

арѕант

Кукурудза гѕбрид Колективний 244 Кукурудза + соя Уманська 1 Кукурудза + щириця волотиста Кукурудза + рѕпак озимий Кукурудза Кукурудза + соя Кукурудза + щириця Кукурудза + рѕпак

Фон живлення N90 60К60 без добрив високобѕлкового ц/га ц/га бѕлкового компокомпонента, % нента, % Посіви з міжряддями 45 см

N120 90К60 ц/га

бѕлкового компонента, %

370

–

480

–

570

–

336

26

462

24

548

23

342

28

482

27

583

29

29

562

22

– 26 29 28

536 512 543 537

– 24 32 26

324 24 473 Посіви з міжряддями 15 см 324 – 448 282 28 432 296 31 456 293 26 434

Інокуляція насіння бобових азотфіксуючими бактеріями. За багатьма даними лѕтератури, врожайнѕсть сумѕшѕ ѕ якѕсть корму можна пѕдвищити обробкою насѕння бобових ризоторфѕном, який мѕстить вѕдповѕднѕ штами азотфѕксуючих бактерѕй. роте це не завжди ефективно. днѕєю з причин цього може бути незадовѕльне зволоження, мають значення також аерацѕя, механѕчний склад, кислотнѕсть ґрунту, вмѕст у ньому органѕчноі речовини та ѕн. бробляють насѕння ризоторфѕном безпосередньо перед сѕвбою. рийоми вирощування мають забезпечити високий урожай ѕ достатнѕй вмѕст високобѕлкового компонента в сумѕшѕ. налѕз хѕмѕчного складу рѕзних сумѕшей показав, що високобѕлкових компонентѕв у них має бути 16 – 17 % до 20 – 22 %. Це пѕдвищує вмѕст протеіну в кормѕ з 70 – 90 до 110 – 120 г на 1 корм. од. У дослѕдах одержано навѕть вищѕ показники вмѕсту високобѕлкових компонентѕв у посѕвах (див. табл. 81). Способи і строки висівання сумішей. Залежно вѕд призначення ѕ складу сумѕшѕ висѕвають звичайним рядковим, широкорядним ѕ стрѕчковим способами або розмѕщують компоненти окремими смугами по 2 – 6 м. априклад, у посѕвах раннѕх ярих ѕ озимих сумѕшей усѕ компоненти розмѕщують в одному рядку при висѕваннѕ звичайним рядковим способом. Кукурудзу з бобовими, рѕпаком, бур345

а

и а3

куном, мальвою на силос можна висѕвати з мѕжряддями 45 – 60 – 70 см, на зелений корм — широкорядно (45 – 60 см) ѕ звичайним рядковим способом. Компоненти розмѕщують в одному рядку, через рядок, через 2 – 4 рядки ѕ окремими смугами (кукурудзу з соєю на зерно або з горохом на зелений корм). Компоненти раннѕх ярих сумѕшей, а також сумѕшей кукурудзи на силос ѕ зелений корм ѕз соєю, мальвою, щирицею висѕвають одночасно, проте редьку олѕйну, рѕпак ярий з кукурудзою на зелений корм, боби з кукурудзою на силос висѕвають пѕсля появи сходѕв кукурудзи. разѕ одночасноі сѕвби вони можуть дозрѕвати до скошування сумѕшей. зиму вику з житом ѕ ранньостиглими сортами пшеницѕ на корм краще висѕвати у рѕзнѕ строки — спочатку вику, а пѕсля появи іі сходѕв — жито ѕ пшеницю. днорѕчнѕ кормовѕ культури у сумѕшах висѕвають у лѕтньо-осѕннѕ, веснянѕ (раннѕ ѕ пѕзнѕ) ѕ лѕтнѕ строки. У лѕтньо-осѕннѕй строк (серпень — вересень) сѕють озимѕ кормосумѕшѕ. они можуть складатись ѕз озимих рослин (вика + жито, рѕпак + жито, вика + пшениця), озимих ѕ зимуючих культур — жито (пшениця) + зимуючий горох. У цѕ строки можна сѕяти ѕ озимо-ярѕ сумѕшѕ для подвѕйного (осѕнньовесняного) використання. З посѕвѕв одних озимих або зимуючих кормових культур рѕдко мають значний осѕннѕй укѕс. ри додаваннѕ до озимоі сумѕшѕ ярих рослин, наприклад вѕвса ѕ гороху, можна мати 100 – 120 ц/га зеленоі маси восени. Загальний вихѕд корму при цьому значно збѕльшується (табл. 82). У пѕвнѕчнѕй частинѕ ѕсостепу ѕ самѕ озимѕ (жито з рѕпаком) восени нарощують до 200 ц/га ѕ навѕть бѕльше зеленоі маси ( .І. Демидась). Таблиця 82. Урожайність озимо-ярих сумішей ( ѕвденна частина ѕсостепу Украіни, за даними облѕкѕв у колекцѕйно-демонстрацѕйному розсаднику кафедри рослинництва ѕ кормовиробництва УД У) Сумѕш икожито икожито + овес икожито + овес + горох

восени 46 94 112

Урожайнѕсть, ц/га навеснѕ 292 273 261

разом 338 367 373

У раннѕх ярих сумѕшах, крѕм ярих (вѕвса, гороху, вики та ѕн.), можуть бути озимѕ (рѕпак, вика мохната) ѕ зимуючѕ (пелюшка). У пѕзнѕх ярих ѕ лѕтнѕх посѕвах також можливѕ поєднання кукурудза + озимий рѕпак, суданська трава + рѕпак ярий, кукурудза + кормовий овес + + боби та ѕн. огляд за змішаними і сумісними посівами такий самий, як ѕ за одновидовими посѕвами кормових трав та ѕнших кормових культур. Це до- ѕ пѕслясходовѕ боронування ѕ мѕжрядний обробѕток широкорядних посѕвѕв. 346

П

ь ве

м ви

и

в

Строки збирання. зимѕ на корм збирають на початку колосѕння злакових ѕ пѕд час цвѕтѕння вики. Сумѕшѕ жита з рѕпаком починають скошувати перед початком цвѕтѕння рѕпаку. Закѕнчення збирання припадає на фазу повного виколошування жита або пшеницѕ. Якщо залишається незѕбрана площа, масу скошують для закладання раннього силосу або сѕнажу. Такий раннѕй силос або сѕнаж добавляють до зелених кормѕв у липнѕ — серпнѕ. Якщо в сумѕшѕ домѕнує горох, іі збирають у фазѕ наповнення його бобѕв. Збирання, коли горох у фазѕ лопатки пов’язане ѕз значним (до 20 – 30 %) недобором сухоі речовини. цей час у гороху всього 12 – 14 % сухоі речовини, мало іі ѕ в ѕнших компонентах сумѕшѕ. осѕви люпину ѕ бобѕв з вѕвсом збирають у фазѕ блискучого насѕння бобѕв. Сумѕшѕ, в яких домѕнує редька олѕйна, збирають у фазѕ цвѕтѕння редьки.

12.

П

,

Ь

П

І А

А

І

Цѕ групи кормових культур включають кѕлька родин: лободовѕ (буряк), хрестоцвѕтѕ (бруква, турнепс та ѕн.), зонтичнѕ (морква, пастернак), пасльоновѕ (кормова картопля), айстровѕ (земляна груша — топѕнамбур), гарбузовѕ (кормовѕ ѕ столовѕ гарбузи, кабачки, кормовѕ кавуни). они високоврожайнѕ, мають дѕєтичнѕ властивостѕ, мѕстять вуглеводи, жири, цукри, вѕтамѕни, макро- ѕ мѕкроелементи, бѕлки, у тому числѕ повноцѕннѕ (гарбузи, картопля). Завдяки високѕй урожайностѕ (вѕд 250 – 300 до 1000 – 1600 ѕ навѕть до 2000 ц/га) коренеплоди, бульбоплоди ѕ баштаннѕ засвоюють до 2 – 3 ѕ навѕть 4 % Ф . У кормовому балансѕ ѕ рацѕонах коренебульбоплоди ѕ баштаннѕ становлять вѕд 7 – 9 до 11 – 12 %. Це важкозамѕннѕ за своім фѕзѕологѕчним значенням корми. Коренеплоди, бульбоплоди ѕ баштаннѕ розмѕщують залежно вѕд виду в кормових, польових ѕ кормоовочевих сѕвозмѕнах, а також поза сѕвозмѕнами, в основних ѕ промѕжних посѕвах. Собѕвартѕсть 1 ц корм. од. бѕльшостѕ цих культур на рѕвнѕ собѕвартостѕ зернових. Кормовѕ буряки ѕ морква бѕльше, нѕж ѕншѕ культури, потребують витрат на догляд, збирання ѕ зберѕгання ѕ поки що залишаються трудомѕсткими ѕ дорогими культурами. сновний шлях зменшення витрат на вирощування іх — збѕльшення врожайностѕ, удосконалення технологѕй вирощування, механѕзацѕя трудомѕстких операцѕй з догляду ѕ збирання.

12.1.

м ві

е еп

и

Коренеплѕднѕ кормовѕ рослини уже давно введено в культуру. айбѕльш поширенѕ серед них кормовѕ буряки (Beta vulgaris) родини лободових. ѕзновиди бурякѕв — кормовѕ, столовѕ (єгипетський) ѕ 347

а

и а3

цукровѕ — дуже близькѕ за будовою ѕ належать до одного виду. орква (Daucus carota), пастернак (Pastinaka sativa) належать до родини селерових або зонтичних, бруква (Brassica napus), турнепс (Brassica rapa L.) — до родини капустяних, або хрестоцвѕтих. Коренеплоди мѕстять багато поживних речовин. озрѕзняють три частини кореня: головку, шийку ѕ власне корѕнь з бѕчними корѕнцями, якѕ глибоко проникають у ґрунт (рис. 27). Форма коренеплоду може бути видовженою, округлою, перехѕдною (рис. 28); колѕр — бѕлим, рожевим, жовтим, червоним, фѕолетовим, зеленим; м’якоть — бѕлою, рожевою, жовтою, червоною. Коренеплоди перспективнѕ для вирощування в усѕх районах богарного ѕ зрошуваного кормовиробництва. руква ѕ турнепс значно поширенѕ в районах достатнього зволоження — на олѕссѕ. Заслуговують на увагу для використання на корм, особливо коням, ѕ столовѕ буряки. айбѕльш урожайнѕ кормовѕ буряки, бруква, турнепс. За рѕчноі кѕлькостѕ опадѕв 500 мм іх збирають по 600 – 700, при 550 – 600 мм — 800 – 1000 ц/га. а зрошуваних дѕлянках вони дають 1200 – 1400 ц/га ѕ бѕльше. Так, в Інститутѕ зрошуваного землеробства, господарствах Херсонськоі областѕ ѕ Криму вирощують по 1600 – 2000 ц/га кормових бурякѕв, у СТ «Днѕпро» Черкаського району Черкаськоі областѕ, держгоспѕ « лоскѕвський» роварського району Киівськоі областѕ — 1200 – 1400 ц/га. енш урожайнѕ морква (300 – 400 ц/га) ѕ пастернак (250 – 300 ц/га). За вмѕстом перетравноі енергѕі коренеплоди поступаються перед ѕншими

ис. 27. Схема будови коренеплоду: 1 — головка; 2 — шийка; 3 — власне корѕнь

348

ис. 28. Форми коренеплодів: а, б — видовжена; в — округла; г — перехѕдна

П

ь ве

м ви

и

в

кормовими культурами — кукурудзою, травами (1,8 – 2,2 – 2,4 проти 3,2 – 3,4 Дж/кг), але завдяки високѕй врожайностѕ основних ѕ найбѕльш поширених видѕв (буряки, бруква, морква) за виходом з 1 га вони такѕ самѕ або навѕть перевищують кукурудзу ѕ трави. орфобіологічні особливості основних видів. Кормові буряки. асѕння — окремѕ суплѕддя. лоди — сѕм’янки. Сѕм’ядолѕ ланцетоподѕбнѕ, довгасто-овальнѕ. аса 1000 насѕнин 10 – 16 г. Коренеплоди рѕзнѕ за формою — мѕшкоподѕбнѕ, цилѕндричнѕ, довгастоовальнѕ, конѕчнѕ. Забарвлення іх надземноі частини частѕше сѕрожовте, жовте, оранжеве, свѕтло-оранжеве, зелене, рожеве та ѕн., пѕдземноі — лимонно-жовте, сѕро-жовте, рожеве тощо. Заглибленѕсть у ґрунт — на 1/4 у мѕшкоподѕбних ѕ цилѕндричних, до 1/2 – 1/3 — у довгасто-овальних ѕ 1/2 – 2/3 — у конѕчних форм. Кормова морква. асѕння — двосѕм’янка з колючками, розпадається при дозрѕваннѕ на двѕ частинки. аса 1000 насѕнин 1,2 – 1,3 г. Сѕм’ядолѕ дрѕбнѕ, майже лѕнѕйнѕ. истя дрѕбнорозсѕчене. Форма коренеплоду подѕбна до коренеплоду кормових бурякѕв (зрѕзаноконѕчна, довгасто-конѕчна, тупо-конѕчна, цилѕндрична). Колѕр оранжево-червоний або оранжевий Пастернак. одѕбний до моркви, але колѕр коренеплоду свѕтложовтий. руква. асѕння дрѕбне, коричневе, чорне, кулясте. Сѕм’ядолѕ овальнѕ з виімкою на кѕнцѕ. истя довгасто-овальне з гладенькою поверхнею. аса 1000 насѕнин 2,5 – 3 г. лѕд — багатогнѕздий стручок ѕз внутрѕшньою перегородкою, в якѕй розмѕщується насѕння. Форма коренеплоду — вѕд овальноі до довгасто-округлоі. Забарвлення надземноі його частини зелене, фѕолетове, пѕдземноі — бѕле, жовте. Заглиблюється в ґрунт на 1/2 – 1/3 довжини. ѕльше заглиблюються коренеплоди ѕз зеленим забарвленням. Турнепс. Сѕм’ядолѕ овальнѕ з виімкою на кѕнцѕ. истя довгасте, свѕтло-зелене, дещо опушене. аса 1000 насѕнин 2,5 – 3 г. лѕд — багатогнѕздий стручок. Забарвлення надземноі частини коренеплоду фѕолетове, жовтувато-фѕолетове, бѕле, пѕдземноі — бѕле. Коренѕ заглиблюються в ґрунт на 1/2 – 3/4 довжини. Форма іх куляста, плоско-округла або довгасто-цилѕндрична ѕ конѕчна. озрѕзняють буряковий, морквяний, редьковий типи анатомѕчноі будови коренеплодѕв. ри цьому морква ѕ коренеплоди родини капустяних мають первинну ѕ вторинну будову, кормовѕ буряки — ѕ третинну. Кѕлограм коренеплодѕв мѕстить 11 – 14 % сухоі речовини, вѕдповѕдає 0,10 – 0,12 (рѕдше 0,14) корм. од., на 1 корм. од. припадає 80 – 100 г протеіну. Коренеплѕднѕ культури — дворѕчнѕ перехреснозапильнѕ, вибагливѕ до умов зволоження ѕ родючостѕ ґрунтѕв. Температура пророс349

а

и а3

тання іх невисока (2 – 4 °С), оптимальна 6 – 8 °С. У перший рѕк утворюють коренеплоди, на другий — насѕння. а другий рѕк вегетацѕі настає генеративна фаза. Із бруньок на головцѕ коренеплоду виростають стрижневѕ паростки з листям ѕ квѕтконосами. Інколи рослини утворюють насѕння в перший рѕк. ричини цього — рѕзнѕ генетичнѕ особливостѕ окремих екземплярѕв, пониженѕ температури в перѕод проростання ѕ на початку вегетацѕі. Коренеплоди характеризуються дуже високою перетравнѕстю основних поживних речовин, особливо кормовѕ буряки. ри згодовуваннѕ великѕй рогатѕй худобѕ іх перетравнѕсть сягає 90, а свиням — навѕть 95 %, що пояснюється повним використанням цими тваринами вуглеводѕв ѕ цукрѕв. До 85 – 90 % становить перетравлюванѕсть сухоі речовини моркви, брукви, турнепсу, пастернаку. У зв’язку з регулярним сортооновленням немає потреби докладно описувати ѕ рекомендувати уже районованѕ ѕ перспективнѕ сорти та гѕбриди. уряки. Із гѕбридѕв кормових бурякѕв використовують вангард, Дотнувос гелтонеі, Тѕмѕрязєвський 56, Уманський напѕвцукровий (однонасѕнний), Урожайний; ѕз районованих сортѕв — ккендорфський жовтий, ереможець, оте альце, Центаур; з однонасѕнних — анфѕльський однонасѕнний. сѕ вони придатнѕ для механѕзованого вирощування. ѕльш ефективним є вирощування кормових, а не напѕвцукрових бурякѕв. Кормовѕ сорти є дѕєтичним кормом, а напѕвцукровѕ, незважаючи на високу урожайнѕсть ѕ бѕльший, нѕж у кормових сортѕв, вмѕст енергѕі, менш цѕннѕ як кормова культура, бо мѕстять сапонѕни та ѕншѕ небажанѕ сполуки. важається, що вони несприятливо впливають на дѕяльнѕсть молочних залоз у корѕв. Морква. а кормовѕ цѕлѕ вирощують переважно сорти ѕрючекутська 4/5, ѕтамѕнна 6, Шантене сквирська, Шантене 2461. Кормова бруква — поширений ѕ високопродуктивний сорт Куузѕку. ого коренеплоди добре зберѕгаються. Треба органѕзувати насѕнництво ѕ вчасно проводити змѕну репродукцѕі насѕння. Турнепс. айонованѕ сорти — олинський, Самсон, аннѕй округлий. Пастернак. наслѕдок незначного поширення селекцѕєю пастернаку майже не займаються. а кормовѕ цѕлѕ можна рекомендувати сорт Круглий. 12.1.1. е

ія ви

щ ва

я

Коренеплоди можна вирощувати без затрат ручноі працѕ. Для цього потрѕбно застосовувати екологѕчно доцѕльнѕ, енергозберѕгаючѕ технологѕі, комбѕнувати технологѕчнѕ операцѕі, виконуючи за один 350

П

ь ве

м ви

и

в

прохѕд агрегату, наприклад, передпосѕвну культивацѕю, внесення добрив, сѕвбу, коткування, боронування легкими борѕнками пѕсля коткування, об’єднувати пѕдживлення ѕ мѕжрядний обробѕток. Слѕд скласти технологѕю вирощування програмованого дѕйсно можливого урожаю (Д У) на основѕ ретельного врахування бѕоклѕматичного потенцѕалу ѕ ґрунтово-екологѕчних умов поля. сновна мета програмування — оптимѕзацѕя всѕх основних технологѕчних процесѕв, що забезпечить економѕю сукупноі енергѕі на вирощування високих урожаів, зниження собѕвартостѕ 1 ц коренеплодѕв. ісце в сівозмінах. Коренеплоди треба вирощувати переважно у кормових ѕ кормоовочевих сѕвозмѕнах. ерѕдко іх вирощують ѕ в польових. Це переважно стосується кормових бурякѕв, посѕви яких розмѕщують поряд з цукровими, оскѕльки технологѕі вирощування іх майже однаковѕ. роте для одержання високих урожаів кормовѕ буряки краще вирощувати в кормових сѕвозмѕнах на зрошуваних дѕлянках. Основний обробіток ґрунту. роводять осѕннѕй глибокий (зяблевий) обробѕток. есняну оранку застосовують лише на заплавних землях. У зв’язку з цим на суглинкових чорноземах ѕ сѕрих лѕсових ґрунтах важливим прийомом є глибоке (50 – 60 см) розпушування одночасно з оранкою за допомогою спецѕальних лап-ґрунторозпушувачѕв, якѕ прикрѕплюють до корпусу плуга. Цей прийом сприяє значному пѕдвищенню врожайностѕ. Зрошення. сѕ без винятку кормовѕ коренеплоди — вологолюбнѕ культури. Коефѕцѕєнт водоспоживання іх при урожайностѕ 550 – 600 ц/га рѕдко буває нижчим за 500 ѕ лише при 700 – 800 ц/га зменшується до 450. ри розрахунках зрошувальноі норми на високий урожай кормових бурякѕв (1200 – 1400 ц/га) слѕд брати показник водоспоживання у середньому 400. а пѕвднѕ внаслѕдок великого фѕзичного випаровування з поверхнѕ ґрунту вѕн дорѕвнює 450. Для одержання 1400 ц/га коренеплодѕв у ѕсостепу додатково до опадѕв (550 – 600 мм на рѕк) використовують 1500 – 2000, на пѕвднѕ 3000 – 3600 т/га води. Це приблизнѕ данѕ, іх уточнюють у кожному конкретному господарствѕ, на кожному полѕ вѕдповѕдно до прийнятоі методики розрахункѕв. раховують також засвоєння вологи ґрунтом, поверхневий стѕк, ефективнѕсть його затримання за допомогою щѕлювання та ѕнших мелѕоративних заходѕв. оливати треба частѕше, але меншими нормами води. Це дасть змогу економнѕше витрачати воду ѕ запобѕгати засолюванню ґрунту. Удобрення. ри вирощуваннѕ коренеплодѕв вирѕшальне значення мають органѕчнѕ добрива (30 – 40 до 60 т/га звичайного ѕ 60 – 80 до 100 т/га безпѕдстилкового гною або сидерацѕя). ажливо забезпечити рѕвномѕрний розподѕл іх по площѕ ѕ вчасне заорювання. Частка мѕнеральних добрив у загальнѕй системѕ живлення коренеплодѕв 351

а

и а3

має бути тѕсно пов’язана з кѕлькѕстю внесених органѕчних. ри цьому азотнѕ добрива краще вносити переважно у виглядѕ амѕачних форм (знижують вмѕст нѕтратѕв у коренеплодах). Добрѕ результати дають рѕдкѕ комплекснѕ добрива ( КД), якѕ вносять навеснѕ перед сѕвбою одночасно з передпосѕвною культивацѕєю, а також вуглецьамонѕйнѕ солѕ ( С). орѕвняно з амѕачною селѕтрою вони значно знижують вмѕст нѕтратѕв у коренеплодах. За даними Інституту землеробства У , щоб одержати 993 ц/га кормових бурякѕв, у пѕвденному олѕссѕ вносили 40 т/га гною ѕ мѕнеральних добрив за нормою N120 90К150. У разѕ збѕльшення норми мѕнеральних добрив (N240 152К540) урожайнѕсть збѕльшувалась до 1231 ц/га. ри цьому собѕвартѕсть 1 ц коренеплодѕв не зросла порѕвняно з контролем (табл. 83). Таблиця 83. Продуктивність кормових буряків залежно від добрив (у середньому за 3 роки), ц/га, дослѕдження Інституту землеробства У

550

111

77,5

63,3

Собѕвартѕсть сухоі речовини коренеплодѕв, крб. за 1 ц (у цѕнах 1990 р.) 10,71

993

261

126

98,6

8,89

1231

333

143

111

10,55

Суха речовина арѕанти ез добрив N120 90К150 + +40 т/га гною N240 152К540+ +40 т/га гною*

Коренеплоди

адилля

разом

у тому числѕ коренеплодѕв

* озрахункова норма на врожайнѕсть 1200 ц/га.

а поливних дѕлянках добрива використовують бѕльш ефективно. Для одержання понад 1000 – 1200 ц/га, за даними Інституту землеробства У , пѕсля внесення гною потрѕбно удвѕчѕ менше азотних, у 1,7 раза фосфорних ѕ в 3,5 раза калѕйних мѕнеральних добрив. чевидно, за достатнього зволоження ѕнтенсивнѕше мѕнералѕзується органѕчна речовина гною, полѕпшується родючѕсть ґрунту. ри урожайностѕ 1000 – 1200 ц/га собѕвартѕсть 1 ц корм. од. не набагато перевищує собѕвартѕсть зернових культур. Передпосівна підготовка ґрунту. оле слѕд ретельно вирѕвняти з осенѕ або навеснѕ боронами ѕз шлейфами. ѕсля цього проводять передпосѕвну культивацѕю. пѕвденних районах при нестачѕ вологи, щоб запобѕгти пересушуванню посѕвного шару ѕ в разѕ доброі вирѕвняностѕ поверхнѕ ґрунту з осенѕ, можна обмежитись тѕльки передпосѕвною культивацѕєю. Крѕм того, замѕсть культиватора краще використовувати спецѕальнѕ борони ѕз стрѕлчастими лапами. они роз352

П

ь ве

м ви

и

в

пушують ґрунт на мѕнѕмальну глибину, менше пересушують посѕвний шар. ередпосѕвний обробѕток здѕйснюють на мѕнѕмальну глибину (4 – 5 см), а в разѕ потреби проводять ѕ коткування. ередпосѕвну культивацѕю ѕ сѕвбу проводять одночасно. Краще, щоб вони здѕйснювались одним агрегатом, який виконує 3 – 4 операцѕі — припосѕвне удобрення, культивацѕю, сѕвбу з коткуванням. ри цьому досягається вѕдчутна економѕя сукупноі енергѕі завдяки зменшенню витрат пального. Сівба. икористовують сучаснѕ буряковѕ й овочевѕ, а також спецѕальнѕ сѕвалки для стрѕчковоі (смуговоі) сѕвби (моркви ѕ пастернаку). Цьому способу слѕд надавати перевагу. У районах задовѕльного й достатнього зволоження всѕ коренеплоди сѕють з мѕжряддями 45 см, у пѕвденнѕй частинѕ лѕсостепових ѕ в степових районах можна сѕяти з ширшими мѕжряддями. либина загортання насѕння коренеплодѕв у Центральному ѕсостепу, на олѕссѕ ѕ взагалѕ в районах достатнього зволоження становить 3 – 3,5, у пѕвденному ѕсостепу ѕ Степу — 3,5 – 4 до 5 см з одночасним коткуванням. З урахуванням пѕслясходових боронувань кормових бурякѕв висѕвають на 1 м довжини рядка 18 – 20 схожих одноросткових насѕнин або 14 – 18 суплѕдь. ри сѕвбѕ на кѕнцеву густоту (70 – 90 тис. коренеплодѕв на 1 га) — вѕдповѕдно 10 – 12 ѕ 8 – 10 з обов’язковим внесенням гербѕцидѕв. роте така технологѕя не може бути екологѕчно доцѕльною, а через великѕ витрати сукупноі енергѕі на гербѕциди ѕ внесення іх немає пѕдстав вважати іі ѕ енергозберѕгаючою. орми висѕву насѕння турнепсу, брукви, моркви, пастернаку слѕд розраховувати на механѕчне прорѕджування сходѕв. Кѕлькѕсть рослин на 1 га цих коренеплодѕв коливається в значних межах — вѕд 100 – 120 тис. брукви ѕ турнепсу до 250 – 300 тис. моркви ѕ пастернаку. ри широкосмуговѕй сѕвбѕ останнѕх густота може бути ѕ бѕльшою. роте для кормових цѕлей бажано мати коренеплоди бѕльшѕ. Крѕм того, легше механѕзувати збирання. Формування густоти посіву. У зв’язку з потребою вирощування коренеплодѕв за екологѕчно доцѕльними технологѕями формування густоти посѕвѕв є досить важким завданням, оскѕльки цей прийом має поєднуватися з механѕчними заходами боротьби проти забур’яненостѕ полѕв. агато труднощѕв виникає при формуваннѕ густоти насадження кормових бурякѕв. Досвѕд господарств Черкаськоі, ѕнницькоі, Днѕпропетровськоі, иколаівськоі, Кримськоі та ѕнших областей показує, що пѕсля появи сходѕв бурякѕв у фазѕ так званоі «жирноі вилочки» слѕд проводити перше пѕслясходове прорѕджування посѕвѕв легкими боронами, наприклад З -07. ѕсля визначення кѕлькостѕ рослин, що залишились, його можна повторити. Звичайно, при 15 – 20 сходах на 1 м рядка пѕсля першого прорѕджування в 353

а

и а3

1 – 2 слѕди іх залишається 10 – 12, що у 2 – 2,5 раза бѕльше за потрѕбну кѕлькѕсть. ри повторному боронуваннѕ через 3 – 4 днѕ знищується ще приблизно третина сходѕв. Цього разу борони можуть бути важчими, наприклад посѕвнѕ ( -06) або середнѕ (З ЗС-1). Якщо за один прохѕд посѕв прорѕджено недостатньо, пѕсля ретельного облѕку фактичноі густоти сходѕв по всьому полю його повторюють. Інколи треба використати додатково вздовжрядковѕ прорѕджувачѕ, наприклад С -5,4. У всѕх випадках потрѕбно враховувати густоту сходѕв ѕ фѕзичний стан ґрунту. ѕсля сѕвби суплѕддями нерѕдко з’являються додатковѕ сходи (спостереження свѕдчать, що в суплѕддѕ насѕння проростає не одночасно, а з деяким ѕнтервалом, що є бѕологѕчним пристосуванням, яке гарантує одержання сходѕв за умов зволоження, якѕ змѕнюються). ѕзнѕше в такому гнѕздѕ вѕдбувається диференцѕацѕя — ѕз 2 – 3 рѕзновѕкових видѕляється 1 – 2 сильнѕ рослини. Сходи моркви, турнепсу, брукви, пастернаку також прорѕджують боронуванням. устота посѕву має вѕдповѕдати прийнятѕй для конкретноі зони. оротьба з бур’янами. Слѕд вѕддавати перевагу агротехнѕчним засобам. У деяких господарствах створюють ефективнѕ пристроі ѕ засоби для боротьби з бур’янами, наприклад, рѕзнѕ види борѕн, полиць, пѕдгортачѕв, застосовують орѕєнтатори ходу культиваторѕв пѕд час мѕжрядного обробѕтку, що дає змогу до мѕнѕмуму зменшити захиснѕ смуги в рядках, тощо. оротьбу з бур’янами треба проводити в кѕлька етапѕв у системѕ зяблевого обробѕтку, до сѕвби, у перѕод посѕв — сходи, пѕсля появи сходѕв ѕ пѕд час вегетацѕі. ажливо також запобѕгати потраплянню в ґрунт насѕння бур’янѕв ѕз гноєм. нѕй має обов’язково пройти фазу самозѕгрѕвання, коли температура в ньому досягає 70 – 80 °С. Це сприяє тому, що насѕння бур’янѕв, гельмѕнти ѕ багато патогенѕв гине у ньому. Щоб запобѕгти розмноженню бур’янѕв (особливо лободи бѕлоі ѕ щирицѕ), польовѕ бурти гною вкривають не землею, а солом’яною сѕчкою. апѕвпаровий обробѕток зябу, а ще краще — сѕвба пѕсляжнивних сидеральних культур, якѕ пригнѕчують бур’яни своім щѕльним покривом (гѕрчиця бѕла, гѕрчиця з вѕвсом та ѕн.), з подальшою глибокою оранкою забезпечують очищення поля вѕд пѕсляжнивних бур’янѕв — мишѕю, щирицѕ звичайноі та ѕн. ѕ великою мѕрою вѕд коренепаросткових, особливо осоту рожевого ѕ жовтого, березки польовоі. сот, лобода бѕла та ѕншѕ ярѕ бур’яни проростають рано, іх знищують передпосѕвними культивацѕями. роте запаси насѕння бур’янѕв у ґрунтѕ великѕ, а перѕод зберѕгання ним схожостѕ тривалий. Тому важливо не дати укрѕпитися сходам бур’янѕв, запобѕгти появѕ іх, тобто знищити у фазѕ проростання («бѕлоі ниточки»). З цѕєю ме354

П

ь ве

м ви

и

в

тою пѕсля сѕвби коренеплодѕв проводять до- ѕ пѕслясходове боронування в один—два слѕди, мѕжрядний обробѕток (знищують бур’яни в мѕжряддях ѕ присипають у захисних смугах). Для знищення бур’янѕв у ходѕ подальшоі вегетацѕі коренеплодѕв поєднують мѕжряднѕ обробѕтки з пѕдгортанням рослин. осходове боронування. ажливо точно встановити глибину ходу борѕнок. Через 3 – 4 днѕ пѕсля висѕвання культур одна глибина, а пѕзнѕше — мѕнѕмальна. і визначають за проростанням коренеплодѕв. Залежно вѕд цього навѕть полегшена райборѕнка З -07 може бути для проростаючого насѕння важкою. Тому в господарствах виготовляють так званѕ «гвоздѕвки» — дуже легкѕ борони. либина першого досходового боронування через 3 – 4 днѕ пѕсля сѕвби — не бѕльш як 2,5, а другого через 4 – 5 днѕв (якщо насѕння коренеплодѕв проросло) — 1,5 – 2 см. ого проводять «гвоздѕвками», якѕ ѕ при неглибокому обробѕтку завдяки густому розмѕщенню зубѕв добре знищують бур’яни. У разѕ потреби обробѕток здѕйснюють у 2 слѕди. Якщо утворюється ґрунтова кѕрка, використовують легкѕ ротацѕйнѕ борони, а вслѕд за ними пускають зубовѕ. а посѕвах капустяних (вони сходять ранѕше вѕд бурякѕв на 2 – 3 днѕ) можливе пошкодження до 15 – 20 % проросткѕв. До появи сходѕв залежно вѕд вологостѕ й температури ґрунту проводять 1 – 2 боронування. Інтервал мѕж боронуваннями залежить вѕд ѕнтенсивностѕ проростання бур’янѕв ѕ становить 3 – 4 днѕ. Післясходове боронування — дуже потрѕбний ѕ вѕдповѕдальний прийом боротьби з бур’янами на посѕвах коренеплодѕв, як ѕ ѕнших просапних культур. ерший раз його проводять пѕсля появи масових сходѕв. оркву ѕ пастернак можна боронувати в 2 слѕди, але тѕльки пѕсля змѕцнення сходѕв (вилочки в них дрѕбнѕ ѕ легко знищуються боронуванням). Щоразу треба враховувати результати боронування. разѕ потреби його боронування повторюють (краще на другий день). ѕсля змѕцнення сходѕв, коли є потреба також прорѕдити посѕви, можна застосувати середнѕ борони, якѕ також краще знищують сходи бур’янѕв. іжрядний обробіток. а вѕдмѕну вѕд високостеблових рослин, на посѕвах коренеплодѕв розпушування проводять протягом бѕльшоі частини перѕоду вегетацѕі. а посѕвах з мѕжряддям 45 см слѕд провести мѕжрядний обробѕток перед змиканням рядкѕв, а на посѕвах ѕз мѕжряддям 60 – 70 см (кормових бурякѕв ѕ гѕбридноі брукви) є можливѕсть продовжити обробѕток ѕ в цей перѕод, оскѕльки змикання рядѕв неповне. ѕсля розмикання рядкѕв на посѕвах кормових бурякѕв ѕз мѕжряддям 45 см, а також на посѕвах моркви, пастернаку та ѕнших коренеплодѕв проводять розпушування мѕжрядь з одночасним пѕдгортанням. Це полѕпшує використання опадѕв, рѕст коренеплодѕв, змен355

а

и а3

шує кѕлькѕсть бур’янѕв. Якщо внаслѕдок дощѕв строк мѕжрядного обробѕтку минув ѕ поле забур’янене щирицею ѕ лободою бѕлою, бур’яни пѕдкошують спецѕальними агрегатами. ле цього допускати не слѕд. ескладнѕ, на перший погляд, операцѕі з механѕчного догляду за посѕвами коренеплодѕв насправдѕ потребують спецѕальноі пѕдготовки як агрономѕв, так ѕ механѕзаторѕв, узагальнення досвѕду. Так, ефективнѕсть присипання бур’янѕв у захисних смугах пѕд час пѕдгортання коренеплодѕв залежить вѕд конструкцѕі лап з полицями. они рѕзнѕ за розмѕром ѕ формою, наприклад, для кукурудзи ѕ бурякѕв. оєднання рѕзних прийомѕв догляду за посѕвом дає змогу щоразу знищити 90 – 96 % сходѕв бур’янѕв. тже, крѕм розпушування ґрунту, важливим завданням механѕчного догляду за посѕвами коренеплодѕв є зниження забур’яненостѕ поля до рѕвня, який суттєво не впливатиме на урожайнѕсть коренеплодѕв. Це одна з основних складових застосування екологѕчно чистих прийомѕв догляду за кормовими культурами взагалѕ. роте ѕ нинѕ рекомендують використовувати пестициди, яких тѕльки проти хвороб ѕ шкѕдникѕв налѕчується близько 170 видѕв. Якщо все ж є потреба в обробцѕ посѕвѕв тими чи ѕншими препаратами, особливо при раннѕх строках сѕвби, то в цьому разѕ треба додержуватися ѕнструкцѕі, попередньо проконсультувавшись у науковѕй установѕ, дослѕднѕй станцѕі захисту рослин, районному сѕльськогосподарському управлѕннѕ. тже, фунгіциди й інсектициди на посівах кормових коренеплодів використовують у крайніх випадках і, як правило, на початку вегетаціі для збереження рослин у разѕ епѕзоотѕі шкѕдникѕв ѕ епѕфѕтотѕі хвороб. Краще нехай поверхня листка коренеплодѕв буде злегка ураженою, нѕж вносити дорогѕ й небезпечнѕ для здоров’я тварин препарати. ожливий недобѕр при цьому 5 – 7 % урожаю компенсується одержанням чистоі продукцѕі. днак, щоб вѕдѕйти вѕд стереотипѕв, що панують в агрономѕі, треба змѕнити поняття, технологѕі, переучувати фахѕвцѕв. Установки на екологѕчно доцѕльнѕ, ресурсозберѕгаючѕ технологѕі в рослинництвѕ ѕ кормовиробництвѕ потребують перегляду традицѕйних, дуже дорогих прийомѕв хѕмѕчноі боротьби з бур’янами, шкѕдниками ѕ хворобами рослин, оскѕльки арсенал бѕологѕчних ѕ агротехнѕчних прийомѕв нинѕ уже досить великий. Збирання коренеплодів. фективним є збирання з подѕлом операцѕй за такою схемою: збирання гички бурякѕв, листя моркви та ѕн., пѕдкопування коренеплодѕв, іх пѕдбирання з одночасним навантаженням у тракторнѕ причепи спецѕальними пѕдбирачами, змонтованими попереду причепу. Ця технологѕя добре вѕдпрацьована, наприклад у ѕмеччинѕ. она проста, унѕверсальна, дешевша порѕвняно ѕз збиранням коренеплодѕв коренезбиральними комбайнами. ле вона бѕльш ефективна на легких ґрунтах. рѕєнтовну технологѕчну схему вирощування кормових бурякѕв наведено в табл. 84. 356

П

ь ве

м ви

и

в

Таблиця 84. Орієнтовна технологічна схема вирощування кормових буряків за енергозберігаючою екологічно доцільною технологією Технологѕчна операцѕя, агротехнѕчнѕ вимоги ущення стернѕ одночасно ѕз збиранням зернових

Склад агрегату

Трактор Т-150К та ѕн., лущильник Д -15. Сѕвба сидератѕв Т-150 та ѕн., ССТ-2,2; СЗС-3,1 ѕвномѕрне внесення мѕнеральних ТЗ з розкидачами -4; У -3 та (фосфорно-калѕйних) ѕ органѕчних ѕн. Т-150К з розкидачами КС -9, Т-10 та ѕн. добрив (якщо не проводять сидерацѕю) з розрахунку на запланований урожай безпосередньо перед оранкою овторне лущення на глибину 6 – апѕвпаровий обробѕток ґрунту, у 10 см, культивацѕі пѕсля проростання який не сѕяли сидератѕв. Заорювання сидератѕв на глибину 30 – 32 см восе- бур’янѕв, оранка Т-150 та ѕн. Т-74 + -4-35 та ѕн. ни пѕсля подрѕбнення іх косаркоюподрѕбнювачем або дисковою бороною (залежно вѕд розвитку травостою) Т-74 та ѕн. ѕз зчѕпками борѕн зѕ шлейесняне боронування ѕз шлейфуванням. ередпосѕвний обробѕток ґрунту фами. Здѕйснюють за один прохѕд спена глибину 4 – 5 см, внесення добрив цѕально обладнаним агрегатом на основѕ колѕсного або гусеничного трактоу рядки, сѕвба на глибину 3 – 4 см, коткування пѕсля сѕвби. Ширина мѕж- ра рядь 45 – 60 см Досходове боронування 1 – 2 рази. ТЗ, З -07, гвоздѕвки ѕслясходове боронування у фазѕ доб- Т-70 з УС К-5,4 тощо ре розвиненоі «жирноі вилочки» (в 1 – 2 слѕди), при потребѕ повторне через 3 – 4 днѕ (в 1 – 2 слѕди) у поєднаннѕ з мѕжрядним шаруванням бробка посѕвѕв проти шкѕдникѕв (у Трактори типу ТЗ з обприскувачами разѕ потреби, згѕдно з прогнозом) Т-1 ; У та ѕн. Т-70 та ѕн. ѕз зчѕпками середнѕх борѕн учна перевѕрка посѕвѕв або замѕсть З ЗС-1 неі поперечне боронування (у разѕ потреби) ѕжряднѕ розпушування Трактори Т-70 та ѕн. з культиваторами УС К-5,4 та ѕн. Збирання врожаю ичкозбиральна машина, копач КК або ѕн., причѕп з пѕдбирачем або комбайн. ѕдповѕднѕ марки тракторѕв

12.2.

ь

п

и( а

п я,

пі ам

)

У районах задовѕльного ѕ достатнього зволоження, на понижених мѕсцях, заплавах, зрошуваних землях дуже ефективнѕ посѕви картоплѕ й топѕнамбуру на корм худобѕ, свиням, птицѕ. роте якщо картоплю використовують дуже широко на корм у всѕх районах вирощування іі, топѕнамбур (земляна груша) — явно недостатньо, хоч вѕн теж є цѕнним джерелом високоякѕсного соковитого корму, бага357

а

и а3

того на вѕтамѕни, вуглеводи, зокрема на ѕнулѕн. Це ще й харчова культура, вона перспективна в медицинѕ. икористання картоплѕ ѕ земляноі грушѕ на корм сприяє значному пѕдвищенню продуктивностѕ тварин, навѕть якщо до складу рацѕону входить мѕнѕмальна кѕлькѕсть концентратѕв, оскѕльки це високоенергетичнѕ корми. нергетична цѕннѕсть 1 кг картоплѕ — 0,29 – 0,32 корм. од., або 5 – 5,6 Дж , а топѕнамбуру — вѕдповѕдно 0,22 – 0,24 ѕ 4,6 – 4,8. За калорѕйнѕстю картопля в 2 – 2,5, а топѕнамбур у 1,5 – 2 рази перевищують кормовий буряк, брукву. пѕвденних районах іх згодовують переважно свиням, у пѕвнѕчних ѕ пѕвнѕчно-захѕдних, де бѕльше природних угѕдь ѕ менше зернових у структурѕ посѕвѕв, картопля повинна зайняти мѕсце «другого хлѕба» ѕ в кормовиробництвѕ. Значною мѕрою це стосується ѕ топѕнамбуру. евеликѕ площѕ пѕд нього (вѕд 5 до 15 га) треба видѕляти бѕля кожноі свиноферми. Основні прийоми вирощування картоплі. Картоплю (Solanum tuberosum) вирощують в Украінѕ й осѕі з кѕнця XVIII ст. ѕдомѕ столовѕ, технѕчнѕ ѕ кормовѕ сорти. ульби столових сортѕв мають тонку шкѕрку, дрѕбнѕ неглибокѕ вѕчка. Для картоплѕ технѕчних ѕ кормових сортѕв характернѕ груба шкѕрка, глибокѕ вѕчка, невирѕвняна конфѕгурацѕя бульб. ерхнѕй (2 – 3 мм) шар бульб мѕстить повноцѕнний за амѕнокислотним складом протеін. Сухоі речовини в бульбах 26 – 28 до 30 %. Дуже важливий показник кормових сортѕв картоплѕ — мѕнѕмальний вмѕст соланѕну, оскѕльки деяким тваринам картоплю можна згодовувати в сирому виглядѕ. еред садѕнням картоплѕ треба забезпечити достатню розпушенѕсть орного шару ґрунту ѕ добре удобрити його органѕчним добривом, яке не тѕльки є основою мѕнерального живлення завдяки поступовѕй мѕнералѕзацѕі гною, а й джерелом вуглекислоти (С 2) в приземному шарѕ повѕтря, що позитивно впливає на фотосинтез ѕ урожай бульб. ри заорюваннѕ органѕчних добрив (гною або сидератѕв) полѕпшуються агрофѕзичнѕ властивостѕ ґрунту: зменшується його об’ємна маса, полѕпшуються водний ѕ повѕтряний режими, водопроникнѕсть. Так, при внесеннѕ в ґрунт органѕчних добрив у навчально-дослѕдному господарствѕ « одникѕвка» Уманського державного аграрного унѕверситету Черкаськоі областѕ регулярно збирають по 320 – 350 ц/га картоплѕ. ѕсля заорювання 40 – 60 т/га гною мѕнеральне добриво має допомѕжне значення. а такому агрофонѕ посѕви картоплѕ загущенѕ (60 – 70, а в захѕдному ѕсостепу ѕ на олѕссѕ 90 тис. кущѕв на 1 га). ошкодження картоплѕ колорадським жуком рѕзко знижується при високих фонах живлення: великѕй масѕ бадилля, навѕть без обробки пестицидами колорадський жук не завдає вѕдчутноі шкоди. Крѕм того, помѕчено, що вѕн бѕльше пошкоджує рослини на невисокому фонѕ живлення. 358

П

ь ве

м ви

и

в

инѕ майже повсюдно в районах розвиненого картоплярства застосовують гребеневу технологѕю вирощування картоплѕ, коли забезпечуються найбѕльш сприятливѕ умови для формування ѕ розвитку бульб. собливо доцѕльна ця технологѕя в умовах задовѕльного ѕ достатнього зволоження. Застосовують ѕ широкосмуговий спосѕб вирощування картоплѕ: на грядках 1 м завширшки садять 2 рядки картоплѕ. ѕжрядний обробѕток з пѕдгортанням рослин на гребенях ѕ в грядках — теж ефективний прийом боротьби з бур’янами. За такоі технологѕі практично не потрѕбнѕ гербѕциди. За звичайноі (не гребеневоі) технологѕі дуже важливо застосовувати до- ѕ пѕслясходовѕ боронування в поєднаннѕ з наступним мѕжрядним обробѕтком ѕ пѕдгортанням картоплѕ культиваторами-пѕдгортачами. Це також дає змогу обходитись без ручного прополювання ѕ застосування гербѕцидѕв. озрахунки показують, що за механѕчного догляду за посѕвами картоплѕ набагато зменшуються витрати сукупноі енергѕі на боротьбу з бур’янами. Так, використання гербѕцидѕв (іхня енергоємнѕсть + внесення) становить 22 – 25 % загальних витрат сукупноі енергѕі на вирощування культури, механѕчний догляд — 6 – 8 %. несення 40 – 60 т/га гною також пов’язане з великими витратами. роте вони окупаються енергетичною цѕннѕстю урожаю, яка досягає 200 – 240 тис. Дж/га. ри загальних витратах сукупноі енергѕі на вирощування 54 – 60 тис. Дж/га коефѕцѕєнт енергоємностѕ високого врожаю картоплѕ становить 3 – 4. ѕн значно нижчий за аналогѕчнѕ коефѕцѕєнти при вирощуваннѕ зернових — ячменю, проса, жита, вѕвса, кукурудзи. Основні прийоми вирощування топінамбуру (Heliantus tuberosus). Це багаторѕчна рослина. а одному мѕсцѕ може рости 8 – 10 рокѕв ѕ бѕльше. ѕд оранку вносять 60 – 80 т/га гною. сновна пѕдготовка ґрунту така сама, як ѕ пѕд картоплю. авеснѕ пѕсля закриття вологи ѕ вирѕвнювання дѕлянки шлейфами проводять глибоку культивацѕю, краще — чизелювання ѕ передпосѕвну культивацѕю Для садѕння потрѕбно 800 – 1000 кг бульб на 1 га, тобто в 2,5 – 3 рази менше, нѕж картоплѕ. ѕдсортованѕ бульби садять картоплесаджалкою з мѕжряддями 70 см. устота садѕння 25 – 30 тис рослин на 1 га. роводять до- ѕ пѕслясходове боронування, мѕжрядний обробѕток. озростаючись, рослини закривають ґрунт ѕ добре переростають бур’яни. Збирають топѕнамбур восени ѕ навеснѕ, коли можна випускати на поле свиней. ѕсля випасання свиней дѕлянку вирѕвнюють, боронують, пѕдживлюють повним мѕнеральним добривом. Дрѕбних бульб ѕ рослин, якѕ залишилися у ґрунтѕ, достатньо для формування наступного високого урожаю. ульби для садѕння зберѕгають в овочесховищах так само, як ѕ картоплю. 359

а

и а3

Топѕнамбур — дешевий високоякѕсний корм. Собѕвартѕсть 1 ц корм. од. бульб менша, нѕж картоплѕ, а силосноі маси — менша, нѕж кукурудзи, ѕ приблизно дорѕвнює собѕвартостѕ 1 ц корм. од. силосноі маси соняшнику. За даними .К. лажевського ( одѕльський державний аграрний унѕверситет), топѕнамбур добре виводить ѕз органѕзму тварин радѕонуклѕди, що пѕдвищує цѕннѕсть цѕєі рослини у мѕсцевостях ѕз пѕдвищеною радѕацѕєю пѕсля аварѕі на Чорнобильськѕй С.

12.3. 12.3.1. а

м ві а

а

і

и

До кормових баштанних належать столовѕ ѕ кормовѕ гарбузи, кормовѕ кавуни ѕ кабачки (кущова форма гарбуза). арбузи — найцѕннѕша серед них культура. иведено високопродуктивнѕ столовѕ й кормовѕ сорти, наприклад Украінський багатоплѕдний, Украінський медовик, Стофунтовий та ѕн. Для використання гарбузѕв як ущѕльнювача у спѕльних посѕвах ѕз кукурудзою на зерно Інститут зернового господарства У вивѕв кущовѕ форми звичайних гарбузѕв, якѕ давали змогу обробляти кукурудзу без шкоди для рослин гарбузѕв. а жаль, таким ущѕльненим посѕвам ѕз кукурудзою придѕляється ще недостатньо уваги. арбузи — високоякѕсний соковитий корм, який мѕстить вуглеводи, цукри, жири, бѕлки, вѕтамѕни, макро- ѕ мѕкроелементи. Це посухостѕйка культура. ирощують іі повсюдно, в тому числѕ ѕ в степових районах, де урожайнѕсть гарбузѕв досягає 300 – 400 до 500 ц/га. осѕви гарбузѕв розмѕщують переважно в кормових сѕвозмѕнах. У деяких господарствах іх вирощують на корм ѕ насѕння на великих площах. арбузи активно пригнѕчують бур’яни, що зводить до мѕнѕмуму витрати на догляд за іх посѕвами. осѕви треба обробляти тѕльки на початку розвитку рослин. З утворенням суцѕльноі листковоі поверхнѕ у рослин немає потреби проводити роботи для знищення бур’янѕв. арбузи з повною пѕдставою можна вѕднести до рослин-бѕогербѕцидѕв разом ѕз такими культурами, як жито, суданська трава, кукурудза на зелений корм, топѕнамбур, мальва та ѕн. Це культура пѕзньовесняних строкѕв сѕвби. До іі висѕвання проводять 2, краще 3 культивацѕі. Сѕють у ѕсостепу ѕ на олѕссѕ на глибину 6, а в Степу — 8 см розрѕджено з мѕжряддями 2 м ѕ вѕдстанню мѕж рослинами в рядках 1 – 1,5 м. орма висѕву насѕння 3 – 4 кг/га. устота насадження 3 – 5 тис. рослин на гектар. Усѕ баштаннѕ — це так званѕ пластовѕ культури. они, подѕбно до проса ѕ твердоі пшеницѕ, дають добрѕ урожаі по пласту багаторѕчних трав. Якщо немає цього попередника, восени вносять по 30 – 40 т/га 360

П

ь ве

м ви

и

в

гною ѕ 60 – 80 кг/га д.р. фосфорних добрив. зотнѕ добрива краще вносити перед сѕвбою у виглядѕ амѕакатѕв ( 45–60 у Степу ѕ 90–100 у ѕсостепу). Ущѕльненѕ посѕви гарбузѕв застосовують також у посѕвах кукурудзи на зерно ѕ силос. Сѕють через 2 ряди, у рядку 1 – 1,5 м. Це цѕнний корм для всѕх видѕв тварин ѕ птицѕ. кормовому конвеєрѕ гарбузи ѕ кабачки використовують протягом вересня — грудня. За нормального температурного режиму (12 – 14 °С) плоди столових ѕ кормових гарбузѕв, особливо з грубою корою, добре зберѕгаються до весни. ри збираннѕ треба уникати іх механѕчних пошкоджень ѕ втрати ними плодонѕжок. Кабачки. Характерною особливѕстю вирощування кабачкѕв як кущовоі форми гарбуза є менша площа живлення — 1 × 1 м ѕ багаторазове збирання врожаю (як огѕркѕв). Затримання ѕз збиранням плодѕв призводить до припинення плодоутворення. мѕст сухоі речовини в недозрѕлих плодах невисокий (8 – 10 %). роте це добрий вѕтамѕнний корм для великоі рогатоі худоби, свиней, птицѕ. Урожайнѕсть кабачкѕв 300 – 500 до 600 ц/га. 12.3.2.

м ві ав

и

Кормовѕ кавуни — це порѕвняно малопоширена культура, хоч вирощують іі, як ѕ гарбузи, давно. они бѕльш посухостѕйкѕ, тому бѕльш поширенѕ у пѕвденному Степу. лощѕ посѕву кормових кавунѕв скорочено до мѕнѕмуму, що зовсѕм не виправдано, оскѕльки в деяких степових районах іх не можна замѕнити навѕть гарбузами. Це цѕнний дѕєтичний корм для худоби. Додавання в рацѕон кормових кавунѕв, так само як гарбузѕв ѕ коренеплодѕв, сприяє кращому поіданню тваринами грубих кормѕв ѕ силосу. Як ѕ гарбузи, кормовѕ кавуни походять з пѕвденних субтропѕчних ѕ тропѕчних районѕв землеробства, де в культурѕ вѕдомѕ давно. ѕд столових сортѕв вѕдрѕзняються пѕдвищеним вмѕстом сухоі речовини (до 12 %). За поживнѕстю близькѕ до кормових гарбузѕв. Форма плодѕв кормових кавунѕв звичайна довгаста ѕ нагадує форму грецьких кабачкѕв. У степових ѕ сухих районах Херсонськоі, деськоі областей, Криму культура дає 250 – 300 ц/га цѕнного соковитого корму. Характеризується доброю перетравнѕстю поживних речовин. 1 кг натурального корму 1,4 – 1,6 Дж перетравноі енергѕі (0,09 – 0,11 корм. од). Згодовують іх переважно великѕй рогатѕй худобѕ. Кормовѕ кавуни можна зберѕгати, як ѕ гарбузи, майже до весни в овочесховищах з регульованою температурою (вѕд 4 – 6 до 10 °С). сновнѕ прийоми технологѕі практично такѕ самѕ, як ѕ для вирощування гарбузѕв Слѕд зазначити, що при вирощуваннѕ кормових 361

а

и а3

кавунѕв посѕви сильно заростають бур’янами, якщо проведено невчасно або недостатньо до- ѕ пѕслясходове боронування ѕ мѕжряднѕ розпушування. У посѕвах кормових кавунѕв можна кулѕсами розмѕщувати по 2 – 3 рядки кукурудзи або сорго. Це створює сприятливий мѕкроклѕмат ѕ пѕдвищує вихѕд кормѕв. Крѕм до- ѕ пѕслясходових боронувань для боротьби з бур’янами велике значення мають передпосѕвнѕ культивацѕі. еред сѕвбою кавунѕв треба провести не менш як три суцѕльнѕ культивацѕі в агрегатѕ з боронами з одночасним коткуванням легкими котками для вирѕвнювання ѕ меншого пересушування посѕвного шару ґрунту. Строки сѕвби в Степу бѕльш пѕзнѕ, нѕж ѕнших культур, — наприкѕнцѕ квѕтня — на початку травня. Для пѕдвищення схожостѕ насѕння його попередньо скарифѕкують. Щоб прискорити появу сходѕв, насѕння можна намочувати. Кормовѕ кавуни за природою еутроф — рослина багатих ґрунтѕв. У сѕвозмѕнѕ для нього слѕд вѕдводити кращий попередник — пласт чи оборот пласта багаторѕчних трав. ѕсля менш цѕнних попередникѕв кавуни краще не розмѕщувати або компенсувати це навѕть в умовах Степу внесенням 30 – 40 т/га напѕвперепрѕлого гною. Якщо гнѕй внесли, а фосфору ѕ калѕю в ґрунтѕ достатньо, фосфорнѕ, калѕйнѕ ѕ азотнѕ добрива можна вносити стартовими дозами (20 – 30 кг/га д.р.) перед сѕвбою в рядки. Слѕд забезпечити початковий рѕст кавуна, а пѕзнѕше, маючи мѕцну розгалужену кореневу систему, що глибоко проникає в ґрунт, вѕн по доброму попереднику забезпечить себе достатньою кѕлькѕстю поживних речовин. изначаючи строки сѕвби, треба враховувати можливѕсть пошкодження сходѕв при зниженнѕ температури до плюс 3 – 4 °С (на початку — в серединѕ травня). Кавуни сѕють з мѕжряддями 2 – 2,1 м кукурудзяними ѕ навѕть звичайними зерновими сѕвалками. Ширина мѕжрядь залежить вѕд сортових особливостей, довжини батогѕв (стебел, якѕ стелються). ѕдстань мѕж рослинами в рядку 1 – 1,2 м. ирощування кавунѕв, так само як ѕ гарбузѕв, має бути повнѕстю механѕзовано. ри цьому пѕд час збирання слѕд запобѕгати механѕчному пошкодженню плодѕв. ри закладаннѕ на зберѕгання баштанних механѕчно пошкодженѕ плоди видаляють. Собѕвартѕсть 1 ц корм. од. баштанних культур близька до собѕвартостѕ одно- ѕ багаторѕчних трав. У табл. 85 на прикладѕ гарбузѕв наведено узагальнену технологѕчну схему вирощування баштанних культур.

362

П

ь ве

м ви

и

в

Таблиця 85. Технологія вирощування гарбузів (пѕвнѕчний Степ Украіни, запланована урожайнѕсть — 500 ц/га, ґрунт — звичайний чорнозем) сновнѕ технологѕчнѕ прийоми ѕдготовка ґрунту пѕсля збирання попередника, включаючи основний обробѕток несення добрив

есняна ѕ передпосѕвна пѕдготовка ґрунту Сѕвба

Догляд за посѕвами

Збирання врожаю

13. П

МІ

13.1. З а е

гротехнѕчнѕ вимоги ущення стернѕ агрегатом на глибину 6 – 8 см слѕдом за збиранням зернових або трав. ранка плугом з передплужником на глибину 30 – 32 см нѕй (30 – 40 т/га), мѕнеральнѕ добрива вѕдповѕдно до агрохѕмѕчного паспорта або картограми поля. ѕсля багаторѕчних трав — тѕльки мѕнеральнѕ добрива. Фосфорно-калѕйнѕ добрива вносять восени, азотнѕ — перед сѕвбою есняне боронування в 1 – 2 слѕди, перша культивацѕя на глибину 8 – 10 см, наступнѕ ѕ передпосѕвна з одночасним боронуванням на глибину 6 – 8 см У першѕй декадѕ травня. орма висѕву насѕння 10 – 12 кг, враховуючи зрѕдження сходѕв при механѕчному доглядѕ. ѕжряддя для сортѕв, що стеляться, 2,1, для кущових — 1,4 м. Сѕвалки СУ -8 та ѕн. ѕз спецѕальним пристроєм для сѕвби оронування до ѕ пѕсля появи сходѕв легкими боронами — упоперек або по дѕагоналѕ посѕвѕв. ѕд час боронування допускається прорѕджування 15 – 20 % рослин. бробѕток мѕжрядь пѕсля появи сходѕв. Захиснѕ смуги мѕнѕмальнѕ (не бѕльш як 10 см) езпосередньо на корм — механѕчне, на насѕння — вручну; для зберѕгання — механѕчне з видаленням пошкоджених плодѕв

І П СІВ я аі

я м ви ія ви и

М В а

Ь

и ва і и и я, а и і а ія

ва,

ромѕжнѕ культури — важлива складова не тѕльки сучасного кормовиробництва, а й рослинництва ѕ землеробства взагалѕ. лощѕ посѕвѕв іх в Украінѕ поки що незначнѕ: близько 1,5 млн га, або 4,5 % площѕ орних земель. Тепер пѕд промѕжнѕ культури можна ѕ потрѕбно вѕдводити, як мѕнѕмум, 8 – 10 % земель ѕ збирати додатково 10 – 12 млн т. корм. од., що становитиме при розвиненому тваринництвѕ 20 – 22 % всѕх кормѕв у польовому кормовиробництвѕ. ѕнтенсивному рослинництвѕ й кормовиробництвѕ за достатнього зволоження ѕ на зрошуваних площах пѕд промѕжнѕ культури слѕд використовувати не менш як 15 – 20 % рѕллѕ. ѕнтенсивних польових сѕвозмѕнах вони можуть займати 15 – 30 %, у кормових — вѕд 30 – 40 до 60 – 80 % площѕ (Ю.К. овосьолов, . . аврилов, .X. Зубенко, С. . егей, 363

а

и а3

. Ф. упашку, . . ошаков, . . абич, . .Квѕтко, .І. Зѕнченко, . . Шлапунов, .І. Демидась та ѕн.). Для пѕвденноі частини ѕсостепу Украіни це експериментально доведено дослѕдами автора в ланках польових сѕвозмѕн ѕ в стацѕонарних дослѕдах з кормовими сѕвозмѕнами в 1965 – 1980 рр. Загальний перѕод можливоі вегетацѕі рослин у полях сѕвозмѕн використовується на 60 – 65 %. ешта часу земля не зайнята, на нѕй ростуть бур’яни, багато якѕ визрѕвають за короткий промѕжок часу (явище неотенѕі) ѕ дуже засмѕчують ґрунт насѕнням. ромѕжнѕ культури рѕзко обмежують можливостѕ для росту бур’янѕв у пѕслязбиральний перѕод, пригнѕчуючи іх своім щѕльним покривом. Коротка історія використання проміжних культур. Ущѕльнене використання орних земель застосовувалось ще до н.е. в Китаі, Індѕі, краінах Сходу, Єгиптѕ, рецѕі, имѕ, ѕзантѕі, а також в городищах риднѕпров’я. осѕі ѕ Украінѕ промѕжнѕ посѕви широко використовували вже у XVIII ст. Ідею ущѕльненого використання орних земель вѕдстоювали К. . Тѕмѕрязєв, . . нгельгардт, . . удрѕн, Д.С. Косович та ѕншѕ вченѕ. К. . Тѕмѕрязєв писав, що кожний промѕнь сонця, що падає на чорну поверхню поля, яке парує, — це багатство, втрачене назавжди, ѕ нашѕ бѕльш освѕченѕ нащадки не простять нам такого марнотратства. роте ѕ нинѕ промѕжнѕ культури в господарствах використовуються вкрай недостатньо, неграмотно. Інколи господарники взагалѕ вѕдмовляються вѕд джерела дешевих кормѕв, посилаючись на брак часу, насѕння ѕ добрив. ѕльш того, серед учених ѕ досѕ немає єдиноі думки про доцѕльнѕсть пѕсляжнивних посѕвѕв у полях, де наступного року, наприклад, вирощуватимуть цукровѕ буряки або кукурудзу на зерно. У 30-тѕ, 40-вѕ, 50-тѕ роки ХХ ст. ѕ досѕ промѕжнѕ посѕви в кормовиробництвѕ були ѕ залишаються об’єктом пильноі уваги ѕ вивчення сѕльськогосподарськими науково-дослѕдними закладами ѕ вузами. Значно поширенѕ промѕжнѕ посѕви в європейських краінах. За даними Ю.К. овосьолова ѕ . . удоман (1986), у Францѕі, ѕмеччинѕ, встрѕі вони займають 10 – 35 % загальноі посѕвноі площѕ. станнѕм часом бѕльш як удвѕчѕ розширенѕ посѕвнѕ площѕ промѕжних культур у олгарѕі, Угорщинѕ та ѕнших краінах. Класифікація. У польовѕй сѕвозмѕнѕ легко вѕдрѕзнити промѕжну культуру вѕд основноі: за основними культурами планують сѕвозмѕни, вони вѕдѕграють провѕдну роль у структурѕ посѕвних площ. в кормових сѕвозмѕнах ферм, де одержують 2 – 3 урожаі кормових культур за рѕк, мѕж основними ѕ промѕжними культурами вѕдмѕнностѕ можуть бути нечѕткими. Якщо одержують 2 – 3 практично рѕвноцѕннѕ врожаі за рѕк, можна не видѕляти основнѕ ѕ промѕжнѕ культури, а вважати весняну культуру першою, наступнѕ за нею повторнѕ посѕви — другою, третьою ѕ т.д. 364

П

ь ве

м ви

и

в

. . Єлсуков, .І. Тютюнников, . . аврилов та ѕн. запропонували розрѕзняти промѕжнѕ посѕви культур у часѕ ѕ на площѕ. 20 – 50-х роках ХХ ст. промѕжнѕ культури часто називали вставними та ущѕльнювальними ( . . Харченко, . . Єлсуков, .І. дельштейн та ѕн.). ершѕ вирощують у перѕод мѕж вирощуванням основних, другѕ — в рядках або мѕжряддях основних, тобто ущѕльнюють ними посѕви. У лѕтературѕ ѕ рекомендацѕях останнього часу наведено класифѕкацѕю промѕжних культур, згѕдно з якою серед них видѕляють озимѕ промѕжнѕ, пѕсляукѕснѕ, пѕсляжнивнѕ, пѕдсѕвнѕ. осѕви іх можуть бути одновидовими, складатись ѕз двох або кѕлькох культур, якѕ належать до однѕєі або рѕзних родин, родѕв, видѕв. а практицѕ додержують наведеноі класифѕкацѕі, хоч трапляються ѕ рѕзнѕ іі варѕанти Так, за класифѕкацѕєю Ю.К. овосьолова ѕ . . удоман (1986 р.) промѕжнѕ посѕви сѕльськогосподарських культур подѕляють на осѕннѕ, лѕтнѕ й пѕдсѕвнѕ. осѕннѕх посѕвах видѕляють озимѕ, зимуючѕ ѕ пѕдзимнѕ промѕжнѕ посѕви, в лѕтнѕх — пѕсляукѕснѕ ѕ пѕсляжнивнѕ. рактикѕв знову зацѕкавили ущѕльненѕ посѕви на площѕ, зокрема гарбузѕв у посѕвах кукурудзи на силос ѕ зерно. х застосування ѕнодѕ обмежується нестачею робочоі сили для збирання вручну. днак уже є господарства (у Христинѕвському ѕ Драбѕвському районах Черкаськоі областѕ та в ѕнших мѕсцях), де цей процес механѕзовано. Уманському державному аграрному унѕверситетѕ ( .І. Зѕнченко) ѕ нацѕональному аграрному унѕверситетѕ ( .І. Демидась) з урахуванням рѕзних зональних умов застосовують ѕ таку класифѕкацѕю промѕжних культур: У часі (одновидовѕ ѕ змѕшанѕ посѕви)

зимѕ, зимуючѕ промѕжнѕ аннѕ ярѕ промѕжнѕ ѕзнѕ пѕсляукѕснѕ ѕсляжнивнѕ ярѕ ѕ озимо-ярѕ сумѕшѕ подвѕйного (осѕнньо-весняного) використання ѕдсѕвнѕ (трави ѕ коренеплоди)

а площі (переважно одновидовѕ)

Ущѕльненѕ посѕви зернових (кукурудзи ѕ сорго) Ущѕльненѕ посѕви силосних Ущѕльненѕ посѕви кормових баштанних

Ця класифѕкацѕя промѕжних культур (у часѕ) здебѕльшого аналогѕчна класифѕкацѕі Інституту кормѕв У ( . . абич, . . Квѕтко). Класифѕкацѕєю введено групи ярих промѕжних культур ѕ пѕсляжнивних озимо-ярих посѕвѕв подвѕйного (осѕнньо-весняного) використання. априклад, на зрошуваних землях ѕ в районах достатнього зволоження крѕм озимих можуть бути ѕ раннѕ ярѕ промѕжнѕ культури. Так, ранньовеснянѕ посѕви ячменю ѕ вѕвса з раньостиглими сортами гороху, хрестоцвѕтими (ярий рѕпак, сурѕпиця, гѕрчиця бѕла, ре365

а

и а3

дька олѕйна) можна вважати раннѕми ярими промѕжними культурами. ѕсля них одержують бѕльший, нѕж попереднѕй, урожай кормѕв. Дослѕди автора в умовах пѕвденноі частини правобережного ѕсостепу показали, що можна застосовувати також озимо-ярѕ сумѕшѕ для осѕнньо-весняного використання, наприклад, пѕсляжнивних посѕвѕв кукурудзи з озимим рѕпаком, вѕвса з горохом у сумѕшѕ з озимою пшеницею, житом, викожитом тощо. Такѕ поєднання найбѕльш доцѕльнѕ на зрошуваних землях ѕ в районах достатнього осѕннього зволоження. Усѕ озимѕ на корм вѕдносять до промѕжних, але озимий рѕпак на корм у ѕсостепу не завжди можна вважати промѕжною культурою хоча б тому, що для нього потрѕбнѕ попередники не гѕршѕ, нѕж для озимоі пшеницѕ на зерно. Сѕють його рано, в ретельно пѕдготовлений ґрунт. ито, пшеницю, озиму свирѕпу на корм можна сѕяти пѕзнѕше ѕ пѕсля будь-якого попередника, що звѕльняє поле в серпнѕ — на початку вересня. ѕдсѕвнѕ культури для одержання урожаю завдяки пѕслязбиральному вѕдростанню або росту пѕдсѕвають пѕд кормовѕ культури ѕ сумѕшѕ. Так, озимѕ, раннѕ ярѕ сумѕшѕ ѕ горох на корм можна пѕдсѕвати пажитницею однорѕчною (райграсом однорѕчним), однорѕчною конюшиною, іхнѕми сумѕшами, буркуном дворѕчним, морквою, чорною редькою, рѕпою; кукурудзу на зелений корм — суданською травою, соргосуданковими гѕбридами, однорѕчними конюшинами, буркуном дворѕчним тощо. Ущѕльнювальнѕ культури (гарбузи, квасолю, сою та ѕн.) можна застосовувати в полях кукурудзи ѕ сорго на силос ѕ зерно, кукурудзу ѕ сорго на посѕвах гарбуза ѕ кавуна на корм. 13.2. А

ь

іма и и п в а і

е

іа ви

щ ва

яп

мі

и

есурси тепла. Загальна сума активних температур (при переходѕ через +10 °С) в Украінѕ змѕнюється з пѕвночѕ на пѕвдень вѕд 2000 до 3600 °С. Сума температур для одержання урожаю зеленоі маси раннѕх ярих сумѕшей становить 700 – 800 °С. тже, на всѕй територѕі Украіни достатньо тепла для вирощування пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвѕв на зелений корм, а в пѕвденних районах — ѕ на зерно. ерѕод можливоі вегетацѕі промѕжних культур пѕсля рѕзних попередникѕв до стѕйкого похолодання коливається вѕд 60 – 70 до 120 – 140 днѕв. Урожай залежно вѕд культури можна мати через 55 – 70 до 100 днѕв, у тому числѕ урожай зерна — через 70 – 90 днѕв. ажливо враховувати ѕ те, що при вирощуваннѕ польових культур у лѕтнѕх промѕжних посѕвах перѕод іх вегетацѕі значно скорочується. Щоправда, проходження фаз розвитку пѕсляжнивних посѕвѕв, вегетацѕя яких припадає на серпень — жовтень, навпаки, внаслѕдок зниження тем366

П

ь ве

м ви

и

в

ператур подовжується. роте накопичення вегетативноі маси при пѕдбираннѕ холодостѕйких культур вѕдбувається задовѕльно ѕ добре. ле на бѕльшѕй частинѕ територѕі Украіни основним лѕмѕтуючим фактором врожайностѕ промѕжних посѕвѕв, особливо лѕтнѕх пѕсляукѕсних (наприклад, пѕсля кукурудзи на зелений корм), пѕсляжнивних ѕ пѕдсѕвних, є волога. ри цьому запаси іі перед посѕвом, як показало тривале вивчення цього питання автором в умовах ѕсостепу, не мають значного впливу на врожайнѕсть. ѕтом ця волога може забезпечити в кращому разѕ лише появу сходѕв ѕ початковий рѕст рослин. бробка на даних про кореляцѕйнѕ зв’язки мѕж запасами вологи перед сѕвбою раннѕх пѕсляукѕсних (основних), пѕзнѕх пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних посѕвѕв ѕ іх урожайнѕсть у середньому за 15 рокѕв показала, що цѕ зв’язки незначнѕ, особливо на раннѕх пѕсляукѕсних посѕвах. Дещо вищий коефѕцѕєнт кореляцѕі на пѕсляжнивних посѕвах (r = 24…26). ле вѕн теж не є визначальним. Кореляцѕйнѕ зв’язки урожайнѕсть — опади пѕд час вегетацѕі пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних культур досить тѕснѕ: для пѕсляукѕсних посѕвѕв r = 0,69…0,79, для пѕсляжнивних 0,73. Тому для прогнозування урожайностѕ пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних культур за кѕлькѕстю опадѕв у перѕод вегетацѕі іх ми запропонували рѕвняння регресѕі параболи першого, другого ѕ третього порядкѕв (табл. 86). Таблиця 86. Залежність урожайності ( ) післяукісних і післяжнивних культур від кількості опадів ( )у період вегетаціі осѕви

аннѕ пѕсляукѕснѕ (основнѕ) ѕзнѕ пѕсляукѕснѕ ѕсляжнивнѕ

Коефѕцѕєнт коре- детерм ѕвняння регресѕі ѕнацѕі ляцѕі RySx R2ySx Зв’язок опади — урожайнѕсть (ух) 0,69 0,481 у1 = 8,66 + 1,10х у2 = 90,1 – 0,0316х + 0,297х2·10–2 у3 = 94,7 + 3,26х – 0,0152х2 + 0,313х3·10–4 0,79 0,629 у1 = 14,0 + 0,776х у2 = 8,28 + 0,869х – 0,306х2·10–3 у3 = 3,00 + 1,01х – 0,134х2·10–2+0,214х3·10–5 0,73 0,540 у1 = 8,84 + 0,866х у2 = 76,9 – 0,614х + 0,568х2·10–2 у3 = 61,3 – 170х + 0,188х2·10–2 + 0,997х3·10–5

р и м ѕ т к а. у1 — рѕвняння регресѕі першого порядку, у2 — другого, у3 — третього.

Урожайнѕсть промѕжних культур, що прогнозується, ѕ фактична в умовах недостатнього ѕ задовѕльного зволоження практично збѕгаються, що пѕдтверджує доцѕльнѕсть використання зазначених рѕв367

а

и а3

нянь у разѕ планування іх урожайностѕ. Зворотний зв’язок може бути використаний для розрахунку потрѕбноі кѕлькостѕ вологи (опади + зрошення) на зрошуваних дѕлянках з метою одержання запланованого врожаю (табл. 87). Таблиця 87. івняння регресіі зворотних зв’язків для розрахунку потрібноі кількості вологи (опади + зрошення) при одержанні планованих урожаів післяукісних і післяжнивних культур осѕви

ѕвняння регресѕі

аннѕ пѕсляукѕснѕ

ѕзнѕ пѕсляукѕснѕ

ѕсляжнивнѕ

х1 = 85,4 + 0,509х х2 = 98,6 – 0,36у + 0,361у2·10–3 х3 = 16,8 + 1,94у – 0,829у2·10–2 + 0,139у3·10–4 х1 = 26,2 + 0,924у х2 = 8,65,0 + 0,070у – 0,354у2·10–2 х3 = 55,1 + 0,457у – 0,832у2·10–4 + 0,956у3·10–5 х1 = 54,4 + 730у х2 = 26,6 + 1,27 – 0,220у2·10–2 х3 = 42,7 + 0,757у + 0,246у2·10–2 – 0,121у ·10–4

р и м ѕ т к а. х1 — рѕвняння регресѕі першого, х2 — другого, х3 — третього порядку.

атематичнѕ методи визначення можливоі урожайностѕ повторних посѕвѕв для конкретних умов поки що використовують мало. х треба ширше застосовувати при складаннѕ технологѕчних карт вирощування промѕжних культур, а також для рацѕонального використання ресурсѕв поливноі води при іх вирощуваннѕ. тже, можна зробити висновок, що не запаси вологи в ґрунтѕ перед сѕвбою, а наступне зволоження є визначальним фактором урожайностѕ пѕсляжнивних ѕ пѕсляукѕсних культур. Тому наявнѕсть довгострокового прогнозу зволоження має велике господарськоекономѕчне значення для вирощування промѕжних посѕвѕв.

13.3.

і

ь

мів і п

мі

и п

івів.

і

ь

У зеленѕй масѕ пѕзнѕх пѕсляукѕсних, пѕсляжнивних ѕ отав пѕдсѕвних культур значно збѕльшується вмѕст протеіну (табл. 88) та вѕтамѕнѕв. Так, за даними дослѕджень, у зеленѕй масѕ кукурудзи пѕсляжнивного посѕву мѕститься протеіну на 20 – 30 %, а вѕтамѕну (токоферолу) — в 3 – 4 рази бѕльше, нѕж у зеленѕй масѕ іі весняних посѕвѕв. Цьому сприяють збирання пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних культур у бѕльш раннѕ фази розвитку, умови фотосинтезу ѕ зволоження в певний перѕод, коли в зеленѕй масѕ накопичується бѕльше азоту ѕ вѕтамѕнѕв. Крѕм того, в лѕтнѕх посѕвах ѕ отавах пѕдсѕвних культур збѕльшується облистненѕсть рослин, листя мѕстить бѕльше азоту (а отже, ѕ протеіну) та вѕтамѕнѕв. 368

П

ь ве

м ви

и

в

Таблиця 88. міст протеіну в кормових культурах весняних і літніх посівів (за даними . . Шлапунова, ѕл ДІЗ) Культура юпин кормовий ика яра елюшка вес ажитниця однорѕчна Соняшник ѕрчиця бѕла едька олѕйна ѕпак озимий Свирѕпа озима истя турнепсу Капуста кормова

Фаза вегетацѕі утонѕзацѕя » » икидання волотѕ Колосѕння Утворення корзинок Цвѕтѕння » Через 55 днѕв пѕсля сходѕв Те саме » »

мѕст сирого протеіну в сухѕй речовинѕ, % весняного лѕтнього посѕву посѕву (липень) 19,38 20,69 15,75 21,06 15,0 23,38 11,75 20,75 12,38 17,13 18,75 20,75 13,81 14,50 16,75

23,75 22,06 23,13

14,75 20,06 19,19

17,88 24,31 20,56

За вегетацѕйний перѕод при одержаннѕ 2 – 3 урожаів можна мати в 1,5 – 2 рази бѕльше протеіну, нѕж при вирощуваннѕ однѕєі кормовоі культури, ѕ в поєднаннѕ з багаторѕчними травами значно пѕдвищити виробництво кормового протеіну в польовому кормовиробництвѕ. обір культур. Для вирощування в пѕсляукѕсних, пѕсляжнивних, пѕдсѕвних ѕ озимих промѕжних посѕвах у рѕзних зонах Украіни використовують рѕзнѕ кормовѕ культури (табл. 89). анні післяукісні (основні) посіви. цих посѕвах пѕсля озимих промѕжних культур можна висѕвати практично всѕ веснянѕ культури — кукурудзу, суданську траву, сумѕшѕ іх, кукурудзу з бобами, коренеплоди — кормовий буряк, брукву, турнепс, моркву, цукровѕ буряки, кабачки, гарбузи, гречку ѕ просо на зерно, а також мальву, кормову капусту, кормову квасолю та ѕн. У пѕсляукѕсних посѕвах пѕсля раннѕх ярих ѕ кукурудзи на зелений корм набѕр культур менший. Для кормових цѕлей це насамперед кукурудза, соняшник, іхнѕ сумѕшѕ ѕ сумѕшѕ з бобовими — горохом кормовим, бобами; суданська трава, горох у чистому посѕвѕ на зелену масу ѕ горох з вѕвсом, редька олѕйна, кормова капуста тощо. У пѕсляжнивних посѕвах пѕдвищується значення хрестоцвѕтих — редьки олѕйноі, гѕрчицѕ бѕлоі, рѕпаку, іх сѕють з вѕвсом ѕ в чистому посѕвѕ. пѕвденних районах краіни обов’язково слѕд сѕяти кукурудзу, кукурудзу ѕз соняшником, кукурудзу з редькою олѕйною ожна також вирощувати коренеплоди з коротким перѕодом вегетацѕі — чорну редьку (для вѕдгодѕвлѕ овець) ѕ рѕпу-стернянку, зокрема в захѕдних районах Украіни. 369

а

и а3 Таблиця 89. Екологічно обґрунтоване районування кормових культур для використання в проміжних посівах різних ґрунтово-кліматичних зон Украіни Культура

ито кормове шениця кормова Кукурудза Суданська трава ѕпак озимий, свирѕпа ярий Сорго айза ишѕй (могар) Соя ика яра озима паннонська орох юпин Чина ажитниця однорѕчна оби кормовѕ Соняшник вес речка Капуста кормова едька олѕйна уркун однорѕчний Ячмѕнь ярий орох зимуючий (пелюшка) уряки цукровѕ кормовѕ орква ѕпа руква, турнепс едька чорна арбузи Кабачки днорѕчна конюшина (шабдар, олександрѕйська)

4 4 1; 2 1; 3

4 4 1; 2 1; 2; 3

олѕсся ѕ захѕднѕ райони Украіни 4 4 1; 2; 2 1; 0

2; 4 1; 0; 2 1; 0 1; 3 1; 0 1

4 2; 0 1 – 1 1

1; 2; 4 1; 2 1; 2 1; 3 – 1

1; 2,4 1; 2 1; 2 – – –

1 4 2 – 1 3 1; 2 1; 2 2 1; 2 1; 2 1; 2 1 2; 0 2

– 4 2 – 1; 2 – – 1; 2 2 1; 2 1; 2 1; 2 1 2; 0 2; 0

1; 2; 0 4 1; 2 1; 2 – 3 1; 2 1; 2 1; 2 1; 2 1; 2 1; 2 1 2; 0 2; 0

1; 0 4 1; 2 1 – 3 1 1 1; 2 1 1 1; 2 2 2; 0 2; 0

1 1 1; 3 1; 2; 3 1 1; 2; 3 1; 5 1; 5

1 1 1; 3 – – 1; 2; 3 1; 5 1; 5

1 1 1; 3 1; 2; 3 1 1; 3 1; 5 1; 5

1 1 – – 1 1 – –

3

3

3

–

ѕсостеп

Степ

ечорноземна зона 4 4 1 1; 0

р и м ѕ т к а: 1 — пѕсляукѕснѕ, 2 — пѕсляжнивнѕ, 3 — пѕдсѕвнѕ, 4 — озимѕ промѕжнѕ, 5 — ущѕльненѕ посѕви, 0 — в окремих районах.

370

П

ь ве

м ви

и

в

ѕдсѕвнѕ культури — суданська трава, соргосуданковѕ гѕбриди, однорѕчний (багатоукѕсний) райграс, однорѕчнѕ конюшини (шабдар, багряна, олександрѕйська, пѕдземна), озимий рѕпак та ѕн. ожна також пѕдсѕвати моркву, пастернак, рѕпу. За зарубѕжними даними ( ольща, Ф та ѕн.) ѕ за результатами дослѕджень, дуже цѕнними пѕдсѕвними культурами пѕд раннѕ ярѕ ѕ кукурудзу є однорѕчна конюшина — шабдар ѕ олександрѕйська. роте селекцѕйна робота з ними проводиться поки що не на належному рѕвнѕ. ѕдсѕвнѕ культури ѕ іх сумѕшѕ в ѕсостепу, на олѕссѕ, в Степу на поливѕ дають змогу за 2 – 4 укоси мати 500 – 700 ц/га зеленоі маси, збѕльшуючи загальний іі вихѕд з 1 га в 1,5 – 2 рази. ѕсостепу ѕ Степу в роки з достатнѕм зволоженням у травнѕ — липнѕ ѕ на поливѕ збирання зеленоі маси кукурудзо-суданково-соєвоі (бобовоі, буркуновоі) сумѕшѕ з 3 укосѕв сягає 1000 – 1150 ц/га. ѕсля збирання першого урожаю можна одержати ще 2 укоси або використати травостѕй для випасання. ѕсля першого скошування проводять боронування, мѕжряднѕ розпушування, пѕдживлення, якщо можливо — зрошення. Озимо-ярі суміші. пѕсляжнивних посѕвах доцѕльно поєднувати озимѕ ѕ ярѕ культури, озиме жито, кормову пшеницю, рѕпак, сумѕшѕ вики ѕ пшеницѕ, вики ѕ жита, жита й рѕпаку з вѕвсом, ячменем, горохом, вѕвсяно-гороховою сумѕшшю. Такѕ посѕви дають змогу послѕдовно використати осѕннѕй ѕ ранньовесняний перѕоди ѕ бѕльшою мѕрою гарантують одержання осѕннього укосу, що не завжди можливий при посѕвах тѕльки озимих промѕжних культур. Післяукісні і післяжнивні посіви коренеплодів. У пѕсляукѕсних посѕвах пѕсля озимих промѕжних культур у європейськѕй частинѕ можна мати 250 – 300, а при зрошуваннѕ — 500 ц/га кормових бурякѕв, 150 – 200 ц/га цукрових бурякѕв на корм, 250 – 300 ц/га куузику, до 200 ц/га моркви, 150 – 200 ц/га пастернаку (збирання рано навеснѕ). ѕсля раннѕх ярих ѕ кукурудзи на зелений корм можна вирощувати по 120 – 150 ц/га чорноі редьки, моркви й пастернаку, 150 – 170 ц/га турнепсу ѕ брукви. Цѕ посѕви є додатковими джерелами соковитих кормѕв в осѕннѕ мѕсяцѕ (жовтень — листопад). Зберѕгати такѕ коренеплоди краще у спецѕальних сховищах, нѕж у буртах ѕ кагатах.

371

а

и а3

13.4. е

ія ви

щ ва

я

Обробіток ґрунту. Удобрення. ѕд пѕсляукѕснѕ (в тому числѕ й раннѕ), пѕсляжнивнѕ та озимѕ промѕжнѕ посѕви ґрунт готують переважно знаряддями поверхневого обробѕтку на глибину 6 – 8 см (агрегати К-5,4, К-7,2, К -3,6 та ѕн.). Сѕвбу проводять услѕд за обробѕтком або одночасно з ним. ѕд час сѕвби спецѕальними агрегатами — сѕвалками-культиваторами, наприклад СЗС-2,1, СК -6, СК -12, можна обѕйтись без попереднього обробѕтку ґрунту. оверхневий обробѕток дає змогу зберегти ѕ накопичити вологу в посѕвному шарѕ ѕ забезпечити розвиненѕ сходи, навѕть якщо у перѕод сѕвби немає опадѕв. ѕльш глибоке розпушування ѕ оранка пѕд пѕсляукѕснѕ, пѕсляжнивнѕ ѕ озимѕ промѕжнѕ посѕви призводять до швидкого висушування посѕвного шару, що рѕзко погѕршує польову схожѕсть насѕння. ранку на глибину 16 – 18 см в одному агрегатѕ з котками застосовують переважно пѕд раннѕ пѕсляукѕснѕ посѕви кукурудзи ѕ коренеплодѕв пѕсля озимих промѕжних (при одночасному коткуваннѕ ѕ сѕвбѕ), а також у районах достатнього зволоження ѕ на зрошуваних площах. раховуючи, що пѕсляукѕснѕ ѕ пѕсляжнивнѕ культури дають менше зеленоі маси, нѕж посѕянѕ навеснѕ, норми мѕнеральних добрив пѕд них нижчѕ (45 – 60 до 80 – 100 кг/га д.р. азоту, фосфору, калѕю залежно вѕд родючостѕ ґрунту), іх можна збѕльшити на зрошуваних площах ѕз розрахунку на запланований врожай. Способи сівби, норми висіву. сновнѕ способи сѕвби — звичайний рядковий ѕ широкорядний. а раннѕх пѕсляукѕсних посѕвах застосовують майже тѕ самѕ способи сѕвби, що й на весняних, на пѕзнѕх пѕсляукѕсних ѕ пѕсляжнивних — звичайний рядковий не тѕльки при висѕваннѕ вѕвса з горохом, рѕпаку, редьки олѕйноі, а й культур, якѕ звичайно сѕють широкорядно (кукурудзи ѕ соняшнику). азом ѕз тим за недостатнього зволоження застосовують ѕ широкорядну сѕвбу кукурудзи, соняшнику з горохом, суданськоі трави тощо. орми висѕву насѕння практично такѕ самѕ, як ѕ на основних посѕвах. огляд за посівами. роводять пѕслясходове коткування, до- ѕ пѕслясходове боронування легкими боронами, а на широкорядних посѕвах — ѕ мѕжрядний обробѕток. Досвѕд вирощування цукрових ѕ кормових бурякѕв у пѕсляукѕсних посѕвах пѕсля озимих на корм у господарствах Черкаськоі областѕ (наприклад, у КС «Днѕпро», ѕм. огдана Хмельницького та ѕн.) свѕдчить, що густоту посѕву іх слѕд формувати пѕслясходовим одно-дворазовим боронуванням. Здѕйснюють 2 – 3 мѕжрядних обробѕтки. Трави ѕ кукурудзу на зелений корм збирають самохѕдними косарками, кукурудзу на силос — силосними комбайнами, посѕви на зер372

П

ь ве

м ви

и

в

но (пѕсляукѕсне просо, гречку, сою) — зернозбиральними, раннѕ пѕсляукѕснѕ посѕви ранньостиглих гѕбридѕв кукурудзи — кукурудзозбиральними комбайнами. Стиглѕ, але вологѕ качани кукурудзи подрѕбнюють ѕ консервують. Збирання врожаю коренеплодѕв механѕзоване, однак можливе застосування ѕ ручноі працѕ, зокрема на посѕвах моркви. ѕсляукѕснѕ посѕви цукрових ѕ кормових бурякѕв, брукви доцѕльно збирати ѕ згодовувати великѕй рогатѕй худобѕ ѕ свиням, чорну редьку — вѕвцям. Спостереження в навчальному господарствѕ Уманського державного аграрного унѕверситету показали, що через менший вмѕст цукру тварини дуже добре поідають коренеплоди цукрових бурякѕв разом ѕз гичкою. Щоправда, при цьому важко механѕзувати обчищення коренѕв вѕд залишкѕв ґрунту. Тому потрѕбне звичайне комбайнове збирання бурякѕв з попереднѕм зняттям бурячиння гичкозбиральною машиною.

13.5. щі ь е і п

іви

и а е

осѕви кукурудзи на зерно можна ущѕльнювати гарбузами кущових сортѕв, а також дрѕбноплѕдними (Украінський багатоплѕдний). исѕвають іх по сходах кукурудзи або одночасно з кукурудзою сѕвалками ѕз спецѕальними пристроями асѕння сортѕв гарбузѕв, що стеляться, сѕють ѕз мѕжряддями 2,1 м, кущовѕ — 1,4 м. ѕжрядний обробѕток здѕйснюють як завжди. озростаючись, рослини гарбузѕв (особливо тих, що стеляться) займають площу мѕжрядь, що значно знижує забур’яненѕсть посѕву Збирають плоди перед збиранням кукурудзи або пѕсля нього. ошкодженѕ плоди вѕдразу згодовують тваринам. ерспективне вирощування ущѕльнених посѕвѕв кукурудзи на зерно з виткою квасолею, але при цьому треба вирѕшити питання щодо одночасного збирання качанѕв ѕ бобѕв або одночасного обмолочування іх ѕз наступним роздѕленням насѕння. Загальний вихѕд зерна за рахунок квасолѕ збѕльшується на 4 – 6 ц/га. ожна застосовувати ущѕльненѕ посѕви кукурудзи на силос ѕз соєю, виткою квасолею, бобами. Кукурудзу висѕвають повною нормою, а ущѕльнювальнѕ культури — половинною. Сою ѕ квасолю висѕвають одночасно з кукурудзою, боби — по сходах кукурудзи. Цѕ культури збагачують силос на протеін. сновнѕ прийоми вирощування ѕ вѕдомостѕ про продуктивнѕсть рѕллѕ при вирощуваннѕ 2 – 3 урожаів наведено в табл. 90. 373

ольове кормовиробництво

Таблиця 90. Продуктивність ріллі при вирощуванні 2 – 3 урожаів і основні прийоми технологіі вирощування кормових культур Черго вѕсть урожаю ерший

осѕв ромѕжний (горох з вѕвсом)

рунтовоклѕматична зона олѕсся

Другий

« ѕсляукѕсний (основний) (соняшник + горох) азом ѕз двох урожаів Центр ерромѕжший ний (рѕпак альний озимий) ѕсостеп

Добрива, кг/га N60

60К60

N60

60К60

N80 60К80 (азот у два прийоми — восени ѕ весною)

Те саме

N60

60К60

ромѕжТе ний саме (овес + горох) азом ѕз двох урожаів ерромѕжѕсоший ний (рѕстеп пак + жито)

N60

60К60

Другий

сновний (кукурудза з горохом)

Третѕй

374

N90 60К60 (азот у два прийоми — восени ѕ весною)

сновнѕ прийоми технологѕі Зяблева оранка, весняне боронування, передпосѕвна культивацѕя, сѕвба звичайна рядкова або вузькорядна оверхневий обробѕток комбѕнованими агрегатами К-5,4, К -3,6 та ѕн.; сѕвба звичайна рядкова емѕшне лущення на 10 – 12 см або неглибока оранка на 14 – 16 см з дискуванням ѕ коткуванням пѕсля збирання попередника — кукурудзи на зелений корм; сѕвба звичайна рядкова бробѕток комбѕнованими агрегатами К-5,4, К -3,6 та ѕн.; сѕвба стерньовою або дисковою сѕвалкою бробѕток комбѕнованими агрегатами; сѕвба стерньовою сѕвалкою-культиватором емѕшне лущення на 10 – 12 см або неглибока оранка на 14 – 16 см з дискуванням ѕ коткуванням пѕсля збирання попередника — кукурудзи на силос; сѕвба звичайна рядкова

орма висѕву насѕння 100%-і схожостѕ

ихѕд, ц/га

Урожайнѕсть, ц/га

сухоі речовини

сирого протеіну

тис. шт./га

кг/га

800 1500– 2000

160 45–60

300

54

820

200 250 600

10–12 120

420

68

919

2500

10

720 320

122 45

1739 915

2000 2000

80 160

280

56

860

2000 600

60 120

240

42

570

1500 2000

8 90

840 300

153 60

2345 940

ольове кормовиробництво

Другий

сновний (кукурудза з соєю на силос)

«

N90

азом ѕз двох урожаів ерромѕжолѕс- N60 ший ний (вися, кожито) ѕсостеп Другий

сновний (цукровѕ або кормовѕ буряки)

Те саме

60К60

оверхневий обробѕток комбѕнованим агрегатом. Сѕвба стерньовою сѕвалкою зерносумѕшѕ з мѕжряддям 45 – 60 см. асѕння на 30 – 40 % бѕльше норми. До- ѕ пѕслясходове боронування, мѕжрядний обробѕток

110 300

33 48

60К60

Сѕвба вики на 9 – 10 днѕв ранѕше жита. ито по сходах вики упоперек напрямку рядѕв. Інше так само, як сумѕшѕ рѕпак + жито Дискування + лемѕшне лущення з одночасним коткуванням кѕльчасто-шпоровими котками ѕ висѕванням по 12 – 14 суплѕдь або 16 – 20 одноросткових насѕнин. Досхове (1 – 2 рази) ѕ пѕслясходове (не менш як 2 рази) боронування, мѕжрядний обробѕток. Збирання гички гичкозбиральною машиною ( -6 , -4 , К-2,7), коренеплодѕв — коренезбиральними машинами К -6, К-6 та ѕн.

2000 2000

60 90

240–280* 320–400*

4–5

N60–90

60К60

400

78

780

700 340

138 68

1720 1060

24 20

432 360

58 48

696 672

ичка 120 110 Коренѕ 240 350

азом ѕз двох урожаів 700 150 2188 800 136 2092 Ущѕльнений посѕв ерсновний а 33 % насѕння бѕльше за130 35 Зерно 70 олѕс- N120 80К80 840 ший (кукурудза планованоі густоти посѕву, 80 ся, на зерно, в замѕсть гербѕцидѕв — до- ѕ пѕсСтебла ѕсотому числѕ лясходове боронування + 2 – 3 120 степ 90 400 насѕннєвѕ культивацѕі мѕжрядь дѕлянки гѕбридноі кукурудзи) Дру- УщѕльнеСѕвба по сходах кукурудзи 3,5 8 160 17 270 гий ний (гарС Ч-6 СУ -8 та ѕн. ѕз прибуз) строями для висѕвання гарбузѕв азом з двох урожаів – 184 1510 р и м ѕ т к а. икористовуючи довѕдкову лѕтературу, можна розрахувати вихѕд кормових одиниць, перетравного протеіну ѕ вмѕст його в грамах на кормову одиницю корму. * озраховано на механѕчну проривку ѕ боротьбу з бур’янами.

375

а

и а3

14. З 14.1. З а е

ВІ

М ВІ

яв и

емі

Ь м ви

и

ва

Зерновѕ кормовѕ культури — основне джерело високоякѕсноі сировини для виробництва концентратних комбѕнованих кормѕв. У кормовому балансѕ господарства, яке має всѕ основнѕ види поголѕв’я тварин ѕ частково птицю, концентрованѕ корми становлять до 30 %. асова частка концентратѕв у рацѕонѕ молочного стада залежить вѕд загальноі продуктивностѕ худоби. Чим вона вища, тим бѕльше в рацѕонѕ концентрованих кормѕв. азом ѕз тим згодовування великоі кѕлькостѕ іх коровам при надоях 4 – 5 тис. л молока зовсѕм невиправдане. Таку продуктивнѕсть корѕв, як показує виробничий досвѕд автора, можна забезпечити згодовуванням зелених, особливо пасовищних, грубих кормѕв (сѕна, сѕнажу з добавкою солом’яноі сѕчки), якѕсного силосу, коренеплодѕв. орошнистѕ корми в невеликѕй кѕлькостѕ дають насамперед своєрѕдну «закваску» для кращоі роботи передшлункѕв. ичкѕв до заключноі вѕдгодѕвлѕ при наявностѕ доброго пасовища ѕ пѕдгодѕвлѕ сѕном або сумѕшшю сѕнноі та солом’яноі сѕчки можна вирощувати майже без застосування концентрованих кормѕв. а молочних фермах з надоями корѕв 3,5 – 4 тис. л молока концентрованѕ корми в рацѕонѕ не повиннѕ перевищувати 20 % його поживностѕ в середньому за рѕк. Свиней м’ясних кондицѕй можна вирощувати на зеленѕй масѕ (взимку на сѕнному борошнѕ) конюшини ѕ люцерни з додаванням кукурудзяноі або ячмѕнноі дертѕ. ише у заключний перѕод вѕдгодѕвлѕ кѕлькѕсть концентратѕв збѕльшують, дають соєвий або соняшниковий шрот чи екструдоване соєве зерно. Досвѕд європейських краін показує, що можна замѕнювати зерно в концентрованих кормах трав’яною та ѕншою незерновою сировиною. ри цьому масова частка зерна становить усього 27 – 30 до 40 %. Якби у вироблюваних в Украінѕ концкормах цей показник не перевищував 40 – 45 %, це давало б величезну економѕю високоякѕсного, але все-таки дорогого зерна кукурудзи, ячменю, гороху, соі, сорго, вѕвса, а також пшеницѕ, значну кѕлькѕсть якоі використовують на корм. сновними зернокормовими культурами в Украінѕ є кукурудза, ячмѕнь, овес, сорго, соя, горох. елике значення у фуражному балансѕ має зайняти кукурудза, яку заготовляють у виглядѕ подрѕбненоі зерно-стрижневоі маси ѕ вологого зерна. Це дає змогу зменшити затрати працѕ на вирощування культури, рѕзко знизити втрати зерна, збѕльшити продуктивнѕсть збиральних агрегатѕв, розширити площѕ посѕвѕв кукурудзи. априклад, у спецгоспѕ з вѕдгодѕвлѕ худоби с. Іваньки анькѕвського району Черкаськоі областѕ до 1988 р. іі 376

П

ь ве

м ви

и

в

вирощували на зерно лише на площѕ 180 га. Збирання урожаю з наступним досушуванням, обмолочуванням качанѕв не давало змоги збѕльшити площу посѕву. ерехѕд на нову технологѕю збирання ѕ заготѕвлѕ подрѕбненоі зерно-стрижневоі маси дав можливѕсть довести площу посѕву кукурудзи у господарствѕ до 450 – 550 га ѕ знизити собѕвартѕсть вирощування цѕєі культури. Значно розширилися посѕви соі завдяки роботѕ украінських селекцѕонерѕв з виведення ранньостиглих ѕ середньораннѕх сортѕв. иведено сорти з перѕодом дозрѕвання всього 85 – 90 днѕв. икористання соі (подрѕбненого зерна, шроту, соєвого молока) поряд ѕз соняшниковою макухою ѕ шротом, а також рѕпаковим шротом дасть змогу пѕдвищити продуктивнѕсть худоби, свиней, птицѕ. еповнѕстю ще використовуються можливостѕ люпину, зерно якого мѕстить до 50 % протеіну. Краіни Заходу, зокрема елика ританѕя, купують насѕння люпину сортѕв украінськоі селекцѕі, тодѕ як на олѕссѕ його посѕви займають незначнѕ площѕ при урожайностѕ, у 2 – 3 рази нижчѕй, нѕж на сортодѕльницях. Те саме стосується ѕ вирощування бобѕв у захѕдних районах Украіни. дин кѕлограм зерна зернокормових культур вѕдповѕдає 1 корм. од. ѕ бѕльше: ячменю — 1,2; кукурудзи — 1,34; сорго, соі, могару — бѕльш як 1. Злаковѕ багатѕ на крохмаль, цукри, кукурудза мѕстить значну кѕлькѕсть жиру (7 – 9 %). Зернобобовѕ багатѕ на протеін високоі бѕологѕчноі цѕнностѕ, мѕстять значну кѕлькѕсть безазотистих екстрактивних речовин ( ). Зерно злакових ѕ бобових — джерело вѕтамѕнѕв групи , , К. Зерно кукурудзи жовтих сортѕв мѕстить каротин. Зола бобових багата на фосфор ѕ кальцѕй. еретравнѕсть жуйними тваринами органѕчноі речовини у зернових дуже висока: злакових — 80 – 90, бобових — 85 – 90 %.

14.2. М в а

ив

і

і

і

ив

ііе

- і

і

і

Злакові культури. Зерно злакових — ячменю (ярого й озимого), кукурудзи, вѕвса, сорго як основних культур цѕєі групи — це вуглеводистий енергетичний корм, який уводять у рацѕон тварин для поповнення його перетравною енергѕєю. Крѕм того, зерно злакових має велике дѕєтичне значення, полѕпшує ѕ стабѕлѕзує роботу передшлункѕв жуйних. Злаковѕ зернокормовѕ становлять основу рацѕону свинопоголѕв’я ѕ птицѕ. Зернокормовѕ злаковѕ належать до хлѕбѕв першоі (ячмѕнь, овес, кормова пшениця, тритикале) ѕ другоі (кукурудза, сорго, могар, просо) груп. У всѕх злакѕв зерно — однонасѕнний плѕд зернѕвка з тонким оплоднем, який зрѕсся з насѕнням. Зернѕвки ячменю, вѕвса, проса, 377

а

и а3

сорго, могару, чумизи вкритѕ лусочками або плѕвками. олѕ зерна в кукурудзи, ѕнколи в ячменю ѕ вѕвса, у сорго бувають голѕ ѕ плѕвчастѕ. У хлѕбѕв першоі групи на опуклѕй (спиннѕй) частинѕ зернѕвки є добре помѕтний зародок, на протилежнѕй (черевнѕй) частинѕ — поздовжня борозенка, бѕльш чи менш глибока. У кукурудзи, сорго та ѕнших злакѕв другоі групи такоі борозенки немає. Сходи злакѕв бувають опушенѕ ѕ голѕ з переходами до рѕдкого ѕ короткого опушення або до вѕйок по краях листковоі пластинки. озрѕзняють первинну (зародкову) ѕ вторинну кореневу систему, вузловѕ й опѕрнѕ коренѕ (у кукурудзи). а стеблах порожнистих або заповнених паренхѕмою, яка мѕстить цукри (кукурудза й сорго), утворюються мѕжвузля, вузли. ѕхва листкѕв мѕцно охоплює мѕжвузля, надаючи стеблу мѕцностѕ. Суцвѕття злакѕв — колос (у ячменю, пшеницѕ, жита), волоть (у вѕвса, сорго), колосоподѕбна волоть (у могару, чумизи), качан ѕ волоть (у кукурудзи). У хлѕбѕв першоі групи квѕтки двостатевѕ (гермафродитнѕ), у суцвѕттях хлѕбѕв другоі групи є чоловѕчѕ й жѕночѕ квѕтки. У кукурудзи два види суцвѕть: чоловѕче — волоть, якою закѕнчується стебло, ѕ жѕноче — качан — видозмѕнена волоть, вкрита обгорткою, що складається з кѕлькох шарѕв видозмѕнених листкѕв. Качани закладаються в пазухах листкѕв середнього ярусу, якѕ добре освѕтлюються сонцем. исота прикрѕплення качанѕв має велике технологѕчне значення. Чим вище вони прикрѕплюються (90 – 130 см), тим щѕльнѕше стеблостѕй, вищий урожай, кращѕ умови його збирання, меншѕ втрати. евне значення має також напрямок рядѕв у широкорядних посѕвах; коли вѕн пѕвденний, рослини краще освѕтлюються. истки на стеблѕ можуть бути зѕгнутими ѕ рѕвними, якѕ вѕдходять вгору пѕд гострим кутом до стебла. Це так званѕ еректоіднѕ листки. они бѕльше освѕтлюються сонцем, сприяють фотосинтезу, збѕльшують використання Ф . Завдяки такѕй будовѕ листкѕв стеблостоі кукурудзи, ячменю ѕ вѕвса можуть бути щѕльнѕшими. Качани ѕ колосся при цьому меншѕ, але загальний урожай зерна бѕльший. озрѕзняють такѕ фази вегетацѕі злакѕв: проростання, сходи, кущѕння, вихѕд у трубку, колосѕння (викидання волотѕ у волотистих злакѕв), цвѕтѕння, наливання ѕ стиглѕсть зерна (молочна, молочновоскова, воскова ѕ повна). У кукурудзи кущѕння виражене слабко або не спостерѕгається зовсѕм. У неі розрѕзняють такѕ фази розвитку: сходи, 2 – 3, 3 – 4, 5 – 6 та ѕнша кѕлькѕсть листкѕв, викидання волотѕ, утворення качанѕв, цвѕтѕння, стиглѕсть зерна (молочна, молочновоскова, воскова ѕ повна). Зернобобові культури. оряд ѕз злаковими зернобобовѕ широко використовують для годѕвлѕ сѕльськогосподарських тварин, на продовольчѕ цѕлѕ, в медицинѕ, на зелене добриво. Свѕтова площа посѕву іх на зерно досягає 132 млн га ( . . абич, 1996), у тому числѕ 378

П

ь ве

м ви

и

в

соі 6,26, квасолѕ 22, гороху 8,1, нуту 12 млн га. Украінѕ площа зернобобових становить близько 12,4 млн га. а кормовѕ цѕлѕ у виглядѕ зернофуражу використовують переважно горох ѕ сою, меншою мѕрою — кормовѕ боби, люпин, чину. а фураж зернобобовѕ вирощують практично в усѕх ґрунтово-клѕматичних зонах краіни. они мають велике агротехнѕчне значення для пѕдвищення родючостѕ ґрунту. За площею посѕвѕв ѕ валовими зборами зерна в Украінѕ перше мѕсце серед зернобобових посѕдає горох. Збѕльшується виробництво соі. лощѕ іі посѕву поки що незначнѕ — до 0,5 млн га. Треба набагато збѕльшити іх ѕ пѕдвищити середню урожайнѕсть до 20 – 22 ц/га. Це цѕлком реально ѕ пѕдтверджується практикою господарств Черкаськоі, ѕнницькоі, олтавськоі та ѕнших областей. еликого значення набуває культура бѕлого безалкалоідного люпину. Серед бобових культур вѕн мѕстить найбѕльше сирого протеіну (до 50 %). Для всѕх зернобобових характерна повна збалансованѕсть протеіну за вмѕстом незамѕнних ѕ замѕнних амѕнокислот. Із двох найбѕльш поширених зернобобових культур — гороху ѕ соі остання мѕстить значно бѕльше амѕнокислот, ѕ іі бѕлок за складом найбѕльш близький до тваринних бѕлкѕв. истя бобових, якѕ використовують у польовому кормовиробництвѕ, буває перистим — у бобѕв, гороху, чини, трѕйчастим — у соі, квасолѕ ѕ пальчастим — у люпину. ослини з перистим листям не виносять сѕм’ядоль на поверхню, виносять іх рослини з трѕйчастими ѕ пальчастими листками. а посѕвах рослин, якѕ виносять сѕм’ядолѕ на поверхню, слѕд обережно здѕйснювати догляд: до ѕ пѕсля появи сходѕв боронувати треба легкими боронами мѕлко, зокрема пѕсля появи сходѕв, коли утворюються першѕ справжнѕ (примордѕальнѕ) листочки. Коренева система зернобобових проникає у ґрунт на глибину 1,5 – 2 м. Стебло соі, бобѕв, люпину не полягає ѕ до збирання зберѕгає вертикальне положення; у гороху ѕ чини стебла виткѕ. Квѕтки бобових мають характерну будову, яка нагадує човен, парус ѕ крила. У квѕтцѕ 10 тичинок ѕ маточка. Зав’язь одногнѕзда з кѕлькома насѕнними зачатками. Квѕтки окремѕ або суцвѕття у пазухах листкѕв. лѕд — бѕб, мѕстить 3 – 9 насѕнин. У люпину (крѕм шорсткого) ѕ пелюшки боби, як правило, не розтрѕскуються, у соі, гороху — розтрѕскуються слабко. асѕння буває рѕзне за формою, розмѕрами, забарвленням, розрѕзняється будовою ѕ розмѕщенням насѕнного рубчика. Зародок складається ѕз сѕм’ядоль, зародкового корѕнця, бруньки, що мѕститься мѕж сѕм’ядолями. Сѕм’ядолѕ мѕстять запаснѕ поживнѕ речовини, якѕ рослини використовують при проростаннѕ. У перѕод вегетацѕі бобових розрѕзняють фази: сходѕв, утворення пагонѕв, галуження, бутонѕзацѕі, цвѕтѕння, утворення бобѕв, росту бобѕв, наливання насѕння, дозрѕвання насѕння. 379

а

и а3

Кожний вид зернобобових має скоростиглѕ, пѕзньостиглѕ й середньостиглѕ сорти. ѕзньостиглѕ рослини найчастѕше розвивають бѕльшу вегетативну масу. оєднання сортѕв рѕзних строкѕв дозрѕвання дає змогу органѕзувати планомѕрне іх збирання без втрат. имоги до температури у бобових неоднаковѕ. Так, горох проростає при температурѕ вѕд 4 – 5 до 6 – 12 °С, люпин ѕ кормовѕ боби — вѕд 5 – 6 до 9 – 12 °С, соя — вѕд 10 – 11 до 18 – 20 °С. озрѕзняють види, стѕйкѕ проти низьких температур (горох, пелюшка), менш стѕйкѕ ѕ такѕ, для яких початкова температура проростання має бути не нижчою за 9 – 10 °С (чина, соя, квасоля). Для гарантованого дозрѕвання насѕння бѕльшѕсть зернобобових слѕд висѕвати якомога ранѕше. отреба у волозѕ в перѕод проростання у них становить не менш як 110 – 140 % маси насѕння. Коефѕцѕєнт водоспоживання коливається вѕд 340 до 800. озрѕзняють рослини довгого (горох, боби, люпин, пелюшка), короткого дня (соя) ѕ нейтральнѕ (чина, нут, квасоля). Є сорти в кожноі культури, якѕ реагують нейтрально на коливання тривалостѕ дня. айбѕльш придатнѕ для зернобобових нейтральнѕ суглинковѕ ѕ супѕщанѕ ґрунти. обовѕ добре реагують на вапнування. епридатнѕ для них (крѕм люпину) кислѕ ѕ пѕщанѕ, а також надмѕрно зволоженѕ ґрунти. асѕння бобових вѕдрѕзняється вѕд насѕння злакових мѕцною шкѕрястою оболонкою, овальною формою, наявнѕстю сѕм’ядоль ѕ насѕнного рубчика, мѕкропѕле й халази. ѕцна, малопроникна для води або зовсѕм водонепроникна оболонка характеризується стовпчастою будовою клѕтин (палѕсаднѕ клѕтини). Для полѕпшення проростання, наприклад дрѕбнонасѕнного люпину, ѕнколи потрѕбно скарифѕкувати його насѕння. обір сортів і гібридів. Для пѕдвищення врожайностѕ ѕ якостѕ зерна велике значення має агроекологѕчний ѕ господарсько обґрунтований добѕр сортѕв ѕ гѕбридѕв. они мають бути не тѕльки високопродуктивними ѕ давати зерно високоі якостѕ, яке не пошкоджується або принаймнѕ слабко пошкоджується шкѕдниками ѕ хворобами, не полягає, не обсипається, є технологѕчним при збираннѕ тощо. ижче наведено деякѕ сучаснѕ сорти, що вѕдповѕдають цим вимогам. Із сортѕв ярого ячменю заведено до реєстру осѕвський 21, фект, Зерноградський 385, Донецький 1115, Корона, Тюрѕнгѕя, Чудовий, болонь, Султан, сторѕя та ѕн. Серед сортѕв вівса можна вѕдзначити Чернѕгѕвський 27, айдужний, Славутич, анньостиглий та ѕн. станнѕм часом районовано значну кѕлькѕсть вѕтчизняних та ѕноземних гѕбридѕв кукурудзи. Серед них Днѕпровський 181С , орисфен , Трѕумф, нтей, ран 6, Десна С , Євростар, Закарпатсь380

П

ь ве

м ви

и

в

кий 101 , Днѕпровський, 293, Харкѕвський 325 , деський 4480 , осава 200С , аслѕвський 208 С , Ювѕлейний 60 , Ювѕлейний 70 , Харкѕвський 340 та багато ѕнших. Пшениця озима. икористовують у кормовиробництвѕ (передусѕм для птицѕ) районованѕ високопродуктивнѕ сорти, у тому числѕ иронѕвська 32, иронѕвська ранньостигла, Застава одеська, Зустрѕч, льбатрос одеський, Харкѕвська 11, Херсонська безоста, ирлебен, Циганка, Крижинка, альма та ѕн. зимий ячмінь. Із порѕвняно нових сортѕв озимого ячменю слѕд вѕдзначити осход, ванс, Секрет, Коссер, уран та ѕн. орох. Слѕд вирощувати новѕ сорти гороху Харкѕвський еталонний, легант, Схѕд, Харкѕвський, кцѕонер 376, Інтенсивний 97, Дамир та ѕн. Тривають дослѕдження щодо виведення високоврожайних безлистих ( «вусатих») форм гороху та невилягаючих сортѕв. Соя. За тривалѕстю вегетативного перѕоду розрѕзняють 9 груп сортѕв соі — ультраскоростиглѕ (менш як 80 днѕв), дуже скоростиглѕ (81 – 90), скоростиглѕ (91 – 110), середньоскоростиглѕ (111 – 120), середньостиглѕ (121 – 130), середньопѕзньостиглѕ (131 – 150), пѕзньостиглѕ (151 – 160), дуже пѕзньостиглѕ (161 – 170), винятково пѕзньостиглѕ (бѕльш як 170 днѕв). За виробничою класифѕкацѕєю сорти соі, як ѕ гѕбриди кукурудзи, подѕляють на ранньостиглѕ (до 105 днѕв), середньоранньостиглѕ (106 – 119), середньостиглѕ (120 – 135), середньопѕзньостиглѕ (136 – 150) ѕ пѕзнѕ (бѕльш як 151 день). Сою вирощують у Степу й ѕсостепу. овсюдно потрѕбнѕ насамперед ранньо- ѕ середньоранньостиглѕ, а в Степу — ѕ середньостиглѕ сорти. а пѕвднѕ ѕ в ѕсостепу пѕсля збирання соі висѕвають озиму пшеницю. Серед районованих скоростиглих ѕ середньоскоростиглих сортѕв Устя, Киівська 98, Краса одѕлля, ерегиня, оризонт, рѕана, Чернѕвецька 9, Хаджибей, одѕльська 416, натолѕівка, алюта, одолянка, деська 150 , ртемѕда, Фастон, ксана, гат та ѕн. оби. Селекцѕя бобѕв поки що ведеться незадовѕльно станнѕм часом районовано боби Чабанськѕ, К У 82. юпин. Інститутѕ землеробства У ( .І. оловченко) виведено новѕ високоврожайнѕ сорти люпину бѕлого. лощѕ посѕву іх у районах олѕсся ще недостатнѕ. Серед сортѕв люпину бѕлого можна видѕлити лежку та Харчовий. Сорго. зернофуражному балансѕ пѕвденних районѕв краіни значне мѕсце має посѕсти сорго. ого сорти — Днѕпровський 39, Кримдар 10, Степовий 113, онѕчевський 5/11 та ѕн. Тритикале — також цѕнний корм, особливо для птицѕ. айоновано сорти мфѕдиплоід 256, адне ( Д 186), олѕський 7, Сувенѕр, Д 11 та ѕн. 381

а

и а3

Чина. У пѕвденних ѕ схѕдних степових районах чина за врожайнѕстю не поступається перед горохом. З нових сортѕв можна назвати Красноградську 7, Красноградську 8. Урожайність зернокормових культур треба програмувати на основѕ запланованих справдѕ можливих урожаів (Д У). За багатьма даними обласних сортовипробувальних сѕльськогосподарських дослѕдних станцѕй, держсортодѕльниць ѕ господарств, на всѕй територѕі краіни можна збирати 50 – 60 ц/га ярого ячменю. Для одержання високих урожаів озимого ячменю (65 – 70 ц/га ѕ бѕльше) потрѕбно добирати зимостѕйкѕ сорти. х ще мало. Урожайнѕсть кукурудзи в ѕсостепу ѕ на олѕссѕ можна довести до 80 – 100 ц/га. Так, у багатьох господарствах Черкаськоі ѕ ѕвненськоі областей збирають по 110 – 130 ц/га стиглих качанѕв, ѕ навѕть по 100 – 107 ц/га зерна, 130 ц/га качанѕв. У фермерському господарствѕ « ѕра» Теплицького району ѕнницькоі областѕ вирощують 97 – 103 ц/га зерна. Урожайнѕсть гороху в кращих господарствах не нижча як 30 ц/га, а в окремѕ роки — 40 – 45 ц/га, соі — 22 – 24 ц/га. Цѕ данѕ свѕдчать про великѕ ще не використанѕ резерви виробництва зернофуражу. До цього слѕд додати значну кѕлькѕсть (до 40 ц/га корм. од.) побѕчноі продукцѕі: стебел кукурудзи, соломи ярих ѕ озимих зернових, гороху, соі.

14.3. е 14.3.1. Мі

ія ви е в ів

щ ва

я

мі а

Зернокормовѕ культури розмѕщують у польових, кормопольових ѕ ґрунтозахисних сѕвозмѕнах. У спецѕалѕзованих сѕвозмѕнах кормового конвеєра (перемѕннѕ пасовища, виробництво зелених ѕ штучно зневоднених кормѕв). ожна висѕвати ячмѕнь як покривну культуру для конюшини, конюшино-злакових сумѕшей; при зменшеннѕ норм висѕву ячменю — також люцерну, еспарцет, буркун. сновними попередниками озимих (ячменю, пшеницѕ на корм, тритикале) є зайнятѕ пари, багаторѕчнѕ трави, кукурудза на силос ѕ зелений корм ѕ, як виняток, озима пшениця. ри висѕваннѕ озимих зернових пѕсля багаторѕчних трав в умовах достатнього ѕ задовѕльного зволоження іх можна сѕяти ѕ пѕсля другого скошування багаторѕчних трав, у Степу ѕ пѕвденному ѕсостепу — переважно пѕсля першого. Ячмѕнь ѕ овес звичайно розмѕщують пѕсля бурякѕв, коренеплодѕв, проса, гречки. опередники зернобобових — озимѕ (пшениця, рѕпак, жито), кукурудза на зерно, цукровѕ буряки, кормовѕ коренеплоди, картопля. Зернофуражнѕ культури (всѕ бобовѕ, а також кукурудза на зерно) є цѕнними попередниками для ѕнших культур. У ѕсостепу й пѕвнѕчному Степу озимий ѕ ярий ячмѕнь збирають рано. ри оперативному удобрюваннѕ гноєм ѕ неглибокѕй оранцѕ пѕсля нього, як показує до382

П

ь ве

м ви

и

в

свѕд, можна висѕвати не тѕльки пѕсляжнивнѕ ярѕ, а й озимѕ — пшеницю, рѕпак, жито, тритикале. Це нетрадицѕйно, але при високому рѕвнѕ агротехнѕки ѕ механѕзацѕі польових робѕт цѕлком виправдано. 14.3.2.

в іп и

ми ви

щ ва

я

Обробіток ґрунту. ѕд озимѕ (ячмѕнь, пшеницю на корм, тритикале), залежно вѕд попередника, можна застосовувати як оранку, так ѕ поверхневий обробѕток дисковими знаряддями в поєднаннѕ з обробѕтком культиваторами з плоскорѕзальними лапами чи фрезерний обробѕток на глибину 8 см. лоскорѕзний обробѕток на глибину 10 – 12 см ѕ бѕльше не має особливих переваг перед поверхневим. ѕд ярѕ культури проводять зяблевий обробѕток. иняток — заплавнѕ землѕ, якѕ заливаються в осѕнньо-весняний перѕод, на яких здѕйснюють весняну оранку або поверхневий обробѕток. есняний обробѕток зябу переважно традицѕйний — ранньовесняне боронування в агрегатѕ зѕ шлейфами, для раннѕх ярих — передпосѕвна культивацѕя з одночасним внесенням азотних добрив. Якщо фосфорнѕ ѕ калѕйнѕ добрива не застосовували восени, іх вносять навеснѕ. ѕд кукурудзу, сорго, сою проводять 2 – 3 культивацѕі (першѕ 1 – 2 глибокѕ, на 10 – 12 см). ередпосѕвну культивацѕю здѕйснюють на глибину 1 – 2 см бѕльше вѕд глибини загортання насѕння. ѕд кукурудзу ѕ сорго ѕнколи доцѕльно провести додаткове весняне вирѕвнювання поверхнѕ ґрунту перед передпосѕвною культивацѕєю. Це полѕпшить рѕвномѕрнѕсть загортання насѕння. еред весняним обробѕтком ґрунту слѕд ретельно пѕдготувати технѕку, сформувати агрегати, звернути увагу на заточування лап культиваторѕв, обов’язкову установку іх для забезпечення однаковоі глибини обробѕтку та ѕн. Удобрення зернофуражних культур здѕйснюють з метою створення оптимального рѕвня живлення рослин для одержання запланованого врожаю. отребу в добривах визначають вѕдповѕдно до агротехнѕчного паспорта поля з урахуванням винесення рослинами елементѕв живлення з ґрунту. Так, для одержання 70 ц/га зерна кукурудзи необхѕдно близько 240 кг азоту, 80 кг фосфору, 180 кг калѕю. раховують наявнѕсть рухомих форм цих елементѕв у ґрунтѕ ѕ рѕзницю вносять з добривом, зважаючи на коефѕцѕєнт його використання. Слѕд зазначити, що на чорноземних ѕ темно-сѕрих лѕсових суглинкових ґрунтах рѕзниця 10 кг/га при середнѕх ѕ пѕдвищених нормах добрив ѕстотно не впливає на врожайнѕсть зернокормових культур. Підготовка насіння до сівби. осѕвний матерѕал має бути здоровим, добре вѕдкалѕброваним, без насѕння ѕнших рослин, у тому 383

а

и а3

числѕ бур’янѕв, у ньому не повинно бути насѕння карантинних бур’янѕв. дним ѕз ефективних прийомѕв пѕдготовки насѕння особливо при раннѕх строках сѕвби є інкрустування. авѕть без додавання протруювачѕв воно захищає в першѕ днѕ насѕння, яке бубнявѕє ѕ проростає, вѕд ураження грибними ѕ бактерѕальними хворобами, полѕпшує тепловий режим ѕ на цѕй основѕ польову схожѕсть насѕння. Слѕд зазначити, що протруювачѕ насѕння, якѕ додають до плѕвкоутворювача, шкѕдливѕ. Так, у 1990 р. було заборонено застосування тигаму-У. б’єктивно це стосується всѕх протруювачѕв. Ще небезпечнѕша пряма обробка ними насѕння. Тому в перѕод заправляння сѕвалок протруєним насѕнням слѕд користуватись респѕраторами. агато господарств (наприклад, у степових районах) протруювачѕ не використовують. ле для цього треба мати здорове кондицѕйне насѕння. отрѕбно застосовувати повѕтряно-теплове обѕгрѕвання насѕння, яке пѕдвищує схожѕсть на 14 – 18 %, енергѕю проростання — на 24 – 30 %. Способи сівби. аннѕ ярѕ (ячмѕнь, овес, горох, чину) ѕ озимѕ (ячмѕнь, кормову пшеницю, тритикале) сѕють з мѕжряддями 7,5 – 15 см. Краща безрядкова (розосереджена) сѕвба спецѕальними сѕвалками. роки з меншим зволоженням орного ѕ посѕвного шарѕв можливе деяке запѕзнення з появою сходѕв за такоі сѕвби, оскѕльки насѕння розмѕщується на менш ущѕльненому ложѕ, нѕж при звичайнѕй рядковѕй сѕвбѕ. Тому у мѕру потреби застосовують пѕсляпосѕвне коткування площѕ. Кукурудзу в бѕльшостѕ господарств сѕють ѕз мѕжряддями 70 см. У районах достатнього зволоження (центральна частина ѕсостепу, олѕсся, Захѕднѕ райони Украіни, зрошуванѕ землѕ) можна звузити мѕжряддя до 60 ѕ навѕть до 45 см. Звуження мѕжрядь дає змогу збѕльшити густоту посѕвѕв ѕ мати додатково 6 – 10 ц/га насѕння. Щоправда, для таких посѕвѕв у господарствѕ слѕд мати комбайни, що збирають кукурудзу незалежно вѕд ширини мѕжрядь. Спрощується ѕ стає дешевшим догляд за посѕвом, на 10 – 15 % зменшується фѕзичне випаровування вологи з поверхнѕ ґрунту, рослини краще пригнѕчують бур’яни. Сорго в пѕвденних районах сѕють ѕз мѕжряддями 60 – 70 см, а сою, боби ѕ люпин можна сѕяти як широкорядним, так ѕ звичайним рядковим способами. Звичайну рядкову сѕвбу соі застосовують переважно в районах задовѕльного зволоження ѕ на зрошуваних землях та на землях третьоі технологѕчноі групи. орми висіву насіння і густота стеблостою. ри механѕчних прийомах догляду за рослинами треба збѕльшувати норми висѕву насѕння з урахуванням втрат сходѕв пѕд час боронувань ѕ мѕжрядних обробѕткѕв. Так, норми висѕву насѕння гороху, соі, бобѕв, люпину, чини збѕльшують на 15 – 30 %, а кукурудзи навѕть у разѕ стрѕчкового внесення гербѕцидѕв — на 20 – 30, за екологѕчно чистого механѕчного 384

П

ь ве

м ви

и

в

догляду — на 30 – 40 %. орми висѕву озимих ячменю ѕ пшеницѕ, а також ярого ячменю ѕ вѕвса — 4 – 5 млн схожих насѕнин на 1 га. устота стеблостою кукурудзи на олѕссѕ ѕ в ѕсостепу 70 – 100 тис. рослин на 1 га, в Степу — 45 – 60 тис., сорго високорослих сортѕв ѕ гѕбридѕв — 140 – 180, низькорослих — 200 – 240 тис. рослин на 1 га. асова норма висѕву насѕння — 10 – 12 кг/га. орма висѕву соі на широкорядних посѕвах ѕз мѕжряддями 45 см у Степу 500 – 600, у ѕсостепу — 750 – 800 тис., а на звичайних рядкових посѕвах з мѕжряддями 15 см — 800 – 900 тис. схожих насѕнин на 1 га. скѕльки внесення гербѕцидѕв пѕд бобовѕ небажане (спричинює пригнѕчення рослин ѕ недобѕр зерна), гороху слѕд висѕвати 1,4 – 1,6 млн схожих насѕнин на 1 га, щоб пѕсля боронування сходѕв до збирання врожаю густота посѕвѕв становила 1,1 – 1,2 млн стебел на 1 га. огляд за посівами. сновними прийомами догляду за посѕвами є пѕдживлення, боротьба з бур’янами, шкѕдниками ѕ хворобами. а посѕвах ярих (ячменю, гороху, соі, кукурудзи та ѕнших культур) вирѕшальне значення має основне добриво, яке вносять пѕд зяблеву оранку (фосфор ѕ калѕй) та навеснѕ пѕд культивацѕю (азот). а посѕвах озимих фосфор ѕ калѕй вносять перед сѕвбою, азот роздрѕбно — восени, рано навеснѕ ѕ в перѕод активного росту рослин у виглядѕ пѕдживлень. Фосфор ѕ калѕй звичайно вносять повною нормою пѕд оранку чи передпосѕвну культивацѕю. Кукурудзу ѕ сорго пѕдживлюють азотом частѕше тодѕ, коли при внесеннѕ основного добрива норма цього елемента живлення була недостатньою. У перѕод вегетацѕі зернобобовѕ бѕльшою мѕрою, нѕж злаковѕ, ушкоджуються рѕзними шкѕдниками, особливо бульбочковими довгоносиками (на початку вегетацѕі), попелицями (горох ѕ боби), а в перѕод бутонѕзацѕі — утворення бобѕв ѕ гороховим комариком. Якщо кѕлькѕсть бульбочкового довгоносика бѕльша, нѕж передбачено нормою, краі полѕв обробляють спецѕальними препаратами — метафосом, І-58 (0,8 – 1 кг/га), «Карате» та ѕн. станнѕй застосовують також проти горохового комарика в перѕод бутонѕзацѕі — на початку цвѕтѕння рослин. обох випадках його використовують по 200 г/га. роти комарика застосовують також І-58 (0,5 – 1 л/га), додаючи в робочий розчин молѕбдат амонѕю ѕ бормагнѕєве добриво з розрахунку 400 г/га. роти попелиць використовують иримор 400 г/га (І.І. ареник, .І. ненко) та ѕншѕ препарати. Догляд за посѕвами кукурудзи ѕ сорго викладено в роздѕлах про вирощування іх на силос. Збирання врожаю. Кращим способом збирання є пряме комбайнування як зернових ѕ кукурудзи, так ѕ зернобобових, у тому числѕ й гороху. ряме комбайнування дешевше, ѕ втрати урожаю при 385

а

и а3

цьому меншѕ. орох ѕ чина часто вилягають, іх збирають комбайнами ѕз спецѕальними стеблопѕдѕймачами. Треба вирощувати сорти гороху з укороченими стеблами, наприклад огатир, якѕ менше вилягають, ѕ так званѕ штамбовѕ сорти. а посѕвах зернобобових не слѕд застосовувати десиканти (реглон, хлорат магнѕю, Д К та ѕн.). Солома бобових — добрий грубий корм, але пѕсля десикацѕі іі не можна нѕ згодовувати, нѕ використовувати як добавку до силосованоі маси. Треба почекати до збирання кѕлька днѕв, поки достигнуть нижнѕ боби ѕ побурѕють верхнѕ у гороху, повнѕстю дозрѕють боби соі, люпину, чини (вони, на вѕдмѕну вѕд гороху, не розтрѕскуються). Цѕ культури збирають переважно прямим комбайнуванням. оздѕльне збирання гороху ѕ чини застосовують при сильнѕй полеглостѕ, соі з прикрѕпленням нижнѕх бобѕв менш як 10 – 12 см та на забур’янених посѕвах. ого часто з цѕєі причини доводиться застосовувати також на посѕвах озимого ѕ ярого ячменю, вѕвса, пшеницѕ. оздѕльно збирають ячмѕнь з пѕдсѕвом трав. ри роздѕльному збираннѕ сою скошують косарками з утворенням валкѕв, якѕ пѕдбирають ѕ обмолочують комбайнами. ри прямому комбайнуваннѕ соі частоту обертѕв барабана знижують до 600 – 700 хв–1. Це значно полѕпшує якѕсть обмолоту, до мѕнѕмуму зводить втрати зерна. Для збирання зернового сорго комбайнами за потребою використовують спецѕальнѕ пристроі, якѕ складаються з лопатей, обтягнутих брезентом, ѕ ланцюгового приводу, який забезпечує частоту обертѕв молотильного апарата 400 – 700 хв–1. Для комбайна Дон 1500 ѕ комбайнѕв з молотаркою роторного типу застосовують пристрѕй ѕз швидкознѕмних еластичних лопатей. Додається також ланцюговий привѕд молотильного барабана для забезпечення частоти обертѕв 517 хв–1. До посѕвних кондицѕй насѕння зернових культур на корм доводять вѕдразу пѕсля збирання, використовуючи зерноочиснѕ агрегати З -50, З -25, ворохоочиснѕ машини -20 або С-25, зокрема для зернобобових. икористовують зерноочиснѕ сушильнѕ комплекси КЗС-50, КЗС-25Ш, КЗС-25 , машини первинного очищення насѕння З С-20 , УС-25, -20, С У-10, пневматичнѕ сепаратори С -56, очищувачѕ вороху самопересувнѕ С-25, пневмосушарки С-2 , сушарки шахтного типу СЗШ-16 та іх аналоги. Застосовують також активне вентилювання за допомогою повѕтропѕдѕгрѕвачѕв ѕ теплогенераторѕв. рѕєнтовнѕ схеми енергозберѕгаючих екологѕчно доцѕльних технологѕй вирощування окремих зернокормових культур подано в табл. 91 ѕ 92. сновне завдання технологѕй — одержати високий урожай з мѕнѕмальними витратами, звести до мѕнѕмуму використан386

П

ь ве

м ви

и

в

ня хѕмѕчних препаратѕв у процесѕ вирощування культур. Треба ефективно проводити загальнодоступнѕ агротехнѕчнѕ та бѕологѕчнѕ заходи боротьби з бур’янами, шкѕдниками ѕ хворобами на посѕвах. оряд з цим можливѕ ѕ деякѕ втрати врожайностѕ, але вони компенсуються якѕстю ѕ чистотою зернофуражу, вѕдсутнѕстю в зернѕ залишкѕв гербѕцидѕв, фунгѕцидѕв, ѕнсектицидѕв, десикантѕв, дефолѕантѕв тощо. Таблиця 91. Технологічна схема вирощування кукурудзи на півдні ісостепу сновнѕ агротехнѕчнѕ заходи опередник одрѕбнення сидерального посѕву перед заорюванням сновний обробѕток ґрунту есняний обробѕток ґрунту Удобрення

Сѕвба Догляд за посѕвами

Збирання врожаю

гротехнѕчнѕ вимоги зима пшениця + пѕсляжнивно як сидерат гѕрчиця бѕла Косарка-подрѕбнювач або обробѕток поля важкою дисковою бороною Зяблева оранка на глибину 25 – 27 см оронування ѕ вирѕвнювання поверхнѕ поля, глибина культивацѕі, в тому числѕ передпосѕвноі 5 – 6 см (щоб запобѕгти виносу на поверхню заораноі органѕки) орми добрив розраховують балансовим методом на запланований урожай з урахуванням родючостѕ ґрунту. Калѕйнѕ ѕ фосфорнѕ добрива вносять восени пѕд оранку, азотнѕ — перед сѕвбою Сѕвба в 3-й декадѕ квѕтня на глибину 5 – 6 см. орма висѕву насѕння на 30 – 40 % бѕльша вѕд оптимальноі передзбиральноі густоти оронування через 4 – 5 днѕв пѕсля сѕвби, друге — через 4 – 6 пѕсля першого, далѕ у фазах шильця ѕ 1 – 2 листкѕв. ѕжрядний обробѕток на глибину 5 – 6 см: перший — у фазѕ 5 – 6 листкѕв ѕз присипанням захисних смуг, другий — ѕз пѕдгортанням у фазѕ 10 – 11 листкѕв Збирання комбайнами для зберѕгання вологого (вологѕсть 30 – 35 %) або сухого зерна (вологѕсть 14 %)

Таблиця 92. Технологія вирощування соі в умовах ісостепу (ґрунт опѕдзолений суглинковий чорнозем, попередник — цукровѕ буряки) гротехнѕчнѕ вимоги Строк проСѕльськогосподарведення Якѕснѕ показники ськѕ машини ѕ знаоперацѕі ряддя несення доберед ора- Фосфорно-калѕйнѕ 45 – 60 І -4; У -3; рив нкою кг/га д. р. Т -4,2 та ѕн. Зяблева оранка е пѕзнѕше а глибину 25 – 27 см Трактори ХТЗ; ТЗ жовтня (+1 – 2 см), загортання та ѕн., -6-35; -540; -340; рослинних решток ѕ доб-4-40 та ѕн. рив — не менше як 96 % Захѕд

387

а

и а3

Продовження табл. 92 гротехнѕчнѕ вимоги Строк проСѕльськогосподарЗахѕд Якѕснѕ показники ведення ськѕ машини ѕ знаоперацѕі ряддя егкѕ середнѕ боролибина 3,5 – 4 см (+1 см), есняне бороастання нування ѕз висота гребенѕв — не бѕль- ни, шлейфборони фѕзичноі шлейфуванням спѕлостѕ ше 3 см, розмѕр грудок — не бѕльше 2–3 см ґрунту несення азотѕсля боа глибину 6 см. мѕачноі І -4 , У -10 них добрив ѕ ронування селѕтри 1,5 – 2 ц/га та ѕн.; К У-3,7; культивацѕя з зѕ шлейфуКШ-3,6; -6 та боронуванням ванням ѕн. а глибину 6 см (+1 см). ередпосѕвна еред сѕвТе саме культивацѕя бою, розрив исота гребенѕв — не у часѕ не бѕльш як 3 – 4 см бѕльше 1 год Сучаснѕ марки сѕваСѕвба Температура Сѕвба широкорядна на лок 45 см, обробка насѕння посѕвного шару дося- ризоторфѕном. либина гає 10–12 °С сѕвби — 5 см (+0,5 см). орми висѕву гороху — 0,7 – 0,8 млн схожих зерен на 1 га егкѕ борѕнки оронування До- ѕ пѕслялибина — перше досхоЗ -07; посѕвнѕ бопосѕвѕв сходове дове ѕ перше пѕслясходове — 1,5 – 2 см, друге пѕс- рѕнки та ѕн. лясходове середнѕми боронами. дин мѕжрядний обробѕток ряме комбайовне дости- ѕдповѕдна наладка моло- Комбайни ІЗС-1580ан; КЗС-9 ; Д нування гання стебла тарки, допустимѕ втрати 1500 ; КЗС -9 ; в основному зерна 1,2 – 3 % Славутич та ѕн. без листя овне вилущування бобѕв

ажливо пѕдкреслити необхѕднѕсть оптимѕзацѕі кожного прийому в системѕ агрокомплексу вирощування зернокормових культур. Для цього доцѕльно використовувати комп’ютер, який при введеннѕ об’єктивних даних про сорт (гѕбрид), ґрунт, його водний ѕ поживний режими, забур’яненѕсть посѕву, динамѕку формування вегетативноі маси, ураженѕсть посѕву шкѕдниками ѕ хворобами та ѕн. видасть потрѕбну ѕнформацѕю щодо виконання прийому або корекцѕі ходу вегетацѕі культури — додатковѕ пѕдживлення, мѕжрядний обробѕток, зрошення, застосування прийомѕв захисту рослин тощо. ажливо також чѕтко визначитись щодо агрегату (марка, потужнѕсть, вѕдповѕднѕсть розмѕру поля, наладка, установка робочих органѕв та ѕн.). 388

П

14.4. Змі а і і

мі

іп

іви е

ь ве

м ви

м ви

и

в

ь

Для зерносумѕшей використовують раннѕ культури, наприклад ячмѕнь ѕ овес з горохом, чину або ярий рѕпак з ячменем ѕ вѕвсом, зимуючий горох ѕз озимим ячменем та ѕн. У смугових посѕвах кукурудзу вирощують ѕз соєю. Це дає змогу пѕдвищити урожайнѕсть кукурудзи на 7 – 10 ц/га, соі — на 1,5 – 2,5 до 4 ц/га. Урожайнѕсть кукурудзи в таких посѕвах пѕдвищується переважно за рахунок так званого «крайового ефекту», тобто за рахунок кращого росту кукурудзи в крайнѕх рядках, якѕ стикаються зѕ смугами соі. У крайнѕх рядках кукурудзи кращѕ умови свѕтлового режиму, а завдяки соі — ѕ поживного режиму ґрунту, полѕпшується також водний режим рослин. Завдяки бѕльш глибокому проникненню коренѕв у ґрунт вона використовує вологу нижнѕх шарѕв пѕд сумѕжним рядком соі. Соя, у свою чергу, як теплолюбна культура за рахунок розмѕщення всерединѕ посѕву кукурудзи одержує бѕльше тепла, менше зазнає впливу коливань температури. Щоправда, крайового ефекту в соі не спостерѕгається. роте полѕпшення умов фотосинтезу, пѕдвищення середньодобовоі температури в посѕвѕ ѕ над ним сприяють кращому самоопиленню ѕ достиганню соі. результатѕ порѕвняно з одновидовим посѕвом культури врожай збѕльшується на 8 – 10 %. икористовують районованѕ сорти ѕ гѕбриди кукурудзи. исѕвають насѕння кукурудзи ѕ соі сучасними сѕвалками СУ -8 ; СУ -6 ; СУС-4,2; У С-12; СК Ц-8; С -4,5 (сѕвалка-культиватор) та ѕн. роте не скрѕзь смуговѕ посѕви соі та кукурудзи забезпечують збѕльшення виходу зерна. ѕльш ефективний цей спосѕб в умовах зрошення ѕ задовѕльного зволоження лѕсостепових районѕв, де в таких посѕвах соя може мати додаткове тепло. ратському районѕ иколаівськоі областѕ (Степ) такѕ посѕви не дали результатѕв, яких очѕкували. ричиною цього була надмѕрна кѕлькѕсть теплоти у смугах ѕ, як наслѕдок — зайве випаровування вологи. ядок краще розмѕщувати з пѕвнѕчного заходу на пѕвденний схѕд або з пѕвночѕ на пѕвдень, щоб посѕви у першѕй половинѕ дня були достатньо освѕтленѕ. озмѕщення іх ѕз заходу на схѕд сприяє доброму освѕтленню в ранковѕ години, а пѕзнѕше 4 – 6 рядкѕв соі затѕнюються кукурудзою, що несприятливо впливає на рѕст рослин. ирощування зернофуражних культур на зайнятих парах. а цих парах вирощують кормовѕ культури переважно на силос, сѕно ѕ сѕнаж. а пѕвднѕ практикують ѕ кулѕснѕ посѕви кукурудзи на зерно за схемою 2 – 4 рядки кукурудзи, смуга пару 2,8 – 4,2 м завширшки. ожливѕ й ѕншѕ схеми. Це дає змогу добре обробляти поле протягом вегетацѕйного перѕоду ѕ мати добрий попередник пшеницѕ.. Сою скоростиглих сортѕв сѕють ѕз розширеними мѕжряддями — 70 – 90 см. Такѕ посѕви є добрим попередником для озимоі пшеницѕ. Урожаі зерна кукурудзи, яку висѕвають на парах зазначеним вище способом, не адекватнѕ тѕй площѕ, що вона займає, а бѕльшѕ. 389

а

и а3

Так, при висѕваннѕ сѕвалкою СУ -8 трьох рядкѕв кукурудзи посѕв займає приблизно 38 % площѕ, а вихѕд зерна вѕдповѕдає виходу 50 % посѕву кукурудзи з мѕжряддями 70 см. У ѕсостепу, як показали дослѕди кафедри землеробства Уманського Д У ( . . Данилевський), урожайнѕсть зерна кукурудзи в таких посѕвах становить 30 – 35 ц/га. ѕндивѕдуальних господарствах степовоі зони ще у 20-х роках ХХ ст. кукурудзу вирощували з мѕжряддями 0,8 – 1 м. ѕжрядний обробѕток здѕйснювали до фази молочноі стиглостѕ зерна. ѕсля збирання кукурудзи висѕвали озиму пшеницю. скѕльки чорнѕ пари в пѕвденних районах займають 10 – 18 % посѕвноі площѕ, частину іх, можна, як показує практика Т с. Іллѕчѕвка ратського району иколаівськоі областѕ ( . . Дробѕтько) використовувати як резерви збѕльшення виробництва фуражного зерна кукурудзи. Частину зернофуражу (ячмѕнь) можна одержувати ѕ в кормових сѕвозмѕнах, використовуючи ячмѕнь як покривну культуру багаторѕчних трав. У такому разѕ, як уже зазначалося, треба пѕдбирати низькостебловѕ сорти або зменшувати норму висѕву ячменю на 15 – 20 %. ажано висѕвати ячмѕнь стрѕчками ѕз двох рядкѕв з мѕжряддям 7,5 см, мѕж ними утворюється смуга 22,5 см завширшки, в нѕй розмѕщують 2 рядки люцерни, еспарцету, конюшини чи травосумѕшѕ. Для такоі сѕвби використовують зерно-трав’яну сѕвалку СЗТ-3,6 та ѕн. Такий спосѕб сѕвби дає змогу створити кращѕ умови на початку вегетацѕі багаторѕчних трав, що позитивно впливає на іх подальший рѕст ѕ продуктивнѕсть. Цѕлком реальним джерелом зерна кукурудзи (особливо вологого) в ѕсостепу ѕ пѕвнѕчному Степу Украіни можуть бути пѕсляукѕснѕ посѕви пѕсля озимих промѕжних — рѕпаку, жита, пшеницѕ. Дослѕдження автора показали, що для цього слѕд використовувати ранньостиглѕ гѕбриди кукурудзи, якѕ в цих посѕвах (20 – 25.05) дозрѕвають. ри цьому можливий такий варѕант технологѕі: безпосередньо за збиранням промѕжноі культури — дискування стернѕ ѕ неглибока (14 – 16 см) полицева оранка з одночасним прикотковуванням водоналивним або кѕльчасто-шпоровим котком (з додатковим баластом). Слѕдом сѕвба кукурудзяною або унѕверсальною сѕвалкою з мѕжряддям 70 см з прикотковуванням легким котком. Сходи одержують на запасах вологи або ж трохи пѕзнѕше — пѕсля дощу. роводять одне – два боронування пѕсля сходѕв ѕ 1 – 2 мѕжряднѕ культивацѕі. Цього цѕлком досить, оскѕльки пѕсля озимих промѕжних посѕвѕв поле добре очищається вѕд бур’янѕв. Такий варѕант використання поля можливий як у кормовѕй, так ѕ в польовѕй сѕвозмѕнѕ. евний недобѕр зерна з пѕсляукѕсних посѕвѕв кукурудзи в декѕлька разѕв компенсується урожаєм озимоі промѕжноі культури, що в системѕ виробництва кормѕв цѕлком виправдано. 390

С

а

С

и а е ве

ІВ

1.1. За а ь і п

і е

і

а

ів і

мів

а

АС І

1. ЗА

а

І ЗА

ІВ І

МІВ

СІ А е

я

ѕдомо, що поголѕв’я худоби перебуває на стѕйловому утриманнѕ 140 – 160 до 180 – 200 днѕв. ого рацѕони складаються переважно ѕз консервованих, грубих ѕ концентрованих кормѕв та коренеплодѕв. се це зумовлює потребу близько 60, а в окремих випадках ѕ до 70 % кормѕв рѕчного рацѕону заготовляти ѕ зберѕгати вѕдповѕдно до прийнятих технологѕй ѕ вимог. бсяги заготѕвель грубих, соковитих, штучно висушених ѕ концентрованих кормѕв в Украінѕ на перспективу мають становити 65 – 70 млн т корм. од. за рѕк. инѕ розроблено ѕ впроваджуються рѕзнѕ технологѕі заготѕвлѕ кормѕв. оловна особливѕсть іх — застосування високопродуктивноі збиральноі ѕ транспортноі технѕки, іі рацѕональна експлуатацѕя, скорочення транспортних витрат, економѕя пального. се це дасть змогу органѕзувати безперервний збиральний конвеєр, заготовляти корми у стислѕ строки. отрѕбно впроваджувати найбѕльш досконалу органѕзацѕю заготѕвлѕ кормѕв. раховуючи брак малогабаритноі збиральноі технѕки у фермерських господарствах, треба органѕзувати спѕльне іі використання кѕлькома господарствами. ри цьому важливо забезпечити збирання кормових культур у визначенѕ строки як важливу умову заготѕвлѕ кормѕв. Слѕд зазначити, що консервування кормѕв пов’язане з великими втратами. Так, за даними Інституту кормѕв У , втрати силосу при зберѕганнѕ сягають 40 % закладеноі сировини. Це майже стѕльки, скѕльки при заготѕвлѕ сѕна. едодержання технологѕчних вимог при заготѕвлѕ сѕна з багаторѕчних трав (люцерни, еспарцету, конюшини, лядвенцю рогатого) ѕ сумѕшей іх ѕз злаковими травами призводить до того, що втрати поживних речовин сягають 60 %. Сѕно при цьому неякѕсне, з великими втратами основного компонента — листя. озрѕзняють втрати, яких можна уникнути, ѕ втрати, яких уникнути практично неможливо, але іх можна обмежити. Уникнути можна втрат, якѕ виникають у разѕ недодержання строкѕв, способѕв ѕ технологѕі збирання, поганоі пѕдготовки транспортних засобѕв ѕ схо391

а

и а4

вищ. Такѕ втрати вѕдносять до господарських. трати поживних речовин внаслѕдок бѕохѕмѕчних процесѕв у свѕжоскошених рослинах ѕ в подальшому в результатѕ автолѕзу ѕ дѕі мѕкроорганѕзмѕв неминучѕ. роте іх також можна обмежити, додержуючи строкѕв ѕ досконалих технологѕй збирання ѕ заготѕвлѕ кормѕв. Так, зниження початковоі поживностѕ зеленоі маси трав при заготѕвлѕ сѕна можна зменшити з 55 до 45 ѕ навѕть до 40 %, силосу — з 30 до 20 – 25 ѕ навѕть 15 %. Те саме стосується й сѕнажу, коренеплодѕв, трав’яних концентратѕв (листя бобових, штучно зневодненѕ корми) тощо. У деяких господарствах для годѕвлѕ худоби протягом року використовують силос, сѕнаж ѕ сѕно. Такий пѕдхѕд важко виправдати як теоретично, так ѕ практично. Консервацѕя корму будь-яким способом пов’язана, як уже зазначалось, з великими втратами поживних речовин корму. У разѕ тривалого зберѕгання в найкращому сѕнѕ, сѕнному ѕ трав’яному борошнѕ, брикетах, гранулах, силосѕ й сѕнажѕ вмѕст каротину, аскорбѕновоі кислоти та ѕнших вѕтамѕнѕв зменшується в десятки разѕв, що несприятливо впливає на здоров’я тварин у стѕйловий перѕод, на іхню продуктивнѕсть, вѕдтворення стада. У корѕв пѕдвищується яловѕсть, у курей зменшується несучѕсть, у стадах спостерѕгається прихований ѕ явний авѕтамѕноз, виникає потреба давати тваринам синтетичнѕ вѕтамѕни у виглядѕ добавок до корму ѕ навѕть ѕн’єкцѕй. Тому навѕть при згодовуваннѕ влѕтку заготовлених високоякѕсних кормѕв свѕжа зелена маса в рацѕонах худоби має становити не менш як 20 – 25 % поживностѕ рацѕону. ажано ѕ в зимовий перѕод згодовувати тваринам зеленѕ корми, вирощенѕ гѕдропонним способом. еобхѕдною умовою якѕсноі заготѕвлѕ кормѕв є ретельне планування технологѕчних процесѕв, включаючи збирання, транспортування ѕ закладання кормѕв на зберѕгання, застосування прогресивних форм органѕзацѕі ѕ оплати працѕ. Крѕм зберѕгання корене- ѕ бульбоплодѕв, баштанних, соломи ярих ѕ озимих хлѕбѕв, заготѕвля кормѕв пов’язана з рѕзними способами іх консервування — зневоднюванням (природним чи штучним), молочнокислим бродѕнням, доведенням сировини до фѕзѕологѕчноі сухостѕ з наступним зберѕганням в анаеробних умовах, хѕмѕчним консервуванням, заморожуванням.

1.2.

і і

і

іі

п

а

ь і

ви а

ів і і а

айпростѕший спосѕб консервування кормѕв — сушѕння природним зневоднюванням трав — не втратив значення ѕ в нашѕ днѕ у зв’язку з його доступнѕстю, простотою, мѕнѕмальними витратами, високою якѕстю корму. азом ѕз тим сушѕння трав у полѕ пов’язане з великими втратами поживностѕ, а ѕнколи ѕ погѕршенням перетрав392

С

а

і е

і

а

ів і

мів

ностѕ поживних речовин, насамперед протеіну. Тому треба вдосконалювати технологѕю заготѕвлѕ сѕна з метою зменшення його фѕзичних втрат ѕ пѕдвищення якостѕ. Частка грубих кормів у кормовому балансі і раціоні. кормовому балансѕ господарств, якѕ мають усѕ основнѕ види поголѕв’я тварин (худоби, свиней, овець, птицѕ), частка грубих кормѕв становить 10 – 14 %. а великих фермах, якѕ займаються дорощуванням ѕ вѕдгодѕвлею великоі рогатоі худоби, вона вища — 15 – 20 %, у тому числѕ близько 1/3 сѕна. а молочнотоварних фермах частка сѕна в загальнѕй кѕлькостѕ грубих кормѕв має становити 50 – 60 %. ри заготѕвлѕ 800 – 1000 кг якѕсного сѕна на одну дѕйну корову ѕз середньорѕчним надоєм 5 тис. л молока сѕно має становити 10 – 12 % поживностѕ рѕчного рацѕону при наявностѕ пасовища або добре органѕзованого зеленого конвеєра, коли тваринам протягом 180 – 200 днѕв згодовують достатню кѕлькѕсть свѕжих зелених ѕ соковитих кормѕв. Доцѕльно пѕдгодовувати худобу сѕном ѕ в лѕтнѕй перѕод для поповнення рацѕонѕв сухими речовинами за деякого збѕльшення обводненостѕ зелених кормѕв (вмѕст сухих речовин у кормѕ менше 20 %). Трави, які використовують для заготівлі сіна. исокоякѕсне сѕно заготовляють ѕз посѕвѕв бобових ѕ злакових багаторѕчних ѕ однорѕчних трав, ѕз травосумѕшей ѕ лучного рѕзнотрав’я. айцѕннѕше сѕно з люцерни посѕвноі ѕ жовтоі, конюшини лучноі, еспарцету, лядвенцю рогатого, ѕз злакових — пирѕю безкореневищного ѕ повзучого, кострицѕ лучноі, стоколосу безостого ѕ прямого, пажитницѕ багатоукѕсноі, тимофѕівки лучноі, житняку та сумѕшей іх ѕз бобовими травами. З однорѕчних трав можна видѕлити вику яру в сумѕшах ѕз вѕвсом, райграсом однорѕчним багатоукѕсним, суданською травою. епогане, але жорсткувате сѕно з могару ѕталѕйського. ѕвцѕ добре поідають сѕно ѕз сумѕшѕ еспарцету з чорноголовником. Умови заготівлі високоякісного сіна. скѕльки протеін мѕститься переважно в листѕ трав, при заготѕвлѕ сѕна треба намагатися зберегти максимальну кѕлькѕсть листя, а процес сушѕння у покосах ѕ валках скоротити до мѕнѕмуму. Заготовляють сѕно розсипне сонячного сушѕння з досушуванням при активному вентилюваннѕ в тюках, рулонах, у виглядѕ сѕчки. собливо великими є втрати поживних речовин при заготѕвлѕ сѕна природного сушѕння — до 60 % через те, що при сушѕннѕ у валках воно часто потрапляє пѕд дощ. Крѕм того, таке сѕно втрачає багато листя пѕд час транспортування, колѕр його буро-жовтий. одрѕбнене сѕно зберѕгають у сѕтчастих баштах. У степових районах ранѕше заготовляли сѕно (люцерни), шарами укладаючи в стоги прив’ялену зелену масу й солому. инѕ цей метод не використовують, хоч вѕн заслуговує на увагу. 393

а

и а4

ри збираннѕ трав у вологу погоду якѕсть сѕна погѕршується внаслѕдок вимивання з них поживних речовин, а в суху — через швидку втрату листя. Для зменшення втрат листя зелену масу деяких трав — люцерни посѕвноі ѕ жовтоі, іі сумѕшей ѕз буркуном у перѕод збирання слѕд плющити, тодѕ вона сохне в 1,5 – 2 рази швидше, нѕж неплющена, але в дощову погоду цей прийом не дає позитивних результатѕв, а лише посилює вимивання поживних речовин ѕз кормовоі маси. едоцѕльне плющення злакових трав, оскѕльки іх порожнистѕ стебла швидко висихають ѕ без цього. а малопродуктивних степових сѕножатях траву краще скошувати у валки, а в ѕсостепу ѕ на олѕссѕ — залишати в покосах ѕ при потребѕ перетрушувати. У всѕх зонах ефективне досушування сѕна активним вентилюванням пѕд навѕсами або в скиртах. ри цьому не обов’язково пѕдѕгрѕвати повѕтря, тому що тепле повѕтря може посилити самозѕгрѕвання пров’яленоі маси. ентилюють (продувають) масу вологѕстю 35 – 40 %. ентилятори розмѕщують ѕз двох бокѕв скирти, при досушуваннѕ сѕна пѕд навѕсами — перпендикулярно до навѕсу. Так само пѕдсушують ѕ тюки сѕна (для цього мѕж тюками залишають проходи). ентилятори вмикають перѕодично, поки вологѕсть сѕна не зменшиться до 20 – 22 % (щоб тюки не вкривалися плѕснявою). подальшому завдяки проходам вологѕсть тюкѕв знижується до 16 – 18 %. ротягом деякого часу у скошених рослин, якѕ перебувають на свѕтлѕ ѕ зберѕгають тургор, мало втрачається маса, у них навѕть вѕдбувається фотосинтез. У темрявѕ цього не вѕдбувається, тому втрати маси бѕльшѕ (табл. 93). Таблиця 93. трати поживних речовин конюшини лучноі під час сушіння на світлі і в темноті (за С.Я. Зафреном) Умови сушѕння (перѕод пѕсля скошування) У темрявѕ, 24 год а свѕтлѕ (24 год) У темрявѕ (48 год) а свѕтлѕ (48 год)

ологѕсть, % 63,7 57,8 45,0 28,6

водорозсухоі речови- чинних вуглени водѕв 4,8 2,8 2,1 +10,65 10,0 11,7 3,4 5,5

трати, % крохмалю 11,6 4,7 43,5 30,0

азоту загаль- бѕлконого вого 11,8 6,0 15,8 7,5

– – 34,61 6,5

олодний обмін і автоліз, втрати корму внаслідок цих процесів. ѕсля скошування трав паралельно ѕз втратою вологи вѕдбувається так званий «голодний» обмѕн. акопиченѕ поживнѕ речовини витрачаються на пѕдтримання життя в клѕтинах. скѕльки поживнѕ речовини уже не надходять, рослини швидко витрачають запаси іх ѕ «худнуть». Якщо вологѕсть нижча за 65 %, припиняються 394

С

а

і е

і

а

ів і

мів

природнѕ фѕзѕологѕчнѕ процеси, пов’язанѕ з голодним обмѕном речовин ѕ дѕяльнѕстю ферментѕв, починається автолѕз (саморозкладання). Це також частково ферментативний обмѕн. ѕн вѕдбувається пѕд впливом ферментѕв, якѕ ще активнѕ, але дѕють розрѕзнено. втолѕз призводить до зниження поживностѕ сѕна. Якщо умови сушѕння несприятливѕ, випадають дощѕ, розвиваються гриби, плѕснява, корм денатурується ѕ стає нестандартним. У процесѕ швидкого сушѕння на сонцѕ втрати поживних речовин не перевищують 5 % сухоі речовини. тже, сѕно треба сушити швидко в покосах ѕ потѕм у валках, пѕсля чого вѕдразу збирати в скирти або пѕд навѕсами ѕ досушувати активним вентилюванням. За даними . . ориневича, у процесѕ автолѕзу рослин, коли траву досушують у копицях, стогах ѕ навѕть у валках, у нѕй нагромаджуються ароматичнѕ речовини, якѕ визначають якѕсть сѕна, його характерний запах. ѕдбувається також гѕдролѕз бѕлка через деякий час. Слѕд зазначити, що процес сушѕння трави в природних умовах досить тривалий, тому голодний обмѕн речовин у клѕтинах ѕ автолѕз поєднуються з вимиванням поживних речовин, що залишились, внаслѕдок чого збѕльшуються втрати. трачаються насамперед небѕлковѕ азотистѕ речовини, ѕ лише в темрявѕ через 48 год спостерѕгаються значнѕ втрати загального, зокрема бѕлкового, азоту. У мѕру пѕдсихання трав гѕдролѕз бѕлка рѕзко зменшується, а потѕм зовсѕм припиняється. озкладання бѕлка до амѕнокислот ѕ змѕна спѕввѕдношення іх спостерѕгаються, за даними С.Я. Зафрена, на першому етапѕ голодного обмѕну. ри цьому може збѕльшуватись вмѕст триптофану й лѕзину. ри бѕльш глибокому голодному обмѕнѕ, за даними цього автора, нагромаджуються аспарагѕн та амѕак. За наявностѕ цукру частина іх на початку утворення може брати участь в синтетичних процесах ѕ знову перетворюватись на амѕнокислоти ѕ навѕть на бѕлок. днак цѕ процеси вѕдбуваються не завжди, що пѕдтверджується дослѕдами Девѕса. У цѕлому при швидкому сушѕннѕ склад протеіну змѕнюється незначно. роте повѕльне сушѕння сѕна неприпустиме. азом ѕз тим сушѕння трав у примѕщеннѕ призводить до бѕльших втрат, нѕж на сонцѕ (табл. 94). е рекомендується довго тримати сѕно в покосах ѕ валках, незважаючи на кориснѕ змѕни, якѕ вѕдбуваються в ньому пѕд впливом сонячних променѕв. наслѕдок пересушування збѕльшуються втрати найцѕннѕшоі його частини — листочкѕв. еретравнѕсть листя трав становить 90 – 95 %, тодѕ як загальна перетравнѕсть рослин — 70 – 75 %. тже, поживнѕсть втраченоі частини урожаю вища за середнѕ показники поживностѕ корму, ѕ втрати, вираженѕ в кормових одиницях, бѕльшѕ, нѕж втрати сухоі речовини. 395

а

и а4 Таблиця 94. трати поживних речовин конюшини лучноі залежно від швидкості сушіння (за С.Я. Зафреном)

Спосѕб сушѕння

Тонким шаром на сонцѕ Те саме в примѕщеннѕ Товстим шаром у примѕщеннѕ

Трива Кѕнлѕсть сушѕн цева волоня, год гѕсть, %

сухоі речовини

трати, % водоазоту розчи нних крохм загавугалю льно- бѕлков левоого го дѕв

72 144

26 28

4,1 11,5

27,6 51,4

15,7 31,8

10,0 11,4

15,7 25,1

192

30

18,8

75,2

52,1

23,1

37,9

Досушування сѕна в скиртах активним вентилюванням треба органѕзувати так, щоб пров’ялена маса надходила на досушування в невеликих кѕлькостях, що дасть змогу уникнути іі самозѕгрѕвання. ри великих потоках корму це зробити важко. Тому роблять кѕлька скирт ѕ розмѕщують у разѕ потреби в довгих скиртах (до 50 м) вентилятори ѕз двох бокѕв. Те саме роблять ѕ при досушуваннѕ пров’яленоі маси пѕд навѕсами: установлюють вентилятори з торцѕв або на певнѕй вѕдстанѕ один вѕд одного упоперек скирт. уре сіно. урого кольору сѕно набуває в скиртѕ внаслѕдок самозѕгрѕвання. Таке сѕно готували ще в 30-тѕ роки минулого столѕття. Самозѕгрѕванням готували ѕ так зване «горѕле» сѕно: сѕнну скирту швидко розкидали, ѕ вона досихала, оскѕльки теплота, що в нѕй утворилась, прискорювала видалення вологи з рослинноі маси. инѕ в практицѕ вѕдомѕ способи заготѕвлѕ сѕна у 80-х роках ХХ ст., якѕ називали — михайлѕвський, кримський, херсонський та ѕн., за якими вологѕсть пров’яленоі трав’яноі маси в покосах доводили до 38 – 40 %, подрѕбнювали ѕ закладали в траншеі, трамбували. роте не завжди вдається так утрамбувати траву, щоб запобѕгти іі самозѕгрѕванню. Тому заготовлене таким способом сѕно практично теж буре. Краще в такому випадку готувати якѕсний сѕнаж. Хѕмѕчними аналѕзами доведено, що приготування сѕна самозѕгрѕванням пов’язане з великими втратами його поживностѕ ѕ якостѕ. У процесѕ меланѕзацѕі, який вѕдбувається при цьому (сполучення цукрѕв ѕ вуглеводѕв з бѕлками), утворюються важкоперетравнѕ або зовсѕм неперетравнѕ сполуки, внаслѕдок чого сѕно стає бурим. За даними С.Я. Зафрена, перетравнѕсть протеіну навѕть звичайного сѕна невисока — у середньому 53,7 %, злегка бурого — 26,2, дуже бурого — 0,5; вмѕст бѕлка у ньому — вѕдповѕдно 51,1; 11,1 ѕ 0 %, — 65,4; 57,7 ѕ 48,9 %, а кормових одиниць — 0,67, 0,60; 0,40. тже, у разѕ самозѕгрѕвання сѕна перетравнѕсть протеіну рѕзко знижується або вѕн може стати неперетравним. 396

С

а

і е

і

а

ів і

мів

Підсолювання і обробка сіна консервантами. Інколи злегка зволожену масу (22 – 24 %) при закладаннѕ в скирту солять (вѕд 0,5 до 2 % солѕ на 1 т сѕна). Це ефективно лише при вологостѕ трав’яноі маси не бѕльш як 25 – 26 %. ри бѕльшѕй вологостѕ (26 – 28 %) потрѕбно бѕльше солѕ, чого допустити не можна. За останнѕми науковими даними, обробку вологого сѕна амѕаком вважають недоцѕльною. е зовсѕм доведено потребу в обробцѕ його й ѕншими препаратами, насамперед пропѕоновою кислотою. Цей захѕд значно здорожчує вартѕсть корму (про це йдеться у спецѕальному роздѕлѕ). исокоякѕсне сѕно готують залежно вѕд виду травостою, погодних умов ѕ наявноі технѕки. отують розсипне чи тюковане сѕно, сѕнну сѕчку або збирають його рулонним пѕдбирачем. станнѕй спосѕб краще використовувати для заготѕвлѕ сѕна ѕз злакових трав ѕ злаково-бобових сумѕшей.

1.3.

а і а ія

и а

я і а

Звичайно у господарствах використовують 2 – 3 види багаторѕчних ѕ 1 – 3 види однорѕчних трав ѕ травосумѕшей. Спѕввѕдношення площ пѕд багаторѕчними ѕ однорѕчними травами визначаються клѕматичними умовами. а пѕвднѕ ѕ пѕвденному сходѕ краіни велике значення мають однорѕчнѕ трави, а в середнѕй смузѕ ѕ на олѕссѕ — багаторѕчнѕ, в Карпатах — лучнѕ травостоі ѕ сѕянѕ трави. Слѕд використовувати також рѕзнотрав’я, попередньо знищивши шкѕдливѕ ѕ особливо отруйнѕ його компоненти (жовтець ідкий та ѕн.). Треба чѕтко визначити черговѕсть збирання трав ѕ скласти графѕк заготѕвлѕ сѕна, уточнивши в ньому, що скиртувати в полѕ, а що на кормовому дворѕ. ри заготѕвлѕ сѕна на значнѕй вѕдстанѕ вѕд ферми його краще пѕдбирати прес-пѕдбирачем або пресувати в рулонах. У такому виглядѕ воно бѕльш транспортабельне. а дѕлянках, розташованих близько до кормового двору, можна заготовляти сѕно будь-яким способом. ѕдповѕдно вѕдпрацьовують технологѕчнѕ схеми збирання трав ѕ заготѕвлѕ сѕна. Установлюють потребу в наборѕ машин з урахуванням іх наявностѕ в господарствѕ, вентиляторах для досушування сѕна, великогабаритних саморозвантажувальних причепах, скиртокладах-волокушах, копищевозах, пристроях для навантаження тюкѕв, косарках-подрѕбнювачах, косарках-плющилках, граблях, вѕдцентрових та пневматичних ворушилках тощо. а основѕ графѕка збирання, ретельного облѕку трудових ѕ матерѕальних ресурсѕв складають загальний план збирання сѕна (табл. 95). ѕдповѕдно до плану формують загони для заготѕвлѕ сѕна, якѕ можуть складатися з однѕєі або двох технологѕчних ланок. 397

а

и а4 Таблиця 95. План збирання сіна в господарстві __________ району___________ області____________

отрѕбДенно щоормоний Технологѕчна операцѕя Склад агрегату дня виробѕ- змѕн агрегаток, га тѕв Заготівля розсипного сіна. Виковівсяна суміш (площа 100 га) Скошування 5 Ю З, ТЗ+К -3,0 20 5 1 Згрѕбання, перетрушу5 Ю З, ТЗ+ Ц -Ф-3 10 10 2 вання ѕдбирання сѕна з вал5 Ю З, ТЗ+Т Ф-45 20 5 1 та ѕн. кѕв ѕ транспортування до скирти (в полѕ) Скиртування в полѕ 5 Ю З+ Ф-0,56.20 5 1 ѕдгрѕбання з поля 1 Т-40+ п-Ф-16 100 1 1 Заготівля розсипного сіна з досушуванням методом активного вентилювання. юцерна (площа 100 га) Скошування ѕз плю5 Ю З, ТЗ+К -3,0 20 5 1 щенням Згрѕбання ѕ ворушѕння 5 Ю З, ТЗ (Т-40)+ 20 5 1 + Ц -Ф-3 5 Ю З, ТЗ+Т +Ф-45 20 5 1 ѕдбирання пров’яленоі маси з валкѕв, транспортування до мѕсця скиртування у полѕ Укладання маси для 5 Ю З, ТЗ+ Ф-0,58 20 5 1 досушування ѕдгрѕбання з поля 1 Т-40+ -Ф-16 100 1 1 Заготівля сіна в тюках. Виковівсяна суміш (площа 100 га) Скошування 2 Ю З, ТЗ(Т-40)+ 20 4 1 +К -31 еретрушування, згрѕ4 Ю З, ТЗ+ Ц -Ф-3 10 4 1 бання авантаження у при4 Ю З, ТЗ+ -Ф-1,6 5,0 8 2 чеп Транспортування 4 Ю З, ТЗ+ 10 4 1 + 2 ТС-4-793 Укладання тюкѕв 4 Ю З, ТЗ+ Ф-0,55 10 4 1 Заготівля розсипного подрібненого сіна. Суміш люцерни з кострицею тростинною (площа 40 га) Скошування з плю2 Ю З, ТЗ+К -3,0 20 2 1 щенням Згрѕбання, перетрушу4 Ю З, ТЗ(Т-40) + 10 4 1 вання + Ц -Ф-3 2 Ю З, 10 4 2 ѕдбирання з подрѕбТЗ+2 ТС-4-793 ненням ѕ завантаженням у причѕп, транспортування Завантаження у башту 2 10 4 12 Строк виконання, днѕв

398

С

а

і е

і

а

ів і

мів

Продовження табл. 95 отрѕбСтрок Денно щоормовиконий Технологѕчна операцѕя нання, Склад агрегату дня виробѕ- змѕн агрегаднѕв ток, га тѕв Заготівля сіна в рулонах. Суміш еспарцету із стоколосом безостим (площа 30 га) Скошування 2 Ю З, ТЗ (Т-40)+ 20 2 1 +К -3,0 Згрѕбання у валки 1 Ю З, ТЗ+ Ц -Ф-3 30,0 1 1 Заготѕвля у рулони 2 Ю З, ТЗ+ -Ф-750 15,0 2 1 Транспортування руло2 Ю З, ТЗ+ 15,0 2 1 нѕв +2 ТС-4-793 , КУ-08 та ѕн. Укладання рулонѕв пѕд 2 Ю З, ТЗ+ Ф-0,55 15,0 2 1 навѕс

Скошувати треба тѕльки таку кѕлькѕсть трави, яку можна зѕбрати за день-два. Із бобових насамперед збирають еспарцет, козлятник (галегу), люцерну, потѕм — конюшину лучну. ри збираннѕ травосумѕшей строк скошування визначають за фазою технѕчноі стиглостѕ злакового компонента. анѕше збирають трави, де в травосумѕшѕ є скоростиглий, що швидко грубѕшає, злаковий компонент грястиця збѕрна. ирощування іі з еспарцетом у Степу й ѕсостепу дає змогу почати збирання сѕна у другѕй половинѕ травня. цей час еспарцет перебуває у фазѕ бутонѕзацѕі — початку цвѕтѕння, грястиця збѕрна — у фазѕ викидання волотѕ. ѕдтягування строкѕв скошування сумѕшей навѕть на кѕлька днѕв пов’язане ѕз втратою якостѕ сѕна, оскѕльки в зеленѕй масѕ грястицѕ збѕрноі, як в ѕнших злакових, у цей перѕод ѕнтенсивно накопичуються клѕтковина, лѕгнѕн ѕ суберин. аса грубѕшає, рѕзко знижується іі перетравнѕсть. ѕльш розтягнутий перѕод технѕчноі (укѕсноі) стиглостѕ стоколосу безостого, пирѕю безкореневищного ѕ повзучого, райграсу високого. іх травостоях багато подовжених вегетативних стебел, вони довго не грубѕшають, що ѕ збѕльшує строк збирання цих трав ѕ сумѕшей з ними. ри другому скошуваннѕ у грястицѕ збѕрноі немає генеративних пагонѕв, а є тѕльки подовженѕ вегетативнѕ пагони. Таку травосумѕш збирають, орѕєнтуючись на фазу вегетацѕі бобового компонента. е можна за один раз скошувати всю траву або навѕть значну частину іі. У сонячну погоду маса пересохне, буде велика втрата листя. У разѕ випадання дощу маса бурѕє, сѕно потрѕбно додатково перетрушувати. Якѕсть корму також погѕршується. елику площу сѕножатѕ подѕляють на дѕлянки 10 – 15 га. Технологѕчна ланка послѕдовно виконує весь комплекс робѕт, включаючи скошування, згрѕбання (у разѕ потреби), транспортування ѕ укладання сѕна. результатѕ 399

а

и а4

полѕпшується його якѕсть, а процес збирання вѕдбувається безперервно. априклад, у перший день люцерну на площѕ 15 га скошують до 12 год у покоси або невеликѕ валки, на другий — перетрушують масу, на третѕй — масу згрѕбають у валки ѕ пѕдбирають преспѕдбирачами або звозять пѕд навѕси для досушування чи подрѕбнюють ѕ транспортують на кормовий двѕр (у сѕтчастѕ башти). У всѕх випадках масу вентилюють холодним або злегка пѕдѕгрѕтим повѕтрям.

1.4.

і і

і

ая

і і а

Сѕно за якѕстю може бути першого, другого, третього класѕв ѕ нестандартне. блѕк сѕна краще здѕйснювати ваговим методом. У польових умовах його кѕлькѕсть визначають, обмѕрюючи стоги, скирти ѕ обчислюючи масу 1 м3 сѕна за довѕдником або зважуванням. Для цього беруть проби сѕна в кѕлькох мѕсцях або зважують на пѕд’ізних вагах частину поклаж (скирт) певного об’єму. Такий метод доцѕльний при наявностѕ кѕлькох скирт або стогѕв сѕна одного виду ѕ строку закладання. Якщо сухе сѕно облѕковують зважуванням на вагах у перѕод закладання на зберѕгання, тодѕ в подальшому слѕд робити поправку, — скидки на зберѕгання, якѕ звичайно бувають невеликими, оскѕльки сѕно обов’язково треба зберѕгати пѕд навѕсами, у сараях, на горищах примѕщень ферм. ле при досушуваннѕ сѕна активним вентилюванням слѕд визначати його об’єм ѕ масу 1 м3 пѕсля доведення до оптимальноі вологостѕ (17 – 18 %). ожна також зважувати сѕно на пѕд’ізних вагах у перѕод закладання, паралельно визначити вологѕсть. отѕм, у разѕ доведення його до базисноі вологостѕ, зробити поправки. се це має провести вѕдповѕдна комѕсѕя ѕ заактувати. Якщо сѕно зберѕгають у скиртах на кормовому дворѕ, скирти слѕд укладати на шар соломи не менш як 50 – 60 см завтовшки ѕ вкрити соломою. Те саме роблять ѕ зѕ скиртами в полѕ. ѕсце для скирт ѕ стогѕв сѕна вибирають так, щоб вони не пѕдтоплювалися пѕд час танення снѕгу. блѕк заготовлених кормѕв у скиртах у полѕ здѕйснюють двѕчѕ: через 2 тижнѕ пѕсля укладання в скирти або стоги ѕ через 3 – 4 мѕсяцѕ, тобто в кѕнцѕ року. ри цьому ретельно визначають форму скирти, щоб пѕдѕбрати формулу для визначення іі об’єму. Довжину ѕ ширину скирти визначають на висотѕ 1,2 – 1,4 м. Якщо вона звужена донизу, роблять два вимѕри — внизу ѕ в найширшѕй частинѕ ѕ беруть за основу середнє значення. Скирти розрѕзняють за торцевою частиною. они можуть бути кругловерхими низькими, кругловерхими високими, гостроверхими. Для облѕку об’єму кругловерхих скирт середньоі висоти ѕ низьких (висота яких дорѕвнює ширинѕ або менша за неі) використовують формулу 400

С

а

і е

= (0,52П − 0,44 Ш )ШД ;

к

і

а

ів і

мів

для скирт плосковерхих будь-якоі висоти

Сп = (0,56П − 0,55Ш )ШД ;

для скирт гостроверхих (шатрових) з дуже низьким початком вивершення г

=

ПШ Д, 4

де Д — довжина скирти; П — перекидна; Ш — ширина скирти. Для визначення середньоі довжини перекидки вимѕрюють іх у 2 – 3 мѕсяцях, а якщо в скиртѕ є пандус, роблять ще два вимѕрювання. озрѕзняють три типи стогѕв: кругловерхѕ степовѕ, кругловерхѕ пѕвнѕчноі форми, гостроверхѕ. б’єм кругловерхих стогѕв обчислюють за формулою к.с

= (0,04 П − 0,012

вузьких гостроверхих г.c

=

п) у

к;

к⋅2 П , 6 2

де П — перекидка; к — окружнѕсть. ѕд час першого облѕку масу 1 м3 корму можна визначити за довѕдковою таблицею, другого (останнього) — зважуванням 1 – 2 стогѕв або частини скирт (прикладка) близько 3 м завдовжки. Довѕдковими даними можна користуватись лише для облѕку соломи. б’ємна маса 1 м3 доброго ѕ задовѕльного сѕна через 5 – 6 днѕв пѕсля закладання залежно вѕд типу сѕна становить 37 – 58 кг, через 2 тижнѕ — 40 – 63, через мѕсяць — 45 – 68, через 3 мѕс — 50 – 74 кг (табл. 96). ри першому облѕку в скирту або стѕг закладають бирку (тонку дощечку), на якѕй записують номер поклажѕ, данѕ вимѕрювання ѕ загальну масу. ри другому облѕку усѕ данѕ записують на зворотнѕй сторонѕ дощечки. Цѕ самѕ данѕ ѕ вѕдомостѕ про якѕсть сѕна записують у спецѕальний журнал облѕку грубих кормѕв. оверхня стогѕв ѕ скирт має бути добре обчесаною. ершину скирти слѕд добре прикрити соломою ѕ теж обчесати, щоб краще стѕкала вода. У районах достатнього зволоження краще класти гостроверхѕ (шатровѕ) скирти ѕ стоги ѕз завуженими основами, що полѕпшує зберѕгання корму. узьким боком чи кутом скирта має бути повернута до домѕнуючого напряму зимових вѕтрѕв. Скирти ѕ стоги розмѕщують на пѕдвищеному сухому мѕсцѕ ѕ в разѕ потреби обкопують канавкою. 401

а

и а4 Таблиця 96. Об’ємна маса доброго і задовільного сіна, кг Тип сѕна

Із вологих лук ѕ болѕт, грубостеблове злакове (канаркова трава, куничник, очерет), злаково-осокове ѕ осоково-рѕзнотравне, а також рѕзнотрав’я солянкове ѕ кохѕєве учне, лѕсове ѕ степове рѕзнотрав’я, рѕзнотравно-злакове ѕ степове полинне Злакове лучне, степове, солончакове ѕ сѕяне (тимофѕівка, пирѕй, китник, стоколос, грястиця, куничник, костриця лучна ѕ схѕдна, житняк та ѕн.) Дрѕбнотрав’яне (злакове ѕ злаковорѕзнотравне, суходѕльно-лучне, степове ѕ солончаково-лучне, тонконѕг, костриця червона, мѕтлиця, щучник, бѕловус, ковила, типчак, гострець та ѕн.)

аса 1 м3 сѕна пѕсля укладання в стоги ѕ скирти через через 2 через через 3 5–6 днѕв тижнѕ мѕсяць мѕсяцѕ

37 – 42

40 – 46

45 – 50

50 – 55

42 – 49

45 – 52

50 – 57

50 – 61

45 – 52

50 – 57

55 – 61

62 – 68

50 – 58

56 – 63

60 – 68

65 – 74

Усю дѕлянку в полѕ, де закладено скирти, оборюють, встановлюють громовѕдводи. а кормовому дворѕ, крѕм того, бѕля скирт ѕ навѕсѕв для зберѕгання сѕна встановлюють пожежнѕ щити, мѕсткостѕ з водою ѕ насос.

2. ЗА 2.1.

ІВ в і

С а

С и ви

в е

яя і

м

сновою процесу силосування є молочнокисле бродѕння, в результатѕ якого в силосѕ накопичуються молочна ѕ оцтова кислоти. ожливе також утворення й ѕнших органѕчних кислот (олеіновоі), спирту, а також вуглекислого газу. сновними видами молочнокислих бактерѕй є гомоферментативнѕ, якѕ зброджують до 70 – 90 % цукрѕв з утворенням ѕз водорозчинних гексоз переважно молочноі кислоти, небагато газѕв та ѕнших побѕчних продуктѕв, ѕ гетероферментативнѕ, що зброджують близько 50 % цукрѕв у молочну кислоту, до 16 % — в оцтову, 10 – 12 % — у спирт ѕ до 30 % — у вуглекислий газ. бидва види бактерѕй зброджують рѕзнѕ моно- ѕ дицукри — глюкозу, ксилозу, фруктозу, галактозу, мальтозу, лактозу, сахарозу. За своєю природою це бактерѕі-анаероби. 402

С

а

і е

і

а

ів і

мів

За придатнѕстю для силосування розрѕзняють рослини, що легко силосуються ѕ мѕстять цукру бѕльше, нѕж потрѕбно для утворення молочноі кислоти, та тѕ, що важко силосуються ѕ мѕстять недостатню кѕлькѕсть цукру, внаслѕдок чого при силосуваннѕ іх не утворюється молочна кислота (табл. 97). Таблиця 97. Придатність рослин для силосування мѕст цукру, % Фаза вегетацѕі, олосприятлива для гѕсть, факти необхѕ надчний дний мѕрзбирання на силос % ний Кавуни кормовѕ ѕд час збирання 88 3,61 0,52 3,09 Кормовѕ буряки (бурячиння) Те саме 82 3,46 1,22 2,24 Цукровѕ буряки (бурячиння) « 80 3,60 1,32 2,25 орква (бадилля) « 80 3,32 0,67 2,65 руква (бадилля) « 83 5,34 1,39 2,95 Турнепс (бадилля) « 83 3,05 1,65 1,40 иковѕвсяна сумѕш Цвѕтѕння 77 2,00 2,00 – орох аповненѕ боби 80 1,93 1,62 0,31 умай До цвѕтѕння 70 1,32 0,95 0,36 Джугара икидання китицѕ 70 2,01 1,07 0,94 Земляна груша (зелена маса) Цвѕтѕння 77 4,77 1,01 3,76 черет До цвѕтѕння 75 0,45 0,46 – Капуста кормова Те саме 85 2,13 1,33 0,80 Конюшина червона Цвѕтѕння 77 1,90 1,31 0,59 Конюшина червона (отава) « 80 1,44 0,94 0,50 оби кормовѕ Дозрѕвання 74 4,35 1,49 2,86 Кукурудза олочна стиглѕсть 78 2,41 1,07 1,34 олочно-воскова 76 2,12 1,30 0,82 стиглѕсть оскова стиглѕсть 70 1,92 1,60 0,32 учнѕ трави (отава) До утворення квѕ75 1,97 0,62 1,36 тконосних пагонѕв зимий рѕпак (отава) Те саме 83 2,82 1,37 1,09 ито озиме Колосѕння 78 3,20 2,30 0,90 ѕпак озимий очаток цвѕтѕння 84 5,60 2,14 3,46 юпин кормовий Те саме 84 2,20 1,80 0,40 вес « 75 3,58 2,03 1,55 сока Цвѕтѕння 70 1,13 1,14 – елюшка олочна стиглѕсть 77 1,47 1,26 0,21 Сорго цукрове оскова стиглѕсть 68 4,80 1,60 3,20 Соняшник олочна стиглѕсть – 3,40 1,30 2,10 азва рослини

якѕснѕй силоснѕй сировинѕ має бути оптимальна кѕлькѕсть цукру (1,5 – 2 % до маси, що силосується). ого надлишок небажаний: силос виходить кислим. птимальна вологѕсть силосноі сировини — 403

а

и а4

65 – 70 %. она має бути добре подрѕбненою (за вологостѕ 65 – 70 % вѕдрѕзки 0,7 – 1,5 см завдовжки залежно вѕд силосноі культури, за 75 – 80 % — 2 – 3 см, бѕльш як 80 % — 8 – 12 см). Кукурудзу силосують у молочно-восковѕй, восковѕй ѕ навѕть повнѕй стиглостѕ при вологостѕ зерна ѕ початкѕв 35 – 40 %. Для силосування в однѕй фазѕ стиглостѕ, як уже зазначалося, слѕд висѕвати 2 – 3 гѕбриди з рѕзним вегетацѕйним перѕодом: наприклад, для ѕсостепу — раннѕ, середньораннѕ й середньостиглѕ. ри збираннѕ кукурудзи у восковѕй стиглостѕ масу подрѕбнюють на частинки 5 – 7 мм. ри цьому подрѕбнюється ѕ зерно. еподрѕбнене зерно повноі ѕ восковоі стиглостѕ у силоснѕй масѕ гѕрше перетравлюється тваринами. Якщо нема спецѕальних комбайнѕв, якѕ забезпечують таке подрѕбнення, кормозбиральнѕ комбайни К КУ-75, -1, -282, К -2,4 та ѕн. обладнують спецѕальним подрѕбнювальним пристроєм — рекатером, який запропонували фахѕвцѕ Днѕпропетровського сѕльськогосподарського ѕнституту та Інституту кормѕв У . Цей пристрѕй дає змогу подрѕбнювати до 98 % зерна качанѕв ѕ повнѕстю розщеплювати стебла. ез рекатерѕв комбайни таких марок навѕть у разѕ ретельного регулювання на дрѕбне рѕзання пропускають до 25 – 40 % цѕлого зерна. роте цѕ пристроі призводять до перевитрат палива. Тому, якщо немає спецѕальних комбайнѕв, качани восковоі стиглостѕ збирають окремо, подрѕбнюють на спецѕальних установках до пастоподѕбноі маси ѕ закладають на зберѕгання. ри подрѕбненнѕ всѕєі рослини кукурудзи восковоі стиглостѕ на вѕдрѕзки довжиною кѕлька сантиметрѕв не тѕльки втрачається зерно, а така маса погано ущѕльнюється. олочнокисле бродѕння дуже швидко змѕнюється оцтовокислим, а потѕм — маслянокислим, а через 4 – 5 мѕсяцѕв такий корм стає непридатним для годѕвлѕ. Силос ѕз добре ущѕльненоі маси кукурудзи молочноі стиглостѕ з додаванням подрѕбненоі гороховоі соломи може зберѕгатись 2 – 3 роки. Кукурудза молочно-восковоі стиглостѕ також непогано ущѕльнюється ѕ, отже, силос ѕз неі довше зберѕгається. Для полѕпшення молочнокислого бродѕння бажано застосовувати препарати, якѕ мѕстять молочнокислѕ бактерѕі. дним ѕз них є вѕтчизняний препарат « итосил» — порошкоподѕбна маса висушених живих клѕтин молочнокислих бактерѕй вѕд свѕтло-коричневого до кремового кольору. аважку препарату розчиняють у невеликѕй кѕлькостѕ води, добре розтирають до однорѕдноі консистенцѕі ѕ одержують маточний розчин. До нього додають 3 – 4 л води, процѕджують крѕзь марлю в резервуар для приготування робочого розчину. обочий розчин готують 3 – 4 рази на день. Це пѕдсилює активнѕсть бактерѕй у робочому розчинѕ. носять препарат у виглядѕ водноі суспензѕі в силосну масу переобладнаним змѕшувачем СТК-5 або ѕншими пристроями, в якѕ додають розпилювач. птимальна доза препара404

С

а

і е

і

а

ів і

мів

ту 5 г/т маси, вона мѕстить приблизно 50 млрд живих клѕтин з розрахунку на 1 г. ри зменшеннѕ активностѕ препарату дозу його збѕльшують. Для заготѕвлѕ силосу використовують кѕлька культур: гѕбриди кукурудзи рѕзних строкѕв достигання, соняшник у чистих ѕ змѕшаних посѕвах, сорго, озимѕ жито ѕ пшеницю, раннѕ ярѕ сумѕшѕ — вику ѕ горох ѕз вѕвсом, овес ѕз рѕпаком, горох, пѕсляукѕснѕ посѕви, побѕчну продукцѕю, гичку, листостеблову масу кукурудзи на зерно тощо. Значним джерелом силосноі сировини є також трава природних угѕдь. Силосна маса надходить у рѕзнѕ строки ѕ являє собою силосний конвеєр.

2.2. Си

і п

и

айбѕльш придатним є баштовий тип силососховища. роте недостатня швидкѕсть закладання силосноі маси та енергоємнѕсть закладання (потрѕбно багато електроенергѕі), незручностѕ з вивантажуванням силосу, особливо при великих обсягах його закладання (10 – 15 тис. т), роблять цѕ сховища менш вигѕдними порѕвняно з горизонтальними спорудами траншейного типу. оризонтальнѕ герметичнѕ сховища, у тому числѕ полѕетиленовѕ ємкостѕ, теж не позбавленѕ проблем завантаження й вивантаження. инѕ широко застосовують наземнѕ траншеі великоі мѕсткостѕ з висотою стѕн 4 – 6 м. ожна ставити іх по кѕлька в ряд. ѕдкритѕ наземнѕ траншеі з високими бортами (стѕнами) дають змогу в короткѕ строки закласти силос, застосовувати високопродуктивну технѕку для транспортування силосноі маси, швидко іі розвантажувати, добре утрамбовувати важкими тракторами. ѕсля наповнення траншею вкривають плѕвкою ѕ солом’яною сѕчкою (це запобѕгає появѕ плѕсняви у верхньому шарѕ корму). ри силосуваннѕ сировини з пѕдвищеною вологѕстю (80 – 84 %), наприклад кукурудзи, не використаноі на зелений корм, слѕд додавати до неі солому. ичку бурякѕв бажано силосувати зѕ стеблами кукурудзи. равда, дослѕдження Інституту кормѕв У показали, що гичка добре силосується сама, причому без ущѕльнення. днак при додаваннѕ іі до стебел кукурудзи виходить кращий корм, нѕж ѕз самих стебел. Якѕсний силос готують при силосуваннѕ кукурудзи молочноі стиглостѕ з гороховою соломою. аса при цьому так ущѕльнюється, що стѕнка зрѕзу на дотик являє собою монолѕт. овѕтря в таку силосну масу не проникає, взимку на зрѕзѕ вона не псується ѕ не втрачає кольору протягом 3 – 4 днѕв. Досвѕд такого силосування кукурудзи є, наприклад, у СТ « овий свѕт» Уманського району Черкаськоі областѕ. 405

а

и а4

2.3.

а і а ія а

ів і и

ѕдповѕдно до схеми силосного конвеєра визначають набѕр збиральноі ѕ транспортноі технѕки. Силоснѕ культури збирають силосозбиральними КСК-100 , КСК-100 1, -301, -282, -281С ѕ причѕпними комбайнами К КУ-75 ѕ К -2,4 тощо. ле для заготѕвлѕ силосу з кукурудзи восковоі стиглостѕ потрѕбнѕ спецѕальнѕ силоснѕ комбайни « олѕсся», «Дон» або іх аналоги, що подрѕбнюють масу на вѕдрѕзки 5 – 7 мм ѕ зерно на 2 – 3 частинки. У зонѕ надмѕрного зволоження застосовують спецѕальнѕ силосозбиральнѕ комбайни, якѕ мають самохѕдний гусеничний хѕд високого проходження, наприклад СК -3,2, запозичений вѕд зернозбирального комбайна СКД-5 , бункер мѕсткѕстю 9 м3, обладнаний свѕтлозвуковою сигналѕзацѕєю, що повѕдомляє механѕка-водѕя про повне заповнення бункера подрѕбненою масою. одрѕбнену масу вѕдвозять вѕд силосозбиральних агрегатѕв переважно автосамоскидами, а якщо іх немає або мало, — бортовими автомобѕлями ѕз спецѕальними пристроями для розвантаження силосноі маси. Тракторнѕ причепи доцѕльно застосовувати лише при перевезеннѕ маси на вѕдстань 1,5 – 2 км. Ущѕльнюють масу, що силосується у сховищѕ, важкими тракторами (Т-100Т , Т-100 С, Т-153, Т-130, К-700 та ѕн.), що обладнанѕ грабельними розрѕвнювачами або бульдозерами. Якщо таких машин немає, використовують трактори Т-74, ДТ-75, Т-4 ѕ Т-150 та іх аналоги, в тому числѕ ѕноземнѕ. Кѕлькѕсть технѕчних засобѕв розраховують так, щоб забезпечувався принцип потоковостѕ технологѕчного процесу заготѕвлѕ силосу. ри цьому змѕнна продуктивнѕсть груп силосозбиральних агрегатѕв (провѕдна ланка процесу) має дорѕвнювати змѕннѕй продуктивностѕ транспортних засобѕв ѕ тракторѕв, якѕ ущѕльнюють масу. отрѕбну кѕлькѕсть силосозбиральних агрегатѕв (W) визначають за формулою W =

SУ , ТД

де — продуктивнѕсть агрегату, т/год (за нормативом); S — площа збирання, га; У — урожайнѕсть зеленоі маси, т/га; T — тривалѕсть роботи агрегатѕв протягом доби; Д — оптимальна тривалѕсть збирання, днѕв. Кѕлькѕсть тракторѕв, необхѕдних для ущѕльнення маси, що силосується в сховищѕ, наведено в табл. 98. Для проведення робѕт ѕз силосування уточнюють строки вѕдповѕдно до настання технѕчноі стиглостѕ основних компонентѕв силосного конвеєра. ѕдповѕдно до графѕка збирання силосноі маси погоджу406

С

а

і е

і

а

ів і

мів

ють строки ѕнших робѕт, якѕ проводяться у господарствѕ: догляд за просапними, збирання зернових, цукрових бурякѕв, кормових коренеплодѕв, заготѕвля сѕна ѕ сѕнажу та ѕн. изначають також можливостѕ успѕшного проведення всього циклу робѕт ѕз закладання силосу, формують у разѕ потреби новѕ збирально-транспортнѕ ланки додатково до тих, що є, облѕковують наявну технѕку. Таблиця 98. Кількість тракторів, необхідних для ущільнення маси, що силосується у сховищі арка трактора Т-100 С; Т-100 ; Т-130 та ѕн. Т-150; Т-150К та іх аналоги ДТ-75; Т-74 та іх аналоги

еобхѕдна кѕлькѕсть тракторѕв при продуктивностѕ силосозбиральних агрегатѕв за змѕну, т 250 500 750 1000 1 2 3 4 2 3 4-5 6 3 4 5 8

Як показує досвѕд господарств Черкаськоі та ѕнших областей, при заготѕвлѕ силосу доцѕльно створювати мѕжгосподарськѕ збиральнотранспортнѕ загони. Для цього складають оперативний план закладання силосу приблизно за такою формою: План заготівлі силосу в господарстві___________________ району_____________області_______________________________ Культура, технологѕчний процес

бсяг роботи

Строки проведення

Склад агрегату

ормозмѕн

отрѕбно щоденно агрегатѕв

р и м ѕ т к а. ажано зазначити в планѕ прѕзвища механѕзаторѕв ѕ водѕів автомобѕлѕв, а також трактористѕв, зайнятих на розрѕвнюваннѕ ѕ трамбуваннѕ силосу.

2.4.

и

е в ва і, в

я а а ів е а

ив

в

іп в

станнѕм часом значно збѕльшились обсяги заготѕвлѕ вологого зерна кукурудзи, а також подрѕбненоі іі зернострижневоі маси. анѕше кукурудзу збирали зазвичай для одержання стиглого сухого зерна. ле це бѕльш трудомѕсткий процес, нѕж консервування. Крѕм того, при збираннѕ кукурудзи у фазѕ повноі фѕзѕологѕчноі стиглостѕ, але пѕдвищеноі вологостѕ вдається одержати значно бѕльше корму з одиницѕ площѕ (додатково до врожаю зерна збирають ѕ силосують свѕжу, ще зелену листостеблову масу). Слѕд вирощувати гѕбриди кукурудзи, в яких бѕльш чѕтко виражена властивѕсть просоподѕбних злакѕв — зберѕгання зеленими стебел ѕ листя при повному дости407

а

и а4

ганнѕ зерна. У разѕ потреби строки дозрѕвання зерна можна скоротити обробкою посѕвѕв хѕмѕчними речовинами, якѕ прискорюють наливання зерна (наприклад, кѕнетином). Консервують здебѕльшого подрѕбненѕ качани, починаючи ѕз фази восковоі стиглостѕ зерна, його вологѕсть у цѕй фазѕ становить 40 – 50, стрижнѕв качанѕв — 45 – 55 %. У фазѕ повноі фѕзѕологѕчноі стиглостѕ вологѕсть зерна знижується до 30 %, а стрижнѕ качанѕв у цей час мають вологѕсть 40 – 45 %. одрѕбнена зернострижнева маса з додаванням нижнѕх обгорток початкѕв (3 – 6 % загальноі маси) — це пастоподѕбний корм, який добре зберѕгається у спецѕальних наземних траншеях 6 – 7 м завширшки ѕ до 30 м завдовжки. європейських краінах для цього використовують металевѕ башти. ри закладаннѕ подрѕбнених качанѕв з восковою стиглѕстю зерна в масѕ вѕдбувається процес молочнокислого бродѕння. результатѕ життєдѕяльностѕ молочнокислих бактерѕй у такому силосѕ нагромаджується молочна кислота (кислотнѕсть корму становить р 4,2 – 4,3). Іншѕ анаероби в цѕй масѕ майже не розвиваються. сновною умовою консервування зернострижневоі маси кукурудзи з достиглим зерном ѕ вологого зерна є добре ущѕльнення. Технологѕю консервування зернострижневоі маси ѕ вологого зерна вперше запровадили С.Я. Зафрен та .Ф. ечѕр (1960) ѕ апробували в господарствах Краснодарського краю й ѕнших регѕонах. инѕ іі широко застосовують у СШ , ѕмеччинѕ та ѕнших краінах. За даними Інституту кормѕв У ( . . абич, .Ф. Кулик та ѕн.), консервоване кукурудзяне зерно з соєвим шротом ѕ премѕксами є цѕнним кормом для свиней. иробничий дослѕд цього ѕнституту показав, що добовѕ прирости тварин при годѕвлѕ таким кормом досягають 650 – 680 г, що значно бѕльше, нѕж прирости за традицѕйного висококалорѕйного рацѕону. Добрѕ прирости забезпечує вологе консервоване зерно сорго. ри згодовуваннѕ свиням цього зерна у восковѕй стиглостѕ прирости дещо меншѕ (воно для них кисле ѕ потребує певних добавок для нейтралѕзацѕі кислотностѕ). Дослѕдження Інституту кормѕв У , досвѕд господарств ѕм. лизнюка ѕ ѕм. стровського, держгоспу « анькѕвський» анькѕвського району Черкаськоі областѕ, господарств иповецького району ѕнницькоі, Кам’янського району Черкаськоі областей ѕ господарських пѕдприємств з виробництва кормѕв показують, що використання консервованоі зернострижневоі маси кукурудзи ѕ вологого зерна, як основи концентратноі частини рацѕону для великоі рогатоі худоби ѕ свиней економѕчно вигѕдне: 1 корм. од. іі набагато дешевша вѕд 1 корм. од. сухого зерна кукурудзи, оскѕльки досушування качанѕв ѕ обмолоченого зерна в сушарках — трудомѕсткий ѕ енергоємний процес. За даними С.Я. Зафрена з посиланням на французький Інститут кормових культур, консервацѕя вологого зерна кукурудзи на 72 % 408

С

а

і е

і

а

ів і

мів

дешевша, нѕж його штучне сушѕння, ѕ на 154 % дешевша, нѕж обробка, наприклад, пропѕоновою кислотою. Консервування зернострижневоі маси ѕ вологого зерна кукурудзи дає змогу значно скоротити втрати качанѕв у полѕ, якѕ через пѕзнѕ строки збирання нерѕдко досягають 14 – 17 %, пѕдвищити врожайнѕсть зерна, знизити його собѕвартѕсть.

3. ЗА 3.1.

ІВ і і

СІ А і

і

ви а

ів і і а

Сѕнаж — це по сутѕ силос, приготовлений з прив’яленоі сировини до вологостѕ 45 – 60 %. У загальному розумѕннѕ це сѕно-силос. Суть процесу полягає у прив’ялюваннѕ трав до так званоі фѕзѕологѕчноі сухостѕ, тобто до часткового зневоднення зеленоі маси до вологостѕ, коли бактерѕям така волога недоступна. Тому пѕд час сѕнажування не вѕдбувається маслянокисле ѕ майже не спостерѕгається оцтове бродѕння, є певна кѕлькѕсть молочноі кислоти (0,9 – 2,2 % сухоі речовини). Силосуванню прив’яленоі трави придѕляв увагу ще в 30-х роках минулого столѕття . . ѕхин. а вѕдмѕну вѕд силосування, такий спосѕб зберѕгання трави в анаеробних умовах вѕн назвав аутоконсервуванням, тобто самоконсервуванням. До цього були вѕдомѕ роботи ѕталѕйського вченого Сомарѕнѕ (1924). ѕн пояснив суть збереження прив’яленоі маси «сѕносилосу» високою концентрацѕєю в нѕй вуглекислого газу в перѕод закладання. роте . . ѕхин установив, що виготовлення цього корму (аутоконсерва) ґрунтується на високому осмотичному тиску клѕтинного соку, який робить клѕтинну воду недоступною для бактерѕй. ерхньою межею вологостѕ пров’яленоі маси вѕн вважав 55 %. За вологостѕ 60 %, на його думку, вѕдбувається силосування, а вологѕсть 55 – 60 % є перехѕдною мѕж аутоконсервацѕєю ѕ силосуванням. У СШ наприкѕнцѕ 50-х — на початку 60-х рокѕв ХХ ст. цей спосѕб широко пропагувався, давали рекомендацѕі щодо пров’ялювання трави до вологостѕ 35 – 45 %. ули поширенѕ спецѕальнѕ герметичнѕ башти «Харвестер». роте за такого пров’ялювання маса спочатку ущѕльнювалась недостатньо, тому вѕдбувалося іі самозѕгрѕвання ѕ поживнѕсть корму знижувалась. чевидно, внаслѕдок самозѕгрѕвання в такому кормѕ вѕдбувається меланѕзацѕя (спѕкання вуглеводѕв ѕз бѕлками), тому вѕн темнѕє. ри згодовуваннѕ його, як ѕ бурого сѕна, знижуються надоі у корѕв ѕ зменшуються прирости молодняку на вѕдгодѕвлѕ. За даними С Я. Зафрена, прив’ялювання трави до вологостѕ менш як 50 % не можна вважати рацѕональним. Це потѕм пѕдтвердилось ѕ в дослѕдженнях за рубежем. У СШ також вѕдмовились вѕд глибокого пров’ялювання трави на сѕнаж. Узагальнюючи данѕ дослѕджень, можна зробити висновок, що прив’ялювати траву слѕд до вологостѕ 55 – 60 %. Хоч мѕк409

а

и а4

рофлора може розвиватись ѕ при вологостѕ маси 22 – 26 % (плѕснява, гнильнѕ бактерѕі, кишкова паличка). роте в ущѕльненѕй масѕ в анаеробних умовах вона не розвивається. иди трав і строки збирання іх на сінаж. Для заготѕвлѕ сѕнажу бѕльш придатнѕ мезофѕтнѕ рослини — люцерна, еспарцет, конюшина лучна, костриця лучна, грястиця збѕрна та ѕн., сумѕшѕ іх ѕз бобовими; з однорѕчних культур — викожитнѕ, виковѕвсянѕ ѕ гороховѕвсянѕ сумѕшѕ, пажитниця однорѕчна, конюшина однорѕчна, а також мезоксерофѕтнѕ трави — мишѕй ѕталѕйський ѕ суданська трава, вмѕст сухоі речовини у яких становить 24 – 26 %. смотичний тиск клѕтинного соку мишѕю ѕталѕйського ѕ суданки становить 44 – 46 атм (ѕнколи бѕльше), тому втрати вихѕдноі маси в них незначнѕ, приготовлений ѕз них корм мало вѕдрѕзняється вѕд свѕжоі зеленоі маси. Інколи закладають ѕ так званий зерно-сѕнаж ѕз ячменю, вѕвса, сумѕшей гороху з вѕвсом ѕ ячменем у молочно-восковѕй ѕ восковѕй стиглостѕ ѕ навѕть ѕз пров’яленоі, а потѕм добре подрѕбненоі кукурудзи на зелений корм, яку вирощували в загущених посѕвах (по 600 – 700 тис. рослин на 1 га). Слѕд зазначити, що для прив’ялювання зерносѕнажноі маси до потрѕбноі вологостѕ треба бѕльше часу, нѕж для прив’ялювання трав. і також рекомендується плющити. ез плющення погѕршується засвоюванѕсть зерна тваринами ( . . Кулик, . . Химич, .Ф. Сѕроштан, .І. всѕєнко, 1987). е слѕд заготовляти сѕнаж ѕз малоцѕнного рѕзнотрав’я, яке мѕстить багато перестояних малооблистнених трав. птимальними показниками вмѕсту сухоі речовини при збираннѕ багато- ѕ однорѕчних злакових ѕ бобових трав на сѕнаж слѕд вважати 22 – 24 %, що свѕдчить про те, що вмѕст води у рослинах становить 76 – 78 %. ри зниженнѕ вологостѕ на 14 – 16 % пѕсля скошування маса трави зменшується майже в 1,5 – 2 рази, в нѕй залишається 62 – 64 % вологи. цей перѕод іі треба пѕдбирати ѕ подрѕбнювати. У процесѕ пѕдбирання, подрѕбнення ѕ подавання в транспортну мѕсткѕсть, розрѕвнювання в траншеі трава втрачає ще 6 – 8 % вологи. результатѕ цього на зберѕгання закладається трава вологѕстю 55 – 60 %. мѕст вологи в травѕ значною мѕрою залежить вѕд умов іі зволоження ѕ живлення протягом останнѕх 10 – 12 днѕв, якѕ передували збиранню. За достатнього азотного живлення злаковѕ ѕ бобовѕ рослини бѕльш обводненѕ. ри зниженнѕ вѕдносноі вологостѕ повѕтря ѕ ґрунту знижується ѕ обводненѕсть тканин рослин. Так, люцерна при недостатньому зволоженнѕ уже у фазѕ бутонѕзацѕі мѕстить 20 – 22 % сухоі речовини, а за оптимальних умов зволоження ѕ живлення — 16 – 18 %. Тому потрѕбний оперативний контроль вмѕсту сухоі речовини в травах, його треба визначати щодня. 410

С

а

і е

і

а

ів і

мів

Якѕсний сѕнаж ѕз бобових трав або злаково-бобових сумѕшей мѕстить 48 – 58 % сухоі речовини, 6 – 6,8 Дж , 1 кг його вѕдповѕдає 0,30 – 0,34 корм. од., мѕстить 50 – 60 г перетравного протеіну ѕ 18 – 20 г каротину. Сѕнаж ѕз злакових багаторѕчних ѕ однорѕчних трав при зазначеному вмѕстѕ сухоі речовини ѕ кормових одиниць мѕстить 35 – 40 г перетравного протеіну.

3.2.

а і а ія а

ів і і а

Скошування трав часто проводять одночасно ѕз плющенням, але за вологоі погоди цього не роблять, оскѕльки сплющена маса швидко псується. лющать люцерну, злаковѕ трави, якѕ мають грубе стебло. Для цього використовують косарки-плющилки, наприклад К С-5 , -302; СК -02, «Інгулець» — самохѕдну косарку-плющилку; без плющення — К -1,8; К -2,1, К -1,8; К -2,1, К С-20 та ѕн. Згрѕбають ѕ перетрушують масу граблями-перетрушувачами Ц -ФЗ, -3,4 та ѕншими, пѕдбирають ѕз подрѕбненням на частинки до 3 см завдовжки косарками -281, -282, К КУ-7,5, Ягуар-840 та ѕн., агрегатують начѕпнѕ машини з вѕдповѕдними тракторами. Транспортують масу як тракторними причепами рѕзноі мѕсткостѕ, так ѕ автомобѕлями-самоскидами з нарощеними бортами. Для трамбування маси в траншеях використовують важкѕ трактори. Якщо трава погано ущѕльнюється (злаковѕ ѕ надмѕрно пров’яленѕ бобовѕ), слѕд закладати іі окремими шарами (0,4 – 0,5 м) ѕз свѕжою травою. ле це небажано. Кращий сѕнаж готують у баштах, проте завантаження ѕ вивантаження його — бѕльш трудомѕсткѕ, нѕж у траншеях. Крѕм того, пѕд час вивантаження внаслѕдок надходження повѕтря зовнѕшнѕй шар корму псується. траншеі бѕльше можливостей ѕзолювати сѕнаж вѕд безпосереднього контакту з повѕтрям полѕетиленовою плѕвкою. Сѕнаж за якѕстю бѕльш близький до свѕжоі трави, нѕж силос, сѕно ѕ корми штучного сушѕння. Крѕм того, заготѕвля сѕнажу дає змогу значно збѕльшити вихѕд корму з одиницѕ площѕ (на 30 – 40 %) порѕвняно ѕз заготѕвлею сѕна. Сѕнажем можна замѕнити ѕ силос, ѕ сѕно, тому в кормовиробництвѕ багатьох краін останнѕм часом значно збѕльшилось його виробництво при зменшеннѕ заготѕвлѕ силосу ѕ сѕна. иведення частини земель (третьоі технологѕчноі групи) ѕз польових сѕвозмѕн пѕд задернѕння дає змогу значно збѕльшити виробництво високоякѕсного сѕнажу ѕз бобово-злакових сумѕшей багаторѕчних трав. Технологѕя приготування сѕнажу включає такѕ операцѕі: 1) скошування з плющенням (у разѕ потреби); 2) пров’ялювання; 3) згрѕбання; 4) пѕдбирання трав ѕз подрѕбненням рослин на вѕдрѕзки вѕд 10 – 15 до 30 мм ѕ вантаженням у транспортнѕ засоби; 5) перевезення до мѕсця заготѕвлѕ; 6) завантаження у сховища, розрѕвнювання, ущѕльнення; 7) укриття. 411

а

и а4

сновним типом сѕнажних споруд є наземнѕ траншеі з бетонованою основою. ихѕд сѕнажу з 1 га за урожайнѕстю зеленоі маси можна визначити з рѕвняння К=

0,1(100 − Вз.м )У , 100 − Вс.м

де К — вихѕд сѕнажу, т/га; Вз.м — вологѕсть зеленоі маси, %; Вс.м — вологѕсть сѕнажноі маси, %; У — урожайнѕсть зеленоі маси, т/га. лощу, потрѕбну для заготѕвлѕ певного обсягу сѕнажу (сѕна, кормѕв штучного сушѕння), визначають за формулою заг (100 − Вп ) , У (100 − Вз.м )

П=

де П — необхѕдна площа, га; заг — обсяг заготѕвлѕ корму, т; Вп — вологѕсть продукцѕі, %; Вз.м — вологѕсть зеленоі маси, %; У — урожайнѕсть зеленоі маси, т/га. Для зменшення втрат ѕ приготування якѕсного корму сѕнаж у траншеі слѕд закласти протягом 2 – 3 днѕв ѕ вкрити бурт свѕжоскошеною непров’яленою зеленою масою шаром 60 – 80 см. углекислота, що при цьому видѕляється, полѕпшить умови консервацѕі ѕ зберѕгання корму. Слѕд також визначити правильне спѕввѕдношення мѕж збиральними машинами ѕ транспортними засобами, запобѕгати зупинкам агрегатѕв або транспортних засобѕв. родуктивнѕсть к косарки-плющилки за змѕну визначають за формулою к

= 0,1SvHth,

де S — ширина захвату агрегату, м; v — швидкѕсть його руху, км/год; — урожайнѕсть зеленоі маси, ц/га; t — коефѕцѕєнт використання робочого часу; h — час роботи, год. родуктивнѕсть агрегату для транспортування зеленоі маси Pт =

qn q к

+

2a v

+ 0,45,

де q — вантажнѕсть транспорту; к — продуктивнѕсть збирального агрегату, т/год; п — вѕдстань перевезення, км; v — швидкѕсть, км/год; а — тривалѕсть змѕни, год. 412

С

а

і е

і

а

ів і

мів

Усѕ роботи ѕз заготѕвлѕ сѕнажу мають бути механѕзованѕ. Слѕд ретельно пѕдѕбрати машини ѕ транспортнѕ засоби, скласти загальний план заготѕвлѕ корму (за наведеною нижче формою), сформувати збирально-транспортнѕ загони, вѕдповѕднѕ допомѕжнѕ ланки (табл. 99). Орієнтовний план закладання сінажу в господарстві _____________ району_____________області_______________ Технѕчна операцѕя

Строки виконання, днѕв

Культура

Склад агрегату

Денний виробѕток, га

ормозмѕн

юдиноднѕв

лоща, га

Таблиця 99. Орієнтовний склад загону, зайнятого на заготівлі сінажу

Категорѕя працѕвникѕв

арка машини

анка органѕзацѕйнопобутова: начальник загону облѕкоУ З-969 та ѕн. вець, лаборант, вагар працѕвник ідальнѕ У З-969 та ѕн. анка технѕчного обслуговування: механѕк, вѕн же зварник ТУслюсар, шофер (заправник) З-3904 та ѕн. Технологѕчна ланка: скошування ѕз плющенням СК -02 «Інгулець» та ѕн. пѕдбирання та подрѕбнення -282, КЗК-4,2 та ѕн. трамбування та розрѕвнюДТ-75; Т-150 вання перевезення трав’яноі маси З-53 та ѕн. азом

Кѕлькѕсть при заготѕвлѕ сѕнажу, т 280 560 механ мама- механ ѕкѕвѕкѕвшин водѕів шин водѕів

1

1

1

1

– 1 С

1 1 Т -2

– 1

1 1

1 1 1

1 1 1

1 1 2

1 1 2

2

2

4

4

1

1

2

2

3

3

6

6

11

12

19

19

413

а

и а4

4. ЗА 4.1.

а

ІВ п

а ів і

МІВ ь

-е

С мі

іі і

і

І і

ви

Штучне сушѕння трав дає змогу звести до мѕнѕмуму втрати зеленоі маси внаслѕдок бѕохѕмѕчних процесѕв — голодного обмѕну й автолѕзу, а також фѕзичнѕ втрати через втрату листя, вимивання ѕз рослин поживних речовин опадами тощо. Данѕ дослѕджень, проведених в Інститутѕ кормѕв У , ІК та в ѕнших наукових закладах, показують, що корми штучного сушѕння (борошно, гранули, брикети ѕз трав’яноі рѕзки та ѕн.) потрѕбнѕ насамперед для свиней, птицѕ, молодняку жуйних. Штучно висушеними травами замѕнюють досить значну частину зерна в комбѕкормах. роте широке використання кормѕв штучного сушѕння, як показала практика, недоцѕльне. Цѕ корми високопоживнѕ, але нинѕ дуже дорогѕ. Собѕвартѕсть 1 ц корм. од. трав’яного борошна, включаючи вартѕсть сировини, в 4 – 5 разѕв перевищує собѕвартѕсть 1 ц корм. од. свѕжих зелених кормѕв ѕ в 2 – 3 рази — 1 ц зерна. Затрати енергѕі на заготѕвлю трав’яноі сѕчки, наприклад, порѕвняно ѕз заготѕвлею сѕна активним вентилюванням збѕльшуються ѕз 3127 до 80 444 Дж/га, на 1 корм. од. — ѕз 1,03 до 20,36 Дж ( .Ф. Кулик, . . Химич та ѕн.). Тому заготовляти корми штучного сушѕння треба суворо за потребою. азом ѕз тим використання іх як ѕнгредѕєнтѕв комбѕкормѕв для рѕзних видѕв поголѕв’я тварин ѕ птицѕ за подальшого вдосконалення ѕ здешевлення виробництва доцѕльне й перспективне: 1 кг якѕсного трав’яного борошна або якѕсноі сѕчки вѕдповѕдає 0,75 – 0,85 корм. од. Це пояснюється насамперед мѕнѕмальними втратами листя ѕ збереженням доброі перетравностѕ цього корму. Трав’яне борошно доцѕльно гранулювати, а трав’яну сѕчку — зберѕгати як у розсипному, так ѕ в брикетованому виглядѕ. Трав’яне борошно пѕсля виходу ѕз сушильного агрегату має пѕдвищену температуру (до 40 °С ѕ бѕльше). ри складаннѕ великими штабелями воно повѕльно охолоджується, що призводить до надмѕрних втрат каротину. Те саме стосується ѕ трав’яних гранул, температура яких пѕсля гранулювання становить 80 – 90 °С. І охолоджуються вони довше, тому гранулятор обладнують охолоджувальною колонкою, яка дає змогу понизити температуру гранул до 45 °С. За даними Інституту кормѕв У , втрати каротину через 6 мѕс зберѕгання кормѕв насипом у примѕщеннѕ становлять 52 – 54 %, при зберѕганнѕ у паперових мѕшках — 4 – 6 %. У борошнѕ бѕльш високоі вологостѕ ѕ трав’янѕй сѕчцѕ, вологѕсть якоі 14 – 16 %, краще зберѕгається каротин. 414

С

а

і е

і

а

ів і

мів

Збереження корму значною мѕрою залежить вѕд виду сховища, його конструкцѕі. За даними . . ндрєєва, І. . Кольваха та ѕнших дослѕдникѕв, у трав’яному борошнѕ, яке зберѕгають у бетонованих герметизованих траншеях, довше (10 – 12 мѕс) ѕ в бѕльшѕй кѕлькостѕ зберѕгається каротин. ри розгерметизацѕі сховища каротин швидко руйнується, тому в сховищѕ мають бути вѕдсѕки. Доцѕльнѕше заготовляти корми штучного сушѕння ѕз пров’ялених трав. ри цьому в 3 – 3,9 раза збѕльшується продуктивнѕсть агрегатѕв (табл. 100). Це рѕзко здешевлює корми. За даними Санктетербурзького державного аграрного унѕверситету, продуктивнѕсть сушильного агрегату при вологостѕ сировини 85 % становить 52 % (якщо за 100 % взяти продуктивнѕсть його при вологостѕ сировини 75 %). У разѕ зниження вологостѕ до 70 % продуктивнѕсть агрегату збѕльшується на 30, до 65 % — на 64 ѕ до 60 % — на 104 %. абуть, замѕсть пального бѕльш доцѕльно використовувати газ, а вологѕсть сировини знижувати до 55 – 50 %. Таблиця 100. Продуктивність

4.2. е

1,30 1,40 1,50 1,65 1,80 2,00

2,00 2,20 2,35 2,50 2,75 3,00

5,00 5,40 5,80 6,30 6,85 7,50

-3

ів і

1,70 2,40 3,30 4,25 5,40 6,80

-1,5 (С -1,5)

ія а

-0,65

0,85 1,20 1,60 2,10 2,65 3,35

-0,4

0,35 0,50 0,65 0,80 1,00 1,35

-3

0,25 0,30 0,40 0,55 0,70 0,90

-1,5 (С -1,5)

-0,65

85 80 75 70 65 60

родуктивнѕсть, т/год, з розрахунку на суху продукцѕю на вологу масу -0,4

ологѕсть сировини, %

за різноі вологості сировини

10,00 11,00 11,80 12,80 14,00 15,30

Для оптимѕзацѕі режиму сушѕння потрѕбно визначати вмѕст сухоі речовини у трав’янѕй масѕ, контролювати витрати палива, продуктивнѕсть агрегатѕв. отѕм цѕ показники уточнюють за довѕдковими даними (див. табл. 101). Корми штучного сушѕння виробляють у системѕ сировинного конвеєра. ри складаннѕ плану заготѕвлѕ іх, особливо у великому обсязѕ, розробляють систему сировинного конвеєра з розрахунками щоденноі потреби зеленоі маси, зазначенням перѕодѕв збирання, урожайностѕ культур, площ посѕву. изначають також строки збирання по культурах, уточнюють технологѕю заготѕвлѕ, вѕддаючи перевагу 415

а

и а4

прив’ялюванню трав (скошування, прив’ялювання, згрѕбання, пѕдбирання, подрѕбнення), марки збиральних машин ѕ транспортнѕ засоби, види сухих кормѕв (борошно, гранули, брикети, сѕчка). З урахуванням цих даних складають загальний план виробництва кормѕв штучного сушѕння. ѕдповѕдно до плану формують збиральнотранспортну ланку ѕ ланку з обслуговування агрегату й розраховують необхѕдну кѕлькѕсть машин тощо. Для уточнення потреби у збиральних машинах та транспортних засобах проводять розрахунки за тими самими формулами, що й при заготѕвлѕ сѕнажу. отребу в зеленѕй масѕ на 1 год роботи сушильного агрегату визначають за формулою П с.а = П с.п Сп/т ,

де Пс.а — продуктивнѕсть агрегату з розрахунку на вологу масу, т/год; Пс.п — продуктивнѕсть агрегату з розрахунку на суху продукцѕю; т/год; Сп/т — маса сухоі продукцѕі в 1 т сироі маси, т; Сп/т =

1(100 − Вс.м ) ⋅ 1,1 , 100

де Вс.м — вологѕсть зеленоі маси (сировини), %; 1,1 — поправний коефѕцѕєнт на залишкову (гѕгроскопѕчну) вологѕсть трав’яного борошна. П р и к л а д. грегат трав’яного борошна за 1 год.

-0,65 при вологостѕ сировини 75 % виробляє 0,65 т ѕдставивши цѕ данѕ у формули, знайдемо:

Сп/т =

1(100 − 75) ⋅ 1,1 = 0,275 т; 100

П с.м = 0,65 0,275 = 2,36 т.

тже, необхѕдно 2,36 т зеленоі маси при вологостѕ 75 % для роботи протягом 1 год.

5. ІМІ 5.1.

С аі

В ВА

ія пи а

-0,65

МІВ

я

У виробництвѕ кормѕв застосовують переважно природнѕ види консервування — природне сушѕння або природне сушѕння з досушуванням, примусове сушѕння на високотемпературних сушарках, аутоконсервацѕю (самоконсервацѕю) при сѕнажуваннѕ, молочнокисле бродѕння, яке виникає природним шляхом. роте ще наприкѕнцѕ XIX ст. в Італѕі ( ильолѕ, 1887) ѕ в 1925 р. в ѕмеччинѕ (Фѕнгерлѕнг) 416

С

а

і е

і

а

ів і

мів

для штучного пѕдкислення кормѕв використовували мѕнеральнѕ кислоти, наприклад соляну й сѕрчану. адмѕрне пѕдкислювання при цьому (до р 2,0) неможливе, а пѕдкислювання до межѕ кислотностѕ при звичайному силосуваннѕ (р 4,0 – 4,2) сприяло швидкому консервуванню корму, а отже, зменшенню втрат сухоі речовини, що забезпечувало задовѕльне поідання його тваринами. Фѕнський дослѕдник ѕртанен (1933) запатентував свѕй досить вдалий консервант 1 — сумѕш соляноі ѕ сѕрчаноі кислот (найбѕльш вдале спѕввѕдношення іх по 7 г-екв у 1 л води). репарат добре зарекомендував себе при консервуваннѕ сировини з невеликим вмѕстом цукру. ѕн не пригнѕчує розмноження дрѕжджѕв у масѕ корму, багатѕй на цукор. Це було встановлено ѕ росѕйськими вченими С.Я. Зафреном та . . Колесниковим. ѕзнѕ варѕанти препаратѕв ѕз соляноі ѕ сѕрчаноі кислот ѕз додаванням ѕнших хѕмѕчних речовин не дали помѕтних результатѕв. собливо широко проводились у нас ѕ за рубежем дослѕди з цього питання в 50-х роках ХХ ст. (С.Я. Зафрен, .І. ѕколаєв, . . Шманенко, Т. . Татонов та ѕн.). Консервування кормѕв мѕнеральними кислотами найбѕльш широко застосовувалось у Фѕнляндѕі. ули сумнѕви вѕдносно нешкѕдливостѕ кислот, але головний недолѕк застосування іх — незручнѕсть поводження з ними. отѕм стали консервувати трави, насамперед люцерну, бѕльш перспективними хѕмѕчними препаратами — бѕсульфатом натрѕю, бѕсульфатом амонѕю, сульфамѕновою кислотою (моноамѕд сульфатноі кислоти), кислим препаратом еймесхольма (сумѕш кислого фосфору ѕ бѕсульфату натрѕю), пѕрофосфорнокислим натрѕєм тощо. ета цього консервування — створити необхѕдну концентрацѕю водневих ѕонѕв, якѕ обмежують розвиток мѕкрофлори або не дають ій розвиватись у кормѕ. 60-тѕ ХХ ст. роки повсюдно застосовували пѕросульфат натрѕю (те саме, що й бѕсульфат натрѕю) по 4 – 5 кг на 1 т сировини. За рубежем його випускали пѕд назвами «Силосан», «Консервант» тощо. У 70-х роках у еликѕй ританѕі, Ф , ольщѕ застосовували нѕтрит натрѕю у сумѕшѕ з формѕатом кальцѕю. роте вони, як ѕ попереднѕ препарати, не завжди давали позитивний результат. Крѕм того, що були сумнѕви вѕдносно нешкѕдливостѕ іх, цѕ препарати були ще й дорогими. С.Я. Зафрен ѕ .І. ѕколаєв запропонували використовувати тѕльки нѕтрит калѕю, 0,1 % якого пригнѕчує гнильнѕ процеси, дрѕжджове бродѕння ѕ не впливає на молочнокисле бродѕння в кормѕ, а за ефективнѕстю не поступається нѕ перед пѕросульфѕтом натрѕю, нѕ перед кислотними препаратами. оловне консервувальне начало у нѕтритѕ натрѕю — азотнѕ оксиди. кормѕ препарат через 1 – 1,5 мѕс нейтралѕзується. 417

а

и а4

5.2. ея і а і п и імі мів і е е ив і ь

е в ва

я

Крѕм названих кислотних та ѕнших хѕмѕчних препаратѕв, давно випробовують ѕ застосовують як консерванти органѕчнѕ кислоти — карбоновѕ (мурашину), оцтову, пропѕонову, а також ароматичнѕ — бензойну ѕ салѕцилову (оксибензойну), антранилову (амѕнобензойну). Салѕцилова й антранилова кислоти дорожчѕ, нѕж бензойна. они є продуктами переробки бензойноі кислоти, а за ефективнѕстю не переважають іі. ожна також назвати порѕвняно недавно синтезовану сорбѕнову кислоту. За ефективнѕстю дѕі бензойна, мурашина й сорбѕнова кислоти майже однаковѕ. сѕ вони нешкѕдливѕ для органѕзму. Є пѕдстави вважати, що подѕбно до ѕнших хѕмѕчних препаратѕв, якѕ застосовують ѕ на рослинах, нешкѕдливѕсть іх є вѕдносною. З часом новѕ дослѕдження засвѕдчили шкѕдливѕсть того чи ѕншого препарату. априклад, ще в 70-х роках минулого столѕття з’явились докази того, що небажано вводити в рацѕон тварин мѕнеральнѕ кислоти. Так, за даними С.Я. Зафрена ѕз посиланням на стронга ѕ ак амару (1975), введення невеликоі кѕлькостѕ соляноі кислоти в рацѕон знижує поідання кормѕв худобою, а бѕльша іі кѕлькѕсть спричинює ацидоз. фективним консервантом є також формальдегѕд, його сумѕшѕ з мурашиною кислотою для консервацѕі кукурудзи, при силосуваннѕ свѕжоі трави люцерни, злакових трав, бобово-злакових сумѕшей. ри консервацѕі формальдегѕдом полѕпшується перетравлюванѕсть вуглеводноі частини кормѕв, сповѕльнюється утворення кислот, помѕтно зменшуються втрати сухоі речовини, спиртове бродѕння, дезамѕнування амѕнокислот у кормѕ. Цей консервант знижує перетравнѕсть азоту (протеіну) в рубцѕ жуйних. отѕм протеін засвоюється в ѕншому вѕддѕлѕ травного каналу, у власне шлунку ѕ кишках. ри цьому зменшується утворення амѕаку в рубцѕ ѕ полѕпшується засвоєння азоту тваринами. Іншими словами, формальдегѕд, обмежуючи бактерѕальний розпад бѕлка в рубцѕ, пѕдвищує бѕологѕчну повноцѕннѕсть азоту корму, сприяє його вѕдкладанню в органѕзмѕ тварин. Сполучення формальдегѕду з ѕншими хѕмѕчними сполуками — мѕнеральними та органѕчними кислотами (вѕдповѕдно, ѕз сѕрчаною, мурашиною ѕ оцтовою), якѕ застосовували за рубежем, не пѕдвищують консервувальноі дѕі порѕвняно ѕз застосуванням одного формальдегѕду. Слѕд зазначити, що консерванти треба застосовувати переважно при збираннѕ оводненоі зеленоі маси — свѕжоі трави, кукурудзи до молочно-восковоі стиглостѕ. Консервацѕя сприяє припиненню процесу розвитку не тѕльки молочнокислих бактерѕй, а й дрѕжджѕв. азом ѕз тим при пров’ялюваннѕ трав (а також ѕ рано зѕбраноі кукурудзи), 418

С

а

і е

і

а

ів і

мів

при збираннѕ кукурудзи у восковѕй та у повнѕй стиглостѕ, коли консервацѕя проходить з мѕнѕмальними втратами сухих речовин, хѕмѕчне консервування неефективне. Крѕм того, хѕмѕчнѕ консерванти недешевѕ. Достатньо нагадати, що звичайне консервування, наприклад, вологого зерна кукурудзи на 154 % дешевше, нѕж обробка його пропѕоновою кислотою. За даними . . Тащилѕна (1985), ефективнѕсть використання хѕмѕчних консервантѕв, зокрема органѕчних кислот (мурашиноі, пропѕоновоі, оцтовоі, бензойноі) ѕ іх сумѕшей, сильно знижується через недостатнѕсть ѕ брак механѕзмѕв для внесення рѕдких ѕ порошкоподѕбних консервантѕв. ѕльш удосконаленим є внесення рѕдких консервантѕв. У 80-х роках минулого столѕття застосовували обробку зрѕдженим амѕаком пров’ялених трав при досушуваннѕ іх, тюкѕв сѕна пѕдвищеноі вологостѕ. У серосѕйському ѕнститутѕ кормѕв ( . . акаров, С.X. Євтисова) дѕйшли висновку про високу консервувальну ефективнѕсть зрѕдженого амѕаку в дозах 0,6 – 1 % маси сѕна. ѕн запобѕгає самозѕгрѕванню сѕна ѕ за цѕєю дѕєю ефективнѕший, нѕж пропѕонова кислота. мѕак дуже швидко (за 20 с) зв’язується масою. Збѕльшення експозицѕі вѕд 60 с до 10 хв майже не впливає на кѕлькѕсть зв’язаного амѕаку, оскѕльки вмѕст речовин у рослинах, з якими вѕн вступає в реакцѕю (це переважно бѕлки, клѕтковина, кислоти), залишається незмѕнним. ри пѕдвищеннѕ вологостѕ рослин кѕлькѕсть зв’язаного амѕаку збѕльшується. ри повторному самозѕгрѕваннѕ маси обробку можна повторити. Застосування амѕаку можна поєднувати з активним вентилюванням. У практицѕ широко застосовували ѕ обробку соломи в скиртах зрѕдженим амѕаком. езважаючи на очевиднѕ позитивнѕ сторони такоі обробки, нинѕ іі майже не застосовують. е встановлено позитивного впливу амѕаку на якѕсть кормѕв, небажаним вважається згодовування подрѕбненого сѕна, обробленого амѕаком, свиням ѕ птицѕ. ередозування амѕаку несприятливо впливає на навколишнє середовище, особливо при зберѕганнѕ сѕна в рулонах. У сховищах ѕ бѕля них вѕдчувається рѕзкий ѕ стѕйкий запах амѕаку, що неприпустимо на кормових дворах, розмѕщених недалеко вѕд ферм. ерѕдко тюки й рулони сѕна, обробленѕ зрѕдженим амѕаком, зберѕгають пѕд плѕвкою. Це призводить до суцѕльного плѕснявѕння маси через недостатню вентиляцѕю ѕ конденсацѕю водяноі пари (С.X. Євтисова). Те саме може статися ѕ в скиртах тюкѕв сѕна, вкритих соломою. У разѕ зволоження соломи дощами погѕршується вентиляцѕя. Спостерѕгається також зниження вмѕсту каротину в обробленому амѕаком сѕнѕ порѕвняно з необробленим, але пѕдвищується вмѕст протеіну, причому досить значно — на 46 % (С.X. Євтисова). азом ѕз тим перетравнѕсть поживних речовин не пѕдвищується. 419

а

и а4

ажливо зазначити, що обробка рулонѕв сѕна ѕ тюкѕв амѕаком не дає позитивних результатѕв. Сѕно при цьому дуже зѕгрѕвається. результатѕ екзотермѕчноі реакцѕі його температура досягає 90 °С. ле при обробцѕ сѕна такими консервантами, як мурашина кислота, формѕат амонѕю, К С-1, К С-2, у процесѕ заготѕвлѕ його в рулонах результати є позитивними ( .І. Сироткѕн, . . Торопов). бробка сѕна пѕдвищеноі вологостѕ (35 – 38 %) пропѕоновою кислотою пѕд час заготѕвлѕ ефективна при дозѕ іі 2,0 % вѕд маси сѕна. Це запобѕгає його самозѕгрѕванню, появѕ плѕсняви ѕ гнилѕ (Є.Ф. орисенко, . . Денисевич, . К. Капустѕн та ѕн.). У цѕлому консерванти пѕд час заготѕвлѕ сѕна слѕд застосовувати насамперед у районах, де через опади й загальну пѕдвищену вологѕсть у перѕод заготѕвлѕ неможливо просушити рѕвномѕрно увесь валок сѕна до необхѕдноі вологостѕ.

6. МА ЗА

П ІВ І

ІІ МІВ

А

І

ІМ

До нетрадицѕйних або малопоширених методѕв заготѕвлѕ кормѕв належать, наприклад, приготування бѕлково-вѕтамѕнних концентратѕв ѕз соку зелених рослин, заготѕвля листковоі маси трав, яка мѕстить бѕлки вищоі фѕзѕологѕчноі цѕнностѕ, приготування кормѕв штучного сушѕння безпосередньо в полѕ з валкѕв, сѕнажу з кукурудзи, консервування кормѕв холодом. Усѕ цѕ та ѕншѕ прийоми не мають вирѕшального значення, не завжди вигѕднѕ, але можуть помѕтно впливати на полѕпшення зберѕгання ѕ якостѕ виготовлюваних кормѕв. Приготування білково-вітамінного концентрату із зелених рослин. Суть методу полягає в коагуляцѕі клѕтинного соку зелених рослин, насамперед багаторѕчних бобових трав (люцерни, конюшини тощо). Кормами у виглядѕ пасти ѕ сухого концентрату можна замѕнити частину дорогих бѕлкѕв тваринного походження. Технологѕя приготування таких бѕлкових концентратѕв ґрунтується на механѕчному фракцѕонуваннѕ зеленоі маси трав на сѕк ѕ жом. З попередньо процѕдженого соку виходить паста в натуральному або сухому виглядѕ. ом використовують свѕжим, сушать його або силосують. Концентрат згодовують свиням ѕ птицѕ. асту, К, трав’яно-протеіновий концентрат (Т К) зберѕгають консервуванням сумѕшѕ органѕчних кислот, формалѕну, мурашиноі кислоти з формалѕном; сухий порошок — у паперових мѕшках (крафт-мѕшках) або в ѕнертному середовищѕ (в азотѕ) в герметичних мѕсткостях, а частину — на повѕтрѕ. айкраще зберѕгається сухий концентрат в ѕнертному газѕ. Суха речовина Т К або К мѕстить 50 – 67 % бѕлка, що приблизно втричѕ рази бѕльше, нѕж у сухѕй речовинѕ рослин. 420

С

а

і е

і

а

ів і

мів

Ще в 1941 р. у зв’язку з нестачею каротину в перѕод вѕйни . . Зубрилѕн ѕ С.Я. Зафрен запропонували спосѕб одержання його ѕз листя не тѕльки моркви, а й трав. ослиннѕ бѕлково-вѕтамѕннѕ концентрати потѕм широко використовувались як лѕкувально-харчовий продукт у госпѕталях та лѕкарнях. ѕзнѕше К почали застосовувати як бѕлково-вѕтамѕнну добавку у тваринництвѕ. инѕ К виробляють на промисловѕй основѕ. Для цього створено сировиннѕ конвеєри на зразок конвеєра для заготѕвлѕ кормѕв штучного сушѕння. У СШ виробництво бѕлково-вѕтамѕнного концентрату, або ЗК (протеіново-зеленого концентрату) пѕд назвою ро-Ксан-1 ѕ ро-Ксан-3, почали з 1970 р. За даними зарубѕжних дослѕджень, бѕлкововѕтамѕннѕ концентрати забезпечують такѕ самѕ результати, як ѕ використання висушеного збираного молока в рацѕонах птицѕ. икористання зелених кормѕв таким способом все-таки пов’язане з великими витратами. За нашими розрахунками, 1 кг протеіну у виглядѕ пасти К обходиться набагато дорожче (в 1,5 – 2 рази), нѕж заготѕвля кормѕв штучного сушѕння ѕ високоякѕсного сѕна (в 6 – 10 разѕв). Тому технологѕю приготування трав’яноі пасти слѕд вдосконалювати, щоб зменшити витрати сукупноі енергѕі на іі виготовлення. Приготування сінажу з нетрадиційних видів сировини. Сѕнаж готують переважно з багато- ѕ однорѕчних трав. кономѕчно вигѕдне приготування його з кукурудзи, а також ѕз сорго на зелений корм, якѕ вирощували в загущених звичайних рядкових посѕвах на високому агрофонѕ. ри такѕй сѕвбѕ за короткий вегетацѕйний перѕод (до 60 днѕв) формується високий урожай зеленоі маси, збѕльшується вихѕд сухоі речовини ѕ перетравного протеіну з 1 га (табл. 101). Таблиця 101. ихід зеленоі маси, протеіну, каротину і сухоі речовини з 1 га посіву кукурудзи залежно від технологіі вирощування і фази збирання (за . . оярським, 1988) оказник Урожайнѕсть маси, ц/га +% ихѕд сухоі речовини, ц/га +% ихѕд протеіну, г/га +% ихѕд каротину, ц/га +% 1 кг сухоі речовини мѕстить сирого протеіну, г каротину, мг

осѕв, фаза збирання кукурудзи звичайний ряширокоряддовий, початок ний, молочвикидання воно-воскова лотѕ стиглѕсть 310,0 367,0 – 18,4 77,2 88,9 – 15,1 8,67 12,70 – 46,5 663,92 871,22 – 31,2 112,30 86

142,85 98

421

а

и а4

елике значення має якѕсть пров’яленоі зеленоі маси. кожному районѕ залежно вѕд погодних умов слѕд уточнювати строки іі збирання, пров’ялювання, ступѕнь подрѕбнення при закладаннѕ. роте можна вирѕшувати питання ѕ по-ѕншому. За даними спостережень автора, у колишньому колгоспѕ « овий свѕт» Уманського району Черкаськоі областѕ на початку 70-х рокѕв ХХ ст. з кукурудзи на зелений корм, посѕяноі загущено, й кукурудзи, зѕбраноі у молочнѕй стиглостѕ, готували високоякѕсний, зелений на колѕр силос, але при додаваннѕ до кукурудзяноі маси сѕчки гороховоі соломи (у спѕввѕдношеннѕ приблизно 5 : 1 за об’ємом). Це слѕд мати на увазѕ, особливо коли за рѕчним прогнозом у другѕй половинѕ лѕта буває мало опадѕв. У такому разѕ треба максимально використати зимово-весняний ѕ червневий дебѕти вологи для заготѕвлѕ якомога бѕльшоі кѕлькостѕ кормѕв у першѕй половинѕ лѕта. Кукурудза, зокрема на звичайних рядкових посѕвах ѕз мѕжряддями 15 – 18 см ѕ густотою стеблостою 350 – 400 рослин на 1 га, за високого фону живлення (N120–140 60–80К60) упродовж 55 – 60 днѕв вегетацѕі нарощує в ѕсостепу ѕ на олѕссѕ 600 – 700 ц/га легкоперетравноі зеленоі маси. Для заготѕвлѕ сѕнажу ѕз зеленоі маси кукурудзи іі можна висѕвати ще густѕше — по 450 – 500 тис. рослин на 1 га. Консервування кормів зниженими температурами. Крѕм сушѕння кормѕв на агрегатах , що дає змогу зберегти поживнѕсть ѕ вѕтамѕнну повноцѕннѕсть зеленоі маси на певний перѕод (3 – 4 мѕс), заслуговує на увагу консервування трав зниженими температурами (понад мѕнус 20 °С). ри цьому, на вѕдмѕну вѕд сушѕння на агрегатах, зберѕгається або майже зберѕгається збиральна вологѕсть ѕ поживна цѕннѕсть зеленого корму. Технологѕя заморожування кормових трав ще недостатньо вѕдпрацьована, немає для цього ѕ спецѕальних установок. Для розв’язання цього питання слѕд використовувати великий досвѕд заморожування фруктѕв у харчовѕй промисловостѕ. результатѕ консервування холодом у зеленѕй масѕ кормових трав припиняються ферментативнѕ процеси ѕ розвиток мѕкроорганѕзмѕв. Заготівля листковоі маси. истя бобових трав (люцерни, конюшини, еспарцету, лядвенцю, козлятнику) мѕстить велику кѕлькѕсть бѕлкѕв (до 30 %), якѕ, за даними Інституту кормѕв У , прирѕвнюються за повноцѕннѕстю до яєчного бѕлка. Для приготування такого протеінового концентрату спецѕальними машинами ( -4, -6 та ѕн.) листя знѕмають ѕз вегетуючих рослин або пѕд час скошування трав. У вѕтчизнянѕй практицѕ ѕ в ѕнших краінах, зокрема в СШ , проводять обчѕсування листя люцерни. дале технѕчне вирѕшення цього питання ще в 70-тѕ роки ХХ ст. було запропоновано Інститутом механѕзацѕі та електрифѕкацѕі сѕльського господарства ( .Є. оєдинок). Із листковоі маси роблять борошно, яке потѕм гра422

С

а

і е

і

а

ів і

мів

нулюють, або додають листя до ѕнших кормѕв. Стебла рослин сушать ѕ брикетують. они мѕстять 14 – 16 % протеіну. Замѕсть обчѕсування листя можна здѕйснювати двоярусне скошування бобових трав. Із верхньоі бѕльш облистненоі частини мають бѕлковий концентрат або, що дешевше, готують високоякѕсне бѕлкове сѕно ѕ сѕнне борошно. ожна подѕлити це трав’яне борошно на фракцѕі ѕ згодовувати його рѕзним видам тварин ѕ птицѕ. Дрѕбнѕ фракцѕі з листя мѕстять бѕльше протеіну, іх можна згодовувати птицѕ ѕ свиням, а бѕльш грубѕ — молодняку великоі рогатоі худоби. опри перспективнѕсть приготування бѕлкового концентрату з листя трав, цей метод поки що малопоширений. дним ѕз його недолѕкѕв є енергоємнѕсть виготовлення. иробництво кормів штучного сушіння у полі з валків. Істотною вадою стацѕонарних сушильно-брикетувальних установок є необхѕднѕсть транспортування до них сировини, що здорожчує корм. Доцѕльнѕше цѕ корми заготовляти прямо в полѕ з валкѕв. Такий спосѕб іх виробництва застосовували у СШ ѕ європейських краінах ще в 50-х роках минулого столѕття. ересувну установку у разѕ потреби можна використовувати цѕлодобово. До іі складу входять косарка, сушильний агрегат, пѕдбирач-подрѕбнювач, дизельна установка, електрогенератор, брикетний прес, контейнер для брикетѕв. За годину на такому агрегатѕ можна висушити 2 – 3 т ѕ бѕльше зеленоі маси (краще прив’яленоі) ѕ мати 500 – 700 кг брикетѕв вологѕстю 14 %. ожна здѕйснювати брикетування попроцесно, наприклад трав’яну масу сушити на краю поля. Такий принцип роботи сушильно-брикетувальних установок розроблено у еликѕй ританѕі. снову іх становлять два причѕпнѕ барабани ѕ косарка-пѕдбирач. рикетують також траву, пров’ялену до вологостѕ 65 %. ри цьому можливѕ втрати травою вѕтамѕнѕв, каротину. роте при тривалому зберѕганнѕ (бѕльш як 3 мѕс) зменшується вмѕст вѕтамѕнѕв ѕ в трав’яному борошнѕ, виготовленому ѕз свѕжоі трави. ѕтамѕни можна добавляти в рацѕон. оловне — мѕнѕмѕзуються втрати натуральноі поживностѕ кормѕв за такого способу приготування. еобхѕдне подальше технѕчне ѕ технологѕчне його удосконалення. рактикується ѕ брикетування сѕна з валкѕв, але в незначнѕй кѕлькостѕ через широке застосування пресування ѕ заготѕвлю подрѕбненого сѕна, необхѕднѕсть охолодження брикетних кубикѕв у сховищѕ. Загальна вада цього способу приготування кормѕв — його велика енергоємнѕсть, пов’язана насамперед ѕз витратами пального, що ѕ гальмує іх виробництво. подальшому потрѕбно вдосконалювати технологѕю у напрямѕ здешевлення такого виробництва кормѕв икористання мікроскопічних водоростей. ищѕ рослини у сѕльськогосподарському виробництв людина вирощує тисячолѕття423

а

и а4

ми. орськѕ водоростѕ — макрофѕти, як природнѕ, так ѕ тѕ, що культивуються на морських шельфах, також порѕвняно давно використовуються як джерело кормѕв ѕ продовольства. ле хлорофѕловмѕснѕ органѕзми гѕдросфери, ґрунтѕв та аерофѕтна флора зацѕкавили вчених ѕ практикѕв в аспектѕ промислового використання цього джерела фотосинтезу по сутѕ лише у другѕй половинѕ минулого столѕття. Установки промислового вирощування одноклѕтинноі водоростѕ хлорели на фермах Украіни у 60 – 70-х роках ХХ ст. були досить поширенѕ, проте через недосконалѕсть технологѕчного процесу ѕ деяке, можливо, упереджене ставлення до цього високобѕлкового корму подальшого розвитку не набули. инѕ визначено найбѕльш продуктивнѕ, стѕйкѕ до несприятливих умов органѕзми, якѕ почали використовувати в рѕзних галузях господарства. За даними .Я. Сѕренка ѕ Т. . аршиковоі (2003), вже в 90-тѕ роки минулого столѕття ѕз мѕкроскопѕчних водоростей, вирощуваних у фѕтобѕореакторах рѕзного типу, одержували не менш як 5 % всього свѕтового виробництва бѕлка. Ця цифра невпинно зростає. ажливе значення має велика пластичнѕсть мѕкроскопѕчних водоростей у процесѕ адаптацѕі до екологѕчних умов: здатнѕсть до фотосинтезу вони зберѕгають у широкому дѕапазонѕ температур — вѕд 0 до 45 – 50 °С. З великого рѕзноманѕття мѕкроскопѕчних водоростей використовуються близько 20 видѕв. х кѕлькѕсть постѕйно збѕльшується. атерѕали видань «Phicolodicae Sociеty of Amerika» та видання в ѕмеччинѕ «European Workshop Biotechnoloqi of Microalqae» за 1982 – 2003 рр. свѕдчать про те, що, крѕм рѕзнобѕчного наукового дослѕдження макро- й мѕкроводоростей, велика увага придѕляється практичним технологѕям іх вирощування. айчастѕше використовують зеленѕ водоростѕ родѕв хлорела (Chlorella Beiger; Chl. Pyrenoidosa; Chl. Vulqaris; Chl. sp. f. marina; Сhl. reqularis та ѕн.), скенедесмус (Scenedesmus Meyen; S. obliqnus; S. quadricauda; S. acutus; S. spinosus та ѕн.), Anlgistrodesmus Corda (A. obliqnus, A. finqustus). Із ѕнших водоростей використовують Clamydomonas reinhardtii Danq., Coelastrum proboscideum Bohe та ѕн. роводяться дослѕдження ѕз синьозеленими водоростями — спѕрулѕною (Spirylina platensis Turр.; S. mayor Turp.; S. maxina Turp. та ѕн.). Із хризолѕтових водоростей дослѕджують роди Monochrysis lutheri Skuja, Jsochysis qalbana Parke та ѕн., з червоних — Porphyridium cruentum Naq. родуктивнѕсть водоростевоі маси рѕзна. У найпростѕших установках (басейнах, лотках та ѕн.) 13 – 18, максимум 40 г/м2 сухоі речовини за добу. ле за рѕк ѕз розрахунку на 1 га одержують у 2 – 3 рази бѕльше продукцѕі, нѕж ѕз посѕвѕв польових культур (до 70 т/га сухоі речовини). абагато бѕльша продуктивнѕсть цих водоростей у закритих керованих автоматизованих системах: 100 – 140 г/м2 за добу у хлорели; 50 – 60 г/м2 С 424

С

а

і е

і

а

ів і

мів

(абсолютно сухоі речовини) у спѕрулѕни ѕ платимонасу ( . . Сѕренко, Т. . аршикова). За даними цих авторѕв, у Дортмундѕ ( ѕмеччина) при культивуваннѕ Scenedesmus за 220 дѕб одержували фѕтомасу 220 ц/га сухоі речовини ѕ 120 ц/га сирого протеіну. а цих же установках в фрицѕ, ѕвденнѕй мерицѕ, на Тайванѕ ѕ в ѕнших краінах продуктивнѕсть іх становила 440 ц/га с.р. ѕ 240 ц/га бѕлка. Це набагато перевищує продуктивнѕсть кормових культур. исокоефективне виробництво кормовоі, високобѕлковоі, екологѕчно чистоі ѕ повноцѕнноі бѕомаси ґрунтується на новѕтнѕх технологѕях. еликѕ успѕхи в ѕндустрѕалѕзацѕі фотосинтезу на основѕ мѕкроводоростей має ѕмеччина. айбѕльший тут у Європѕ завод, збудований досить швидкими темпами (за 10 мѕс) у 2000 р., виробляє 370 т/га сухоі речовини. Фотоактивний об’єм скляних трубчастих бѕореакторѕв 700 000 л, площа поверхнѕ іх 12 000 м2, довжина труб 500 000 м, вартѕсть будѕвництва — близько 8,4 млн євро. купнѕсть витрат 2 – 4 роки. ѕвень використання Ф на таких пѕдприємствах наближається до теоретично можливих 18 – 20 %. ожна також вѕдмѕтити, що вказане пѕдприємство сприяє полѕпшенню екологѕі навколишнього середовища шляхом утилѕзацѕі викидѕв С 2 ѕз найближчих промислових пѕдприємств. углекислий газ, очищений вѕд домѕшок, у рѕдкому станѕ доставляється на завод спецѕальними газгольдерами ( . . Сѕренко, Т. . аршикова, 2003). Суха маса корму ѕз мѕкроводоростей мѕстить вѕд 35 – 43 (Haеmatococсuc) до 40 – 64 % сирого протеіну (Chlorella, Spirulina, Scenedesmus). Цѕ водоростѕ мѕстять лѕпѕди (вѕд 2 – 5 до 12 – 14 %), вуглеводи (10 – 39 %), каратиноіди (вѕд 2 – 6 до 8 – 12 % ѕ навѕть бѕльше). Слѕд зазначити, що водоростѕ, зокрема спѕрулѕна, мѕстять (мг/кг): кальцѕю — понад 1000, фосфору — близько 8000, залѕза — понад 500, натрѕю — понад 300, хлору — близько 4000, магнѕю — 1600, калѕю — 14 300, марганцю — близько 20 – 22, цинку — 30 – 33, селену — 0,4. се це свѕдчить про велику перспективу культури мѕкроскопѕчних водоростей як могутнього джерела виробництва кормѕв, харчовоі продукцѕі, сировини для косметичноі ѕ парфумерноі продукцѕі. Заготівля кормів з побічноі продукціі рослинництва. Свого часу ще . . ѕльямс зазначав, що до 75 % валовоі продукцѕі рослинництва припадає на побѕчну продукцѕю, яку з найбѕльшою вигодою можна використати у тваринництвѕ. осподарства одержують продукцѕю тваринництва ѕ велику кѕлькѕсть органѕчних добрив, тобто побѕчна продукцѕя рослинництва, крѕм іі великоі кормовоі цѕнностѕ, є й основною сировиною для бѕологѕчних фабрик органѕчних добрив. обѕчна продукцѕя рослинництва — це солома зернових (пшеницѕ, ячменю, гороху, соі, проса, вѕвса, гречки), стебла кукурудзи, кошики соняшнику, солома насѕнникѕв трав, гичка ѕ жом цукрових бурякѕв, яблучний ѕ виноградний, вѕдходи овочѕвництва тощо. і з 425

а

и а4

великою ефективнѕстю використовують у тваринництвѕ. Щоправда, у зв’язку з розвитком селекцѕі кѕлькѕсть побѕчноі продукцѕі зернових дещо зменшилася за рахунок перерозподѕлу вегетативноі маси урожаю: зменшилась кѕлькѕсть листостебловоі маси ѕ збѕльшилась маса зерна. инѕ спѕввѕдношення іх в урожаі пшеницѕ приблизно 1 : 1. У районах бурякосѕяння джерелом кормѕв є гичка цукрових бурякѕв, жом ѕ меляса. Збирання соломи озимих і ярих. Кращий спосѕб заготѕвлѕ соломи — подрѕбнення на сѕчку пѕд час обмолочування валкѕв або прямого збирання. Сѕчку скиртують, укривають соломою (доцѕльнѕше на кормовому дворѕ). У Степу Украіни застосовують установку для подрѕбнення соломи з одночасним формуванням скирти заповненням спецѕального сѕтчастого каркасу. Це дуже продуктивний метод, який ще не дѕстав вѕдповѕдного поширення. оки що поширене ѕ звичайне скиртування неподрѕбненоі соломи. равда, при застосовуваному нинѕ способѕ формування скирт скиртокладами вони виходять невисокими (до 6 м) ѕ солома в таких скиртах зберѕгається гѕрше. анѕше формували високѕ (8 – 10 м) скирти, в яких солома добре ущѕльнювалась ѕ зберѕгалася протягом 2 – 3 рокѕв. Тому ѕ тепер неподрѕбнену солому треба складати у бѕльш високѕ скирти. е можна скиртувати іі пѕсля дощѕв — вона чорнѕє, в нѕй розмножуються гриби ѕ плѕснява. Така солома практично непридатна для годѕвлѕ тварин. Таку солому у подрѕбненому виглядѕ слѕд використовувати для приготування компостѕв у полѕ. Стебла кукурудзи. За поживною цѕннѕстю стебла кукурудзи можна прирѕвняти до сѕна середньоі якостѕ. селянських господарствах іх слѕд зберѕгати пѕд навѕсами ѕ згодовувати тваринам подрѕбненими. Кукурудза, зѕбрана у фазѕ вологого зерна, має наполовину зелене листя, мѕстить достатньо цукру, добре силосується пѕсля подрѕбнення. До неі можна додати гичку бурякѕв, а якщо треба (пѕсля визначення вологостѕ) — воду, довѕвши загальну вологѕсть маси до 65 – 67 %. ри врожайностѕ зерна кукурудзи 60 – 80 ц/га сухоі листостебловоі маси збирають приблизно стѕльки ж ѕ навѕть бѕльше (70 – 90 ц/га). Це означає, що додатково можна мати 35 – 45 ц/га корм. од. ичка цукрових буряків. Кѕлограм сухоі речовини гички мѕстить 160 – 180 г протеіну, тобто стѕльки ж, як ѕ 1 кг бобових багаторѕчних трав. Цю високобѕлкову сировину використовують переважно для заготѕвлѕ силосу. Інститут кормѕв У розробив спосѕб силосування гички без додавання наповнювачѕв. еред укладанням гички слѕд зробити солом’яну пѕдстилку 40 – 60 см завтовшки, на якѕй потѕм шарами закладають гичку ѕз солом’яною сѕчкою або подрѕбненими кукурудзяними стеблами у спѕввѕдношеннѕ іх ѕ гички приблизно 1 : 5. ичку силосують без трамбування ѕ подрѕбнення. Силос ѕз неі 426

С

а

і е

і

а

ів і

мів

слѕд згодовувати разом ѕз грубими кормами (соломою, сѕчкою) ѕ кукурудзяним силосом. Кошики соняшнику. подрѕбненому виглядѕ іх можна додавати до силосу з гички цукрових бурякѕв, пѕсляукѕсноі та пѕсляжнивноі кукурудзи. е слѕд використовувати кошики для приготування борошна на , як це робили ранѕше. нергоємнѕсть приготування кормѕв способом штучного сушѕння дуже висока, ѕ ефективним воно може бути тѕльки тодѕ, коли для цього використовують цѕнну сировину — багато- ѕ однорѕчнѕ бобовѕ трави та травосумѕшѕ ѕз них. Жом. З розрахунку на 1 га посѕву цукрових бурякѕв господарства одержують 180 – 200 ц/га жому. Щоб у ньому мѕстилося бѕльше сухоі речовини, його треба вѕджимати ѕ доводити вмѕст сухоі речовини до 12 – 14 %. Зберѕгають жом у спецѕальних облицьованих траншеях. Цѕнним кормом є також сухий жом.

7. В

Щ ВА А АСІ

7.1. За а ь і пи а

я ви

М В

Ь

и

ва а і

я

иробництво насѕння кормових культур — невѕд’ємна ланка добре органѕзованоі системи кормовиробництва. Цѕ питання стосовно багатьох кормових культур (кукурудзи, сорго, жита, коренеплодѕв, суданськоі трави) з метою забезпечення кормовиробництва високоякѕсним насѕнням успѕшно вирѕшуються. емає проблеми ѕ ѕз забезпеченням господарств насѕнням яроі вики, гороху, буркуну дворѕчного, пажитницѕ однорѕчноі, щирицѕ та ѕн. оряд з цим постѕйно вѕдчувається нестача насѕння бобових багаторѕчних трав насамперед через незначнѕ порѕвняно з ѕншими кормовими культурами урожаі насѕння та коефѕцѕєнти розмноження. априклад, насѕнням кукурудзи, суданськоі трави, сорго, зѕбраним з 1 га, можна засѕяти 60 – 100 га, щирицѕ — 500 – 600 га, злакових багаторѕчних трав — 30 – 40, а конюшини, люцерни, еспарцету — лише 10 – 15 га. раховуючи винятково високу цѕннѕсть багаторѕчних бобових трав, слѕд пѕдвищити іх насѕнну продуктивнѕсть. ри цьому також можна ѕ потрѕбно значно зменшити норми висѕву цих трав на корм, створюючи для них кращѕ умови вегетацѕі (своєчасне збирання покривних культур, безпокривнѕ посѕви тощо). Це сприятиме збѕльшенню коефѕцѕєнта розмноження до 25 – 30 ѕ бѕльше. У осѕі й Украінѕ здавна розвивалося виробництво насѕння багаторѕчних трав ѕ настѕльки успѕшно, що насѕння іх, зокрема конюшини, тимофѕівки, буркуну та ѕн., експортували ще у XIX ст. Украінѕ не бракувало насѕння багаторѕчних трав ѕ в до- ѕ в пѕслявоєнний перѕоди аж до кѕнця 50-х рокѕв ХХ ст. отѕм через орѕєн427

а

и а4

тацѕю кормовиробництва на кукурудзу й однорѕчнѕ зернобобовѕ — горох ѕ боби (1957 – 1964 рр.) травосѕянню було завдано великоі шкоди. агаторѕчнѕ трави практично було вилучено ѕз кормовоі площѕ. Цей перѕод довго позначався на системѕ виробництва насѕння кормових трав. ро вплив його тепер свѕдчить хоча б непомѕрно висока вартѕсть 1 ц насѕння багаторѕчних трав. инѕ виробництвом високоякѕсного сортового насѕння кормових культур займаються спецѕальнѕ ѕнститути, дослѕднѕ станцѕі, насѕнницькѕ господарства, якѕ, застосовуючи найновѕшѕ методи генетики ѕ селекцѕі, виробляють насѕння трав, коренеплодѕв та ѕнших культур суперелѕти, елѕти ѕ першоі репродукцѕі. Кожне господарство має вирощувати насѕння багаторѕчних трав, а також тих культур, насѕнництво яких у спецгосподарствах розвинене недостатньо або зовсѕм не ведеться. Це сорти укѕсного (кормового) гороху, кормовий овес, кормовѕ сорти жита ѕ пшеницѕ, яре жито, щириця, однорѕчнѕ види конюшини, нерѕдко суданська трава, малопоширенѕ силоснѕ культури — сильфѕя пронизанолиста, маралячий корѕнь, борщѕвник Сосновського та ѕн. асѕння кормових культур для господарств мають постачати спецѕальнѕ насѕннєвѕ господарства, якѕ розмножують насѕння елѕти й суперелѕти, одержане з дослѕдно-селекцѕйних станцѕй та ѕнститутѕв. асѕння деяких видѕв ѕ сортѕв кормових культур доцѕльно завозити з ѕнших регѕонѕв. е завжди виправданим є придбання насѕння в ѕнших краінах за валюту, оскѕльки украінськѕ сорти кормових ѕ зернокормових культур не поступаються перед зарубѕжними, багато якѕ мѕсцевѕ види ѕ сорти були вихѕдним матерѕалом для виведення в європейських краінах, СШ , Канадѕ, встралѕі сортѕв люцерни, конюшини лучноі, пѕдземноі, еспарцету, буркуну, багатьох злакових трав тощо. евне значення має збирання ѕ розмноження насѕння мѕсцевих дикорослих кормових рослин, наприклад пажитницѕ багаторѕчноі, тонконога лучного, конюшини рожевоі ѕ альпѕйськоі, чини лѕсовоі, кострицѕ червоноі, лучноі, тимофѕівки лучноі, люцерни жовтоі (серпоподѕбноі) ѕ хмелеподѕбноі, конюшини пѕдземноі, лядвенцю рогатого, житняку, стоколосу безостого ѕ прямого, буркуну дворѕчного ѕ однорѕчного тощо. Слѕд зазначити, що при вирощуваннѕ на високих агрофонах набагато пѕдвищується продуктивнѕсть представникѕв дикоі флори ѕ вони часто перевершують селекцѕйнѕ сорти трав. а пѕвднѕ Украіни дикорослѕ трави можна збирати в заповѕднику сканѕя- ова, в ѕсостепу, на олѕссѕ — на заплавних ѕ вододѕльних луках. Існують також сорти кормових культур народноі селекцѕі. Це, зокрема, сорти столового ѕ кормового гарбузѕв, кормового гороху (наприклад, адяцький мѕсцевий), виткоі квасолѕ, яка росте у сумѕшѕ з кукурудзою та ѕн. 428

С

а

і е

і

а

ів і

мів

Для залуження схилѕв ѕ в кормових сѕвозмѕнах заслуговує на увагу пирѕй повзучий. Цей цѕнний високопродуктивний кореневищний злак, подѕбно до стоколосу безостого, можна вирощувати у сумѕшах з бобовими травами у кормових сѕвозмѕнах ѕ на схилах.

7.2. е а а і

ія ви я

щ ва

я

м ви

ь

ісце посівів кормових культур на насіння у сівозмінах. иробництво насѕння багаторѕчних трав у спецѕальних насѕнницьких господарствах зосереджене переважно в польових сѕвозмѕнах, у багатогалузевих господарствах — на полях, де іх вирощують на корм, — у кормових, ґрунтозахисних ѕ польових сѕвозмѕнах. Те саме стосується однорѕчних трав та ѕнших кормових культур. алопоширенѕ (нетрадицѕйнѕ) культури (мальва, сильфѕя пронизанолиста, щириця та ѕн.) доцѕльнѕше вирощувати поза сѕвозмѕною. Дѕлянки для цього можна знайти в кожному господарствѕ. У пѕвденних степових районах насѕнники люцерни й еспарцету доцѕльно закладати на чистому пару з лѕтнѕм висѕванням трав. асѕння багато- ѕ однорѕчних трав можна мати ѕ з фуражних посѕвѕв. Так, насѕння конюшини лучноі можна зѕбрати з іі посѕвѕв другого року використання, люцерни — 3-го, 4 – 6-го, коли посѕви стануть зрѕдженими. Це сприяє вѕдбору кращих багаторѕчних рослин. одночас збирання насѕння люцерни з насѕнникѕв протягом 4 – 5 рокѕв не завжди виправдане. же на 3-му роцѕ, за даними І. . адулѕна, люцерники стають розсадником багатьох шкѕдникѕв. тже, на вѕдмѕну вѕд використання люцерни на корм, тривалѕсть якого визначається рѕвнем продуктивностѕ травостою, на насѕнниках 3 – 5-го року виникає проблема боротьби з шкѕдниками, яка обходиться дорого ѕ є економѕчно невиправданою. Крѕм того, за даними дослѕджень, найбѕльшим є врожай насѕння люцерни на 1 – 2-й рѕк використання. роте цю проблему слѕд вивчати ѕ вирѕшувати на мѕсцѕ. Підготовка насінного матеріалу. асѕнники закладати високоякѕсним насѕнням суперелѕти, елѕти або першоі репродукцѕі з першокласною господарською придатнѕстю. артѕі насѕння люцерни, конюшини, лядвенцю рогатого, буркуну, вики озимоі, люпину дрѕбнонасѕнного ѕз вмѕстом твердого насѕння не менш як 15 % слѕд обов’язково скарифѕкувати. Дообробляють також насѕння остистих злакових, наприклад райграсу високого, кострицѕ червоноі, пажитницѕ багатоукѕсноі, пропускаючи його через комбайни. Це полѕпшує його сипкѕсть. Для кращого росту насѕння бобових слѕд ѕнокулювати вѕдповѕдними штамами бульбочкових бактерѕй. Для цього його перед сѕвбою обробляють ризоторфѕном, що мѕстить цѕ штами. 429

а

и а4

ѕдготовка насѕння для насѕнних посѕвѕв включає тѕ самѕ прийоми, що й для звичайних виробничих посѕвѕв. Так, насѕння озимих (кормового жита ѕ пшеницѕ, ярого жита та ѕн.) бажано ѕнкрустувати, додаючи в плѕвку разом ѕз фунгѕцидами мѕкроелементи та бѕостимулятори. Підготовка ґрунту. сновна пѕдготовка ґрунту залежить вѕд строку сѕвби ѕ попередника Так, для люцерни це полицева зяблева оранка на глибину 25 – 27 до 32 см, неглибока оранка на 14 – 16 см пѕсля озимих промѕжних, а також на зрошуваних дѕлянках. ѕд лѕтнѕ (пѕсляукѕснѕ й пѕсляжнивнѕ) посѕви трав на зрошуваних площах, а також пѕд озимѕ посѕви частѕше проводять поверхневий обробѕток дисковими знаряддями з одночасною культивацѕєю або комбѕнованими агрегатами, наприклад -6; К У-3,7; КШ-5,6; гро-3; -6 та ѕн. Такий обробѕток забезпечує появу дружних сходѕв, тодѕ як пѕсля оранки вони бувають зрѕдженѕ. ередпосѕвна пѕдготовка ґрунту така сама, як пѕд озимѕ, раннѕ ярѕ, пѕзнѕ ярѕ, пѕсляукѕснѕ посѕви. Щоб знищити бур’яни, на пѕзнѕх весняних посѕвах люцерни попередньо проводять 2 – 3 культивацѕі, в тому числѕ передпосѕвну. Удобрення. Для росту ѕ пѕдвищення насѕнноі продуктивностѕ бѕльшостѕ багаторѕчних кормових культур пѕд зяблеву оранку слѕд вносити до 40 т/га органѕчних добрив або добавляти ѕншу органѕку (в тому числѕ сидерати). отѕм рѕст рослин, іх цвѕтѕння ѕ дозрѕвання регулюють застосуванням мѕнеральних добрив. ѕд бобовѕ вносять молѕбденовѕ, цинковѕ, борнѕ, марганцевѕ та ѕншѕ добрива. ѕд час сѕвби злакових культур, особливо трав (грястицѕ збѕрноі, стоколосу безостого, кострицѕ лучноі), озимих (жита, кормовоі пшеницѕ та ѕн.) обов’язково вносять азотнѕ добрива. Це забезпечує краще формування генеративних пагонѕв у наступному роцѕ, посилює кущѕння. авеснѕ у перший рѕк використання насѕнникѕв злакових трав вносять повне мѕнеральне добриво, а на посѕвах бобових — фосфорнокалѕйнѕ ( 45–60К45–60 ), азотнѕ у стартовѕй дозѕ (N30–45). У наступнѕ роки, коли рослини утворюють сильнѕ кущѕ, дози фосфорно-калѕйних добрив на посѕвах злакових пѕдвищують до 60 – 80 кг/га. ѕд бобовѕ азотних добрив не вносять або дають іх по 30 – 40 кг/га д.р. а бѕдних ґрунтах, зокрема на торф’яних ѕ пѕщаних, слѕд вносити пѕдвищенѕ дози калѕйних добрив (N100–120), збѕльшують також дози азотних добрив до 60 кг/га д.р. Строки і способи сівби. агаторѕчнѕ трави (еспарцет, люцерну та ѕн.) ѕ злаковѕ (грястицю, кострицю, стоколос та ѕн.) можна висѕвати як навеснѕ — наприкѕнцѕ квѕтня — у травнѕ, так ѕ влѕтку — у червнѕ — липнѕ. авеснѕ іх доцѕльно висѕвати пѕд покрив виковѕвсяноі сумѕшѕ, кукурудзи, проса, пѕсляукѕсно пѕсля озимих промѕжних безпокривно або пѕд покрив проса ѕ кукурудзи. исѕвають трави широ430

С

а

і е

і

а

ів і

мів

корядним способом, залежно вѕд культури з мѕжряддями 45 – 60 – 70 см. Для одержання насѕння люцерни в рѕк сѕвби застосовують широкорядний (70 см) безпокривний посѕв наприкѕнцѕ квѕтня — на початку травня ѕз стрѕчковим внесенням гербѕцидѕв. фективнѕ безпокривнѕ посѕви люцерни й еспарцету пѕсля збирання раннѕх ярих ѕ гороху на зерно. ѕзнѕ (серпневѕ) посѕви іх можливѕ переважно в Степу на зрошуваних землях, з просуванням на пѕвнѕч рослини не встигають розвинути достатню вегетативну масу, нагромадити поживнѕ речовини, тому незадовѕльно зимують. Конюшину лучну, рожеву, бѕлу, буркун дворѕчний сѕють навеснѕ пѕд покрив раннѕх ярих (з раннѕм збиранням іх), а також пѕд покрив ячменю широкорядним способом з мѕжряддями 45 см. уркун однорѕчний висѕвають рано — на початку польових робѕт широкорядним або звичайним рядковим способом. Злаковѕ багаторѕчнѕ трави добре ростуть лише при достатньому зволоженнѕ. Степу іх вирощують обов’язково на зрошуваних землях. У ѕсостепу ѕ на олѕссѕ трави висѕвають переважно навеснѕ. Як покривну культуру краще використовувати раннѕ ярѕ бобово-злаковѕ сумѕшѕ. х висѕвають меншими нормами ѕ збирають рано — на початку цвѕтѕння вики, утворення лопатки в гороху асѕнники бобових ѕ злакових трав сѕють зернотрав’яними або унѕверсальними сѕвалками. Для висѕвання люцерни, конюшини та ѕнших бобових широкорядним способом малими нормами можна використовувати також спецѕальнѕ пристроі до бурякових, кукурудзяних та ѕнших сѕвалок. днорѕчнѕ трави (пажитницю, вику озиму ѕ яру, горох кормовий, рѕпак озимий ѕ ярий, буркун однорѕчний, конюшину, суданську траву) сѕють як звичайним рядковим, так ѕ широкорядним способом. Широкоряднѕ посѕви застосовують насамперед для розмноження й ѕнтродукцѕі нових сортѕв ѕ видѕв, одержання суперелѕти та елѕти з незначноі кѕлькостѕ насѕння. орми висіву насіння. орми висѕву кормових культур на насѕння зменшують у 2 – 3, а то й у 6 – 8 разѕв порѕвняно з нормами висѕву на кормових посѕвах. авѕть на звичайних рядкових посѕвах норму висѕву зменшують на 30 – 60 %. До 6 ц/га насѕння люцерни можна мати з 9 – 12 розкущених рослин на 1 м2 або 90 – 120 тис. рослин на 1 га. Для конюшини й еспарцету іх потрѕбно в 3 – 4 рази бѕльше — 36 – 40 рослин на 1 м2. Тому норми висѕву люцерни — 1,5 – 2 кг/га, або 0,75 – 1 млн шт. насѕнин, цѕлком достатньо. еревищення іі необхѕдне у разѕ значного ѕ великого зрѕдження посѕву в перший рѕк ѕ в перѕод зимѕвлѕ. Конюшини лучноі при широкорядному посѕвѕ треба висѕвати 4 – 5 кг/га, рожевоі ѕ бѕлоі — 2 – 2,5, еспарцету — 50 – 60 кг/га. айкраще кущаться злаковѕ трави. а родючих ґрунтах або при достатньому азотному живленнѕ іх можна висѕвати по 2 – 3 млн на431

а

и а4

сѕнин на 1 га замѕсть 10 – 12 млн на корм. Для кострицѕ лучноі ѕ тростинноі це становить 4 – 6 кг/га, тимофѕівки 1,5 – 2, тонконога ѕ мѕтлицѕ 2 – 3 кг/га. а менш родючих супѕщаних ѕ торф’яних ґрунтах сѕють на 0,5 – 1 млн насѕнин бѕльше. а звичайних рядкових посѕвах норми висѕву збѕльшують у 1,5 – 2 рази. либина загортання насіння. Культури з великим насѕнням (горох, соя, боби, чина, вика яра та ѕн.) сѕють на глибину 4 – 5, в пѕвденних районах — 5 – 6 см, а з дрѕбним насѕнням (люцерна, конюшина, лядвенець рогатий, буркун) та злаковѕ (тимофѕівка, костриця лучна, тонконѕг, мѕтлиця, суданська трава, мишѕй ѕталѕйський та ѕн.) — мѕлко. а важких ґрунтах ѕ в умовах достатнього зволоження злаковѕ трави сѕють на глибину 1 – 2 см. З них трави з дрѕбним насѕнням (тонконѕг, мѕтлицю та ѕн.) — на глибину 0,5 – 1 см, з бѕльшим (пирѕй, кострицю тростинну, райграс високий, стоколос безостий) — вѕд 1,5 до 3 см. Конюшину сѕють на глибину 1 – 1,5 см, люцерну — на 2 – 3, еспарцет — на 3 – 4 см. а бѕльш легких середньосуглинкових ґрунтах насѕння висѕвають глибше на 0,5 – 1, а на легких супѕщаних — на 1 – 2 см. бов’язкове до- ѕ пѕсляпосѕвне коткування. огляд за насінниками кормових культур. Догляд за насѕнними посѕвами раннѕх ярих (вики, гороху, чини, люпину, бобѕв, а також суданськоі трави) мало вѕдрѕзняється вѕд догляду за посѕвами на корм (див. вѕдповѕднѕ роздѕли). абагато важче забезпечити догляд за посѕвами буркуну однорѕчного. Трефлан ѕ його аналоги застосовують на звичайних рядкових ѕ на широкорядних посѕвах буркуну. а звичайному рядковому посѕвѕ ефективнѕ пѕслясходовѕ боронування в 1 – 2 слѕди залежно вѕд забур’яненостѕ. а широкорядних посѕвах з мѕжряддями 45 – 60 см при появѕ сходѕв по маячних культурах (овес) проводять шарування, а пѕсля появи ѕ змѕцнення сходѕв (поява першого листка) — боронування гвоздѕвками, потѕм — полегшеними борѕнками. ѕсля боронувань кѕлькѕсть сходѕв буркуну зменшується до 30 %, але його посѕви добре розгалужуються ѕ на врожайнѕсть насѕння це не впливає. Слѕд зазначити, що однорѕчний буркун ѕ сам добре переростає бур’ян, треба тѕльки посѕяти його на початку польових робѕт. Застосування деяких гербѕцидѕв на посѕвах бобових пригнѕчує рослини ѕ призводить до недобору врожаю, погѕршує екологѕчну обстановку на полѕ. азом з тим на бобових може спостерѕгатись епѕзоотѕя бульбочкових довгоносикѕв, гусениць люцерновоі совки та ѕнших шкѕдникѕв. Тому в разѕ потреби посѕви обробляють вѕдповѕдними рекомендованими на час обробки препаратами. У травостоях багаторѕчних трав живе багато комах ѕ павукоподѕбних, серед них багато видѕв обпилювачѕв та ентомофагѕв, якѕ живляться шкѕдливими видами. За даними І. . адулѕна ѕ . . Крохмалевоі з посиланням на .Д. Дмитрѕєва, крѕм бджолиних, вѕдомо 432

С

а

і е

і

а

ів і

мів

47 видѕв комах — запилювачѕв люцерни. Те саме спостерѕгається ѕ в травостоях конюшини, еспарцету, буркуну, лядвенцю. За даними цих авторѕв, у верхньому ярусѕ люцерни, що цвѕте, в погожѕ днѕ живе бѕльш як 2 млн комах на 1 га, у тому числѕ 1,5 млн корисних видѕв перетинчастокрилих. тже, перед прийняттям рѕшення про обробку посѕвѕв насѕнникѕв трав препаратами слѕд ретельно вивчити видовий склад ентомофауни в травостоі, визначити орѕєнтовно кѕлькѕсть корисних ѕ шкѕдливих комах. ажливий принцип «не зашкодь» має бути покладений в основу догляду за насѕнниками трав, а також за всѕма посѕвами кормових культур на корм ѕ насѕння. а широкорядних безпокривних посѕвах багаторѕчних трав можна проводити мѕжрядний обробѕток по маячних культурах, наприклад, по вѕвсу, гречцѕ. Сходи цих культур з’являються ранѕше, нѕж трав, ѕ це дає змогу провести шарування. ербѕциди на насѕнниках багаторѕчних трав у рѕк закладання застосовують насамперед на безпокривних посѕвах. Якщо трави висѕяно пѕд невеликий покрив — виковѕвсянѕ сумѕшѕ, висѕяноі меншими нормами (30 – 40 кг вѕвса, 60 – 80 кг вики), або кукурудзу на зелений корм, такѕ покриви пригнѕчують бур’яни ѕ при ранньому збираннѕ забезпечують наступне добре вѕдростання багаторѕчних трав. У процесѕ вегетацѕі трав пѕд покривом умови росту іх по можливостѕ полѕпшують поливом невеликими нормами води — 200 – оливи рекомендуються ѕ пѕсля збирання покривноі 250 м3/га. культури для доброго вѕдростання трав. Цей захѕд найдоцѕльнѕше застосовувати в ѕсостепу ѕ Степу. а весняних безпокривних широкорядних посѕвах люцерни можна мати до 1,5 ц/га насѕння в рѕк висѕвання. Так, у навчальнодослѕдному господарствѕ « одникѕвка» Уманського державного аграрного унѕверситету бѕльш пѕзнє цвѕтѕння люцерни на таких посѕвах зменшило загрозу пошкодження рослин люцерновою совкою, люцерновими довгоносиками, люцерновими комариками та ѕншими шкѕдниками, що забезпечило одержання 1,2 ц/га насѕння у рѕк сѕвби. окривнѕ культури збирають на оптимальному зрѕзѕ. ри низькому зрѕзуваннѕ спостерѕгається вѕдростання вѕвса, частково вики ѕ кукурудзи, у зв’язку з чим погѕршується вѕдростання трав. ерѕдко в такому випадку потрѕбне додаткове пѕдкошування покривних культур. Коли пѕсля скошування іх позначаться рядки трав, проводять мѕжрядний обробѕток культиваторами ѕз стрѕлчастими або ротацѕйними розпушувальними органами. ри збираннѕ ячменю як покривноі культури конюшини слѕд одночасно збирати ѕ пѕсляжнивнѕ рештки. ри ѕнтенсивному вѕдростаннѕ в перший ѕ наступнѕ роки слѕд провести видове прополювання. 433

а

и а4

осѕви люцерни можуть бути засмѕченѕ конюшиною, конюшини — люцерною, еспарцету — суховершками (чорноголовником). осени в рѕк сѕвби на насѕнниках бобових трав вносять фосфорнокалѕйнѕ добрива ( 45К45), а на злакових — ѕ азотнѕ. Це полѕпшує осѕннѕй рѕст рослин, тому наступного року трави будуть краще кущитись. осени (не пѕзнѕше початку жовтня) доцѕльно провести пѕдкошування трав, особливо якщо є бур’яни, якѕ можуть достигнути ѕ обсѕменитись. а другий рѕк ѕ в наступнѕ роки проводять весняне боронування. оно дає змогу вичесати минулорѕчнѕ стебла, полѕпшити аерацѕю верхнього шару ґрунту, знищити сходи бур’янѕв ѕ полѕпшити фѕтосанѕтарний стан поля. еред боронуванням по мерзлоталому ґрунту вносять азотнѕ (N30–35), фосфорно-калѕйнѕ ( 45К45) добрива. елике значення має ѕ спалювання минулорѕчних стебел на насѕнниках трав. ри цьому знищується до 80 % шкѕдникѕв, якѕ вийшли на поверхню ѕ знаходяться в стернѕ. а великих площах для цього використовують спецѕальнѕ агрегати. асѕнники люцерни, еспарцету, лядвенцю ѕ козлятнику другого ѕ наступних рокѕв використання обробляють долотоподѕбними лапами упоперек напряму посѕвѕв, у ѕсостепу ѕ Степу восени, а на зрошуваних дѕлянках ѕ на олѕссѕ — навеснѕ при достиганнѕ ґрунту. либина обробѕтку — 12 – 14 до 18 – 20 см з вѕдстанню мѕж лапами 25 см. Для затримання талих вод ѕ лѕтнѕх опадѕв восени проводять щѕлювання. Крѕм того, на всѕх широкорядних посѕвах насѕнникѕв здѕйснюють мѕжряднѕ розпушування, якѕ полѕпшують аерацѕю ґрунту ѕ дають змогу знищити бур’яни. оронування (на люцернѕ ѕ козлятнику) слѕд виконувати важкими боронами ѕ в разѕ потреби у два слѕди — один упоперек другого по дѕагоналѕ поля. бробѕток дисковими боронами на люцерниках другого року використання малоефективний, його дещо переоцѕнюють. роводити його треба переважно на кормових площах люцерни 3 – 4-го року, якѕ переводять у насѕнники. бробѕток проводять упоперек або по дѕагоналѕ посѕву. а насѕнниках конюшини лучноі в цьому прийомѕ немає потреби через нетривалий перѕод використання (2 – 3 роки). роте на насѕнних посѕвах конюшини бѕлоі можна проводити розпушування долотами. а посѕвах злакових трав, особливо стоколосу безостого, дискування може бути ефективним, але з мѕнѕмальним кутом атаки. За якѕсного механѕчного догляду гербѕциди на насѕнниках звичайно не використовують. роте обробки бѕопрепаратами (дендробацилѕном, лѕпѕдоцидом та ѕн.), а також пестицидами, якѕ проводять до початку цвѕтѕння, бувають необхѕднѕ на посѕвах бобових трав, хрестоцвѕтих та ѕнших культур. а насѕнниках багаторѕчних злакових трав найчастѕше такѕ обробки не потрѕбнѕ. а посѕвах люцерни, конюшини насѕння можна мати з другого укосу. ерший укѕс при цьому знѕмають на корм орѕєнтовно у фазѕ 434

С

а

і е

і

а

ів і

мів

початку бутонѕзацѕі. Це дає змогу перенести строк цвѕтѕння, запобѕгти ураженню рослин рѕзними видами комах ѕ іх личинок. днак рѕшення про те, з якого укосу збирати насѕння, слѕд приймати в кожному конкретному випадку на основѕ досвѕду, з урахуванням прогнозу зволоження, консультацѕй з науково-дослѕдними закладами. ри цьому важливо вибрати оптимальну висоту зрѕзування рослин. За надмѕрно високого скошування (8 – 14 см) утворюються рѕзновѕковѕ стебла (вони формуються з вегетативних пагонѕв, якѕ розмѕщуються нижче лѕнѕі зрѕзу, з пѕзнѕх бруньок ѕ потѕм ѕз бруньок прикореневоі розетки ѕ кореневоі шийки). Це призводить до втрати насѕння внаслѕдок обсипання ранѕше достиглого (у конюшини) ѕ недобору внаслѕдок недостигання насѕння на пѕдгонѕ. Зрѕзування конюшини на висотѕ 4 – 6 см сприяє бѕльш дружному достиганню насѕння (Ю.С. ехацький, 1986). Те саме стосується ѕ люцерни. одаткове запилення. ажливим заходом пѕдвищення урожайностѕ насѕння конюшини, еспарцету, люцерни, козлятнику та ѕн. є додаткове запилення. спарцет ѕ конюшина запилюються бджолами пасѕк, якѕ вивозять на посѕви, люцерна — переважно одиничними бджолами ѕ, крѕм того, ще майже 40 видами комах. Тому насѕнники треба розмѕщувати поблизу перелогових дѕлянок, схилѕв, придорожнѕх смуг, лѕсових галявин. У природних умовах середньоі смуги, особливо в пѕвденних районах, трапляються десятки видѕв бджѕл, з них передусѕм андрена оватула галиктус, мегахѕла центум кулларѕс, мелѕтурга клавѕкорнѕс, рофѕт сивий, мелѕтта прекрасна та ѕн. агато представникѕв бджолиних є малоефективними, ведуть паразитичний спосѕб життя, є навѕть так званѕ «бджоли-зозулѕ». раховуючи високу медову продуктивнѕсть бобових, хрестоцвѕтих та ѕнших видѕв (до 200 – 250 кг меду, наприклад, з гектара посѕву буркуну, конюшини, рѕпаку та ѕн.), для іх запилення слѕд використовувати бджѕл. днак пѕд час запилення люцерни бджоли можуть ударятись об пружну колонку рильця при вивѕльненнѕ іі з човника квѕтки, що вѕдстрашує іх. Тому вѕдсоток запилення люцерни бджолами невисокий — 2 – 3 % на звичайних рядкових посѕвах ѕ трохи бѕльший на широкорядних. ле ѕ за таких умов урожайнѕсть насѕння може становити 2 – 3 ц/га. тже, ѕ домашнѕ бджоли можуть бути важливим додатковим джерелом пѕдвищення врожайностѕ насѕння люцерни. се ж основними запилювачами цѕєі культури є одиничнѕ бджоли, кѕлькѕсть яких, за спостереженнями автора, буває досить значною. днак, за даними журналу « аука и жизнь» (№ 5, 1990), чисельнѕсть запилювача люцерни мегахѕли округлоі зменшилась настѕльки, що іі занесено до Червоноі книги. диничнѕ бджоли розмножуються не тѕльки на цѕлинних дѕлянках природних угѕдь, а й в заростях очерету. 435

а

и а4

Деяких одиничних бджѕл — запилювачѕв люцерни, зокрема, мегахѕлу округлу, розмножують штучно. джѕл-листкорѕзѕв, наприклад, почали одомашнювати ще в 30-тѕ роки ХХ ст. Спочатку для них влаштовували гнѕзда з дерева, потѕм з пѕнопласту. Строк зберѕгання іх 3 – 4 роки. Дерев’янѕ й пѕнопластовѕ гнѕзда вже давно випускаються в СШ , Канадѕ ѕ європейських краінах. роте ефективнѕсть іх недостатня. Краще робити іх у виглядѕ трубочок ѕз газет, як це запропонував .С. ребенников. отѕм трубочки розмочують у бацѕ з водою. Комѕрки пѕсля висушування ѕ зберѕгання в пѕддонах ставлять перед касетами трубочок. Такѕ трубочки-гнѕзда з газетного паперу можуть бути рѕзноі довжини — 19, 20, 21 см. х ставлять у круглѕ касети з жерстяноі оббивноі смужки дѕаметром 24 см. У касету вставляють понад 1 тис. трубочок-гнѕзд. Задню частину касети заклеюють кѕлькома шарами паперу. Касети по 3 – 10 ставлять у спецѕальнѕ укриття, обшитѕ фанерою ѕ полѕетиленом. еред касетами розмѕщують пѕддони з комѕрками, якѕ накривають марлею так, щоб бджола, що вийшла з комѕрки, не використала іі потѕм для яйцекладки, а заселяла пѕдготовленѕ для неі трубочки-гнѕзда. За даними .С. ребенникова, понад 90 % трубочок обживаються мегахѕлами. озмноженням мегахѕл займались деякѕ господарства. опередньо мегахѕли розмножують на еспарцетѕ, а потѕм використовують для запилення люцерни. Як уже зазначалось, розмѕщення невеликих за площею насѕнникѕв люцерни (25 – 50 га) поблизу цѕлинних дѕлянок є гарантѕєю одержання 4 – 6 ц/га насѕння. За сприятливих умов кѕлькѕсть запилювачѕв вѕдновлюється. Кращими запилювачами конюшини є джмелѕ. природѕ іх було достатньо, проте внаслѕдок хѕмѕзацѕі рѕльництва кѕлькѕсть джмелѕв набагато зменшилась. х треба розмножувати штучно. Створення спецѕальних джмелиних розплѕдникѕв успѕшно практикується у СШ . У зимовий перѕод на всѕх насѕнниках проводять снѕгозатримання. Збирання насінників. а посѕвах зернобобових (кормового гороху, соі, бобѕв, люпину) застосовують пряме комбайнування ѕ роздѕльне збирання насѕнникѕв. асѕнники однорѕчних злакових трав — пажитницѕ, суданськоі трави, буркуну та ѕн. через пѕдвищену вологѕсть стебел, як правило, збирають роздѕльно. Крѕм того, насѕння в суцвѕттях достигає нерѕвномѕрно, тому воно має достигнути у валках. асѕнники багаторѕчних злакових трав також збирають роздѕльно ѕ обмолочують у двѕ фази. У разѕ однофазного збирання внаслѕдок нерѕвномѕрностѕ достигання втрати насѕння становлять 20 – 30 %. Тому пѕсля першого обмолочування валки залишають у полѕ ѕ через 2 – 3 днѕ обмолочують повторно. Так, у навчально-дослѕдному господарствѕ Уманського Д У при першому обмолочуваннѕ зѕбрали 4 ц/га насѕння кострицѕ лучноі, а при повторному загальна врожай436

С

а

і е

і

а

ів і

мів

нѕсть його становила 6,2 ц/га. Конюшину ѕ люцерну краще обмолочувати не з валкѕв, а стацѕонарно також у двѕ фази. Для цього практикують обмолочування двома комбайнами. Солома пѕсля першого обмолочування надходить для повторного обмолочування на другий комбайн. ожна також збирати головки конюшини ѕ бобики люцерни на посѕвѕ спецѕальними обчѕсувальними пристроями, якѕ встановлюють на комбайн. Такий ворох мѕстить головки конюшини ѕ бобики люцерни, стебла ѕ листя. орох, якщо треба, пѕдсушують залежно вѕд кѕлькостѕ насѕння на току або у спецѕальних сушарках. ѕсля цього ворох обмолочують. У ѕлоруськѕй сѕльськогосподарськѕй академѕі для обчѕсування головок конюшини на пнѕ використовували не комбайн, а спецѕальну машину — фуражир Ф -1,4, для якоі сконструювали спецѕальний обчѕсувальний барабан. спарцет збирають роздѕльно, обмолочуючи валки. Строки збирання визначають за станом насѕння. конюшини бѕльшѕсть насѕння має бути блискучим жовтим, часто жовто-фѕолетовим, насѕння люцерни має мѕститися у бобиках у фазѕ восковоі або повноі стиглостѕ. еспарцету ѕ буркуну у разѕ перестигання частина бобикѕв обсипається, тому треба запобѕгати перестоюванню трав на пнѕ ѕ пересиханню в покосах. трати насѕння еспарцету внаслѕдок обсипання можуть сягати 35 – 40 %, буркуну — 60 %. Для зменшення втрат насѕння збирають роздѕльно при побурѕннѕ частини бобикѕв. роте навѕть при роздѕльному збираннѕ можливѕ втрати. У зв’язку з цим доцѕльно застосовувати спецѕальнѕ пневмопѕдбирачѕ для додаткового збирання насѕння, що обсипалось. Те саме стосується ѕ конюшини пѕдземноі. ѕльшѕсть іі насѕння пѕсля збирання насѕнникѕв залишається на землѕ, оскѕльки, подѕбно до арахѕсу, воно формується ѕ достигає в ґрунтѕ. асѕнники усѕх культур слѕд збирати у стислѕ строки. дощову погоду не можна залишати валки в полѕ. Слѕд завозити всю масу пѕд навѕси ѕ накритѕ токи, розстеляти тонким шаром ѕ досушувати, оскѕльки вологе насѕння швидко втрачає схожѕсть. Очищення і сортування насіння. Цѕ роботи проводять за допомогою вѕдповѕдного набору машин. Спершу насѕння очищають на простих машинах. еочищене насѕння слѕд розсипати шаром 15 – 20 см, щодня перемѕшуючи його, або пропускати через самопересувнѕ зернометальники, наприклад З -60 . отѕм насѕння трав очищають на очисних машинах ѕ агрегатах СУ-01; С-4.5 ; -1, еткус-Селекта К-218, трѕєрних блоках тощо. ѕдсушувати й очищати насѕння можна на очисно-сушильних машинах К С-2, зерноочисно-сушильних комплексах КЗС-25 , КЗС-25Ш та ѕн. Для очищення насѕння бобових ѕ тимофѕівки вѕд насѕння повитицѕ, мишѕю сизого ѕ зеленого, споришу застосовують електромагнѕтнѕ машини С-1, С-2 та ѕн. 437

а

и а4

анѕше зберѕгали ворох насѕння, який мѕстив необмолоченѕ головки конюшини ѕ бобики люцерни. Так можна зберѕгати невеликѕ партѕі насѕння, при цьому ворох має бути сухим ѕ зберѕгати його потрѕбно в сухому примѕщеннѕ. орох можна очистити навеснѕ ѕ додатково обмолотити: конюшину — на конюшинотерцѕ, люцерну — на комбайнѕ. Конюшину можна також пропустити через комбайн, вѕдповѕдно вѕдрегулювавши оберти барабана. майбутньому не виключена, бѕльше того, доцѕльна спецѕалѕзацѕя невеликих фермерських господарств на виробництвѕ насѕння кормових культур, передусѕм — багаторѕчних трав. а великих площах можна забезпечити, зокрема, ефективне запилення багаторѕчних бобових трав, старанний догляд за посѕвами, своєчасне якѕсне збирання насѕнникѕв. Дослѕди засвѕдчують, що 6 ц/га люцерни, 3 ц/га конюшини, 6 – 8 ц/га злакових трав — кострицѕ лучноі ѕ тростинноі, грястицѕ збѕрноі, пажитницѕ багаторѕчноі, райграсу високого — є цѕлком реальними. ажливо вирѕшити питання виробництва насѕння однорѕчних трав — однорѕчноі конюшини (шабдару), олександрѕйськоі, пѕдземноі, а також вики мохнатоі ѕ паннонськоі. Значною мѕрою це стосується також суданськоі трави, пайзи, пажитницѕ однорѕчноі, буркуну однорѕчного та ѕн.

438

Спи

Спи

ви

и

а

і е а

ви

и

а

і е а

и

и

ндреев . . уговедение. — .: гропромиздат, 1985. — 255 с. ндреев . . уговодство. — .: Колос, 1981. — 374 с. ндреев . . уговое и полевое кормопроизводство. — .: гропромиздат, енингр. отдел., 1990. — 600 с. фанасьєв Д.Я., оговин .В. уга олесья и пути их улучшения. — К.: аук. думка, 1984. — 69 с. абич . . Кормовѕ ѕ бѕлковѕ ресурси свѕту. — К., 1995. — 298 с. абич . . Свѕтовѕ земельнѕ, продовольчѕ ѕ кормовѕ ресурси. — К.: грарна наука, 1996. — 571 с. абич . . Сучасне виробництво ѕ використання соі. — К.: Урожай, 1993. — 428 с. абич . ., Макаренко П.С., Михайлов К.С. Створення кормових угѕдь на схилових землях. — К.: Урожай, 1991. — 192 с. егей С.В. ромѕжнѕ культури в ѕнтенсивному землеробствѕ. — .: Свѕт, 1992. — 160 с. иленко П.Я., Жаринов В.П., Шевченко В.П. олевое кормопроизводство. — К.: ища шк., 1985. — 296 с. іологічне рослинництво: авч. посѕбник / .І. Зѕнченко, .С. лексєєва, . . риходько та ѕн.; За ред. .І.Зѕнченка. — К.: ища шк., 1985. — 236 с. оговін .В. Створення культурних пасовищ. — К.: Урожай, 1974. — 71 с. Вавилов П.П., алышев . . олевые сельськохозяйственные культуры ССС . — .: Колос, 1984. — 160 с. Вільямс В. . уговодство и кормовая площадь. — .: Сельхозгиз, 1948. — 238 с. Влох В. ., Кириченко .Я., Когут П.М. укѕвництво: ѕдручник / За ред. . . лоха. — К.: Урожай, 2003. — 392 с. Дмитриев .М. уговодство з основами луговедения. — .: Сельхозгиз, 1948. — 405 с. Довідник по сѕножатях ѕ пасовищах / За ред. . . оговѕна. — К.: Урожай, 1990. — 248 с. Довідник поживностѕ кормѕв / . . Карпусь, .С. акаренко, . . Кургак та ѕн. — К.: Урожай, 1978. — 260 с. нергозберігаючі технологѕі заготѕвлѕ та використання кормѕв / .Ф. Кулик, . . Хѕмѕч, .Ф. Сѕроштан, .І. всѕєнко. — К.: Урожай, 1987. — 155 с. Зафрен С.Я. Технология приготовления кормов: Справ. пособие. — .: Колос, 1987. — 240 с. Зінченко .С. агаторѕчнѕ трави в ѕнтенсивному кормовиробництвѕ. — К.: Урожай, 1991. — 192 с.

439

Спи

ви

и

а

і е а

и

Зінченко .І. Кормовиробництво: ѕдручник. — К.: ища шк., 1994. — 440 с. Зінченко .І. олевое кормопроизводство. рактикум. — К.: оловное изд-во « ища школа», 1987. — 262 с. Кияк .С. уговодство: — К.: ыща шк., 1986. — 352 с. Кормовиробництво. рактикум / .І. Зѕнченко, І.Т. Слюсар, Ф.Ф. дамень, та ѕн. — К.: ора- ринт, 2001. — 470 с. Культурные пастбища на орошаемых землях / од ред. . . ндреева. — .: Колос, 1979. — 351 с. арин .В. уговодство и пастбищное хозяйство. — .: Колос, 1975. — 514 с. арін І.В., Куксін М.В. укѕвництво ѕ пасовищне господарство. — К.: Держвидав, 1960. — 483 с. уговодство и пастбищное хозяйство. — 2-е изд., перераб. и дополн. / . . арин, .Ф. ванов, . . егучев и др. — .: гропромиздат, 1990. — 600 с. уговые травянистые растения. иология и охрана. Справочник / . . убанов, К. . Киселева, .С. овиков, . . Тихомиров. — .: гропромиздат, 1990. — 183 с. укопасовищне господарство в Карпатах: Довѕдник / С. . Колєснѕков, . . Хомик, .С. Юнак, .І. ацкѕв. — Ужгород: Карпати, 1986. — 248 с. упашку М.Ф. нтенсификация полевого кормопроизводства. — Кишинев: Картя олдовэняскэ, 1980. — 424 с. Макаренко П.С. Культурнѕ пасовища. — К.: Урожай, 1988. — 160 с. Макаренко П.С., Демидась .І., Козяр .М. укѕвництво: ѕдручник. — ора- рѕнт, 2002. — 394 с. Мак-Виккар М.Х., Мак-Виккар Дж.С. рактическое руководство по улучшению пастбищ: ер. с англ. — .: Колос, 1965. — 239 с. Малиновський К. . ослиннѕсть високогѕр’я Карпат. — К.: аук. думка, 1980. — 278 с. аумов К. . уговодство с основами кормопроизводства. — К.: ища школа, 1973. — 296 с. еринг К., юддекке Ф. олевые кормовые культуры / ер. с нем. . . Синичкина. — .: Колос, 1974. — 528 с. рошаемые культурные пастбища / од ред. . . ндреева. — .: Колос, 1972. — 343 с. Підвищення продуктивностѕ сѕножатей ѕ пасовищ / За ред. . . оговѕна. — К.: Урожай, 1986. — 288 с. Промышленное производство кормов / ер. с нем. — .: Колос, 1981. — 268 с. аботнов Т. . уговедение. — .: зд-во У, 1984. — 320 с. аботнов Т. . Фитоценодлогия. — .: зд-во У, 1983. — 200 с. астения сенокосов и пасбищ / С. . Дмитриева, . . гловиков и др. — 2-е изд., перераб. и доп. — .: Колос, 1982. — 248 с. Сайко В.В. Землеробство на шляху до ринку. — К.: 1997. — 47 с. Сарнацький П. ., Видрін Ю.В., едождій Ю.П. Зелений конвеєр. — К.: Урожай, 1988. — 72 с. Слюсар І.Т., Вергунов В. ., аврилюк М.Ю. укѕвництво з основами насѕнництва. — К.: грарна наука, 2001. — 196 с. Смелов С.П. иологические основы луговодства. — .: Колос, 1977. — 377 с. Смелов С.П. Теоретические основы луговодства. — .: Колос, 1966. — 367 с.

440

Спи

ви

и

а

і е а

и

Справочник по качеству кормов / Сост. . . ноевой; од ред. . . мельяненко. — К.: Урожай, 1985. — 192 с. Теомре . . Долголетние культурные пастбища. — .: Колос, 1966. — 400 с. Тюльдюков В. . рактикум по луговому кормопроизводству. — .: гропромиздат, 1986. — 253 с. Фомічов .М. Кормовѕ коренеплоди. — К.: Урожай, 1980. — 248 с. Черепанов С.К. Сосудистые растения ССС . — .: аука, 1981. — 510 с. Черкасова В. . олѕпшення кормових угѕдь на схилах. — К.: Урожай, 1977. — 208 с. Шекун .М. спользование пойменных земель в кормопроизводстве. — Кишинев: Картя олдовеняскэ, 1987. — 292 с. Шенников .П. ведение в геоботанику. — .: зд-во У, 1964. — 447 с. Шепель . . Сорго. — олгоград: Комитет по печати, 1994. — 448 с. Klapp E. Wiesen und Weiden, Auglage. — Berlin; Hamburg, 1971. — 348 S.

441

Змі

ЗМІС

ступ .................................................................................................................

3

Частина перша З Ь І ТЕО ЕТ Ч І П Т Я КО О О ЦТ .............................................................................

9

1. іологічні та екологічні особливості кормових рослин ................ 9 1.1. иттєвѕ форми рослин — джерела добування кормѕв .......................... 9 1.2. ѕдношення кормових рослин до основних факторѕв життя — навколишнього середовища (екологѕчнѕ особливостѕ кормових рослин) ......................................................................................................... 10 1.2.1. ѕдношення кормових рослин до вологи ........................................ 10 1.2.2. ѕдношення кормових рослин до свѕтла ......................................... 12 1.2.3. Значення температури повѕтря ѕ ґрунту для росту ѕ розвитку рослин ................................................................................................ 14 1.2.4. ѕдношення кормових рослин до ґрунтѕв. утрофи, мезотрофи, олѕготрофи ..................................................................... 17 1.2.5. одѕл рослин за способом живлення .............................................. 18 1.2.6. Фѕтоценози ѕ агрофѕтоценози ........................................................... 22 1.3. ѕологѕчнѕ особливостѕ кормових культур ................................................ 26 1.3.1. Способи розмноження ...................................................................... 26 1.3.2. ѕст ѕ розвиток рослин ...................................................................... 28 1.3.3. Коренева система кормових рослин ................................................ 31 1.3.4. одѕл рослин за будовою кореневих систем, особливостями кущѕння (пагоноутворення) ............................................................. 33 1.3.5. одѕл трав за висотою ѕ облистненѕстю ........................................... 37 1.3.6. одѕл злакових ѕ бобових трав за типом суцвѕття ......................... 38 1.3.7. одѕл кормових рослин за тривалѕстю життя ................................ 38 2. Оцінка якості кормів ................................................................................. 39 2.1. Коротка ѕсторѕя питання ............................................................................ 39 2.2. Сучаснѕ методи оцѕнки кормѕв ................................................................... 40 3. Принципи біоенергетичноі оцінки ефективності технологій вирощування кормових культур і заготівлі кормів ......................... 46 4. Програмування врожайності кормових культур ............................. 49 5. Кормова площа — основа кормовиробництва ................................... 57 5.1. оняття про кормову площу ..................................................................... 57 5.2. рганѕзацѕйно-господарськѕ та економѕчнѕ основи кормовоі площѕ ...... 58

442

Змі 5.3. ѕологѕчнѕ основи кормовоі площѕ ........................................................... 67 5.3.1. Добѕр видѕв ѕ сортѕв кормових культур ......................................... 67 5.3.2. Динамѕка основних показникѕв хѕмѕчного складу рослин ѕ практичнѕ висновки з органѕзацѕі кормовоі площѕ, збѕльшення виробництва кормѕв ................................................... 68 5.3.3. цѕнка продуктивностѕ кормових культур ѕ одиницѕ площѕ у кормовиробництвѕ ............................................................ 71 5.4. гротехнѕчнѕ основи кормовоі площѕ ...................................................... 73 5.4.1. ўрунтовѕ умови життя (вегетацѕі) кормових рослин ѕ регулювання іх ............................................................................. 73 5.4.2. Загальнѕ питання технологѕй вирощування кормових культур ............................................................................................ 77 5.5. грохѕмѕчнѕ основи кормовоі площѕ ........................................................ 79 5.5.1. рганѕчнѕ добрива ........................................................................... 79 5.5.2. ѕнеральнѕ добрива ........................................................................ 81 5.6. елѕоративнѕ основи кормовоі площѕ ..................................................... 83 5.6.1. гротехнѕчнѕ заходи боротьби з ерозѕєю ґрунту ........................... 84 5.6.2. Хѕмѕчна мелѕорацѕя кормовоі площѕ .............................................. 85 5.7. кологѕчнѕ основи кормовоі площѕ .......................................................... 90 5.7.1. Способи полѕпшення екологѕчних умов на кормових угѕддях .............................................................................................. 91 5.7.2. Кормовиробництво на мѕсцевостѕ з пѕдвищеною радѕоактивнѕстю .............................................................................. 94 5.8. Конвеєрне виробництво кормѕв ............................................................... 99 5.8.1. Зелений конвеєр ............................................................................. 100 5.8.2. Силосно-сѕнажний конвеєр ............................................................ 115 5.8.3. Сировинний конвеєр трав’яних концентратѕв ............................. 117 5.8.4. ѕдропонний метод виробництва зелених кормѕв ....................... 119 5.9. рецизѕйнѕ (точнѕ) технологѕі в кормовиробництвѕ ............................... 121 Частина друга УЧ Е КО О

О

ЦТ О ............................................................. 127

1. ародногосподарське значення лучного кормовиробництва .... 127 2. Коротка характеристика основних видів лучних рослин ........... 128 2.1. Злаковѕ ....................................................................................................... 128 2.2. обовѕ ......................................................................................................... 141 2.3. соковѕ ....................................................................................................... 156 2.4. ѕзнотрав’я ................................................................................................. 157 2.5. ишайники ............................................................................................... 157 3. Природні кормові угіддя Украіни. Класифікація і розподіл іх за природними зонами .................................................. 158 3.1. Класифѕкацѕя природних кормових угѕдь .............................................. 158 3.2. Змѕна рослинностѕ пасовищ ѕ сѕножатей ................................................. 165 3.2.1. Змѕна рослинностѕ пѕд впливом природних факторѕв ................. 165

443

Змі 3.2.2. Змѕна рослинностѕ пасовищ ѕ сѕножатей пѕд впливом використання та ѕншоі дѕяльностѕ людини .................................. 167 3.3. Інвентаризацѕя ѕ паспортизацѕя природних кормових угѕдь ............... 169 4. Система поліпшення природних кормових угідь .......................... 170 4.1. Система поверхневого полѕпшення природних пасовищ ѕ сѕножатей.................................................................................................. 171 4.1.1. Культуртехнѕчнѕ роботи на пасовищах ѕ сѕножатях ..................... 171 4.1.2. олѕпшення ѕ регулювання водного режиму ............................... 172 4.1.3. Удобрення лук ................................................................................. 175 4.1.4. Догляд за дерниною ѕ травостоєм на луках ................................. 178 4.1.5. олѕпшення лѕсових ѕ влаштування лѕсопаркових пасовищ ..... 181 4.1.6. Комплексне застосування прийомѕв поверхневого полѕпшення лук ѕ пасовищ ............................................................ 182 4.1.7. оверхневе полѕпшення природних кормових угѕдь у зарубѕжних краінах ..................................................................... 184 4.2. Система докорѕнного полѕпшення природних пасовищ ѕ сѕножатей (створення сѕяних пасовищних ѕ сѕножатних травостоів) .................... 185 4.2.1. ерѕод початкового освоєння заболочених, болотних, залѕснених та ѕнших земель. опереднѕ обстеження ѕ дослѕдження .................................................................................. 186 4.2.2. Травосумѕшѕ ..................................................................................... 189 4.2.3. Догляд за посѕвами трав ................................................................ 197 4.2.4. рискорене залуження .................................................................. 197 5. Створення і використання культурних пасовищ і сіножатей ................................................................................................. 201 5.1. Створення ѕ використання культурних пасовищ .................................. 201 5.1.1. Значення культурних пасовищ ..................................................... 201 5.1.2. снови рацѕонального використання пасовищ ........................... 203 5.1.3. ереведення тварин на пасовища ................................................ 210 5.1.4. Технологѕя випасання тварин ....................................................... 211 5.1.5. асовища для ѕнших видѕв поголѕв’я ѕ птицѕ ............................... 215 5.1.6. асовищний конвеєр ...................................................................... 219 5.1.7. ипасання тварин у системѕ зеленого конвеєра .......................... 221 5.1.8. Догляд за пасовищами ................................................................... 222 5.1.9. Складання технологѕчноі схеми створення ѕ використання культурного пасовища ................................................................... 226 5.2. езрошуванѕ багаторѕчнѕ пасовища ....................................................... 228 5.3. икористання природних, створення ѕ використання культурних сѕножатей ................................................................................................... 232 Частина третя ПО ЬО Е КО

О

О

ЦТ О ....................................................... 236

1. Коротка історія розвитку польового кормовиробництва ............ 236 2. Складові польового кормовиробництва ............................................ 238 3. Кормові сівозміни .................................................................................... 241

444

Змі 3.1. Значення кормових сѕвозмѕн як спецѕалѕзованих кормових площ ...... 241 3.2. сновнѕ види кормових сѕвозмѕн ѕ схеми іх ............................................ 242 3.3. гроекономѕчна ѕ бѕоенергетична оцѕнка кормових сѕвозмѕн ............... 252 3.4. орядок впровадження кормових сѕвозмѕн ........................................... 253 3.5. рийоми пѕдвищення продуктивностѕ кормових сѕвозмѕн ................... 256 3.6. Зрошення в кормових сѕвозмѕнах ............................................................ 260 4. икористання кар’єрних виробок для виробництва кормів .......................................................................................................... 262 4.1. Загальнѕ положення ................................................................................ 262 4.2. фективнѕсть основних прийомѕв вирощування кормових ѕ зернокормових культур. идовий склад кормових рослин ѕ ефективнѕсть удобрення при бѕологѕчнѕй рекультивацѕі кар’єрних виробок .................................................................................... 267 4.3. собливостѕ технологѕі вирощування деяких кормових ѕ зернофуражних культур ........................................................................ 268 5. икористання піщаних земель у польовому кормовиробництві ................................................................................... 272 6. Польове травосіяння ............................................................................... 275 6.1. агаторѕчнѕ трави польового травосѕяння ............................................. 278 6.1.1. ѕсце у системѕ кормовоі площѕ ..................................................... 278 6.1.2. Технологѕя вирощування багаторѕчних трав ............................... 279 6.1.3. Травосумѕшѕ ..................................................................................... 292 6.1.4. кономѕчна ефективнѕсть ѕ технологѕчна схема вирощування багаторѕчних трав ........................................................................... 293 6.2. днорѕчнѕ трави ........................................................................................ 295 6.2.1. Значення ѕ частка однорѕчних трав у кормовиробництвѕ ........... 295 6.2.2. обовѕ однорѕчнѕ трави ................................................................... 297 6.2.3. Злаковѕ однорѕчнѕ трави ................................................................. 306 7. Однорічні кормові культури різних родин у кормовому конвеєрі ...................................................................................................... 314 7.1. Хрестоцвѕтѕ (капустянѕ) рослини ............................................................. 314 7.1.1. осподарське значення, бѕологѕчнѕ особливостѕ, поживнѕсть, продуктивнѕсть ................................................................................ 314 7.1.2. Коротка характеристика основних видѕв ..................................... 317 7.1.3. Технологѕя вирощування ............................................................... 320 7.2. Соняшник .................................................................................................. 322 7.3. Щириця ...................................................................................................... 324 7.4. альва ....................................................................................................... 325 8. Кукурудза ................................................................................................... 327 8.1. икористання на зелений корм .............................................................. 327 8.1.1. Загальнѕ вѕдомостѕ про культуру при вирощуваннѕ на зелений корм .............................................................................. 327 8.1.2. сновнѕ прийоми, технологѕі вирощування ................................. 328 8.2. Кукурудза на силос .................................................................................. 332

445

Змі 9. Сорго та інші однорічні культури на силос ..................................... 334 10. етрадиційні багаторічні силосні культури .................................. 336 10.1. Загальнѕ вѕдомостѕ ................................................................................... 336 10.2. Коротка характеристика основних видѕв малопоширених силосних культур ..................................................................................... 336 11. Змішані і сумісні посіви однорічних кормових культур ........................................................................................................ 337 12. Коренеплоди, бульбоплоди і баштанні ............................................. 347 12.1. Кормовѕ коренеплоди ............................................................................... 347 12.1.1. Технологѕя вирощування ............................................................. 350 12.2. ульбоплоди (картопля, топѕнамбур) .................................................... 357 12.3. Кормовѕ баштаннѕ .................................................................................... 360 12.3.1. арбузи ........................................................................................... 360 12.3.2. Кормовѕ кавуни ............................................................................. 361 13. Проміжні посіви кормових культур .................................................. 363 13.1. Значення для кормовиробництва ѕ рослинництва, коротка ѕсторѕя використання, класифѕкацѕя ....................................... 363 13.2. гроклѕматичний потенцѕал вирощування промѕжних культур в Украінѕ .................................................................................... 366 13.3. Якѕсть кормѕв ѕз промѕжних посѕвѕв. Добѕр культур ............................. 368 13.4. Технологѕя вирощування ........................................................................ 372 13.5. Ущѕльненѕ посѕви кукурудзи на зерно ................................................... 373 14. Зернові кормові культури .................................................................... 376 14.1. Значення в системѕ кормовиробництва ................................................. 376 14.2. орфологѕчнѕ особливостѕ ѕ еколого-бѕологѕчнѕ властивостѕ ................ 377 14.3. Технологѕя вирощування ........................................................................ 382 14.3.1. ѕсце в сѕвозмѕнах ......................................................................... 382 14.3.2. сновнѕ прийоми вирощування .................................................. 383 14.4. Змѕшанѕ ѕ сумѕснѕ посѕви зернокормових культур ................................. 389 Частина четверта СУЧ С І ТЕХ О О І З

ОТІ

І КО

І

..................................... 391

1. Заготівля сіна ............................................................................................ 391 1.1. Загальнѕ положення ................................................................................. 391 1.2. Фѕзѕологѕчнѕ ѕ господарськѕ основи заготѕвлѕ сѕна .................................. 392 1.3. рганѕзацѕя збирання сѕна ...................................................................... 397 1.4. блѕк ѕ оцѕнка якостѕ сѕна ........................................................................ 400 2. Заготівля силосу ...................................................................................... 402 2.1. сновнѕ фактори виготовлення якѕсного корму .................................... 402 2.2. Силоснѕ споруди ....................................................................................... 405 2.3. рганѕзацѕя заготѕвлѕ силосу ................................................................... 406 2.4. Консервування качанѕв кукурудзи восковоі ѕ повноі стиглостѕ, вологого зерна ........................................................................................... 407

446

Змі 3. Заготівля сінажу ...................................................................................... 409 3.1. Фѕзѕологѕчнѕ основи заготѕвлѕ сѕнажу ...................................................... 409 3.2. рганѕзацѕя заготѕвлѕ сѕнажу .................................................................. 411 4. Заготівля кормів штучного сушіння .................................................. 414 4.1. осподарсько-економѕчнѕ ѕ бѕологѕчнѕ основи заготѕвлѕ ......................... 414 4.2. Технологѕя заготѕвлѕ ................................................................................. 415 5. Хімічне консервування кормів ............................................................ 416 5.1. Коротка ѕсторѕя питання .......................................................................... 416 5.2. Деякѕ сучаснѕ способи хѕмѕчного консервування кормѕв ѕ іх ефективнѕсть ....................................................................................... 418 6. алопоширені і нетрадиційні методи заготівлі кормів .............. 420 7. ирощування кормових культур на насіння ................................... 427 7.1. Загальнѕ питання виробництва насѕння ................................................ 427 7.2. Технологѕя вирощування кормових культур на насѕння ..................... 429 С п и с о к в и к о р и с т а н о і л ѕ т е р а т у р и ........................................... 439

447

авчальне видання

Зі ч

О

а

Іва

вич

права ѕ титул В. С. Жиборовського Комп’ютерна верстка . М. Кіпріяновоі

идавництво « ища освѕта», 04119, Киів-119, вул. Сѕм’і Хохлових, 15 Свѕдоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничоі справи ДК № 662 вѕд 06.11.2001

ѕдп. до друку 22.01.05. Формат 60 × 84/16. апѕр офс. № 1. арнѕтура Century Schoolbook. Друк офс. Ум. друк. арк. 26,04. бл.-вид. арк. 32,08. Зам. № адруковано з плѕвок, виготовлених у видавництвѕ « ища освѕта», на Т « ѕлоцеркѕвська книжкова фабрика», 09117, м. ѕла Церква, вул. . Курбаса, 4